Постанова від 31 травня 2026 р. у справі №380/2767/25 — Восьмий апеляційний адміністративний суд

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 червня 2026 рокуЛьвівСправа № 380/2767/25 пров. № А/857/55049/25

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Пліша М.А.,

суддів Глушка І.В., Обрізка І.М.

розглянувши в порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 17 листопада 2025 року (головуючий суддя Гулик А.Г., м. Львів) по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправним та скасування рішення,-

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернувся в суд першої інстанції з адміністративним позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 , в якому просив:

- визнати протиправним та скасувати пункт 9 Наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 від 21.01.2025 за № 28 «Про результати виконання мобілізаційних завдань територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки Львівської області в період з 01 січня по 19 січня 2025 року» в частині притягнення до дисциплінарної відповідальності та накладення дисциплінарного стягнення у вигляді суворої догани до начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 підполковника ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ).

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 17 листопада 2025 року у задоволенні позову ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_3 відмолено повністю.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції ОСОБА_1 оскаржив його в апеляційному порядку, просить таке скасувати, та прийняти нове, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

В апеляційній скарзі зазначає, що згідно п. 9 Наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 від 21.01.2025 року за № 28 «Про результати виконання мобілізаційних завдань територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки Львівської області в період з 01 січня по 19 січня 2025 РОКУ» (далі - Наказ), за недотримання вимог абзацу 2 статті 11 Статуту внутрішньої служби Збройних сил України в частині свято і непорушно додержуватися Конституції України та законів України, статті 16 Статут внутрішньої служби Збройних Сил України в частині покладеного на військовослужбовця обов`язку виконувати службові обов`язки, що визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою, статті ЗО Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України в частині покладеного на підлеглого військовослужбовця обов`язку беззастережного виконання наказів, абзаців 2 статті 58 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України в частині покладеного на військовослужбовця обов`язку відповідно до посади, яку він займає діяти самостійно і вимагати від підлеглих виконання вимог Конституції України, законів України, статутів Збройних Сил України та інших нормативно - правових актів, що призвело до найнижчих показників у виконанні визначеного планового завдання, начальника ІНФОРМАЦІЯ_4 підполковника ОСОБА_1 притягнути до дисциплінарної відповідальності та накласти дисциплінарне стягнення «СУВОРА ДОГАНА».

Як вбачається з абзацу 3-4 сторінки 1 Наказу вбачається наступне:

«За результатами аналізу з`ясовано, що у зазначений період районними територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки Львівської області було виконано планове завдання, визначене ІНФОРМАЦІЯ_1 на січень 2025 року в обсязі лише 30 %, що призвело до несвоєчасного та неповного комплектування військових частин, навчальних центрів людськими мобілізаційними ресурсами.

Виконати визначене на період з 01 по 19 січня 2025 РОКУ планове завдання не вдалося жодному колективу районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки, відділу районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки».

Разом з тим, календарний місяць січень складається із 31 - го дня, а не із 19 днів, а згідно змісту оскаржуваного Наказу вбачається те, що мобілізаційне завдання формувалось саме на цілий календарний місяць, тобто на 31 день, а не 19 днів.

Саме тому, притягнення до дисциплінарної відповідальності за невиконання мобілізаційного завдання за неповний місяць виконання завдань є абсолютно безпідставним та необґрунтованим.

Крім цього, із вищенаведеного оскаржуваного Наказу вбачається те, що найгірше виконання планового завдання з 01 січня по 19 січня 2025 року допустили управління ІНФОРМАЦІЯ_5 (17%) та ІНФОРМАЦІЯ_6 (16%), а не ІНФОРМАЦІЯ_7 , який очолював Позивач у справі.

Тобто. висновок суду першої інстанції про те, що найгірший показник виконання мобілізаційного завдання був саме у ІНФОРМАЦІЯ_8 не відповідає дійсності.

Більше того. вказані обставини були визнані представником Відповідача у справі та жодними доказами не спростовано.

Саме тому, суд першої інстанції прийшов до необґрунтованого висновку, який побудований виключно та лише на припущеннях.

Крім цього, згідно п. 6 Наказу вбачається те, що т.в.о. начальнику ІНФОРМАЦІЯ_9 оголошено ДОГАНУ (при найгіршому результаті), а керівника управління ІНФОРМАЦІЯ_5 взагалі не притягнуто до дисциплінарної відповідальності

Натомість, начальнику ІНФОРМАЦІЯ_10 ОСОБА_1 , який виконав планове завдання на 3% краще від ІНФОРМАЦІЯ_9 , а також на 2% краще від управління ІНФОРМАЦІЯ_5 , безпідставно оголошено СУВОРУ ДОГАНУ.

Більше того, жодного обґрунтування чи правової підстави щодо застосування до керівників ІНФОРМАЦІЯ_9 та ІНФОРМАЦІЯ_10 за одні і ті ж дії чи бездіяльність, оскаржуваний Наказ не містить.

