Постанова від 01 червня 2026 р. у справі №560/2084/25 — Сьомий апеляційний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 560/2084/25 Головуючий суддя 1-ої інстанції - Польовий О.Л.

Суддя-доповідач - Гнап Д.Д.

02 червня 2026 року

м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючої судді: Гнап Д.Д.

суддів: Яремчукa К.О. Сушка О.О. ,

розглянув в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Хмельницькій області на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 16 лютого 2026 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «БІОРІН» до Головного управління ДПС у Хмельницькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.

І. КОРОТКИЙ ЗМІСТ ПОЗОВНИХ ВИМОГ І РІШЕННЯ СУДУ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ

До Хмельницького окружного адміністративного суду звернулось ТОВ "БІОРІН" з позовом до Головного управління ДПС у Хмельницькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 10.10.2024 № 24868/2201-0702 та від 10.01.2025 № 609/2201-0702.

Позивач просив скасувати зазначені податкові повідомлення-рішення, мотивуючи вимоги наявністю належним чином оформлених первинних документів, що підтверджують факт здійснення поставок.

Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 16 лютого 2026 року у справі № 560/2084/25 позов задоволено частково: визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 10.01.2025 №609/2201-0702, а у задоволенні решти вимог відмовлено.

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов висновку, що надані позивачем видаткові накладні, акти та товарно-транспортні накладні є достатніми доказами реальності операцій, а доводи податкового органу про відсутність ресурсів у контрагентів не спростовують факт руху активів.

ІІ. УЗАГАЛЬНЕНІ ДОВОДИ АПЕЛЯЦІЙНОЇ СКАРГИ ТА ПОЗИЦІЙ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Відповідач, не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції в частині задоволення позову, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати судове рішення та ухвалити нове про відмову у позові в повному обсязі.

В обґрунтування апеляційної скарги посилається на неповне з`ясування судом першої інстанції обставин справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Зазначає, що суд першої інстанції не надав належної оцінки сукупності доказів, які, на думку контролюючого органу, свідчать про нереальність господарських операцій ТОВ «БІОРІН» із ТОВ «Вінеф Менеджмент» та ТОВ «Булон».

Також скаржник вказує на невстановлення факту законного введення товару в обіг, відсутність підтвердженого джерела походження товару, відсутність у контрагентів необхідних трудових, матеріальних, складських і транспортних ресурсів, недоліки в оформленні товарно-транспортних накладних, непідтвердження транспортування товару, відсутність сертифікатів якості, наявність рішень про відповідність контрагентів критеріям ризиковості, кримінальних проваджень, а також відсутність наказів і звітів про відрядження директора позивача.

Позивач правом подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався.

ІІІ. ВСТАНОВЛЕНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ

Головним управлінням ДПС у Хмельницькій області проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «БІОРІН» щодо дотримання вимог податкового законодавства при декларуванні від`ємного значення податку на додану вартість за червень 2024 року.

За результатами перевірки складено акт від 13.09.2024 №20203/22-01-07-02-05/44468898, у якому контролюючий орган дійшов висновку про порушення позивачем вимог податкового законодавства, що, зокрема, призвело до завищення суми від`ємного значення ПДВ, яка підлягає зарахуванню до складу податкового кредиту наступного звітного періоду.

Не погодившись із висновками акта перевірки, ТОВ «БІОРІН» подало заперечення, однак за результатами їх розгляду контролюючий орган у відповідній частині залишив свої висновки без змін.

На підставі акта перевірки ГУ ДПС у Хмельницькій області прийняло податкове повідомлення-рішення від 10.10.2024 №24868/2201-0702 про зменшення суми від`ємного значення ПДВ.

За результатами адміністративного оскарження ДПС України скасувала податкове повідомлення-рішення від 10.10.2024 №24868/2201-0702 в частині встановленого перевіркою заниження задекларованих показників за операціями, що оподатковуються за основною ставкою червня 2024 року, в сумі 68 844 грн, а в іншій частині залишила його без змін. З урахуванням рішення ДПС України від 08.01.2025 № 415/6/99-00-06-01-03-06 ГУ ДПС у Хмельницькій області прийняло податкове повідомлення-рішення від 10.01.2025 №609/2201-0702, яким визначило позивачу суму завищення від`ємного значення ПДВ у розмірі 217 259 грн.

Вважаючи зазначені податкові повідомлення-рішення протиправними, позивач звернувся до суду з цим позовом.

