Постанова від 19 травня 2026 р. у справі №460/15629/25 — Восьмий апеляційний адміністративний суд

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 травня 2026 рокуЛьвівСправа № 460/15629/25 пров. № А/857/55687/25

Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Обрізко І.М.,

суддів Іщук Л.П., Пліша М.А.,

за участю секретаря судового засідання Демчик Л.Р.

за участю представника позивача Гуль Н.В.,

за участю представника відповідача Шеремети В.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції у місті Львові апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Рівненській області на рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 10 листопада 2025 року, прийняте суддею Комшелюк Т.О. об 11 годині 58 хвилині, у м. Рівному, повний текст складено 11 листопада 2025 року у справі за адміністративним позовом фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Рівненській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

в с т а н о в и в :

ФОП ОСОБА_1 (надалі також – ФОП, позивач) звернувся до суду з позовом до ГУ ДПС у Рівненській області (надалі також – відповідач) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень (ППР) від 09.05.2025 № 7961/1700240523, № 7959/1700240523, № 7966/1700240523, № 7963/1700240523, № 7958/1700240523, № 7965/1700240523, № 7962/1700240523, № 7967/1700240523.

Рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 10 листопада 2025 позов задоволено частково: визнано протиправними та скасовано ППР від 09.05.2025 № 7961/1700240523, № 7959/1700240523, № 7966/1700240523, № 7958/1700240523, № 7965/1700240523, № 7962/1700240523, № 7967/1700240523 в повному обсязі. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Суд виходив з того, що придбання дизпалива за період з 01.07.2023 по 31.12.2023 у ТОВ «ОКТАН 101» підтверджується належними документами: договором поставки нафтопродуктів № 261 від 19.07.2023, рахунки на оплату, банківськими виписками про оплату, фіскальними чеками з АЗС.

Податковий орган стверджує, що у зв`язку із ненаданням до перевірки фіскальних чеків із АЗС на суму 242437,50 грн без ПДВ, то відсутнє документальне підтвердження використання у господарській діяльності пального.

Разом з тим, витрати на придбання дизпалива у ТОВ «ОКТАН 101» на суму 242437,50 грн без ПДВ, є документально підтвердженими витратами. Відсутність фіскальних чеків з АЗС по ТОВ на суму 242437,50 грн без ПДВ не доводить того факту, що таке пальне було придбане та використане не в господарській діяльності.

Проведеною перевіркою встановлено завищення позивачем вартості документально підтверджених витрат, пов`язаних з господарською діяльністю на суму 297250,00 грн, а саме добових витрат.

Відповідно до виписки по розрахунковому рахунку АТ КБ «ПриватБанк» № НОМЕР_1 ФОП ОСОБА_1 знято готівки лише 20000,00 грн 07.08.2023, а виплачено добових готівковими коштами за період з 01.07.2023 по 31.12.2023 317250,00 грн, що свідчить про неможливість виплати добових готівковими коштами.

Зі змісту акта перевірки слідує, що контролюючий орган не мав претензій до долучених позивачем до перевірки відомостей, квитанцій на проведення розрахунків з найманими працівниками по авансових звітах та фактично їх дослідження не здійснював. Висновки про допущені позивачем податкових порушень ґрунтуються виключно на співставленні наявної у контролюючого органу інформації про обсяги готівкових коштів, коштів на рахунках, виручки за реалізовані послуги у періоді, що перевірявся, та не підтверджені жодними належними доказами.

Проведеною перевіркою встановлено порушення вимог п.296.1 ст. 296 Податкового кодексу (ПК) України, а саме невірно визначено дохід платника єдиного податку.

Зокрема, податковий орган в акті перевірки вказує, що вказану суму коштів позивачем було отримано у готівковій формі.

Разом з тим, судом встановлено, що протягом 01.01.2018 по 31.12.2023 позивач не здійснював розрахунки за надані послуги (виконані роботи) у готівковій формі, форма розрахунків з контрагентами була виключно у безготівковій формі.

Перевіркою повноти визначення податкових зобов`язань з податку на додану вартість за період з 01.01.2018 по 31.12.2023 встановлено їх заниження на суму 48488 грн.

Заниження податку на додану вартість за 2023 рік пояснюється тим, що у позивача відсутнє документальне підтвердження використання у господарській діяльності пального, вартість якого віднесена до складу валових витрат в 2023.

Разом з тим, висновок відповідача про неправомірність віднесення до складу витрат 2023 вартість придбаного пального по ТОВ «ОКТАН 101» є необґрунтованим та безпідставним з огляду на те, що господарські операції з вказаним ТОВ по придбанню пального підтверджені первинними документами, а придбане пальне використане в межах господарської діяльності позивача.

Оскільки судом спростовано твердження податкового органу про нібито не використання в господарській діяльності придбаного дизпалива у ТОВ «ОКТАН 101», то висновки відповідача про не включення до складу податкових зобов`язань вартість ТМЦ, які віднесені до складу податкового кредиту, не використовувались в господарській діяльності та відсутні на залишках на суму ПДВ 48488 грн. є безпідставними.

Щодо висновку податкового органу про не включення до складу податкових зобов`язань з ПДВ та не реєстрацію податкових накладних на суму 8416,67грн, то судом встановлено, що 31.10.2018 на розрахунковий рахунок ФОП кошти в розмірі 13000грн від ТОВ «ТЕХ-ПРОМ-СЕРВІС» не надходили, тому у позивача відсутній обов`язок щодо реєстрації податкової накладної та включення до податкових зобов`язань суми ПДВ в розмірі 2166,67 грн по вказаному ТОВ.

В акті перевірки зазначається, що у IV кв.2019 виплачено кошти згідно даних 1-ДФ ТОВ «ОМЕГА-ПЛЮС» в сумі 37500 грн (ПДВ – 6250 грн), однак таку суму ПДВ не включено до складу податкових зобов`язань. разом з тим, з ТОВ «ОМЕГА-ПЛЮС» жодних господарських операцій у 2019 з позивачем не було. Кошти від вказаного ТОВ надходили та були включені до складу отриманих доходів у 2018.

Проведеною перевіркою встановлено, що дохід платника єдиного податку за 9 місяців 2018 становить 1457212,75 грн, з них 18463,00 грн готівкою, а отже, ФОП ОСОБА_1 зобов`язаний був застосовувати реєстратори розрахункових операцій.

Однак, як вже було вище встановлено судом, перевіркою питань щодо форм розрахунків, які використовувались платником податків ОСОБА_1 при отриманні доходу встановлено, що розрахунки за продані товари здійснювались в безготівковій формі, відповідно будь-якого доходу в готівковій формі в розмірі 15385,83 грн у 2018 позивач не отримував та, як наслідок, не мав обов`язку застосовувати РРО.

Суд дійшов до висновку, що твердження контролюючого органу про порушення позивачем вимог п.2 ст.3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послу» №265/95-ВР від 06.07.1995 (із змінами та доповненнями) (далі – Закон №265/95-ВР) є необґрунтованим та безпідставним

Разом з тим, позивачем не надано жодних доказів на спростування порушень, зазначених у акті перевірки, щодо своєчасного повідомлення про об`єкти оподаткування або об`єкти, пов`язані з оподаткуванням або через які провадиться діяльність, за формою №20-ОПП щодо об`єктів, наведених у таблиці на сторінці 51-52 акта перевірки, у зв`язку з чим, суд дійшов до висновку, що ППР від 09.05.2025 № 7963/1700240523 про збільшення суми грошового зобов`язання за платежем: Адміністративні штрафи та інші санкції в розмірі 2040 грн, винесено відповідачем правомірно і підстав для його скасування не встановлено.

Щодо ППР від 09.05.2025 № 7966/1700240523, то судом встановлено, що останнє прийнято у зв`язку із незабезпеченням зберігання первинних документів (актів виконаних робіт, надання послуг, накладних, рахунків на оплату тощо) за період діяльності, ведення якого передбачено законодавством, а також документів, пов`язаних із виконанням вимог законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, зокрема на підставі акта, що засвідчує факт не надання документів ОСОБА_1 , до проведення документальної планової виїзної перевірки від 24.03.2025 № 533Ж6/17-00-24-05-19.

Разом з тим, судом встановлено, що на виконання надісланих контролюючим органом запитів про надання документів позивачем надавались всі наявні у нього документи, які стосувались документальної планової перевірки, а також відповідні пояснення щодо не надання оборотно-сальдових відомостей, аналізів рахунків, документів складського обліку та інших документів, які передбачені відповідними запитами.

Позивач в період з 01.01.2018 по 30.06.2023 перебував на спрощеній системі оподаткування та був платником єдиного податку 3 групи (ставка податку 3 %).

Ведення регістрів бухгалтерського обліку не передбачено чинним законодавством для фізичних осіб-підприємців.

Щодо не надання інших документів, то позивачем було надано відповідачу відповідні пояснення щодо причин їх не надання.

Будь-яких належних та допустимих доказів того, що позивач відмовлявся надати до перевірки документи на вимогу податкового органу, як-то акту, складеного у відповідності до пункту 85.6 статті 85 ПК України підписаного в тому числі і представником позивача, відповідач суду не надав.

Не погодившись із наведеним судовим рішенням його оскаржено ГУ ДПС у Рівненській області, яке вважає, що судом порушено норми матеріального і процесуального права, має місце невідповідність висновків суду обставинам справи, просить таке скасувати та відмовити в позові.

Обґрунтування апеляційної скарги полягають в тому, що надання платником податків фінансово-господарських документів під час проведення перевірки є необхідною умовою підтвердження правомірності задекларованих платником показників податкового обліку. Обов`язок платника податків зберігати документи й надавати їх під час перевірки контролюючому органу кореспондує з компетенцією контролюючого органу здійснювати перевірку на підставі документів. Ненадання платником податків документів на підтвердження задекларованих показників податкового обліку прирівнюється нормами пункту 44.6 статті 44 ПК до їх відсутності.

Під час перевірки платнику податків ОСОБА_1 вручено запит про надання документів №1 від 11.03.2025 з проханням надати до перевірки документи, в тому числі Книгу обліку доходів і витрат.

Платником податків ОСОБА_1 у відповідь на запит №1 від 11.03.2025 надано частково первинні документи зазначені в запиті, в тому числі Книгу обліку доходів і витрат.

За результатами ненадання до перевірки первинних документів, зазначених у запиті від 11.03.2025 № 1 складено акт ненадання документів від 24.03.2025 № 533/Ж6/17-00-24- 05-19 та вручено платнику податків ОСОБА_1 під підпис.

Таким чином, перевіркою встановлено, що в порушення пп.16.1.2 п.16.1 ст.16, п.44.1 п.44.3 ст.44 ПК України платником податків ОСОБА_1 не забезпечено зберігання документів.

Відповідно до наданих для перевірки документів, зокрема договорів постачання нафтопродуктів, накладних та даних обліку, перевіркою встановлено, що ФОП ОСОБА_1 для здійснення господарської діяльності у перевіреному періоді придбавав ПММ (дизельне паливо) у ТОВ «ОКТАН 101», вартість якого у сумі 335708,33 грн (без ПДВ) віднесено ним до складу валових витрат за 2023 рік.

Перевіркою встановлено, що ФОП ОСОБА_1 не надано для перевірки чеки, що підтверджують здійснення розрахункових операцій на АЗС за 2023 по ТОВ «ОКТАН 101» на суму 335708,33 грн без ПДВ.

Водночас, що до поданого заперечення на акт перевірки ФОП надано копії фіскальних чеків АЗС за період з 01.07.2023 по 31.12.2023 на 93270,83 грн без ПДВ, що частково спростувало зафіксоване в акті перевірки порушення.

