Постанова від 26 травня 2026 р. у справі №580/1907/25 — Шостий апеляційний адміністративний суд

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 580/1907/25 Суддя (судді) першої інстанції: Альона КАЛІНОВСЬКА

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 травня 2026 року м. Київ

Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді Безименної Н.В.

суддів Аліменка В.О. та Вівдиченко Т.Р.

за участю секретаря судового засідання Головченко В.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційну скаргу Іноземного підприємства "Агро-Вільд Україна" на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 23 квітня 2025 року у справі за адміністративним позовом Іноземного підприємства "Агро-Вільд Україна" до Головного управління ДПС у Черкаській області про визнання протиправними та скасування рішень,

В С Т А Н О В И Л А

Позивач звернувся до Черкаського окружного адміністративного суду з позовом до ГУ ДПС у Черкаській області, в якому просив, визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення рішення ГУ ДПС у Черкаській області від 14.12.2024 №18747/23-00-07-01-01 та №18749/23-00-07-01-01.

Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 23 квітня 2025 року в задоволенні позову відмовлено.

Не погодившись з вказаним рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та постановити нове, яким позов задовольнити. Вимоги апеляційної скарги обґрунтовані тим, що відповідач дійшов безпідставного висновку щодо неправомірного формування податкового кредиту, оскільки списання безнадійної заборгованості не породжують обов`язку з коригування податкової звітності, списання матеріальних цінностей внаслідок їх псування не свідчать про їх використання не в господарській діяльності, а господарські операції з контрагентами були реальними та призвели до змін майнового стану.

Відповідач подав відзив на апеляційну скаргу, зазначивши, що доводи апелянта не ґрунтуються на нормах податкового законодавства, спірні податкові повідомлення рішення прийняті в результаті завищення позивачем сум податкового кредиту, а здійснені позивачем господарські операції не підтверджені первинними документами.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, перевіривши підстави для апеляційного перегляду, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Статтею 242 КАС України передбачено, що рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, ІП "Агро-Вільд Україна" зареєстровано юридичною особою та перебуває на обліку в ГУ ДПС у Черкаській області як платник податків та зборів.

У період з 29.08.2024 по 30.10.2024 посадовими особами ГУ ДПС у Черкаській області проведено документальну планову виїзну перевірку ІП "Агро-Вільд Україна" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства та правильності обчислення і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2018 по 30.06.2024, за результатами якої складено акт від 06.11.2024 № 13942/22-00-07-01-01/33353730 (а.с.79-164 т.1), в якому зафіксовано порушення позивачем вимог, зокрема:

- п. 185.1 ст. 185, п. 187.1 ст. 187, п. 192.1 ст. 192, п. 198.1, п. 198.2, 198.3, п. 198.5, п. 198.6 ст. 198 ПК України, пп. 2.1, пп. 2.14 п. 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88 (далі - "Положення №88"), ч. 2 ст. 3, ч. 1 та ч. 2 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність", в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 20 539 152,00 грн, в тому числі: за квітень 2018 року на 16 736,00 грн, за липень 2018 року на 29 593,00 грн, за серпень 2018 року на 22 162,00 грн, за вересень 2018 року на 11 518,00 грн, за жовтень 2018 року на 86 369,00 грн, за листопад 2018 року на 541,00 грн, за грудень 2018 року на 2 523,00 грн, за січень 2019 року на 13,00 грн, за червень 2019 року на 220 249,00 грн, за жовтень 2019 року на 1 126,00 грн, за березень 2020 року на 1 500 000,00 грн, за серпень 2020 року на 158 438,00 грн, за вересень 2020 року на 45 281,00 грн, за жовтень 2020 року на 201 062,00 грн, за січень 2021 року на 900 000,00 грн, за лютий 2021 року на 4 266 667,00 грн, за квітень 2021 року на 3 886 862,00 грн, за листопад 2021 року на 343 199,00 грн, за грудень 2021 року на 1 123 314,00 грн, за січень 2022 року на 3 203 816,00 грн, за лютий 2022 року на 2 705 621,00 грн, за грудень 2023 року на 1 358 228,00 грн, за січень 2024 року на 455 834,00 грн;

- п. 185.1 ст. 185, п. 187.1 ст. 187, п. 192.1 ст. 192, п. 198.1, п. 198.2, 198.3, п. 198.5, п.198.6 ст. 198 ПК України, пп. 2.1, пп. 2.14 п. 2 Положення №88, ч. 2 ст. 3, ч. 1 та ч. 2 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність", в результаті чого по декларації за червень 2024 року № 92202996996 від 21.07.2024 завищено суму від`ємного значення рядка 21 декларації на 447 881,00 грн;

- п. 201.1, п. 201.10 ст. 201 ПК України, в результаті чого не складено та не зареєстровано в ЄРПН податкові накладні з обсягом постачання на суму 42 948 490,40 грн, відповідно до п. 198.5 ст. 198 ПК України, а також у зв`язку з отриманням послуг від нерезидента на суму 1 855 356,00 грн.

На підставі вказаних висновків акту перевірки відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення від 14.12.2024:

- №18747/23-00-07-01-01, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість на 24 295 317,00 грн, у тому числі: 20 52 2416,00 грн - за податковими зобов`язаннями та 3 772 901,00 грн - за штрафними (фінансовими) санкціями (а.с.75-76 т.1);

- №8749/23-00-07-01-01, яким до позивача застосовано штраф в сумі 18050,71 грн (а.с.77-78 т.1).

