Постанова від 01 червня 2026 р. у справі №260/3723/24 — Касаційний адміністративний суд Верховного Суду

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 червня 2026 року

м. Київ

справа № 260/3723/24

адміністративне провадження № К/990/49301/24

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Рибачука А.І.

суддів: Бучик А.Ю., Чиркіна С.М.,

розглянувши у порядку письмового провадження в суді касаційної інстанції адміністративну справу №260/3723/24

за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі - ІНФОРМАЦІЯ_2 ), ІНФОРМАЦІЯ_3 (далі - ІНФОРМАЦІЯ_4 ) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії, провадження у якій відкрито

за касаційною скаргою ОСОБА_1

на ухвалу Закарпатського окружного адміністративного суду від 24.09.2024, постановлену судом у складі головуючої судді Маєцької Н.Д.

та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 13.11.2024, ухвалену судом у складі колегії суддів: головуючого судді - Обрізка І.М., суддів: Шинкар Т.І., Судової-Хомюк Н.М.,

УСТАНОВИВ:

I. РУХ СПРАВИ

1. 03.06.2024 ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому просив суд:

визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_5 та ІНФОРМАЦІЯ_6 щодо невиплати йому щомісячної грошової допомоги у зв`язку зі звільненням з військової служби за станом здоров`я;

зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_4 витребувати від військової частини НОМЕР_1 грошовий атестат позивача;

зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_2 провести нарахування та виплату заборгованості з щомісячної грошової допомоги у зв`язку з звільненням з військової служби за станом здоров`я за період з жовтня 2023 року по травень 2024 року в розмірі посадового окладу за військовим званням;

зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_2 здійснити нарахування та виплату щомісячної грошової допомогу у зв`язку зі звільненням з військової служби за станом здоров`я з червня 2024 року до моменту закінчення її нарахування в розмірі посадового окладу за військовим званням;

стягнути солідарно з ІНФОРМАЦІЯ_5 та ІНФОРМАЦІЯ_6 моральну шкоду, заподіяну внаслідок їх протиправної бездіяльності в розмірі 3028,00 грн.

2. Ухвалою судді Закарпатського окружного адміністративного суду від 07.06.2024 відкрито провадження у справі №260/3723/24 за вищезазначеним позовом.

3. Ухвалою судді Закарпатського окружного адміністративного суду від 13.09.2024 позовну заяву ОСОБА_1 залишено без руху з підстав пропуску строку звернення до суду та надано позивачеві десятиденний строк для усунення зазначеного недоліку шляхом подання заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду.

4. Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 24.09.2024, яка залишена без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 13.11.2024, визнано неповажними причини пропуску строку на звернення до суду, наведені в поданій позивачем заяві та залишено без розгляду його позов.

5. 20.12.2024 до Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 на вказані судові рішення, у якій, посилаючись на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права та порушення ними норм процесуального права, скаржник просить скасувати ухвалу Закарпатського окружного адміністративного суду від 24.09.2024 та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 13.11.2024, а справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.

6. Верховний Суд ухвалою від 14.01.2025 відкрив касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою та витребував матеріали справи із суду першої інстанції.

7. 31.01.2025 від ІНФОРМАЦІЯ_6 до суду касаційної інстанції надійшов відзив на вказану вище касаційну скаргу, в якому відповідач просить залишити касаційну скаргу ОСОБА_1 без задоволення, а оскаржувані ним судові рішення - без змін.

8. 06.02.2025 до Верховного Суду від позивача надійшли дві ідентичні за змістом відповіді на відзив ІНФОРМАЦІЯ_7 , у яких позивач зазначає про безпідставність доводів відповідача, наведених в його відзиві на касаційну скаргу та повторно наголошує на протиправності й необґрунтованості висновків судів попередніх інстанцій щодо пропуску ним строку звернення до суду з цим позовом.

