Постанова від 01 червня 2026 р. у справі №500/2661/25 — Восьмий апеляційний адміністративний суд

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 червня 2026 рокуЛьвівСправа № 500/2661/25 пров. № А/857/33465/25

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

судді-доповідача: Гінди О.М.,

суддів: Заверухи О.Б., Матковської З.М.,

розглянувши в письмовому провадженні апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області на рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 10 липня 2025 року (головуючий суддя: Юзьків М.І., місце ухвалення - м. Тернопіль) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії, -

встановив:

ОСОБА_1 , 01.05.2025, звернулася з позовом до суду, який надійшов засобами поштового зв`язку в якому просила:

- визнати протиправними та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області, оформлене листом № 1701-1496/П-02/8-1900/25 від 13.03.2025, про відмову у зарахуванні до страхового стажу періоду роботи ОСОБА_1 в колгоспі «Перемога», з 1983 року по 1994 рік, згідно з архівної довідки № 3 від 12.01.2024;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області зарахувати ОСОБА_1 до страхового стажу період роботи в колгоспі «Перемога», з 1983 року по 1994 рік, згідно з архівної довідки № 3 від 12.01.2024, провести перерахунок пенсії з моменту звернення до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області з 17.01.2025.

В обґрунтування позову позивачка зазначає, що перебуває на обліку у Головному управлінні Пенсійного фонду України в Тернопільській області з 01.02.2025 та отримує пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Позивачка звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області із заявою та відповідними документами про зарахування до страхового стажу період роботи в колгоспі «Перемога», з 1983 року по 1994 рік, згідно з архівної довідки № 3 від 12.01.2024 та проведення перерахунок пенсії. Однак Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області відмовило позивачці у зарахуванні до страхового стажу вказаного періоду трудової діяльності, оскільки в первинних документах зазначено « ОСОБА_2 », що не відповідає паспортним даним – « ОСОБА_3 ».

Рішенням Тернопільського окружного адміністративного суду від 10 липня 2025 року позов задоволено повністю.

Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області, оформлене листом № 1701-1496/П-02/8-1900/25 від 13.03.2025, про відмову у зарахуванні до страхового стажу періоду роботи ОСОБА_1 в колгоспі «Перемога», з 1983 року по 1994 рік, згідно з архівної довідки № 3 від 12.01.2024.

Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області зарахувати ОСОБА_1 до страхового стажу період роботи в колгоспі «Перемога» з 1983 року по 1994 рік згідно з архівної довідки № 3 від 12.01.2024 та провести перерахунок пенсії з моменту звернення до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області з 17.01.2025.

З цим рішенням суду першої інстанції не погодився відповідач та оскаржив його в апеляційному порядку. Вважає, що рішення прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, а тому просить його скасувати та прийняти нове судове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

Обґрунтовуючи апеляційні вимоги, апелянт посилається на те, що позивачка перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Тернопільській області та отримує пенсію за віком відповідно до статті 26 Закону № 1058-IV. Страховий стаж позивачки - 32 роки 10 місяців 18 днів (станом на 31.01.2025). За результатами розгляду наданих позивачкою документів, до страхового стажу не може бути зараховано періоди роботи в колгоспі «Перемога» відповідно до архівної довідки від 12.01.2024 № 3, оскільки в первинних документах зазначено ОСОБА_4 , що не відповідає паспортним даним – ОСОБА_4 . Отже, у Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області відсутні підстави для зарахування до стажу періоду роботи з 1983 по 1994 відповідно до архівної довідки від 12.01.2024 № 3 та здійснення перерахунку пенсії ОСОБА_1 .

Позивачкою відзиву на апеляційну скаргу не подано, що не перешкоджає розгляду справи по суті.

Згідно п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

Враховуючи те, що апеляційну скаргу подано на рішення суду першої інстанції, ухвалене в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, суд апеляційної інстанції вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких мотивів.

Судом першої інстанції встановлено, що позивачка перебуває на обліку у Головному управлінні Пенсійного фонду України в Тернопільській області з 01.02.2025 та отримує пенсію за віком відповідно до статті 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», вказані обставини підтверджуються відповідачем.

Після призначення пенсії позивачка звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області із заявою та відповідними документами про зарахування до страхового стажу період роботи в колгоспі «Перемога», з 1983 року по 1994 рік, згідно з архівної довідки № 3 від 12.01.2024 та проведення перерахунок пенсії.

Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області на звернення позивачки від 24.02.2025 листом від 13.03.2025 № 1701-1496/П-02/8-1900/25 повідомило, що за результатами розгляду наданих документів до страхового стажу не може бути зараховано період роботи в колгоспі «Перемога» відповідно до архівної довідки від 12.01.2024 № 3, оскільки в первинних документах зазначено ОСОБА_4 , що не відповідає паспортним даним – ОСОБА_4 . Відтак відсутні підстави для перерахунку пенсії позивачки (арк. справи 18 - 19).

Страховий стаж позивачки станом на 31.01.2025 становить 32 роки 10 місяців 18 днів.