Також звертає увагу на те, що приступивши до виконання посадових обов`язків на посаді начальника ІНФОРМАЦІЯ_10 , Апелянт ознайомившись із станом справ, неодноразово звертався із на адресу Відповідача так і за прямим підпорядкуванням на адресу начальника ІНФОРМАЦІЯ_7 із відповідними листами щодо необхідності забезпечення працівниками та зменшення мобілізаційного завдання, що підтверджується відповідними копіями звернень, однак усі звернення залишились без будь-якого на те реагування та будь-якого прийнятого рішення не було за результатами мого звернення.

Відтак, Відповідачу розпочинаючи із грудня 2024 року та по дату видачі оскаржуваного Наказу було достовірно відомо про об`єктивну неможливість виконати ІНФОРМАЦІЯ_11 поставленого перед ним мобілізаційного завдання, однак через свою бездіяльність, Відповідач не створив (взагалі не надав жодної відповіді на мої звернення) умови щодо хоча б мінімального забезпечення офіцерським складом для можливого виконання таких завдань.

Більше того, суд першої інстанції жодним чином не взяв до увагу факт оповіщення органів місцевого самоврядування про виконання мобілізаційних завдань, які були долучені до матеріалів справи представником Позивача.

Крім нього, суд першої інстанції жодним чином не взяв до уваги той факт, що Позивач із травня 2025 року не обіймає посаду керівника ІНФОРМАЦІЯ_10 , а відтак, останній міг долучити лише ті докази належного виконання ним покладених на нього обов`язків, які збереглись у нього в електронних документа, оскільки усі оригінали зберігаються саме у ІНФОРМАЦІЯ_8 .

Порядок накладення дисциплінарних стягнень на військовослужбовців визначено ст.ст. 83, 84 Дисциплінарного статуту, згідно яких на військовослужбовця, який порушує військову дисципліну або громадський порядок, можуть бути накладені лише ті дисциплінарні стягнення, які визначені цим Статутом і відповідають військовому званню військовослужбовця та дисциплінарній владі командира, що вирішив накласти на винну особу дисциплінарне стягнення. Прийняттю рішення командиром про накладення на підлеглого дисциплінарного стягнення може передувати службове розслідування. Воно проводиться з метою уточнення причин і умов, що сприяли вчиненню правопорушення, та ступеня вини.

Разом з тим, приймаючи Наказ № 28 від 21.01,2025 року, Відповідач не проводив жодного службового розслідування, не відбирав жодних письмових пояснень від Позивача у справі, а лише обмежився проведеним аналізом виконання завдань мобілізації людських ресурсів в період з 01 січня по 19 січня 2025року (абзац 3-4 сторінки 1 Наказу).

Під час накладення дисциплінарного стягнення та обрання його виду враховується: характер та обставини вчинення правопорушення, його наслідки, попередня поведінка військовослужбовця, а також тривалість військової служби та рівень знань про порядок служби.

За положенням ст. ст. 96, 98 Дисциплінарного статут, дисциплінарне стягнення виконується, як правило, негайно, а у виняткових випадках не пізніше ніж за три місяці від дня його накладення. Після закінчення зазначеного строку стягнення не виконується, а лише заноситься до службової картки військовослужбовця. До зазначеного строку не зараховується час перебування військовослужбовця на лікуванні та у відпустці.

Про накладені дисциплінарні стягнення військовослужбовцям може бути оголошено особисто, у письмовому наказі (розпорядженні), на нараді чи перед строєм військовослужбовців, які мають військові звання (обіймають посади) не нижче за військове звання (посаду) військовослужбовця, який вчинив правопорушення.

Під час оголошення дисциплінарного стягнення до відома військовослужбовця доводять, в чому полягає порушення ним військової дисципліни чи громадського порядку.

За положенням ст. ст. 105, 106, 109 Дисциплінарного статут, облік заохочень та дисциплінарних стягнень ведеться в усіх підрозділах (від роти і вище) та військових частинах.

Усі заохочення та дисциплінарні стягнення, передбачені цим Статутом, у тому числі і заохочення, оголошені командиром усьому особовому складу підрозділу (команди), військової частини, заносяться у тижневий строк до службової картки військовослужбовця (додаток 3 до цього Статуту).

У разі зняття дисциплінарного стягнення у службовій картці військовослужбовця в розділі «Стягнення» робиться запис коли й ким стягнення знято.

Якщо накладені на військовослужбовця такі дисциплінарні стягнення, як зауваження, догана і сувора догана, після закінчення року після їх накладення не були зняті і він не вчинив за цей час іншого правопорушення, за яке був притягнутий до дисциплінарної відповідальності, у відповідній графі розділу «Стягнення» робиться запис про зняття стягнення у зв`язку із закінченням строку.

