Постанова від 31 травня 2026 р. у справі №560/8932/25 — Сьомий апеляційний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 560/8932/25

Головуючий суддя 1-ої інстанції - Блонський В.К.

Суддя-доповідач - Сторчак В. Ю.

01 червня 2026 року

м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Сторчака В. Ю.

суддів: Граб Л.С. Матохнюка Д.Б. ,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 13 листопада 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернувся до Хмельницького окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області про визнання протиправними та зобов`язання вчинити дії.

Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 13 листопада 2025 року позов задоволено частково.

Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області № 8 від 02 квітня 2025 року про відмову у призначенні ОСОБА_1 пенсії за вислугу років відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.1992 року №2262-XII.

Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області повторно розглянути подання та документи, надіслані Центрально-Західним міжрегіональним управлінням з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції, необхідні для призначення ОСОБА_1 пенсії за вислугу років відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", та прийняти вмотивоване рішення з урахуванням висновків, викладених у рішенні суду.

У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, що призвело до неповного з`ясування обставин справи і, як наслідок, невірного вирішення справи та прийняття необґрунтованого рішення.

Апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, у відповідності до вимог п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступних висновків.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, позивач проходив службу в Державній установі «Райківецька виправна колонія (№78)».

25 лютого 2025 року наказом начальника Державної установи «Райківецька виправна колонія (№78)» № 20/ОС-25 від 18.02.2025 року позивача звільнено із служби, виключено зі списків особового складу та усіх видів забезпечення.

25 лютого 2025 року позивач призваний на військову службу за призовом під час мобілізації до Збройних Сил України.

26.03.2025 за вх.№170/5 до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області з Центрально-Західного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції надійшли подання та документи, необхідні для призначення Вам пенсії за вислугу років відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб".

02 квітня 2025 року відповідачем прийнято рішення №8 щодо відмови у призначенні пенсії.

Позивач, вважаючи порушеними його права, звернувся з позовом до суду.

Ухвалюючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції виходив з обгрунтованості вимог позивача, відтак і наявності підстав для часткового задоволення позовних вимог.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції по суті спору та, відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України, переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги відповідача.

Умови, норми і порядок пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували па військовій службі, службі в органах внутрішніх справ. Національній поліції, Службі судової охорони, державній пожежній охороні, Державній службі спеціального зв`язку та захисту інформації України, органах і підрозділах цивільного захисту, податковій міліції чи Державній кримінально-виконавчій службі України, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом визначає Закон України Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб від 9 квітня 1992 року № 2262-ХІІ (далі - Закон № 2262-ХІІ).

Відповідно до пункту б ст. 1-2 Закону № 2262-ХІІ право на пенсійне забезпечення на умовах цього Закону мають звільнені зі служби, зокрема особи начальницького і рядового складу Державної кримінально-виконавчої служби України.

Згідно з пунктом «а» статті 12 Закону № 2262-ХІІ пенсія за вислугу років призначається особам з числа військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової служби) рядового, сержантського, старшинського та офіцерського складу, іншим особам, зазначеним у пунктах «б-д», «ж», «з» статті І 2 цього Закону (крім осіб, зазначених у частині третій статті 5 цього Закону), незалежно від віку, якщо вони звільнені зі служби з 1 жовтня 2020 року або після цієї дати і на день звільнення мають вислугу 25 календарних років і більше.

Аналізуючи вказані норми законодавства, суд дійшов висновку, що особи начальницького і рядового складу Державної кримінально-виконавчої служби України набувають пенсію за вислугу років відповідно до умов Закону № 2262-ХІІ за наявності таких умов: 1) звільнений зі служби; 2) наявна вислуга 25 календарних років.

Як встановлено судом та слідує з матеріалів справи позивач проходив службу в Державній установі «Райківецька виправна колонія (№78)».

25 лютого 2025 року наказом начальника Державної установи «Райківецька виправна колонія (№78)» № 20/ОС-25 від 18.02.2025 року позивача звільнено із служби, виключено зі списків особового складу та усіх видів забезпечення.

25 лютого 2025 року позивач призваний на військову службу за призовом під час мобілізації до Збройних Сил України.

Разом з тим, відповідачем заперечується наявність у позивача права на призначення пенсії за вислугу років станом на день надходження документів про призначення пенсії, оскільки останній проходить військову службу.

Вказані доводи суд вірно оцінив критично, оскільки системний аналіз статей 1-2, 12 Закону № 2262-ХІІ свідчить про те, що право на пенсію за вислугу років набувають відповідні категорії службовців у зв`язку із їх звільненням зі служби - в цьому випадку звільнення 25.02.2025 позивача зі служби у Державній кримінально-виконавчій службі України.

При цьому, Закон № 2262-ХІІ не містить положень, що позбавляють особу права на призначення пенсії за вислугу років у зв`язку із проходженням нею військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період, як вважає відповідач.

Так, згідно із ч. 3 ст. 2 Закону № 2262-ХІІ пенсіонерам із числа військовослужбовців та осіб, які отримують пенсію за цим Законом, у разі призову їх на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період або прийняття за контрактом на військову службу чи службу цивільного захисту, в тому числі шляхом укладення нового контракту на проходження військової служби, служби цивільного захисту, до Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, органів та підрозділів цивільного захисту під час дії особливого періоду на строк до його закінчення або до дня фактичного звільнення виплата пенсій не припиняється.

