Рішення від 31 травня 2026 р. у справі №990/51/26 — Касаційний адміністративний суд Верховного Суду

РІШЕННЯ

Іменем України

01 червня 2026 року

м. Київ

справа №990/51/26

адміністративне провадження № П/990/51/26

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Рибачука А.І.,

суддів: Берназюка Я.О., Бучик А.Ю., Кравчука В.М., Стародуба О.П.,

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження в порядку письмового провадження адміністративну справу №990/51/26 за позовом ОСОБА_1 до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії, -

І. РУХ СПРАВИ

1. 24.02.2026 до Верховного Суду як суду першої інстанції надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України (далі - ВККС України, Комісія), в якому позивач просить суд:

визнати протиправним та скасувати рішення Комісії від 09.02.2026 № 11/ко-26, в частині визнання судді Окружного адміністративного суду міста Києва ОСОБА_1 таким, що не відповідає займаній посаді за критерієм професійної етики та доброчесності;

зобов`язати ВККС внести зміни в рішення Комісії від 09.02.2026 № 11/ко-26, змінивши слова "не відповідає" на слово "відповідає" та направити подання з рекомендацією до Вищої ради правосуддя про призначення ОСОБА_1 на посаду судді Окружного адміністративного суду міста Києва безстроково.

2. 02.03.2026 ухвалою Верховного Суду відкрито провадження у цій справі, вирішено здійснювати її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами колегією суддів у складі п`яти суддів.

3. 18.03.2026 до Верховного Суду надійшов відзив ВККС, в якому відповідач наголошує на безпідставності позовних вимог ОСОБА_1 та просить відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.

4. 03.04.2026 до Верховного Суду від позивача надійшла відповідь на відзив, в якій ОСОБА_1 вказує на необґрунтованість доводів відповідача, наведених ним у відзиві.

ІІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ

5. Указом Президента України від 24.02.2011 № 246/2011 ОСОБА_1 призначено на посаду судді Окружного адміністративного суду міста Києва строком на п`ять років.

Рішенням Комісії від 20.10.2017 № 106/зп-17 призначено кваліфікаційне оцінювання суддів місцевих та апеляційних судів на відповідність займаній посаді, зокрема судді Окружного адміністративного суду міста Києва ОСОБА_1.

ОСОБА_1 пройшов тестування особистих морально-психологічних якостей та загальних здібностей, за результатами якого складено висновок та визначено рівні показників критеріїв особистої, соціальної компетентності, професійної етики та доброчесності.

Рішенням Комісії від 29.03.2018 № 63/зп-18 суддю ОСОБА_1 допущено до другого етапу кваліфікаційного оцінювання суддів місцевих та апеляційних судів на відповідність займаній посаді «Дослідження досьє та проведення співбесіди».

Рішенням Комісії від 27.04.2018 № 621/ко-18 зупинено кваліфікаційне оцінювання судді Окружного адміністративного суду міста Києва ОСОБА_1 у зв`язку з наявністю у Вищій раді правосуддя (далі - ВРП) скарги щодо поведінки судді ОСОБА_1 , яка може мати наслідком дисциплінарну відповідальність судді.

Рішенням Третьої Дисциплінарної палати ВРП від 18.07.2018 №2301/3дп/15-18 відмовлено у притягненні до дисциплінарної відповідальності судді Окружного адміністративного суду міста Києва ОСОБА_1 .

Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» та деяких законів України щодо діяльності органів суддівського врядування» від 16.10.2019 № 193-ІХ (набрав чинності 07.11.2019) повноваження членів ВККС України припинено.

Повноважний склад ВККС України сформовано 01.06.2023.

З метою вирішення питання щодо продовження процедур оцінювання, передбачених Законом України від 02.06.2016 № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» (далі - Закон № 1402-VIII), на підставі рішення Комісії від 11.01.2024 № 6/зп-24 здійснено повторний автоматизований розподіл справ між членами ВККС стосовно суддів ліквідованих судів, здійснення правосуддя в яких припинено відповідно до закону, зокрема ОСОБА_1 . Згідно з протоколом розподілу між членами Комісії доповідачем у справі визначено члена Комісії Волкову Л.М.

