Постанова від 20 травня 2026 р. у справі №380/16568/21 — Восьмий апеляційний адміністративний суд

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 травня 2026 рокуЛьвівСправа № 380/16568/21 пров. № А/857/13285/26

Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:

Головуючого судді Мандзія О.П.,

суддів Гудима Л.Я., Качмара В.Я.,

за участю секретаря судового засідання Гепфель А.А.,

від позивача Яценко С.А.,

від відповідача Білоус А.Т.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Львові в режимі відеоконференції адміністративну справу №380/16568/21 за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Львівській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, провадження в якій відкрито за апеляційною скаргою Головного управління ДПС у Львівській області на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 15 червня 2022 року, -

суддя у І інстанції Кузан Р.І.,

час ухвалення рішення 15 год 29 хв,

місце ухвалення рішення м. Львів,

дата складення повного тексту рішення 27 червня 2022 року,

ВСТАНОВИВ:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_2 (далі – позивач, ФОП ОСОБА_1 ) звернувся до суду з позовом до Головного управління ДПС у Львівській області (далі – апелянт, відповідач, ГУ ДПС у Львівській області), в якому просив визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Львівській області від 19 квітня 2021 року №0083460709.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що оскаржуване рішення відповідача протиправним, оскільки висновки податкового органу, на підставі яких воно прийняте, є необґрунтованими. Працівниками податкового органу не було встановлено власника металевої ємності, з якої була здійснена заправка дизельним пальним автомобіля працівників ГУ ДПС у Львівській області та не було встановлено власника дизельного пального. Також, під час проведення фактичної перевірки працівниками податкового органу не були використані/перевірені первинні бухгалтерські документи ФОП ОСОБА_1 щодо придбання та використання ним дизельного пального та не були здійснені заміри залишків дизельного пального в металевій ємності. Позивач вказує, що він як фізична особа-підприємець дизельне пальне протягом квітня 2020 - квітня 2021 років не придбавав і в його резервуарі пальне було відсутнє. Відповідно, як фізична особа-підприємець, не міг заправити автомобіль працівників ГУ ДПС у Львівській області власним дизельним пальним.

Позивач зазначив, що відповідно до договору оренди нежитлового приміщення від 02.01.2021 частину нежитлового приміщення площею 20 кв.м. та розміщену в ньому металеву ємність для зберігання пального орендує Мале приватне виробничо-комерційне підприємство «Хева і К» (далі – МПВКП «Хева і К»). Вказує, що 31.03.2021 він здійснив заправку автомобіля працівників ГУ ДІІС у Львівській області дизельним пальним, яке належить МПВКП «Хева і К» в кількості 52,17 л вартістю 23 грн. за літр на суму 1200 гри. з металевої ємності, яку орендує МПВКП «Хева і К».

Крім того позивач вказує, що разова заправка автомобіля не є торговельною діяльністю, тобто систематичною та з метою отримання прибутку, що свідчить про відсутність підстав для застосування штрафу у розмірі 500000,00 грн.

Таким чином, оскільки під час проведення фактичної перевірки не був встановлений факт реалізації ним власного дизельного пального, то у ГУ ДПС у Львівській області були відсутні правові підстави для застосування штрафу у розмірі 500000 грн. за реалізацію пального без ліцензії.

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 15.06.2022 у цій справі позов задоволено повністю. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Львівській області від 19.04.2021 №0083460709 на суму 500000,00 грн. Стягнуто з Головного управління ДПС у Львівській області за рахунок бюджетних асигнувань на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 судовий збір в сумі 5000 (п`ять тисяч) грн.

Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 06.12.2022 у цій справі апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Львівській області задоволено. Скасовано рішення Львівського окружного адміністративного суду від 15 червня 2022 року у справі №380/16568/21 та у задоволенні позову Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 відмовлено.

Постановою Верховного Суду від 06.02.2026 у справі №380/16568/21 касаційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 задоволено; постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 06.12.2022 скасовано, а справу направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Ухвалою від 04.03.2026 справу прийнято до провадження та призначено до апеляційного розгляду в судовому засіданні.

