Постанова від 22 квітня 2026 р. у справі №369/24001/25 — Київський апеляційний суд

Справа № 361/1147/25 Головуючий в суді І інстанції Скрипка О.В

Провадження № 33/824/834/2026 Доповідач в суді ІІ інстанції Писана Т.О.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 квітня 2026 року м. Київ

Київський апеляційний суд у складі судді-доповідача Писаної Т.О.,

за участі секретаря судового засідання Івкової Д.Л.

розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу адвоката Кіцелюка Ярослава Миколайовича на постанову Києво-Святошинського районного суду Київської області від 05 березня 2026 року у адміністративній справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , за фактом вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 4 статті 172-6 Кодексу України про адміністративні правопорушення

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до протоколу №84/2025 про адміністративне правопорушення, пов`язане з корупцією від 15.12.2025 року встановлено, що ОСОБА_1 , являючись суб`єктом відповідальності, на якого поширюється дія Закону України «Про запобігання корупції», 09.02.2024 року при поданні щорічної декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування за 2023 рік зазначив недостовірні відомості:

1. У розділі 3 «Об`єкти нерухомості» декларації

1.1 Суб`єкт декларування не зазначив відомостей про квартиру загальною площею 91,8 м, реєстраційний номер 43772, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , яка належить члену сім`ї (дружині), ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на праві спільної часткової власності з 25.11.2003, а йому та члену сім`ї (донці) на праві користування, що підтверджується інформацією КП КМР «КМ БТІ», поясненнями та доданими документами суб`єкта декларування.

1.2 Суб`єкт декларування не зазначив відомостей про квартиру загальною площею 90,5 м, реєстраційний номер 2598290880000, що розташована за адресою: АДРЕСА_2 , яка належить члену сім`ї (дружині) на праві власності з 29.07.2022, що підтверджується відомостями Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, поясненнями та документами суб`єкта декларування.

2. У розділі «Цінне рухоме майно - транспортні засоби» декларації. Суб`єкт декларування не зазначив відомостей про автомобіль Skoda Octavia Combi, 2014р.в., ідентифікаційний номер - НОМЕР_1 , вартістю - 275 000 грн., який належить члену сім`ї на праві власності з 09.07.2021 (договір купівлі-продажу транспортного засобу № 8043/2021/2670728 від 09.07.2021), що підтверджується відомостями Єдиного державного реєстру транспортних засобів.

3. У розділі 11 «Доходи, у тому числі подарунки» декларації.

3.1 Суб`єкт декларування не зазначив відомостей про свій дохід у вигляді страхових виплат (ознака доходу 151) у розмірі 10 000 грн., отриманий від ТзДВ «СК`Кредо» (код ЄДРПОУ 13622789), що підтверджується відомостями Державного реєстру фізичних осіб - платників податків.

3.2 Суб`єкт декларування зазначив відомості, які не відповідають дійсності, про розмір свого доходу у вигляді заробітної плати від Головного управління Національної поліції в Київській області, вказавши 378 760 гривень. Згідно з відомостями Державного реєстру фізичних осіб - платників податків сума нарахованого доходу від вказаного джерела становить 378 656,73 гривні.

За результатами повної перевірки декларації щодо з`ясування достовірності задекларованих відомостей встановлено, що суб`єкт декларування при поданні декларації вказав відомості, які відрізняються від достовірних, на загальну суму 2 004 967,02 грн, що перевищує 150 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, встановлених на дату подання декларації, що є недостовірними відомостями.

Таким чином ОСОБА_1 зазначив відомості до декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування за 2023 рік, які відрізняються від достовірних, на загальну суму 2 004 967,02 грн, що становить від 150 до 750 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, встановлених на дату подання декларації, що містить ознаки правопорушення передбаченого частиною 4 статті 172-6 КУпАП.

Своїми діями ОСОБА_1 скоїв адміністративне правопорушення передбачене частиною 4 статті 172-6 КУпАП.

Постановою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 05.03.2026 року ОСОБА_1 було визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 172-6 КУпАП.

Провадження у справі відносно ОСОБА_1 про притягнення до адміністративної відповідальності за ч.4 ст.172-6 КУпАП закрито на підставі п.7 ч.1 ст.247 КУпАП, у зв`язку з закінченням строку накладення адміністративного стягнення визначеного ч.4 ст.38 КУпАП.

Не погоджуючись із наведеною постановою адвокат Кіцелюк Я.М. в інтересах ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просив постанову Києво-Святошинського районного суду Київської області від 05.03.2026 року, прийняту відносно ОСОБА_1 змінити, виключивши з неї висновок про визнання його винним у вчинені адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 172-6 КУпАП.