З огляду на вищевикладене, у ФОП ОСОБА_1 відсутнє документальне підтвердження використання у господарській діяльності пального на суму 242437,50 грн.

Отже, ФОП ОСОБА_1 неправомірно віднесено до складу витрат вартість придбаного дизельного палива за 2023 на суму 242437,50 грн, чим порушено пп.177.4.5 п.177.4 ст.177 ПК України.

Крім того, проведеною перевіркою встановлено, що платником податків ОСОБА_1 завищено вартість документально підтверджених витрат, пов`язаних господарською діяльністю на суму 297250,00 грн, а саме добові витрати.

Відповідно до виписки по розрахунковому рахунку AT КБ «ПриватБанк» знято готівки лише 20000,00 грн, а виплачено добових готівковими коштами за період з 01.07.2023 по 31.12.2023 на суму 317250,00 грн, що свідчить про неможливість виплати добових готівковими коштами.

Таким чином платником податків - фізичною особою ОСОБА_1 не надано підтверджуючих документів щодо понесених витрат пов`язаних з господарською діяльністю у 2023 на суму 297250,00 грн.

Отже, перевіркою правильності визначення вартості документально підтверджених витрат, пов`язаних із здійсненням діяльності, встановлено, що ФОП ОСОБА_1 завищено витрати на суму 297250,00 грн, чим порушено п.п. 177.4.5. п. 177.4 cт. 177 ПК України.

Враховуючи додані ФОП ОСОБА_1 до заперечення завірені копії документів, за результатами розгляду заперечень на акт перевірки відповідачем встановлено заниження чистого оподатковуваного доходу на загальну суму 539687,50 грн, що є порушенням вимог п. 164.1, п. 164.3, cт. 164, п. 177.1, п.177.2, п.177.4 ст.177 ПК України. Дана розбіжність виникла в результаті завищення вартості документально підтверджених витрат, відображених у додатку Ф2 до податкових декларацій про майновий стан і доходи за 2023.

Заниження чистого оподатковуваного доходу на загальну суму 539687,50 грн призвело до заниження податку на доходи фізичних осіб та заниження військового збору.

Водночас щодо інших розбіжностей ФОП ОСОБА_1 ні до перевірки, ні до заперечень до акта перевірки не надано доказів, які б могли спростувати порушення, вказані в додатку №5 до акта перевірки.

За результатами розгляду заперечень встановлено порушення пп.189.1 ст.189, пп.«г» п.198.5 cm. 198 ПК України, оскільки ФОП ОСОБА_1 не включено до складу податкових зобов`язань вартість ТМЦ, які віднесені до складу податкового кредиту, не використовувались в господарській діяльності та відсутні на залишках на суму ПДВ 48488 грн.

Також платником податків ОСОБА_1 не складено та не зареєстровано в ЄРПН податкові накладні на загальну суму ПДВ 8417 грн, в т.ч.: жовтень 2018 - 216,7 грн, грудень 2019 - 6250 грн, чим порушено п. 201.10 cт. 201 ПК України (ППР від 09.05.2025 №7965/1700240523).

Разом з тим, за результатами перевірки та розгляду заперечень на акт перевірки встановлено, що дохід платника єдиного податку за 9 місяців 2018 становить 1432212,75 грн, з них 15385,83 грн без ПДВ готівкою, а отже, ФОП ОСОБА_1 зобов`язаний застосовувати реєстратори розрахункових операцій.

Стороною позивача подано відзив на апеляційну скаргу із обґрунтуваннями та вважає, що рішення суду першої інстанції відповідає нормам матеріального та процесуального права, повно та всебічно з`ясовані обставини справи, а доводи апеляційної скарги жодним чином не спростовують мотивів такого.

Колегія суддів заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення учасників справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, приходить до наступного.

Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Розглядаючи спір, судова колегія вважає, що місцевий суд в повній мірі дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази.

Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що у період з 11.03.2025 по 31.03.2025 працівниками ГУ ДПС у Рівненській області була проведена документальна планова виїзна перевірка платника податків – ФОП ОСОБА_1 щодо дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, за період з 01.01.2018 по 31.12.2023, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2018 по 31.12.2023.

За результатами проведення перевірки було складено акт № 5789/Ж5/17-00-24-05-18/ НОМЕР_2 від 07.04.2025.

Висновками акту перевірки встановлено порушення:

1) абз.6 п. 6 ст. 128 Господарського кодексу України №436-ІУ від 16.01.2003 із змінами і доповненнями та пп.16.1.2 п. 16.1 ст.16. п. 177.10 ст. 177 ПК України із змінами і доповненнями. Пунктом 9 Порядку ведення Книги обліку доходів і витрат, яку ведуть фізичні особи - підприємці, крім осіб, що обрали спрощену систему оподаткування, і фізичні особи, які провадять незалежну професійну діяльність, затвердженого наказом Міндоходів від 16.09.2013 №481, зареєстрований в Міністерстві юстиції України 01.10.2013 за №1686/24218 (втратив чинність 16.07.2021) та п. 1 розділу II Порядку ведення типової форми, за якою здійснюється облік доходів і витрат фізичними особами - підприємцями і фізичними особами, які провадять незалежну професійну діяльність, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 13.05.2021 №261, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 30.06.2021 за № 865/36487, а саме: неналежне ведення обліку доходів та витрат за період з 01.01.2018 по 31.12.2023;

2) п. 164.1 ст. 164. п. 177.1, п. 177.2, пп. 177.4.5 п. 177.4 ст. 177 ПК України (із змінами та доповненнями), що призвело до заниження податку на доходи фізичних осіб на загальну суму 113932,49 грн., в т.ч. за 2023 на 113932,49 грн.;

3) п. 292.1 ст. 292, п. 295.3 ст. 295, п. 296.1 ст. 296 ПК України (із змінами та доповненнями), що призвело до заниження єдиного податку на загальну суму 4047,47 грн.. в т.ч, за 2018 на 1369,97 грн., за 2019 на 1650,00 грн., за 2020 на 1027,50 грн.;

3) підпункти 1.1, 1.2, 1.3, 1.4, 1.5 пункту 16 підрозділу 10 розділу XX ПК України (із змінами і доповненнями), що призвело до заниження суми військового збору на загальну суму 9494,38 грн.. в тому числі за 2023 - 9494,38 грн.;

4) п. 185.1 ст.185, п. 187.1, пп. 189.1 ст.189, пп. «г» п. 198.5 ст.198 ПК України (із змінами та доповненнями), пп. 5 п. 4 розд. V Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого наказом Міністерства фінансів України 28 січня 2016 № 21 зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 29 січня 2016за № 159/28289 (із змінами та доповненнями), що призвело до заниження сум ПДВ, які підлягають нарахуванню та сплаті в бюджет в сумі 80559 грн., в т.ч. за вересень 2018 - 5000грн., жовтень 2018 - 2167 грн., грудень 2019 - 5605 грн., березень 2020 - 645грн., липень 2023 - 8833 грн., серпень 2023 – 4575 грн., вересень 2023 - 15446 грн., жовтень 2023 – 11963 грн., листопад 2023 – 20667 грн., грудень 2023 - 5658грн.;

5) п. 201.4, п. 201.10 ст. 201 ПК України (із змінами та доповненнями), а саме: не складено та не зареєстровано в ЄРПН податкові накладні за операціями, визначеними пунктом 198.5 статті 198 ПК України на загальну суму обсягу постачання (без ПДВ) 335708 грн., в т.ч. за липень 2023 - 44167 грн., серпень 2023 - 22875грн., вересень 2023 - 77229 грн., жовтень 2023 – 59813 грн., листопад 2023 – 103333 грн., грудень 2023 – 28291 грн. та не складено і не зареєстровано в ЄРПН податкові накладні на загальну суму ПДВ 13417 грн., в т.ч. вересень 2018 - 5000 грн., жовтень 2018 - 2167 грн., грудень 2019 - 6250 грн.;

6) пп.14.1.180, пп.14.1.156. пп.14.1.175 п.14.1 ст.14, п.31.1 ст.31, п.54.2 ст.54, абз.2 п.57.1 ст.57, п.87.9 ст. 87, пп.162.1.3 п.162.1 ст.162, п.168.1 ст.168. п.171.1 ст.171 та пп. «а» п.176.2 ст.176 ПК України (із змінами та доповненнями), за якими встановлено неподання податковим агентом ФОП ОСОБА_1 платіжних доручень для перерахування належного до сплати податку на доходи фізичних осіб за граничними термінами сплати податку до бюджету, передбаченими пунктом 168.1 статті 168 ПК України, а саме: 08.05.2022 - 479,09 грн. 12.05.2022 - 1057,42 грн. 27.05.2022-1096.32 грн, 11.06.2022-2192.76 грн., 26.06.2022 - 2576.39 грн, 04.07.2022 -781,04грн., 15.07.2022-2412,05 грн, 25.07.2022-2526,80 грн, 08.08.2022 - 2297,20 грн, 27.08.2022 - 2341,57 грн., 29.08.2022- 407,14 грн, 24.09.2022-101.53 грн., 15.10.2022 - 101.53грн, 10.11.2022-202,97грн, 20.11.2022- 203,06 грн, 12.12.2022-101,53 грн, 31.12.2022 - 101.53 грн, 02.01.2023-101,47грн, 06.01.2023-202,98 грн;

7) пп.1.1. пп. 1.2. пп.1.3, пп.1.4, пп.1.5, пп.1.6 п.161 підрозділу 10 розділу XX ПК України (із змінами і доповненнями), за якими встановлено неподання податковим агентом ФОП ОСОБА_1 платіжних доручень для перерахування належного до сплати військового збору за граничними термінами сплати збору до бюджету, передбаченими пунктом 168.1 статті 168 ПК України, а саме: 06.01.2020 - 66,14 грн, 08.05.2022 - 39.92 грн., 12.05.2022 - 55.48 грн, 27.05.2022 - 55,48 грн., 11.06.2022 - 55.46 грн., 26.06.2022 - 55,46 грн, 04.07.2022 - 65.09 грн., 15.07.2022 - 55.47 грн., 25.07.2022 - 55,47 грн, 08.08.2022 - 55.46 грн., 27.08.2022 - 55,48 грн, 29.08.2022 - 33.93 грн., 24.09.2022 - 55,47 грн., 15.10.2022 - 110,93 грн, 10.11.2022 - 110.92 грн., 20.11.2022 - 100,04 грн., 12.12.2022 - 55,46 грн, 01.01.2023 - 55,46 грн., 03.01.2023 - 55,46 грн., 06.01.2023 - 78,94 грн, 15.01.2023 - 25,94 грн, 11.02.2023 - 25,95 грн, 18.02.2023 - 25.95 грн., 10.04.2023 - 25,94 грн, 08.05.2023 - 8.33 грн.;

8) ч.1 ст.4, п.1 ч.2 ст.6, ч.1 ст.7, ч.5 ст.8, ч.2 ст.9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 № 2464-У1 із змінами, по яких встановлено заниження платником єдиного внеску, яке виправлено самостійно, а саме: у звіті за 11.2018 самостійно виправлено занижене платником нарахування єдиного внеску за 08.2018 на загальну суму 370,26 грн.;

9) абз.2 ч. 8 ст. 9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» встановлено несвоєчасну сплату єдиного внеску із сум заробітної плати, нарахованої особам, які працюють на умовах трудового договору (контракту) в сумі 348,61 грн. по терміну нарахування 20.09.2019 (фактично сплачено 09.10.2019), 348.61 грн. по терміну нарахування 21.10.2019 (фактично сплачено 23.10.2019);

10) незабезпечення зберігання документів, визначених у пункті 44.1 ст. 44 ПК України (із змінами та доповненнями), а також документів, пов`язаних із виконанням вимог законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, чим порушено п. 44.3 ст. 44 ПК України (із змінами та доповненнями);

11) п. 63.3 ст. 63 ПК України (із змінами і доповненнями) та п. 8.2, п. 8.4 розд. VIII Порядку обліку платників податків і зборів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 09.12.2011 № 1588 (зі змінами), несвоєчасно повідомлено та не повідомлено контролюючий орган про об`єкти пов`язані з оподаткуванням за граничними термінами подання повідомлення форми 20-ОПП по 9 об`єктах оподаткування;

12) п.2 ст.3 Закону №265/95-ВР (із змінами та доповненнями) не проведення розрахункових операцій через реєстратори розрахункових операцій та/або програмні реєстратори розрахункових операцій з фіскальним режимом роботи, що підтверджує виконання розрахункової операції, на окремому господарському об`єкті такого суб`єкта господарювання.

