Постанова від 01 червня 2026 р. у справі №380/6284/25 — Восьмий апеляційний адміністративний суд

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 червня 2026 рокуЛьвівСправа № 380/6284/25 пров. № А/857/37723/25

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

судді-доповідача: Гінди О.М.,

суддів: Заверухи О.Б., Матковської З.М.,

розглянувши в письмовому провадженні апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 10 червня 2025 року (головуюча суддя: Андрусів У.Б., місце ухвалення - м. Львів) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії,-

встановив:

ОСОБА_1 , 30.03.2025, звернувся з позовом до суду, в якому просив:

- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області щодо непроведення перерахунку пенсії ОСОБА_1 шляхом збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії ОСОБА_1 , на коефіцієнти у розмірі 1,14, у розмірі 1,197 та у розмірі 1,0796 для забезпечення індексації пенсії;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області провести перерахунок (індексацію) та виплату пенсії ОСОБА_1 відповідно до ч. 2 ст. 42 Закону України № 1058-ІV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» шляхом послідовного збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, в розмірі 9118,81 грн на коефіцієнт збільшення у розмірі 1,14 відповідно до пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 16.02.2022 № 118 «Про індексацію пенсій та заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2022 році», на коефіцієнт збільшення у розмірі 1,197 відповідно до пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 24.02.2023 № 168 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2023 році», на коефіцієнт збільшення у розмірі 1,0796 відповідно до пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 23.02.2024 № 185 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2024 році» та у зв`язку з цим провести виплату недоотриманих сум пенсії, починаючи з 01.10.2024.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач з 2021 року перебуває на обліку в ГУ ПФУ у Львівській області та отримує пенсію за віком відповідно до Закону України від 09.07.2003 № 1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», яка обчислена із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні за 2018-2020 роки. Стверджує, що постановами Кабінету Міністрів України від 16.02.2022 № 118, від 24.02.2023 № 168, від 23.02.2024 № 185 передбачено індексацію пенсій з 01.03.2022 - 01.03.2024 з урахуванням коефіцієнтів збільшення у розмірі 1,14 (на 2022 рік), 1,197 (на 2023 рік) та 1,0796 (на 2024 рік). Проте відповідач не здійснив індексацію пенсії позивачу у 2022-2024 роках із застосуванням вказаних вище коефіцієнтів, а натомість установив щомісячну доплату до пенсії в розмірі 135,00 грн, 100,00 грн та 100,00 грн відповідно. З метою реалізації свого права на індексацію пенсії, відповідно до ч. 2 ст. 42 Закону України № 1058-IV, шляхом послідовного збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії (9118,81 грн), на коефіцієнти збільшення, звернувся до відповідача, однак отримав відмову.

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 10 червня 2025 року позов задоволено повністю.

Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області щодо не проведення ОСОБА_1 індексації пенсії із застосуванням коефіцієнтів збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні за 2018-2020 роки, з якої сплачено страхові внески, та які враховуються для обчислення пенсії у розмірах 1,14, 1,197 та 1,0796.

Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області здійснити індексацію пенсії ОСОБА_1 із застосуванням коефіцієнтів збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні за 2018-2020 роки, з якої сплачено страхові внески, та які враховуються для обчислення пенсії у розмірах 1,14, 1,197, 1,0796, та у зв`язку з цим провести перерахунок та виплату пенсії, починаючи з 01.10.2024, з урахуванням раніше проведених виплат.

З цим рішенням суду першої інстанції не погодився відповідач та оскаржив його в апеляційному порядку. Вважає, що рішення прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, а тому просить його скасувати та прийняти нове судове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

Обґрунтовуючи апеляційні вимоги, апелянт посилається на те, що позивачу з 14.03.2021 призначено пенсію за віком відповідно до Закону № 1058-IV. На переконання відповідача, оскільки пенсію позивача з 14.03.2021 обчислено із врахуванням середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, обчисленої як середній показник за 3 календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії - 9118,81 грн, а перерахунок пенсії з 01.03.2022 проводився із застосуванням середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, який враховується для обчислення пенсії 6186,32 грн, з 01.03.2023 - 7405,03 грн та з 01.03.2024 7994,47 грн, тому підстав для проведення перерахунку пенсії з 01.03.2022, 01.03.2023 та з 01.03.2024 із застосуванням коефіцієнтів збільшення цього показника на 1,14, 1,197 та 1,0796 немає.