Після звільнення із служби таких осіб виплата їм пенсій здійснюється з урахуванням додаткової вислуги років від часу призову їх на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період або повторного прийняття їх на службу за контрактом, у тому числі шляхом укладення нового контракту на проходження військової служби, служби цивільного захисту до дня фактичного звільнення. Якщо новий розмір пенсії цих осіб буде меншим за розмір, який вони отримували до призову або повторного прийняття їх на службу, виплата їм пенсій здійснюється у розмірі, який вони отримували до призову або прийняття на службу в особливий період.

Відповідно до частини 2 статті 12 Закону 2262-ХІІ, зберігається право на пенсію за вислугу років для осіб, які були звільнені зі служби до набрання чинності Законом України від 8 липня 2011 року № 3668-VI "Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи" та мають вислугу 20 років, у разі їх призову на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період та подальшим їх фактичним звільненням з такої служби або прийняття на військову службу за контрактом у разі виникнення кризової ситуації, що загрожує національній безпеці України, оголошення рішення про проведення мобілізації та (або) введення воєнного стану на строк до закінчення особливого періоду або до оголошення рішення про демобілізацію.

Отже, відповідно до вимог Закону № 2262 не передбачено припинення виплати пенсій особам, яких призвано на військову службу під час мобілізації на особливий період. Відповідно, не може бути відмовлено позивачу в призначенні пенсії за вислугу років, право на яку він набув при звільненні зі служби.

Відповідач під час відмови у призначені пенсії за вислугу років позивачу повинен керуватись актами вищої юридичної сили, а саме положеннями частини 3 статті 2, статтями 1, 1-2, 12 Закону № 2262 ХІІ. Позивач проходив службу в органах Державної кримінально виконавчої служби України та звільнявся зі служби органів Державної кримінально-виконавчої служби України, а тому, Закон № 2262-ХІІ не передбачає обов`язкової умови у відмови у призначенні пенсії, якщо особа звільнена з органів Державної кримінально-виконавчої служби України та одразу була призвана на службу по мобілізації та що під час призначення пенсії має бути «безперервний стаж». Служба у підрозділах органів Державної кримінально-виконавчої служби України та ЗСУ – це є різні види проходження служби.

Враховуючи викладене, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області № 8 від 02 квітня 2025 року щодо відмови у призначенні ОСОБА_1 пенсії за вислугу років відповідно до вимог Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.1992 року № 2262-XII (зі змінами та доповненнями) є протиправним.

При цьому, критеріями, які впливають на обрання судом способу захисту прав особи в межах вимог про зобов`язання суб`єкта владних повноважень вчинити певні дії, є встановлення судом додержання суб`єктом звернення усіх передбачених законом умов для отримання позитивного результату та наявність у суб`єкта владних повноважень права діяти при прийнятті рішення на власний розсуд.

Верховний Суд, у постановах від 11 лютого 2020 року у справі №0940/2394/18, від 04 вересня 2021 року у справі № 320/5007/20, від 14 вересня 2021 року у справі № 320/5007/20 та від 23 грудня 2021 року у справі №480/4737/19 дійшов подібного висновку та вказав, що адміністративний суд не обмежений у виборі способів відновлення права особи, порушеного владними суб`єктами, і вправі обрати найбільш ефективний спосіб відновлення порушеного права, який відповідає характеру такого порушення з урахуванням обставин конкретної справи. Перебирання непритаманних суду повноважень державного органу не відбувається за відсутності обставин для застосування дискреції.

Оскільки відповідач прийняв рішення про відмову позивачу у призначенні пенсії за вислугу років без надання оцінки документам, надісланим Центрально-Західним міжрегіональним управлінням з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що належним способом захисту порушених прав позивача є покладення на уповноважений орган обов`язку повторно розглянути подання та документи, надіслані Центрально-Західним міжрегіональним управлінням з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції, необхідні для призначення ОСОБА_1 пенсії за вислугу років відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", та прийняти вмотивоване рішення з урахуванням висновків, викладених у рішенні суду.

Враховуючи встановлені у справі обставини, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції при вирішенні даного публічно-правового спору правильно встановив фактичні обставини справи та надав їм належну правову оцінку і, а доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають правових підстав для скасування оскаржуваного судового рішення.

Щодо інших доводів скаржників, колегія суддів зазначає, що у рішення ЄСПЛ по справі «Ґарсія Руіз проти Іспанії», заява № 30544/96, п. 26, ECHR 1999-1, Суд зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.

Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 242 КАС України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Зазначеним вимогам закону рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 13 листопада 2025 року відповідає.

Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а ухвалу без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Апеляційний суд вважає, що Хмельницький окружний адміністративний суд не допустив неправильного застосування норм матеріального права чи порушень норм процесуального права при ухваленні судового рішення, внаслідок чого апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а судове рішення без змін.

Одночасно слід зазначити, що в контексті положень п.6 ч.6 ст.12 КАС України дана справа відноситься до категорій справ незначної складності, а тому відповідно до п.2 ч.5 ст.328 цього Кодексу судове рішення за результатами її розгляду судом апеляційної інстанції в касаційному порядку оскарженню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області залишити без задоволення, а рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 13 листопада 2025 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її ухвалення та оскарженню не підлягає.

Головуючий Сторчак В. Ю.

Судді Граб Л.С. Матохнюк Д.Б.