Рішення від 31 травня 2026 р. у справі №163/80/26 — Любомльський районний суд Волинської області

Справа № 163/80/26

Провадження № 2/163/208/26

ЛЮБОМЛЬСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 червня 2026 року Любомльський районний суд Волинської області

в складі головуючого судді Павлуся О.С.

розглянувши в приміщенні суду в місті Любомль Волинської області в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання повнолітнього сина, який продовжує навчання,

в с т а н о в и в :

У позовній заяві представник позивача ОСОБА_1 адвокат Климович Т.Д. просить ухвалити рішення про стягнення з відповідача ОСОБА_2 аліментів на утримання повнолітнього сина – позивача ОСОБА_1 , який продовжує навчання, в розмірі 1/4 частини всіх видів доходу щомісяця і до закінчення навчання – 30.06.2029, але не довше ніж до досягнення позивачем 23-річного віку

Заявлені вимоги представник обґрунтувала тим, що відповідач проживає окремо від свого сина - позивача ОСОБА_1 . До досягнення сином повноліття з відповідача на його утримання стягувались аліменти на підставі судового наказу. ІНФОРМАЦІЯ_1 позивач досяг повноліття та з 01.09.2025 навчається в Луцькому національному технічному університеті на 1-му курсі факультету комп`ютерних та інформаційних технологій денної форми навчання за державним замовленням. Позивач потребує матеріального утримання зі сторони батьків, оскільки навчається на денній формі навчання і не може самостійно себе забезпечити матеріально. На повсякденні потреби (продукти харчування, одяг, засоби гігієни) позивачу необхідні кошти. Крім того, навчання вимагає додаткових витрат, зокрема на освітнє приладдя, посібники, гаджети для навчання, проїзд до місця навчання та проживання. Відповідач з 2020 року проходить військову службу за контрактом у складі Збройних Сил України, отримує грошове забезпечення та має можливість утримувати повнолітнього сина, який навчається. За наведених обставин вважає, що стягнення з відповідача аліментів в розмірі 1/4 частки від усіх видів її доходів буде відповідати інтересам позивача та забезпечить належний рівень матеріального утримання з боку матері.

Провадження в справі відкрито ухвалою суду від 13 лютого 2026 року, розгляд позову постановлено проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін. Сторонам визначені строки для подання заяв по суті спору у формі відзиву на позовну заяву, відповіді на відзив на позовну заяву та заперечення на відповідь на відзив на позовну заяву.

Відповідач ОСОБА_1 подала відзив на позовну заяву, у якому позов не визнала в повному обсязі та просила відмовити у його задоволенні. Зазначила, що у період перебування у шлюбі з 2004 по 2015 рік у неї народилося двоє дітей: дочка ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та син ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . На утримання дітей до їх повноліття з неї стягувались аліменти в розмірі 1/3 частки доходу. Крім цього, після досягнення старшою дочкою повноліття до 30.06.2025 сплачувала аліменти на її утримання у зв`язку із її навчанням. Заборгованості по зазначених аліментних зобов`язаннях не має, виконавчі провадження закриті у зв`язку із повним фактичним виконанням судових рішень. З 2020 року по теперішній час проходить військову службу за контрактом у складі Збройних Сил України. З 25.02.2022 по 01.02.2025 приймала безпосередню участь у бойових діях із забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку зі збройною агресією російської федерації проти України. У періоди безпосередньої участі у бойових діях отримувала підвищене грошове забезпечення приблизно 100 000 грн щомісячно, що забезпечило виконання її обов`язку щодо утримання дітей та сплати аліментів на дітей від 15000 до 30000 грн. Однак на даний час її матеріальне становище істотно змінилось, оскільки внаслідок проходження військової служби її стан здоров`я значно погіршився та потребує постійного лікування та медичного обстеження. Військова служба в умовах бойових дій (1015 днів) істотно підірвала її фізичне та психічне здоров`я, крім цього отримала бойове поранення. Саме через істотне погіршення стану здоров`я була змушена перевестися для подальшого проходження військової служби до ІНФОРМАЦІЯ_4 , де її було призначено на посаду оператора групи документального забезпечення, а з 08.01.2026 – на посаду штаб-сержанта 3 категорії відділення цивільно-правового співробітництва, на якій працює по цей час. Її середньомісячна заробітна плата у ІНФОРМАЦІЯ_5 до січня 2026 складала 20000,00 грн, за лютий 2026 року - 24 948 грн, що є істотно меншим доходом порівняно з грошовим забезпеченням, яке вона отримувала під час безпосередньої участі у бойових діях. У зв`язку з необхідністю постійного лікування, медичного нагляду, придбання лікарських засобів та несення інших витрат на підтримання стану здоров`я, а також з урахуванням суттєвого зменшення доходу, на даний час об`єктивно не має реальної матеріальної можливості надавати допомогу повнолітньому сину, який продовжує навчання, оскільки отримуваних нею коштів недостатньо навіть для забезпечення власного лікування та основних життєвих потреб. Крім цього зауважила, що позивача зараховано на навчання за державним замовленням саме на додаткові місця державного замовлення, передбачені для пільгових категорій осіб. Тобто, позивач здобуває освіту не в загальному порядку, а із застосуванням спеціальної державної пільги, яка йому надана з урахуванням її статусу учасника бойових дій, отриманого під час проходження військової служби та безпосередньої участі у бойових діях. Саме її статус і пов`язані з ним соціальні гарантії фактично забезпечили позивачу можливість здобувати вищу освіту без оплати вартості навчання. Крім того, позивач користується й іншими пільгами, зокрема проживає безкоштовно у гуртожитку, тощо, що також зменшує його витрати на проживання під час навчання. Наведене свідчить, що значна частина витрат, пов`язаних із здобуттям освіти, вже покривається за рахунок державних пільг, отриманих завдяки її військової служби та участі у бойових діях. Тим самим вона вже зробила свій внесок у забезпечення можливості сина здобувати освіту. Також, посилаючись на необґрунтованість позову, зазначила, що позивачем не доведено відсутності у нього можливості частково забезпечувати себе самостійно, а також не надано доказів щодо його фактичних витрат на проживання, харчування, проїзд, навчальні матеріали чи інші необхідні потреби. За викладених обставин вважає, що надані позивачем докази не підтверджують належним чином ні обсяг його витрат, ні реальну потребу у матеріальній допомозі, а ні її спроможності надавати йому матеріальну допомогу у зв`язку із навчанням.