Не погодившись із вказаними податковими повідомленнями-рішеннями, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Суд першої інстанції, відмовляючи в задоволенні позовних вимог, дійшов висновку, що податкові повідомлення-рішення ГУ ДПС у Черкаській області від 14.12.2024 №18747/23-00-07-01-01 та №18749/23-00-07-01-01 є правомірними та скасуванню не підлягають, а заявлені позовні вимоги не обґрунтовані.

За наслідком перегляду рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку, в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів доходить наступних висновків.

В силу вимог ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч.1 ст.67 Конституції України кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Відповідно до пп.16.1.4 п.16.1 ст.16 ПК України платник податків зобов`язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Підпунктом 9.1.3 п.9.1 ст.9 ПК України податок на додану вартість віднесено до загальнодержавних податків.

Відповідно до пп.14.1.181 п.14.1 ст.14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно з п.198.1 ст.198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пунктами 198.2, 198.3 ст.198 ПК України визначено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу (п.198.6 ст.198 ПК України).

Відповідно до п.200.1 ст.200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом (пункт 200.2. статті 200 ПК України).

В силу п.44.1 ст.44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Відповідно до п.44.2 ст.44 ПК України для обрахунку об`єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування.

Під господарською діяльністю розуміється діяльність суб`єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність (ст.3 ГК України).

Згідно з пп.14.1.36 п.14.1 ст.14 ПК України господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Як вбачається з вищенаведених норм, обов`язковими ознаками господарської діяльності є здійснення її суб`єктами господарювання у сфері суспільного виробництва, яка спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг; результати зазначеної діяльності - продукція, роботи чи послуги - мають вартісний характер і цінове вираження. Господарська діяльність здійснюється у загальній економічній сфері, а тому має економічні властивості, що неможливе без вартісної оцінки і взаємооцінки, еквівалентності обміну, відповідних обчислень і розрахунків.

За таких обставин, аналіз реальності господарської діяльності має здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту господарських операцій.

Згідно зі ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Отже, будь-які документи мають силу первинних документів лише у разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення бухгалтерського обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством. З урахуванням викладеного для підтвердження даних бухгалтерського обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції. Сам факт перерахування платником податків коштів контрагенту за відсутністю реального постачання останнім товарів/послуг не може зменшувати фінансовий результат до оподаткування, виходячи із такого.

Суд звертає увагу, що про відсутність реального характеру відповідних операцій можуть свідчити, зокрема, наявність таких обставин: неможливість здійснення платником податку зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності, відсутність у платника податку необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів, здійснення операцій з товарно-матеріальними цінностями, які не вироблялися або не могли бути вироблені в обсязі, зазначеному платником податку в документах обліку.

Таким чином, на підтвердження фактичного здійснення господарських операцій, товариство повинно мати відповідні первинні документи, які мають бути належно оформленими, містити всі необхідні реквізити, бути підписані уповноваженими особами та, які в сукупності з встановленими обставинами справи, зокрема і щодо можливостей здійснення господарюючими суб`єктами відповідних операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна, обсягу матеріальних та трудових ресурсів, економічно необхідних для виконання умов, обумовлених договорами, мають свідчити про беззаперечний факт реального вчинення господарських операцій, що і є підставою для формування платником податкового обліку.

Зазначена позиція була неодноразово висвітлена Верховним Судом у справах цієї категорії, зокрема у постанові від 18.03.2020 у справі №826/18952/14.

З акту перевірки позивача вбачається, що контролюючий орган дійшов висновку про не підтвердження господарських операцій ІП "Агро-Вільд Україна" з ТОВ "Агрохім Технолоджі", ТОВ "КФ "Фабрика органічних добрив", ТОВ "Прайм-Лоджистікс", ТОВ "Гранд-Вантаж" і, як наслідок, про безпідставність формування податкового кредиту за відповідними господарськими операціями.

Як встановлено судом першої інстанції, відповідно до картки-рахунку 631 за січень 2020 року - червень 2024 року загальні обороти позивача з ТОВ "Агрохім Технолоджі" складали 31000000,03 грн (а.с.195-196 т.1).

Разом з тим, під час проведення перевірки контролюючим органом 07.10.2024 складено акт №2041/23-00-07-01-02/33353730 про ненадання позивачем документів по взаємовідносинам з ТОВ "Агрохім Технолоджі" (а.с.183 т.1).

15.06.2023 ІП "Агро-Вільд Україна"складено акт про втрату документів, за яким встановлено втрату всіх оригіналів документів з ТОВ "Агрохім Технолоджі". Згідно з вказаним актом, у зв`язку з відсутністю відповідальної особи за збереження первинної документації підприємства, винної особи за втрату вище наведених документів не виявлено (а.с.205 т.1).

Аналогічна інформація відображена в протоколі детектива Головного підрозділу БЕБ України від 06.09.2023 та листі від 28.09.2023 № 292 (а.с.205-208 т.1).