Так, мотиви апеляційної скарги ГУ ДПС у Львівській області зводяться до того, що ФОП ОСОБА_1 отримав ліцензію на право зберігання пального (виключно для потреб власного споживання для власних потреб чи промислової переробки) №13090414202000411 (термін дії з 05 березня 2020 року до 05 березня 2025 року). Фактичною перевіркою було встановлено, що у своїй діяльності позивач використовує резервуар ємністю 14000 л. 31.03.2021 ФОП ОСОБА_1 особисто здійснив заправку дизельним паливом автомобіля працівників ГУ ДПС у кількості 52,17 л на загальну суму 1200,0 грн. Посилання позивача на те, що дизельне паливо належало МПВКП «Хева і К» не підтверджено документально.

У відзиві на апеляційну скаргу відповідача ФОП ОСОБА_1 підтримав доводи, викладені у оскаржуваному судовому рішенні, заперечив обґрунтованість апеляційних вимог та просив залишити рішення суду першої інстанції без змін, а апеляційну скаргу – без задоволення.

Відповідно до додаткових пояснень від 09.03.2026, позивач вказав, що питання власника пального та резервуара, з якого здійснено заправку автомобіля досліджено в межах справи №380/20769/21, яке набрало законної сили. А тому, відповідно до приписів ч. 4 ст. 78 Кодексу адміністративного судочинства України такі не потребують додаткового встановлення.

Оскільки позивач здійснив заправку автомобіля дизельним паливом, власником якого він не був, та з резервуара, який використовує в господарській діяльності МПВКП «Хева і К», то застосування до позивача штрафу у розмірі 500000 грн за реалізацію пального без ліцензії, є протиправним.

ФОП ОСОБА_1 просив скаргу Головного управління ДПС у Львівській області залишити без задоволення, а рішення Львівського окружного адміністративного суду від 15.06.2022 у цій справі.

Від Головного управління ДПС у Львівській області також надійшли додаткові пояснення у справі, відповідно до яких наголошено, що з врахуванням приписів ст. 17 Закону України №481/95-ВР відповідальність суб`єкта господарської діяльності настає у випадку здійснення реалізації пального іншим особам на підставі ліцензії на право зберігання пального, отриманої на підставі заяви виключно для потреб власного споживання чи промислової переробки. Безспірним є встановлення факту реалізації позивачем 31.03.2021 посадовим особам контролюючого органу дизельного палива у кількості 52,17 л вартістю 23 грн/л у бак автомобіля на загальну суму 1200,00 грн. У своїх власних поясненнях позивач від 31.03.2021 позивач визнав факт реалізації дизельного палива із свого резервуару на суму 1200,00 грн. Незаконною є реалізація пального без відповідних документів, у спірному випадку – без ліцензії на право здійснення торгівлі пальним.

Тобто, при здійсненні реалізації 31.03.2021 дизельного палива у кількості 52,17 л іншим особам позивач усвідомлював, що порушує заборону здійснювати такі дії, оскільки не отримував ліцензії на право роздрібної торгівлі пальним, а отже діяв з метою отримання незаконного прибутку. Орендар ємності , що належить на праві приватної власності позивачу на момент вчинення правопорушення не отримував відповідного типу ліцензії на право здійснювати роздрібну торгівлю пальним, а отже не мав намірів здійснити реалізацію пального стороннім особам 31.03.2021, не уповноважував позивача здійснювати реалізацію пального від свого імені, позивач свідомо із злочинним умислом без відома орендаря та власника пального здійснив реалізацію пального стороннім особам. Як було встановлено в іншій судовій справі, орендар дійсно не знав та не уповноважував позивача розпоряджатись пальним, що знаходилось в орендованій ємності в тому ж приміщенні, що і інша ємність, що належить також на праві приватної власності позивачу. А отже, позивач повинен нести відповідальність у вигляді штрафу у разі реалізації пального іншим особам на підставі ліцензії на право зберігання пального, отриманої на підставі заяви виключно для потреб власного споживання чи промислової переробки у розмірі - 500000,0 гривень.

Апелянт просив апеляційну скаргу задовольнити та скасувати рішення Львівського окружного адміністративного суду від 15.06.2022 та винести нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог ФОП ОСОБА_1 відмовити повністю.

Представник апелянта в судовому засідання вимоги апеляційної скарги підтримав. Просив рішення Львівського окружного адміністративного суду від 15.06.2022 у цій справі скасувати та ухвалити нове про відмову в задоволенні позову повністю.

