Рішення від 01 червня 2026 р. у справі №168/408/26 — Старовижівський районний суд Волинської області

Справа № 168/408/26

Провадження № 2/168/315/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 червня 2026 року сел. Стара Вижівка

Старовижівський районний суд Волинської області в складі:

головуючого-судді Малюти А.В.,

секретаря судових засідань Сулеви Н.С.,

розглянувши у відкритому підготовчому засіданні в смт. Стара Вижівка цивільну справу за позовом представника позивачки ОСОБА_1 – адвоката Чорної Лілії Олександрівни до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу та стягнення аліментів,

учасники справи в судове засідання не з`явилися,

В С Т А Н О В И В:

Стислий виклад позиції позивача та відповідача.

Адвокат Чорна Л.О. звернулася до суду з позовом в інтересах позивачки ОСОБА_1 до відповідача ОСОБА_2 , в якому просила розірвати шлюб, укладений між сторонами 01 листопада 2023 року. Крім цього, просила стягнути з ОСОБА_2 аліменти на утримання сина ОСОБА_3 у розмірі частини всіх видів заробітку відповідача та аліменти на утримання позивачки ОСОБА_1 у розмірі 1/6 частини всіх його заробітку. Судові витрати у виді сплаченого судового збору та витрат на правничу допомогу просила стягнути з відповідача на користь позивачки.

На підтвердження позовних вимог представник позивача надала копії паспорта, РНОКПП та витягу з реєстру територіальної громади ОСОБА_1 , свідоцтва про народження дитини ОСОБА_3 , свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_1 від 01 листопада 223 року, ордер на надання правничої допомоги та свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю.

Відповідач відзиву на позов не подав.

Заяви (клопотання) учасників справи.

Представник позивачки ОСОБА_1 – адвокат Чорна Л.О. подала заяву про розгляд справи без її участі. Крім цього, подали клопотання про долучення доказів. Додала оригінал свідоцтва про шлюб та підтверджуючі документи про надання професійної правничої допомоги.

Відповідач подав заяву про визнання позову. Просив справу розглянути без його участі.

Інші процесуальні дії у справі.

Ухвалою суду від 13 травня 2026 року відкрито провадження у справі. Прийнято рішення про розгляд у порядку загального позовного провадження. Запропоновано відповідачу надати відзив на позовну заяву.

Відповідач подав до суду заяву про визнання позовних вимог. Дана обставини, в силу вимог статті 206 ЦПК України, серед інших, є підставою для задоволення позову, оскільки визнання позову не суперечить закону та не порушує права, свободи та інтереси інших осіб.

Відповідно до частин 3, 4 статті 200 ЦПК України, за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем. Ухвалення в підготовчому засіданні судового рішення у разі відмови від позову, визнання позову, укладення мирової угоди проводиться в порядку, встановленому статтями 206, 207 цього Кодексу.

За таких обставин, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними у ній матеріалами, оскільки при підготовці справи до розгляду дотримано вимоги ЦПК України щодо належного повідомлення сторін про розгляд справи.

Перешкод для вирішення справи і ухвалення судового рішення за наявними матеріалами, судом не встановлено.

Враховуючи, що особи, які беруть участь у справі, в судове засідання не з`явились, суд розглядає справу в порядку, встановленому частиною 2 статті 247 ЦПК України без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Фактичні обставини встановлені Судом.

Відповідно до свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_1 від 01 листопада 2023 року позивачка ОСОБА_1 та відповідач ОСОБА_2 перебувають у зареєстрованому шлюб, який зареєстрований 01 листопада 2023 року Луцьким відділом ДРАЦС у Луцькому районі Волинської області Західного міжрегіонального управління міністерства юстиції за актовим записом № 667.

Від спільного проживання мають сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_2 від 08 серпня 2024 року.

У 2025 році подружні відносини між сторонами суттєво погіршилися. З початку 2026 року сторони проживають окремо, не спілкуються. Відповідач зловживає алкоголем, влаштовує сварки, чинить психологічне та фізичне насильство відносно позивачки та сина. Що призвело до фактичного припинення шлюбних відносин.

