Рішення від 31 травня 2026 р. у справі №161/3003/26 — Луцький міськрайонний суд Волинської області

Справа № 161/3003/26

Провадження № 2/161/3159/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

(ЗАОЧНЕ)

01 червня 2026 року м. Луцьк

Луцький міськрайонний суд Волинської області в складі головуючого судді Присяжнюк Л.М., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні в місті Луцьку цивільну справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Капля Аліна Степанівна до ОСОБА_2 про стягнення збитків, завданих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди,

В С Т А Н О В И В:

09.02.2026 року позивач звернулася до Луцького міськрайонного суду Волинської області з позовом до ОСОБА_2 про стягнення збитків, завданих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.

Заявлені вимоги обґрунтовані тим, що 23.08.2022 року між ТДВ «СК «Гардіан» та ОСОБА_3 було укладено Договір обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (поліс) № AP 1633581, забезпечений транспорт «КІА SPORTAGE», д.н.з. НОМЕР_1 .

25.06.2021 року об 11 год. 46 хв., в м. Луцьку по пр-ту Грушевського, 19, мала місце ДТП, за участю транспортного засобу «КІА SPORTAGE», д.н.з. НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_2 та транспортного засобу «CHEVROLET CRUZE», д.н.з. НОМЕР_2 .

Внаслідок даного ДТП було пошкоджено транспортний засіб «CHEVROLET CRUZE», д.н.з. НОМЕР_2 , з вини ОСОБА_2 , його визнано винним у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ст.ст. 124, 122-4 КУпАП, що підтверджується постановою Луцького міськрайонного суду Волинської області у справі 161/11989/21 від 16 серпня 2021 року.

Згідно з умовами Полісу ОСЦПВ № AP-1633581, на підставі страхового акту №G-12026-1, заяви про страхове відшкодування та зібраних документів, розмір виплати за пошкоджений транспортний засіб «CHEVROLET CRUZE», д.н.з. НОМЕР_2 , складає 3144,17 грн.

В зв`язку з викладеним і відповідно до умов договору страхування ТДВ «СК «ГАРДІАН» відшкодувало власнику транспортного засобу «CHEVROLET CRUZE», д.н.з. НОМЕР_2 , витрати на ремонт автомобіля в сумі 3 144,17 грн, у зв`язку з чим ТДВ «СК «Гардіан» має право зворотної вимоги (регресу) до ОСОБА_2 на суму 3 144,17 грн.

14 серпня 2025 року між ТДВ «СК «Гардіан» та ФОП ОСОБА_1 укладено договір 1/Г про відступлення права вимоги, відповідно до умов якого право грошової вимоги до ОСОБА_2 перейшло до фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 .

Просить стягнути з ОСОБА_2 на її користь 3144,17 грн шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, а також витрати по сплаті судового збору та витрати на професійну правничу допомогу у сумі 3000 грн 00 коп.

Ухвалою судді Луцького міськрайонного суду Волинської області 19 лютого 2026 року вказану позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито спрощене позовне провадження без виклику сторін у судове засідання за наявними матеріалами справи.

Відповідно до ч.8 ст.128, п.5 ч.6 ст.272 ЦПК України відповідачу будо направлено ухвалу про відкриття провадження у справі та роз`яснено його право подати відзив на позовну заяву і всі наявні докази, що підтверджують заперечення проти позову протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення копії ухвали суду про відкриття провадження у справі.

Відповідач ОСОБА_2 у встановлений строк відзив на позов не подав.

Також, до суду не надходило клопотань від жодної із сторін про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін, а тому відповідно до ч. 5 ст. 279 ЦПК України суд розглядає справу за наявними у справі матеріалами.

Згідно з електронним сайтом Луцького міськрайонного суду Волинської області користувачу надаються можливості пошуку, перегляду, копіювання та роздрукування судових рішень або їхніх частин, інформацію про призначені судові засідання.

Судом були використані всі можливі способи сповіщення відповідача про наявність справи у суді.

Відповідно до положення ч.2 ст.247 ЦПК України суд здійснив розгляд справи без фіксування судового процесу технічними засобами.

Зі згоди позивача, суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст. 280 ЦПК України.

Дослідивши письмові докази у справі їх сукупності, суд дійшов висновку, що позов підставний та підлягає до задоволення з таких підстав.

Судом встановлено, що 25.06.2021 року об 11:46, в м. Луцьку по пр-ту Грушевського, 19, ОСОБА_2 , керуючи транспортним засобом KIA Sportage, д.н.з. НОМЕР_3 , в порушення вимог п. 10.9 ПДР України, рухаючись заднім ходом, не впевнився в безпеці, внаслідок чого допустив наїзд на припаркований автомобіль CHEVROLET Cruze д.н.з. НОМЕР_4 . В результаті ДТП транспортний засіб CHEVROLET Cruze д.н.з. НОМЕР_4 , отримав механічні пошкодження, чим спричинено матеріальні збитки.

Своїми діями ОСОБА_2 вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ст. 124 КУпАП.