22.04.2025 позивачем подано заперечення до ГУ ДПС у Рівненській області на акт перевірки разом із первинними документами, які на думку платника податку спростовують встановлені порушення.

Листом від 02.05.2025 № 4553/Ж12/17-00-2405-25 «Про розгляд заперечення до акту перевірки», вирішено висновки акта перевірки скоректувати.

За результатами проведення перевірки, 09.05.2025 ГУ ДПС у Рівненській області прийнято податкові повідомлення-рішення:

- форми «Р» № 7958/1700240523 про збільшення суми грошового зобов`язання за платежем: Податок на додану вартість в розмірі 71 131,25 грн.;

- форми «Р» № 7959/1700240523 про збільшення суми грошового зобов`язання за платежем: Єдиний податок з фізичних осіб в розмірі 3 864,96 грн.;

- форми «Р» № 7961/1700240523 про збільшення суми грошового зобов`язання за платежем: Військовий збір, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування в розмірі 10 120,14 грн.;

- форми «Р» № 7962/1700240523 про збільшення суми грошового зобов`язання за платежем: Податок на доходи фізичних осіб, що сплачуться фізичними особами за результатами річного декларування в розмірі 121 429,69 грн.;

- форми «ПС» № 7963/1700240523 про збільшення суми грошового зобов`язання за платежем: Адміністративні штрафи та інші санкції в розмірі 2040 грн.;

- форми «ПН» № 7965/1700240523 про збільшення суми грошового зобов`язання за платежем: Податок на додану вартість в розмірі 12 387,25 грн. штрафу;

- форми «ПС» № 7966/1700240523 про збільшення суми грошового зобов`язання за платежем: Адміністративні штрафи та інші санкції в розмірі 1020 грн.;

- форми «С» № 7967/1700240523 про збільшення суми грошового зобов`язання за платежем: Штрафні санкції за порушення законодавства про патентування, за порушення норм регулювання обігу готівки та про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг в розмірі 222 100 грн.

Не погодившись із вказаними ППР позивачем було подано скаргу до Державної податкової служби України.

29.07.2025 позивачем отримано рішення про результати розгляду скарги № 21540/6/99-00-06-01-02-06 від 25.07.2025, яким ДПС України залишила без змін ППР ГУ ДПС у Рівненській області від 09.05.2025 № 7961/1700240523, № 7959/1700240523, № 7966/1700240523, № 7963/1700240523, № 7958/1700240523, № 7965/1700240523, № 7962/1700240523, № 7967/1700240523, а скаргу – без задоволення.

Щодо покликання апелянта на те, що під час перевірки платнику податків ОСОБА_1 вручено запит про надання документів №1 від 11.03.2025 з проханням надати до перевірки документи, в тому числі Книгу обліку доходів і витрат, то ОСОБА_1 у відповідь на вказаний запит надано частково первинні документи зазначені в запиті, в тому числі Книгу обліку доходів і витрат.

За результатами ненадання до перевірки первинних документів, зазначених у запиті від 11.03.2025 № 1 складено акт ненадання документів від 24.03.2025 № 533/Ж6/17-00-24-05-19 та вручено платнику податків ОСОБА_1 під підпис.

З наведеного, перевіркою встановлено, що в порушення пп.16.1.2 п.16.1 ст.16, п.44.1, п.44.3 ст.44 ПК України платником податків ОСОБА_1 не забезпечено зберігання документів, зазначених у пп.2.1.2 п.2.1, пп.2.6.1 п.2.6 розділу 2 акта перевірки, протягом установлених строків їх зберігання та ненадання до контролюючого органу оригіналів документів чи їх копій при здійсненні податкового контролю у випадках, передбачених цим Кодексом, а саме при проведенні документальної планової виїзної перевірки (ППР від 09.05.2025 №7966/1700240523).

За приписами пункту 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Відповідно до підпункту 44.6 статті 44 ПК України у разі якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в абзаці другому пункту 44.7 цієї статті платник податків не надає посадовим особам контролюючого органу, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності.

Якщо платник податків після закінчення перевірки та до прийняття рішення контролюючим органом за результатами такої перевірки надає документи, що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, не надані під час перевірки (у випадках, передбачених абзацами другим і четвертим пункту 44.7 цієї статті), такі документи повинні бути враховані контролюючим органом під час розгляду ним питання про прийняття рішення.

Платник податків зобов`язаний надати посадовим (службовим) особам контролюючих органів у повному обсязі всі документи, що належать або пов`язані з предметом перевірки. Такий обов`язок виникає у платника податків після початку перевірки (пункт 85.2 статті 85 ПК України).

Пунктом 85.6 статті 85 ПК України передбачено, що у разі відмови платника податків або його законних представників надати копії документів посадовій (службовій) особі контролюючого органу така особа складає акт у довільній формі, що засвідчує факт відмови, із зазначенням посади, прізвища, імені, по батькові платника податків (його законного представника) та переліку документів, які йому запропоновано подати. Зазначений акт підписується посадовою (службовою) особою контролюючого органу та платником податків або його законним представником. У разі відмови платника податків або його законного представника від підписання зазначеного акта в ньому вчиняється відповідний запис.

Верховний Суд неодноразово висловлював правову позицію про те, що обов`язок контролюючого органу здійснювати перевірку на підставі первинних документів кореспондується з обов`язком платника податків зберігати такі первинні документи та надавати їх при перевірці.

Так, у постанові від 08.09.2019 у справі №802/1069/13-а Верховний Суд зауважував, що обставина порушення платником податків обов`язку, встановленого пунктом 85.2 статті 85 ПК України, щодо надання після початку перевірки всіх документів, які належать або пов`язані з предметом перевірки, не означає, що такий платник не має права додатково їх надати до прийняття відповідного рішення й, при цьому, не звільняє контролюючий орган від обов`язку врахувати додатково надані платником документи у строк, встановлений абзацом другим пункту 44.7 статті 44 ПК України, при прийнятті рішення, що прямо передбачено нормами пункту 44.6 статті 44 ПК України.

Також у постановах від 08.08.2019 у справі №802/1069/13-а, від 01.04.2020 у справі №640/637/19 Верховний Суд висловив позицію про те, що законодавцем передбачено право платника податків надати контролюючому органу документи, які були відсутні під час перевірки. При цьому, якщо платник податків у запереченнях на акт перевірки посилається на обставини, що не були досліджені під час перевірки, до прийняття рішення за результатами такої перевірки це зумовлює обов`язок податкового органу щодо призначення та проведення позапланової перевірки.

З матеріалів справи вбачається, що до заперечень на акт перевірки позивачем надавались додаткові первинні документи, в тому числі акти на списання, банківські виписки, однак такі документи не були враховані під час перевірки і нова позапланова перевірка відповідачем не призначалась.

Крім того, Верховний Суд у постанові від 08.11.2021 у справі №640/21601/19 сформулював висновок, відповідно до якого в частині ненадання документів під час здійснення податкового контролю склад вказаного правопорушення полягає саме в поведінці платника податків, направленої на ухилення ним від виконання обов`язку з надання контролюючим органам оригіналів чи копій документів на їх законну вимогу, тим самим створюючи перешкоди для здійснення податкового контролю. В той же час у разі відсутності підстав для висновку про створення перешкод у його здійсненні, в тому числі шляхом ухилення від надання документів чи їх копій, зокрема через поважні та об`єктивні причини, поведінку платника податків не можна кваліфікувати як таку, що утворює склад правопорушення. Не підпадає під таку кваліфікацію поведінка платника податків і у разі, якщо під час перевірки ним надані усі наявні у нього документи, але вони визнані контролюючим органом такими, що не в повній мірі підтверджують правильність даних податкового обліку. В такому випадку контролюючий орган має підстави для констатації помилок у податковому обліку із встановленням відповідного складу податкового порушення та застосуванням відповідних наслідків у вигляді визначення грошових зобов`язань за наявності для цього підстав. Отже, з`ясуванню підлягає те, чи дійсно позивач вживав усі залежні від нього заходи для забезпечення повної і об`єктивної перевірки, чи ухилявся від її проведення, а також перевірити та оцінити поведінку контролюючого органу (чи надав він реальну можливість платникові податків надати усі документи, чи у повній мірі забезпечив право на участь в її проведенні).

Будь-яких належних та допустимих доказів того, що позивач відмовлявся надати до перевірки документи на вимогу податкового органу, як-то акту, складеного у відповідності до пункту 85.6 статті 85 ПК України підписаного в тому числі і представником позивача, відповідач суду не надав.

Водночас, наявні в матеріалах справи акти, що складені ГУ ДПС у Рівненській області, не містять підпису ФОП чи запису про відмову такої особи від їх підписання, та засвідчують лише факт ненадання документів, що, на переконання суду не може свідчити про відмову платника податків надати копії первинних документів до перевірки.

Такі самі висновки були зроблені Верховним Судом у постанові від 07.03.2023 № 826/14312/16.

При цьому, варто наголосити на тому, що жодних нових документів, які не були предметом дослідження документальної перевірки до судового розгляду справи долучено не було.

Згідно п.177.1, п.177.2 ст. 177 ПК України (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) доходи фізичних осіб - підприємців, отримані протягом календарного року від провадження господарської діяльності оподатковуються за ставкою, визначеною пунктом 167.1 статті 167 цього Кодексу.

Об`єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та негрошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов`язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи - підприємця.