IV. ОЦІНКА ВИСНОВКІВ СУДУ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ ТА ДОВОДІВ АПЕЛЯЦІЙНОЇ СКАРГИ

Відповідно до частини першої статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Зміст апеляційної скарги свідчить, що її доводи спрямовані на спростування висновків суду першої інстанції щодо реальності господарських операцій ТОВ “БІОРІН” з ТОВ “Вінеф Менеджмент” та ТОВ “Булон” і, відповідно, правомірності податкового повідомлення-рішення від 10.01.2025 №609/2201-0702. Окремих самостійних доводів щодо помилковості висновку суду першої інстанції про відкликання податкового повідомлення-рішення від 10.10.2024 №24868/2201-0702 апеляційна скарга не містить.

Вирішуючи спір, колегія суддів виходить з того, що визначальним для оцінки правомірності формування платником податку податкового кредиту є встановлення фактичного здійснення господарських операцій, наявності реального руху активів та зв`язку придбаних товарів із господарською діяльністю платника податків.

Відповідно до пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік показників, пов`язаних із визначенням об`єктів оподаткування та податкових зобов`язань, на підставі первинних документів.

За змістом пунктів 198.1, 198.2, 198.3 та 198.6 статті 198 Податкового кодексу України право на податковий кредит виникає у разі фактичного придбання товарів (послуг) для використання у господарській діяльності платника податків та підтверджується належними первинними документами і зареєстрованими податковими накладними.

Згідно зі статтями 1 та 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» господарська операція повинна спричиняти реальні зміни у структурі активів, зобов`язань або власного капіталу підприємства та підтверджуватися первинними документами, складеними під час її здійснення або безпосередньо після її завершення.

Таким чином, при вирішенні спорів щодо правомірності формування податкового кредиту визначальним є встановлення фактичного руху активів та реальності господарських операцій, а не лише формальна наявність окремих документів чи податкової інформації щодо контрагентів. Водночас відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України саме на відповідача покладається обов`язок доведення правомірності прийнятого ним рішення.

Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджується, що між ТОВ «БІОРІН» та ТОВ «Вінеф Менеджмент» укладено договір поставки від 20.10.2022 №20221020, а між ТОВ «БІОРІН» та ТОВ «Булон» — договір поставки від 14.03.2023 №202303-14.

На підтвердження виконання зазначених договорів позивачем надано договори, видаткові накладні, податкові накладні, платіжні інструкції, товарно-транспортні накладні, документи щодо повернення частини товару, акти та інші первинні документи.

Доказів того, що зазначені документи є підробленими, оформленими неуповноваженими особами, містять недостовірні відомості щодо змісту господарських операцій або складені без фактичного руху активів, відповідачем не надано.

Сутність доводів апеляційної скарги зводиться до того, що контрагенти позивача не мали достатніх трудових та матеріальних ресурсів для здійснення відповідної діяльності, щодо них наявна негативна податкова інформація, окремі з них віднесені до ризикових платників податків, а також існують сумніви щодо походження товару, його транспортування та документального оформлення спірних операцій.

Проте колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що наведені обставини самі по собі не є належними та достатніми доказами відсутності фактичного здійснення господарських операцій або неправомірності формування позивачем податкового кредиту.

Верховний Суд у постанові від 24.06.2020 у справі №826/23538/15 зазначив, що податкова інформація щодо контрагентів має інформативний характер та сама по собі не доводить факту вчинення податкового правопорушення. У постанові від 01.03.2023 у справі №380/9660/21 Верховний Суд також звернув увагу на те, що відсутність у контрагента трудових чи матеріальних ресурсів не виключає можливості здійснення господарської діяльності із залученням ресурсів інших осіб.

Тому посилання відповідача на відсутність у ТОВ «Вінеф Менеджмент», ТОВ «Булон» або ТОВ «Диона Транс» власних чи орендованих основних засобів, достатньої кількості працівників або об`єктів оподаткування не можуть бути самостійною підставою для висновку про нереальність господарських операцій за наявності інших доказів фактичного руху активів.

Щодо доводів апелянта про невстановлення законного джерела походження товару колегія суддів зазначає, що на виконання ухвали суду Львівською митницею надано документи щодо митного оформлення товарів відповідної номенклатури. Наведені відповідачем зауваження щодо окремих дат митного оформлення підлягають оцінці у сукупності з іншими доказами, однак самі по собі не спростовують факту поставки товару позивачу та не свідчать про відсутність реального руху активів між учасниками спірних правовідносин.

Фактично контролюючий орган ставить під сумнів діяльність постачальників позивача та окремі ланки постачання товару, однак не надає належних доказів того, що товар не був поставлений позивачу, не використовувався ним у господарській діяльності або що між позивачем і контрагентами існувала узгодженість дій, спрямована на отримання необґрунтованої податкової вигоди.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 07.07.2022 у справі №160/3364/19 зазначила, що сам факт наявності у первинних документах окремих недоліків або використання документів із недостовірними відомостями не є достатнім для автоматичного висновку про безпідставність податкового обліку. Контролюючий орган повинен довести недобросовісність платника податків, його обізнаність щодо неправомірної поведінки контрагента або узгодженість дій між ними.