Рішенням Комісії від 24.09.2024 № 294/зп-24 задоволено заяву члена ВККС Волкової Л.М. про самовідвід. Відведено члена Комісії Волкову Л.М. від прийняття рішень індивідуального характеру щодо судді Окружного адміністративного суду міста Києва ОСОБА_1 на етапі проведення кваліфікаційного оцінювання «Дослідження досьє та проведення співбесіди» та здійснено повторний автоматизований розподіл справи.

Згідно з протоколом повторного розподілу між членами Комісії від 08.10.2024 доповідачем у справі визначено члена Комісії Кидисюка Р.А .

Процедуру кваліфікаційного оцінювання стосовно судді ОСОБА_1 продовжено з етапу «Дослідження досьє та проведення співбесіди».

Громадська рада доброчесності (далі - ГРД) 30.09.2025 надіслала до Комісії заяву про підтримання висновку про невідповідність судді критеріям доброчесності та професійної етики, затвердженого 18.05.2025.

Комісією у складі тимчасової колегії 22.10.2025 досліджено матеріали досьє та розпочато співбесіду із суддею, під час якої ОСОБА_1 надав пояснення та уточнення щодо відомостей, викладених у суддівському досьє, а також стосовно висновку ГРД про невідповідність судді критеріям доброчесності та професійної етики.

Рішенням Комісії у складі тимчасової колегії від 19.12.2025 № 117/ко-25 визначено, що суддя Окружного адміністративного суду міста Києва ОСОБА_1 за результатами кваліфікаційного оцінювання на відповідність займаній посаді набрав 673,625 бала, питання щодо відповідності судді Окружного адміністративного суду міста Києва ОСОБА_1 займаній посаді внесено на розгляд Комісії у пленарному складі.

Рішенням Комісії у пленарному складі від 09.02.2026 № 11/ко-26 визнано суддю Окружного адміністративного суду міста Києва ОСОБА_1 таким, що не відповідає займаній посаді за критерієм професійної етики та доброчесності та вирішено внести до ВРП подання про звільнення ОСОБА_1 з посади судді Окружного адміністративного суду міста Києва.

З чотирнадцяти членів Комісії, під час ухвалення зазначеного рішення, за визнання судді таким, що відповідає займаній посаді, проголосували дев`ять членів Комісії, а п`ять членів Комісії проголосували проти визнання судді таким, що відповідає займаній посаді, що і стало підставою для ухвалення рішення про невідповідність судді ОСОБА_1 займаній посаді.

За результатами голосування Комісія вирішила, що суддя не відповідає займаній посаді за критеріями доброчесності та професійної етики.

ІІІ. АРГУМЕНТИ СТОРІН

6. ОСОБА_1 обґрунтував позов тим, що при прийнятті та проголошенні Комісією 09.02.2026 рішення № 11/ко-26, яким його було визнано таким, що не відповідає займаній посаді та внесено до ВРП подання про звільнення з посади судді Окружного адміністративного суду міста Києва, було допущено процедурну помилку при вирішенні питання з підстави, визначеної абзацом другим частини першої статті 88 Закону №1402-VIII, стосовно підрахунку голосів членів Комісії у пленарному складі.

Обґрунтовуючи свою правову позицію ОСОБА_1 зазначає, що розгляд питання щодо його відповідності як судді Окружного адміністративного суду міста Києва займаній посаді було призначено у пленарному складі ВККС України у відповідності з вимогами абзацу другого частини першої статті 88 Закону № 1402-VIII, оскільки Громадською радою доброчесності був складений негативний висновок стосовно нього.