Відповідно до п.177.4 ст. 177 ПК України, до переліку витрат, безпосередньо пов`язаних з отриманням доходів, належать:

- 177.4.1. витрати, до складу яких включається вартість сировини, матеріалів, товарів, що утворюють основу для виготовлення (продажу) продукції або товарів (надання робіт, послуг), купівельних напівфабрикатів та комплектуючих виробів, палива й енергії, будівельних матеріалів, запасних частин, тари й тарних матеріалів, допоміжних та інших матеріалів, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об`єкта витрат;

- 177.4.2. витрати на оплату праці фізичних осіб, що перебувають у трудових відносинах з таким платником податку (далі - працівники), які включають витрати на оплату основної і додаткової заробітної плати та інших видів заохочень і виплат виходячи з тарифних ставок, у вигляді премій, заохочень, відшкодувань вартості товарів (робіт, послуг), витрати на оплату за виконання робіт, послуг згідно з договорами цивільно-правового характеру, будь-яка інша оплата у грошовій або натуральній формі, встановлена за домовленістю сторін (крім сум матеріальної допомоги, які звільняються від оподаткування згідно з нормами цього розділу);

- обов`язкові виплати, а також компенсація вартості послуг, які надаються працівникам у випадках, передбачених законодавством, внески платника податку на обов`язкове страхування життя або здоров`я працівників у випадках, передбачених законодавством;

- 177.4.3. суми податків, зборів, пов`язаних з проведенням господарської діяльності такої фізичної особи - підприємця (крім податку на додану вартість для фізичної особи – підприємця зареєстрованого як платник податку на додану вартість, та акцизного податку, податку на доходи фізичних осіб з доходу від господарської діяльності, податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, з об`єктів житлової нерухомості); суми єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у розмірах і порядку, встановлених законом; платежі, сплачені за одержання ліцензій на провадження певних видів господарської діяльності фізичною особою - підприємцем, роялті на користь правовласників, як винагорода за використання об`єктів авторського права і (або) суміжних прав чи як відрахування на користь правовласників на підставі договорів, укладених таким платником податку з організаціями колективного управління відповідно до Закону України «Про ефективне управління майновими правами правовласників у сфері авторського права і (або) суміжних прав», одержання дозволу, іншого документа дозвільного характеру, пов`язаних з господарською діяльністю фізичної особи - підприємця;

- 177.4.4. інші витрати, до складу яких включаються витрати, що пов`язані з веденням господарської діяльності, які не зазначені в підпунктах 177.4.1-177.4.3 цього пункту, до яких відносяться витрати на відрядження найманих працівників, на послуги зв`язку, реклами, плати за розрахунково-касове обслуговування, на оплату оренди, ремонт та експлуатацію майна, що використовується в господарській діяльності, на транспортування готової продукції (товарів), транспортно-експедиційні та інші послуги, пов`язані з транспортуванням продукції(товарів), вартість придбаних послуг, прямо пов`язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг.

Не включаються до складу витрат підприємця: витрати, не пов`язані з провадженням господарської діяльності такою фізичною особою - підприємцем; витрати на придбання, самостійне виготовлення основних засобів та витрати на придбання нематеріальних активів, які підлягають амортизації; витрати на придбання та утримання основних засобів подвійного призначення, визначених цією статтею; документально не підтверджені витрати.

Згідно з пунктом 177.10 статті 177 ПК України фізичні особи - підприємці зобов`язані вести облік доходів і витрат та мати підтверджуючі документи щодо походження товару.

Таким чином, зміст вищенаведених норм свідчить про те, що необхідною умовою для віднесення витрат, понесених платником податку на придбання товарів (послуг), до складу витрат, що враховуються при обчисленні об`єкта оподаткування податком на доходи фізичних осіб, є безпосередній зв`язок з отриманням доходу. Фізична особа - підприємець до складу витрат має право включати документально підтверджені витрати господарської діяльності, пов`язані з отриманням такого доходу.

Такий висновок узгоджується з правовими позиціями Верховного Суду, викладеними в постановах від 31.01.2020 у справі № 520/10776/18, від 27.08.2020 у справі № 818/1549/17, від 15.06.2022 №520/9743/19.

Відповідно пункту 3 Порядку ведення обліку доходів і витрат для визначення суми загального річного оподатковуваного доходу, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 23.06.2017 № 591, у графі 10 зазначаються реквізити документа, що підтверджує понесені витрати; у графі 11 зазначається сума понесених витрат. До податкової знижки включаються фактично здійснені протягом звітного податкового року платником податків витрати, підтверджені відповідними платіжними та розрахунковими документами, зокрема квитанціями, фіскальними або товарними чеками, прибутковими касовими ордерами, копіями договорів, що ідентифікують продавця товарів (робіт, послуг) і їх покупця (отримувача). У зазначених документах обов`язково повинні бути відображені вартість таких товарів (робіт, послуг) і строк їх продажу (виконання, надання).

В апеляційній скарзі відповідач зазначає, що до перевірки позивачем не надано чеки, що підтверджують здійснення розрахункових операцій на АЗС за 2023 по ТОВ «ОКТАН 101».

Позивачем до заперечень на акт перевірки надано копії фіскальних чеків АЗС за період з 01.07.2023 по 31.12.2023 на суму 93 270,83 грн. без ПДВ, що частково спростовує вказане порушення.

Тому, за результатами розгляду заперечень, неправомірно віднесено до складу витрат вартість придбаного дизельного пального на суму 242 437,50 грн.

Однак, такі твердження податкового органу є хибними і щодо вказаних обставин судом першої інстанції було підставно встановлено та враховано наступне.

Так, позивачем протягом 01.07.2023 по 31.12.2023 року було придбано у ТОВ «ОКТАН 101» дизпаливо на загальну суму 335 708,33 грн. (без ПДВ) на підставі договору поставки нафтопродуктів №261 від 19.07.2023.

Вказану суму витрат підприємцем було віднесено до валових витрат відповідного звітного періоду, що підтверджується актами на списання паливно - мастильних матеріалів №8 від 06.07.2023 до подорожнього листа №32 від 12.06.2023, №9 від 06.07.2023 до подорожнього листа №38 від 03.07.2023, №10 від 10.07.2023 до подорожнього листа №37 від 29.06.2023, №11 від 10.07.2023 до подорожнього листа №39 від 03.07.2023, №12 від 12.07.2023 до подорожнього листа №41 від 07.07.2023, №13 від 17.07.2023 до подорожнього листа №40 від 07.07.2023, №14 від 20.07.2023 до подорожнього листа №43 від 14.07.2023, №15 від 21.07.2023 до подорожнього листа №42 від 11.07.2023, №16 від 24.07.2023 до подорожнього листа №45 від 19.07.2023, №17 від 27.07.2023 до подорожнього листа №44 від 14.07.2023, №18 від 03.08.2023 до подорожнього листа №46 від 26.07.2023, №19 від 03.08.2023 до подорожнього листа №47 від 28.07.2023, №20 від 04.08.2023 до подорожнього листа №48 від 31.07.2023, №21 від 10.08.2023 до подорожнього листа №49 від 31.07.2023, №22 від 16.08.2023 до подорожнього листа №51 від 08.08.2023, №23 від 17.08.2023 до подорожнього листа №52 від 11.08.2023, №24 від 20.08.2023 до подорожнього листа №50 від 07.08.2023, №25 від 121.08.2023 до подорожнього листа №53 від 18.08.2023, №26 від 22.08.2023 до подорожнього листа №54 від 18.08.2023, №27 від 24.08.2023 до подорожнього листа №55 від 21.08.2023, №28 від 31.08.2023 до подорожнього листа №56 від 22.08.2023, №29 від 31.08.2023 до подорожнього листа №57 від 25.08.2023, №30 від 04.09.2023 до подорожнього листа №58 від 28.08.2023, №31 від 05.09.2023 до подорожнього листа №60 від 01.09.2023, №32 від 08.09.2023 до подорожнього листа №59 від 30.08.2023, №33 від 08.09.2023 до подорожнього листа №61 від 05.09.2023, №34 від 13.09.2023 до подорожнього листа №63 від 11.09.2023, №35 від 14.09.2023 до подорожнього листа №62 від 06.09.2023, №36 від 18.09.2023 до подорожнього листа №65 від 13.09.2023, №38 від 27.09.2023 до подорожнього листа №66 від 15.09.2023, №37 від 20.09.2023 до подорожнього листа №67 від 19.09.2023, №39 від 27.09.2023 до подорожнього листа №68 від 19.09.2023, №40 від 30.09.2023 до подорожнього листа №69 від 25.09.2023, №41 від 03.10.2023 до подорожнього листа №70 від 29.09.2023, №42 від 06.10.2023 до подорожнього листа №71 від 03.10.2023, №43 від 09.10.2023 до подорожнього листа №64 від 11.09.2023, №44 від 12.10.2023 до подорожнього листа №72 від 05.10.2023, №45 від 19.10.2023 до подорожнього листа №76 від 17.10.2023, №46 від 20.10.2023 до подорожнього листа №73 від 10.10.2023, №47 від 23.10.2023 до подорожнього листа №74 від 12.10.2023, №48 від 26.10.2023 до подорожнього листа №77 від 20.10.2023, №49 від 01.11.2023 до подорожнього листа №75 від 16.10.2023, №50 від 03.11.2023 до подорожнього листа №78 від 20.10.2023, №51 від 03.11.2023 до подорожнього листа №80 від 01.11.2023, №52 від 06.11.2023 до подорожнього листа №79 від 27.10.2023, №53 від 06.11.2023 до подорожнього листа №81 від 02.11.2023, №54 від 10.11.2023 до подорожнього листа №84 від 07.11.2023, №55 від 14.11.2023 до подорожнього листа №82 від 03.11.2023, №56 від 14.11.2023 до подорожнього листа №86 від 13.11.2023, №57 від 16.11.2023 до подорожнього листа №83 від 06.11.2023, №58 від 17.11.2023 до подорожнього листа №87 від 15.11.2023, №59 від 20.11.2023 до подорожнього листа №85 від 09.11.2023, №60 від 27.11.2023 до подорожнього листа №89 від 20.11.2023, №61 від 29.11.2023 до подорожнього листа №91 від 24.11.2023, №62 від 01.12.2023 до подорожнього листа №90 від 21.11.2023, №63 від 04.12.2023 до подорожнього листа №88 від 17.11.2023, №64 від 14.12.2023 до подорожнього листа №95 від 11.12.2023, №65 від 15.12.2023 до подорожнього листа №96 від 11.12.2023, №66 від 21.12.2023 до подорожнього листа №92 від 01.12.2023, №67 від 23.12.2023 до подорожнього листа №94 від 09.12.2023, №68 від 26.12.2023 до подорожнього листа №97 від 19.12.2023, №69 від 28.12.2023 до подорожнього листа №93 від 06.12.2023, №70 від 28.12.2023 до подорожнього листа №98 від 24.12.2023, №71 від 29.12.2023 до подорожнього листа №99 від 27.12.2023.

Вказані акти на списання паливно-мастильних матеріалів містять інформацію про транспортний засіб, залишок пального при виїзді, кількість заправленого пального, залишок пального при поверненні, загальний пробіг транспортного засобу за період з вантажем, масу вантажу, обсяг транспортної роботи в тонно кілометрах та нормативну витрату паливу для даного транспортного засобу.

Придбання дизпалива за період з 01.07.2023 по 31.12.2023 у ТОВ «ОКТАН 101» підтверджується належними документами договором поставки нафтопродуктів №261 від 19.07.2023, рахунки на оплату, банківськими виписками про оплату, фіскальними чеками з АЗС. Факт придбання вказаного дизпалива не заперечується податковим органом в акті перевірки, зокрема сторінка 16 акта перевірки.

Разом з тим, податковий орган стверджує, що у зв`язку із ненаданням до перевірки фіскальних чеків із АЗС на суму 242 437,50 грн. без ПДВ, тому відсутнє документальне підтвердження використання у господарській діяльності пального, вартість якого віднесена до складу валових витрат в 2023 в розмірі 242 437,50 грн., оскільки наявні документи (накладні та платіжні доручення) свідчать лише про придбання дизельного палива та не дають можливість встановити зв`язок вказаних витрат з господарською діяльністю.

Як зазначає Верховний Суд у постанові від 28.07.2020 по справі № 826/13368/15, витрати на придбання паливно-мастильних матеріалів конкретного платника, що підлягають врахуванню при визначенні його оподатковуваного доходу, мають визнаватися на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II Податкового кодексу України (як того вимагає пункт 138.2 статті 138 цього Кодексу).

З врахуванням вищенаведеного, можна зробити висновок, що проведення будь - якої господарської операції фіксується та підтверджується первинними документами, на основі яких і ведеться облік. У свою чергу, відповідно до частини 2 статті 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 № 996-XIV (далі – Закон № 996-XIV) на даних бухгалтерської звітності базуються фінансова, податкова та інші види звітності. Тобто первинні документи є основою і для податкового обліку.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена пунктом 1.2 статті 1, пунктом 2.1 статті 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.1995 за № 168/704, згідно якого, первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації на їх проведення.