Позивач відзиву на апеляційну скаргу не надав, що не перешкоджає розгляду справи по суті.

Враховуючи те, що апеляційну скаргу подано на рішення суду першої інстанції, ухвалене в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, суд апеляційної інстанції вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких мотивів.

Судом першої інстанції встановлено, що позивач перебуває на обліку в ГУ ПФУ у Львівській області та з 14.03.2021 отримує пенсію відповідно до Закону України від 09.07.2003 № 1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

За змістом рішення від 08.04.2021 № 133850007801 страховий стаж позивача на момент призначення пенсії становить 36 роки 03 місяць 15 дні, коефіцієнт страхового стажу 0,36250.

До пенсійної виплати встановлено щомісячну доплату з 01.03.2022 - 135,00 грн, з 01.03.2023 - 100,00 грн, з 01.03.2024 - 100,00 грн, що складає суму індексації відповідно до постанов № 118, № 168, № 185, що визнається сторонами.

Позивач, 25.12.2024 звернувся до відповідача із заявою щодо проведення перерахунку пенсії відповідно до ч. 2 ст. 42 Закону № 1058-IV із застосуванням коефіцієнтів збільшення, установлених постановами № 118, № 168 та № 185.

Листом від 21.02.2025 № 3908-3483/З-52/8-1300/25 пенсійний орган повідомив, що оскільки на час проведення індексації пенсії з 01.03.2022, 01.03.2023, 01.03.2024 показник середньої заробітної плати, з якого обчислена пенсія, становить 9118,81 грн, пенсійна виплата індексації не підлягає.

Вважаючи поведінку відповідача щодо відмови у проведенні індексації пенсії із застосуванням коефіцієнтів збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та які враховуються для обчислення пенсії, у розмірі 1,14, 1,197 та 1,0796 протиправними, позивач звернувся з позовом до суду.

Задовольняючи позовні вимоги, суд виходив з того, що індексація пенсії позивача на виконання постанов № 118, № 168 та № 185 повинна здійснюватися шляхом множення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, застосованого під час призначення пенсії позивача (у спірній ситуації показник за 2018-2020 роки, оскільки пенсія призначалась у 2021 році) на встановлені приписами цих постанов коефіцієнти збільшення, 1,14 у 2022 році, 1,197 у 2023 році, 1,0796 у 2024 році, а не шляхом встановлення щомісячних доплат до пенсії в розмірі 135,00 грн у 2022 році, 100,00 грн у 2023 році та 100,00 грн у 2024 році.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити наступне.

Правові та організаційні засади забезпечення збереження купівельної спроможності грошових доходів населення визначені Законом України від 03.07.1991 № 1282-XII «Про індексацію грошових доходів населення» (далі – Закон № 1282-XII). Метою цього Закону є забезпечення достатнього життєвого рівня населення в умовах зростання споживчих цін шляхом запровадження механізму компенсації знецінення грошових доходів.

Відповідно до статті 1 Закону № 1282-XII індексація грошових доходів населення є встановленим законодавством механізмом підвищення доходів громадян, який забезпечує повне або часткове відшкодування подорожчання товарів і послуг. При цьому статтею 2 зазначеного Закону передбачено, що індексації підлягають усі грошові доходи громадян, які не мають разового характеру, у тому числі пенсії.

Обов`язковість проведення індексації закріплена також Законом України від 05.10.2000 № 2017-III «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії». Так, стаття 18 цього Закону визначає індексацію доходів населення як одну з державних соціальних гарантій, спрямованих на підтримання належного життєвого рівня населення та збереження купівельної спроможності доходів громадян. Частиною другою статті 19 Закону № 2017-III встановлено, що державні соціальні гарантії є обов`язковими для всіх органів державної влади, органів місцевого самоврядування, а також підприємств, установ та організацій незалежно від форми власності.

За змістом статті 4 Закону № 1282-XII економічною підставою для проведення індексації є перевищення індексу споживчих цін порогу індексації, який визначений на рівні 103 відсотків.

Частиною другою статті 9 Закону № 1282-XII встановлено, що порядок проведення індексації грошових доходів населення визначається Кабінетом Міністрів України.