Під час проведення співбесіди 09.02.2026 Комісія діяла у складі чотирнадцяти призначених членів, що згідно із положеннями Закону № 1402-VIII і Регламенту ВККС України свідчить про її повноважність та дозволяло проводити пленарні засідання та приймати рішення з наведеного вище питання. Під час голосування голоси присутніх членів ВККС розподілились:

дев`ять членів - за підтримку рішення тимчасової колегії та визнання позивача таким, що відповідає займаній посаді;

п`ять членів - проти рішення тимчасової колегії визнали його таким, що відповідає займаній посаді.

ОСОБА_1 стверджує, що на пленарному засіданні Комісії 09.02.2026 головуючим було помилково проголошено оскаржуване рішення, оскільки в пленарному засіданні приймали участь чотирнадцять призначених членів Комісії, дев`ять з яких проголосувало за підтримку рішення колегії про визнання його таким, що відповідає займаній посаді, що становить дві третини голосів призначених та присутніх на пленарному засіданні членів Комісії, як і вимагають приписи абзацу другого частини першої статті 88 Закону №1402-VIII та пункту 123 Регламенту ВККС України і є підставою для ухвалення позитивного рішення.

Позивач вважає, що дев`ять з чотирнадцяти голосів призначених та присутніх на пленарному засіданні членів ВККС становить дві третини, що підтверджує достатність голосів для ухвалення позитивного рішення.

Не погоджуючись із рішенням ВККС України від 09.02.2026 № 11/ко-26 ОСОБА_1 звернувся до суду з цим позовом.

7. У відзиві на позовну заяву ВККС України наголошує, що згідно з абзацом другим частини першої статті 88 Закону № 1402-VIII, у разі якщо ГРД у своєму висновку встановила невідповідність судді (кандидата на посаду судді) критеріям професійної етики та доброчесності, Комісія може ухвалити рішення про підтвердження здатності такого судді здійснювати правосуддя, якщо таке рішення підтримане двома третинами голосів призначених членів Комісії, але не менше ніж дев`ятьма голосами.

На момент ухвалення оскаржуваного рішення Комісії кількість призначених членів Комісії становила шістнадцять осіб. Таким чином, встановлена Законом вимога щодо підтримки рішення двома третинами від призначених членів Комісії у цьому випадку передбачає необхідність отримання не менше одинадцяти голосів.

Водночас оскаржуване рішення ВККС України було підтримане лише дев`ятьма членами Комісії, що є меншим за необхідну кількість голосів, яка відповідає критерію двох третин від призначеного складу Комісії.

Оскільки у спірному випадку рішення Комісії підтримано лише дев`ятьма голосами з шістнадцяти призначених членів ВККС України, воно не набрало необхідної кількості голосів, що становить дві третини від призначеного складу Комісії, а відтак не відповідає вимогам Закону щодо порядку прийняття позитивного рішення.

Отже, у спірних правовідносинах вирішальне значення має не проста більшість голосів від числа членів Комісії, які фактично приймають участь у конкретному пленарному засіданні, а саме наявність необхідної кількості голосів, визначеної абзацом другим частини першої статті 88 Закону № 1402-VIII - дві третини призначених членів Комісії від її загального складу.

ВККС вважає, що вимоги ОСОБА_1 не підлягають задоволенню, оскільки Комісія, ухвалюючи рішення від 09.02.2026 № 11/ко-26, діяла на підставі, в межах повноважень та у спосіб, визначений законодавством України з дотриманням критеріїв, визначених у частині другій статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

8. У відповіді на відзив ОСОБА_1 наголошує, що ВККС України безпідставно тлумачить норму абзацу другого частини першої статті 88 Закону № 1402-VIII з додаванням неіснуючої в Законі вимоги про «одинадцять голосів», та відповідно, свавільно стверджує про необхідну кількість голосів в кількості «двох третин від призначеного складу Комісії», що є неприпустимим свавільним тлумаченням та застосуванням Закону.