9. Розпорядженням заступника керівника апарату Верховного Суду - керівника секретаріату Касаційного адміністративного суду від 16.04.2026 №432/0/78-26 призначено повторний автоматизований розподіл цієї судової справи між суддями у зв`язку з постановленням Верховним Судом ухвали від 16.04.2026 про самовідвід суддів Єресько Л.О., Соколова В.М., Желєзного І.В.

10. Протоколом повторного розподілу справи від 16.04.2026 визначено склад колегії суддів для розгляду цієї справи: Рибачук А.І.- головуючий суддя, судді: Чиркін С.М., Бучик А.Ю.

II. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

11. Залишаючи позов без розгляду, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, керувався тим, що цей спір стосується стягнення заборгованості з виплати грошового забезпечення, яке охоплюється поняттями «заробітна плата» і «оплата праці», у зв`язку з чим для вирішення питання про дотримання позивачем строків звернення до суду з цим позовом необхідно враховувати положення частини другої статті 233 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України), яка, в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин, визначала тримісячний строк звернення до суду, який обраховується з дня одержання таким працівником письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні.

За таких обставин суди попередніх інстанцій констатували, що позивач звернувся з позовом до суду з пропуском тримісячного строку, встановленого частиною другою статті 233 КЗпП України і не навів поважних причин пропуску такого строку. Суди попередніх інстанцій зазначили, що про наявність підстав для звернення з позовом в цій справі позивачу мало бути відомо 05.10.2023, з дня звільнення його зі служби. Разом з тим, з позовом до суду він звернувся лише в червні 2024 року і поважних причин пропуску строку на подання позовної заяви ним наведено не було.

III. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ ТА ВІДЗИВІВ

12. Касаційна скарга обґрунтована, зокрема, тим, що суди попередніх інстанцій вирішуючи питання дотримання строків звернення до суду помилково застосували положення статті 233 КЗпП України, оскільки не врахували, що предметом спору в цій справі є нарахування та виплата йому, передбаченої статтею 9-1 Закону України від 09.04.1992 № 2262-XII «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (далі - Закон № 2262-XII), щомісячної грошової допомоги як особі, яка звільнена зі служби за станом здоров`я і не має права на пенсію, яка за своєю правовою природою є соціальною виплатою, а не заробітною платою, у зв`язку з чим для визначення питання про дотримання ним строків звернення до суду необхідно керуватися положеннями частини другої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), якою визначено шестимісячний строк для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Позивач також зазначає, що суди попередніх інстанцій дійшли помилкового висновку про обчислення строку звернення до суду з 05.10.2023 (дня його звільнення зі служби), оскільки, на його думку, такий строк у цій справі слід обчислювати з дня, коли він дізнався про порушення свого права, а саме з 14.05.2024 - дати відмови ІНФОРМАЦІЯ_7 у нарахуванні щомісячної грошової допомоги.

13. У відзиві на касаційну скаргу ІНФОРМАЦІЯ_2 вказує на те, що суди попередніх інстанцій дійшли законного та обґрунтованого висновку щодо пропуску позивачем строку звернення до суду без поважних причин, оскільки з 05.10.2023 позивач був обізнаний про своє звільнення, а відтак - і про право на отримання щомісячної грошової допомоги у зв`язку зі звільненням з військової служби за станом здоров`я, однак звернувся до суду з позовом із пропуском установленого законом строку. Відповідач також наголошує, що лист ІНФОРМАЦІЯ_7 від 14.05.2024 №8/2/4025, яким позивача повідомлено про відсутність підстав для виплати зазначеної допомоги, не може бути підставою для поновлення процесуального строку звернення до суду у цій справі.

IV. ВИСНОВКИ ВЕРХОВНОГО СУДУ

14. Верховний Суд, перевіривши доводи касаційної скарги, в межах касаційного перегляду, визначених статтею 341 КАС України, а також, надаючи оцінку правильності застосування судами норм матеріального і процесуального права у спірних правовідносинах, виходить з такого.

15. Статтею 118 КАС України визначено, що процесуальні строки - це встановлені законом або судом строки, у межах яких вчиняються процесуальні дії. Процесуальні строки встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені - встановлюються судом. Процесуальні строки визначаються днями, місяцями і роками, а також можуть визначатися вказівкою на подію, яка повинна неминуче настати.