У постанові від 15.12.2021року у справі № 815/2640/17 Верховний Суд зауважив на необхідності суду встановити, які саме вчинки поставлено позивачу в провину за наслідками проведеного службового розслідування та в чому полягало вчинене позивачем порушення, за яке його було притягнуто до дисциплінарної відповідальності та у зв`язку з яким прийнято спірні накази, а також встановити наявність доказів, що підтверджують вину позивача у скоєному. Враховуючи те, що позивача притягнуто саме до дисциплінарної відповідальності, адміністративний суд під час розгляду справи повинен самостійно кваліфікувати поведінку особи на предмет наявності в ній ознак дисциплінарного проступку і дійти власних висновків щодо правомірності такої поведінки з відповідним застосуванням необхідних матеріально-правових норм.

Разом з тим, проводячи системний аналіз змісту оскаржуваного наказу, вбачається той Факт, що вказаний наказ, ні його невід`ємні додатки не містять детальної інформації щодо дисциплінарного проступку Позивача. а саме: не зазначено. в чому саме полягало невиконання ним службових обов`язків. що визначають обсяг завдань, доручених за посадою відповідними посібниками, порадниками, положеннями„ інструкціями. що призвело до невиконання планових завдань з поставки людських мобілізаційних ресурсів в період з 01 по 19 січня 2025 року; не зазначено. які саме дії або бездіяльність Позивача спричинили невиконання завдань, доручених за посадою відповідними посібниками, порадниками, положеннями. інструкціями, що призвело до невиконання планових завдань з поставки людських мобілізаційних ресурсів в період з 01 по 19 січня 2025 року; не проаналізовано вжиті Позивачем заходи. спрямовані на виконання планових завдань з поставки людських мобілізаційних ресурсів в період з 01 по 19 січня 2025 року; не визначено ступеню вини позивача щодо причин невиконання планових завдань з поставки людських мобілізаційних ресурсів в період з 01 по 19 січня 2025 року, тощо.

При цьому, оскаржуваний наказ містить лише констатацію фактів щодо стану виконання планових завдань та загальні причини невиконання планових завдань з поставки людських мобілізаційних ресурсів в період з 01 по 19 січня 2025 року без з`ясування ступеня вини позивача у таких причинах.

Таким чином, Відповідачем не доведено, що причини невиконання планових завдань з поставки людських мобілізаційних ресурсів в період з 01 по 19 січня 2025року мали місце саме з вини Позивача, тоді як у своїх неодноразових листах - зверненнях (доповідях) Відповідачу Позивач вказував на те, що проблема невиконання мобілізаційного завдання, в тому числі підрозділом Позивача, має загальнодержавний характер та особливістю підпорядкованої території та обумовлена рядом об`єктивних чинників, на які позивач не має змоги вплинути, а також неукомплектованістю очолюваного ним відділу.

Згідно п. 3 ч.1 ст. 311 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

Згідно ч.1 та ч. 2 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Заслухавши суддю доповідача, вивчивши матеріали справи, та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних міркувань.

Судом першої інстанції встановлено, що Позивач проходить військову службу на посаді начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Наказом Начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 № 28 від 21 січня 2025 року «Про результати виконання мобілізаційних завдань територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки Львівської області в період з 01 січня по 19 січня 2025 року» позивача притягнуто до дисциплінарної відповідальності за порушення вимог статей 11, 16, 58 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, на підставі проведеного аналізу виконання визначених завдань мобілізації людських ресурсів ІНФОРМАЦІЯ_5 з 01 по 19 січня 2025 року.

Вважаючи згаданий наказ протиправним, позивач звернувся до суду з відповідним позовом.

Постановляючи рішення суд першої інстанції виходив з того, що Статут внутрішньої служби Збройних Сил України, затверджений Законом України від 24 березня 1999 року № 548-XIV ( надалі за текстом - Статут № 548-XIV), визначає загальні права та обов`язки військовослужбовців Збройних Сил України і їх взаємовідносини, обов`язки основних посадових осіб бригади (полку, корабля 1 і 2 рангу, окремого батальйону) та її підрозділів, правила внутрішнього порядку у військовій частині та її підрозділах.

Статутом №548-XIV керуються всі військові частини, кораблі, управління, штаби, організації, установи і військові навчальні заклади Збройних Сил України.

Стаття 16 Статуту №548-XIV передбачає, що кожний військовослужбовець зобов`язаний виконувати службові обов`язки, що визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою. Ці обов`язки визначаються статутами Збройних Сил України, а також відповідними посібниками, порадниками, положеннями, інструкціями.

Відповідно до статті 26 Статуту №548-XIV військовослужбовці залежно від характеру вчиненого правопорушення та провини несуть з урахуванням бойового імунітету, визначеного Законом України «Про оборону України» дисциплінарну, адміністративну, матеріальну, цивільно-правову та кримінальну відповідальність згідно із законом.