Дитина ОСОБА_3 проживає разом з позивачкою в м.Луцьк в орендованій квартирі та повністю перебуває на її утриманні. Можливість забезпечити дитину усім необхідним у позивачки відсутня. Єдиним доходом у є соціальні виплати державної допомоги при народженні дитини та тимчасовий підробіток. Розраховувати на посильну допомогу від батьків позивачка не може, оскільки батько загинув на фронті в 2022 році, згодом у 2023 році померла матір.

Відповідач є фізично здоровим, працездатним. Крім спільної з позивачкою дитини, інших утриманців не має. Аліменти нікому не сплачує.

Доказів на спростування даних обставин, а також інформацію про свої доходи відповідач суду не надав.

Перешкод для пред`явлення позову про розірвання шлюбу та стягнення аліментів судом не встановлено.

Оцінка Суду.

Відповідно до положень частини третьої статті 105 СК України шлюб припиняється внаслідок його розірвання за позовом одного з подружжя на підставі рішення суду відповідно до статті 110 цього Кодексу.

Згідно з частиною першою статті 110 СК України позов про розірвання шлюбу може бути пред`явлений одним із подружжя.

Відповідно до частини 1 статті 24 СК України, шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається.

Згідно зі змістом статті 55 СК України, дружина та чоловік зобов`язані спільно піклуватися про побудову сімейних відносин між собою та іншими членами сім`ї на почуттях взаємної любові, поваги, дружби, взаємодопомоги. Чоловік зобов`язаний утверджувати в сім`ї повагу до матері. Дружина зобов`язана утверджувати в сім`ї повагу до батька. Дружина та чоловік відповідальні один перед одним, перед іншими членами сім`ї за свою поведінку в ній.

Як вбачається зі змісту частини 3 та 4 статті 56 СК України, кожен з подружжя має право припинити шлюбні відносини. Примушування до припинення шлюбних відносин, примушування до їх збереження, є порушенням права дружини, чоловіка на свободу та особисту недоторканість і може мати наслідки, встановлені законом.

Відповідно до статті 112 Сімейного кодексу України суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них.

Згідно зі статтею 111 Сімейного кодексу України суд вживає заходів щодо примирення подружжя, якщо це не суперечить моральним засадам суспільства.

Як вбачається з позовної заяви та матеріалів справи подружнє життя у позивачки з відповідачем не склалося. Відносини, які склались між сторонами носять негативний характер. Відсутні спільні інтереси та погляди на подальше спільне життя. Тобто шлюб носить формальний характер. Можливості збереження даного шлюбу немає. За таких обставин, враховуючи фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу, суд вбачає підстави для розірвання шлюбу, оскільки подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б їх інтересам, що має істотне значення.

Стосовно вимоги про стягнення з відповідача аліментів на утримання малолітньої дитини ОСОБА_3 суд назначає таке.

Згідно з частиною 1 статті 180 СК України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Відповідно до частин 1, 3 статті 181 СК України способи виконання батьками обов`язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина. Спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням суду, змінюється за рішенням суду за позовом одержувача аліментів.

Таким чином, обрання способу стягнення аліментів у частці від доходу чи у твердій грошовій сумі здійснюється саме за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.

Відповідно до вимог статті 182 СК України, вирішуючи питання щодо розміру аліментів, суд повинен ураховувати: 1) стан здоров`я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина;3-1) наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення. Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.

Відповідно до частини 1 статті 191 СК України, аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред`явлення позову.

Крім того, суд враховує, що у відповідності до статті 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дітей.

Відповідно до статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2026 рік» прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць для дітей віком 6 до 18 років установлено в розмірі 3328,00 гривень.

З огляду на викладене, враховуючи вік дитини, суд приходить до висновку, що заявлений позивачкою розмір аліментів у розмірі частини всіх його заробітків (доходів) щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, до досягнення дитиною повноліття, відповідає вимогам закону щодо мінімального розміру аліментів на одну дитину. А тому з відповідача слід стягувати аліменти у визначеному розмірі, починаючи з дати звернення з позовом до суду та до досягнення дитиною повноліття.