Надалі, 25.06.2021 року об 11:46, в м. Луцьку по пр-ту Грушевського, 19, ОСОБА_2 керуючи транспортним засобом KIA Sportage, д.н.з. НОМЕР_3 , в порушення вимог п. 2.10 «а» ПДР України, будучи учасником ДТП, залишив місце події.

Своїми діями ОСОБА_2 вчинив адміністративне правопорушення передбачене ст. 122-4 КУпАП.

Зазначені обставини встановлені у постанові Луцького міськрайонного суду Волинської області від 16 серпня 2021 року у справі № 161/11989/21. Постанова набрала законної сили 27.08.2021.

Відповідно до ч.6 ст.82 ЦПК України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи.

Відповідно до полісу обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортний засобів № AP 1633581 транспортний засіб КІА SPORTAGE», д.н.з. НОМЕР_1 , станом на момент ДТП був забезпеченим і відповідальність водія застрахованою у ТДВ «СК «Гардіан».

Судом встановлено, що подія, яка сталася 25.06.2021, є страховим випадком.

На підставі заяви та наданих потерпілою стороною документів було складено страховий акт №G-12026-1.

Виконуючи умови договору страхування, ТДВ «СК «Гардіан» відшкодувало на користь потерпілої особи страхове відшкодування у розмірі 3 144,17 грн, що підтверджується платіжним дорученням № 17356 від 07.07.2021.

За страховим актом №G-12026-1, водій ОСОБА_2 визнаний винуватцем ДТП та особою, до якої висувається позов в порядку регресу.

З метою досудового врегулювання спору із вимогою про відшкодування збитків, надсилалася вимога про відшкодування збитків в порядку регресу на суму 3 144,17 грн.

14 серпня 2025 року між ТДВ «СК «Гардіан» та ФОП ОСОБА_1 укладено договір 1/Г про відступлення права вимоги, відповідно до умов якого право грошової вимоги до ОСОБА_2 перейшло до фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 у розмірі 3 144,17 грн.

Згідно положень ст. 1 Закону України «Про страхування», страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів фізичних осіб та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати фізичними особами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів.

Статтею 979 ЦК України передбачено, що за договором страхування одна сторона (страховик) зобов`язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Відповідно до ч. 2 ст. 1187 ЦК України, шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

За положеннями ст. 993 ЦК України, ст. 27 Закону України «Про страхування», до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Частиною 1 ст. 1191 ЦК України передбачено, що особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Відповідно до п. 38.1.1. «в» ст. 38 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», страховик після виплати страхового відшкодування має право подати регресний позов до страхувальника або водія забезпеченого транспортного засобу, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду , якщо він після дорожньо-транспортної пригоди за його участю самовільно залишив місце пригоди чи відмовився від проходження відповідно до встановленого порядку огляду щодо стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, або вжив алкоголь, наркотики чи лікарські препарати, виготовлені на їх основі (крім тих, що входять до офіційно затвердженого складу аптечки або призначені медичним працівником).

Як встановлено судом з постанови Луцького міськрайонного суду Волинської області від 16 серпня 2021 року у справі № 161/11989/21, відповідач в момент події, яка мала місце 25.06.2021 залишив місце дорожньо-транспортної пригоди.

Відповідно до ст. 1191 ЦК України, особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Таким чином, на підставі викладеного, із врахуванням тих обставин, що ОСОБА_2 є винним у ДТП, та на момент скоєння якого залишив місце вчинення, то страхова компанія має право подати регресний позов.

Судом встановлено, що відповідача визнано винним у вчиненні дорожньо-транспортної пригоди та самовільному залишенні місця пригоди, внаслідок чого заподіяно матеріальну шкоду, яка була виплачена власнику транспортного засобу KIA Sportage, д.н.з. НОМЕР_3 .

Отже є підстави, передбачені підпункту «в» пункту 38.1.1 статті 38 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» для стягнення з відповідача виплаченого страховою компанією страхового відшкодування у розмірі 6763 грн.

Відповідно до частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно із статті 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 16.02.2022 у справі № 709/370/20 (провадження № 61-16320св20) зазначено: „ різниця між виплаченою позивачу страховиком сумою страхового відшкодування та вартістю відновлювального ремонту автомобіля, пошкодженого у ДТП, зумовлена законодавчими обмеженнями щодо відшкодування шкоди страховиком - франшизою та врахуванням зносу при відшкодуванні витрат, пов`язаних із відновлювальним ремонтом транспортного засобу. Тому саме відповідач, як особа винна у вчиненні ДТП, зобов`язаний сплатити позивачу різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою.

У порядку суброгації страховик може стягнути із заподіювача шкоди лише ту суму, яку він сам виплатить страхувальнику (постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 30.01.2018 у справі № 910/12500/17).

Відповідно до ч. 1 ст. 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі статтею 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Відповідно до статті 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

На підставі договору №1/Г про відступлення права вимоги від 14.08.2025, право вимоги ТДВ «СК «Гардіан» до божника ОСОБА_2 перейшло до позивача, що підтверджується змістом договору та додатком.

Станом на день звернення з даним позовом кошти відповідачем не перераховані.

Відповідачем не надано суду доказів, які б спростовували докази, надані позивачем щодо суми виплаченого страхового відшкодування.

