Постанова від 26 травня 2026 р. у справі №756/1288/24 — Київський апеляційний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 756/1288/24 Головуючий у суді І інстанції Шевчук А.В.

Провадження № 22-ц/824/6361/2026 Доповідач у суді ІІ інстанції Голуб С.А.

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 травня 2026 року м. Київ

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - Голуб С.А.,

суддів: Борисової О.В., Таргоній Д.О.,

за участю секретаря судового засідання - Гладкої І.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Київського апеляційного суду цивільну справу за апеляційною скаргою акціонерного товариства «Сенс Банк» на рішення Оболонського районного суду міста Києва від 19 листопада 2025року у справі за позовом акціонерного товариства «Сенс Банк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості,

в с т а н о в и в:

У січні 2024 року акціонерне товариство «Сенс Банк» (далі - АТ «Сенс Банк») звернулося до суду з позовом до позичальника ОСОБА_1 та поручителя ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором № 10-29/8370 від 22 серпня 2008 року, а саме: за кредитом в гривні 1 у загальному розмірі 404 155 грн 32 коп., з яких сума заборгованості за кредитом - 343 606 грн 64 коп., сума заборгованості за відсотками - 60 548 грн 68 коп.; за кредитом в гривні 2 у загальному розмірі 472 812 грн 69 коп., з яких сума заборгованості за кредитом - 470 704 грн 82 коп., сума заборгованості за відсотками 2 107 грн. 87 коп.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що 22 серпня 2008 року між акціонерно-комерційним банком соціального розвитку «Укрсоцбанк» (далі - АКБСР «Укрсоцбанк»), правонаступником якого є АТ «Сенс Банк», та ОСОБА_1 укладено договір кредиту № 10-29/8370, відповідно до умов якого кредитор надав позичальнику у тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання грошові кошти в сумі 106 665,00 дол. США.

Відповідно до договору про внесення змін № 2 до договору кредиту № 10-29/8370 від 22 серпня 2008 року було змінено валюту кредиту та переведено суму кредиту у розмірі 72 175,96 дол. США з нарахованими процентами в сумі 4 205,22 дол. США у гривню.

Зміна валюти заборгованості за договором кредиту здійснювалася шляхом видачі двох базових кредитів у загальному розмірі 1 451 242,42 грн: сума першого кредиту (далі - «кредит в гривні 1») складає 610 514,77 грн; сума другого кредиту (далі - «кредит в гривні 2») складає 840 727,65 грн.

На забезпечення виконання умов кредитного договору між банком та ОСОБА_2 було укладено договір поруки № 02-10/90 від 12 березня 2009 року, згідно з яким поручитель поручився за виконання боржником умов кредитного договору власними коштами, а у випадку невиконання чи неналежного виконання ним взятих на себе зобов?язань поручитель разом з позичальником солідарно відповідає перед кредитором у повному обсязі зобов?язань, передбачених кредитним договором.

У зв?язку з порушенням умов договору та невиконання боржником свого обов?язку по сплаті кредиту, станом на 01 серпня 2023 року виникла заборгованість за кредитом в гривні 1 у загальному розмірі 404 155 грн 32 коп, а за кредитом в гривні 2 у загальному розмірі 472 812 грн 69 коп., яку позивач просив достроково стягнути з відповідачів у солідарному порядку.

Рішенням Оболонського районного суду міста Києва від 19 листопада 2025 року у задоволенні позову АТ «Сенс Банк» відмовлено.

Суд першої інстанції виходив з того, що матеріали справи не містять доказів на підтвердження того, що станом на момент звернення до суду з даним позовом 30 січня 2024 року у позичальника ОСОБА_1 була наявна прострочена заборгованість за кредитним договором. В період з липня 2022 року по листопад 2023 року у ОСОБА_1 дійсно виникло прострочення зі сплати періодичних платежів за обома кредитами, яке вже в грудні 2023 року було повністю погашено.

За відомостями Українського бюро кредитних історій АТ «Сенс Банк» із січня 2024 року обліковує вказані кредитні договори як такі, що не мають прострочення (термін прострочення - немає, сума прострочення -0,00).

У відповідності до пункту 5.2.3 договору про внесення змін № 2 до кредитного договору кредитор має право вимагати дострокового повернення кредиту, нарахованих процентів, сплати комісії та можливих неустойок у разі затримки позичальником сплати кредиту (частини кредиту) та/або процентів щонайменше на три календарні місяці.