У подальшому з метою удосконалення механізму пенсійного забезпечення та впорядкування процедури щорічної індексації пенсій було прийнято Закон України від 15.02.2022 № 2040-IX «Про внесення змін до деяких законів України щодо вдосконалення пенсійного законодавства». Вказаним Законом частину п`яту статті 2 Закону № 1282-XII викладено у новій редакції, відповідно до якої індексація пенсій проводиться у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, із застосуванням коефіцієнта збільшення, який обчислюється відповідно до положень статті 42 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Правові засади функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, а також порядок призначення, перерахунку та виплати пенсій визначає Закон України від 09.07.2003 № 1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі – Закон № 1058-IV).

Преамбулою Закону № 1058-IV встановлено, що зміна умов та норм загальнообов`язкового державного пенсійного страхування може здійснюватися виключно шляхом внесення змін до цього Закону.

Статтею 42 Закону № 1058-IV врегульовано механізм проведення індексації та щорічного перерахунку пенсій. Нормами цієї статті передбачено, що з метою забезпечення індексації пенсій щороку, починаючи з 1 березня, проводиться перерахунок раніше призначених пенсій шляхом збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, який застосовується для обчислення пенсії.

Зазначений показник підлягає щорічному збільшенню на коефіцієнт, який визначається виходячи із 50 відсотків показника зростання споживчих цін за попередній рік та 50 відсотків показника зростання середньої заробітної плати в Україні за відповідний період.

При цьому законодавець передбачив можливість збільшення такого коефіцієнта за умови відсутності дефіциту коштів Пенсійного фонду України. Розмір і порядок відповідного збільшення визначаються Кабінетом Міністрів України в межах бюджету Пенсійного фонду, однак із дотриманням мінімальних гарантій, установлених законом.

Отже, системний аналіз наведених норм свідчить про те, що індексація пенсій є складовою конституційного права громадян на соціальний захист та однією з обов`язкових державних соціальних гарантій, спрямованих на забезпечення реального збереження вартості пенсійних виплат в умовах інфляційних процесів. При цьому Кабінет Міністрів України наділений повноваженнями лише щодо визначення порядку реалізації механізму індексації, але не вправі змінювати її правову природу, обсяг чи встановлені законом гарантії пенсійного забезпечення. Кабінет Міністрів України може визначити більший коефіцієнт підвищення, однак у межах, установлених законом. Також закріплено, що перерахунок пенсій за цим механізмом здійснюється щорічно з 1 березня.

Таким чином, запроваджений Урядом механізм щорічної індексації пенсій був спрямований на забезпечення стабільності пенсійного забезпечення та підтримання купівельної спроможності пенсійних виплат шляхом збільшення показника середньої заробітної плати (доходу), який використовується при обчисленні пенсії.

Надалі Кабінетом Міністрів України щороку приймалися окремі нормативно-правові акти щодо проведення індексації пенсій.

Так, постановою Кабінету Міністрів України від 16.02.2022 № 118 «Про індексацію пенсій та заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2022 році» передбачено проведення з 01.03.2022 перерахунку пенсій відповідно до Порядку № 124 із застосуванням коефіцієнта збільшення у розмірі 1,14.

Окремо пунктом 4 зазначеної постанови встановлено щомісячну доплату до пенсії для осіб, пенсії яких не підлягали підвищенню внаслідок проведення індексації за Порядком № 124. Така доплата виплачувалась у межах максимального розміру пенсії, визначеного законом, та враховувалась при подальших перерахунках пенсії.

Законом України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» дію Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» на 2023 рік було зупинено, а застосування частини другої статті 42 Закону № 1058-IV поставлено у залежність від порядку, умов та строків, визначених Кабінетом Міністрів України.

На виконання зазначених положень Уряд прийняв постанову від 24.02.2023 № 168 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2023 році», якою встановлено проведення з 01.03.2023 перерахунку пенсій із застосуванням коефіцієнта збільшення 1,197.

Пунктом 6 цієї постанови також передбачено щомісячну доплату до пенсії для окремих категорій пенсіонерів, пенсії яких не були підвищені у зв`язку з індексацією, із включенням такої доплати до подальших перерахунків.

Аналогічний механізм було застосовано і постановою Кабінету Міністрів України від 23.02.2024 № 185 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2024 році», відповідно до якої з 01.03.2024 перерахунок пенсій проводився із застосуванням коефіцієнта збільшення у розмірі 1,0796.