Стаття 28 Статуту №548-XIV визначає, що єдиноначальність є одним із принципів будівництва і керівництва Збройними Силами України і полягає в: наділенні командира (начальника) всією повнотою розпорядчої влади стосовно підлеглих і покладенні на нього персональної відповідальності перед державою за всі сторони життя та діяльності військової частини, підрозділу і кожного військовослужбовця; наданні командирові (начальникові) права одноособово приймати рішення, віддавати накази; забезпеченні виконання зазначених рішень (наказів), виходячи із всебічної оцінки обстановки та керуючись вимогами законів і статутів Збройних Сил України.

Згідно зі статтею 30 Статуту №548-XIV начальник має право віддавати підлеглому накази і зобов`язаний перевіряти їх виконання. Підлеглий зобов`язаний беззастережно виконувати накази начальника, крім випадків віддання явно злочинного наказу, і ставитися до нього з повагою. Наказ повинен бути сформульований чітко і не може допускати подвійного тлумачення.

Відповідно до статті 58 Статуту №548-XIV командир (начальник) є єдиноначальником і особисто відповідає перед державою за бойову та мобілізаційну готовність довіреної йому військової частини, корабля (підрозділу) за забезпечення охорони державної таємниці; за бойову підготовку, виховання, військову дисципліну, морально-психологічний стан, збереження життя і зміцнення здоров`я особового складу; за внутрішній порядок, стан і збереження озброєння, боєприпасів, бойової та іншої техніки, пального і матеріальних засобів; за всебічне забезпечення військової частини, корабля (підрозділу); за додержання принципів соціальної справедливості.

Командир (начальник) відповідно до посади, яку він займає, повинен діяти самостійно і вимагати від підлеглих виконання вимог Конституції України, законів України, статутів Збройних Сил України та інших нормативно-правових актів.

Відповідно до статті 59 Статуту №548-XIV позивач зобов`язаний:

- планувати роботу, своєчасно вносити до планів роботи необхідні зміни (уточнення). вживати заходів для охорони державної таємниці;

- об`єктивно оцінювати досягнуті підлеглими результати, підбивати підсумки й заохочувати кращих, узагальнювати та впроваджувати передовий досвід у практику навчання особового складу, ефективно використовувати навчально-матеріальну базу, спрямовувати кошти та матеріальні засоби на вдосконалення цієї бази;

- встановлювати у районному ТЦК та СП та його підпорядкованих відділах такий внутрішній порядок, який гарантував би неухильне виконання законів України і положень статутів Збройних Сил України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 23 лютого 2022 року № 154 затверджено Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки ( надалі за текстом - Положення №154).

Згідно з пунктом 1 Положення № 154 територіальні центри комплектування та соціальної підтримки є органами військового управління, що забезпечують виконання законодавства з питань військового обов`язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації.

Відповідно до пункту 2 Положення № 154 територіальні центри комплектування та соціальної підтримки у своїй діяльності керуються Конституцією та законами України, актами Президента України, постановами Верховної Ради України, актами Кабінету Міністрів України, наказами та директивами Верховного Головнокомандувача Збройних Сил, Міноборони, Міністра оборони, Головнокомандувача Збройних Сил, Генерального штабу Збройних Сил, іншими нормативно-правовими актами, цим Положенням.

Пункт 3 Положення № 154 визначає, що територіальні центри комплектування та соціальної підтримки очолюють керівники, які організовують діяльність територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки.

Завдання територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки передбачені пунктом 8 Положення № 154, а саме: виконання законодавства з питань військового обов`язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації, призову громадян на військову службу, проведення відбору кандидатів для прийняття на військову службу за контрактом, участь у відборі громадян для проходження служби у військовому резерві Збройних Сил, підготовка та проведення в особливий період мобілізації людських і транспортних ресурсів, забезпечення організації соціального і правового захисту військовослужбовців, військовозобов`язаних і резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори до Збройних Сил, ветеранів війни та військової служби, пенсіонерів з числа військовослужбовців Збройних Сил та членів їх сімей, участь у військово-патріотичному вихованні громадян, здійснення інших заходів з питань оборони відповідно до законодавства.

Пункт 7 Положення №154 визначає, що з метою забезпечення виконання завдань та визначених функцій районних територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки у їх складі утворюються структурні підрозділи (відділи, відділення, групи, служби). які провадять діяльність відповідно до положення про структурний підрозділ районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки, що затверджується керівником районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки.

Згідно із пунктом 14 Положення №154 керівник районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки відповідає, зокрема, за:

- військовий облік призовників військовозобов`язаних та резервістів: мобілізаційну готовність територіального центру комплектування та соціальної підтримки; своєчасне та повне виконання завдань, покладених на територіальні центри комплектування та соціальної підтримки;

- здійснення заходів оповіщення та призову громадян на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період (зарахованих до військового оперативного резерву) та на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період. відповідно до порядку мобілізаційного розгортання, визначеного Міноборони та Генеральним штабом Збройних Сил, а також на військову службу за призовом осіб офіцерського складу.