У відзиві відповідач одночасно заявила клопотання про розгляд справи за правилами загального позовного провадження, у задоволенні якого суд ухвалою від 12 березня 2026 року відмовив.

Відповіді на відзив відповідача позивач не подав.

27 березня 2026 року позивач подала додаткові докази про направлення її на стаціонарне лікування та копії квитанцій про придбання лікарських засобів.

Із наданих сторонами доказів суд встановив наступні факти та обставини.

Відповідач ОСОБА_2 є матір`ю позивача ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , що підтверджується копією свідоцтва серії НОМЕР_1 .

ІНФОРМАЦІЯ_7 позивач досяг повноліття.

01 вересня 2025 року позивач зарахований до Луцького національного технічного університету та навчається на 1-му курсі факультету комп`ютерних та інформаційних технологій денної форми навчання за держаним замовленням. Термін закінчення університету – 30 червня 2029 року, що підтверджується довідкою зазначеного навчального закладу від 06.11.2025 № 3999/25.

Першочергово позивач був зарахований до Луцького національного технічного університету на навчання на платній основі, про що свідчить копія договору Б-02399 від 12.08.2025 про надання освітніх послуг між вищим навчальним закладом та фізичною (юридичною) особою.

Відповідно до цього договору вартість освітньої послуги за 1-й рік навчання становить 29700 грн, 2-й рік – вартість 1-го року навчання х індекс інфляції за 2025 рік грн; 3-й рік навчання – вартість 2-го року навчання х індекс інфляції за 2026 рік грн; 4-й рік навчання – вартість 3-го року навчання х індекс інфляції за 2027 рік грн.

Наказом Луцького національного технічного університету від 10.09.2025 №680/01-07 позивач ОСОБА_1 з 10 вересня 2025 року переведений на навчання за державним замовленням для здобуття ступеня бакалавра на основі ПЗСО або НРК5 на додаткові місця державного замовлення осіб пільгових категорій, які зараховані на навчання на місця за кошти фізичних та/або юридичних осіб.

Позивач надав фіскальні чеки від 16.12.2025 та від 17.12.2025 про придбання спортивного костюма за 859,00 грн, черевиків за 528,00 грн, толстовки за 379,00 грн.

Стосовно особи відповідача ОСОБА_2 встановлено таке.

25 травня 2020 року відповідач уклала контракт з Міністерством оборони України про проходження військової служби у Збройних Силах України на посадах осіб рядового складу строком на три роки.