16. За змістом статті 121 КАС України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Одночасно із поданням заяви про поновлення процесуального строку має бути вчинена процесуальна дія (подана заява, скарга, документи тощо), стосовно якої пропущено строк.

17. Згідно з частиною першою статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

18. Відповідно до частини другої статті 122 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

19. Наслідки пропущення строків звернення до адміністративного суду визначені у статті 123 КАС України, відповідно до частини третьої якої, якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.

20. Згідно з частиною четвертою статті 123 КАС України, якщо після відкриття провадження у справі суд дійде висновку, що викладений в ухвалі про відкриття провадження у справі висновок суду про визнання поважними причин пропуску строку звернення до адміністративного суду був передчасним, і суд не знайде інших підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, суд залишає позовну заяву без розгляду.

21. За змістом пункту 8 частини першої статті 240 КАС України суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду, якщо є підстави, визначені частинами третьою та четвертою статті 123 цього Кодексу.

22. Обмеження строку звернення до суду шляхом встановлення відповідних процесуальних строків не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя (Рішення Конституційного Суду України від 13.12.2011 №17-рп/2011). Такі обмеження спрямовані на досягнення юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулюють учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків та поважати права та інтереси інших учасників правовідносин.

23. У межах доводів та вимог касаційної скарги Верховний Суд має відповісти на питання, який саме строк звернення до суду підлягає застосуванню у спірних правовідносинах та з якого моменту почався його перебіг (як його потрібно обраховувати)).

24. Стосовно визначення строку звернення до суду, який підлягає застосуванню у спірних правовідносинах, колегія суддів вважає за необхідне зазначити таке.

25. Спір у цій справі стосується оскарження дій ІНФОРМАЦІЯ_6 щодо невиплати позивачеві щомісячної грошової допомоги у зв`язку зі звільненням з військової служби за станом здоров`я як особі, яка не має права на пенсію.

26. Умови, норми і порядок пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі визначає Закон №2262-ХІІ. Цим Законом держава гарантує гідне пенсійне забезпечення осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, шляхом встановлення їм пенсій не нижче прожиткового мінімуму, визначеного законом, перерахунок призначених пенсій у зв`язку із збільшенням рівня грошового забезпечення, надання передбачених законодавством державних соціальних гарантій, вжиття на державному рівні заходів, спрямованих на їх соціальний захист.

27. Відповідно до статті 9-1 Закону №2262-XII особам, які звільнені зі служби за віком, станом здоров`я чи у зв`язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів без права на пенсію, протягом одного року після звільнення зі служби виплачується щомісячна грошова допомога в розмірі окладу за військовим (спеціальним) званням.

Умови призначення та порядок виплати щомісячної грошової допомоги визначаються Кабінетом Міністрів України.

28. Кабінет Міністрів України постановою від 17.07.1992 № 393 затвердив Порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам, які мають право на пенсію відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», крім військовослужбовців строкової служби і членів їх сімей та прирівняних до них осіб (далі - Порядок №393).

29. Згідно з абзацами 1-4 пункту 11 Порядку №393 особам, звільненим із служби за віком, станом здоров`я чи у зв`язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів без права на пенсію, протягом одного року після звільнення із служби виплачується щомісячна грошова допомога у розмірі окладу за військовим (спеціальним) званням.

Щомісячна грошова допомога виплачується тим особам, які під час служби мали право на отримання окладу за військовим (спеціальним) званням.

Річний строк для виплати щомісячної грошової допомоги особам, зазначеним у абзаці першому цього пункту, обчислюється з дня звільнення їх із служби. Допомога виплачується з дня, що настає за датою, до якої особі нараховано грошове забезпечення при звільненні.