Представник позивача проти вимог апеляційної скарги заперечив повністю. Вважає рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим, а отже апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення Львівського окружного адміністративного суду від 15.06.2022 – без змін.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства (далі - КАС України) суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, дослідивши обставини справи, доводи апеляційної скарги та відзиву, колегія суддів дійшла переконання, що така не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що за адресою АДРЕСА_1 розміщено декілька резервуарів для зберігання пального місткістю 14000 л та 10000 л. Сторонами не надано суду належних та допустимих доказів на підтвердження своїх доводів щодо власника резервуара, з якого відбувалась заправка автомобіля в ході фактичної перевірки, та власника пального. Окрім того, розмір штрафної санкції, який передбачений у частині 2 статті 17 Закону №481/95-ВР за роздрібну торгівлю пальним без наявності ліцензії, становить 250 000,00 грн, а у оскаржуваному ППР відповідачем до позивача застосовано штраф у розмірі 500 000 грн. Водночас постановою Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 07 травня 2021 року у справі №442/3197/21 було закрито провадження у адміністративній справі щодо ОСОБА_1 за частиною 1 статті 164 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі – КУпАП) у зв`язку із відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення. Крім того зазначено, що фактична перевірка ФОП ОСОБА_1 проведена 31.03.2021, а акт перевірки складено, зареєстровано та підписано посадовими особами відповідача лише 02.04.2021 з порушенням встановленого порядку.

Розглядаючи справу, апеляційний суд враховує таке.

Встановлено та підтверджується письмовими доказами, долученими до матеріалів справи, що ОСОБА_1 зареєстрований як фізична особа-підприємець, перебуває на обліку в Головному управлінні ДПС у Львівській області, основний вид діяльності технічне обслуговування та ремонт автотранспортних засобів (КВЕД 45.20).

На підставі наказу ГУ ДПС у Львівській області від 17.03.2021 №975-ПП та направлень від 31.03.2021 №3596, 3597 посадовими особами відповідача 31.03.2021 проведена перевірка господарської одиниці, що розташована за адресою АДРЕСА_2 в суб`єкта господарської діяльності ФОП ОСОБА_1 .

За результатами вказаної перевірки складено акт від 02.04.2021 за №7486/13/09/РРО/ НОМЕР_1 (далі - Акт перевірки).

Перевіркою встановлено, що 31.03.2021 о 10:27 год. ФОП ОСОБА_1 проведено реалізацію пального (дизельне паливо) в кількості 52.17 літрів вартістю 23,00 грн за 1 літр безпосередньо в бак автомобіля Фольксваген Пасат з дизельним двигуном. Розрахункову операцію на суму 1200,0грн проведено на об`єкті фактичної перевірки (місце зберігання пального, яке належить ФОП ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_2 ) з металевої ємності через вимірювальний прилад.

Ліцензія на право роздрібної торгівлі пальним ФОП ОСОБА_1 період дії якої підпадає на дату продажу пального, а саме 31.03.2021 відсутня.

Згідно з висновками акту перевірки позивачем, серед іншого, порушено вимоги ч. 1, ч. 20 ст. 15 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального», а саме здійснення роздрібної торгівлі пальним без наявності відповідної ліцензії.

На підставі таких висновків акту перевірки ГУ ДПС у Львівській області прийнято податкове повідомлення-рішення №0083460709 від 19.04.2021, згідно з яким на підставі п.п. 54.3.3 п. 54.3 ст. 54 та абз. 24 ч. 2 ст. 2 ст. 17 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального» за порушення вимог ч. 1 та ч. 20 ст. 15 цього закону застосовано до позивача штрафні (фінансові) санкції в сумі 500000,00 грн.

Позивач, вважаючи вищезазначене податкове повідомлення-рішення протиправним, звернувся до суду з позовом для захисту своїх прав та законних інтересів.

Скасовуючи постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 06.12.2022 та направляючи справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, Верховний Суд вказав, що суд апеляційної інстанції не надав оцінку доводам позивача і не дослідив, чи дійсно позивач здійснював реалізацію належного йому пального через вимірювальний прилад безпосередньо у бак автомобіля з метою його реалізації та з якого резервуара відбувалася заправка автомобіля і чи дійсно цей резервуар належить саме позивачу.

Під час нового розгляду справи суду апеляційної інстанції необхідно врахувати все вище викладене, всебічно і повно з`ясувати і перевірити всі фактичні обставини справи, докази, якими вони підтверджуються та прийняти обґрунтоване і законне судове рішення.