Відповідно до довідки військової частини НОМЕР_2 від 25.04.2025 за №10826/А відповідач в період з 25.02.2022 по 04.06.2022, з 14.06.2022 по 14.07.2023, з 26.07.2023 по 13.11.2023, з 25.11.2023 по 15.02.2024 та з 27.02.2024 по 01.02.2025 брала безпосередню участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України.

Відповідач має статус учасника бойових дій, що підтверджується копією посвідчення серії НОМЕР_3 від 12.11.2020.

З довідки військової частини НОМЕР_2 від 22.09.2023 за №222/8/82А вбачається, що 07 серпня 2023 року під час виконання бойового завдання у районі населеного пункту Кучерівка Куп`янського району Харківської області внаслідок авіаудару збройними формуваннями російської федерації відповідач отримала травму у вигляді забою тазового кільця та акубаротравми без пошкодження барабанної перетинки.

Згідно із випискою із медичної карти стаціонарного хворого № 643 від 03.03.2025 відповідач перебувала на стаціонарному лікуванні з 10.02.2025 по 03.03.2025 з діагнозом: гіпертонічна хвороба ІІ стадії, ступінь 3, гіпертонічний криз 10.02.2025, неускладнений, с.с.р.-3, гіпертензивне серце. Мітральна недостатність І ступеня. Серцева недостатність І ступеня зі збереженою систолічною функцією лівого шлуночка (ФВ 58%). Остеохондроз грудного відділу хребта І ст. Деформуючий спондильоз І ст. Правобічний сколіоз грудного відділу хребта І ст. Протрузії м/х дисків L4-L5, L5-S1. Остеохондроз поперекового відділу хребта І ст. Помірно виражений корінцевий больовий синдром.

Такий незадовільний стан здоров`я відповідача підтверджується іншими медичними документами: протоколом ехокардіографічного заключення, протоколом комп`ютерної томографії від 12.02.2025, висновком лікаря-терапевта від 10.03.2025, картою обстеження та медичного огляду від 11.03.2025, висновком лікаря-невропатолога від 11.03.2025, актами обстеження стану здоров`я призовника від 11.03.2025 за №№578, 579, протоколом УЗД обстеження, довідкою позаштатної постійно діючої військово-лікарської комісії з правами госпітальної від 11.03.2025.

Відповідно до довідки військово-лікарської комісії від 03.03.2026 року № 2026-0303-1252-1861-7, складеною за результатами медичного огляду Гарнізонною ВЛК “Військова частина НОМЕР_4 ”, відповідачу встановлений діагноз: гіпертонічна хвороба другої стадії (атеросклеротичні бляшки ЗСА), другого ступеня, ризик ускладнень помірний, СН0. Таке захворювання пов`язане з проходженням військової служби. Комісія надала висновок про придатність відповідача до військової служби за контрактом у військових частинах забезпечення, ТЦК та СП, ВВНЗ, навчальних центрах, закладах (установах), медичних підрозділах, підрозділах логістики, зв`язку, оперативного забезпечення та охорони.

Наданими відповідачем фіскальними чеками підтверджено придбання ряду медичних препаратів.

Наказом начальника ІНФОРМАЦІЯ_8 від 28.04.2025 №144 відповідача призначено на посаду оператора групи документального забезпечення ІНФОРМАЦІЯ_9 , де вона проходить військову службу по цей час, що підтверджується довідкою зазначеного відділу від 23.02.2026 №442.

Відповідно до довідки ІНФОРМАЦІЯ_10 від 21.02.2026 № 443 упродовж липня – грудня 2025 року щомісячний дохід відповідача становив 20000,00 грн, у січні 2026 року – 20578,00 грн, у лютому 2026 року – 24948,00 грн.

Із медичної картки відповідача вбачається, що 18.03.2026 лікар-терапевт з огляду на скарги на стан здоров`я та діагноз відповідача надав рекомендації щодо лікування, у тому числі медикаментозне.

27 березня 2026 року ІНФОРМАЦІЯ_11 видав направлення за №112 про направлення відповідача на стаціонарне лікування у в/ч НОМЕР_4 у зв`язку з погіршенням її стану здоров`я.

Також встановлено, що з відповідача на утримання її двох дітей: дочки ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_12 , та сина ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , стягувалися аліменти на їх утримання.

Так, судовим наказом Любомльського районного суду Волинської області від 19 серпня 2021 року з відповідача на утримання дітей стягнуто аліменти в розмірі однієї третини заробітку (доходу), але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку на кожну дитину і не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку на кожну дитину, щомісячно, починаючи з 11 серпня 2021 року і до досягнення найстаршою дитиною повноліття.