З огляду на згадані вище норми, правильним є твердження суду першої інстанції, що позивач, перебуваючи на посаді начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 персонально відповідає перед державою за якість, своєчасність та повноту виконання поставленого начальником завдання ввіреним йому структурним підрозділом.

Крім того постановляючи рішення судом вірно зазначено, що у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України та з метою забезпечення оборони держави, підтримання бойової і мобілізаційної готовності Збройних Сил України та інших військових формувань Указом Президента України № 69/2022 оголошено та проводиться загальна мобілізація. Дія згаданого Указу продовжена і станом на час видання оскаржуваного наказу.

Відповідно до пункту 4 згаданого Указу призов військовозобов`язаних, резервістів та залучення транспортних засобів для забезпечення потреб Збройних Сил України, Національної гвардії України. Служби безпеки України, Державної прикордонної служби України, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, інших військових формувань України здійснити в обсягах, визначених згідно з мобілізаційними планами.

Пункт 5 згаданого Указу зобов`язує Генеральний штаб Збройних Сил України визначити черговість та обсяги призову військовозобов`язаних, резервістів та транспортних засобів національної економіки в межах загального строку мобілізації. Генеральним штабом визначено завдання щодо проведення заходів призову, що доведено за підпорядкованістю.

З метою виконання завдання визначеного уповноваженим органом на виконання згаданого Указу, розпорядженням Начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 доведені завдання з поставки людських ресурсів. Для контролю за здійсненням виконання планового завдання розпорядженням начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 наприкінці кожного тижня до начальників ІНФОРМАЦІЯ_5 та відділів доводилося планове завдання з призову та поставки людських мобілізаційних ресурсів.

За результатом проведеної з 01 по 19 січня 2025 року підлеглими підрозділами роботи з виконання заходів призову на військову службу під час мобілізації проведено аналіз виконання визначених завдань мобілізації людських ресурсів ІНФОРМАЦІЯ_5 з 01 по 19 січня 2025 року, який подано до вищого органу та доведено до підпорядкованих структурних підрозділів.

За результатами проведеного аналізу щоденного планового завдання поставки офіцерів запасу, поставки до військових частин, поставки змінного складу до навчальних центрів, встановлено підрозділи, гірші та найгірші показники яких, призвели до невиконання поставленого завдання Львівській області.

Так, в проведеному аналізі виконання визначених завдань мобілізації людських ресурсів ІНФОРМАЦІЯ_5 з 01 січня по 19 січня 2025 року від 21 січня 2025 року встановлено, що:

- найгірші результати з виконання поставлених завдань були, зокрема, у ІНФОРМАЦІЯ_12 ;

- черговість та виконання завдань до пріоритетних навчальних центрів, в які мали бути поставлені військовозобов`язані у першу та у другу чергу: ІНФОРМАЦІЯ_12 (0%).

З врахуванням зазначеного вбачається, що найгірші показники були, в тому числі, у ІНФОРМАЦІЯ_12 .

Також, в Аналізі виконання визначених завдань мобілізації людських ресурсів ІНФОРМАЦІЯ_5 з 01 січня по 19 січня 2025 року від 21 січня 2025 року відображено щоденне виконання мобілізаційних заходів за вказаний період січня 2025 року, яким встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_12 не здійснив поставку жодного військовозобов`язаного 11.01.2025, 13.01.2025, 16.01.2025 та 18.01.2025 (4 дні).

У зв`язку з чим, відповідач виснував, що підрозділ, який очолює позивач, має один з найнижчих показників виконання мобілізаційного завдання.

Дисциплінарний Статут Збройних Сил України, затверджений Законом України від 24 березня 1999 року № 551-XIV (надалі за текстом - Статут № 551-XIV), визначає сутність військової дисципліни, обов`язки військовослужбовців, а також військовозобов`язаних та резервістів під час проходження навчальних (перевірочних) і спеціальних зборів щодо її додержання, види заохочень та дисциплінарних стягнень, права командирів щодо їх застосування, а також порядок подання і розгляду заяв, пропозицій та скарг.

Згідно з пунктом 1 Статуту № 551-XIV військова дисципліна - це бездоганне і неухильне додержання всіма військовослужбовцями порядку і правил, встановлених статутами Збройних Сил України та іншим законодавством України.

Відповідно до пункту 3 Статуту № 551-XIV військова дисципліна досягається зокрема шляхом особистої відповідальності кожного військовослужбовця за дотримання Конституції та законів України, Військової присяги, виконання своїх обов`язків, вимог статутів Збройних Сил України.