Статтею 9 Закону № 996-XIV (із змінами та доповненнями) встановлено вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку. Згідно з даною нормою, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Дія контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Такі первинні документи повинні мати обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно з пунктом 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за № 168/704, первинні документи (на паперових і машино зчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов`язкові реквізити; назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Відповідно до пункту 2.15 та пункту 2.16 вищевказаного Положення забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать законодавчим та нормативним актам.

Таким чином, для надання юридичної сили і доказовості, первинні документи повинні бути складені відповідно до вимог чинного законодавства та не порушувати публічний порядок, встановлений Закону № 996-XIV.

На підтвердження здійснення перевезень позивачем та формування витрат до суду надано, і судом було досліджено: свідоцтва про реєстрацію транспортних засобів, договори з постачання нафтопродуктів ТОВ «ОКТАН 101», банківські виписки про оплату пального, фіскальні чеки на придбання пального на АЗС, акти на списання пального за період з 01.07.2023 по 31.12.2023; договори-заяви на перевезення, акти приймання-передачі наданих послуг за період з 01.07.2023 по 31.12.2023, товарно-транспортні накладні на підтвердження факту використання пального в господарській діяльності.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що позивачем надано документи, які заповнені у відповідності до чинного законодавства з обов`язковими реквізитами та підтверджують витрати палива. Автомобілі, на яких використовувалося пальне, перебувають на праві власності позивача, що підтверджує використання їх у господарській діяльності.

Таким чином, вказані витрати на придбання дизпалива у ТОВ «ОКТАН 101» на суму 242 437,50 грн. без ПДВ є документально підтвердженими витратами. Відсутність фіскальних чеків з АЗС по вказаному ТОВ на суму 242 437,50 грн. без ПДВ не доводить того факту, що таке пальне було придбане та використане не в господарській діяльності.

Жодних доводів на спростування таких висновків суду відповідачем у апеляційній скарзі не зазначено, а лише продубльовано зміст акта перевірки.

Суд першої інстанції вірно зауважив, що придбання товарів та послуг передбачає наявність мети їх використання в господарській діяльності платника. Така мета є необхідною умовою для формування податкового кредиту з податку на додану вартість. Крім того, всі витрати мають бути здійснені в межах господарської діяльності платника податку.

Тобто, витрати на придбання товарів та послуг, понесені без мети їх використання в господарській діяльності, або придбання таких активів поза межами господарської діяльності платника, не дають йому права на формування податкового кредиту з податку на додану вартість.

Господарською діяльністю згідно з підпунктом 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 ПК України є діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/'або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Мета отримання доходу як кваліфікуюча ознака господарської діяльності кореспондує з вимогою щодо наявності розумної економічної причини (ділової мети) під час здійснення господарської діяльності. Оскільки господарська діяльність складається із сукупності господарських операцій платника податку, які є формою здійснення господарської діяльності, то розумна економічна причина має бути наявною в кожній господарській операції. Лише в такому разі та чи інша операція може вважатись вчиненою в межах господарської діяльності платника податку та лише за таких умов платник має право на врахування в податковому обліку наслідків відповідних господарських операцій.

Отже, лише господарські операції, здійснені за наявності розумних економічних причин (ділової мети), є такими, що вчинені в межах господарської діяльності.

За правилами підпункту 14.1.231 пункту 14.1 статті 14 ПК України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) розумна економічна причина (ділова мета) - це причина, яка може бути наявна лише за умови, що платник податків має намір одержати економічний ефект у результаті господарської діяльності.

Отже, зміст поняття розумної економічної причини (ділової мети) передбачає обов`язкову спрямованість будь-якої операції платника на отримання позитивного економічного ефекту, тобто на приріст (збереження) активів платника (їх вартість), а так само створення умов для такого приросту (збереження) в майбутньому.

В той же час, не обов`язково, аби економічний ефект спостерігався негайно після вчинення операції. Не виключено, що такий ефект настане в майбутньому, а також не виключено, що в результаті об`єктивних причин економічний ефект може не настати взагалі. Зокрема, операція може виявитись збитковою, і це є одним із варіантів нормального перебігу подій при здійсненні господарської діяльності.

Проте із визначеного в ПК України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) поняття ділової мети випливає, що обов`язково повинен бути намір платника податку отримати відповідний економічний ефект, тобто господарська операція принаймні теоретично (за умови досягнення поставлених завдань) має передбачати можливість приросту або збереження активів чи їх вартості.

Якщо ж та чи інша операція не зумовлена розумними економічними причинами (позбавлена ділової мети), то такі операції не є вчиненими в межах господарської діяльності, а відтак, їх наслідки не підлягають відображенню в податковому обліку.

З`ясування наміру платника податку на отримання економічного ефекту від господарської операції передбачає аналіз умов та обставин її здійснення. При цьому економічний ефект не повинен полягати виключно в зменшенні податкового навантаження на хоча б одного з учасників операції.

Відповідно, економічний ефект відсутній в операціях, які призводять до збільшення задекларованих витрат платника та зменшують об`єкт його оподаткування без можливості отримання додаткового приросту активів чи збереження їх вартості.

При цьому варто виходити з того, якою в тій чи іншій ситуації має бути поведінка добросовісного суб`єкта господарювання, що за звичайних умов ведення господарської діяльності зацікавлений у найбільшому скороченні своїх витрат.

Такий правовий висновок зроблений Верховним Судом у постанові від 17 березня 2020 справа №812/9439/13-а.

Таким чином, з урахуванням встановлених обставин справи, суд правомірно дійшов до висновку, що позивачем не порушено вимоги п.п.177.4.5 п.177.4 ст. 177 ПК України та правомірно віднесено до складу витрат вартість придбаного пального на суму 242 437,50 грн. за 2023 рік.

Щодо висновку відповідача про завищення позивачем вартості документально підтверджених витрат, пов`язаних з господарською діяльністю на суму 297 250,00 грн., а саме добових витрат.

Відповідно до виписки по розрахунковому рахунку АТ КБ «ПриватБанк» № НОМЕР_1 ФОП ОСОБА_1 знято готівки лише 20 000,00 грн. 07.08.2023, а виплачено добових готівковими коштами за період з 01.07.2023 по 31.12.2023 - 317 250,00 грн., що на думку апелянта свідчить про неможливість виплати добових готівковими коштами.

Згідно з приписами частини першої статті 52 Цивільного кодексу України фізична особа - підприємець відповідає за зобов`язаннями, пов`язаними з підприємницькою діяльністю, усім своїм майном, крім майна, на яке згідно із законом не може бути звернено стягнення.

Відповідно до частини першої статті 320 Цивільного кодексу України, власник має право використовувати своє майно для здійснення своєї підприємницької діяльності, крім випадків, встановлених законом.

Зі змісту наведених норм права слідує, що фізична особа-підприємець для здійснення підприємницької діяльності вправі використовувати не тільки отриманий нею дохід, але й інше належне їй на праві власності майно, крім визначених законом випадків, в тому числі власні чи запозичені готівкові кошти. Будь-які законодавчі заборони щодо використання готівкових коштів відсутні.

Порядок ведення касових операцій у національній валюті України підприємствами (підприємцями) у 2017 був врегульований приписами Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затверджений постановою Правління Національного банку України від 15 грудня 2004 № 637 та зареєстрований в Міністерстві юстиції України 13 січня 2005 за №40/10320 (далі - Положення №637).

За визначеннями, наведеними у пункті 1.1 Положення №637, готівкові розрахунки - платежі готівкою підприємств (підприємців) та фізичних осіб за реалізовану продукцію (товари, виконані роботи, надані послуги), а також за операціями, які безпосередньо не пов`язані з реалізацією продукції (товарів, робіт, послуг) та іншого майна; касові операції - операції підприємств (підприємців) між собою та з фізичними особами, що пов`язані з прийманням і видачею готівки під час проведення розрахунків через касу з відображенням цих операцій у відповідних книгах обліку; книга обліку доходів і витрат - документ установленої форми, що застосовується відповідно до законодавства України для відображення руху готівки. Форму відповідної книги обліку доходів і витрат установлено Державною податковою адміністрацією України; оприбуткування готівки - проведення підприємствами і підприємцями обліку готівки в касі на повну суму її фактичних надходжень у касовій книзі, книзі обліку доходів і витрат, книзі обліку розрахункових операцій.

За правилами пункту 2.2 Положення №637 підприємства (підприємці) здійснюють розрахунки готівкою між собою і з фізичними особами (громадянами України, іноземцями, особами без громадянства, які не здійснюють підприємницької діяльності) через касу як за рахунок готівкової виручки, так і за рахунок коштів, одержаних із банків. Зазначені розрахунки проводяться також шляхом переказу готівки для сплати відповідних платежів. Підприємства (підприємці) здійснюють облік операцій з готівкою у відповідних книгах обліку.

Відповідно до пункту 2.6 Положення №637 уся готівка, що надходить до кас, має своєчасно (у день одержання готівкових коштів) та в повній сумі оприбутковуватися.

Згідно з пунктом 3.4 Положення №637 видача готівки з кас проводиться за видатковими касовими ордерами (додаток 3) або видатковими відомостями. Документи на видачу готівки мають підписувати керівник і головний бухгалтер або працівник підприємства, який на це уповноважений керівником. До видаткових ордерів можуть додаватися заява на видачу готівки, розрахунки тощо.

З 5 січня 2018 набрало чинності Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затверджене постановою Правління Національного банку України від 29 грудня 2017 №148 (далі - Положення №148). Пункти 3, 5, 11, 26 указаного Положення містять норми, аналогічні наведеним вище приписам Положення №637.

Таким чином, операції з готівкою, що проводяться фізичною особою - підприємцем, підлягають обліку. Зокрема, факт видачі готівки з каси фіксується шляхом складення видаткового касового ордеру або видаткової відомості. При цьому такі записи повинні бути здійснені у відповідній книзі обліку, що веде фізична особа-підприємець. Крім того, готівка, що надходить до каси також має бути оприбуткована у встановленому законом порядку.

Згідно з вимогами пункту 177.10 статті 177 ПК України фізичні особи - підприємці зобов`язані вести Книгу обліку доходів і витрат та мати підтверджуючі документи щодо походження товару.

Таким чином, фізична особа-підприємець повинна фіксувати як понесені нею витрати, так і отриманий нею дохід в безготівковій і в готівковій формі у Книзі обліку доходів і витрат. Відповідні витрати мають бути документально підтверджені шляхом зазначення посилань на відповідний первинний документ, що засвідчує такий факт.

Водночас, відображенню в Книзі обліку доходів і витрат та відповідному оприбуткуванню згідно з вимогами Положення №637 підлягає лише дохід, отриманий від здійснення господарської або незалежної професійної діяльності. Із змісту пункту 177.2 статті 177 ПК України слідує, що до загального оподатковуваного доходу фізичної особи-підприємця на загальній системі оподаткування належить саме виручка у грошовій та негрошовій формі. Відтак, власні кошти, використані фізичною особою - підприємцем на загальній системі оподаткування у господарській діяльності, не підлягають визнанню доходом та не впливають на визначення загального оподатковуваного доходу. За таких обставин, ці кошти не підлягають відображенню в Книзі обліку доходів і витрат.

При цьому фізична особа, яка має статус фізичної особи-підприємця, не позбавлена права займатися іншими видами оплачуваної діяльності та отримувати дохід також із джерел, відмінних від господарської діяльності, здійснюваної як ФОП.