Рішенням Любомльського районного суду Волинської області від 26 вересня 2022 року з відповідача на утримання повнолітньої дочки ОСОБА_3 , яка продовжує навчання, стягнуто аліменти в розмірі 1/4 частки заробітку (доходу) щомісячно, починаючи з 05 травня 2022 року і до закінчення навчання в Луцькому інституті розвитку людини університету "Україна" 30 червня 2025 року, але не довше як до досягнення нею двадцяти трьох років.

Постановами Ковельського відділу державної виконавчої служби у Ковельському районі Волинської області від 13.01.2026 та від 22.07.2025 виконавчі провадження по виконанню указаних судових рішень закінчені, у зв`язку із їх повним фактичним виконанням.

Аналізом вище наведених доказів, суд встановив підстави для наступного висновку.

Відповідно до ст.53 Конституції України кожен має право на освіту. Повна загальна середня освіта є обов`язковою. Держава забезпечує доступність і безоплатність дошкільної, повної загальної середньої, професійно-технічної, вищої освіти в державних і комунальних навчальних закладах; розвиток дошкільної, повної загальної середньої, позашкільної, професійно-технічної, вищої і післядипломної освіти, різних форм навчання; надання державних стипендій та пільг учням і студентам. Громадяни мають право безоплатно здобути вищу освіту в державних і комунальних навчальних закладах на конкурсній основі.

Право особи на освіту може реалізовуватися шляхом її здобуття на різних рівнях освіти, у різних формах і різних видів, у тому числі шляхом здобуття дошкільної, повної загальної середньої, позашкільної, професійної (професійно-технічної), фахової передвищої, вищої освіти та освіти дорослих (ч.3 ст.3 ЗУ «Про освіту»).

Відповідно до положень ст.141 СК України мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини, крім випадку, передбаченого частиною п`ятою статті 157 цього Кодексу.

Правовідносини щодо утримання батьками повнолітніх дочки, сина регулюються главою 16 СК України, яка, зокрема, передбачає обов`язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчання і у зв`язку з цим потребують матеріальної допомоги, у спосіб сплати аліментів (ст.ст.199, 200, 201 СК України).

Статтею 199 СК України передбачено обов`язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчання. Якщо повнолітні дочка, син продовжують навчання і у зв`язку з цим потребують матеріальної допомоги, батьки зобов`язані утримувати їх до досягнення двадцяти трьох років за умови, що вони можуть надавати матеріальну допомогу. Право на утримання припиняється у разі припинення навчання. Право на звернення до суду з позовом про стягнення аліментів має той з батьків, з ким проживає дочка, син, а також самі дочка, син, які продовжують навчання.

Стягнення аліментів на утримання дитини, яка продовжує навчання є одним із способів захисту інтересів дитини, забезпечення одержання нею коштів, необхідних для її життєдіяльності, оскільки на період навчання вона не має самостійного заробітку та потребує матеріальної допомоги з боку батьків, які зобов`язані утримувати своїх повнолітніх дітей, що продовжують навчатися, до досягнення ними двадцяти трьох років.

Згідно зі ст.200 СК України суд визначає розмір аліментів на повнолітніх дочку, сина у твердій грошовій сумі і (або) у частці від заробітку (доходу) платника аліментів з урахуванням обставин, зазначених у статті 182 цього Кодексу. При визначенні розміру аліментів з одного з батьків суд бере до уваги можливість надання утримання другим з батьків, своїми дружиною, чоловіком та повнолітніми дочкою, сином.

Тож стягнення із батьків аліментів на повнолітніх дочки, сина, які продовжують навчання і у зв`язку з цим потребують матеріальної допомоги, є одним із механізмів забезпечення реалізації особою права на освіту, який узгоджується із соціальною спрямованістю держави та моральними засадами суспільства.

Відповідно до п.20 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» обов`язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчатися після досягнення повноліття (незалежно від форми навчання), виникає за обов`язкової сукупності таких юридичних фактів: 1) досягнення дочкою, сином віку, який перевищує 18, але є меншим 23 років; 2) продовження ними навчання; 3) потреба у зв`язку з цим у матеріальній допомозі; 4) наявність у батьків можливості надавати таку допомогу (батьки самі мають бути працездатними та мати такий заробіток, який дозволив би їм утримувати себе та свою повнолітню дитину).

