Постанова від 01 червня 2026 р. у справі №120/662/26 — Сьомий апеляційний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 120/662/26

Головуючий у 1-й інстанції: Дмитришена Р.М.

Суддя-доповідач: Шидловський В.Б.

02 червня 2026 року

м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Шидловського В.Б.

суддів: Сапальової Т.В. Капустинського М.М.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Вінницького окружного адміністративного суду від 26 січня 2026 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , військової частини 876/4 про визнання протиправними та скасування наказів, дій і рішень, зобов`язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовною заявою до ІНФОРМАЦІЯ_1 , військової частини 876/4, в якій просив:

- визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 в особі комісії ІНФОРМАЦІЯ_2 щодо неповідомлення відомостей про результати розгляду заяв від 14.07.2025 про надання відстрочки;

- визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо внесення до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів відомостей про порушення правил військового обліку та статус «Вас розшукує ТЦК» стосовно ОСОБА_1 ;

- зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_3 виключити з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів відомості про порушення правил військового обліку та статус «розшук» стосовно ОСОБА_1 ;

- визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо фактичного затримання та позбавлення волі ОСОБА_1 в період з 04.01.2026 по 09.01.2026 року;

- визнати протиправними та скасувати:

- довідку військово-лікарської комісії при ІНФОРМАЦІЯ_4 № 2026-0104-1737- 2515-7 від 04 січня 2026 року щодо визнання ОСОБА_1 придатним до військової служби;

- наказ ІНФОРМАЦІЯ_5 № 83М від 09 січня 2026 року «Про призов військовозобов`язаних та резервістів на військову службу під час мобілізації» у частині, що стосується ОСОБА_1 ;

- відмову у наданні бронювання за заявою № 20260109-8712 від 09 січня 2026 року;

- зобов`язати військову частину 876/4 виключити ОСОБА_1 зі списків особового складу та звільнити його з військової служби у зв`язку з відсутністю законних підстав для проходження служби.

Ухвалою Вінницького окружного адміністративного суду від 26 січня 2026 року позовну заяву ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , військової частини 876/4 про визнання протиправними та скасування наказів, дій і рішень, зобов`язання вчинити певні дії разом з доданими до неї матеріалами повернуто особі, яка її подала.

Не погодившись із постановленою ухвалою, її оскаржив позивач, який із посиланням на порушенням норм процесуального права, просить таку скасувати і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

У доводах апеляційної скарги вказує, що суд першої інстанції не дотримано вимог статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України при перевірці позовної заяви.

Відповідно до частини другої статті 312 КАС апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції, зазначені в пунктах 3 (повернення заяви позивачеві (заявникові)) частини першої статті 294 цього Кодексу, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження).

Переглянувши справу за наявними у ній матеріалами, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Постановляючи оскаржувану ухвалу, суд першої інстанції дійшов висновку, що позивачем порушено правила частини першої статті 172 КАС.

Колегія суддів вважає, що такі висновки суду першої інстанції не відповідають встановленим обставинам справи, зроблені передчасно, зважаючи на таке.

Приписами пункту 6 частини четвертої статті 169 КАС встановлено, що позовна заява повертається позивачу, якщо порушено правила об`єднання позовних вимог (крім випадків, в яких є підстави для застосування положень статті 172 цього Кодексу.

Відповідно до частини першої статті 172 КАС в одній позовній заяві може бути об`єднано декілька вимог, пов`язаних між собою підставою виникнення або поданими доказами, основні та похідні позовні вимоги.

За правилами частин четвертої та п`ятої статті 172 КАС не допускається об`єднання в одне провадження кількох вимог, які належить розглядати в порядку різного судочинства, якщо інше не встановлено законом. Не допускається об`єднання в одне провадження кількох вимог, щодо яких законом визначена виключна підсудність різним судам.

Згідно з частиною шостою статті 172 КАС суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи вправі до початку розгляду справи по суті роз`єднати позовні вимоги, виділивши одну або декілька об`єднаних вимог в самостійне провадження, якщо це сприятиме виконанню завдання адміністративного судочинства.