Так з матеріалів справи вбачається, що протягом липня-грудня 2023 позивач здійснював перерахування коштів на загальну суму 552 500,00 грн. з банківського рахунку фізичної особи-підприємця на власний картковий рахунок як фізичної особи та в подальшому їх знімав готівковими коштами, що підтверджується як оборотно-сальдовою відомістю по рахунку 311 так і даними банківських виписок, що містяться у матеріалах справи.

У постанові від 12 червня 2018 у справі № 822/2198/17 Верховний Суд вказав, що, визначаючи предмет доказування у справі, суди повинні виходити з обставин, якими контролюючий орган обґрунтовує свою позицію, при цьому належним доказом, яким встановлюється податкове правопорушення, є акт перевірки контролюючого органу.

Водночас, у цій справі зі змісту акта перевірки слідує, що контролюючий орган не мав претензій до долучених позивачем до перевірки відомостей, квитанцій на проведення розрахунків з найманими працівниками по авансових звітах та авансових звітів та фактично їх дослідження не здійснював. Висновки про допущені позивачем податкового порушення ґрунтуються виключно на співставленні наявної у контролюючого органу інформації про обсяги готівкових коштів, коштів на рахунках, виручки за реалізовані послуги у періоді, що перевірявся, та не підтверджені жодними належними доказами.

Враховуючи викладене, суд вірно зазначив, що висновок податкового органу про завищення ФОП ОСОБА_1 документально підтверджених витрат, пов`язаних із господарською діяльністю щодо виплати добових витрат готівкою на 297 250,00 грн є необґрунтованим та безпідставним і спростовується обставинами, що викладені вище.

Вказаних доводів контролюючий орган в апеляційній скарзі жодним чином не спростував.

Отже, суд вірно зазначив, що податкові повідомлення-рішення від 09.05.2025 №7962/1700240523 про збільшення суми грошового зобов`язання за платежем: Податок на доходи фізичних осіб, що сплачуться фізичними особами за результатами річного декларування в розмірі 121 429,69 грн. та №7961/1700240523 про збільшення суми грошового зобов`язання за платежем: Військовий збір, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування в розмірі 10 120,14 грн. є протиправними, а тому обґрунтовано скасував їх.

В апеляційній скарзі відповідач також наголошує на тому, що проведеною перевіркою встановлено порушення вимог п.296.1 ст. 296 ПК України, а саме невірно визначено дохід платника єдиного податку. Перевіркою достовірності визначення в податковій декларації обсягу доходу встановлено заниження доходу за 2018 на суму 20665,66 грн., за 2019 на суму 55 000 грн., за 2020 на суму 34250 грн. Розбіжність виникла у зв`язку з тим, що ФОП не включено всю суму доходу отриману за надані послуги до податкової декларації. Зокрема, податковий орган в акті перевірки вказує, що вказану суму коштів позивачем було отримано у готівковій формі.

Разом з тим, судом першої інстанції було встановлено, що протягом 01.01.2018 по 31.12.2023 позивач не здійснював розрахунки за надані послуги (виконані роботи) у готівковій формі, форма розрахунків з контрагентами була виключно у безготівковій формі.

З наданих до перевірки та матеріалів справи банківських виписок за 01.01.2018 по 31.12.2023 вбачається, що за 2018 на розрахунковий рахунок позивача надійшли кошти на загальну суму 2 204 567,09 грн. Вказана сума коштів відображена підприємцем у податкових деклараціях за І-IV квартали 2018.

За 2019 позивачем на розрахунковий рахунок отримано кошти за надані послуги на загальну суму 3 064 930,83 грн. Вказана сума коштів відображена підприємцем у податкових деклараціях за І- IV квартали 2019.

За 2020 позивачем на розрахунковий рахунок отримано кошти за надані послуги на загальну суму 3 313 946,35 грн. Вказана сума коштів відображена підприємцем у податкових деклараціях за I- IV квартали 2020.

Таким чином, висновок податкового органу про порушення вимог п.292.1 ст. 292, п.295.3 ст. 295 ПК України є необґрунтованим та безпідставним.

У акті перевірки та відповіді на заперечення податковий орган стверджує, що розбіжність між задекларованим доходом виникла у зв`язку з не включенням до складу доходу, кошти, отримані за надані послуги, наведені у Додатку №5 до акту перевірки, зокрема по ПП «Аргат-ЮЛ» в сумі 5500 грн., ТОВ «Інтерфрахт Дніпро» в сумі 3300 грн., СП «Оптіма-Фарм ЛТД» в сумі 1340 грн., ТОВ «Завод Сітка Захід» в сумі 6000 грн., ППФ «Автотранском» в сумі 2323 грн., ТОВ «Монтажспецконструкція» в сумі 13 000 грн.

Разом з тим, суд встановив, що вказана розбіжність пояснюється тим, що по ПП «Аргат-Юл» у 1 кварталі 2018 у розрахунку 1 ДФ відображено нарахований та виплачений дохід в розмірі 11 200 грн., однак сума надходжень згідно банківських виписок становить 5700 грн., значить на думку податкового органу, кошти в сумі 5500 грн. ФОП отримав у готівковій формі, однак вказане не відповідає дійсності.

Так, у 1 кварталі 2018 ПП «Аргат-Юл» відобразило у розрахунку 1 ДФ суму нарахованого та виплаченого доходу в розмірі 11 200 грн., однак фактичне надходження коштів у 1 кварталі 5700 грн., у 2 кварталі ПП «Аргат-Юл» відобразило згідно розрахунку 1 ДФ суму нарахованого та виплаченого доходу в розмірі 8000 грн., однак згідно банківських виписок у 2 кварталі ПП «Аргат-Юл» перерахувало кошти в сумі 13 500 грн., тобто 8000 та 5500 грн., які вказане підприємство відобразило у розрахунку 1 ДФ у 1 кварталі 2018.

У 4 кварталі 2018 ПП «Аргат-Юл» відобразило у розрахунку 1 ДФ суму нарахованого та виплаченого доходу в розмірі 5500 грн., надійшло згідно банківських виписок 5500 грн.

Згідно додатку №2 до акту перевірки (сума отриманих доходів ФОП ОСОБА_1 ) по ПП «Аргат-Юл» надійшли та задекларовані кошти в розмірі 24700 грн. (тобто 5700 + 13500 + 5500=24700).

Таким чином, жодного доходу від ПП «Аргат-Юл» у готівковій формі вказаний ФОП не отримував, а різниця пояснюється тим, що вказане підприємство у тому кварталі у якому відобразило суму нарахованого та виплаченого доходу по банківському рахунку не перерахувало всю суму нарахованих коштів, а лише частину, а іншу частину перерахувало у іншому кварталі, тому і виникла розбіжність між відображеними даними у розрахунку 1 ДФ.

По ТОВ «Інтертрахт Дніпро», суд встановив, що жодної розбіжності нема, оскільки згідно поданого розрахунку 1 ДФ у 2 кварталі ТОВ відобразило суму нарахованого та виплаченого доходу на користь ФОП ОСОБА_1 в розмірі 56200 грн., на розрахунковий рахунок ФОП у 2 кварталі 2018 згідно наявних у матеріалах справи банківських виписок надійшли кошти на ту ж саму суму 56200 грн., а саме: 19.04.2018 – 2700 грн., 23.04.2018 - 14 583 грн., 05.05.2018 - 300 грн., 10.05.2018 - 300 грн., 11.05.2018 - 2617 грн., 11.05.2018 - 15 000 грн.. 23.05.2018 - 15 000 грн., 30.05.2018 - 3000 грн., 12.06.2018 - 2700 грн. Загальна сума 56200 грн., що підтверджується банківськими виписками за квітень- червень 2018. Отже, будь-якого доходу у готівковій формі в сумі 3300 грн. ФОП не отримував.

По СП «Оптіма-Фарм ЛТД», податковий орган вказує, що у 3 кварталі 2018 відображено суму нарахованого доходу по 1 ДФ в розмірі 4735 грн., по банківській виписці надійшло коштів на суму 3395 грн., різниця 1340 грн. отримана нібито в готівковій формі, однак податковий орган не враховує, що по банківських виписках надійшли кошти на суму 4735 грн., а саме: 29.08.2018 в розмірі 1340 грн., 25.09.2018 в розмірі 3395 грн., отже жодної невідповідності немає.

По ТОВ «Завод Сітка Захід» розбіжність в сумі 6000 грн. пояснюється тим, що вказану суму ТОВ відобразило у 3 кварталі 2018 згідно поданого розрахунку 1 ДФ, а фактично виплачено на користь ФОП ОСОБА_1 по банківській виписці 04.10.2018 на суму 6000 грн., однак у 4 кварталі 2018 ТОВ не відображало цю суму у звіті 1 ДФ, що говорить про те, що товариство перераховувало заборгованість, яка виникла ще у 3 кварталі 2018, однак фактично сплачено у 4 кварталі 2018, що підтверджується і додатком №5 до акту перевірки і банківською випискою по розрахунковому рахунку за жовтень 2018.

По ППФ «Автотранском» також немає жодної розбіжності, оскільки у 3 кварталі 2018 відображено по 1 ДФ суму виплаченого доходу в розмірі 6928 грн., а фактично на розрахунковий рахунок у 3 кварталі 2018 також надійшло 6928 грн., а саме: 11.07.2018 - 1208 грн., 14.08.2018 - 2323 грн., 18.09.2018 - 3397 грн.

По ТОВ «Монтажспецконструкція» також немає жодних розбіжностей, оскільки у 4 кварталі 2018 відображено нарахований дохід у розмірі 13 000 грн по 1 ДФ, і 31.10.2018 ці кошти надійшли на розрахунковий рахунок ФОП, що підтверджується банківською випискою за жовтень 2018.

По ТОВ «Гудвей Транс» у 2 кварталі 2019 також немає розбіжності, оскільки відображено суму по 1 ДФ в розмірі 14 000 грн., на розрахунковий рахунок по банківських виписках надійшли кошти в розмірі 14 000 грн. 04.06.2019 - 13500 грн., 18.06.2019 - 500 грн.

По ТОВ «Фомальгаут-Полімін», нарахований та виплачений дохід у 3 кварталі 2019 на суму 22 000 грн., кошти на суму 22 000 грн. надійшли 20.08.2019 - 16 500 грн., 21.10.2019 - 5500 грн.

По ТОВ «Свиспан Лімітед» відображено суму у розмірі 261 000 грн., у 3 кварталі 2019 надійшли кошти в розмірі 261 000 грн., 12.07.2019 – 35000 грн., 23.08.2019 - 35500 грн., 14.08.2019 - 17500 грн., 06.08.2019 - 52500 грн., 01.08.2019 – 24500 грн., 26.09.2019 - 42500 грн., 20.09.2019 - 36000 грн., 02.09.2019 - 17500 грн.

По ППФ «Автотранском» сума в 1000 грн., яка нібито була отримана готівкою надійшла на розрахунковий рахунок 17.07.2019 - 1000 грн.

По ТОВ «Корпорейд Транс» кошти надійшли 08.11.2019 в розмірі 13 000 грн.

По ТОВ «Конкрейт Груп» кошти в сумі 8 000 грн. надійшли 20.08.2019, що підтверджується банківською випискою за серпень 2019.

По ТОВ «ЛТЕК-Транс» кошти в сумі 14500 грн. надійшли 08.04.2020.

По ТОВ «ВПК-Україна» кошти в сумі 3000 грн. надійшли 31.03.2020.

По ТОВ «Склопластик» кошти в сумі 10 000 грн. надійшли 20.11.2020, 12.10.2020 кошти в сумі 14 000 грн.

Від ОСОБА_2 коти в сумі 7000 грн. надійшли 27.11.2020.

Від ФОП ОСОБА_3 кошти в сумі 2500 грн. надійшли 24.12.2020.