Надаючи оцінку доводам апеляційної скарги, апеляційний суд зазначає таке.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Завданням адміністративного судочинства відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, порядок проведення перевірок, права та обов`язки платників податків, адміністративний арешт майна, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються Податковим кодексом України від 02.12.2010 №2755-VI (далі - ПК України).

Підпунктом 75.1.3 пункту 75.1 статті 75 ПК України визначено, що фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об`єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється контролюючим органом щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами).

Основні засади державної політики щодо регулювання виробництва, експорту, імпорту, оптової і роздрібної торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим та зерновим дистилятом, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, спиртом-сирцем плодовим, біоетанолом, алкогольними напоями, тютюновими виробами та пальним, забезпечення їх високої якості та захисту здоров`я громадян, а також посилення боротьби з незаконним виробництвом та обігом алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального на території України визначає Закон України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, спиртових дистилятів, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального» №481/95-BP від 19.12.1995 (у редакції, чинній станом на момент виникнення спірних правовідносин; втратив чинність з 01.01.2025, далі – Закон №481/95-BP).

У статті 1 вказаного Закону установлено, що роздрібна торгівля пальним - діяльність із придбання або отримання та подальшого продажу або відпуску пального із зміною або без зміни його фізико-хімічних характеристик з автозаправної станції/автогазозаправної станції/газонаповнювальної станції/газонаповнювального пункту та інших місць роздрібної торгівлі через паливороздавальні колонки та/або оливороздавальні колонки та/або реалізація скрапленого вуглеводневого газу в балонах для побутових потреб населення та інших споживачів; ліцензія (спеціальний дозвіл) - документ державного зразка, який засвідчує право суб`єкта господарювання (у тому числі іноземного суб`єкта господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво) на провадження одного із зазначених у цьому Законі видів діяльності протягом визначеного строку.

Відповідно до ч. 1 ст. 15 Закону №481/95-ВР, імпорт, експорт алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, здійснюються суб`єктами господарювання (у тому числі іноземними суб`єктами господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) всіх форм власності без наявності ліцензії. Оптова торгівля на території України алкогольними напоями, тютюновими виробами, рідинами, що використовуються в електронних сигаретах, здійснюється за наявності у суб`єктів господарювання (у тому числі іноземних суб`єктів господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) всіх форм власності ліцензії на оптову торгівлю алкогольними напоями, тютюновими виробами, рідинами, що використовуються в електронних сигаретах. Оптова торгівля пальним та зберігання пального здійснюються суб`єктами господарювання (у тому числі іноземними суб`єктами господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) всіх форм власності за наявності ліцензії.

Згідно з ч. 20 ст. 15 Закону №481/95-BP роздрібна торгівля алкогольними напоями (крім столових вин) або тютюновими виробами, або рідинами, що використовуються в електронних сигаретах, або пальним може здійснюватися суб`єктами господарювання (у тому числі іноземними суб`єктами господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) всіх форм власності, у тому числі їх виробниками, за наявності у них ліцензій на роздрібну торгівлю.

Частиною 1 ст. 16 Закону №481/95-BP передбачено, що контроль за дотриманням норм цього Закону здійснюють органи, які видають ліцензії, а також інші органи в межах компетенції, визначеної законами України. Контроль за дотриманням вимог відповідності матеріально-технічної бази вимогам законодавства до малих виробництв виноробної продукції здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері безпечності та окремих показників якості харчових продуктів.

За правилами підпункту 54.3.3 п. 54.3 ст. 54 ПК України контролюючий орган зобов`язаний самостійно визначити суму грошових зобов`язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток або від`ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, або зменшення суми податку на доходи фізичних осіб, задекларовану до повернення з бюджету у зв`язку із використанням платником податку права на податкову знижку, якщо згідно з податковим та іншим законодавством особою, відповідальною за нарахування сум податкових зобов`язань з окремого податку або збору та/або іншого зобов`язання, контроль за сплатою якого покладено на контролюючі органи, застосування штрафних (фінансових) санкцій та нарахування пені, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, є контролюючий орган.