Згідно з частиною першою статті 21 КАС позивач може заявити кілька вимог в одній позовній заяві, якщо вони пов`язані між собою.

Зі змісту вищенаведених процесуальних норм вбачається, що об`єднання в одній позовній заяві декількох вимог допускається за умови пов`язаності їх між собою підставами виникнення або поданими доказами, а також основних і похідних вимог.

Пунктом 23 частини першої статті 4 КАС закріплено, що похідна позовна вимога - вимога, задоволення якої залежить від задоволення іншої позовної вимоги (основної вимоги).

Пов`язаними між собою можна вважати вимоги, що випливають з одних правовідносин, і, як наслідок, ґрунтуються на одних і тих самих фактичних даних.

Таким чином, у випадку пред`явлення позивачем в одній позовній заяві кількох вимог, що становлять предмет адміністративного позову, вказані вимоги мають виникати з однакових юридичних фактів, тобто мати єдині підстави позову, оскільки в протилежному випадку виникають різні адміністративні позови, що належать до розгляду в окремих самостійних провадженнях.

Під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення. Підстави позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу.

Як вбачається з матеріалів справи, повернення позовної заяви суд першої інстанції обґрунтував тим, що заявлені позивачем позовні вимоги не відповідають правилам об`єднання позовних вимог, які викладені у статті 172 КАС. Зокрема вказано, що незаконне затримання, а також позбавлення особи свободи (ст.ст. 146, 371 КК України), в тому числі якщо затримання здійснено не уповноваженими особами, є кримінально караними діяннями та підлягають розслідуванню та розгляду в порядку кримінального судочинства. Крім цього, дії та рішення уповноважених осіб щодо адміністративного затримання та доставлення громадянина до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, як захід забезпечення провадження у справах про адміністративне правопорушення, можуть бути оскаржені до суду шляхом подання адміністративного позову до місцевого загального суду як адміністративного суду.

Разом із тим, в оскаржуваній ухвалі судом першої інстанції не зазначено, які саме підстави позову є різними, а також не проаналізовано, чи наявні в поданій позовній заяві основна та похідні позовні вимоги.

Апеляційний суд, звертає увагу на те, що суд першої інстанції, постановляючи оскаржувану ухвалу не встановив об`єднання позивачем позовних вимог, що належить розглядати в порядку різного судочинства або щодо яких законом визначена виключна підсудність різним судам.

Відтак, суд першої інстанції помилково застосував до позовної заяви наслідки, передбачені вищезазначеною нормою, оскільки відповідно до частин четвертої та п`ятої статті 172 КАС не допускається об`єднання в одне провадження кількох вимог, які належить розглядати в порядку різного судочинства, якщо інше не встановлено законом, та не допускається об`єднання в одне провадження кількох вимог, щодо яких законом визначена виключна підсудність різним судам.

Подібна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 17 червня 2021 року у справі № 640/27758/20 та від 3 квітня 2024 року у справі № 320/13495/23.

Разом з тим, апеляційний суд вважає за необхідне звернути увагу і на те, що зміст досліджених судом письмових доказів не підтверджує, що ОСОБА_1 є особою, яка тримається під вартою у зв`язку із застосованим відносно нього запобіжним заходом, є затриманим у порядку ст.208 КПК України або є особою, затриманою не уповноваженою службовою особою у порядку ст.207 КПК України, не утримається правоохоронними органами у зв`язку із розслідуваним ними кримінальним правопорушенням у межах жодного порушеного кримінального провадження.

Відповідно до наявних матеріалів, позивач призваний на військову службу за мобілізацією та направлений до місця несення служби у військову частину НОМЕР_1 , що вбачається з наказу ІНФОРМАЦІЯ_5 № 83М від 09 січня 2026 року «Про призов військовозобов`язаних та резервістів на військову службу під час мобілізації».