Отже, умовами кредитного договору передбачено право банку на дострокове стягнення заборгованості у разі виникнення в позичальника затримки зі сплати кредиту понад три місяці.

Застосування процедури дострокового стягнення повинно бути належним чином документально оформлено, а саме позивач повинен надіслати на адресу відповідачів офіційний лист з повідомленням про те, що він з конкретної дати застосовує своє право на дострокове стягнення заборгованості за кредитним договором у зв?язку з конкретним порушенням умов кредитного договору (згідно переліку порушень, передбаченого пунктом 5.2.3) з посиланням на конкретний пункт кредитного договору.

Проте надані позивачем до суду листи з вимогою про усунення порушень кредитного договору не містять жодної інформації про застосування позивачем свого права на дострокове стягнення, не містять жодного посилання на пункт кредитного договору про право банку на застосування дострокового стягнення чи пункту кредитного договору з переліком порушень, в разі наявності яких банк має право на застосування права на дострокове стягнення.

В апеляційній скарзі позивач, посилаючись на обставини, які зазначались у позовній заяві, порушення судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, а також неповне з`ясування обставин справи, що мають значення для справи, просить вказане рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Зазначає, що суд першої інстанції безпідставно відмовив у задоволенні позову, оскільки матеріалами справи підтверджується, що в період з липня 2022 року по листопад 2023 року у ОСОБА_1 виникла прострочена заборгованість зі сплати періодичних платежів за кредитними договорами, а в подальшому заборгованість було погашено.

АТ «Сенс Банк» вважає, що заборгованість, яка виникала у вищевказаний період, стала простроченою, так як відповідно до законодавства прострочена заборгованість - це заборгованість, що виникає на 30 день після закінчення терміну платежу згідно з укладеними договорами.

Крім того, відповідно до Закону України «Про споживче кредитування» у разі затримання споживачем сплати частини споживчого кредиту та/або процентів щонайменше на один календарний місяць, а за споживчим кредитом, забезпеченим іпотекою, та за споживчим кредитом на придбання житла - щонайменше на три календарні місяці кредитодавець має право вимагати повернення споживчого кредиту, строк виплати якого ще не настав, в повному обсязі, якщо таке право передбачене договором про споживчий кредит. Кредитодавець зобов`язаний у письмовій формі повідомити споживача про таку затримку із зазначенням дій, необхідних для усунення порушення, та строку, протягом якого вони мають бути здійснені. Якщо кредитодавець відповідно до умов договору про споживчий кредит вимагає здійснення платежів, строк сплати яких не настав, або повернення споживчого кредиту, такі платежі або повернення споживчого кредиту здійснюються споживачем протягом 30 календарних днів, а за споживчим кредитом, забезпеченим іпотекою, та за споживчим кредитом на придбання житла - 60 календарних днів з дня одержання від кредитодавця повідомлення про таку вимогу.

З урахуванням положень Нацбанку України, прострочена заборгованість після 90 днів означає значне порушення умов кредитування та вся подальша заборгованість відповідно до договору є простроченою.

Відповідачі у справі своїм правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористались.

Представник ОСОБА_1 - адвокат Нечай Р.В. у судовому засіданні заперечував проти доводів апеляційної скарги, просив залишити її без задоволення.

Представник АТ «Сенс Банк» - адвокат Півторак Т.О. надіслав до апеляційного суду заяву про розгляд справи за відсутності представника позивача.

Відповідач ОСОБА_2 у судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, причини неявки до суду не повідомляв, тому колегія суддів дійшла висновку, що його неявка відповідно до вимог частини другої статті 372 ЦПК України не перешкоджає розгляду апеляційної скарги.

Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, пояснення представника відповідачки, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення з таких підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що 22 серпня 2008 року між АКБСР «Укрсоцбанк» та ОСОБА_1 укладено договір кредиту № 10-29/8370, за умовами якого кредитор надає позичальнику у тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання грошові кошти в сумі 106 665,00 дол. США.

На забезпечення виконання умов кредитного договору між банком та ОСОБА_2 укладено договір поруки № 02-10/90 від 12 березня 2009 року, згідно з яким поручитель поручився за виконання боржником умов кредитного договору власними коштами, а у випадку невиконання чи неналежного виконання ним взятих на себе зобов?язань поручитель разом з позичальником солідарно відповідає перед кредитором у повному обсязі зобов?язань, передбачених кредитним договором.

Свої зобов`язання АКБСР «Укрсоцбанк» виконав, надавши позичальнику грошові кошти.