Кошти від ТОВ «ЛТЕК-Транс» в сумі 5 000 грн. надійшли на розрахунковий рахунок 18.01.2021, хоча були відображені у Звіті 1 ДФ як нарахований та виплачений дохід у 4 кварталі 2020.

Кошти від ТОВ «Авістранс» в сумі 5000 грн. надійшли на розрахунковий рахунок 05.11.2020.

З урахуванням вищевикладеного, судом першої інстанції було встановлено, що позивач не отримував дохід у готівковій формі у 2018-2023 роках, тому висновок відповідача про заниження доходу за 2018-2020 роки та як наслідок заниження єдиного податку є необґрунтованим та безпідставним і повністю спростований позивачем та наявними у матеріалах справи письмовими доказами.

Вказаних висновків суду відповідачем жодним чином не спростовано у апеляційній скарзі.

Таким чином, податкове повідомлення-рішення від 09.05.2025 №7959/1700240523 про збільшення суми грошового зобов`язання за платежем: Єдиний податок з фізичних осіб в розмірі 3 864,96 грн. є протиправним та правомірно було скасовано судом.

Перевіркою повноти визначення податкових зобов`язань з податку на додану вартість за період з 01.01.2018 по 31.12.2023 встановлено їх заниження на суму 48 488 грн., в т.ч. липень 2023 - 3620 грн., серпень 2023 - 4575 грн., вересень 2023 - 10610 грн., жовтень 2023 - 11058 грн., листопад 2023 - 17967 грн., грудень 2023 - 658 грн.

Заниження податку на додану вартість за 2023 пояснюється тим, що у позивача відсутнє документальне підтвердження використання у господарській діяльності пального, вартість якого віднесена до складу валових витрат в 2023, однак наявні документи (накладні та платіжні доручення) свідчать лише про придбання дизельного палива та не дають можливість встановити зв`язок вказаних витрат з господарською діяльністю.

Разом з тим, як було встановлено судом вище, висновок відповідача про неправомірність віднесення до складу витрат 2023 року вартість придбаного пального по ТОВ «ОКТАН-101» необґрунтованим та безпідставним з огляду на те, що господарські операції з ТОВ по придбанню пального підтверджені первинними документами, а придбане пальне використане в межах господарської діяльності ФОП ОСОБА_1 .

За змістом пп. 14.1.181 п. 14.1 ст.14 ПК України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до п. 187.1 ст. 187 ПК України датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на рахунок платника податку в банку/небанківському надавачу платіжних послуг як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг, оплата яких здійснюється електронними грошима, - дата зарахування електронних грошей платнику податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, на електронний гаманець, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку. Для документів, складених в електронній формі, датою оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку, вважається дата, зазначена у самому документі як дата його складення відповідно до Закону № 996-XIV, незалежно від дати накладення електронного підпису.

Згідно п. 188.1 ст. 188 ПК України база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім акцизного податку, який нараховується відповідно до підпунктів 213.1.9 і 213.1.14 пункту 213.1 статті 213 цього Кодексу, збору на обов`язкове державне пенсійне страхування, що справляється з вартості послуг стільникового рухомого зв`язку, податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб`єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів).

При цьому база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг не може бути нижче ціни придбання таких товарів/послуг, база оподаткування операцій з постачання самостійно виготовлених товарів/послуг не може бути нижче звичайних цін, а база оподаткування операцій з постачання необоротних активів не може бути нижче балансової (залишкової) вартості за даними бухгалтерського обліку, що склалася станом на початок звітного (податкового) періоду, протягом якого здійснюються такі операції (у разі відсутності обліку необоротних активів - виходячи із звичайної ціни).

Пунктом 189.1 ст. 188 ПК України встановлено, що у разі здійснення операцій відповідно до пункту 198.5 статті 198 цього Кодексу база оподаткування за необоротними активами визначається виходячи з балансової (залишкової) вартості, що склалася станом на початок звітного (податкового) періоду, протягом якого здійснюються такі операції (у разі відсутності обліку необоротних активів - виходячи із звичайної ціни), а за товарами/послугами - виходячи з вартості їх придбання.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів та послуг.

Згідно п. 198.2 ст. 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з:

- придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи;

- ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні засоби почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду (п.198.3 ст. 198 ПК України).

Згідно п.198.6 ст. 198 ПК України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/ розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями (тимчасовими, додатковими та іншими видами митних декларацій, за якими сплачуються суми податку до бюджету при ввезенні товарів на митну територію України), іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Перевіркою дотримання вимог Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» встановлено, що в період з 01.01.2018 по 30.06.2023 платник податків ФОП ОСОБА_1 перебував на спрощеній системі оподаткування та був платником єдиного податку 3 групи (ставка податку 3%).

Відповідно до п.296.10 ст.296 ПК України, що діяла 01.01.2018 реєстратори розрахункових операцій не застосовуються платниками єдиного податку: першої групи; другої і третьої груп (фізичні особи - підприємці) незалежно від обраного виду діяльності, обсяг доходу яких протягом календарного року не перевищує 1000000 гривень. У разі перевищення в календарному році обсягу доходу понад 1000000 гривень застосування реєстратора розрахункових операцій для такого платника єдиного податку є обов`язковим. Застосування реєстратора розрахункових операцій розпочинається з першого числа першого місяця кварталу, наступного за виникненням такого перевищення, та продовжується у всіх наступних податкових періодах протягом реєстрації суб`єкта господарювання як платника єдиного податку.

Проведеною перевіркою встановлено, що дохід платника єдиного податку за 9 місяців 2018 становить 1457212,75 грн., з них 18463,00 грн. готівкою, а отже, ФОП ОСОБА_1 зобов`язаний був застосовувати реєстратори розрахункових операцій.

Відповідно до ст. З Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» №265/95-ВР від 06.07.1995 (із змінами та доповненнями) (далі – Закон №265/95-ВР) суб`єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням електронних платіжних засобів, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також операції з приймання готівки для виконання платіжної операції зобов`язані проводити розрахункові операції на повну суму покупки (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій або через зареєстровані фіскальним сервером контролюючого органу програмні реєстратори розрахункових операцій зі створенням у паперовій та/або електронній формі відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій, або у випадках, передбачених цим Законом, із застосуванням зареєстрованих у встановленому порядку розрахункових книжок.

Виходячи з вищевикладеного проведеною перевіркою встановлено факт не проведення розрахункових операцій через реєстратори розрахункових операцій та/ або програмні реєстратори розрахункових операцій з фіскальним режимом роботи, що підтверджує виконання розрахункової операції, на окремому господарському об`єкті такого суб`єкта господарювання, чим порушено вимоги п.2 ст.3 Закону №265/95-ВР.

Однак, як вже було встановлено судом першої інстанції в рішенні від 10.11.2025, перевіркою питань щодо форм розрахунків, які використовувались платником податків ОСОБА_1 при отриманні доходу, встановлено що розрахунки за продані товари здійснювались в безготівковій формі, відповідно будь-якого доходу в готівковій формі в розмірі 15 385,83 грн. у 2018 позивач не отримував, та як наслідок, не мав обов`язку застосовувати РРО та не порушив вимоги ст. 3 Закону №265/95-ВР.

В ході розгляду справи судом встановлено, що по СП «Оптіма-Фарм ЛТД», податковий орган вказує, що у 3 кварталі 2018 відображено суму нарахованого доходу по 1 ДФ в розмірі 4735 грн., по банківській виписці надійшло коштів на суму 3395 грн., різниця 1340 грн. отримана в готівковій формі, однак судом встановлено, що згідно банківських виписок на розрахунковий рахунок від СП «Оптіма-Фарм ЛТД» надійшли кошти на суму 4735 грн., а саме: 29.08.2018 в розмірі 1340 грн., 25.09.2018 в розмірі 3395 грн., отже жодного доходу в готівковій формі отримано не було.

По ТОВ «Завод Сітка Захід» розбіжність в сумі 6000 грн. пояснюється тим, що вказану суму Товариство відобразило у 3 кварталі 2018 згідно поданого розрахунку 1 ДФ, а фактично виплачено по банківській виписці 04.10.2018 на суму 6000 грн., однак у 4 кварталі 2018 Товариство не відображало цю суму у звіті 1 ДФ, що говорить про те, що останнє перераховувало заборгованість, яка виникла ще у кварталі 2018, однак фактично сплачено у 4 кварталі 2018, що підтверджується і додатком №5 до акту перевірки і банківською випискою за жовтень 2018.

По ППФ «Автотранском» також немає ніякої розбіжності, оскільки у 3 кварталі 2018 відображено по 1 ДФ суму виплаченого доходу в розмірі 6928 грн., а фактично на розрахунковий рахунок у 3 кварталі 2018 також надійшло 6928 грн., а саме: 11.07.2018 - 1208 грн., 14.08.2018 - 2323 грн., 18.09.2018 - 3397 грн.

По ТОВ «Монтажспецконструкція» також немає ніяких розбіжностей, оскільки у 4 кварталі відображено нарахований дохід у розмірі 13 000 грн по 1 ДФ, і 31.10.2018 ці кошти надійшли на розрахунковий рахунок ФОП « ОСОБА_1 що підтверджується банківською випискою за жовтень 2018 року.

Таким чином, матеріали справи свідчать про те, що позивач у 2018 не отримував дохід у готівковій формі, тому не мав обов`язку застосовувати реєстратор розрахункових операцій.

Незважаючи на те, що акт перевірки не є самостійним предметом судового оскарження, він є одним із доказів в адміністративній справі про визнання протиправним рішення контролюючого органу, прийнятого за наслідками проведеної перевірки.

Зміст акта перевірки повинен деталізовано відображати суть встановлених контролюючим органом порушень та відповідати встановленим висновкам про вчинене платником податків порушення.

Описова частина акта перевірки повинна бути сформульована таким чином, щоб платник податків міг зрозуміти в чому, на думку податкового органу, полягає склад вчиненого правопорушення та, заперечуючи проти встановлених у висновках акта перевірки порушень, на підставі яких прийнято податкове повідомлення- рішення, мав змогу подати заперечення проти акта перевірки чи звернутися до суду з позовом про оскарження прийнятих за наслідками такої перевірки рішень контролюючого органу.

Правовий висновок щодо належного оформлення акта перевірки міститься у постанові Верховного Суду від 26.06.2023 (справа № 815/6819/14, адміністративне провадження №К/9901/19762/18).

Колегія суддів неодноразово звертала увагу, що невиконання податковим органом законодавчо встановлених вимог щодо змісту, форми, обґрунтованості та вмотивованості акта індивідуальної дії має наслідком визнання його протиправним.

Аналогічна правова позиція висловлювалась Верховним Судом, зокрема, у постановах від 03.10.2023 у справі № 380/4146/22, від 21.05.2019 у справі № 0940/1240/18, від 10.04.2020 у справі № 819/330/18 та від 18.06.2020 у справі № 824/245/19-а.

Таким чином, суд дійшов вірного висновку, що твердження контролюючого органу про порушення позивачем вимог п.2 ст.3 Закону №265/95-ВР є необґрунтованим та безпідставним, а податкове повідомлення-рішення від 09.05.2025 №7967/1700240523 про збільшення суми грошового зобов`язання за платежем: Штрафні санкції за порушення законодавства про патентування, за порушення норм регулювання обігу готівки та про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг в розмірі 222 100 грн. протиправним та підлягає до скасування повністю.