Як визначено пунктом 5 Статуту № 551-XIV за стан військової дисципліни у з`єднанні, військовій частині (підрозділі), закладі та установі відповідає командир. Інтереси захисту Вітчизни зобов`язують командира постійно підтримувати військову дисципліну, вимагати її додержання від підлеглих, не залишати поза увагою жодного дисциплінарного правопорушення. Стан військової дисципліни у військовій частині (підрозділі), закладі, установі та організації визначається здатністю особового складу виконувати в повному обсязі та в строк поставлені завдання, морально-психологічним станом особового складу, спроможністю командирів підтримувати на належному рівні військову дисципліну. Стосовно кожного випадку правопорушення командир зобов`язаний прийняти рішення щодо необхідності притягнення винного до відповідальності залежно від обставин скоєння правопорушення, ступеня вини, попередньої поведінки порушника та розміру завданих державі та іншим особам збитків. Діяльність командира щодо підтримання військової дисципліни оцінюється не кількістю накладених ним дисциплінарних стягнень, а виконанням обов`язків з додержанням вимог законів і статутів Збройних Сил України, повним використанням дисциплінарної влади для наведення порядку і запобігання порушенням військової дисципліни. Кожний військовослужбовець зобов`язаний сприяти командирові у відновленні та постійному підтриманні порядку й дисципліни.

Відповідно до пункту 8 Статуту № 551-XIV командири, посади яких у згаданому Статуті не визначені, користуються дисциплінарною владою стосовно підлеглих військовослужбовців згідно з військовим званням, передбаченим їх посадою, зокрема полковник - владою командира бригади (полку, корабля 1 рангу).

Пункт 45 Статуту № 551-XIV визначає, що у разі невиконання (неналежного виконання) військовослужбовцем своїх службових обов`язків порушення військовослужбовцем військової дисципліни або громадського порядку командир повинен нагадати йому про обов`язки служби, а за необхідності - накласти дисциплінарне стягнення.

Пункт 48 Статуту № 551-XIV визначає види дисциплінарних стягнень, які можуть бути накладені на військовослужбовців: а) зауваження; б) догана; в) сувора догана; г)позбавлення чергового звільнення з розташування військової частини чи з корабля на берег (стосовно військовослужбовців строкової військової служби та курсантів вищих військових навчальних закладів, військових навчальних підрозділів закладів вищої освіти); ґ) попередження про неповну службову відповідність (крім осіб рядового складу строкової військової служби); д)пониження в посаді; е) пониження у військовому званні на один ступінь (стосовно осіб сержантського (старшинського) та офіцерського складу); є)пониження у військовому званні з переведенням на нижчу посаду (стосовно військовослужбовців сержантського (старшинського) складу); ж) звільнення з військової служби через службову невідповідність (крім осіб, які проходять строкову військову службу, військову службу за призовом під час мобілізації на особливий період, військову службу за призовом осіб офіцерського складу, а також військовозобов`язаних під час проходження навчальних (перевірочних) і спеціальних зборів та резервістів під час проходження підготовки та зборів).

Згідно з пунктом 55 Статуту № 551-XIV командир бригади (полку, корабля 1 рангу) має право застосовувати стягнення, передбачені пунктами «а»-«ґ», а також пунктами «д»- «ж» (до майстер-сержанта (майстер-старшини) включно) статті 48 згаданого Статуту.

Пункт 83 Статуту № 551-XIV вказує, що на військовослужбовця, який порушує військову дисципліну або громадський порядок, можуть бути накладені лише ті дисциплінарні стягнення, які визначені згаданим Статутом і відповідають військовому званню військовослужбовця та дисциплінарній владі командира, що вирішив накласти на винну особу дисциплінарне стягнення.

З огляду на це суд вірно вважав, що відповідач в межах повноважень, наданих Статутом № 551-XIV, притягнув позивача, як і інших начальників ІНФОРМАЦІЯ_5 , до дисциплінарної відповідальності та наклав дисциплінарне стягнення, що відповідає його дисциплінарній владі.

Відповідно до пункту 86 Статуту № 551-XIV під час накладення дисциплінарного стягнення та обрання його виду враховується: характер та обставини вчинення правопорушення, його наслідки, попередня поведінка військовослужбовця, а також тривалість військової служби та рівень знань про порядок служби.

При цьому суд слушно зауважив, що позивач не оспорює сам факт невиконання, очолюваним ним підрозділом, плану поставки людських мобілізаційних ресурсів.

