Постанова від 31 травня 2026 р. у справі №620/4201/25 — Касаційний адміністративний суд Верховного Суду

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 червня 2026 року

м. Київ

справа №620/4201/25

адміністративне провадження № К/990/51054/25

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Тацій Л.В.,

суддів: Коваленко Н.В., Стеценка С.Г.,

розглянувши в порядку письмового провадження справу №620/4201/25

за позовом ОСОБА_1 до Міністерства у справах ветеранів України про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії, провадження в якій відкрито

за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 05.05.2025 (суддя Клопот С. Л.) та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.10.2025 (головуючий суддя Коротких А. Ю., судді Сорочко Є. О., Чаку Є. В.),

УСТАНОВИВ:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

У квітні 2025 року ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивачка) звернулася до суду з позовом до Міністерства у справах ветеранів України (далі - Мінветеранів, відповідач), у якому просила:

- визнати протиправною бездіяльність Міністерства у справах ветеранів України, яка полягає у нерозгляді заяви ОСОБА_1 від 25.12.2024 про встановлення факту безпосередньої участі її сина, ОСОБА_2 , у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України;

- зобов`язати Міністерство у справах ветеранів України належним чином розглянути заяву ОСОБА_1 від 25.12.2024 та встановити факт безпосередньої участі її сина, ОСОБА_2 , у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України.

Свої вимоги позивачка обґрунтовує тим, що нерозгляд по суті заяви про встановлення факту безпосередньої участі її сина, ОСОБА_2 , у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, є протиправною бездіяльністю та порушує її права і соціальні гарантії.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Чернігівський окружний адміністративний суд рішенням від 05.05.2025, яке залишено без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.10.2025, у задоволенні позову відмовив.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що згідно з документами, доданими до заяви позивачки, ОСОБА_2 загинув ІНФОРМАЦІЯ_1 під час виконання службових обов`язків, перебуваючи на посаді охоронника команди воєнізованої охорони батальйону Управління поліції охорони в Чернігівської області.

Відповідно до пункту 5 частини першої статті 10-1 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» до членів сімей загиблих (померлих) Захисників і Захисниць України належать, зокрема, сім`ї працівників установ, організацій, які залучалися до здійснення заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, та загинули (пропали безвісти), померли внаслідок поранення, контузії, каліцтва або захворювання, одержаних під час здійснення заходів, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення заходів.

Суди погодились з твердженням відповідача про те, що позивачка звернулась із заявою про встановлення факту безпосередньої участі її сина, ОСОБА_2 , у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, саме як член сім`ї загиблого на підставі пункту 5 частини першої статті 10-1 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».

При цьому відповідно до Положення про міжвідомчу комісію з питань встановлення факту безпосередньої участі у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, деяких категорій осіб відповідно до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», затвердженого наказом Міністерства у справах ветеранів України від 16.08.2023 № 199 та зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 15.09.2023 за № 1626/40682 (далі - Положення про міжвідомчу комісію), основним завданням міжвідомчої комісії є прийняття рішень про встановлення (відмову у встановленні) факту безпосередньої участі у заходах для:

1) осіб з інвалідністю, зазначених у пункті 16 частини другої статті 7 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»;

2) членів сімей осіб, зазначених у пункті 6 частини першої статті 10-1 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».

Таким чином суди виснували, що питання встановлення факту безпосередньої участі у заходах для членів сімей осіб, зазначених у пункті 5 частини першої статті 10-1 Закону, не належить до повноважень міжвідомчої комісії, відтак відповідач правомірно повернув подані документи заявниці.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У грудні 2025 року ОСОБА_1 звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 05.05.2025 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.10.2025, у якій просить скасувати вказані судові рішення та ухвалити нове про задоволення позову.

Обґрунтовуючи вимоги касаційної скарги, позивачка вказує на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального, зокрема пункту 6 частини першої статті 10-1 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», за відсутності висновку Верховного Суду щодо застосування цих норм у подібних правовідносинах.

Також позивачка доводить порушення судом процесуальних норм, оскільки суд фактично не розглянув її апеляційну скаргу, а продублював мотиви рішення суду першої інстанції. Крім того апеляційний суд безпідставно розглянув справу в порядку письмового провадження.

ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ ТА КЛОПОТАННЯ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Верховний Суд ухвалою від 19.12.2025 залишив касаційну скаргу без руху, а ухвалою від 14.01.2026 відкрив касаційне провадження у справі на підставі пункту 3 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

Відповідач подав відзив на касаційну скаргу, відповідно до якого просить відмовити в задоволенні скарги, а ухвалені у справі судові рішення - залишити без змін.

СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

Судами попередніх інстанцій установлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 загинув ОСОБА_2 , який є сином позивачки.

Смерть ОСОБА_2 настала внаслідок ворожого обстрілу військами російської федерації під час повномасштабного вторгнення на територію України.

На час загибелі ОСОБА_2 перебував на посаді охоронника команди воєнізованої охорони батальйону Управління поліції охорони в Чернігівській області та виконував обов`язки з охорони водопровідної насосної станції № 2 Комунального підприємства «Чернігівводоканал» Чернігівської міської ради.

За фактом його смерті було проведено спеціальне розслідування та складено акт за формою Н-1/П спеціального розслідування нещасного випадку, затверджений начальником Управління Держпраці у Чернігівській області 06.06.2022.

На підставі вказаного акта службового розслідування Управлінням поліції охорони в Чернігівській області 30.08.2024 було видано довідку про те, що ОСОБА_2 брав безпосередню участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави ту зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України.

На адресу Мінветеранів надійшла заява ОСОБА_1 від 31.05.2024 про встановлення факту безпосередньої участі її сина ОСОБА_2 у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України.

Мінветеранів листом від 10.06.2024 № 9398/4/5.1-24 надало позивачці відповідь, зокрема зазначило, що у порушення вимог чинного законодавства до заяви не додано перелік необхідних документів, на підставі яких можна зробити висновок про факт загибелі ОСОБА_2 під час безпосередньої участі у заходах, або відповідне рішення суду.

Згідно зі статтею 43 Закону України «Про адміністративну процедуру» заяву було залишено без руху.

У подальшому до Мінветеранів надійшла заява позивачки від 30.08.2024 (на виконання листа Мінветеранів від 10.06.2024) про встановлення факту безпосередньої участі у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, ОСОБА_2 .

Мінветеранів винесло подані позивачкою матеріали на засідання міжвідомчої комісії.

Міжвідомча комісія на своєму засіданні 05.09.2024 розглянула заяву ОСОБА_1 та прийняла рішення (копія витягу з протоколу від 05.09.2024 № 6) про відмову у встановленні факту безпосередньої участі у заходах ОСОБА_2 у зв`язку з відсутністю документів, що містять підтвердження факту безпосередньої участі у заходах, відповідно до підпункту 1 пункту 9 Порядку встановлення факту безпосередньої участі у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, деяких категорій осіб відповідно до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 07.07.2023 № 685 (далі - Порядок № 685).

Мінветеранів листом від 20.09.2024 № 16113/1.3/5.1-24 повідомило позивачку про прийняте міжвідомчою комісією рішення.

За адресу Мінветеранів надійшла заява ОСОБА_1 від 25.12.2024 про встановлення факту безпосередньої участі у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, ОСОБА_2 .

Мінветеранів листом від 09.01.2025 № 441/1.3/3.1-25 надало позивачці відповідь, зокрема зазначило, що у разі наявності документів, передбачених Порядком надання статусу члена сім`ї загиблого (померлого) Захисника чи Захисниці України, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 23.09.2015 № 740 (далі - Порядок № 740), рекомендує звернутися до місцевого органу з питань ветеранської політики за задекларованим/зареєстрованим місцем проживання (перебування) або за адресою фактичного місця проживання (внутрішньо переміщених осіб).

На адресу Мінветеранів також надійшла заява позивачки від 03.03.2025 щодо призначення одноразової грошової допомоги у зв`язку із загибеллю її сина.

Мінветеранів розглянуло цю заяву та листом від 04.04.2025 № 7121/1.3/3.2-25 надало позивачці відповідь, в якій повідомило, що в переліку надісланих документів відсутнє посвідчення члена сім`ї загиблого Захисника чи Захисниці України, а також те, що заява подана не за формою, передбаченою чинним законодавством. У зв`язку із чим відповідно до статті 43 Закону України «Про адміністративну процедуру» заяву позивачки залишено без руху.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Відповідно до частин першої та другої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Верховний Суд перевірив наведені у касаційній скарзі доводи позивачки, заперечення відповідача щодо вимог касаційної скарги, правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права і дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Порядок № 685 (тут і далі - у редакції, чинній на момент звернення позивачки із заявою про встановлення факту участі у заходах) визначає процедуру встановлення факту безпосередньої участі у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, деяких категорій осіб відповідно до Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" (далі - Закон) та Закону України "Про адміністративну процедуру".

