Постанова від 01 червня 2026 р. у справі №140/7997/25 — Восьмий апеляційний адміністративний суд

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 червня 2026 рокуЛьвівСправа № 140/7997/25 пров. № А/857/49139/25

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

судді-доповідача: Гінди О.М.,

суддів: Заверухи О.Б., Матковської З.М.,

розглянувши в письмовому провадженні апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 24 жовтня 2025 року (головуючий суддя: Сорока Ю.Ю., місце ухвалення - м. Луцьк) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області про визнання протиправною бездіяльність та зобов`язання вчинити дії, -

встановив:

ОСОБА_1 , 18.07.2025, звернулася з позовом до суду, в якому просила:

- визнати протиправною бездіяльність щодо не проведення перерахунку пенсії шляхом збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, на коефіцієнти у розмірі 1,0796, починаючи з 18.01.2025 та у розмірі 1,115, починаючи з 01.03.2025 для забезпечення індексації пенсії;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області провести, починаючи з 18.01.2025, перерахунок пенсії у відповідності до частини другої статті 42 Закону України № 1058-ІV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» шляхом послідовного збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховувався для обчислення пенсії за 2020-2022 роки в розмірі 12 236,71 грн, на коефіцієнт збільшення у розмірі 1,0796 відповідно до пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 24.02.2024 № 185 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2024 році» та починаючи з 01.03.2025 на коефіцієнт збільшення у розмірі 1,115 (з урахуванням коефіцієнту 1,0796) відповідно до пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 25.02.2025 № 209 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткові заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2025 році» та у зв`язку з цим провести виплату недоотриманих сум пенсії.

В обґрунтування позову позивачка зазначає, що перебуває на обліку в ГУ ПФУ у Волинській області та отримує пенсію за віком відповідно до Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування від 09 липня 2003 року № 1058-ІV (далі Закон № 1058-IV), починаючи з 2023 року. Позивачка звернулася до відповідача із заявою про проведення індексації її пенсії шляхом збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески та який враховується для обчислення її пенсії, на коефіцієнти збільшення з 01 березня 2024 року та з 01 березня 2025 року. У відповідь на заяву ГУ ПФУ у Волинській області листом від 19 червня 2025 року повідомив позивачку про відсутність підстав для проведення індексації пенсійної виплати.

Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 24 жовтня 2025 року позов задоволено повністю.

Визнано протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області щодо не проведення ОСОБА_1 індексації пенсії із застосуванням коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, у розмірах 1,0796 та 1,115.

Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області провести ОСОБА_1 індексацію пенсії та перерахунок пенсії відповідно до частини другої статті 42 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» з урахуванням коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, у розмірі 1,0796 з 18 січня 2025 року та у розмірі 1,115 з 01 березня 2025 року та у зв`язку із цим провести виплату недоотриманої пенсії.

З цим рішенням суду першої інстанції не погодився відповідач та оскаржив його в апеляційному порядку. Вважає, що рішення прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, а тому просить його скасувати та прийняти нове судове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги, апелянт зазначає, що перерахунок пенсії позивача з 01.04.2024 проведено відповідно до вимог чинного законодавства та постанов Кабінету Міністрів України.

Апелянт вказує, що при перерахунку пенсії застосовано показник середньої заробітної плати в Україні за 2014– 2016 роки у розмірі 3764,40 грн, який був послідовно збільшений на коефіцієнти індексації, визначені постановами Кабінету Міністрів України за 2019– 2024 роки, внаслідок чого зазначений показник склав 7994,47 грн. Водночас при обчисленні пенсії позивача враховано показник середньої заробітної плати за 2020– 2022 роки у розмірі 12236,71 грн, який є вищим за проіндексований показник, у зв`язку з чим підстави для осучаснення пенсії з 01.03.2024 були відсутні. Також апелянт зазначає, що відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 23.02.2024 № 185 позивачу встановлено щомісячну доплату у розмірі 100 грн, оскільки сума підвищення за результатами перерахунку не досягала визначеного мінімального розміру. Станом на 01.03.2024 загальний розмір пенсії позивача становив 8501,70 грн. Крім того, апелянт посилається на положення підпункту 6 пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України від 25.02.2025 № 209, відповідно до яких з 01.03.2025 проведено перерахунок пенсії шляхом збільшення показника середньої заробітної плати, що враховувався при призначенні пенсії, на коефіцієнт 1,0345. За результатами такого перерахунку показник середньої заробітної плати склав 12658,88 грн, а загальний розмір пенсії позивача — 8785,04 грн. На думку апелянта, постанови Кабінету Міністрів України № 185 та № 209 є чинними, у встановленому законом порядку протиправними не визнавалися, а тому підлягають застосуванню. Відтак пенсія позивачу призначена та виплачується відповідно до вимог чинного законодавства України.