Щодо податкового повідомлення-рішення від 09.05.2025 №7966/1700240523 про збільшення суми грошового зобов`язання за платежем: Адміністративні штрафи та інші санкції в розмірі 1020 грн., то судом встановлено, що останнє прийнято у зв`язку із незабезпеченням зберігання первинних документів (актів виконаних робіт, надання послуг, накладних, рахунків на оплату тощо) за період діяльності, ведення якого передбачено законодавством, а також документів, пов`язаних із виконанням вимог законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, зокрема на підставі акта, що засвідчує факт не надання документів ОСОБА_1 до проведення документальної планової виїзної перевірки від 24.03.2025 533Ж6/17-00-24-05-19.

Вказаним актом встановлено не надання до проведення документальної планової перевірки наступних документів: оборотно-сальдовий баланс по всіх рахунках помісячно; оборотно-сальдові відомості 10, 15, 20, 28, 36, 63, 68, 91, 92, 93, 94 по субконто (в розрізі номенклатури, кількості та вартості помісячно); оборотно-сальдові відомості в розрізі контрагентів по рахунках 361, 362, 631, 632, 371, 377; аналізи рахунків 10, 15, 20, 28, 36, 37, 63, 68. 91, 92, 93, 94; інформацію про наявність земельних ділянок, у разі оренди надати договори; наявні дозвільні документи та ліцензії; інформацію про наявну дебіторську та кредиторську заборгованість, на початок і кінець кожного звітного періоду; оригінали виписок банку по всіх відкритих рахунках в банку за 2018; документи складського обліку (книги складського обліку, акти списання ТМЦ, лімітно- забірні картки на отримання матеріальних цінностей, тощо); інформацію щодо обладнання автомобілів GPS трекерами, (їх марку, час дообладнання автомобілів), дані GPS трекерів в розрізі автомобілів для встановлення фактичного маршруту автомобіля та використання ПММ; дані контрольних пристроїв (тахографів), встановлення яких передбачене Законом України «Про автомобільний транспорт» № 3492-IV від 23.02.2006 та Інструкції з використання контрольних пристроїв (тахографів) на автомобільному транспорті (затверджено наказом Міністерства транспорту та зв`язку України 24.06.2010 № 385; зареєстровано в Міністерстві юстиції України 20 жовтня 2010 за №946/18241) для встановлення фактичного маршруту автомобіля та використання ПММ; документи, що підтверджують необхідність проведення ремонтів ТЗ та заміни комплектуючих/запасних частин/мастильних матеріалів відповідно до «Положення про технічне обслуговування і ремонт дорожніх транспортних засобів автомобільного транспорту» регламентоване наказом Міністерства транспорту України від 30.03.1998 №102, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 28.04.1998 за № 268/2708; наказ щодо призначення матеріально відповідальної особи, товарну книгу кількісного руху нафтопродуктів (нафти) за формою № 31-НП, журнал обліку надходження нафти і нафтопродуктів за формою № 6-НП і журнал вимірювання нафти і нафтопродуктів у резервуарах за формою № 7-НП, приймальні акти, відомості на відпуск нафтопродуктів відповідно до Інструкції про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України затверджену наказом Мінпаливенерго України, Мінтрансзв`язку України, Мінекономіки України, Держпродспоживстандарту України № 281/171/578/155 від 20.05.2008, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 2 вересня 2008 за № 805/15496 (із змінами та доповненнями); картки обліку шин та акумуляторів за період, що підлягав перевірці, договір на утилізацію шин, акумуляторів; акти виконаних робіт з проведення ремонтів, наряди на виконання робіт відповідних транспортних засобів за період з 01.01.2018 по 30.06.2023; інформацію, стосовно формування ціни, наданих транспортних послуг.

Вказаний акт складений та підписаний заступником начальника відділу планових та позапланових перевірок оподаткування фізичних осіб управління оподаткування фізичних осіб Кобилянським О.В., та ГДІ відділу планових та позапланових перевірок оподаткування фізичних осіб управління оподаткування фізичних осіб Кучером О.І., Лукащук О.

Разом з тим, судом першої інстанції було встановлено, що на виконання надісланих контролюючим органом запитів про надання документів №1 від 11.03.2025, №2 від 24.03.2025 та №3 від 27.03.2025, позивачем згідно листа від 12.03.2025 №1, від 24.03.2025 №24/03-1, від 25.03.2025 №25/03-1 та від 28.03.2025 №28/03-1 надавались всі наявні у позивача документи, які стосувались документальної планової перевірки, а також відповідні пояснення щодо не надання оборотно-сальдових відомостей, аналізів рахунків, документів складського обліку та інших документів, які передбачені відповідними запитами.

Так, позивач в період з 01.01.2018 по 30.06.2023 перебував на спрощеній системі оподаткування та був платником єдиного податку 3 групи (ставка податку 3%).

Згідно п.296.1 ст. 296 ПК України, фізичні особи - підприємці - платники єдиного податку першої і другої груп та платники єдиного податку третьої групи, які не є платниками податку на додану вартість, ведуть облік у довільній формі шляхом помісячного відображення отриманих доходів.

Платники єдиного податку третьої групи (фізичні особи - підприємці), які є платниками податку на додану вартість, ведуть облік доходів і витрат за типовою формою та в порядку, що встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

При цьому фізичні особи - підприємці - платники єдиного податку третьої групи ведуть облік доходів і витрат від виробництва та реалізації власної сільськогосподарської продукції окремо від обліку доходів і витрат від здійснення інших видів підприємницької діяльності.

Облік доходів та витрат може вестися в паперовому та/або електронному вигляді, у тому числі через електронний кабінет.

Згідно ч.1 ст. 2 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» цей Закон поширюється на всіх юридичних осіб, створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно- правової форми і форми власності, на філії та представництва юридичної особи, утвореної відповідно до законодавства іноземної держави (далі - підприємства), які зобов`язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність, а також на операції з виконання державного та місцевих бюджетів і складання фінансової звітності про виконання бюджетів з урахуванням бюджетного законодавства.

Таким чином, ведення регістрів бухгалтерського обліку не передбачено чинним законодавством для фізичних осіб-підприємців.

Щодо не надання інших документів, то позивачем було надано відповідачу відповідні пояснення щодо причин їх не надання.

Як уже було зазначено вище, за приписами пункту 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Відповідно до підпункту 44.6 статті 44 ПК України у разі якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в абзаці другому пункту 44.7 цієї статті платник податків не надає посадовим особам контролюючого органу, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності.

Якщо платник податків після закінчення перевірки та до прийняття рішення контролюючим органом за результатами такої перевірки надає документи, що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, не надані під час перевірки (у випадках, передбачених абзацами другим і четвертим пункту 44.7 цієї статті) такі документи повинні бути враховані контролюючим органом під час розгляду ним питання про прийняття рішення.

Платник податків зобов`язаний надати посадовим (службовим) особам контролюючих органів у повному обсязі всі документи, що належать або пов`язані з предметом перевірки. Такий обов`язок виникає у платника податків після початку перевірки (пункт 85.2 статті 85 ПК України).

Пунктом 85.6 статті 85 ПК України передбачено, що у разі відмови платника податків або його законних представників надати копії документів посадовій (службовій) особі контролюючого органу така особа складає акт у довільній формі, що засвідчує факт відмови, із зазначенням посади, прізвища, імені, по батькові платника податків (його законного представника) та переліку документів, які йому запропоновано подати. Зазначений акт підписується посадовою (службовою) особою контролюючого органу та платником податків або його законним представником. У разі відмови платника податків або його законного представника від підписання зазначеного акта в ньому вчиняється відповідний запис.

Верховний Суд неодноразово висловлював правову позицію про те, що обов`язок контролюючого органу здійснювати перевірку на підставі первинних документів кореспондується з обов`язком платника податків зберігати такі первинні документи та надавати їх при перевірці.

Крім того, Верховний Суд у постанові від 08.11.2021 у справі №640/21601/19 сформулював висновок, відповідно до якого в частині ненадання документів під час здійснення податкового контролю склад вказаного правопорушення полягає саме в поведінці платника податків, направленої на ухилення ним від виконання обов`язку з надання контролюючим органам оригіналів чи копій документів на їх законну вимогу, тим самим створюючи перешкоди для здійснення податкового контролю. В той же час у разі відсутності підстав для висновку про створення перешкод у його здійсненні, в тому числі шляхом ухилення від надання документів чи їх копій, зокрема через поважні та об`єктивні причини, поведінку платника податків не можна кваліфікувати як таку, що утворює склад правопорушення. Не підпадає під таку кваліфікацію поведінка платника податків і у разі, якщо під час перевірки ним надані усі наявні у нього документи, але вони визнані контролюючим органом такими, що не в повній мірі підтверджують правильність даних податкового обліку. В такому випадку контролюючий орган має підстави для констатації помилок у податковому обліку із встановленням відповідного складу податкового порушення та застосуванням відповідних наслідків у вигляді визначення грошових зобов`язань за наявності для цього підстав. Отже, з`ясуванню підлягає те, чи дійсно позивач вживав усі залежні від нього заходи для забезпечення повної і об`єктивної перевірки, чи ухилявся від її проведення, а також перевірити та оцінити поведінку контролюючого органу (чи надав він реальну можливість платникові податків надати усі документи, чи у повній мірі забезпечив право на участь в її проведенні).

Будь-яких належних та допустимих доказів того, що позивач відмовлявся надати до перевірки документи на вимогу податкового органу, як-то акту, складеного у відповідності до пункту 85.6 статті 85 ПК України підписаного в тому числі і представником позивача, відповідач суду не надав.

Водночас, наявний в матеріалах справи акт, що складений ГУ ДПС у Рівненській області, не містять підпису ФОП ОСОБА_1 чи запису про відмову такої особи від їх підписання, та засвідчують лише факт ненадання документів, що, на переконання суду, не може свідчити про відмову платника податків надати копії первинних документів до перевірки.

Такі самі висновки були зроблені Верховним Судом у постанові від 07.03.2023 № 826/14312/16.

З огляду на вищевикладене, суд дійшов до обґрунтованого висновку про протиправність податкового повідомлення-рішення від 09.05.2025 №7966/1700240523 про збільшення суми грошового зобов`язання за платежем: Адміністративні штрафи та інші санкції в розмірі 1020 грн.

Відповідно до ч.1 ст.308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Таким чином, колегія суддів не надає оцінки судовому рішенню в частині відмови у задоволенні позовних вимог.

Враховуючи наведене вище, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про наявність підстав для часткового задоволення позову.

При обґрунтуванні даного судового рішення суд апеляційної інстанції також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах «Салов проти України» (заява № 65518/01; пункт 89), «Пронін проти України» (заява № 63566/00; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «РуїсТоріха проти Іспанії» (RuizTorija v. Spain) серія A. 303-A; пункт 29).

Враховуючи вищевикладене, беручи до уваги докази, наявні в матеріалах справи, колегія суддів прийшла до висновку, що доводи апеляційної скарги, наведені на спростування висновків суду першої інстанції, не містять належного обґрунтування чи нових переконливих доказів, які б були безпідставно залишені без уваги судом першої інстанції.

Відтак, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції є законним, доводи апеляційної скарги зроблених судом першої інстанції висновків не спростовують і при ухваленні оскарженого судового рішення порушень норм матеріального та процесуального права ним допущено не було тому, відсутні підстави для скасування чи зміни оспореного судового рішення.

Судові витрати розподілу не підлягають з огляду на результат вирішення апеляційної скарги та виходячи з вимог ст. 139 КАС України.

Керуючись ст.ст. 243, 308, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

постановив:

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Рівненській області залишити без задоволення, рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 10 листопада 2025 року у справі №460/15629/25 – без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків встановлених ч.5 ст.328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя І. М. Обрізко

судді Л. П. Іщук

М.А. Пліш

Повне судове рішення складено 01.06.2026.