Крім того, підпунктом 6 пункту 2 постанови № 185 передбачено встановлення додаткової щомісячної доплати особам, пенсії яких не підвищувалися внаслідок індексації за Порядком № 124, із зарахуванням таких сум до подальших перерахунків пенсії.

Отже, аналіз наведених нормативно-правових актів свідчить про те, що у 2022– 2024 роках індексація пенсій здійснювалася відповідно до Порядку № 124 шляхом застосування визначених Кабінетом Міністрів України коефіцієнтів до показника середньої заробітної плати (доходу), який враховувався для обчислення пенсії станом на 01.10.2017.

Відповідно до статті 7 Закону України № 1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» система загальнообов`язкового державного пенсійного страхування функціонує, зокрема, на засадах законодавчого визначення умов та порядку здійснення такого страхування, а також диференціації розміру пенсій залежно від страхового стажу та заробітної плати (доходу), з якої сплачувалися страхові внески.

Принцип законодавчого врегулювання умов пенсійного страхування передбачає встановлення чітких, передбачуваних та однакових для всіх учасників системи правил реалізації права на пенсійне забезпечення. Саме законом мають визначатися підстави, порядок обчислення та перерахунку пенсій, обсяг прав та гарантій осіб, які є учасниками системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування. Такий підхід забезпечує правову визначеність, стабільність правового регулювання та унеможливлює довільне втручання органів виконавчої влади у сферу соціального забезпечення.

Крім того, зазначений принцип спрямований на забезпечення рівності учасників пенсійної системи та дотримання засад соціальної справедливості, оскільки особа повинна мати можливість завчасно усвідомлювати, яким чином сплачені нею страхові внески та тривалість страхового стажу впливатимуть на розмір майбутнього пенсійного забезпечення.

Принцип диференціації розмірів пенсій залежно від страхового стажу та заробітної плати також є складовою справедливої пенсійної системи, оскільки забезпечує прямий взаємозв`язок між розміром здійснених особою страхових внесків та рівнем її пенсійного забезпечення. Більша тривалість страхового стажу та вищий рівень офіційного доходу, з якого сплачувалися внески, мають наслідком більший розмір пенсійних виплат. У такий спосіб законодавець стимулює офіційне працевлаштування та участь громадян у системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування.

Отже, нормативне закріплення умов і порядку функціонування системи пенсійного страхування є необхідною передумовою забезпечення стабільності пенсійної системи, дотримання принципу правової визначеності та гарантування конституційного права громадян на соціальний захист.

Ураховуючи наведене, суд апеляційної інстанції доходить висновку, що положення абзаців першого та другого пункту 5 Порядку № 124 підлягають застосуванню виключно у системному зв`язку з частиною другою статті 42 Закону № 1058-IV. Тобто під час проведення щорічної індексації пенсії збільшенню підлягає саме той показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, який фактично був застосований при призначенні конкретної пенсії.

Інше тлумачення положень Порядку № 124 призводило б до звуження змісту та обсягу прав осіб на належний перерахунок пенсії, а також до порушення принципів правової визначеності та соціальної справедливості, закріплених у Законі № 1058-IV.

Відповідно до частини третьої статті 7 Кодексу адміністративного судочинства України у разі невідповідності нормативно-правового акта положенням Конституції України або закону суд застосовує акт вищої юридичної сили.

Зазначене повноваження суду є складовою принципу верховенства права та спрямоване на забезпечення ефективного судового захисту прав особи. Реалізація цього принципу передбачає, що суд не повинен застосовувати нормативно-правові акти, які суперечать законам чи Конституції України, незалежно від того, чи були такі акти окремо оскаржені та чи залишаються вони формально чинними.

Аналогічна правова позиція неодноразово висловлювалась Верховним Судом, зокрема у постановах від 12.03.2019 у справі № 913/204/18 та від 10.03.2020 у справі № 160/1088/19, у яких наголошено на обов`язку судів застосовувати норми права з урахуванням їх юридичної сили та не застосовувати нормативно-правові акти, що суперечать законам України.

Отже, у разі колізії між положеннями підзаконного нормативно-правового акта та законом застосуванню підлягають саме положення закону як акта вищої юридичної сили.