Обираючи вид дисциплінарного стягнення, накладеного на позивача, на підставі даних Аналізу виконання визначених завдань мобілізації людських ресурсів ІНФОРМАЦІЯ_5 з 01.01. по 19.01.2025 відповідач врахував, що на виконання завдання з поставки ресурсів до навчальних центрів: ІНФОРМАЦІЯ_12 не здійснив поставки жодного військовозобов`язаного; ІНФОРМАЦІЯ_13 (3 чол.) і ІНФОРМАЦІЯ_6 (1 чол.) здійснено поставку військовозобов`язаних до в/ч, яка визначена першочерговою, що доведено відповідним розпорядженням начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІНФОРМАЦІЯ_12 у таку частину не поставив жодного військовозобов`язаного; Наказом начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 від 07.01.2025 № 2 «Про результати виконання мобілізаційних завдань територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки Львівської області в період з 1 грудня по 31 грудня 2024 року» позивача за недотримання статей 16, 58, 59 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, що призвело до низьких показників при виконанні планових завдань притягнуто до дисциплінарної відповідальності та оголошено дисциплінарне стягнення «догана»; позивач проходив службу на посадах в територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки (військові комісаріати) з березня 2019 року по 29.09.2023 та з 14.11.2024 і дотепер. На посаді начальника ІНФОРМАЦІЯ_10 перебуває з 08.2021; позивач вже у другому аналізі виконання планового завдання підряд не зміг показати приклад дисциплінованості, вимогливості, визначення виконання тих завдань, які могли бути виконані, що покращило б показники.

Відхиляючи доводи позивача про те, що накладенню дисциплінарного стягнення мало передувати проведення службового розслідування, суд правильно зазначив, що пункт 84 Статуту № 551-XIV визначає, що прийняттю рішення командиром про накладення на підлеглого дисциплінарного стягнення може передувати службове розслідування. Воно проводиться з метою уточнення причин і умов, що сприяли вчиненню правопорушення, та ступеня вини.

Відтак, правильним є висновок суду, що Статут № 551-XIV передбачає право, а не обов`язок командира призначити службове розслідування перед накладенням на підлеглого дисциплінарного стягнення. Тому з урахуванням наявності фактів невиконання завдань, що підтверджується цифровими показниками в аналізі виконання визначених завдань мобілізації людських ресурсів ІНФОРМАЦІЯ_14 мав право накласти дисциплінарне стягнення на позивача без проведення службового розслідування.

Також надаючи оцінку доводам позивача про бездіяльність відповідача з розгляду його звернень про заборону відправлення у довготривалі відрядження, переміщення особового складу та питання зменшення планового завдання з поставки людських мобілізаційних ресурсів до військових частин на грудень 2024 року, суд першої інстанції встановив, що відповідач не заперечив факт надходження та реєстрації звернень позивача від 05.12.2024 №5020, від 05.12.2024 №5021, від 11.01.2025 №119, пов`язаних із комплектацією підрозділу, зменшення плану поставки людського мобілізаційного ресурсу. Також відповідач зазначає, що звернення позивача сприймались як доповіді щодо проблемного питання та відповідно не потребували надання відповіді.

При цьому, суд підставно вважав, що відсутність відповідей на звернення позивача, не впливає на правомірність оскарженого рішення відповідача. Крім цього, позивач не оскаржує таку бездіяльність, відповідно такі обставини не належать до предмета доказування у справі.

Крім того суд зґясував, що за результатом направлення робочої групи до ІНФОРМАЦІЯ_2 з питань, викладених у клопотаннях позивача, встановлено, що станом на 12.12.2024 у відділенні мобілізаційної роботи за штатом 9 осіб, за списком 8 осіб, а в цілому ІНФОРМАЦІЯ_15 укомплектований на 78% (49 працівників з 59 працівників); інформація щодо довготривалих відряджень особового складу не підтвердилась; укомплектованість підрозділу, який безпосередньо займається проведенням заходів мобілізації становить майже 100%. У зв`язку з чим, підстав для звернення до керівництва вищого рівня не встановлено.

Також, розподіл мобілізаційного завдання на поставку людських мобілізаційних ресурсів для всіх територіальних центрів Львівської області проведено мобілізаційним відділом ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Розрахунок обсягу завдання з призову військовозобов`язаних на військову службу під час мобілізації проводиться Генеральним штабом Збройних Сил України з урахуванням:

- можливості проведення підготовки;

- потреби підрозділів;

- рішення щодо потреби у доукомплектованості та покритті втрат.

При обрахунку розподілу завдань враховується:

- кількість військовозобов`язаних, які перебувають на військовому обліку, в тому числі, які не підлягають призову у зв`язку з наявністю підстав, визначених статтею 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку і мобілізацію» та відсутні за місцем реєстрації;

- кількість військовозобов`язаних, які підлягають призову;

- кількість осіб, які пройшли медичний огляд та мають висновки щодо придатності в окремих військових формуваннях.

Планове завдання на 01.01.2025 - 19.01.2025 розраховане на підставі відповідних підкартотек військового обліку.

Отже, враховуючи вказане суд правильно зазначив, що питання розподілу мобілізаційного завдання на поставку людських мобілізаційних ресурсів, в тому числі зменшення плану поставки, належить до виключної компетенції уповноважених органів військового управління.