Так, Верховний Суд у постанові від 17 квітня 2019 року у справі №644/3610/16 дійшов висновку про те, що Сімейним кодексом України передбачено принцип рівності прав та обов`язків батьків, брати участь у матеріальних витратах зобов`язані обоє з батьків, незалежно від того, з ким із них проживає дитина. При визначенні розміру аліментів з одного з батьків суд бере до уваги можливість надання утримання другим із батьків, своїми дружиною, чоловіком та повнолітніми дочкою, сином. Також при визначенні розміру аліментів мають бути враховані вартість навчання, вартість підручників, проїзду до навчального закладу, проживання за місцем його знаходження.

У постанові від 16 лютого 2022 року у справі №381/2423/20 Верховний Суд зазначив, що стягнення аліментів на дитину, яка продовжує навчання, є одним із способів захисту інтересів дитини, забезпечення одержання нею коштів, потрібних для її життєдіяльності, оскільки на період навчання вона не має самостійного заробітку та потребує матеріальної допомоги з боку батьків, які зобов`язані утримувати своїх повнолітніх дітей, які продовжують навчатися, до досягнення ними двадцяти трьох років. На відміну від правовідносин щодо участі батьків у додаткових витратах на дитину (стаття 185 СК України), правовідносини щодо обов`язку батьків утримувати повнолітніх дочку, сина на період навчання регулюються главою 16 СК України, яка зокрема, передбачає обов`язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчання і у зв`язку з цим потребують матеріальної допомоги, у спосіб сплати аліментів (статті 199, 200, 201 цього Кодексу). Обов`язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчатися після досягнення повноліття, існує незалежно від форми навчання. При визначенні розміру аліментів потрібно враховувати вартість навчання, підручників, проїзду до навчального закладу, проживання за місцем його знаходження. Приписи цієї глави не встановлюють самостійного, окремого від аліментних зобов`язань, обов`язку батьків брати участь у додаткових витратах на дочку, сина, що викликані особливими обставинами.

Крім того, законодавство, яке регулює питання стягнення аліментів на повнолітню дитину, яка продовжує навчання, встановлює вичерпний перелік підстав, які суди повинні враховувати вирішуючи таку позовну вимогу. До такої підстави, зокрема належить стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина.

На підставі досліджених письмових доказів судом встановлено, що позивач є сином відповідача, досяг повноліття, його вік є меншим 23 років, продовжує навчання, навчається на денній формі, навчальний заклад знаходиться у місцевості не за його місцем проживання.

Факт навчання позивача на денній формі навчання уже сам по собі об`єктивно обмежує його можливість самостійно забезпечувати власні потреби та отримувати достатній дохід для належного існування.

Тому, посилання відповідача на не доведеність відповідачем відсутності у нього можливості частково забезпечувати себе самостійно є безпідставними і до уваги судом не приймається.

Також суд вважає неспроможними доводи відповідача щодо недоведеності позивачем належними і допустимими доказами фактичних витрат на своє утримання, оскільки необхідність у забезпеченні, зокрема продуктами харчування, засобами гігієни, сезонним одягом та взуттям, тобто засобами для забезпечення життєдіяльності, є природним для кожної людини, а тому є очевидними й для студента навчального закладу.

Посилання відповідача на те, що її статус учасника бойових дій забезпечив позивачу безкоштовне навчання за державним замовленням та надав йому інші пільги, тим самим вона вже зробила свій внесок у забезпеченні можливості сина здобувати освіту, є власним міркуванням відповідача, яке не узгоджується із положеннями статті 199 СК України, зміст якої пов`язує обов`язок батьків утримувати повнолітніх сина чи дочку на період їх навчання із наявністю у них матеріальної спроможності надавати таку допомогу, а не із певним їх статусом, що зумовлює певні пільги, у тому числі щодо навчання дитини.

Існування таких законодавчо визначених пільг не звільняє батька/матір від встановленого законом обов`язку утримувати повнолітнього сина/дочку, який продовжує навчання та потребує матеріальної допомоги, адже реалізація для учасників бойових дій та їх дітей можливих пільг чи переваг у сфері навчання не є тотожною виконанню батьківського обов`язку щодо утримання дитини та не замінює його.

Крім цього, такі пільги не свідчить про відсутність у позивача потреби в утриманні та по свої суті не можуть розцінюватися як достатнє забезпечення його життєвих потреб, пов`язаних із навчанням, та повсякденним існуванням.

Отже, суд вважає доведеною ту обставину, що позивач у зв`язку з навчанням потребує матеріальної допомоги від батьків на своє утримання (придбання речей першої необхідності, продуктів харчування, одягу, доїзду до навчального закладу, до місця проживання тощо).