Частиною 2 ст. 17 Закону №481/95-BP передбачено, що до суб`єктів господарювання (у тому числі іноземних суб`єктів господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафів у разі надання послуг із зберігання пального іншим суб`єктам господарювання та/або реалізація пального іншим особам на підставі ліцензії на право зберігання пального, отриманої на підставі заяви виключно для потреб власного споживання чи промислової переробки відповідно до ст. 15 цього Закону, - 500000 гривень.

Позивач станом на момент проведення фактичної перевірки мав чинну ліцензію на право зберігання пального від 05.03.2020 №13090414202000411.

За висновками акта перевірки, позивач 31.03.2021 реалізував дизельне паливо у кількості 52,17л вартістю 23,00 грн/л у бак автомобіля на загальну суму 1200,00 грн та позивач надав письмові поясненнями про факт реалізації дизельного палива із резервуару на суму 1200,00 грн за ціною 23,00 грн (Т.1, а.с.100).

Водночас, позивач заперечив здійснення ним господарської діяльності з торгівлі пальним; на час проведення фактичної перевірки у нього не було власного дизельного пального. Пальне, яким він заправив автомобіль посадових осіб відповідача, належало третій особі МПВКП «Хева і К».

У контексті спірних правовідносин, слід зазначити, що Верховний Суд у постанові від 06.02.2026 акцентував увагу на необхідності встановлення з якого саме резервуару (10000 л чи 14000 л) здійснено відпуск товару.

Своєю чергою, відповідні обставини були предметом судового розгляду у межах справи №380/20769/21 за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Львівській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0083450709 від 19.04.2021, прийнятого за наслідками фактичної перевірки 31.03.2021 на підставі акта №7486/13/09/РРО/ НОМЕР_1 .

Так, у постанові Восьмого апеляційного адміністративного суду від 24.02.2025 у цій справі, якою залишено без змін рішення Львівського окружного адміністративного суду від 18.06.2024, зафіксовано, що відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності №82710833 від 17.03.2017р. власником приміщення і майна, зокрема, резервуарів, яке в ньому розміщене, за адресою: АДРЕСА_2 , є позивач.

Відповідно до договору оренди № б/н від 02.01.2021р. ФОП ОСОБА_1 передав, а третя особа МПВКП «Хева і К» прийняло у строкове платне користування нежитлове приміщення за адресою: АДРЕСА_2 , загальною площею 20 кв.м. для розміщення та обслуговування цистерни.

15.02.2021 МПВКП «Хева і К» отримала ліцензію № 13090114202100035 на право зберігання пального за адресою: АДРЕСА_2 . Загальна місткість резервуару, що використовується третьою особою для зберігання пального, становить 10000 л.

Таким чином, за адресою: АДРЕСА_2 , розміщено два резервуари для зберігання пального, місткістю 14000 л та 10000 л.

Впродовж квітня 2020 року - квітня 2021 року позивач дизельне пальне не придбавав, що підтверджується договором купівлі-продажу товарів № 48ДГ-17627/20 від 27.04.2020р. та банківською випискою за період з 01.04.2020 по 01.04.202.

На дату проведення перевірки в резервуарі об`ємом 14000 літрів дизельне пальне не зберігалось.

Водночас, МПВКП «Хева і К» придбавало дизельне пальне і на дату проведення перевірки в резервуарі об`ємом 10000 літрів зберігалось дизельне пальне в кількості 620 л, що підтверджується актом звірки між МПВКП «Хева і К» та ТзОВ «ОККО-Бізнес Партнер» від 25.05.2022р., довідкою МПВКП «Хева і К» від 25.05.2022, договором купівлі-продажу товарів № 48ДГ-5004/20 від 18.02.2020., відомостями використання палива за березень від 31.03.2021р., фотографіями резервуарів, розміщених в приміщенні за адресою: м.Дрогобич, вул. В.Великого, буд.7/4; письмовими поясненнями третьої особи .

Під час проведення спірної перевірки відповідач не встановив, з якого резервуару здійснювалась заправка дизельним пальним автомобіля працівників ГУ ДПС у Львівській обл. Із змісту акта перевірки та долучених до нього документів, фотографій слідує, що посадові особи контролюючого органу в нежитлове приміщення, в якому розміщені резервуари, не заходили, факт розміщення в приміщенні двох резервуарів не встановили, перевірку первинних документів не проводили, залишки дизельного пального в резервуарах не заміряли, тобто, не встановили власника дизельного пального, що є необхідною умовою для застосування санкцій за недотриманні вимог щодо реалізації пального.

