Постанова від 01 червня 2026 р. у справі №640/5385/22 — Шостий апеляційний адміністративний суд

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 640/5385/22 Суддя (судді) першої інстанції: Горобцова Я.В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 червня 2026 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Беспалова О. О.

суддів: Ключковича В. Ю., Парінова А. Б.

за участю секретаря: Волошка О. Л.

представника позивача Корнейчука О.Л., представника відповідача Даниляк О.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Києві апеляційну скаргу Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків на ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 07 травня 2025 року у справі за позовом Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків до товариства з обмеженою відповідальністю «Оператор газотранспортної системи України» про підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту,-

В С Т А Н О В И В :

До Окружного адміністративного суду міста Києва надійшов адміністративний позов Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків до Товариства з обмеженою відповідальністю «Оператор газотранспортної системи України», у якому позивач просить суд:

- підтвердити обґрунтованість умовного адміністративного арешту майна платника податків ТОВ «Оператор ГТС України», застосованого Центральним міжрегіональним управлінням ДПС по роботі з великими платниками податків рішенням від 01.12.2021 №194/31-00-07-01-02.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 23.02.2022 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження.

На виконання положень Закону України «Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду» дана справа передана для розгляду до Київського окружного адміністративного суду.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 07 травня 2025 року заява Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків про підтвердження обґрунтованості умовного адміністративного арешту залишена без розгляду, оскільки така подана із пропуском строку встановленого частиною 2 статті 283 Кодексу адміністративного судочинства України.

Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, позивачем подано апеляційну скаргу, в якій апелянт просить скасувати ухвалу суду першої інстанції та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції (за текстом апеляційної скарги). Свої вимоги апелянт мотивує тим, що судом першої інстанції при постановленні оскаржуваного рішення неповно досліджено обставини, що мають значення для справи та неправильно застосовано норми процесуального права.

Як вбачається із змісту оскаржуваної ухвали, залишаючи заяву Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків про підтвердження обґрунтованості умовного адміністративного арешту судом першої інстанції встановлено, що з урахуванням приписів частини 2 статті 283 Кодексу адміністративного судочинства України граничним строком подання заяви про підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту майна платника податків у даному випадку є 01 грудня 2021 року включно.

Натомість, згідно з наявним у матеріалах справи конвертом, яким до суду була направлена заява Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків до ТОВ «Оператор газотранспортної системи України» про підтвердження обґрунтованості умовного адміністративного арешту майна платника податків, така заява була направлена контролюючим органом суду 11 лютого 2022 року, тобто після закінчення строку, встановленого частиною 2 статті 283 Кодексу адміністративного судочинства України.

Як вбачається із змісту доводів апеляційної скарги, така містить посилання на те, що дане звернення до суду є подання позову у загальному порядку, а не у порядку встановленому ст. 283 КАС України.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно з підпунктом 94.2.3 пункту 94.2. статті 94 Податкового кодексу України арешт майна може бути застосовано, якщо з`ясовується одна з таких обставин: платник податків відмовляється від проведення документальної або фактичної перевірки за наявності законних підстав для її проведення або від допуску посадових осіб контролюючого органу.

Відповідно до пункту 94.6 статті 94 Податкового кодексу України керівник (його заступник або уповноважена особа) контролюючого органу за наявності однієї з обставин, визначених у пункту 94.2 цієї статті, приймає рішення про застосування арешту майна платника податків.

Також обставини, за яких застосовується арешт майна, передбачені Розділом ІІІ Порядку застосування адміністративного арешту майна платника податків, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 14 липня 2017 року №632, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 02 серпня 2017 року за № 948/30816 (далі - Порядок № 632).

Згідно з пунктом 1 Розділу ІІІ Порядку № 632 арешт майна може бути застосовано, якщо з`ясовується одна з таких обставин: 1) платник податків порушує правила відчуження майна, що перебуває у податковій заставі; 2) фізична особа, яка має податковий борг, виїжджає за кордон; 3) платник податків відмовляється від проведення документальної або фактичної перевірки за наявності законних підстав для її проведення або від допуску посадових осіб контролюючого органу; 4) відсутні дозволи (ліцензії) на здійснення господарської діяльності, а також у разі відсутності реєстраторів розрахункових операцій, зареєстрованих в установленому законодавством порядку, крім випадків, визначених законодавством; 5) відсутня реєстрація особи як платника податків у контролюючому органі, якщо така реєстрація є обов`язковою відповідно до Кодексу, або коли платник податків, що отримав податкове повідомлення або має податковий борг, вчиняє дії з переведення майна за межі України, його приховування або передачі іншим особам; 6) платник податків відмовляється від проведення перевірки стану збереження майна, яке перебуває у податковій заставі; 7) платник податків не допускає податкового керуючого до складення акта опису майна, яке передається в податкову заставу; 8) платник податків (його посадові особи або особи, які здійснюють готівкові розрахунки та/або провадять діяльність, що підлягає ліцензуванню) відмовляється від проведення відповідно до вимог Кодексу інвентаризації основних засобів, товарно-матеріальних цінностей, коштів (зняття залишків товарно-матеріальних цінностей, готівки); 9) нерезидент розпочинає та/або здійснює господарську діяльність через постійне представництво на території України без взяття на податковий облік, що підтверджується актом перевірки.