В обгрунтування доводів апеляційної скарги посилається на ту обставину, що оскаржувана постанова прийнята з порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права, оскільки при закритті провадження у справі судом першої інстанції одночасно було встановлено вину особи, що на переконання сторони захисту є незаконним.

Захист посилається на положення п. 7 ч. 1 ст. 247 КУпАП, яка не містить положення про наявність у суду повноважень щодо встановлення обставин вчинення адміністративного правопорушення, наявності вини особи у його вчиненні у разі закриття провадження про адміністративні правопорушення.

Також звертає увагу на висновок Науково-консультативної ради при Вищому адміністративному суді України від 07.11.2017 року, у якому (на відміну від висновку Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ) зазначено, що п.7 ч. 1 ст. 247 КУпАП не містить положення про наявність у суду повноважень щодо встановлення обставин вчинення адміністративного правопорушення, наявності вини особи у його вчиненні у разі закриття провадження про адміністративні правопорушення. Окрім того, логічне тлумачення абзацу 1 ст. 247 КУпАП дозволяє дійти висновку, що встановлення зазначених у цій статті юридичних фактів це єдина необхідна підстава для припинення будь-яких дій щодо притягнення особи до адміністративної відповідальності незалежно від встановлених будь-яких інших обставин, що підлягають з`ясуванню у процесі розгляду справи про адміністративне правопорушення (ст. 280 КУпАП), у тому числі вини особи у його вчинені. Таким чином, поєднання закриття справи з одночасним визнанням вини особи у вчиненні адміністративного правопорушення є взаємовиключними рішеннями. Прийняття двох таких взаємовиключних рішень в одній постанові про закриття справи свідчить про порушення права людини на справедливий суд, передбаченого ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Відповідно до ст. 284 КУпАП, рішенням, що доводить вину особи, є постанова про накладення адміністративного стягнення або застосування заходів впливу, умовою якої є визначення вини. У відповідності до узагальненого науково-консультативного висновку НКР при ВАСУ, під час закриття провадження у справах про адміністративні правопорушення у зв`язку із закінченням строків притягнення до адміністративної відповідальності, передбачених статтею 38 КУпАП, вина особи не встановлюється.

22 квітня 2026 року до Київського апеляційного суду надійшло клопотання від захисника ОСОБА_1 - адвоката Кіцелюка Я. М. про розгляд справи за відсутності скаржника та його захисника.

Заслухавши думку прокурора Сироватки В.В., який заперечив проти апеляційної скарги, перевіривши матеріали провадження, обговоривши доводи апеляційної скарги, вважаю, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Відповідно до ст. 245 КУпАП, завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Згідно зі ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Статтею 251 КУпАП визначено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису та інше, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

При цьому, з урахуванням вимог ст. 252 КУпАП, докази повинні оцінюватися за внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності.

Так, частина 4 ст. 172-6 КУпАПпередбачає адміністративну відповідальність за несвоєчасне Подання завідомо недостовірних відомостей у декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування.

При цьому діяння, передбачені ст. 172-6 КУпАП, є діяннями з формальним складом, які можуть бути вчинені тільки умисно.

Як встановлено судом, ОСОБА_1 є суб`єктом, на якого поширюється дія цього Закону.

ОСОБА_1 не виконав вимоги Закону України «Про запобігання корупції», у зв`язку з чим вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 4 ст. 172-6 КУпАП.

Вина ОСОБА_1 у скоєнні адміністративного правопорушення передбаченого ч.4 ст. 172-6 КУпАП підтверджується наявними у справі доказами: протоколом про адміністративні правопорушення №84/2025 від 15.12.2025 року; рапортом працівника поліції від 15.12.2025 року; обґрунтованим висновком щодо виявлення ознак адміністративного правопорушення пов`язаного з корупцією від 17.10.2025 року; письмовими поясненнями ОСОБА_1 від 07.11.2025 року; листом Департаменту стратегічних розслідувань та додатками до нього від 30.10.2025 року; декларацією ОСОБА_1 за 2023 рік.

З урахуванням викладеного, суд першої інстанції дійшов висновку, що в діях ОСОБА_1 наявний склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 4 ст.172-6 КУпАП - подання завідомо недостовірних відомостей у декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави.

При цьому, суд першої інстанції дійшов також висновку, що станом на час розгляду справи закінчилися строки накладення адміністративного стягнення, визначені ст. 38 КУпАП з приводу зазначення завідомо недостовірних відомостей, які відрізняються від достовірних у поданій ОСОБА_1 декларації за 2023 рік, відтак провадження у справі в частині зазначеної обставини підлягає закриттю.

