Постанова від 01 червня 2026 р. у справі №240/20927/24 — Сьомий апеляційний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 240/20927/24 Головуючий у 1-й інстанції: Шимонович Роман Миколайович

Суддя-доповідач: Гнап Д.Д.

02 червня 2026 року

м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючої судді: Гнап Д.Д.

суддів: Яремчукa К.О. Сушка О.О.

розглянув в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Корольовського відділу державної виконавчої служби у місті Житомирі Хмельницького міжрегіонального управління Міністерства юстиції України на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 06 травня 2026 року у справі за адміністративним позовом ІНФОРМАЦІЯ_1 до Корольовського відділу державної виконавчої служби у місті Житомирі Хмельницького міжрегіонального управління Міністерства юстиції України про визнання протиправними дій та скасування постанови, зобов`язання вчинити дії.

І. КОРОТКИЙ ЗМІСТ ПОЗОВНИХ ВИМОГ І РІШЕННЯ СУДУ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ

ІНФОРМАЦІЯ_2 звернувся до суду з позовом до Корольовського відділу державної виконавчої служби у місті Житомирі Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), у якому просив:

- визнати протиправною бездіяльність головного державного виконавця Корольовського відділу державної виконавчої служби у місті Житомирі Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Цимбалюк Н.Ю. щодо не прийняття постанови про закінчення виконавчого провадження у ВП №76218474 від 07.10.2024;

- зобов`язати головного державного виконавця Корольовського відділу державної виконавчої служби у місті Житомирі Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Цимбалюк Н.Ю. прийняти постанову про закінчення виконавчого провадження у ВП №76218474 від 07.10.2024;

- визнати протиправною та скасувати постанову головного державного виконавця Корольовського відділу державної виконавчої служби у місті Житомирі Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Цимбалюк Н.Ю. про стягнення виконавчого збору у сумі 32000 гри. у ВП №76218474 від 07.10.2024.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 13 лютого 2024 року у справі №240/11068/21 було виконано до відкриття виконавчого провадження, у зв`язку із чим, на думку позивача, були відсутні правові підстави для стягнення виконавчого збору та наявні підстави для закінчення виконавчого провадження.

Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 06 травня 2026 року адміністративний позов задоволено.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив із того, що позивач до відкриття виконавчого провадження здійснив усі залежні від нього дії щодо виконання рішення суду, зокрема провів нарахування належних сум та направив документи для їх фінансування.

Суд дійшов висновку, що рішення суду було добровільно виконано до відкриття виконавчого провадження, а невиплата коштів була зумовлена відсутністю бюджетного фінансування, що не залежало від волі боржника.

ІІ. УЗАГАЛЬНЕНІ ДОВОДИ АПЕЛЯЦІЙНОЇ СКАРГИ

Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, Корольовський відділ державної виконавчої служби у місті Житомирі подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає, що суд першої інстанції неправильно застосував норми матеріального права та дійшов помилкового висновку про виконання рішення суду до відкриття виконавчого провадження.

Апелянт вказує, що рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 13 лютого 2024 року у справі №240/11068/21 зобов`язувало боржника не лише нарахувати, а й виплатити одноразову грошову допомогу. При цьому на момент відкриття виконавчого провадження №76218474 фактична виплата коштів стягувачу не була підтверджена належними доказами.

На думку апелянта, надані боржником заявка-розрахунок та розрахунок потреби в коштах підтверджують лише вчинення дій щодо забезпечення фінансування відповідних видатків, однак не свідчать про повне виконання рішення суду.

Апелянт вважає, що за відсутності підстав для закінчення виконавчого провадження відповідно до пункту 9 частини першої статті 39 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець правомірно виніс постанову про стягнення виконавчого збору одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження.

Позивач правом на подання відзиву не скористався, подав заяву про розгляд справи за його відсутності.

ІІІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ ТА ПІДТВЕРДЖЕНІ МАТЕРІАЛАМИ СПРАВИ

Судом встановлено, що рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 13 лютого 2024 року у справі №240/11068/21 адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено, визнано протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо невиплати одноразової грошової допомоги при звільненні та зобов`язано останнього нарахувати і виплатити ОСОБА_1 відповідну допомогу.

Після набрання зазначеним рішенням законної сили ІНФОРМАЦІЯ_2 06 травня 2024 року складено основну заявку-розрахунок та розрахунок потреби в коштах для військовослужбовців, звільнених з військової служби, на виконання рішення суду.

На підставі виконавчого листа, виданого Житомирським окружним адміністративним судом у справі №240/11068/21, постановою державного виконавця від 07 жовтня 2024 року відкрито виконавче провадження №76218474.

Одночасно державним виконавцем винесено постанову про стягнення виконавчого збору у сумі 32000 грн.