Позивачкою відзиву на апеляційну скаргу не подано, що не перешкоджає розгляду справи по суті.

Згідно п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

Враховуючи те, що апеляційну скаргу подано на рішення суду першої інстанції, ухвалене в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, суд апеляційної інстанції вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких мотивів.

Судом першої інстанції встановлено, що позивачка перебуває на обліку в ГУ ПФУ у Волинській області та отримуєте пенсію за віком з 01 березня 2023 року, обчислену відповідно до Закону № 1058-IV, з урахуванням даних про стаж та заробіток із застосуванням показника середньої заробітної плати по Україні за 2020-2022 роки в розмірі 12236,71 грн.

27 травня 2025 року ОСОБА_1 звернулася до відповідача із заявою про проведення індексації її пенсії шляхом збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення його пенсії на коефіцієнти збільшення 1,0796 з 01.03.2024, 1,115 з 01.03.2025 та здійснення перерахунку і виплати пенсії з врахуванням виплачених сум.

У відповідь на вказану заяву листом від 19 червня 2025 року відповідач повідомив позивачку про відсутність підстав для проведення індексації пенсійної виплати.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач, здійснюючи перерахунок пенсії позивачу на підставі частини другої статті 42 Закону № 1058-IV, встановивши щомісячну доплату до пенсії в розмірі 100,00 грн у 2024 році замість застосування коефіцієнтів збільшення 1,0796 відповідно до показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, який безпосередньо враховувався для обчислення її пенсії (12236,71 грн), діяв не відповідно до вимог чинного законодавства. Крім того, індексація пенсії позивача з 01 березня 2025 року мала бути проведена шляхом збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, який безпосередньо враховувався для обчислення пенсії, на коефіцієнт збільшення 1,115, передбачений пунктом 1 Постанови №209.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до частини другої статті 42 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» № 1058-IV (далі – Закон № 1058-IV) для забезпечення індексації пенсії щороку з 1 березня проводиться перерахунок раніше призначених пенсій шляхом збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії.

Зазначеною нормою передбачено, що показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, який застосовується для обчислення пенсії, щороку збільшується на коефіцієнт, що відповідає 50 відсоткам показника зростання споживчих цін за попередній рік та 50 відсоткам показника зростання середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року, в якому проводиться збільшення, порівняно з трьома календарними роками, що передували року, який є попереднім щодо року, в якому проводиться збільшення.

У разі відсутності дефіциту коштів Пенсійного фонду України розмір щорічного збільшення зазначеного показника може бути підвищений, однак не повинен перевищувати 100 відсотків показника зростання середньої заробітної плати (доходу) в Україні за відповідний період. Розмір та порядок такого збільшення визначаються Кабінетом Міністрів України у межах бюджету Пенсійного фонду України з урахуванням мінімального розміру збільшення, визначеного законом.

Пунктом 4-5 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону № 1058-IV встановлено, що збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, передбачене частиною другою статті 42 цього Закону, проводиться починаючи з 2021 року.

Згідно із частиною п`ятою статті 2 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» № 1282-ХІІ індексація пенсій здійснюється у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, із застосуванням коефіцієнта збільшення, визначеного відповідно до абзаців другого і третього частини другої статті 42 Закону № 1058-IV.