Таким чином, позивачем належними та допустимими доказами документально не підтверджено факт здійснення господарських взаємовідносин з ТОВ "Агрохім Технолоджі" та правомірність формування податкового кредиту за відповідними операціями, а саме відсутні договори, видаткові накладні, технічні паспорти, сертифікати якості та відповідності товару, товарно-транспортні накладні тощо, без яких неможливо вважати господарські операції такими, що відбулись.

Згідно з абз. 1, 2 п. 44.5 ст. 44 ПК України у разі втрати, пошкодження або дострокового знищення документів, зазначених в пунктах 44.1 і 44.3 цієї статті, платник податків зобов`язаний у п`ятиденний строк з дня такої події письмово повідомити (із наданням оформлених відповідно до законодавства документів, підтверджуючих настання події, що призвела до такої втрати, пошкодження або дострокового знищення документів) контролюючий орган за місцем обліку в порядку, встановленому цим Кодексом для подання податкової звітності, та контролюючий орган, яким було здійснено митне оформлення відповідної митної декларації, надано авторизацію відповідно до Митного кодексу України або дозвіл на застосування спеціальних (у тому числі транзитних) спрощень. Платник податків зобов`язаний відновити втрачені документи протягом 90 календарних днів з дня, що настає за днем надходження повідомлення до контролюючого органу.

Листом від 18.09.2023 № 282 ІП "Агро-Вільд Україна" повідомило ГУ ДПС у Черкаській області про втрату документів та вжиття заходів для їх відновлення, однак у строк, який визначений п. 44.5 ст. 44 ПК України позивачем не відновлено втрачені документи протягом 90 календарних днів з дня, що настає за днем надходження повідомлення до контролюючого органу.

Доказів вжиття позивачем належних дій з метою відновлення втрачених документів, здійснення відповідних звернень до контрагента, укладання додаткових угод, підписання договорів, оформлення дублікатів первинних документів матеріали справи не містять.

За результатами перевірки відповідачем даних податкового обліку та автоматизованих інформаційних систем, встановлено, що: ТОВ "Агрохім Технолоджі" недостатньо забезпечене трудовими ресурсами для здійснення виробництва добрив та проведення реалізації товарів у задекларованих обсягах; задекларовані ТОВ "Агрохім Технолоджі" об`єкти не відповідають вимогам ведення діяльності з виробництва органічних добрив; фіктивне формування податкового кредиту ТОВ "Агрохім Технолоджі" для ІП "Агро-Вільд Україна" підтверджено в ході кримінального провадження №72022140000000014.

Зі змісту ухвали Шевченківського районного суду м. Києва від 11.04.2023 у справі № 761/12037/23 вбачається, що службові особи ТОВ "Агрохім Технолоджі" (ЄДРПОУ 42531014) впродовж 2020-2021 років, діючи умисно, з метою ухилення від сплати податків, та незаконного формування податкового кредиту, документально оформили суб`єктам господарюванню здійснення безтоварних операцій щодо постачання мінеральних добрив на загальну суму понад 107 млн грн, фактично не маючи на це основних засобів та виробничих потужностей, що призвело до фактичного ненадходження до державного бюджету України коштів, у вигляді обов`язкових платежів в особливо великих розмірах. Крім того, службові особи ТОВ "Агрохім Технолоджі" впродовж 2020-2021 років, з метою легалізації (відмиванню) майна, одержаного злочинним шляхом, здійснили переведення коштів з безготівкової форми у готівкову та/або криптовалюту, через мережу пов`язаних суб`єктів господарювання та підконтрольні фінансові установи, зокрема ТОВ "Фінансова компанія" Центрофінанс", без дотримання вимог законодавства у сфері регулювання фінансових послуг з метою приховування джерела їх походження для подальшого їх повернення суб`єктам господарювання у готівковій формі".

За таких обставин, в контексті спірних господарських операцій з врахуванням загального обсягу встановлених обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що у позивача були відсутні підстави для формування показників податкової звітності за господарськими операціями з ТОВ "Агрохім Технолоджі".

Також, відповідно до рахунку 631 за період грудень 2019 року - червень 2024 року в бухгалтерському обліку позивача обліковуються обороти за господарськими операціями з ТОВ "КФ "Фабрика органічних добрив" на суму 9000000,00 грн (а.с.215 т.1).

Згідно з листом оперативного управління ГУ ДПС у Київській області №1164/9/10-36-21-15 від 22.04.2020р., ТОВ «КФ ФАБРИКА ОРГАНІЧНИХ ДОБРИВ» відсутнє за податковою адресою (м. Львів Франківський район, вул. Героїв УПА, буд. 10).

При цьому, договір №52 між позивачем та ТОВ «Комерційна Фірма «Фабрика Органічних Добрив» щодо поставки укладено 02.03.2020, в той же час, станом на червень 2024 року за позивачем обліковується кредиторська заборгованість на суму 8173800,00 грн та з 02.03.2020 жодних оплат за договором не проводилось.

В поданих до матеріалів справи подорожніх листах на транспортування товару відображено перевезення товарів позивачу маршрутом с.Осторожани - с.Житоми дистанцією 150 км (а.с.216-218), в той час, як мінімальна відстань автомобільними дорогами України між цими населеними пунктами становить 198 км.

