Рішення від 31 травня 2026 р. у справі №162/190/26 — Любешівський районний суд Волинської області

Справа № 162/190/26

Провадження № 2/162/217/2026

ЛЮБЕШІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(заочне)

01 червня 2026 року селище Любешів

Любешівський районний суд Волинської області у складі судді Глинянчука В.Д.,

з участю секретаря судового засідання Смаль Т.П.,

розглянувши у порядку загального позовного провадження справу за цивільним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності на нерухоме майно у порядку спадкування,

встановив:

І. Відомості про рух справи. Заяви і клопотання, процесуальні дії у справі.

ОСОБА_1 звернувся з цим позовом до Любешівського районного суду Волинської області 09 березня 2026 року.

У справі відкрито загальне позовне провадження 13 березня 2026 року.

Відповідачка відзиву на позов не подала, на розгляд справи не з`явилася, хоча у передбачений законом спосіб була сповіщена про час та дати судових засідань.

Підготовче провадження у справі закрито 13 квітня 2026 року.

Позивачем ОСОБА_1 подано клопотання про розгляд справи у його відсутності та згоду на заочний розгляд справи.

Ухвалою від 01 червня 2026 року постановлено провести заочний розгляд цієї справи.

Відповідно до частини другої статті 247 Цивільного процесуального кодексу України (далі – ЦПК) фіксування судового засідання технічним засобом не здійснювалось.

ІІ. Стислий виклад позиції позивача.

Позивач ОСОБА_1 просить визнати за ним право власності в порядку спадкування за законом на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, що знаходяться по АДРЕСА_1 .

ОСОБА_1 свої вимоги мотивує тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла його мати ОСОБА_3 . Після смерті спадкодавиці залишилось нерухоме майно, спадкоємцем якого є позивач.

Позивач звернувся у Любешівську державну нотаріальну контору із заявою про прийняття спадщини. Державним нотаріусом було відмовлено позивачу у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудамиу зв`язку з відсутністю документів, що посвідчують право власності на спадкове нерухоме майно.

ІІІ. Стислий виклад позиції відповідачів.

Відповідачка ОСОБА_2 будь-яких заяв по суті справи не подала.

IV. Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини.

Відповідно до свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 батьками позивача є ОСОБА_4 та ОСОБА_3 .

Згідно із свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_2 ОСОБА_3 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 у селі Люб`язь Камінь-Каширського району Волинської області.

Згідно з довідкою Люб`язівського старостинського округу Любешівської селищної ради № 189 від 02 березня 2026 року на день смерті спадкодавиці ОСОБА_3 по АДРЕСА_1 з нею проживав позивач ОСОБА_1 . Про проживання разом з спадкодавицею відповідачки ОСОБА_2 у довідці не вказано.

Позивач 05 березня 2026 року звертався у Любешівську державну нотаріальну контору із заявою про прийняття спадщини по смерті ОСОБА_3 .

Державним нотаріусом Любешівської державної нотаріальної контори Кухом В.І. 05 березня 2026 року винесено постанову про відмову ОСОБА_1 у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на житловий будинок з надвірними будівлями та спорудами по АДРЕСА_1 через відсутність документів, що посвідчують право власності на вищевказаний житловий будинок.

Відповідно до технічного паспорта домоволодіння по АДРЕСА_1 складається із житлового будинку, двох прибудов, навісу, літньої кухні, трьох сараїв, вбиральні, погреба з шийкою, колодязя, огорожі.

У відповідь на запит суду Любешівська нотаріальна контора повідомила, що із заявою про прийняття спадщини за законом по смерті ОСОБА_3 звертався її син ОСОБА_1 .

Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно право власності на житловий будинок по АДРЕСА_1 не зареєстровано.

V. Норми права, які застосував суд.

Відповідно до статей 1216-1218 Цивільного кодексу України (далі -- ЦК) спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом. До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Відповідно до статті 1258 ЦК спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово. Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, встановлених статтею 1259 цього Кодексу.

Згідно із статтею 1261 ЦК у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

Згідно з частинами першою та п`ятою статті 1268 ЦК спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

Пунктом 11 частини першої статті 346 ЦК визначено, що право власності припиняється у разі припинення юридичної особи чи смерті власника.

У відповідності до частини першої статті 328 ЦК право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.

Відповідно до статті 392 ЦК власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

VІ. Мотиви суду щодо позовних вимог.

Відповідно до частини першої статті 13 ЦПК суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно з частиною першою статті 81 ЦПК кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до частини першої статті 82 ЦПК обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників.

Частиною першою статті 89 ЦПК встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Аналізуючи докази у їх сукупності, суд констатує, що позивач ОСОБА_1 у встановлений законом спосіб прийняв спадщину за законом по смерті ОСОБА_3 .

В ході судового розгляду суду не надано доказів, що відповідачка у встановлений законом строк подала заяву про прийняття спадщини та має право на обов`язкову частку у спадщині по смерті ОСОБА_3 , що в свою чергу могло б вплинути на розмір частки у спадщині позивача.

За таких обставин суд дійшов висновку про необхідність повного задоволення позову. Рішення суду слугуватиме підставою для державної реєстрації прав ОСОБА_1 на успадковане нерухоме майно.

VІІ. Питання розподілу судових витрат.

Позивач при подачі позовної заяви сплатив 1331,2 гривень судового збору.

У матеріалах справи відсутні будь-які інші відомості про понесені сторонами судові витрати.

Позивач у позовній заяві клопотав про покладення на нього судових витрат, що не суперечить положенням частини третьої статті 13 ЦПК.

VІІІ. Висновок суду щодо позовних вимог.

Враховуючи наведене, керуючись статтями 264, 265, 282 ЦПК, суд

ухвалив:

Позов задовольнити повністю.

ОСОБА_1 визнати власником нерухомого майна у порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_3 , яке згідно даних технічного паспорта підприємця ОСОБА_5 від 09 лютого 2026 року розташоване по АДРЕСА_1 , а саме: житлового будинку «А-1», прибудови «а», прибудови «а1», навісу «а2», літньої кухні «Б-1», сараю «В-1», вбиральні «Г», сараю «Д-1», сараю «Е-1», погреба з шийкою «Є», колодязя «1», огорожі «2».

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня складення судового рішення.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене відповідачем в загальному порядку.

Заочне рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку. Апеляційна скарга на рішення суду подається до Волинського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення судового рішення.

Ім`я позивача: ОСОБА_1 ; місце проживання позивача: АДРЕСА_2 ; РНОКПП позивача: НОМЕР_3 .

Ім`я відповідачки: ОСОБА_2 ; місце проживання відповідачки: АДРЕСА_3 ; РНОКПП відповідачки: невідомий.

Суддя В.Д. Глинянчук