Отже, Верховна Рада України делегувала Кабінету Міністрів України повноваження щодо визначення порядку проведення індексації пенсій та встановлення коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати (доходу), який застосовується для обчислення пенсії, однак із обов`язковим дотриманням мінімального розміру такого збільшення, визначеного частиною другою статті 42 Закону №1058-IV.

На виконання вимог статті 42 Закону № 1058-IV Кабінет Міністрів України постановою від 20 лютого 2019 року №124 затвердив Порядок проведення перерахунку пенсій відповідно до частини другої статті 42 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі – Порядок № 124), яким визначив механізм проведення перерахунку раніше призначених пенсій шляхом збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії.

Пунктом 4 Порядку № 124 визначено формулу розрахунку коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати (доходу), що застосовується при перерахунку пенсій.

Відповідно до пункту 5 Порядку № 124 у 2019 році перерахунок пенсій у зв`язку із збільшенням показника середньої заробітної плати (доходу) проводився шляхом збільшення показника середньої заробітної плати, який враховувався для обчислення пенсії станом на 1 жовтня 2017 року, а саме 3764,40 грн, на коефіцієнт, визначений відповідно до пункту 4 цього Порядку.

Кожний наступний перерахунок здійснюється з урахуванням збільшеного у попередніх роках показника середньої заробітної плати (доходу), який застосовувався для обчислення пенсії.

Також пунктом 5 Порядку № 124 передбачено, що пенсії, розмір яких не підвищено внаслідок проведення відповідного перерахунку, щороку підвищуються за рішенням Кабінету Міністрів України у межах бюджету Пенсійного фонду України. Таке підвищення встановлюється у межах максимального розміру пенсії та враховується під час подальших перерахунків пенсії.

Згідно з пунктом 6 Порядку № 124 під час перерахунку пенсій враховуються суми доплат, підвищень, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім прямо визначених законом винятків. У разі якщо внаслідок проведеного перерахунку розмір пенсії зменшується, відповідний перерахунок здійснюється під час наступного збільшення показника середньої заробітної плати (доходу), що враховується для обчислення пенсії.

Таким чином, запровадивши механізм щорічної індексації пенсій, держава взяла на себе обов`язок забезпечити підтримання купівельної спроможності пенсійних виплат в умовах інфляційних процесів шляхом застосування механізму збільшення показника середньої заробітної плати (доходу), який враховується для обчислення пенсії. Такий механізм спрямований на забезпечення сталості пенсійного забезпечення та підвищення рівня соціального захисту пенсіонерів.

Разом із тим, суд апеляційної інстанції звертає увагу, що пунктом 5 Порядку № 124 фактично визначено базовий показник середньої заробітної плати (доходу), який застосовується для проведення індексації, а саме показник станом на 1 жовтня 2017 року у розмірі 3764,40 грн, до якого надалі застосовуються відповідні коефіцієнти збільшення.

Водночас положення частини другої статті 42 Закону № 1058-IV передбачають щорічне збільшення саме того показника середньої заробітної плати (доходу), який був застосований при обчисленні конкретної пенсії особи, а не фіксованого базового показника, визначеного станом на 2017 рік.

За таких обставин суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що у відповідній частині положення пункту 5 Порядку № 124 не узгоджуються зі змістом та метою правового регулювання, визначеними статтею 42 Закону № 1058-IV.

Кабінет Міністрів України постановою від 22 лютого 2021 року № 127 «Про додаткові заходи соціального захисту пенсіонерів у 2021 році» (далі – Постанова № 127) установив, що у 2021 році перерахунок пенсій відповідно до Порядку № 124 проводиться з 1 березня із застосуванням коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, який враховується для обчислення пенсії, у розмірі 1,11.

Пунктом 2 Постанови № 127 передбачено, що у разі, якщо пенсії, призначені відповідно до Закону № 1058-IV за зверненнями, що надійшли до 31 грудня 2020 року включно, не були підвищені відповідно до пункту 1 цієї постанови та не підвищувалися у період із січня по липень 2021 року у зв`язку зі збільшенням прожиткового мінімуму або мінімальної заробітної плати, з 1 липня 2021 року до таких пенсій встановлюється щомісячна доплата у розмірі 100 грн у межах максимального розміру пенсії, визначеного законом. Зазначена доплата враховується під час подальших перерахунків пенсії.