У цій справі таких доказів відповідачем не надано.

Щодо доводів апеляційної скарги про непідтвердження транспортування товару ТОВ «Диона Транс» колегія суддів зазначає, що сам по собі факт того, що окремі транспортні засоби не перебували у власності ТОВ «Диона Транс», а водії не значилися його штатними працівниками, не виключає можливості здійснення перевезення із залученням транспортних засобів та осіб на інших правових підставах і не свідчить про відсутність самого перевезення.

Крім того, Верховний Суд у постанові від 20.08.2020 у справі №804/5374/17 вказав, що товарно-транспортна накладна підтверджує факт перевезення товару та надання транспортних послуг, однак не є єдиним визначальним доказом реальності господарської операції. У даному випадку обставини поставки товару підтверджуються не лише товарно-транспортними накладними, а й іншими первинними документами, які були досліджені судом першої інстанції.

Безпідставними є також доводи апеляційної скарги щодо відсутності сертифікатів якості товару. Такі документи підтверджують якісні характеристики продукції, однак не належать до первинних документів бухгалтерського обліку та не підтверджують і не спростовують факту здійснення господарської операції.

Не можуть бути покладені в основу висновку про нереальність господарських операцій і посилання відповідача на наявність кримінальних проваджень та рішень про відповідність контрагентів критеріям ризиковості.

Верховний Суд у постанові від 12.06.2018 у справі №822/2198/17 зазначив, що сама по собі наявність кримінального провадження щодо контрагента не є належним доказом нереальності господарської операції. Аналогічно і рішення про відповідність платника критеріям ризиковості не підтверджує автоматично безтоварність уже здійснених господарських операцій. Крім того, саме по собі віднесення суб`єкта господарювання до переліку ризикових платників податків не змінює правової природи раніше здійснених господарських операцій та не звільняє контролюючий орган від обов`язку доведення конкретних порушень податкового законодавства.

Також колегія суддів враховує висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 21.02.2020 у справі №815/253/16, відповідно до якого порушення податкової дисципліни контрагентом не може саме по собі позбавляти платника податків права на податковий кредит за умови реального здійснення господарської операції та відсутності доказів його недобросовісної поведінки.

Аналіз наведених в апеляційній скарзі доводів у межах апеляційного перегляду свідчить, що вони переважно ґрунтуються на податковій інформації щодо контрагентів позивача, припущеннях про неможливість здійснення окремих операцій та оцінці діяльності інших суб`єктів господарювання. Водночас такі доводи не спростовують обставин отримання позивачем товару, його відображення у бухгалтерському та податковому обліку та використання у власній господарській діяльності, які встановлені судом першої інстанції на підставі досліджених доказів.

Оцінивши наявні у справі докази в їх сукупності та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що відповідачем не доведено обставин, які б свідчили про відсутність фактичного здійснення господарських операцій між ТОВ «БІОРІН» та його контрагентами або неправомірність формування позивачем податкового кредиту. Відтак податковим органом не доведено правомірності прийняття податкового повідомлення-рішення від 10.01.2025 №609/2201-0702.

Колегія суддів також погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що податкове повідомлення-рішення від 10.10.2024 №24868/2201-0702 в силу положень пунктів 60.1 та 60.4 статті 60 Податкового кодексу України вважається відкликаним. Такий висновок відповідає фактичним обставинам справи, оскільки прийняття податкового повідомлення-рішення від 10.01.2025 №609/2201-0702 стало наслідком часткового задоволення скарги платника податків у процедурі адміністративного оскарження та визначення контролюючим органом зменшеного розміру спірного показника.

За таких обставин доводи апеляційної скарги не спростовують правильності висновків суду першої інстанції та не дають підстав для скасування або зміни оскаржуваного рішення.

V. ВИСНОВКИ ЗА РЕЗУЛЬТАТАМИ РОЗГЛЯДУ АПЕЛЯЦІЙНОЇ СКАРГИ

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 315 Кодексу адміністративного судочинства України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення — без змін.

Згідно зі статтею 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення — без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За наведених обставин колегія суддів дійшла висновку, що рішення суду першої інстанції в оскарженій частині є законним та обґрунтованим, ухваленим на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин справи, а відтак підстави для його відсутні.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Хмельницькій області залишити без задоволення, а рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 16 лютого 2026 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її ухвалення та оскарженню не підлягає, крім випадків передбачених пп. "а"-"г" п.2 ч.5 ст. 328 КАС України.

Головуюча Гнап Д.Д.

Судді Яремчук К.О. Сушко О.О.