Стосовно позовної вимоги щодо стягнення з відповідача аліментів на утримання позивачки ОСОБА_1 суд зазначає наступне.

Відповідно до частини 4 статті 84 Сімейного кодексу України, право на утримання має вагітна дружина, а також дружина, з якою проживає дитина, незалежно від того, чи вона працює та незалежно від її матеріального становища, за умови, що чоловік може надавати матеріальну допомогу.

Водночас суд звертає увагу, що стаття 84 СК України закріплює право на одержання матеріальної допомоги до досягнення дитиною трирічного віку саме за дружиною, жінкою, а не за одним з батьків, з яким залишилась проживати дитина.

На переконання суду, таке рішення законодавця пояснюється тим, що до досягнення дитиною трирічного віку саме жінка, як матір, перебуває у більш слабкому, більш уразливому становищі, що покладає на батька дитини додатковий обов`язок щодо надання такій жінці матеріальної допомоги.

Відтак, у статті 84 СК України фактично закріплена презумпція можливості батька дитини надавати матеріальну допомогу матері дитини, спростування якої покладається саме на батька. Тобто саме на батька покладається тягар доказування відсутності у нього можливості надавати таку допомогу.

Як було встановлено вище судом, відповідач не надав належних та допустимих доказів щодо матеріальної неспроможності та неможливості нести аліментний обов`язок по відношенню до матері дитини. Тому суд виходить з доведеності того факту, що відповідач не має істотних протипоказань до роботи, відтак може надавати матеріальну допомогу позивачці як матері своєї дитини.

Вирішуючи питання про розмір допомоги, суд виходить з того, що заявлений позивачкою розмір аліментів не суперечить вимогам чинного законодавства, відповідає вимогам розумності та справедливості, при цьому, 03 серпня 2027 року спільній дитині сторін має виповнитись три роки, що є наслідком припинення такого зобов`язання.

А тому суд висновує, що позовні вимоги слід задовольнити повністю.

Розподіл судових витрат.

Що стосується стягнення з відповідача в користь позивачки судових витрат по справі, то суд зазначає наступне.

Згідно з положеннями статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, в тому числі, витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно з частинами 1- 4 статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

На підтвердження розміру витрат на правничу допомогу представник позивачки надала договір про надання правничої допомоги від 12 травня 2026 року, ордер на надання правничої допомоги, акт приймання-передачі наданих послуг від 15 травня 2026 року, орієнтовний розрахунок від 15 травня 2026 року вартості наданих послуг, прибутковий касовий ордер № 57 від 15 травня 2026 року

Із доданих документів вбачається, що розмір судових витрат на правничу допомогу у справі становить 3 000,00 грн.

Таким чином, з урахуванням критеріїв розумності, обґрунтованості та справедливості, суд вважає, що зазначена представником позивачки сума витрат на правничу допомогу в розмірі 3 000,00 грн. є співмірною із складністю справи, наданим адвокатом обсягом послуг і витраченим адвокатом часом на надання таких послуг, та відповідає критерію реальності таких витрат, розумності їхнього розміру.

А тому суд вважає доцільним стягнути з відповідача на користь позивачки витрати на правову допомогу в розмірі 3 000,00 грн.

Відповідно до частин 1, 2 статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи у разі задоволення позову покладаються на відповідача.

Позивачкою подано до суду позов із однією вимогою немайнового характеру (про розірвання шлюбу) та з двома вимогами майнового характеру (про стягнення аліментів на утримання малолітньої дитини та про стягнення аліментів на утримання позивачки).

Відповідно до закону України «Про судовий збір» розмір судового збору за подання до суду позовної заяви про розірвання шлюбу складає 1 331,20 грн.

Відповідно до закону України «Про судовий збір» розмір судового збору за подання до суду позовної заяви про стягнення аліментів складає 1 331,20 грн.