Виплата щомісячної грошової допомоги здійснюється Міністерством оборони, Міністерством надзвичайних ситуацій, Міністерством внутрішніх справ, Національною поліцією, Міністерством транспорту та зв`язку, Державною податковою адміністрацією, Державною прикордонною службою, Державною службою спеціального зв`язку та захисту інформації, Державною кримінально-виконавчою службою, Службою безпеки, Службою зовнішньої розвідки, Державною інспекцією техногенної безпеки, Державною службою з надзвичайних ситуацій, Управлінням державної охорони через уповноважені ними органи.

30. Отже, військовослужбовці, звільнені зі служби, зокрема за станом здоров`я, які не мають права на пенсію, мають право на отримання щомісячної грошової допомоги, передбаченої статтею 9-1 Закону № 2262-XII, яка за своєю правовою природою є періодичною соціальною виплатою, що здійснюється щомісяця протягом визначеного законом строку, обмеженого одним роком з дня звільнення зі служби.

31. Колегія суддів зазначає, що така допомога не є винагородою за виконану роботу, не входить до структури грошового забезпечення військовослужбовця та не пов`язана з оплатою праці, а має характер соціальної виплати, гарантованої державою у зв`язку зі звільненням особи зі служби та такої, що виплачується за наявності визначених законом підстав.

32. За таких обставин відсутні підстави для застосування до спірних правовідносин положень частини другої статті 233 КЗпП України, які регулюють строки звернення до суду у справах, що виникають із трудових правовідносин та пов`язані з оплатою праці.

Натомість у цьому випадку підлягають застосуванню положення частини другої статті 122 КАС України, якими встановлено загальний (шестимісячний) строк звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи, оскільки ані КАС України, ані іншими законами не встановлено іншого строку для звернення до суду з таким позовом.

33. Отже, Верховний Суд констатує, що суди попередніх інстанцій помилково ототожнили зазначену виплату (щомісячну грошову допомогу) із заробітною платою (грошовим забезпеченням військовослужбовця), що призвело до неправильного визначення правової природи спірних правовідносин і, як наслідок, до безпідставного застосування положень частини другої статті 233 КЗпП України.

34. Щодо моменту, з якого має обчислюватися строк звернення до суду з позовом в цій справі, Верховний Суд зазначає таке.

35. Як було зазначено вище щомісячна грошова допомога, передбачена статтею 9-1 Закону № 2262-XII, є періодичною виплатою соціального характеру, що здійснюється щомісяця протягом визначеного законом строку, обмеженого одним роком з дня звільнення зі служби.

36. З огляду на те, що грошова допомога, передбачена статтею 9-1 Закону № 2262-XII, підлягає виплаті щомісячно протягом одного року після звільнення зі служби, обов`язок щодо її нарахування і виплати виникає не одноразово у день звільнення, а щомісяця протягом визначеного законом періоду, що свідчить про триваючий характер спірних правовідносин, у зв`язку з чим суди попередніх інстанцій помилково вважали, що перебіг строку звернення до суду з цим позовом розпочався з дати звільнення позивача зі служби та, відповідно, що він сплинув на момент звернення до суду з позовом у цій справі, оскільки не врахували правову природу спірної виплати як періодичної.

37. За змістом частини першої статті 353 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для скасування ухвали судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі.

38. За правилами частини четвертої статті 353 КАС України справа направляється до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду або на новий розгляд, якщо порушення допущені тільки цим судом. В усіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.

39. За наведеного правового регулювання та обставин справи Верховний Суд констатує, що суд першої інстанції допустив порушення норм процесуального права, що призвело до постановлення незаконної ухвали, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, а суд апеляційної інстанції таку помилку суду першої інстанції не виправив.

40. Враховуючи наведене, касаційну скаргу слід задовольнити, ухвалу Закарпатського окружного адміністративного суду від 24.09.2024 та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 13.11.2024 - скасувати, а справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 353, 355, 356, 359 КАС України, -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Ухвалу Закарпатського окружного адміністративного суду від 24.09.2024 та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 13.11.2024 у справі №260/3723/24 скасувати.

Справу №260/3723/24 направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач А.І. Рибачук

Судді А.Ю. Бучик

С.М. Чиркін