18 жовтня 2024 року на адресу позивача надійшли постанови державного виконавця про відкриття виконавчого провадження №76218474, про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження та про стягнення виконавчого збору.

21 жовтня 2024 року ІНФОРМАЦІЯ_2 направив до органу державної виконавчої служби лист №6/1160, у якому повідомив про обставини виконання рішення суду та просив скасувати постанову про стягнення виконавчого збору і закінчити виконавче провадження.

Вважаючи неприйняття постанови про закінчення виконавчого провадження та постанову про стягнення виконавчого збору протиправними, позивач звернувся до суду з цим адміністративним позовом.

IV. ОЦІНКА СУДУ АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ

Перевіряючи доводи апеляційної скарги в межах статті 308 КАС України, колегія суддів виходить із такого.

Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 13 лютого 2024 року у справі №240/11068/21 ІНФОРМАЦІЯ_2 зобов`язано нарахувати та виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу при звільненні. Тобто, зміст судового рішення передбачав вчинення боржником двох взаємопов`язаних дій: здійснення нарахування відповідної виплати та фактичне перерахування грошових коштів особі, на користь якої ухвалено рішення.

Відповідно до пункту 9 частини першої статті 39 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження підлягає закінченню у разі фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом.

Згідно з частиною дев`ятою статті 27 Закону України «Про виконавче провадження» виконавчий збір не стягується у разі закінчення виконавчого провадження на підставі пункту 9 частини першої статті 39 цього Закону, якщо рішення було виконано до винесення постанови про відкриття виконавчого провадження.

Отже, необхідною умовою для нестягнення виконавчого збору є встановлення факту повного виконання рішення до відкриття виконавчого провадження.

На виконання рішення суду позивач посилався на основну заявку-розрахунок від 06 травня 2024 року та розрахунок потреби в коштах для виконання судового рішення. Разом з тим зазначені документи підтверджують вчинення боржником дій щодо забезпечення фінансування відповідних видатків та проведення розрахунку належних до виплати сум, однак самі по собі не свідчать про фактичну виплату присуджених коштів стягувачу.

Доказів перерахування ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги до моменту відкриття виконавчого провадження №76218474 матеріали справи не містять.

За таких обставин колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що сам факт нарахування відповідних сум та вжиття заходів щодо їх фінансування свідчить про виконання рішення суду в повному обсязі.

Наявність бюджетної процедури фінансування видатків та залежність фактичної виплати від надходження відповідних бюджетних коштів не змінює змісту обов`язку, визначеного судовим рішенням, та не свідчить про його виконання до моменту фактичного отримання стягувачем присуджених сум.

Відповідно до частини четвертої статті 27 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження виносить постанову про стягнення виконавчого збору.

На час відкриття виконавчого провадження відсутні були підстави вважати рішення суду виконаним у повному обсязі, а відтак відсутні й передбачені частиною дев`ятою статті 27 Закону №1404-VIII умови для незастосування виконавчого збору.

Верховний Суд у своїй практиці неодноразово зазначав, що звільнення від сплати виконавчого збору можливе лише у випадках, прямо передбачених законом, зокрема за умови виконання рішення до відкриття виконавчого провадження. Водночас саме боржник повинен довести наявність обставин, з якими закон пов`язує застосування такого винятку.

Оскільки матеріалами справи не підтверджено фактичного виконання рішення суду до відкриття виконавчого провадження, державний виконавець діяв у межах наданих законом повноважень, приймаючи постанову про стягнення виконавчого збору.

За таких обставин колегія суддів доходить висновку, що суд першої інстанції неправильно застосував положення статей 27 та 39 Закону України «Про виконавче провадження», у зв`язку з чим дійшов помилкового висновку про наявність підстав для задоволення позову.

V. ВИСНОВКИ СУДУ АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове судове рішення.

Згідно з пунктом 4 частини першої статті 317 КАС України підставою для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення є неправильне застосування норм матеріального права.

Оскільки суд першої інстанції неправильно застосував положення статей 27 та 39 Закону України «Про виконавче провадження», апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 06 травня 2026 року — скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позову.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 287, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу Корольовського відділу державної виконавчої служби у місті Житомирі Хмельницького міжрегіонального управління Міністерства юстиції України задовольнити повністю.

Рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 06 травня 2026 року скасувати.

Ухвалити нове рішення, яким у задоволенні адміністративного позову ІНФОРМАЦІЯ_1 до Корольовського відділу державної виконавчої служби у місті Житомирі Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції України про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити дії та скасування постанови відмовити.

Постанова суду набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст. 328, 329 КАС України.

Постанова суду складена в повному обсязі 02 червня 2026 року

Головуюча Гнап Д.Д.

Судді Яремчук К.О. Сушко О.О.