V. ВИСНОВКИ СУДУ

9. Відповідно до підпункту 4 пункту 16-1 розділу XV «Перехідні положення» Конституції України з дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)»: відповідність займаній посаді судді, якого призначено на посаду строком на п`ять років або обрано суддею безстроково до набрання чинності Законом України «Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)», має бути оцінена в порядку, визначеному законом. Виявлення за результатами такого оцінювання невідповідності судді займаній посаді за критеріями компетентності, професійної етики або доброчесності чи відмова судді від такого оцінювання є підставою для звільнення судді з посади. Порядок та вичерпні підстави оскарження рішення про звільнення судді за результатами оцінювання встановлюються законом.

10. Пунктом 20 розділу ХІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1402-VIII передбачено, що відповідність займаній посаді судді, якого призначено на посаду строком на п`ять років або обрано суддею безстроково до набрання чинності Законом України «Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)», оцінюється колегіями ВККС України в порядку, визначеному цим Законом, за правилами, які діяли до дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» та деяких законодавчих актів України щодо удосконалення процедур суддівської кар`єри», та з урахуванням особливостей, передбачених цим розділом.

За результатами такого оцінювання колегія ВККС України, а у випадках, передбачених цим Законом, - пленарний склад Комісії, ухвалює рішення про відповідність або невідповідність судді займаній посаді. Таке рішення ухвалюється за правилами, передбаченими цим Законом для ухвалення рішення про підтвердження або про непідтвердження здатності судді (кандидата на посаду судді) здійснювати правосуддя у відповідному суді.

Виявлення за результатами такого оцінювання невідповідності судді займаній посаді за критеріями компетентності, професійної етики або доброчесності чи відмова судді від такого оцінювання є підставою для звільнення судді з посади за рішенням Вищої ради правосуддя на підставі подання відповідної колегії або пленарного складу Вищої кваліфікаційної комісії суддів України. Відмовою від проходження оцінювання судді на відповідність займаній посаді вважається систематична (тричі) неявка судді на будь-який з етапів такого оцінювання за відсутності для цього поважних причин або за відсутності інформації про причини неявки.

Факт відмови судді від проходження оцінювання на відповідність займаній посаді встановлюється рішенням Комісії у пленарному складі. Під час ухвалення такого рішення у засіданні Комісії може брати участь представник Громадської ради доброчесності.

У разі систематичної (тричі) неявки судді на будь-який з етапів оцінювання на відповідність займаній посаді Комісія може розглянути питання щодо відповідності такого судді займаній посаді за його відсутності.

11. Статтею 83 Закону № 1402-VIII передбачено, що кваліфікаційне оцінювання проводиться ВККС України з метою визначення здатності судді (кандидата на посаду судді) здійснювати правосуддя у відповідному суді за визначеними законом критеріями.

Такими критеріями є: компетентність (професійна, особиста, соціальна тощо); професійна етика; доброчесність.

12. Відповідно до частини першої статті 85 Закону № 1402-VIII кваліфікаційне оцінювання включає такі етапи:

1) складення іспиту;

2) дослідження досьє та проведення співбесіди.

13. Частиною п`ятою статті 83 Закону № 1402-VIII визначено, що порядок та методологія кваліфікаційного оцінювання, показники відповідності критеріям кваліфікаційного оцінювання та засоби їх встановлення затверджуються ВККС України.

14. З метою проведення оцінювання суддів на відповідність займаній посаді за визначеними законом критеріями рішенням ВККС України від 03.11.2016 № 143/зп-16, у редакції рішення ВККС України від 13.02.2018 № 20/зп-18 (зі змінами), яке було чинне на час оцінювання судді ОСОБА_1. щодо його відповідності займаній посаді, затверджене Положення про порядок та методологію кваліфікаційного оцінювання, показники відповідності критеріям кваліфікаційного оцінювання та засоби їх встановлення.

15. Згідно з пунктами 1, 2 глави 6 розділу ІІ вищезгаданого Положення встановлення відповідності судді (кандидата на посаду судді) критеріям кваліфікаційного оцінювання здійснюється членами ВККС України за їх внутрішнім переконанням відповідно до результатів кваліфікаційного оцінювання. Показники відповідності судді (кандидата на посаду судді) критеріям кваліфікаційного оцінювання досліджуються окремо один від одного та у сукупності.