Відповідно до договору про внесення змін № 2 до договору кредиту № 10-29/8370 від 22 серпня 2008 року було змінено валюту кредиту та переведено суму кредиту у розмірі 72 175,96 дол. США з нарахованими процентами в сумі 4 205,22 дол. США у гривню.

Зміна валюти заборгованості за договором кредиту здійснювалася шляхом видачі двох базових кредитів у загальному розмірі 1 451 242,42 грн: сума першого кредиту «кредит в гривні 1» складає 610 514,77 грн; сума другого кредиту «кредит в гривні 2» складає 840 727,65 грн.

При цьому сторонами узгоджено суми та порядок щомісячних виплат і терміни погашення строкової заборгованості до травня 2030 року.

В додатку № 1 до договору про внесення змін до договору кредиту № 10-29/8370 від 22 серпня 2008 року викладена нова редакція кредитного договору від 22 серпня 2022 року.

Рішенням № 5/2019 єдиного акціонера АТ «Укрсоцбанк» від 15 жовтня 2019 року затверджено передавальний акт та визначено, що правонаступництво щодо всього майна, прав та обов`язків АТ «Укрсоцбанк», які зазначені у передавальному акті, виникає у АТ «Альфа-Банк» з дати визначеної у передавальному акті, а саме з 15 жовтня 2019 року.

12 серпня 2022 року позачерговими загальними зборами акціонерів АТ «Альфа-Банк» було прийнято рішення про зміну найменування банку з АТ «Альфа-Банк» на АТ «Сенс Банк», у зв`язку з чим 30 листопада 2022 року були внесені зміни до відомостей про юридичну особу.

За правилом частини першої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Згідно з вимогами статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (частина перша статті 13 ЦПК України).

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Частиною першою статті 8 Конституції України передбачено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно із статтею 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події (стаття 530 ЦК України).

Відповідно до частини першої статті 553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов`язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником.

Частинами першою, другою статті 554 ЦК України передбачено, що поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

На підставі статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Як убачається з матеріалів справи, сторони кредитного договору встановили як кінцевий строк повернення кредиту - до 21 травня 2030 року включно, так і строки виконання зобов`язань зі щомісячним погашенням платежів - до 20 числа кожного місяця включно (а.с. 16-23).

У відповідності до пункту 5.2.3 додатку № 1 до договору про внесення змін № 2 до кредитного договору кредитор має право вимагати дострокового повернення кредиту, нарахованих процентів, сплати комісії та можливих неустойок у разі затримки позичальником сплати кредиту (частини кредиту) та/або процентів щонайменше на три календарні місяці.

Наслідки прострочення позичальником повернення позики визначено у статті 1050 ЦК України. Якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу (частина друга статті 1050 ЦК України).

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 травня 2020 року у справі № 638/13683/15-ц (провадження № 14-680цс19) зроблено висновок про те, що у договорах за участю фізичної особи-споживача враховуються вимоги законодавства про захист прав споживачів (частина друга статті 627 ЦК України у редакції Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо врегулювання відносин між кредиторами та споживачами фінансових послуг», який набрав чинності 16 жовтня 2011 року). Особливості регулювання відносин за договором про надання споживчого кредиту встановлені законом (частина третя статті 1054 ЦК України у вказаній редакції).

Регулювання правовідносин банку зі споживачем щодо кредитування для споживчих потреб до 10 червня 2017 року відбувалося з урахуванням приписів Закону України «Про захист прав споживачів». З 10 червня 2017 року на ці відносини поширюється Закон України «Про споживче кредитування», а у частині, що йому не суперечить, - також Закон України «Про захист прав споживачів».

Частина десята статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів» у редакції, що була чинною до 10 червня 2017 року, встановлювала обов`язковий досудовий порядок врегулювання питання дострокового повернення коштів за договором про надання споживчого кредиту.

Звернення до суду з позовом про дострокове повернення коштів за договором про надання споживчого кредиту не замінює визначений Законом України «Про захист прав споживачів» порядок. Якщо кредитодавець звертається до суду з таким позовом, не виконавши вимоги частини десятої статті 11 цього Закону у редакції, чинній до 10 червня 2017 року, не дотримавши передбачений зазначеним договором порядок, який не має погіршувати порівняно із цим Законом становище споживача, то в останнього як у позичальника відсутній обов`язок достроково повернути кошти за договором про надання споживчого кредиту, а у суду відсутня підстава для задоволення відповідного позову у частині, яка стосується дострокового стягнення коштів за таким договором.