Надаючи оцінку аргументам позивача про те, що ним вжито достатніх заходів для виконання плану поставки людських мобілізаційних ресурсів, суд виходив з того, що відповідно до пункту 6 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 № 560 позивач як керівник мав вжити заходів щодо:

- оповіщення резервістів та військовозобов`язаних про виклик до районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки чи його відділу;

- прибуття резервістів та військовозобов`язаних до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, уточнення своїх персональних даних, внесення відповідних змін у військово-облікові документи та до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів;

- проходження резервістами та військовозобов`язаними медичного огляду для визначення придатності до військової служби;

- перевірку підстав щодо надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації та її оформлення;

- документальне оформлення призову на військову службу під час мобілізації;

- відправлення призваних громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період до місць проходження військової служби.

З листа ІНФОРМАЦІЯ_7 від 22.10.2025 №2986/І вбачається, що в зону відповідальності ІНФОРМАЦІЯ_16 входять Стрілківська ОТГ, Добромильська ОТГ, Хирівська ОТГ та Старосамбірська ОТГ із повним зазначенням найменувань населених пунктів.

Позивач покликався на те, що ним скеровувались відповідні розпорядження до органів місцевого самоврядування та їх виконавчих органів з метою виконання плану поставки людського мобілізаційного ресурсу.

З цього приводу судом встановлено, що на виконання розпоряджень ІНФОРМАЦІЯ_7 щодо оповіщень військовозобов`язаних та резервістів отримано відповіді:

- від 23.01.2024 №99 від Стрілківської сільської ради Самбірського району Львівської області;

- від 09.12.2024 №937 від Стрілківської сільської ради Самбірського району Львівської області;

- від 27.10.2025 №2/08-24 від Добромильської міської ради Самбірського району Львівської області;

- від 30.01.2025 №7/02-26 від Добромильської міської ради Самбірського району Львівської області;

- від Старостинського округу №1 на розпорядження №22/1 від 21.02.2024;

- від Старостинського округу №2 від 22.02.2024 на розпорядження №22/1 від 21.02.2024;

- від Старостинського округу №6 від 22.02.2024;

- звіт від Старостинського округу №7 від 23.02.2024 №17;

- від Хирівської міської ради Самбірського району Львівської області від 23.04.2024 №28;

- від виконавчого комітету Білицького старостинського округу Самбірського району Львівської області від 12.2023 №90 на розпорядження ІНФОРМАЦІЯ_5 №298/10 від 27.11.2023;

- від Княжпільському старостинському округу №4 Добромильської міської ради;

- від Болозівського страстинського округу №7 Добромильської міської ради;

- від Тернавського старостинського округу на розпорядження РТЦК №28 від 07.02.2023 №1045;

- Старостинського округу №2 Добромильської міської ради Самбірського району Львівської області від 15.02.2023 на розпорядження РТЦК №28 від 07.02.2023.

З огляду на встановлене суд підставно зауважив, що, по-перше, не всі населені пункти об`єднаних територіальних громад, які включені в зону відповідальності ІНФОРМАЦІЯ_16 , охоплювались роботою щодо оповіщення військовозобов`язаних та резервістів, необхідною для виконання плану поставки людського мобілізаційного ресурсу, а, по-друге, враховуючи дати підготовки відомостей (в основному 2023 рік та початок 2024 року), за виключенням відповіді від Стрілківської сільської ради Самбірського району Львівської області від 09.12.2024 №937, не підтверджуються вчинення позивачем активних дій, спрямованих на виконання згаданого плану поставки.

З огляду на встановлене, суд вірно вважав, що позивач як начальник ІНФОРМАЦІЯ_2 не вчинив достатніх та належних дій для забезпечення виконання заходів, пов`язаних із виконанням мобілізаційних завдань.

Крім того відхиляючи аргументів позивача про те, що перевірка виконання планового завдання на січень 2025 року здійснена лише за період з 01.01.2025 по 19.01.2025, суд вірно вказав, що відповідач темпорально не обмежений у здійсненні контролю за виконанням визначених завдань мобілізації людських ресурсів ІНФОРМАЦІЯ_5 .

Враховуючи викладене вище, правильним є висновок суду першої інстанції, що відповідач встановив характер, обставини та причини, вчиненого позивачем порушення службових обов`язків, його наслідки, ступінь вини у вчиненні дисциплінарного порушення, врахував попередню поведінку позивача, а тому відповідач мав достатні підстави для накладення на позивача дисциплінарного стягнення співмірного із тяжкістю вчиненого ним правопорушення, відтак оскаржений наказ відповідає критеріям правомірності рішень, визначених частиною другою статті 2 КАС України, тому у задоволенні позову слід відмовити повністю.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції вважає, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, а рішення відповідає нормам матеріального та процесуального права.

Керуючись ст. 243, ст. 308, ст. 311, п. 1 ч. 1 ст. 315, ст. 316, ст. 321, ст. 322, ст. 325, ст. 329 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення, а рішення Львівського окружного адміністративного суду від 17 листопада 2025 року у справі №380/2767/25 - без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п`ятої статті 328 КАС України.

Головуючий суддя М.А. Пліш

судді І. В. Глушко

І. М. Обрізко