16. Підпунктом 11 розділу V цього ж Положення встановлено, що рішення про підтвердження відповідності судді займаній посаді ухвалюється у разі отримання суддею мінімально допустимого і більшого бала за результатами іспиту, а також більше 67 відсотків від суми максимально можливих балів за результатами кваліфікаційного оцінювання всіх критеріїв за умови отримання за кожен з критеріїв бала, більшого за 0.

17. Відповідно до статті 87 Закону №1402-VIII, з метою сприяння ВККС України у встановленні відповідності судді (кандидата на посаду судді) критеріям професійної етики та доброчесності для цілей кваліфікаційного оцінювання утворюється ГРД, яка, зокрема, надає ВККС України інформацію стосовно судді (кандидата на посаду судді), а за наявності відповідних підстав - висновок про невідповідність судді (кандидата на посаду судді) критеріям професійної етики та доброчесності.

18. Пунктом 120 розділу II Регламенту ВККС України, затвердженого рішенням ВККС України від 13.10.2016 № 81/зп-16 (в редакції рішення Комісії від 19.10.2023 № 119/зп-23) (далі - Регламент ВККС України), передбачено, що висновок або інформація ГРД розглядаються Комісією під час проведення співбесіди та дослідження досьє судді (кандидата на посаду судді) на відповідному засіданні з метою встановлення наявності або спростування обґрунтованого сумніву щодо відповідності судді (кандидата на посаду судді) критеріям доброчесності та професійної етики.

19. Абзацом першим частини першої, частинами другою, третьою статті 88 Закону №1402-VIII встановлено, що ВККС України ухвалює мотивоване рішення про підтвердження або непідтвердження здатності судді (кандидата на посаду судді) здійснювати правосуддя у відповідному суді.

Суддя (кандидат на посаду судді), який не згодний із рішенням Вищої кваліфікаційної комісії суддів України щодо його кваліфікаційного оцінювання, може оскаржити це рішення в порядку, передбаченому Кодексом адміністративного судочинства України.

Рішення Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, ухвалене за результатами проведення кваліфікаційного оцінювання, може бути оскаржене та скасоване виключно з таких підстав:

1) склад членів Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, який провів кваліфікаційне оцінювання, не мав повноважень його проводити;

2) рішення не підписано будь-ким із складу членів Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, який провів кваліфікаційне оцінювання;

3) суддя (кандидат на посаду судді) не був належним чином повідомлений про проведення кваліфікаційного оцінювання - якщо було ухвалено рішення про непідтвердження здатності судді (кандидата на посаду судді) здійснювати правосуддя у відповідному суді з підстав неявки для проходження кваліфікаційного оцінювання;

4) рішення не містить посилання на визначені законом підстави його ухвалення або мотивів, з яких Комісія дійшла відповідних висновків.

20. Предметом спору у цій справі є рішення ВККС України від 09.02.2026 № 11/ко-26, яким визнано суддю Окружного адміністративного суду міста Києва ОСОБА_1 таким, що не відповідає займані посаді.

21. Межі оскарження цього рішення опосередковано незгодою позивача з висновками Комісії у пленарному складі щодо результатів голосування Комісією у пленарному складі.

22. У решті надана відповідачем оцінка відповідності позивача критеріям професійної етики та доброчесності не є спірною та не ставиться під сумнів в межах цієї справи. На цьому зауважив і позивач у позовній заяві.

23. Ключові аргументи позивача зводяться до недотримання відповідачем процедури прийняття спірного рішення, що полягає у помилковому визначенні результату голосування Комісією.

24. За правилами частини другої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

25. Статтею 92 Закону №1402-VIII встановлено, що ВККС України є державним колегіальним органом суддівського врядування, який на постійній основі діє у системі правосуддя України.

ВККС України складається з шістнадцяти членів, вісім з яких призначаються з числа суддів або суддів у відставці.

ВККС України вважається повноважною за умови призначення до її складу не менше одинадцяти членів, щонайменше шість із яких призначені з числа суддів або суддів у відставці.