Враховуючи, що позов було подано через систему «Електроний суд», тому з застосуванням коефіцієнта 0,8, розмір судового збору складає по 1 064,96 грн. за кожну вимогу

Згідно положень частини 6 статті 141 ЦПК України, якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Оскільки позивачка на підставі пункту 3 частини 1 статті 5 Закону України «Про судовий збір» звільнена від сплати судового збору за вимогами про стягнення аліментів на утримання дитини та на утримання дружини, а позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі, судовий збір у загальному розмірі 2 129,92 грн. (дві ставки судового збору за дві самостійні вимоги майнового характеру) підлягає стягненню з відповідача в дохід держави.

Разом з цим, частиною першою статті 142 ЦПК України визначено, що у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.

У зв`язку з тим, що позивач звільнена від сплати судового збору за позовні вимоги про стягнення аліментів, на підставі пункту 3 частини 1 статті 5 Закону України «Про судовий збір», а відповідач до початку розгляду справи по суті визнав позовні вимоги, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь держави 50 відсотків судового збору за дві позовні вимоги про стягнення аліментів, який позивач повинен був би сплатити при поданні позову, тобто 1064,96 грн

Крім цього з відповідача слід стягнути в користь позивачки 50 відсотків судового збору за позовну вимогу про розрання шлюбу, що становить 532,48 грн. Інших 50 відсотків сплаченого судового збору за позову виомгу про розірвання шлюбу - повернути позивачці з державного бюджету.

З цих підстав, керуючись

Статтями 12,13,77,78, 133, 137, 141, 142, 200, 206, 247, 263, 264, 265, 279, 280-284 ЦПК України,

на підставі статей 55, 56, 84, 105, 110, 112, 182, 191 СК України,

суд

У Х В А Л И В :

Позов представника позивачки ОСОБА_1 – адвоката Чорної Лілії Олександрівни до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу та стягнення аліментів - задовольнити повністю.

Шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , зареєстрований 01 листопада 2023 року Луцьким відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Луцькому районі Волинської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції за актовим записом № 667- розірвати.

Стягувати з ОСОБА_2 аліменти на користь ОСОБА_1 на утримання малолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частки від усіх видів його заробітку (доходу) щомісячно, починаючи стягнення з 13 травня 2026 (від дня подачі позову) і до досягнення дитиною повноліття.

Стягувати з ОСОБА_2 аліменти на користь ОСОБА_1 на її утримання, у розмірі 1/6 частки від усіх видів його заробітку (доходу) щомісячно, починаючи стягнення від дня пред`явлення позову 13 травня 2026 року і до досягнення дитиною ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , віку трьох років, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Стягнути з ОСОБА_2 в дохід держави судовий збір в розмірі 1 064,96 (одна тисяча шістдесят чотири гривні 96 копійок) гривень за дві позовні вимоги про стягнення аліментів.

Стягнути з ОСОБА_2 в користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір в розмірі 532,48 (п"ятсот тридцять дві гривні 48 копійок) гривень за позовну вимогу про розірвання шлюбу.

Повернути ОСОБА_1 з державного бюджету сплачений судовий збір в розмірі 532,48 (п"ятсот тридцять дві гривні 48 копійок) гривень.

Стягнути з ОСОБА_2 в користь ОСОБА_1 понесені судові витрати на правову допомогу в розмірі 3 000,00 (три тисячі) гривень.

На рішення суду може бути подано апеляційну скаргу безпосередньо до Волинського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Повне рішення ухвалене і надруковане в нарадчій кімнаті 02 червня 2026 року в єдиному екземплярі.

Ім`я та найменування сторін:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 ; місце реєстрації: АДРЕСА_1 ; паспорт № НОМЕР_3 , виданий 04.10.2023 року органом № 0719; РНОКПП НОМЕР_4 .

Представник позивачки: ОСОБА_1 , адреса: АДРЕСА_2 ; РНОКПП: НОМЕР_5 ; свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльність № 759 від 15.10..2012 року.

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_6 ; паспорт № НОМЕР_7 , виданий 15.04.2019 року, орган, що видав № 0725; місце проживання: АДРЕСА_3 .

Суддя А.В.Малюта