Отже, документально підтверджено придбання дизельного пального і його зберігання в резервуарі місткістю 10000 літрів лише юридичною особою МПВКП «Хева і К».

Доводи відповідача про те, що позивач міг мати у ємкості необліковане пальне та здійснювати його реалізацію з метою отримання доходу без сплати податків, є лише припущенням контролюючого органу та не підтверджується жодними доказами.

Таким чином, правові підстави для застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій за порушення пп.212.3.4 п.212.3 ст.212, пп.230.1.2 п.230.1 ст.230 ПК України в порядку ст.128-1 ПК України не доведені відповідачем. Відповідне податкове повідомлення-рішення визнано протиправним та скасовано.

Відповідно до приписів ч. 4 ст. 78 КАС України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Доцільно зауважити, що відповідні обставини не спростовано в ході розгляду цієї справи.

Підсумовуючи викладене у сукупності, за вказаною адресою (м.Дрогобич, вул. В.Великого, буд.7/4) діяльність веде як позивач (резервуар 14000л), так і МПВКП «Хева і К», якому передано резервуар для зберігання пального в користування (оренда) місткістю 10000л. При цьому, як позивач, так і орендар мали ліцензії на право зберігання пального, чинні на момент проведення перевірки. Однак, відповідачем не доведено, що впродовж квітня 2020 року – квітня 2021 року не придбавав пального та на дату перевірки пальне у резервуарі 14000л було відсутнє. Проте, МПВКП «Хева і К» придбавало пальне і в резервуарі 10000л таке зберігалося у кількості 620 л.

Відповідач в ході судового розгляду не підтвердив, що в ході перевірки уповноважені представники контролюючого органу встановлювали з якого резервуару здійснено заправку автомобіля контролюючого органу пальним, вимірювального пристрою не встановлювали, не встановлювали користувача резервуару.

Сторона позивача наголосила, що позивач здійснив заправку автомобіля пальним, власником якого він не був, та з резервуара, який використовує у господарській діяльності МПВКП «Хева і К», однак вказане не є реалізацією пального без ліцензії та підставою для застосування штрафу.

Згідно зі ст. 3 Господарського кодексу України під господарською діяльністю розуміється діяльність суб`єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб`єкти підприємництва - підприємцями. Господарська діяльність може здійснюватись і без мети одержання прибутку (некомерційна господарська діяльність).

Відповідно до п.14.1.36 ПК України господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Таким чином, необхідною ознакою господарської діяльності є її систематичність. В контексті спірних правовідносин суд зазначає, що встановлення відповідачем факту одноразової реалізації пального не є достатнім доказом того, що позивачем здійснюється господарська діяльність з вироблення, оброблення (перероблення), змішування, розливу, навантаження-розвантаження, зберігання, реалізації пального. За відсутності відповідної ліцензії, такі дії можуть свідчити лише про наявність порушень вимог законодавства у сфері виробництва та обігу підакцизних товарів.

Крім того, у судовому порядку встановлено відсутність у діях позивача складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 164 КУпАП щодо ведення господарської діяльності без державної реєстрації як суб`єкта господарювання або без одержання ліцензії на певний вид діяльності, або без одержання документа дозвільного характеру. Постанова Дрогобицького районного суду Львівської області від 07.05.2021 у справі №442/3197/21 набрала законної сили.

Підсумовуючи викладене у сукупності, відповідачем не доведено факту вчинення позивачем порушень вимог ч.ч. 1, 20 ст. 15 Закону №481/95-ВР та наявності правових підстав для застосування до позивача штрафних санкцій у розмірі 500000,00 грн.

Відповідно до статті 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Порушень норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильного застосування норм матеріального права поза межами вимог апелянта та доводів, викладених у апеляційній скарзі, у ході апеляційного розгляду справи встановлено не було.

З огляду на викладене суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що суд першої інстанції, правильно встановив фактичні обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а відтак апеляційну скаргу слід залишити без задоволення.

Керуючись ст. 2, 268, 287, 272, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд апеляційної інстанції,

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Львівській області залишити без задоволення, а рішення Львівського окружного адміністративного суду 15 червня 2022 року у справі №380/16568/21 - без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя О. П. Мандзій

судді Л. Я. Гудим

В. Я. Качмар

Повне судове рішення складено 01.06.26