У разі закінчення строку повноважень члена ВККС України, внаслідок чого ВККС України вважатиметься неповноважною, такий член Комісії продовжує виконувати свої повноваження до дня призначення на його посаду іншої особи, але не більше трьох місяців.

Порядок роботи Вищої кваліфікаційної комісії суддів України визначається цим Законом. Процедурні питання діяльності Комісії відповідно до цього Закону визначаються Регламентом Вищої кваліфікаційної комісії суддів України.

26. Статтею 101 Закону №1402-VIII встановлено, що рішення ВККС України у пленарному складі ухвалюється більшістю від установленого цим Законом складу Комісії. Голосування проводиться за відсутності особи, щодо якої вирішується питання, та інших осіб, які не є членами Комісії.

Рішення палати ВККС України ухвалюється більшістю від складу палати з урахуванням членів іншої палати в разі їх залучення до участі в розгляді відповідного питання.

Рішення колегії ВККС України ухвалюється більшістю голосів.

Палати та колегії ВККС України ухвалюють свої рішення від імені Комісії, зазначаючи склад палати чи колегії, який розглядав конкретну справу.

Вища кваліфікаційна комісія суддів України може переглядати рішення, прийняті палатою чи колегією, щодо допуску до конкурсу або добору.

Рішення ВККС, палат та колегій Комісії викладаються у письмовій формі. У рішенні зазначаються дата і місце ухвалення рішення, склад Комісії (палати, колегії), питання, що розглядалося, мотиви ухваленого рішення, результати поіменного голосування членів Комісії. Рішення підписується головуючим і членами Комісії (палати, колегії), які брали участь у його ухваленні.

За наявності окремої думки члена ВККС України вона викладається у письмовій формі і додається до справи, про що головуючий повідомляє на засіданні.

Рішення Вищої кваліфікаційної комісії суддів України можуть бути оскаржені до суду з підстав, установлених цим Законом.

Рішення ВККС України щодо надання рекомендацій можуть бути оскаржені тільки разом із рішенням, ухваленим за відповідною рекомендацією.

У разі наявності окремої думки двох або більше членів палати Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, які брали участь у розгляді питання та ухваленні рішення відповідною палатою, Голова Вищої кваліфікаційної комісії суддів України має право винести таке питання на розгляд Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, на якому у порядку, встановленому регламентом, ухвалюється остаточне рішення по суті питання.

27. Аналогічні за змістом положення передбачені й пунктом 101 Регламенту ВККС України.

Рішення Комісії у пленарному складі ухвалюється більшістю від установленого Законом складу Комісії.

Рішення Комісії у складі Палати ухвалюється більшістю від складу Палати з урахуванням членів іншої Палати в разі їх залучення до участі в розгляді відповідного питання.

Рішення Комісії у складі Колегії ухвалюється більшістю голосів.

Рішення ухвалюється тільки тими членами Комісії, які брали участь у розгляді питання в засіданні Комісії, крім випадків, передбачених Законом.

Член Комісії під час ухвалення рішення голосує «ЗА» або «ПРОТИ». Відмова від голосування фіксується в протоколі засідання Комісії.

28. Частиною першою статті 88 Закону № 1402-VIII визначено, що ВККС України ухвалює мотивоване рішення про підтвердження або непідтвердження здатності судді (кандидата на посаду судді) здійснювати правосуддя у відповідному суді.

Якщо ГРД у своєму висновку встановила, що суддя (кандидат на посаду судді) не відповідає критеріям професійної етики та доброчесності, ВККС України може ухвалити вмотивоване рішення про підтвердження здатності такого судді (кандидата на посаду судді) здійснювати правосуддя у відповідному суді лише у разі, якщо таке рішення підтримане двома третинами голосів призначених членів Комісії, але не менше ніж дев`ятьма голосами.

