Постанова від 26 травня 2026 р. у справі №456/162/26 — Восьмий апеляційний адміністративний суд

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 травня 2026 рокуЛьвівСправа № 456/162/26 пров. № А/857/18654/26

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді - Іщук Л. П.,

суддів – Обрізка І. М., Судової-Хомюк Н.М.,

за участі секретаря судового засідання – Доморадової Р.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 09 березня 2026 року (головуючий суддя Гула Л.В., м. Стрий) у справі за позовом ОСОБА_1 до інспектора Стрийського РУП Белінського Івана Ярославовича про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення,

в с т а н о в и в :

ОСОБА_1 звернувся з адміністративним позовом до інспектора Стрийського РУП Белінського Івана Ярославовича, у якому просить скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення серії ЕНА № 6482509 від 08.01.2026, та закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення.

Рішенням Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 09 березня 2026 року в задоволенні позову відмовлено.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції прийшов до висновку, що оскільки позов заявлено до неналежного відповідача, а клопотання позивача про заміну первісного відповідача належним відповідачем до суду не надходило та після роз`яснення судом, який суб`єкт владних повноважень є належним відповідачем за даним позовом, позивач категорично заперечував проти заміни відповідача, відтак суд першої інстанції дійшов висновку про відмову в задоволенні позову з підстав його подання до неналежного відповідача.

Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій покликається на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи.

Доводи апеляційної скарги обґрунтовує тим, що встановлення належності відповідача є обов`язком суду під час розгляду справи.

Просить скасувати рішення суду першої інстанції і ухвалити нове судове рішення, яким позов задовольнити.

Особи, які беруть участь у справі, в судове засідання не з`явились, подали клопотання про розгляд справи без їх участі.

Суд, з врахуванням строку розгляду термінових справ, відповідно до статті 286, статті 313 Кодексу адміністративного судочинства України ухвалив клопотання задовольнити, провести апеляційний розгляд у відсутності осіб, які не з`явились, та без фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Відповідач подав клопотання про заміну відповідача у даній справі на належного – ГУ НП у Львівській області.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши докази, які є в матеріалах справи, та проаналізувавши доводи апеляційної скарги, колегія суддів виходить з наступного.

Як встановлено судом першої інстанції і визнається сторонами, постановою інспектора Стрийського РУП Белінського Івана Ярославовича про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії ЕНА № 6482509 від 08.01.2026 позивача притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 122 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 510,00 грн.

Зі змісту вказаної постанови вбачається, що 08.01.2026 о 13:41 в с. Довге по вул. Івана Франка ОСОБА_1 , керуючи автомобілем марки «Opel Combo», р.н. НОМЕР_1 , не подав сигнал світловим покажчиком повороту відповідного напрямку при повороті праворуч, чим порушив пп. «б» п. 9.2 Правил дорожнього руху України.

Суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Суб`єкт владних повноважень - орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг (п. 7 ч. 1 ст. 4 КАС України).

Відповідно до ст. 222 КУпАП органи Національної поліції розглядають справи про такі адміністративні правопорушення, зокрема, як порушення правил дорожнього руху, відповідальність за яке передбачена ч. 2 ст. 122 КУпАП.

Як вже було встановлено, позивача притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 122 КУпАП, а оскаржувана постанова винесена інспектором Стрийського РУП Белінським Іваном Ярославовичем, відтак належним відповідачем у даній справі має бути Головне управління Національної поліції у Львівській області.

Таким чином, позивачем заявлено позов до неналежного відповідача.

Приписами ст. 48 КАС України передбачено, що якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до ухвалення рішення у справі за згодою позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі, якщо це не потягне за собою зміни підсудності адміністративної справи. Суд має право за клопотанням позивача до ухвалення рішення у справі залучити до участі у ній співвідповідача.

Якщо позивач не згоден на заміну відповідача іншою особою, суд може залучити цю особу як другого відповідача.

Після заміни сторони, залучення другого відповідача, розгляд адміністративної справи починається спочатку.

Заміна відповідача допускається до ухвалення рішення судом першої інстанції.

Отже, наведеною нормою встановлено можливість заміни неналежного відповідача виключно під час розгляду справи в суді першої інстанції.

Враховуючи те, що суд першої інстанції за правилами статті 48 КАС України заміну відповідача на належного не здійснив або не притягнув до участі у справі належного відповідача як співвідповідача та враховуючи відсутність в суду апеляційної інстанції повноважень здійснити заміну відповідача, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції неправильно застосував норми процесуального права, що відповідно до приписів ст. 317 КАС України є підставою для скасування судового рішення.

Щодо правомірності оскаржуваної постанови, то колегія суддів зазначає, що відповідно до статті 7 КУпАП України ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.