Пунктом 2 Порядку № 685 визначено, що він поширюється на:

1) осіб, які стали особами з інвалідністю внаслідок поранення, контузії, каліцтва або захворювання, одержаних під час безпосередньої участі у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, у період воєнного стану внаслідок самооборони під час виконання завдань, пов`язаних із запровадженням і здійсненням заходів правового режиму воєнного стану (пункт 16 частини другої статті 7 Закону);

2) членів сімей осіб, які загинули (пропали безвісти), померли внаслідок поранення, контузії, каліцтва або захворювання, одержаних під час безпосередньої участі у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України (пункт 6 частини першої статті 10-1 Закону).

До членів сімей загиблих (тих, що пропали безвісти), померлих осіб, зазначених в абзаці першому цього підпункту, належать утриманці загиблого (померлого), яким у зв`язку з цим виплачується пенсія; батьки; один з подружжя, який не одружився вдруге, незалежно від того, виплачується йому пенсія чи ні; діти, які не мають (і не мали) своїх сімей; діти, які мають свої сім`ї, але стали особами з інвалідністю до досягнення повноліття; діти, обоє з батьків яких загинули або пропали безвісти.

Рішення про встановлення факту безпосередньої участі у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, приймається міжвідомчою комісією з питань встановлення факту безпосередньої участі у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України (далі - безпосередня участь у заходах), деяких категорій осіб відповідно до Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" (далі - міжвідомча комісія), яку утворює Мінветеранів (пункт 3 Порядку № 685).

Відповідно до пункту 6 Порядку № 685 міжвідомча комісія розглядає подані документи, надсилає у разі потреби необхідні запити за підписом її голови, уточнює інформацію про осіб, стосовно яких подані документи, заслуховує пояснення таких осіб, свідків, представників державних органів і в місячний строк з дня надходження документів (уточненої інформації) приймає рішення про встановлення факту безпосередньої участі у заходах або рішення про відмову у встановленні факту безпосередньої участі у заходах.

Положення про міжвідомчу комісію (тут і далі - у редакції, чинній на момент звернення позивачки із заявою про встановлення факту участі у заходах) визначає порядок створення, організації та роботи, основні функції та завдання міжвідомчої комісії з питань встановлення факту безпосередньої участі у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України (далі - безпосередня участь у заходах), деяких категорій осіб відповідно до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» (далі - міжвідомча комісія).

Згідно з пунктами 1, 2 розділу 2 «Завдання та повноваження» Положення про міжвідомчу комісію Основним завданням міжвідомчої комісії є прийняття рішень про встановлення (відмову у встановленні) факту безпосередньої участі у заходах для:

1) осіб з інвалідністю, зазначених у пункті 16 частини другої статті 7 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» (далі - Закон);

2) членів сімей осіб, зазначених у пункті 6 частини першої статті 10-1 Закону.

Міжвідомча комісія має право:

1) розглядати документи, що надіслали Міністерству у справах ветеранів України особи, зазначені у пункті 1 цього розділу, або їх законні представники або уповноважені особи, щодо встановлення факту безпосередньої участі у заходах;

2) надсилати у разі потреби необхідні запити, уточнювати інформацію про осіб, стосовно яких подані документи, заслуховувати пояснення таких осіб, свідків, представників державних органів;

3) приймати рішення про встановлення (відмову у встановленні) факту безпосередньої участі у заходах;

4) скасувати прийняте рішення про встановлення факту безпосередньої участі у заходах.

Пунктами 5 та 6 частини першої статті 10-1 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» визначено, що до сімей загиблих (померлих) Захисників і Захисниць України належать:

5) сім`ї військовослужбовців (резервістів, військовозобов`язаних, добровольців Сил територіальної оборони) Збройних Сил України, Національної гвардії України, Служби безпеки України, розвідувальних органів України, Державної прикордонної служби України, Державної спеціальної служби транспорту, військовослужбовців військових прокуратур, осіб рядового та начальницького складу підрозділів оперативного забезпечення зон проведення антитерористичної операції центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, державну політику у сфері державної митної справи, поліцейських, осіб рядового, начальницького складу, військовослужбовців Міністерства внутрішніх справ України, Управління державної охорони України, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, Державної служби України з надзвичайних ситуацій, Державної пенітенціарної служби України, осіб рядового і начальницького складу Державного бюро розслідувань, осіб начальницького складу Національного антикорупційного бюро України, осіб, які входили до складу добровольчого формування територіальної громади, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України та загинули (пропали безвісти), померли внаслідок травми (поранення, контузії, каліцтва) або захворювання, одержаних під час безпосередньої участі в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, під час безпосередньої участі у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, у забезпеченні їх здійснення, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, під час безпосередньої участі у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, а також сім`ї працівників підприємств, установ, організацій, які залучалися до забезпечення проведення антитерористичної операції, забезпечення здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, до здійснення заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, та загинули (пропали безвісти), померли внаслідок травми (поранення, контузії, каліцтва) або захворювання, одержаних під час забезпечення проведення антитерористичної операції безпосередньо в районах та у період її проведення, забезпечення здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, здійснення заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів;