Постановою Кабінету Міністрів України від 16 лютого 2022 року № 118 «Про індексацію пенсій та заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2022 році» (далі – Постанова № 118) установлено, що з 1 березня 2022 року перерахунок пенсій згідно з Порядком № 124 проводиться із застосуванням коефіцієнта збільшення 1,14. Також визначено, що у разі, якщо розмір підвищення внаслідок такого перерахунку не досягає 100 грн, встановлюється щомісячна доплата у сумі, якої не вистачає до зазначеного розміру.

Пунктом 3 розділу «Прикінцеві положення» Закону України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» на 2023 рік було зупинено дію Закону України «Про індексацію грошових доходів населення». Водночас пунктом 8 цього ж розділу визначено, що у 2023 році, зокрема, частина друга статті 42 Закону № 1058-IV застосовується у порядку, на умовах та у строки, визначені Кабінетом Міністрів України.

На виконання зазначених положень Кабінет Міністрів України прийняв постанову від 24 лютого 2023 року № 168 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткові заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2023 році» (далі – Постанова № 168), пунктом 1 якої встановлено, що з 1 березня 2023 року перерахунок пенсій відповідно до Порядку № 124 проводиться із застосуванням коефіцієнта збільшення 1,197.

Відповідно до пункту 6 Постанови № 168 з 1 березня 2023 року до пенсій, призначених відповідно до Закону № 1058-IV за зверненнями, що надійшли до 31 грудня 2022 року включно, які не були підвищені відповідно до Порядку № 124, установлюється щомісячна доплата у розмірі 100 грн, яка виплачується додатково до доплат, передбачених Постановами № 127 та № 118.

Постановою Кабінету Міністрів України від 23 лютого 2024 року № 185 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткові заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2024 році» (далі – Постанова № 185) установлено, що з 1 березня 2024 року перерахунок пенсій згідно з Порядком № 124 проводиться із застосуванням коефіцієнта збільшення 1,0796.

Підпунктом 6 пункту 2 Постанови № 185 передбачено, що до пенсій, призначених відповідно до Закону № 1058-IV за зверненнями, які надійшли до 31 грудня 2023 року включно, та які не були підвищені відповідно до Порядку № 124, установлюється щомісячна доплата у розмірі 100 грн, що виплачується додатково до доплат, установлених Постановами № 127, № 118 та № 168.

Також постановою Кабінету Міністрів України від 25 лютого 2025 року № 209 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткові заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2025 році» (далі – Постанова № 209) установлено, що з 1 березня 2025 року перерахунок пенсій згідно з Порядком № 124 проводиться із застосуванням коефіцієнта збільшення 1,115.

Водночас підпунктом 6 пункту 2 Постанови № 209 визначено, що пенсії, призначені відповідно до Закону № 1058-IV за зверненнями, які надійшли до 31 грудня 2024 року включно, та які не були підвищені відповідно до пункту 1 цієї постанови, перераховуються шляхом збільшення показника середньої заробітної плати (доходу), який використовувався для призначення або перерахунку пенсії, на відповідний коефіцієнт збільшення. Для пенсій, призначених із застосуванням показника середньої заробітної плати за 2022 рік, такий коефіцієнт визначено у розмірі 1,046.

Отже, аналіз наведених нормативно-правових актів свідчить, що індексація пенсій відповідно до Постанов №127, № 118, № 168, № 185 та № 209 здійснюється згідно з Порядком № 124 шляхом збільшення показника середньої заробітної плати (доходу), який враховувався для обчислення пенсії станом на 1 жовтня 2017 року, на відповідні коефіцієнти збільшення.

Разом із тим, суд апеляційної інстанції зазначає, що положення Порядку № 124 не узгоджуються з приписами частини другої статті 42 Закону № 1058-IV, оскільки визначають різні показники, до яких застосовується коефіцієнт збільшення.