29. Виходячи із системного аналізу зазначених норм права, зокрема, абзацу другого частини першої статті 88, статті 92 Закону № 1402-VIII у поєднанні з положеннями Регламенту ВККС, колегія суддів вважає за необхідне зазначити таке.

30. Згідно з вимогами статті 88 Закону № 1402?VIII ВККС України ухвалює мотивоване рішення у пленарному складі про підтвердження або непідтвердження здатності судді здійснювати правосуддя у відповідному суді за умови, що таке рішення підтримане двома третинами голосів від загального призначеного складу шістнадцяти членів ВККС, тобто щонайменше одинадцятьма з шістнадцяти призначених членів ВККС.

31. Водночас положення статті 92 Закону № 1402?VIII вимагають мінімум одинадцять призначених членів для того, щоб ВККС України вважалася повноважним органом, то у такому разі для ефективного подолання негативних висновків ГРД, відповідно до вимог абзацу другого частини першої статті 88 цього ж Закону, рішення має бути підтримане двома третинами голосів призначених одинадцяти членів Комісії, але не менше ніж дев`ятьма голосами.

32. Отже, доводи ОСОБА_1 , викладені у позовній заяві, ґрунтуються на неправильному тлумаченні змісту абзацу другого частини першої статті 88 Закону №1402?VIII, оскільки для подолання висновку Громадської ради доброчесності, що є особливою процедурою, яка потребує кваліфікованої більшості, необхідно щоб таке рішення було підтримане двома третинами голосів призначених членів ВККС, а не присутніх членів на пленарному засіданні Комісії, тобто за таке рішення повинні проголосувати щонайменше одинадцять з шістнадцяти призначених членів ВККС.

33. Окрім того, слід звернути увагу на висновки, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.01.2026 у справі № 990/62/24, в якій зазначено, що процедура оцінювання судді, якого призначено на посаду строком на п`ять років або обрано суддею безстроково до набрання чинності Законом № 1401-VIII, у разі коли ГРД надала висновок, що суддя не відповідає критеріям професійної етики та/або доброчесності, закінчується не висновком колегії ВККС про відповідність судді займаній посаді у відповідному суді, а передбачає ухвалення рішення ВККС у пленарному складі з подоланням негативного висновку ГРД не менше ніж одинадцятьма членами Комісії.

34. Частиною другою статті 2 КАС України визначено перелік критеріїв, на відповідність яким суд повинен перевірити рішення (дії, бездіяльність) суб`єкта владних повноважень у справах про їх оскарження.

35. Таким чином, у відповідності з вимогами законодавства Суд з`ясував, що оскаржуване рішення Комісії прийнято на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені законодавством, підстави для визнання протиправним і скасування цього рішення відсутні.

36. Суд враховує позицію Європейського суду з прав людини, сформовану, зокрема у справах «Салов проти України» (заява №65518/01; пункт 89), «Проніна проти України» (заява №63566/00; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява №4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

37. Згідно з частиною першою статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

38. На підставі викладеного, розглянувши подані документи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для правильного розгляду справи і вирішення спору по суті, Суд приходить до висновку про правомірність рішення ВККС від 09.02.2026 № 11/ко-26, відсутність підстав для його скасування, як і для зобов`язання ВККС внести зміни в зазначене рішення Комісії, змінивши слова "не відповідає" на слово "відповідає" та направити подання з рекомендацією до ВРП про призначення ОСОБА_1 на посаду судді Окружного адміністративного суду міста Києва безстроково, адже така вимога є похідною.

39. Зважаючи на викладене, Верховний Суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 .

40. За правилами статті 139 КАС України понесені позивачем витрати у виді сплаченого судового збору за звернення з цим позовом до суду відшкодуванню не підлягають.

Керуючись статтями 2, 22, 139, 241-246, 250, 255, 257, 262, 266, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії відмовити.

Рішення може бути оскаржено до Великої Палати Верховного Суду протягом 30 днів з дня його.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Головуючий суддя А.І. Рибачук

Судді Я.О. Берназюк

А.Ю. Бучик

В.М. Кравчук

О.П. Стародуб