Відповідно до ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За змістом ч.ч. 1, 2 ст. 77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

На підставі встановлених обставин, з урахуванням наявності причинного зв`язку між настанням ДТП та виною відповідача, а також сплати страховою компанією страхового відшкодування, суд погоджується з доводами позивача, що наявність правових підстав для стягнення у порядку регресу із ОСОБА_2 на користь позивача суми страхового відшкодування - 3144,17 грн.

Таким чином, дослідивши матеріали справи в повному обсязі, враховуючи те, що вина відповідача у вчиненні правопорушення встановлена та не підлягає доказуванню, а встановлені та зазначені в даному рішенні факти вказують на те, що фізична особа - підприємець ОСОБА_2 , як правонаступник ТДВ «СК «Гардіан», у порядку регресу, має право на відшкодування збитків, суд дійшов до висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Враховуючи положення ч.1 ст.141 ЦПК України з відповідача на користь позивачки підлягає стягненню судовий збір в сумі 1064,96 грн.

Щодо розподілу витрат на правничу допомогу суд зазначає наступне.

Згідно з п.1 ч.3 ст.133 ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, зокрема, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ч.2 ст.137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Судом встановлено, що 20.08.2025 між ФОП ОСОБА_1 та адвокатом Каплею А.С. було укладено договір про надання правової допомоги № 4, на підставі якого видано ордер.

Згідно із ч. 3 ст. 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

На підтвердження виконання адвокатом умов вищевказаного договору суду надано акт приймання-передачі наданих послуг від 20.01.2026.

Статтею 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» визначено, що порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

За змістом п.1 ч. 2 ст. 137 та ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.

Із акту приймання-передачі наданих послуг від 20.01.2026 вбачається надання адвокатом Каплею А.С. правничої допомоги позивачці щодо підготовки (написання) позовної заяви про відшкодування шкоди і подання її до суду, вартість якої становить 3 000, 00 гривень.

Суду не надано доказів сплати позивачем гонорару адвокату в межах даної цивільної справи. Однак судом враховано, що витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено.

Водночас, за змістом ч. 4 ст. 137 ЦПК України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Таким чином, зважаючи на наведені положення законодавства, у разі недотримання вимог ч. 4 ст. 137 ЦПК України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони.

Матеріали справи не містять клопотання відповідача про зменшення витрат позивача, які підлягають розподілу між сторонами, а підстави для самостійного вирішення судом питання про зменшення цих витрат, з урахуванням наведених обставин, відсутні.

Принцип змагальності знайшов своє втілення, зокрема, у положеннях ч. 5 і ч. 6 ст. 137 ЦПК України, відповідно до яких саме на іншу сторону покладено обов`язок обґрунтування наявності підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також обов`язок доведення їх неспівмірності, тому при вирішенні питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу слід надавати оцінку виключно тим обставинам, щодо яких інша сторона має заперечення.

Водночас, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України», заява № 19336/04).

У рішенні ЄСПЛ у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Тобто, суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені, з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі її витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Вказані положення процесуального закону дають підстави для висновку, що для включення всієї суми гонорару у відшкодування за рахунок іншої сторони має бути встановлено не тільки, що рішення ухвалене на користь сторони, яка користувалася послугами адвоката, а також що за цих обставин справи такі витрати сторони були необхідними, а розмір є розумний та виправданий.

Суд прийшов до висновку, що зазначена сума витрат позивача на професійну правничу допомогу в розмірі 3 000, 00 гривень є неспівмірною з огляду на розумну необхідність витрат для цієї справи, зважаючи на те, що справа є незначної складності, а її розгляд відбувався в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін. Також суд враховує цінц позову, яка складає 3144,17 грн.

Зважаючи на викладене вище та приймаючи до уваги те, що вирішення питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу у заявленій позивачем сумі 3 000, 00 гривень буде суперечити принципу розподілу таких витрат, ціни позову – 3 144,17 грн, суд, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенства права, дійшов висновку, що розмір витрат на професійну правничу допомогу, який є співмірним у відповідності до ч. 4 ст. 137 ЦПК України, відповідає критерію реальності таких витрат та розумності їхнього розміру, становить 1 000, 00 гривень, який і підлягає стягненню з відповідача.

Керуючись ст.ст. 22, 979, 993, 1187, 1188, 1194 ЦК України, ст.ст. 2-5, 10-13, 76-82, 133, 141, 258-259, 263-265, 268, 280-284, 289, 354- 355 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити .

Стягнути з ОСОБА_2 на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 3 144 (три тисячі сто сорок чотири) гривні 17 коп. шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 витрати по сплаті судового збору в сумі 1064 (одна тисяча шістдесят чотири) гривні 96 коп.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу у сумі 1000 (одна тисяча) гривень.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Волинського апеляційного суду. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач: Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 , адреса: АДРЕСА_1 , ЄДРПОУ НОМЕР_5 ;

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса: АДРЕСА_2 , РНОКПП

Повний текст судового рішення складено 01.06.2026.

Суддя Луцького міськрайонного суду

Волинської області Людмила ПРИСЯЖНЮК