Як передбачено статтею 280 Кодексу України про адміністративні правопорушення, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно пункту 1 статті 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у разі відсутності події і складу адміністративного правопорушення.

Тобто, обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події та складу адміністративного правопорушення, в тому числі, встановлення вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними та допустимими доказами.

Отже, наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.

Відповідно до статті 251 Кодексу України про адміністративні правопорушення доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Згідно із статтею 283 КУпАП, розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі.

Постанова повинна містити: найменування органу (прізвище, ім`я та по батькові, посада посадової особи), який виніс постанову; дату розгляду справи; відомості про особу, стосовно якої розглядається справа (прізвище, ім`я та по батькові (за наявності), дата народження, місце проживання чи перебування; опис обставин, установлених під час розгляду справи; зазначення нормативного акта, що передбачає відповідальність за таке адміністративне правопорушення; прийняте у справі рішення.

Постанова по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, крім даних, визначених частиною другою цієї статті, повинна містити відомості про: дату, час і місце вчинення адміністративного правопорушення; транспортний засіб, який зафіксовано в момент вчинення правопорушення (марка, модель, номерний знак); технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис (якщо такий запис здійснювався); розмір штрафу та порядок його сплати; правові наслідки невиконання адміністративного стягнення та порядок його оскарження; відривну квитанцію із зазначенням реквізитів та можливих способів оплати адміністративного стягнення у вигляді штрафу.

Відповідно до пункту 4 розділу І Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої Наказом Міністерства внутрішніх справ України 07 листопада 2015 року за №1395, у разі виявлення правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, розгляд якого віднесено до компетенції Національної поліції України, поліцейський виносить постанову у справі про адміністративне правопорушення без складання відповідного протоколу.

З наведених норм можна зробити висновок, що при розгляді справи про адміністративне правопорушення поліцейський зобов`язаний з`ясувати обставини правопорушення, встановити подію і склад адміністративного правопорушення та у винесеній постанові зазначити докази, якими підтверджується подія і склад адміністративного правопорушення, зокрема, у випадку здійснення запису порушення, зазначити технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис.

Таким чином, сам опис адміністративного правопорушення у постанові не може бути належним доказом вчинення особою такого порушення. Лише фіксація вчинення особою адміністративного правопорушення, а не притягнення його до адміністративної відповідальності, підтверджує правомірність накладення відповідачем адміністративного стягнення та буде вважатися належним доказом по справі.

Позивач заперечує вчинення ним порушення Правил дорожнього руху, а отже, обов`язок доказування правомірності винесеної постанови відповідно до частини 2 статті 77 КАС України покладається на відповідача.

З оскаржуваної постанови вбачається, що доказів вчинення позивачем порушень Правил дорожнього руху у ній не зазначено.

Колегія суддів зазначає, що постанова, як визначено ст.283 КУпАП, не містить відомостей про технічний засіб, яким здійснено відеозапис.

Таким чином, матеріали справи про адміністративне правопорушення не містять доказів вчинення позивачем порушення, відповідальність за яке передбачена ч.2 ст. 122 КУпАП.

Відповідно до ч.2 ст.77 КАСУ в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок доказування правомірності свого рішення покладається на відповідача.

Зважаючи на наведені обставини, колегія суддів приходить до висновку, що відповідачем не доведено вчинення позивачем адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч.2 ст. 122 КУпАП, у зв`язку з чим оскаржувана постанова підлягає скасуванню.

Враховуючи наведене, апеляційний суд вважає, що висновки суду першої інстанції ґрунтуються на неправильному застосуванні норм матеріального права, порушенні норм процесуального права, яке призвело до неправильного вирішення справи, неповного з`ясування обставин, що мають значення для справи, а тому рішення суду підлягає скасуванню з прийняттям нового судового рішення про задоволення позову.

У зв`язку із задоволенням позову слід стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Національної поліції у Львівській області на користь позивача суму сплаченого судового збору за подання позовної заяви та апеляційної скарги в розмір 1331, 20 грн.

Керуючись ст.ст. 272, 286, 310, 315, 317, 321, 322 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Рішення Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 09 березня 2026 року у справі № 456/162/26 скасувати та прийняти постанову, якою позов задовольнити.

Визнати протиправною та скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення серії ЕНА № 6482509 від 08.01.2026 та закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Національної поліції у Львівській області (код ЄДРПОУ 40108833) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_2 ) судові витрати у розмірі 1331 (одна тисяча триста тридцять одна) гривні 20 копійки.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення і не може бути оскаржена.

Головуючий суддя Л. П. Іщук

судді І. М. Обрізко

Н. М. Судова-Хомюк

Повне судове рішення складено 01 червня 2026 року