Так, відповідно до Закону № 1058-IV збільшенню підлягає показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, який фактично враховувався при обчисленні пенсії конкретної особи.

Натомість Порядком № 124 передбачено застосування фіксованого базового показника середньої заробітної плати станом на 1 жовтня 2017 року у розмірі 3764,40 грн, незалежно від того, який саме показник середньої заробітної плати був використаний при призначенні пенсії особі.

За таких обставин суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що у відповідній частині положення Порядку № 124 суперечать приписам частини другої статті 42 Закону № 1058-IV, який має вищу юридичну силу.

Верховний Суд у складі Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду у постанові від 16 квітня 2025 року у справі № 200/5836/24 дійшов висновку, що при проведенні перерахунку пенсій, призначених у 2020–2023 роках відповідно до Закону № 1058-IV, у зв`язку із щорічною індексацією збільшенню підлягає саме показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, який безпосередньо враховувався для обчислення пенсії, як це передбачено частиною другою статті 42 Закону № 1058-IV.

Верховний Суд також зазначив, що при проведенні індексації підлягають застосуванню відповідні постанови Кабінету Міністрів України, зокрема Постанови № 118 та № 168, тоді як Порядок № 124 може застосовуватися виключно в частині, що не суперечить положенням Закону № 1058-IV.

З урахуванням принципу пріоритетності закону над підзаконним нормативно-правовим актом Судова палата дійшла висновку, що застосування під час проведення індексації пенсій, починаючи з 2020 року, положень пункту 5 Порядку № 124 щодо використання базового показника середньої заробітної плати станом на 1 жовтня 2017 року є протиправним.

При цьому Верховний Суд вказав, що абзац перший у системному зв`язку з абзацом другим пункту 5 Порядку № 124 повинен застосовуватися виключно відповідно до частини другої статті 42 Закону № 1058-IV, а саме – із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, який фактично враховувався при обчисленні пенсії конкретної особи.

Відповідно до частини п`ятої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України суд при виборі та застосуванні норм права до спірних правовідносин враховує висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду.

Застосовуючи наведені норми права з урахуванням правових висновків Верховного Суду, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що відповідач, здійснюючи перерахунок пенсії позивачки відповідно до частини другої статті 42 Закону № 1058-IV, безпідставно не застосував коефіцієнт збільшення 1,0796 до показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні у розмірі 12236,71 грн, який безпосередньо враховувався при обчисленні пенсії позивача, а натомість установив щомісячну доплату у розмірі 100 грн відповідно до Постанови № 185.

Такі дії відповідача не відповідають вимогам частини другої статті 42 Закону № 1058-IV та призвели до неправильного визначення розміру пенсії позивачки.

Крім того, суд апеляційної інстанції зазначає, що індексація пенсії позивачки з 1 березня 2025 року також мала проводитися шляхом збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, який був застосований при обчисленні пенсії позивачки, на коефіцієнт збільшення 1,115, передбачений пунктом 1 Постанови № 209.

Отже, висновки суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позовних вимог є правильними, відповідають установленим обставинам справи та вимогам чинного законодавства, а доводи апеляційної скарги їх не спростовують.

Таким чином, апеляційна скарга Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області не спростовує правильність доводів, яким мотивовано судове рішення, зводиться по суті до переоцінки проаналізованих судом доказів та не дає підстав вважати висновки суду першої інстанції помилковими.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального права, тому відповідно до ст. 316 КАС України, апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, рішення суду без змін.

Відповідно до ст. 139 КАС України, судові витрати розподілу не підлягають.

Керуючись ст. ст. 311, 316, 321, 322, 325, 328, КАС України, суд

постановив:

апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області залишити без задоволення, а рішення Волинського окружного адміністративного суду від 24 жовтня 2025 року у справі № 140/7997/25 – без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її ухвалення та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п`ятої статті 328 КАС України.

Головуючий суддя О. М. Гінда

судді О. Б. Заверуха

З. М. Матковська