Відповідно до пункту 2 Розділу ІІІ Порядку № 632 за наявності однієї з наведених обставин керівник (його заступник або уповноважена особа) контролюючого органу приймає рішення про застосування арешту майна платника податків.

Порядок застосування арешту майна визначений Розділом ІV Порядку № 632, згідно з пунктами 1, 2 якого керівник (його заступник або уповноважена особа) контролюючого органу за наявності однієї з обставин, визначених розділом III цього Порядку, та на підставі звернення про застосування адміністративного арешту майна платника податків відповідного підрозділу, який у межах своїх повноважень встановлює такі обставини, приймає рішення про застосування адміністративного арешту майна платника податків.

Обґрунтованість арешту, накладеного на майно платника податків рішенням керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, має бути перевірена судом протягом 96 годин.

У такому разі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу подається до суду протягом 24 годин з моменту встановлення обставин, що зумовлюють таке звернення до суду.

Відповідно до приписів частини першої статті 283 КАС України провадження у справах за зверненням податкових та митних органів при здійсненні ними визначених законом повноважень здійснюється на підставі заяви таких органів, зокрема, щодо підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту майна платника податків.

Частиною другою статті 283 КАС України визначено, що заява подається до суду першої інстанції протягом 24 годин з моменту встановлення обставин, що зумовлюють звернення до суду, за загальними правилами підсудності, встановленими цим Кодексом.

При цьому відповідно до частини першої статті 270 КАС України на обчислення строків, встановлених статтями 273-277, 280-283 цього Кодексу, не поширюються правила частин другої – десятої статті 120 цього Кодексу.

Строки, встановлені у справах, визначених цією статтею, обчислюються календарними днями і годинами (частина друга статті 270 КАС України).

Днем подання позовної заяви є день їх надходження до відповідного суду. Строки подання позовних заяв, встановлені у справах, визначених цією статтею, не може бути поновлено. Позовні заяви, подані після закінчення цих строків, суд залишає без розгляду (частина п`ята статті 270 КАС України).

Судом першої інстанції встановлено, що відмова ТОВ «Оператор газотранспортної системи України» від допуску посадових осіб контролюючого органу до проведення документальної планової виїзної перевірки, що підтверджується актом від 30 листопада 2021 року №195/31-00-07-01-02 «Про відмову в допуску до проведення/відмову від проведення документальної планової/позапланової виїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «Оператор газотранспортної системи України».

Рішення контролюючого органу про застосування адміністративного арешту майна платника податків від 01 грудня 2021 року №194/31-00-07-01-02 не може вважатися обставиною для звернення до суду, оскільки воно є підставою для звернення до суду, метою якого є забезпечення виконання обов`язку зі сплати податків.

Аналогічні висновки викладені у постанові Верховного Суду від 18 червня 2020 року у справі №500/1521/19.

Отже, судом першої інстанції вірно встановлено, що граничним строком подання заяви про підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту майна платника податків у даному випадку є 01 грудня 2021 року включно.

Згідно з наявним у матеріалах справи конвертом, яким до суду направлена заява Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків до ТОВ «Оператор газотранспортної системи України» про підтвердження обґрунтованості умовного адміністративного арешту майна платника податків, така заява була направлена контролюючим органом суду 11 лютого 2022 року, тобто після закінчення строку, встановленого частиною 2 статті 283 Кодексу адміністративного судочинства України.

У контексті наведеного, суд вважає за необхідне зауважити, що встановлення процесуальних строків законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених КАС України певних процесуальних дій. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.

Таким чином, ураховуючи пропуск заявником присічного строку звернення із заявою та неможливість поновлення такого строку, - колегія суддів суду апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для залишення заяви Головного управління Державної податкової служби у м. Києві про стягнення коштів за податковим боргом без розгляду.

При цьому, колегія суддів критично оцінює посилання апелянта в апеляційній скарзі на те, що дану заяву подано у загальному порядку, а не у порядку встановленому статтею 283 КАС України, адже із змісту такої вбачається, що податковий орган заявляє вимоги саме керуючись вказаною правовою нормою.

Більш того, у судовому засіданні, в суді апеляційної інстанції представник апелянта зазначив, що даний позов про підтвердження адміністративного арешту подано саме у порядку ст. 283 КАС України.

Відтак, доводи апеляційної скарги жодним чином не спростовують висновки суду першої інстанції.

Враховуючи вищенаведене, судова колегія приходить до висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив правильне судове рішення з додержанням норм процесуального права, а викладені в апеляційній скарзі доводи позицію суду першої інстанції не спростовують.

Згідно ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

У відповідності до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Підсумовуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції ухвалив оскаржуване рішення відповідно до норм процесуального права, а тому підстави для його скасування або зміни відсутні.

Керуючись ст.ст. 150, 229, 308, 310, 315, 316, 321, 322 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків на ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 07 травня 2025 року у справі за позовом Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків до товариства з обмеженою відповідальністю «Оператор газотранспортної системи України» про підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту залишити без задоволення.

Ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 07 травня 2025 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку і строки, визначені статтями 328, 329 КАС України.

Суддя-доповідач О. О. Беспалов

Суддя В. Ю. Ключкович

А. Б. Парінов

(Повний текст постанови складено 02.06.2026)