Задекларована ТОВ «Комерційна Фірма «Фабрика Органічних Добрив» вартість основних засобів на початок та на кінець періоду 0,0 грн, а вказана у повідомленнях ф. №20-ОПП інформація про об`єкти здійснення господарської діяльності не відповідає веденню діяльності з виробництва органічних добрив, що передбачає використання певної технологічної лінії, з огляду на специфіку виробничих процесів

Використання придбаного у ТОВ «Комерційна Фірма «Фабрика Органічних Добрив» товару у господарській діяльності підприємства чи його подальша реалізація позивачем не підтверджена.

Ухвалою Личаківського районного суду м. Львова від 07.02.2023 року по справі № №463/456/23 встановлено, що відповідно до матеріалів кримінального провадження №72022140000000014, ТОВ «Комерційна Фірма «Фабрика Органічних Добрив» (ЄДРПОУ 42251009) документально оформлювала операції з постачання ТОВ «Агрохім Технолоджі» добрива органічного «Біочар-Фод». При цьому, у реєстрації всіх податкових накладних по придбанню вказаного добрива, рішенням комісії ДПС було відмовлено.

Кожен окремий недолік господарської операції самостійно не може бути розцінений, як обставина, що свідчить про безтоварність господарських операцій. В той же час, сукупність встановлених обставин щодо недостатності основних засобів, відсутності технічної можливості, не проведення розрахунків, недоліки в перевізних документах, задіяність у кримінальному провадженні щодо розслідування можливої незаконної діяльності спільного з позивачем контрагента може свідчити про фіктивність господарських операцій та їх відображення виключно з метою формування податкового кредиту без наявності мети реального здійснення господарської діяльності.

Щодо господарських операцій позивача з ТОВ "Прайм Лоджистікс" щодо придбання автомобільних шин, ламіната, колегія суддів зазначає, що з картки рахунку 631 по взаємовідносинах з вказаним контрагентом відображено загальні обороти за період з грудень 2020 року - червень 2024 року на суму 2028681,03 грн.

До матеріалів справи були надані копії видаткових накладних за період з 20.10.2020 по 30.10.2020 (а.с.219-222 т.1), копії платіжних інструкцій на оплату придбаного товару (а.с.226 зворот - 228 зворот т.1), копії податкових накладних.

Разом з тим, незважаючи на вибір позивача здійснювати поставку товару шляхом самовивозу (про що зазначено у видаткових накладних), наведене не виключає необхідність використання транспортних засобів, документального оформлення транспортування вантажу, складання товарно-транспортних накладних тощо.

Колегія суддів також враховує відсутність розшифровки підпису відповідальної особи з боку постачальника у видаткових накладних, що не дозволяє встановити, яка саме особа відвантажувала товар та чи відбувалось взагалі його передача покупцю.

Використання придбаних товарів у господарській діяльності ІП "Агро-Вільд Україна" (модернізація основних засобів, подальша реалізація тощо) позивачем не підтверджена, враховуючи, що до основного виду діяльності позивача за КВЕД належить 01.11 Вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур.

З Інформаційної системи "Податковий блок" відповідачем встановлено, що ТОВ "Прайм-Лоджистік" звітує лише за три місяці: жовтень-грудень 2020 року (08.08.2018 - дата реєстрації ТОВ "Прайм-Лоджистік"), а головний бухгалтер ТОВ "Прайм-Лоджистік" - ОСОБА_1 одночасно в різних регіонах країни є керівником або засновником або головним бухгалтером 161 підприємства, які теж звітують одноразово, зовсім не звітують або звітують не більше трьох місяців. У ТОВ "Прайм-Лоджистік відсутнє офісне приміщення, що необхідне для здійснення фінансово-господарської діяльності підприємства, відсутня затратна частина на оренду офісних та складських приміщень, оплату комунальних послуг, оплату послуг телефонного зв`язку, оплату послуг за користування мережею Інтернет, оплату логістичних послуг та інші витрати необхідні для ведення фінансово-господарської діяльності суб`єктами господарювання, характерні для підприємств реального сектору економіки.

Сукупність наведених обставин у взаємозв`язку свідчать на користь доводів контролюючого органу щодо відсутності реальних господарських взаємовідносин між позивачем та ТОВ "Прайм-Лоджистік" і про безпідставність формування податкової звітності за такими операціями.

26.07.2021 позивачем укладено договір №26072021 з ТОВ «Гранд Вантаж» на перевезення вантажів автомобільним транспортом (а.с.243-244 т.1).

Відповідно до картки рахунку 631 за період грудень 2021 року - червень 2024 року по контрагенту ТОВ «Гранд Вантаж» загальні обороти складали 30507239,83 грн (а.с.248 зворот - 256 т.1).

З метою підтвердження здійснення господарських операцій на підставі вказаного договору позивачем надано акти надання послуг за період з 09.08.2021 по 20.01.2023 з відповідними додатками та товарно-транспортними накладними.

В той же час, ні замовлень, які б підтверджували узгодження дати, місця перевезення, кількості товару та необхідної вантажопідйомності матеріали справи не містять, ні рахунків, платіжних інструкцій чи банківських виписок, якими б підтверджувався факт проведення розрахунків за надані послуги та зміна майнового стану сторін.

Крім того, подані контролюючому органу та до суду акти надання послуг мають ряд недоліків, які не дозволяють підтвердити реальність здійснення відповідних перевезень.