З огляду на наведене суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що під час проведення індексації пенсій, призначених у 2020– 2023 роках відповідно до Закону № 1058-IV, перерахунок повинен здійснюватися шляхом збільшення показника середньої заробітної плати (доходу), який був використаний при призначенні пенсії, на відповідні коефіцієнти збільшення, визначені постановами Кабінету Міністрів України № 118, № 168 та № 185.

Порядок № 124 у даному випадку може застосовуватися лише в тій частині, яка не суперечить положенням Закону № 1058-IV.

Відтак застосування під час індексації пенсій, починаючи з 2022 року, положень пункту 5 Порядку № 124 у спосіб, який передбачає використання фіксованого показника середньої заробітної плати станом на 01.10.2017, не відповідає вимогам частини другої статті 42 Закону № 1058-IV та є неправомірним.

Наведений висновок узгоджується з правовими позиціями Верховного Суду, викладеними у постановах від 13.01.2025 у справі № 160/28752/23, від 27.01.2025 у справах № 620/7211/24 та № 200/422/24, від 28.01.2025 у справі № 400/4663/24, від 11.02.2025 у справі № 160/6064/24, від 18.02.2025 у справі № 160/15379/24, від 26.02.2025 у справі № 160/6686/24, а також від 27.02.2025 у справі № 400/2358/24.

Крім того, Верховний Суд у складі судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду у постанові від 16.04.2025 у справі № 200/5836/24 не знайшов підстав для відступу від зазначеного підходу та дійшов висновку, що орган Пенсійного фонду, встановлюючи у 2022– 2024 роках щомісячні доплати у фіксованих розмірах замість застосування визначених коефіцієнтів збільшення до показника середньої заробітної плати, який був використаний при обчисленні пенсії, діяв усупереч вимогам законодавства.

З урахуванням установлених у справі обставин та наведеного правового регулювання суд апеляційної інстанції доходить висновку, що індексація пенсії позивача відповідно до постанов Кабінету Міністрів України № 118, № 168 та № 185 повинна була здійснюватися шляхом послідовного застосування коефіцієнтів збільшення 1,14, 1,197 та 1,0796 до показника середньої заробітної плати (доходу), який був використаний при призначенні пенсії позивачу. Оскільки пенсію позивачу було призначено у 2021 році, для такого перерахунку підлягав застосуванню показник середньої заробітної плати за 2018– 2020 роки.

Натомість встановлення позивачу фіксованих щомісячних доплат у розмірах 135 грн у 2022 році та по 100 грн у 2023 і 2024 роках не відповідає механізму індексації, визначеному законом.

При цьому кожен наступний перерахунок пенсії повинен здійснюватися з урахуванням уже збільшеного у попередніх роках показника середньої заробітної плати (доходу), що відповідає змісту Порядку № 124 у тій частині, яка узгоджується з положеннями Закону № 1058-IV.

Отже, суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції, що вимоги адміністративного позову є обґрунтованими та підлягають задоволенню шляхом визнання протиправними дій відповідача щодо непроведення позивачу індексації пенсії із застосуванням коефіцієнтів збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні за 2018-2020 роки, з якої сплачено страхові внески, та які враховуються для обчислення пенсії у розмірах 1,14, 1,197 1,0796 та зобов`язання відповідача здійснити індексацію пенсії позивачу із застосуванням коефіцієнтів збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні за 2018-2020 роки, з якої сплачено страхові внески, та які враховуються для обчислення пенсії у розмірах 1,14, 1,197, 1,0796 та у зв`язку з цим провести перерахунок та виплату пенсії, починаючи з 01.10.2024, з урахуванням раніше проведених виплат.

Таким чином, апеляційна скарга Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області не спростовує правильність доводів, яким мотивовано судове рішення, зводиться по суті до переоцінки проаналізованих судом доказів та не дає підстав вважати висновки суду першої інстанції помилковими.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, тому відповідно до ст. 316 КАС України, апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, рішення суду без змін.

Відповідно до ст. 139 КАС України, судові витрати розподілу не підлягають.

Керуючись ст. ст. 311, 316, 321, 322, 325, 328, КАС України, суд –

постановив:

апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області залишити без задоволення, а рішення Львівського окружного адміністративного суду від 10 червня 2025 року у справі № 380/6284/25 – без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її ухвалення та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п`ятої статті 328 КАС України.

Головуючий суддя О. М. Гінда

судді О. Б. Заверуха

З. М. Матковська