Дослідивши копію трудової книжки позивачки НОМЕР_1 від 21.08.1990 (арк. справи 11 - 15), судом встановлено, що у ній містяться записи про трудову діяльність позивачки за спірні періоди а саме:

- запис № 1 - 15.03.1983 прийнята на роботу у колгосп «Перемога» бухгалтером;

- запис № 2 - 01.01.1990 переведена на посаду касира;

- запис № 3 - 01.01.1993 переведена на посаду заступника головного бухгалтера;

- запис № 4 - 01.02.1994 звільнена з роботи за власним бажанням.

Відповідно до архівної довідки трудового архіву від 12.01.2024 № 3 виданій ОСОБА_5 у документах Трудового архіву Комунальної Установи «Центр надання соціальних послуг Васильковецької сільської роди» знаходяться документи колгоспу «Перемога» с. Васильківці Гусятинського району значиться заробітна плата щодо « ОСОБА_4 » за 1983-1994 роки (арк. справи 16).

Позивачка, не погодившись з такою відмовою суб`єкта владних повноважень - Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області, вважає її протиправною та такою, що порушує її право на соціальний захист, звернулась до суду із позовом.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що наявність у трудовій книжці позивачки записів про періоди її роботи є належним та допустимим доказом підтвердження страхового стажу. Такі записи про періоди роботи також підтвердженні, а тому безпідставно не враховані відповідачами та не можуть бути підставою для позбавлення позивачки конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань нарахування/призначення пенсії.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити наступне.

Правові засади функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, а також порядок призначення, перерахунку та виплати пенсій визначено Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09 липня 2003 року № 1058-IV, який набрав чинності з 01 січня 2004 року.

Таким чином, починаючи з 01 січня 2004 року, саме Закон № 1058-IV є базовим нормативно-правовим актом, що регулює питання обчислення страхового стажу, призначення та виплати пенсій у системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування.

Згідно із частиною першою статті 24 Закону № 1058-IV страховий стаж — це період, протягом якого особа підлягала загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісячно сплачено страхові внески у сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Відповідно до частини другої цієї статті страховий стаж обчислюється органами Пенсійного фонду України за даними системи персоніфікованого обліку, а за періоди до запровадження такої системи — на підставі документів та в порядку, що визначалися законодавством, чинним до набрання чинності Законом № 1058-IV.

Частиною четвертою статті 24 Закону № 1058-IV передбачено, що періоди трудової діяльності та інші періоди, які до набрання чинності цим Законом враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії, підлягають зарахуванню до страхового стажу на умовах і в порядку, визначених законодавством, що діяло раніше, якщо інше не встановлено цим Законом.

До набрання чинності Законом № 1058-IV питання пенсійного забезпечення регулювалися, зокрема, Законом України «Про пенсійне забезпечення» від 05 листопада 1991 року № 1788-XII, який оперував поняттям загального трудового стажу як стажу роботи, що дає право на призначення трудової пенсії.

При цьому поняття загального трудового стажу є ширшим за поняття страхового стажу, оскільки охоплює не лише періоди, пов`язані зі сплатою страхових внесків, а й інші періоди суспільно корисної діяльності, які відповідно до законодавства підлягали зарахуванню до стажу роботи.

За змістом статті 56 Закону № 1788-XII до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях незалежно від форми власності та господарювання, а також робота на підставі членства у колгоспах та інших кооперативах. Для періодів роботи в колгоспі після 1965 року, у разі невиконання без поважних причин установленого мінімуму трудової участі, до стажу враховується фактична тривалість роботи.

Відповідно до статті 62 Закону № 1788-XII основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.

Відповідно до статті 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» № 1788-XII постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (далі — Порядок № 637).

Згідно з пунктами 1, 2 Порядку № 637 основним документом, що підтверджує стаж роботи за періоди до запровадження системи персоніфікованого обліку, є трудова книжка. У разі її відсутності або відсутності у ній відповідних записів трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби чи навчання, а також архівними установами. Якщо документи про стаж роботи не збереглися, підтвердження такого стажу може здійснюватися органами Пенсійного фонду України на підставі показань свідків.

Відповідно до абзацу першого пункту 3 Порядку № 637 за відсутності трудової книжки, а також у випадках, коли у ній відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи щодо періодів роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні у реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, а також довідки, виписки з наказів, особові рахунки, відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що трудова книжка є основним документом, який підтверджує стаж роботи особи. Лише у разі відсутності трудової книжки або необхідних записів у ній допускається підтвердження стажу іншими доказами, визначеними пунктом 3 Порядку № 637, зокрема архівними довідками, виписками з наказів, відомостями про нарахування заробітної плати та іншими документами, що містять інформацію про періоди роботи.

Як установлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, у трудовій книжці позивачки серії НОМЕР_1 від 21 серпня 1990 року містяться записи щодо її трудової діяльності у колгоспі «Перемога» за спірний період, а саме:

15 березня 1983 року — прийнята на роботу бухгалтером;

01 січня 1990 року — переведена на посаду касира;

01 січня 1993 року — переведена на посаду заступника головного бухгалтера;

01 лютого 1994 року — звільнена з роботи за власним бажанням.