З медичної документації вбачається, що відповідачу діагностовано ряд захворювань, у зв`язку із чим вона потребує лікування, проте внаслідок цих захворювань працездатності вона не втратила та групи інвалідності їй не встановлено.

Разом з тим, відповідач для свого лікування несе додаткові витрати, зокрема для придбання медичних препаратів, про що свідчать надані нею фіскальні чеки.

В той же час відповідач має пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни – учасників бойових дій, які визначені Законом України № 3551-XII 22.10.1993 «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».

Документально підтверджено, що відповідач продовжує працювати та отримує щомісячний регулярний дохід.

Будь-яких інших утриманців відповідач не має.

Отже, підсумовуючи вище наведене, суд вважає, що відповідач має певну матеріальну спроможність приймати участь в утриманні свого сина, який продовжує навчання.

При визначенні розміру аліментів, які належить стягувати з відповідача, суд враховує фактичні обставини справи, потреби позивача на своє утримання у зв`язку із навчанням, принцип рівності батьківського обов`язку щодо утримання дітей, у тому числі у зв`язку із їх навчанням, матеріальне становище відповідача, розмір її щомісячного доходу, стан здоров`я та необхідність несення додаткових витрат на своє лікування та дійшов висновку про необхідність стягнення з відповідача аліментів на утримання повнолітнього сина в розмірі 1/8 частки її доходу.

Такий розмір аліментів, на переконання суду, на певному рівні забезпечить потреби повнолітнього сина, забезпечить виконання відповідачем батьківського обов`язку і водночас суттєво не обмежить її власне забезпечення, а також відповідає закріпленим у ч.9 ст.7 СК України засадами справедливості, добросовісності та розумності.

Таким чином, з наведених підстав і мотивів позов підлягає частковому задоволенню.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.430 ЦПК України суд допускає негайне виконання рішень у справах про стягнення аліментів – у межах суми платежу за один місяць.

У відповідності до вимог ч.1 ст.141 ЦПК України судові витрати по справі у вигляді судового збору належить покласти на відповідача пропорційно до задоволених вимог із розрахунку задоволення 50 % таких вимог. При цьому, відповідно до ч.3 ст.4 Закону України «Про судовий збір» слід врахувати коефіцієнт 0,8 з огляду на подання позову в електронні формі.

Представник позивача заявила до стягнення з відповідача понесені позивачем витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 3000,00 грн, на підтвердження яких надала копії: свідоцтва про право на заняття адвокатською № 671 від 27.06.2012, ордера на надання правничої правової допомоги серії АС № 1168122, договору № 230/25 про надання правничої допомоги від 15.12.2025, додатку №1 до цього договору про вартість правничих послуг, акту прийому-передачі виконаних робіт від 29.12.2025, квитанцію про оплати наданих послуг з правничої допомоги на суму 3000,00 грн.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.137 ЦК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Частиною 4 статті 137 ЦПК України передбачено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч.6 ст.137 ЦПК України).

Заяви про неспівмірність витрат позивача на професійну правничу допомогу відповідач не зробила.

Отже, враховуючи часткове задоволення позову та належне підтвердження понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу, встановлено підстави для стягнення з відповідача таких витрат в сумі 1500,00 гривень.

Керуючись ст.ст.259, 264, 265 ЦПК України, суд

у х в а л и в :

Позови задовольнити частково.

Стягувати з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , який продовжує навчання, на його утримання аліменти в розмірі 1/8 частки заробітку (доходу) щомісячно, починаючи з 06 січня 2026 року, і до закінчення навчання у Луцькому національному технічному університеті – 30 червня 2029 року, але не довше як до досягнення ним двадцяти трьох років.

У задоволенні решти заявлених позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави 532 (п`ятсот тридцять дві) гривні 48 копійок судового збору.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу в сумі 1500 (одна тисяча п`ятсот) гривень.

Рішення про стягнення місячного розміру аліментів звернути до негайного виконання. ???

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

На рішення протягом 30 днів з дня його складення може бути подано апеляційну скаргу до Волинського апеляційного суду.

Інформація про сторін:

позивач – ОСОБА_1 ; місце проживання – АДРЕСА_1 ; РНОКПП – НОМЕР_5 ;

відповідач – ОСОБА_2 ; місце проживання – АДРЕСА_2 ; РНОКПП – НОМЕР_6 .

Головуючий : суддя О.С.Павлусь