Підстав для відступу від указаної позиції не вбачала і Велика Палата Верховного Суду у постанові від 04 липня 2023 року при вирішенні справи № 553/1501/15-ц (провадження № 14-50цс22).

У справі, яка переглядається, пунктом 5.3.13 додатку № 1 до договору про внесення змін № 2 до кредитного договору визначено, що позичальник зобов`язаний протягом 60 календарних днів з дати одержання письмового повідомлення кредитора достроково повернути в повному обсязі кредит, нараховані проценти, комісії, а також можливі неустойки (пеню, штраф) у випадках, визначених пунктом 5.2.3. розділу ІІ цього договору.

Разом з тим, матеріали справи не містять доказів на підтвердження отримання відповідачами досудової вимоги позивача про погашення заборгованості за кредитним договором № 10-29/8370 від 22 серпня 2008 року.

Ураховуючи, що праву кредитора на дострокове стягнення в судовому порядку заборгованості за кредитним договором має передувати реалізація ним права вимоги дострокового виконання основного зобов`язання відповідно до вимог частини десятої статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів» у редакції, чинній до 10 червня 2017 року, висновок суду першої інстанцій про передчасність позовних вимог банку у частині, яка стосується дострокового стягнення коштів за кредитним договором, є обґрунтованим та узгоджується з нормами матеріального права, які судом застосовані правильно.

Крім того, встановивши, що у позивача було відсутнє право на дострокове стягнення заборгованості, суд першої інстанції також вірно встановив, що відповідач ОСОБА_1 станом на дату звернення до суду не мала і простроченої заборгованості за кредитом, тобто кредит повертався відповідно до встановленого графіку.

Отже, з врахуванням встановлених обставин та наявних у справі доказів, суд першої інстанції дійшов цілком законного і обґрунтованого висновку про відсутність підстав для задоволення позову.

Ці висновки суду АТ «Сенс Банк» в доводах апеляційної скарги не спростував. Позивач не надав суду доказів отримання відповідачами вимоги про дострокове повернення кредиту, як це передбачено умовами кредитного договору, отже банк не мав законних підстав звертатись до суду із вимогами про дострокове повернення кредиту і процентів.

З огляду на зазначене, доводи апеляційної скарги колегією суддів розцінюються критично і до уваги не приймаються, оскільки зводяться лише до переоцінки доказів, яким судом першої інстанції надано належну правову оцінку та тлумачення норм права на розсуд позивача, однак при цьому не ґрунтуються на нормах діючого законодавства та жодним чином не спростовують висновків суду, викладених в рішенні.

Судом апеляційної інстанції враховано усталену практику Європейського суду з прав людини, який неодноразово відзначав, що рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторін (рішення у справі РуїзТорія проти Іспанії). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною, більше того, воно дозволяє судам вищих інстанції просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх.

Право на обґрунтоване рішення дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії», пункт 32.) Пункт 1 статті 6 Конвенції не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону, як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Бюрг та інші проти Франції» (Burg and others v. France), (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Гору проти Греції» №2) [ВП], § 41» (Gorou v. Greece no.2).

За таких обставин, переглядаючи справу, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції, дослідивши всебічно, повно, безпосередньо та об`єктивно наявні у справі докази, оцінив їх належність, допустимість, достовірність, достатність і взаємний зв`язок у сукупності, з`ясував усі обставини справи, на які сторони посилалися як на підставу своїх вимог і заперечень, та з урахуванням того, що відповідно до статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичної особи, ухвалив законне та обґрунтоване рішення про відмову у задоволенні позову з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Згідно із пунктом 1 частини першої статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Відповідно до вимог статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на вищевикладене, апеляційну скаргу АТ «Сенс Банк» необхідно залишити без задоволення, а рішення Оболонського районного суду міста Києва від 19 листопада 2025 рокуу даній справі - без змін.

У такому разі новий розподіл судових витрат позивача не проводиться згідно зі статтями 141, 382 ЦПК України.

Керуючись статтями 367 - 369, 374, 375, 381 - 384 ЦПК України, суд

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу акціонерного товариства «Сенс Банк» залишити без задоволення.

Рішення Оболонського районного суду міста Києва від 19 листопада 2025 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня її проголошення до Верховного Суду виключно у випадках, передбачених у частині другій статті 389 ЦПК України.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 01 червня 2026 року.

Головуючий С.А. Голуб

Судді: О.В. Борисова

Д.О. Таргоній