6) сім`ї осіб, які загинули (пропали безвісти), померли внаслідок травми (поранення, контузії, каліцтва) або захворювання, одержаних під час безпосередньої участі у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України.

Аналіз зазначених норм дає підстави стверджувати, що міжвідомча комісія вповноважена приймати рішення про встановлення (відмову у встановленні) факту безпосередньої участі у заходах для членів сімей осіб, зазначених у пункті 6 частини першої статті 10-1 Закону, тобто тих, які загинули (пропали безвісти), померли внаслідок травми (поранення, контузії, каліцтва) або захворювання, одержаних під час безпосередньої участі у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України.

Повертаючи позивачці заяву від 25.12.2024 відповідач виходив з того, що ОСОБА_1 є членом сім`ї працівників підприємств, установ, організацій, які залучалися до забезпечення проведення заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави, відповідно до пункту 5 частини першої статті 10-1 Закону, а тому Порядок № 685 та повноваження міжвідомчої комісії на ці правовідносини не поширюється, з чим погодились суди першої та апеляційної інстанцій.

Колегія судів вважає такий висновок помилковим, з огляду на його невідповідність встановленим обставинам у справі.

Так, суди встановили і це не заперечується сторонами, що на час загибелі ОСОБА_2 перебував на посаді охоронника команди воєнізованої охорони батальйону Управління поліції охорони в Чернігівській області та виконував обов`язки з охорони водопровідної насосної станції № 2 Комунального підприємства «Чернігівводоканал» Чернігівської міської ради.

Відповідно до довідки від 30.08.2024, виданої Управлінням поліції охорони в Чернігівській області, ОСОБА_2 брав безпосередню участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України.

Тобто, син позивачки не був працівником підприємств, установ, організацій, які залучалися до забезпечення проведення відповідних заходів, як це передбачено пунктом 5 частини першої статті 10-1 Закону, а тому відмова від розгляду заяви ОСОБА_1 є безпідставною.

Крім того суди не врахували непослідовну поведінку відповідача, позаяк позивачка попередньо вже зверталась з аналогічною заявою про встановлення факту безпосередньої участі її сина ОСОБА_2 у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України.

Міжвідомча комісія розглянула цю заяву по суті та прийняла рішення про відмову у встановленні факту з огляду на відсутність необхідних документів.

У цьому аспекті позивачка цілком справедливо звертає увагу, що після усунення недоліків, які стали підставою для відмови в задоволенні її попередньої заява, вона звернулася до відповідача вдруге. І цього разу Мінветеранів взагалі не прийняло до розгляду подані документи у зв`язку з відсутністю компетенції розглядати таку заяву.

Крім того можливість повернення заяви про встановлення факту участі у заходах не передбачена ані Порядком № 685, ані Положенням про міжвідомчу комісію.

Підсумовуючи викладене, колегія суддів констатує, що під час касаційного перегляду справи підтвердилося неправильне застосування судами норм матеріального права, внаслідок чого суди зробили помилковий висновок про те, що відповідач не допустив протиправної бездіяльності.

Щодо доводів позивачки про порушення судом апеляційної інстанції процесуальних норм, а саме: відсутність оцінки доводів апеляційної скарги та здійснення апеляційного розгляду в порядку письмового провадження, Суд зазначає таке.

У апеляційній скарзі ОСОБА_1 наголошувала, що звернулася до Мінветеранів саме як член сім`ї особи, яка загинула (пропали безвісти), померла внаслідок травми (поранення, контузії, каліцтва) або захворювання, одержаних під час безпосередньої участі у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, тобто, на підставі пункту 6 частини першої статті 10-1 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».

Стверджувала позивачка і про непослідовну поведінку відповідача, який спочатку розглянув заяву по суті, а вдруге подану аналогічну заяву повернув без розгляду, тоді як процедура розгляду таких заяв не змінювалася.