Зокрема, акт надання послуг №1998 від 06.12.2022, підписаний сторонами 06.12.2022 в додатку містить відомості про здійснення перевезень в період з 08.12.2022 по 20.12.2022, а акт №1859 від 23.11.2022, підписаний сторонами 23.11.2022, в додатку містить відомості про перевезення, зокрема за період з 27.11.2022 по 30.11.2022 (аналогічні відомості містяться і в товарно-транспортних накладних), тобто актами зафіксовано перевезення, що не відбулись на момент їх підписання (а.с.245-246 т.1).

Акт №72 від 18.01.2022 у додатку містить інформацію, що водій ОСОБА_2 04.01.2022 керуючи транспортним засобом марки МАН д.н.з. НОМЕР_1 , причіп НОМЕР_2 в один день двічі здійснив транспортування товару по маршруту с.Бузів Черкаської області - м.Чорноморськ Одеської області, а в додатку до акту від 18.02.2022 №426 наявна інформація, що водій ОСОБА_3 керуючи транспортним засобом марки ДАФ д.н.з. НОМЕР_3 , причіп НОМЕР_4 в один день двічі здійснив транспортування товару по маршруту с.Ожегівка Київської області - м.Чорноморськ Одеської області, що з урахуванням часу, необхідного для навантаження/розвантаження та транспортування товару є сумнівним.

Таким чином, вказані документи є такими, що належним чином не підтверджують факт виконання господарських операцій за договором №26072021 від 26.07.2021 на перевезення вантажів автомобільним транспортом, з огляду на наявні в них недоліки.

Контролюючим органом встановлено відсутність у ТОВ «Гранд Вантаж» в оренді транспортних засобів які зазначені у товарно-транспортних накладних або надання транспортно-експедиційних послуг від інших суб`єктів господарювання, зазначаючи, що у вказаного товариства недостатня кількість найманих працівників і транспортних засобів, а зазначені в акту наданих послуг водії та транспортні засоби не мають жодного стосунку до ТОВ «Гранд Вантаж».

В суді апеляційної інстанції відповідачем подано додаткові пояснення із підтверджуючими документами, що окремі зафіксовані в додатках до актів надання послуг транспортні засоби за своїм номерним знаком не відповідають вантажним транспортним засобам, якими могли б здійснюватися вантажні перевезення, натомість вони відповідають відомостям про реєстрацію легкових автомобілей.

Щодо витрат на консультаційні послуги в рослинництві від Aign Power, які були отримані позивачем на підставі консультаційного договору №17/01 від 17.01.2020, що підтверджується актом приймання-передачі наданих послуг від 17.02.2022 на суму 1855356,00 грн, оплату за надані послуги отримано 18.02.2022 згідно платіжної інструкції №146 від 18.02.2022 на суму 60000,00 Євро, що еквівалентно 1931814,00 грн (а.с.232-235 т.1), колегія суддів виходить з наступного.

Як вбачається з акту перевірки, відповідачем встановлено відображення позивачем у рядку 6 декларації «Послуги отримані від нерезидента, місце постачання яких визначено на митній території України» показників за період з 01.01.2018 по 30.06.2024 на загальну суму 0 грн. на підставі регістрів (оборотно-сальдові відомості, аналізи рахунків, обороти та картки рахунків) по рахунках бухгалтерського обліку: 632 «Розрахунки з іноземними постачальниками», 91 «Загальновиробничі витрати», 312 «Поточні рахунки в іноземній валюті», договір, акти наданих послуг, інвойсу, виписок з банківського рахунку тощо, встановлено заниження ІП «АГРО-ВІЛЬД УКРАЇНА» показників у рядку 6 декларацій «Послуги, отримані від нерезидента, місце постачання яких визначено на митній території України» на 371071,20 грн. за січень 2022 року.

В той же час, згідно з пп. "б" п. 185.1 ПК України об`єктом оподаткування ПДВ є операції платників податку з постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України.

Підпунктом "в" п. 186.3 ст. 186 ПКУ місцем постачання зазначених у цьому пункті послуг вважається місце, в якому отримувач послуг зареєстрований як суб`єкт господарювання або - у разі відсутності такого місця - місце постійного чи переважного його проживання. До таких послуг належать консультаційні, інжинірингові, інженерні, юридичні (у тому числі адвокатські), бухгалтерські, аудиторські, актуарні, а також послуги з розроблення та тестування програмного забезпечення, з оброблення даних та надання консультацій з питань інформатизації, надання інформації та інших послуг у сфері інформатизації, у тому числі з використанням комп`ютерних систем.

Таким чином, беручи до уваги місце знаходження позивача (м.Жашків Черкаської області) на відповідні витрати за консультаційні послуги підлягав нарахуванню податок на додану вартість, тобто в порушення пп. "б" п. 185.1 ст. 185, п.п. "в" п. 186.3 ст. 186 ПК України позивачем занижено податкові зобов`язання у зв`язку з отриманням консультаційних послуг в рослинництві від Aign Power на суму 371071 грн. (1855356,00 грн. х 20%) за лютий 2022 року.

З матеріалів справи вбачається, що на підставі договору ТМЕ-124Т-19 від 11.06.2019 позивачем 14.06.2019 було придбано Самохідний сільськогосподарський обприскувач Case ІН SPX Patriot 4430 вартістю 8141216,25 грн., в т.ч. ПДВ 1356869,38 грн (а.с.235 зворот - 240 т.1).