У доводах апеляційної скарги, яка подана адвокатом Кіцелюк Я.М. відсутні доводи, які спростовують наявність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення. Усі доводи апеляційної скарги зводяться до переконання сторони захисту щодо неможливості встановлення вини у випадку закриття провадження у справі відповідно до ст. 38 та п. 7 ч.1 ст. 247 КУпАП.

Зокрема, адвокат Кіцелюк Я.М. не погоджується із висновком суду першої інстанції з приводу того, що суд повинен встановити обставини вчинення адміністративного правопорушення, а також наявність вини особи у його вчиненні, не дивлячись на сплив строку, встановленого статтею 38 КУпАП, яка виключає можливість накладення стягнення, а ніяк не звільнення від відповідальності.

Суд апеляційної інстанції не вбачає підстав для визнання такого висновку суду першої інстанції хибним.

Доводи апеляційної скарги щодо необхідності врахування висновку Науково-консультативної ради при Вищому адміністративному суді України від 07.11.2017 року з приводу застосування п.7 ч. 1 ст. 247 КУпАП, є безпідставними, оскільки такий висновок не є обов`язковим для суду.

Як убачається із змісту висновку Наукова-консультативної ради при ВАСУ від 07.11.2017 року його метою було проведення аналізу судової практики, якою зокрема встановлено неоднаковий підхід судів до вирішення питання щодо встановлення вини особи під час закриття провадження про адміністративні правопорушення у зв`язку із закінченням строків притягнення до адміністративної відповідальності, передбачених статтею 38 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Органом, який формує судову практику є Верховний Суд.

Відповідно до висновку, що міститься у постанові Верховного Суду у справі №927/623/18 від 16.04.2019, на яку правильно послався суд першої інстанції, з правового аналізу положень статі 38 КУпАП слідує, що її застосування можливе лише у випадках наявності вини особи у вчиненні правопорушення, адже у разі відсутності вини особи у справі підлягає припиненню на підставі пункту 1 частини першої статті 247 КУпАП через відсутність події і складу адміністративного правопорушення, відтак така обставина як закінчення на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків притягнення до адміністративної відповідальності, передбачених статтею 38 КУпАП, не є реабілітуючою, тобто не є обставиною, яка спростовує факт наявності вини особи в скоєнні адміністративного правопорушення.

Посилання у доводах апеляційної скарги на необхідність застосування висновку Великої Палати Верховного Суду у постанові від 18.05.2021 року у справі №3-3128/2010 є безпідставним, оскільки у наведеній справі було встановлено відсутність складу адміністративного правопорушення.

Жодних висновків щодо порядку застосування п. 7 ч.1 статті 247 КУпАП, як хибно вказує сторона захисту, наведена постанова не містить.

Отже аналіз положень статті 38 та пункту 7 частини першої статті 247 КУпАП свідчить про те, що наслідком закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення у зв`язку із закінченням строків накладення адміністративного стягнення є лише звільнення особи від накладення адміністративного стягнення.

ОСОБА_1 в суді першої інстанції зазначив, що вину у інкримінованому правопорушенні не визнає, унаслідок чого суд першої інстанції дослідив обставини справи для встановлення чи спростування обставин викладених в протоколі, оскільки відсутність складу правопорушення свідчить про наявність підстав для закриття провадження у справі за іншою нормою, а саме згідно з п.1 ч.1 ст. 247 КУпАП.

Враховуючи наведене та з урахуванням положень ч. 2 ст. 38 КУпАП, суд в оскаржуваній постанові дійшов висновку про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого правопорушення поза розумним сумнівом та про необхідність закриття справи у зв`язку з закінченням строків притягнення до адміністративної відповідальності.

Такий висновок є правильним та відповідає нормам матеріального та процесуального права.

Відтак, за наслідками перевірки рішення суду першої інстанції в межах доводів, викладених в апеляційній скарзі, встановлено, що при розгляді матеріалів справи про адміністративне правопорушення, місцевим судом належним чином були досліджені докази, що містяться в матеріалах справи, яким суд першої інстанції надав належну оцінку та обґрунтовано визнав ОСОБА_1 винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 172-6 КУпАП.

Переконливих доводів, які б безумовно спростовували висновки суду в постанові і були підставами для її скасування та зміни, апелянтом не наведено і при розгляді апеляційної скарги не встановлено.

Враховуючи наведене, апеляційний суд дійшов висновку, що постанова Києво-Святошинського районного суду Київської області від 05 березня 2026 року є законною та обґрунтованою, а тому апеляційну скаргу захисника слід залишити без задоволення.

На підставі викладеного та керуючись ст. 294 КУпАП, апеляційний суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову Києво-Святошинського районного суду Київської області від 05 березня 2026 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Суддя Т.О. Писана