Слід наголосити на тому, що призов громадянина на військову службу під час мобілізації не є позбавлення особи права на свободу, а є обов`язком громадянина України, що передбачений ст.65 Конституції України, відтак, не є незаконним утриманням особи, якщо такі обставини буде встановлено.

У п.59 рішення «Engel and Others v. the Netherlands» від 08.06.1976 Європейський суду з прав людини зазначив, що необхідність проживання військовослужбовців у казармах не суперечить вимогам статті 5 Конвенції, бо таке обмеження «не виходить за рамки звичайної військової служби». Навіть «легкі форми арешту», коли військовослужбовці мають перебувати в житлових приміщеннях, армійських корпусах чи спорудах, не створює порушення статті 5 Конвенції, бо «вони продовжують перебувати в більш або менш звичайних рамках свого армійського життя». Водночас подібні обмеження щодо цивільних осіб є неприйнятними.

Так, у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, з метою забезпечення оборони держави, підтримання бойової і мобілізаційної готовності Збройних Сил України та інших військових формувань, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до ч.2 ст.102, п.1,17,20 ч.1 ст.106 Конституції України, Указом Президента України №69/2022 «Про загальну мобілізацію» від 24.02.2022, оголошено про проведення загальної мобілізації.

У відповідності до ч.3 ст.22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», під час мобілізації громадяни зобов`язані з`явитися до військових частин або на збірні пункти територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строки, зазначені в отриманих ними документах (мобілізаційних розпорядженнях, повістках керівників територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки), або у строки, визначені командирами військових частин (військовозобов`язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом керівників органів, в яких вони перебувають на військовому обліку, військовозобов`язані, резервісти Служби зовнішньої розвідки України - за викликом керівників відповідних підрозділів Служби зовнішньої розвідки України, військовозобов`язані Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - за викликом керівників відповідних органів управління центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері цивільного захисту).

Відтак, колегія суддів вважає, що у разі порушення прав чи інтересів позивача службовими (посадовими) особами територіального центру комплектування та соціальної підтримки, військової частини при здійсненні ними свої повноважень, пов`язаних із мобілізацією, для судового захисту він вправі звернутись із адміністративним позовом до компетентного адміністративного суду, а у разі вчинення щодо нього протиправних дій, що містять ознаки кримінальних правопорушень, - до правоохоронного органу із заявою про вчинення кримінального правопорушення.

Таким чином, вимога позивача про визнання протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо фактичного затримання та позбавлення волі ОСОБА_1 в період з 04.01.2026 по 09.01.2026 року має розглядатися в порядку адміністративного судочинства, в розрізі наданих відповідному суб`єкту владних повноважень вчиняти дії щодо затримання особи та перевірки військово-облікових документів та відповідно подальших наслідків до яких призвели ці дії, незалежно від буквального викладу таких позовних вимог, зокрема в частині формулювань «затримання» та «позбавлення волі». Суд внаслідок перевірки доводів та доказів шляхом об`єктивного встановлення фактичних обставин справи, має дати належну оцінку таким обставина та уже за результатами судового розгляду дійти висновку про правомірність чи протиправність оскаржуваних дій.

За вказаних обставин колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов передчасного висновку щодо порушення позивачем правил об`єднання позовних вимог та про наявність підстав для застосування пункту 6 частини четвертої статті 169 КАС, що призвело до порушення норм процесуального права та постановлення незаконної ухвали, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі.

Відповідно до статті 320 КАС підставами для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є: 1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків суду обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання.

Підсумовуючи, суд апеляційної інстанції приходить до переконання про порушення судом першої інстанції норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення питання. Відтак, оскаржувана ухвала підлягає скасуванню, а справа направленню до цього ж суду для продовження її розгляду по суті.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 320, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Ухвалу Вінницького окружного адміністративного суду від 26 січня 2026 року скасувати.

Справу направити до Вінницького окружного адміністративного суду для продовження розгляду.

Постанова суду набирає законної сили з дати її ухвалення та оскарженню не підлягає.

Головуючий Шидловський В.Б.

Судді Сапальова Т.В. Капустинський М.М.