При цьому, за даними бухгалтерської довідки №50 від 11.06.2020 та акту повернення 11.06.2020, позивачем проведено повернення - Самохідного сільськогосподарського обприскувача Case ІН SPX Patriot 4430 до TOB "ТАЙТЕН МАШИНЕРІ Україна" (код ЄДРПОУ 38379774) вартістю 8141216,25 грн., в т.ч. ПДВ 1356869,38 грн (а.с.241-242 т.1).

В той же час, позивачем складено та зареєстровано в ЄРПН розрахунки коригування на загальну суму ПДВ -1153150,63 грн, що не відповідає розміру ПДВ з огляду на вартість Самохідного сільськогосподарського обприскувача Case ІН SPX Patriot 4430 і свідчить про безпідставне не проведено коригування позивачем податкового кредиту за червень 2020 року на суму - 203718,75 грн. (1153150,63 грн - 1356869,38 грн).

З наданих позивачем до перевірки відомостей бухгалтерського обліку (оборотно-сальдових відомостей, карток) рахунків 947 "Нестачі і втрати від псування цінностей", 271 "Продукція сільськогосподарського виробництва", 208 "Матеріали сільськогосподарського призначення", 281 "Товари на складі", акти списання товарів, накази на списання активів, акти-описи втрат продукції, вбачаються факти списання втрат сільськогосподарської продукції на суму 21865910,79 грн, у т.ч. ПДВ 4276782,15 грн (а.с.187-194 т.1).

Так, згідно із наданими актами-описами втрат продукції, матеріальні цінності було списано у зв`язку з їх втратою за результатами обстеження комісією позивача.

Відповідно до п. 198.5 ст. 198 ПК України платник податку зобов`язаний нарахувати податкові зобов`язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 цього Кодексу, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних в терміни, встановлені цим Кодексом для такої реєстрації, зведену податкову накладну за товарами/послугами, необоротними активами, придбаними/виготовленими з податком на додану вартість (для товарів/послуг, необоротних активів, придбаних або виготовлених до 1 липня 2015 року, - у разі якщо під час такого придбання або виготовлення суми податку були включені до складу податкового кредиту), у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи призначаються для їх використання або починають використовуватися:

а) в операціях, що не є об`єктом оподаткування відповідно до статті 196 цього Кодексу (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 196.1.7 пункту 196.1 статті 196 цього Кодексу) або місце постачання яких розташоване за межами митної території України;

б) в операціях, звільнених від оподаткування відповідно до статті 197, підрозділу 2 розділу XX цього Кодексу, міжнародних договорів (угод) (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 197.1.28 пункту 197.1 статті 197 цього Кодексу та операцій, передбачених пунктом 197.11 статті 197 цього Кодексу);

в) в операціях, що здійснюються платником податку в межах балансу платника податку, у тому числі передача для невиробничого використання, переведення виробничих необоротних активів до складу невиробничих необоротних активів;

г) в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку (крім випадків, передбачених пунктом 189.9 статті 189 цього Кодексу).

У разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи в подальшому починають використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності, у тому числі переведення невиробничих необоротних активів до складу виробничих необоротних активів, платник податку може зменшити суму податкових зобов`язань, що були нараховані відповідно до цього пункту, на підставі розрахунку коригування до податкової накладної, зазначеної в абзаці першому цього пункту, зареєстрованого в Єдиному реєстрі податкових накладних.

З метою застосування цього пункту податкові зобов`язання визначаються по товарах/послугах, необоротних активах:

придбаних для використання в неоподатковуваних операціях - на дату їх придбання;

придбаних для використання в оподатковуваних операціях, які починають використовуватися в неоподатковуваних операціях, - на дату початку їх фактичного використання, визначену в первинних документах, складених відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні.

У разі якщо на момент перевірки платника податку контролюючим органом в акті вибіркової (часткової) інвентаризації, проведеної платником податку на вимогу такого органу, виявлено нестачу придбаних таким платником товарів (крім випадку, якщо така нестача обумовлена знищенням внаслідок дії обставин непереборної сили, що підтверджується відповідно до законодавства), для цілей розділу V цього Кодексу такі товари вважаються використаними платником податку в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку.

В той же час, питання списання позивачем продукції на суму 21865910,79 грн, у т.ч. ПДВ 4276782,15 грн не є спірним в рамках даної справи.

Натомість, в результаті списання відповідних товарів (зерно кукурудзи, пшениці, сої, ячменя тощо) з підстав втрати якості (псування), відповідний товар в подальшому не був використаний в господарській діяльності товариства (переробка, реалізація), внаслідок чого контролюючий орган дійшов вірного висновку про наявність підстав для нарахування позивачем податкових зобов`язань на суми списаних витрат з подальшою реєстрацією відповідних податкових накладних.

Посилання позивача на затверджені внутрішніми наказами норм природніх втрат не спростовує ту обставину, що до природних втрат (природного убутку) належить зменшення маси, об`єму або кількості товарів (матеріалів) внаслідок природних фізико-хімічних або біологічних процесів (висихання, випаровування, розсипання тощо.

Наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України від 12.06.2019 №316, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 05.07.2019 за №743/33714, затверджено Порядок розрахунку норм природних втрат зерна та продуктів його переробки при зберіганні на зернових складах та зернопереробних підприємствах, положення додатку №1 якого встановлюють норми біологічних втрат при зберіганні зерна та продуктів його переробки.

Натомість відповідні норми не перевищують показник 0,45% за рік, в той час, як наказами позивача такі норми встановлені на рівні від 8% до 21% в рік.

При цьому, псування товару не належить до природного убутку, а тому контролюючим орган дійшов вірного висновку про порушення позивачем вимог податкового законодавства у наведеній частині.

Щодо висновків контролюючого органу про наявність підстав для нарахування податкових зобов`язань на вартість кредиторської заборгованості, по якій минув термін позовної давності на загальну суму 25299095,00 грн, в результаті чого занижено ПДВ на суму 4216516,00 грн і не складено відповідні розрахунки коригування, колегія суддів виходить з наступного.

Статтею 192 ПК України регламентовано особливості визначення бази оподаткування в окремих випадках (порядок коригування податкових зобов`язань та податкового кредиту).

Відповідно до п.192.1 ст.192 ПК України якщо після постачання товарів/послуг здійснюється будь-яка зміна суми компенсації їх вартості, включаючи наступний за постачанням перегляд цін, перерахунок у випадках повернення товарів/послуг особі, яка їх надала, або при поверненні постачальником суми попередньої оплати товарів/послуг, суми податкових зобов`язань та податкового кредиту постачальника та отримувача підлягають відповідному коригуванню на підставі розрахунку коригування до податкової накладної, складеному в порядку, встановленому для податкових накладних, та зареєстрованому в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Розрахунок коригування, складений постачальником товарів/послуг до податкової накладної, яка складена на отримувача - платника податку, підлягає реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних:

постачальником (продавцем) товарів/послуг, якщо передбачається збільшення суми компенсації їх вартості на користь такого постачальника або якщо коригування кількісних та вартісних показників у підсумку не змінює суму компенсації;

отримувачем (покупцем) товарів/послуг, якщо передбачається зменшення суми компенсації вартості товарів/послуг їх постачальнику, для чого постачальник надсилає складений розрахунок коригування отримувачу.

За змістом пп.192.1.1 п.192.1 ст.192 ПК України якщо внаслідок такого перерахунку відбувається зменшення суми компенсації на користь платника податку - постачальника, то:

а) постачальник відповідно зменшує суму податкових зобов`язань за результатами податкового періоду, протягом якого був проведений такий перерахунок;

б) отримувач відповідно зменшує суму податкового кредиту за результатами такого податкового періоду в разі, якщо він зареєстрований як платник податку на дату проведення коригування, а також збільшив податковий кредит у зв`язку з отриманням таких товарів/послуг.

Постачальник має право зменшити суму податкових зобов`язань лише після реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних розрахунку коригування до податкової накладної.

Тобто обов`язок по відповідному коригуванню суми податкових зобов`язань та податкового кредиту постачальника та отримувача виникає у разі, коли після постачання товарів/послуг здійснюється будь-яка зміна суми компенсації їх вартості.

Зважаючи на правове регулювання спірних правовідносин, обов`язок здійснити коригування суми податкового кредиту при списанні безнадійної кредиторської заборгованості у зв`язку із закінченням терміну позовної давності по отриманим та неоплаченим товарам/послугам, по яким раніше був сформований податковий кредит, та нараховувати податкові зобов`язання з ПДВ, у позивача відсутній, оскільки списання кредиторської заборгованості не є операцією зі зміни суми компенсації вартості товарів (послуг), а норми ПК України не встановлюють обов`язку по коригуванню податкових зобов`язань і податкового кредиту з ПДВ у разі проведення процедур з врегулювання сумнівної (безнадійної) заборгованості.

Аналогічна позиція неодноразово була висвітлена в постановах Верховного Суду, зокрема від 07.11.2019 у справі №2а-5959/12/1470, від 27.10.2020 у справі №818/1716/18, від 18.02.2021 у справах №804/3044/17 та №815/5277/16, від 12.05.2021 у справі № 820/2257/17, від 29.04.2021 у справі №825/992/17, від 09.02.2022 у справі №640/12697/19, від 01.02.2023 у справі №160/19098/21, за якою обов`язок нараховувати податкові зобов`язання з ПДВ і здійснити коригування суми податкового кредиту при списанні безнадійної кредиторської заборгованості у зв`язку із закінченням терміну позовної давності по отриманим та неоплаченим товарам/послугам, по яким раніше був сформований податковий кредит, у платника податку відсутній, оскільки списання кредиторської заборгованості не с операцією зі зміни суми компенсації вартості товарів (послуг), а норми ПК України не встановлюють обов`язку по коригуванню податкових зобов`язань і податкового кредиту з ПДВ у разі проведення процедур з врегулювання сумнівної (безнадійної) заборгованості.

Таким чином, в цій частині висновки податкового органу про порушення позивачем вимог податкового законодавства є такими, що не відповідають фактичним обставинам, внаслідок чого у відповідача були відсутні підстави збільшувати суму грошового зобов`язання з ПДВ на суму 4276782,15 грн та застосовувати штрафні санкції за відповідне заниження суми ПДВ і за не реєстрацію податкових накладних (розрахунків коригування) в ЄРПН, а тому спірні податкові повідомлення-рішення в цій частині є протиправними та підлягають скасуванню.