Частинами першою та третьою статті 308 КАС України визначено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 322 КАС України постанова суду апеляційної інстанції складається з мотивувальної частини із зазначенням, зокрема:

б) доводів, за якими суд апеляційної інстанції погодився або не погодився з висновками суду першої інстанції;

в) мотивів прийняття або відхилення кожного аргументу, викладеного учасниками справи в апеляційній скарзі та відзиві на апеляційну скаргу.

Згідно з частинами першою - третьою статті 242 КАС України, дія якої поширюється і на судові рішення суду апеляційної інстанції з огляду на вимоги частини першої статті 321 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Оскаржена постанова суду апеляційної інстанції вказаним вимогам не відповідає, оскільки зміст постанови повністю відтворює рішення суду першої інстанції без будь-якої оцінки доводів апеляційної скарги, а також без зазначення мотивів їх відхилення.

Крім того відповідно до частини першої статті 311 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі:

1) відсутності клопотань від усіх учасників справи про розгляд справи за їх участю;

2) неприбуття жодного з учасників справи у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання;

3) подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

Шостий апеляційний адміністративний суд ухвалою від 11.07.2025 призначив справу № 620/4201/25 до апеляційного розгляду в порядку письмового провадження, оскільки предметом апеляційного оскарження є судове рішення, яке прийняте судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.

Цією ж ухвалою апеляційний суд відмовив у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про розгляд справи у відкритому судовому засіданні.

Водночас Чернігівський окружний адміністративний суд ухвалою від 18.04.2025 призначив справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні й 05.05.2025 справу було розглянуто за участі представників сторін.

Ураховуючи викладене, суд апеляційної інстанції не мав підстав здійснювати апеляційний розгляд справи в порядку письмового провадження.

Згідно з частиною першою статті 351 КАС України суд скасовує судове рішення повністю або частково і ухвалює нове рішення у відповідній частині або змінює його, якщо таке судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права або порушенням норм процесуального права.

З огляду на вищезазначене колегія суддів висновує про обґрунтованість позовних вимог ОСОБА_1 щодо визнання протиправною бездіяльності відповідача та зобов`язання належним чином розглянути заяву позивачки від 25.12.2024.

Водночас, вимога про зобов`язання Мінветеранів встановити факт безпосередньої участі сина позивачки, ОСОБА_2 , у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, є передчасною, оскільки відповідач не розглянув заяву від 25.12.2024 по суті порушеного в ній питання. Відтак, у цій частині позов задоволенню не підлягає.

Таким чином, рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 05.05.2025 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.10.2025 слід скасувати та ухвалити нове рішення про часткове задоволення позовних вимог.

Відповідно до частин першої та шостої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.

ОСОБА_1 сплатила судовий збір за подання: позовної заяви у розмірі 1 211,20 грн згідно з квитанцією від 12.04.2025 № 9111-2518-0558-1858, апеляційної скарги - 1 816,80 грн згідно з квитанцією від 03.06.2025 № 4044-8111-8548-4887, касаційної скарги - 2 422,40 грн згідно з квитанцією від 01.12.2025 № 6053-4582-6028-3280.

Отже, за рахунок бюджетних асигнувань Мінветеранів на користь позивачки підлягають стягненню судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 5 450,40 грн.

Керуючись статтями 139, 345, 349, 351, 355, 356 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 05.05.2025 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.10.2025 у справі № 620/4201/25 скасувати.

Ухвалити нове рішення.

Позов ОСОБА_1 до Міністерства у справах ветеранів України про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Міністерства у справах ветеранів України, яка полягає у нерозгляді по суті заяви ОСОБА_1 від 25.12.2024 про встановлення факту безпосередньої участі її сина, ОСОБА_2 , у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України.

Зобов`язати Міністерство у справах ветеранів України розглянути по суті заяву ОСОБА_1 від 25.12.2024 про встановлення факту безпосередньої участі її сина, ОСОБА_2 , у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Міністерства у справах ветеранів України (вулиця Хрещатик, 34, місто Київ, 01001; код ЄДРПОУ 42657144) судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 5 450 гривень 40 копійок (п`ять тисяч чотириста п`ятдесят гривень сорок копійок).

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення, є остаточною та оскарженню не підлягає.

...........................

...........................

...........................

Л.В. Тацій

Н.В. Коваленко

С.Г. Стеценко ,

Судді Верховного Суду