Суд апеляційної інстанції звертає увагу, що зазначені записи внесені послідовно, містять посилання на відповідні накази, виконані чітко та розбірливо, не містять виправлень, закреслень чи інших неточностей, які могли б викликати сумнів у їх достовірності.

Крім того, відповідно до архівної довідки трудового архіву від 12 січня 2024 року № 3, яка видана на підставі Книги обліку розрахунків по оплаті праці колгоспу «Перемога» (том 2, особовий рахунок №2189), у документах колгоспу «Перемога» села Васильківці Гусятинського району містяться відомості про нарахування заробітної плати ОСОБА_4 за 1983– 1994 роки.

Щодо покликання, що в первинних документах зазначено ОСОБА_4 , що не відповідає паспортним даним – « ОСОБА_4 », то суд апеляційної інстанції не бере такі до уваги, оскільки згідно правової позиції Верховного Суду, викладеною у постанові від 24.05.2018 у справі № 490/12392/16-а, працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення, неналежний порядок ведення та заповнення будь-якої документації з вини підприємства. Існуючий недолік не може бути підставою для позбавлення особи конституційного права на соціальний захист, зокрема призначення пенсії.

Також, така позиція висловлена Верховним Судом у постановах від 21.02.2018 у справі № 687/975/17, від 04.07.2023 у справі № 580/4012/19.

Крім цього, у постановах Верховного Суду від 25 квітня 2019 року у справі № 593/283/17 та від 30 вересня 2019 року у справі № 638/18467/15-а зазначено, що формальні розбіжності у написанні анкетних даних особи не повинні тлумачитися надмірно формально та не можуть бути перешкодою для реалізації права на пенсійне забезпечення за наявності інших належних доказів, які підтверджують відповідні обставини.

Суд апеляційної інстанції звертає увагу, що за змістом наявних у справі доказів розбіжність у написанні імені позивачки в архівній довідці має очевидно технічний характер та не спростовує факту її роботи у колгоспі «Перемога» у спірний період.

За таких обставин суд апеляційної інстанції вважає, що відмова відповідача у зарахуванні спірного періоду роботи до страхового стажу з підстав формальної невідповідності написання імені є проявом надмірного формалізму та не відповідає завданню пенсійного законодавства щодо забезпечення реалізації особою права на пенсійне забезпечення.

Суд апеляційної інстанції також зазначає, що чинним трудовим законодавством України не передбачено обов`язку працівника здійснювати контроль за правильністю ведення кадрового обліку, оформленням первинної документації чи заповненням трудової книжки роботодавцем. Відтак працівник не може нести негативні наслідки недотримання підприємством вимог щодо оформлення відповідних документів.

Суд апеляційної інстанції звертає увагу, що визначальним для реалізації особою права на пенсійне забезпечення є фактичне здійснення трудової діяльності та наявність відповідного стажу роботи, а не формальне дотримання усіх вимог щодо оформлення кадрової документації.

Вказане узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постановах від 25 квітня 2019 року у справі № 593/283/17 та від 30 вересня 2019 року у справі № 638/18467/15-а, відповідно до якої формальні неточності у документах, за загальним правилом, не можуть бути підставою для обмеження органами Пенсійного фонду України реалізації особою її конституційного права на соціальний захист та пенсійне забезпечення.

З огляду на наведене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що записи, наявні у трудовій книжці позивачки, є належними та допустимими доказами на підтвердження її трудового та страхового стажу за спірний період. Відомості, відображені у трудовій книжці, узгоджуються з іншими доказами, наявними у матеріалах справи, зокрема архівними документами, а тому безпідставне неврахування відповідачем таких періодів роботи не може бути підставою для обмеження права позивачки на належне пенсійне забезпечення.

При цьому відповідачем не надано належних та допустимих доказів, які б спростовували факт трудової діяльності позивачки у колгоспі «Перемога» у період з 1983 року по 1994 рік.

За таких обставин суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність правових підстав для зарахування періоду роботи позивачки у колгоспі «Перемога» з 1983 року по 1994 рік до її страхового стажу.

Інші доводи сторін наведених висновків суду не спростовують, на правильність вирішення спору не впливають та зводяться до переоцінки обставин, яким судом уже надано належну правову оцінку.

Таким чином, апеляційна скарга Головного управління Пенсійного фонду України у Тернопільській області не спростовує правильність доводів, яким мотивовано судове рішення, зводиться по суті до переоцінки проаналізованих судом доказів та не дає підстав вважати висновки суду першої інстанції помилковими.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального права, тому відповідно до ст. 316 КАС України, апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, рішення суду без змін.

Відповідно до ст. 139 КАС України, судові витрати розподілу не підлягають.

Керуючись ст. ст. 311, 316, 321, 322, 325, 328, КАС України, суд

постановив:

апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Тернопільській області залишити без задоволення, а рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 10 липня 2025 року у справі № 500/2661/25 – без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її ухвалення та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п`ятої статті 328 КАС України.

Головуючий суддя О. М. Гінда

судді О. Б. Заверуха

З. М. Матковська