Встановивши невідповідність частини рішення суб`єкта владних повноважень вимогам чинного законодавства, наслідком такого є визнання акта частково протиправним, при умові, що цю частину може бути ідентифіковано та що без неї оспорюваний акт в іншій частині (частинах) не втрачає свою цілісність, значення. Зокрема, частково протиправним можна визнати якусь частину (пункт, речення) рішення або рішення в частині нарахування певної суми штрафних (фінансових) санкцій. Разом з тим, рішення, в якому недійсну частину не можна виокремити, ідентифікувати, є недійсним в цілому.

Надаючи правову оцінку розміру податкового зобов`язання, нарахованого контролюючим органом, суд не вправі підміняти собою такий орган та приймати рішення щодо зміни чи визначення суми податкового зобов`язання. Суд, виключно, досліджує прийняті рішення суб`єкта владних повноважень на предмет їх відповідності закону.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 28.03.2023 у справі №260/433/19.

Незважаючи на те, що судом встановлено розмір суми на яку позивачу безпідставно збільшено грошове зобов`язання з ПДВ, проте суд позбавлений можливості виокремити (виділити) визначену суму в оскаржуваних податкових повідомленнях-рішеннях, та залишити його чинним в певній частині, з огляду на відсутність у вказаних податкових повідомленнях-рішення розподілу застосованих штрафних санкцій по кожному окремому порушенню. Натомість відповідний розрахунок штрафних санкцій базувався на окремих періодах допущених порушень, а не на конкретних епізодах таких порушень.

Подібна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 23.06.2020 року по справі №819/1785/17, за якою: "Колегія суддів суду касаційної інстанції погоджується з висновками суду апеляційної інстанції щодо неможливості самостійно здійснити такий обрахунок, внаслідок неможливості виокремлення із спірних повідомлень-рішень тієї суми, яка обрахована правильно, оскільки до сум заборгованості була безпідставно включена сума безнадійного боргу, неправильно визначалися періоди прострочення, невірно застосувалися розміри штрафних санкцій, що в межах судового провадження унеможливлює самостійний обрахунок судом штрафних санкцій, які підлягають стягненню з позивача. Встановивши невідповідність частини рішення суб`єкта владних повноважень вимогам чинного законодавства, наслідком такого є визнання акта частково протиправним, при умові, що цю частину може бути ідентифіковано (виокремлено, названо) та що без неї оспорюваний акт в іншій частині (частинах) не втрачає свою цілісність, значення. Зокрема, частково протиправним можна визнати якусь частину (пункт, речення) рішення або рішення в частині нарахування певної суми штрафних (фінансових) санкцій. Разом з тим, рішення, в якому недійсну частину не можна виокремити, ідентифікувати, є недійсним в цілому. В контексті викладеного судом апеляційної інстанції вірно зазначено, що суд не може підміняти державний орган, рішення якого оскаржується, приймаючи замість рішення, яке визнається протиправним, інше рішення, яке б відповідало закону, та давати вказівки, які б свідчили про вирішення питань, які належать до компетенції такого суб`єкта владних повноважень. Водночас, визнання рішення контролюючого органу недійсним повністю у такій ситуації, дає йому можливість визначити в установленому Законом порядку правильне рішення, зокрема через прийняття нового рішення".

Суд не має змоги встановити пропорційність визначеного в акті перевірки правопорушення відносно розміру штрафу, що підлягає стягненню з платника податку, так як суд не може підміняти державний орган, рішення якого оскаржується, приймаючи замість рішення, яке визнається протиправним, інше рішення, яке б відповідало закону, за обставин наявності у такого органу законодавчо визначених дискреційних повноважень.

З огляду на викладені обставини, з урахуванням наведених норм права, за наслідком перегляду рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів доходить висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог та скасування спірних податкових повідомлень-рішень, враховуючи безпідставність висновків контролюючого органу в частині збільшення позивачу грошового зобов`язання з ПДВ на суму 4276782,15 грн за результатами списання безнадійної кредиторської заборгованості і застосування штрафних санкцій за відповідне заниження суми ПДВ і за не реєстрацію податкових накладних (розрахунків коригування) в ЄРПН.

На підставі вищенаведеного, колегія суддів вважає, що невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи в частині та неправильне застосування норм матеріального права, неправильне тлумачення закону, призвели до неправильного вирішення справи, а тому рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нової постанови про задоволення позовних вимог.

Керуючись ст.243, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 329 КАС України, колегія суддів

П О С Т А Н О В И Л А

Апеляційну скаргу Іноземного підприємства "Агро-Вільд Україна" - задовольнити.

Рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 23 квітня 2025 року - скасувати.

Ухвалити нову постанову, якою позовні вимоги Іноземного підприємства "Агро-Вільд Україна" - задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Черкаській області від 14 грудня 2024 року №18747/23-00-07-01-01 та №18749/23-00-07-01-01.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів, з урахуванням положень ст.329 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Текст постанови складено 01 червня 2026 року.

Суддя-доповідач Н.В.Безименна

Судді В.О.Аліменко

Т.Р.Вівдиченко