Постанова від 01 червня 2026 р. у справі №320/25744/23 — Шостий апеляційний адміністративний суд

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 320/25744/23 Суддя (судді) першої інстанції: Василенко Г.Ю.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 червня 2026 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Судді-доповідача: Ключковича В.Ю.

Суддів: Бужак Н.П., Василенка Я.М.,

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Фонду «Євразія» на рішення Київського окружного адміністративного суду від 29 травня 2025 року у справі за адміністративним позовом Київського міського відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю до Фонду «Євразія» про стягнення адміністративно-господарських санкцій,

В С Т А Н О В И В:

У липні 2023 року Київське міське відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю звернулось до суду з адміністративним позовом до Фонду «Євразія» про стягнення грошової суми в рахунок адміністративно-господарських санкцій та пені за порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій у розмірі 1 804 223,77 гривень.

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 29 травня 2025 року позов задоволено. Стягнуто з Фонду "Євразія" (код ЄДРПОУ 100010998) на користь Київського міського відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю адміністративно-господарські санкції та пеню у загальному розмірі 1 804 223,77 грн.

Не погоджуючись з таким рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та ухвалити нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Апеляційна скарга мотивована тим, що допустивши порушення норм матеріального права, неповне з`ясування обставин справи та виклавши у оскаржуваному рішенні висновки, які не відповідають обставинам справи, суд першої інстанції: прийшов до хибного висновку про те, що на відповідача поширюються положення статті 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні»; не застосував норми матеріального права, які регулюють правовий статус виконавців проєктів (програм) міжнародної технічної допомоги, не врахував спеціальний режим діяльності таких суб`єктів в Україні, у тому числі в частині звільнення їх від обов`язків, які законом покладаються на суб`єктів господарювання в Україні; не з`ясував правовий статус Фонду «Євразія» як виконавця проєкту міжнародної технічної допомоги «Прозорість та підзвітність у Державному управлінні та послугах (ТАРАS)», акредитованого відповідно до законодавства України, що не має статусу юридичної особи, зареєстрованої в Україні, не є суб`єктом господарювання, не має в Україні відокремленого підрозділу; не дослідив і не надав оцінки наданим доказам, що підтверджують правовий характер діяльності Фонду «Євразія» в межах реалізації проєкту міжнародної технічної допомоги, який фінансувався Урядом США виконувався відповідно до міжнародного договору; не надав належної правової оцінки та безпідставно не врахував положення Угоди між Урядом України і Урядом Сполучених Штатів Америки про гуманітарне і техніко-економічне співробітництво 1992 року.

Ухвалами колегії Шостого апеляційного адміністративного суду від 2 липня 2025 року та від 27 квітня 2026 року відкрито апеляційне провадження та призначено справу до судового розгляду в порядку письмового провадження.

7 липня 2025 року позивач подав відзив на апеляційну скаргу та просить відмовити в задоволенні апеляційної скарги, а рішення Київського окружного адміністративного суду від 29 травня 2025 року по справі 320/25744/23 залишити без змін.

14 жовтня 2025 року апелянт надав письмові пояснення.

8 квітня 2026 року позивач подав клопотання про розгляд справи без його участі.

5 травня 2026 року апелянт надав письмові пояснення.

6 травня 2026 року позивач надав письмові пояснення.

Керуючись частинами 1 та 2 статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Перевіривши повноту встановлення окружним адміністративним судом фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла наступних висновків.

Відповідно до Свідоцтва №5 про акредитацію виконавця (юридичної особи - нерезидента) проекту (програми) міжнародної технічної допомоги, виданого Секретаріатом Кабінету Міністра України, Фонд «Євразія» здійснює в рамках міжнародної технічної допомоги проект "Прозорість та підзвітність у державному управлінні та послугах (TAPAS)" відповідно до Угоди між Урядом України і Урядом Сполучених Штатів Америки про гуманітарне і техніко-економічне співробітництво від 07.05.1992.

17.04.2023 за допомогою веб-порталу електронних послуг ПФУ до електронного кабінету роботодавця Фонд «Євразія» направлено розрахунок сум адміністративно-господарських санкцій, що підлягають сплаті у зв`язку з невиконанням нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю.

Відповідно до змісту розрахунку сум адміністративно-господарських санкцій, що підлягають сплаті у зв`язку з невиконанням нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю за 2022 рік, надісланого відповідачу, середньооблікова чисельність штатних працівників, що працювали у відповідача, за рік склала 17 осіб, з яких осіб з інвалідністю - 0. При цьому середньооблікова чисельність осіб з інвалідністю, відповідно до нормативу, встановленого ч. 1 ст. 19 Закону України “Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні”, відповідача повинна складати 1 особа.

Невиконання відповідачем нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю зумовлює застосування санкцій у розмірі 1 685 560,17 грн та нарахування пені у розмірі 118 663,60 грн.

Вказані суми адміністративно-господарських санкцій та пеня не були сплачені відповідачем своєчасно та у повному обсязі, що стало підставою для звернення позивача до суду з вимогою про їх стягнення у примусовому порядку

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції вказав, що в розумінні спеціального закону, яким в даному випадку є Закон № 875-XII відповідач відноситься до категорії «підприємства, установи та організації», посилання на яку міститься в положеннях статей 19, 20 Закону № 875-XII.

Колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач є виконавцем проекту міжнародної технічної допомоги «Прозорість та підзвітність у державному управлінні та послугах (ТАРАS)», що діє на підставі міжурядової угоди між Урядом України і Урядом Сполучених Штатів Америки про гуманітарне і техніко-економічне співробітництво 1992 року.

Представництво міжнародної урядової організації діє в Україні відповідно до Закону України «Про міжнародні договори України» та на підставі відповідних міжнародних угод, що ратифіковані Верховною Радою України.

Відповідно до частини 1 статті 20 Закону України «Про громадські об`єднання» відокремлений підрозділ іноземної неурядової організації акредитується в Україні без надання статусу юридичної особи в порядку, визначеному Законом України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань».

Як наголосив апелянт, у нього відсутній статус юридичної особи відповідно до законодавства України та він не має (не створював) відокремленого підрозділу на території України, що підлягав би реєстрації відповідно до положень законодавства України.

Фонд «Євразія» діє в Україні як іноземна юридична особа – виконавець проектів (програм) міжнародної технічної допомоги відповідно до Порядку реєстрації і статусу проектів (програм) міжнародної технічної допомоги, що визначений постановою Кабінету Міністрів України від 15 лютого 2002 року № 153 «Про створення єдиної системи залучення, використання та моніторингу міжнародної технічної допомоги» і має акредитаційні та реєстраційні документи - Свідоцтво № 5 Секретаріату Кабінету Міністрів України про акредитацію виконавця (юридичної особи-нерезидента) проекту (програми) міжнародної технічної допомоги та Реєстраційну картку проекту (програми) № 3519-21 від 1 вересня 2023 року.

Відповідно до частини першої статті 43 Кодексу адміністративного судочинства України здатність мати процесуальні права та обов`язки в адміністративному судочинстві (адміністративна процесуальна правоздатність) визнається за громадянами України, іноземцями, особами без громадянства, органами державної влади, іншими державними органами, органами влади Автономної Республіки Крим, органами місцевого самоврядування, їх посадовими і службовими особами, підприємствами, установами, організаціями (юридичними особами), адміністратором за випуском облігацій.

Частиною третьою цієї ж статті передбачено, що здатність особисто здійснювати свої адміністративні процесуальні права та обов`язки, у тому числі доручати ведення справи представникові (адміністративна процесуальна дієздатність), належить органам державної влади, іншим державним органам, органам влади Автономної Республіки Крим, органам місцевого самоврядування, їх посадовим і службовим особам, підприємствам, установам, організаціям (юридичним особам).

Зважаючи на визначену статтею 43 Кодексу адміністративного судочинства України адміністративну процесуальну правосуб`єктність, для реалізації своїх прав та обов`язків як учасника справи, визначених статтею 44 цього Кодексу, юридична особа повинна мати правоздатність та дієздатність, які виникають з моменту створення юридичної особи та припиняються з дня внесення до Єдиного державного реєстру запису про її припинення.

Адміністративна правосуб`єктність є основним, базовим елементом адміністративно-правового статусу особи й саме вона зумовлює можливість юридичної особи бути учасником адміністративних правовідносин та визначає обсяг її прав та обов`язків.

Згідно зі статтею 80 Цивільного кодексу України встановлено, що юридичною особою є організація, створена і зареєстрована у встановленому законом порядку. Юридична особа наділяється цивільною правоздатністю і дієздатністю, може бути позивачем та відповідачем у суді.

Закріплене у зазначеній статті поняття юридичної особи вимагає звернення до цивільно-правових норм, які регулюють створення і реєстрацію юридичних осіб. Розгляд поняття юридичної особи неможливий без визначення ознак юридичної особи, що дають змогу відрізнити юридичну особу від будь-яких інших формувань, об`єднань, філій і представництв, які не можуть визнаватися суб`єктами цивільного права.

До основних ознак юридичної особи належать: державна реєстрація факту створення юридичної особи, наявність відокремленого майна, самостійна відповідальність за зобов`язаннями, придбання і реалізація цивільних прав від свого імені, можливість виступати позивачем і відповідачем у суді.

Усі зазначені вище ознаки мають бути наявними в сукупності і відсутність хоча б однієї з них не дає можливості виокремити самостійну юридичну особу.

У відповідності до частини першої статті 92 Цивільного кодексу України юридична особа набуває цивільних прав та обов`язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону. Порядок створення органів юридичної особи встановлюється установчими документами та законом.

Юридичні особи можуть створюватися у формі товариств, установ та в інших формах, встановлених законом. Товариством є організація, створена шляхом об`єднання осіб (учасників), які мають право участі у цьому товаристві. Товариство може бути створено однією особою, якщо інше не встановлено законом (частини перша, друга статті 83 Цивільного кодексу України).

За приписами частини першої статті 62 Господарського кодексу України підприємство – самостійний суб`єкт господарювання, створений компетентним органом державної влади або органом місцевого самоврядування, або іншими суб`єктами для задоволення суспільних та особистих потреб шляхом систематичного здійснення виробничої, науково-дослідної, торговельної, іншої господарської діяльності в порядку, передбаченому цим Кодексом та іншими законами.

Згідно з частиною четвертою статті 64 Господарського кодексу України підприємство має право створювати філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи, погоджуючи питання про розміщення таких підрозділів підприємства з відповідними органами місцевого самоврядування в установленому законодавством порядку. Такі відокремлені підрозділи не мають статусу юридичної особи і діють на основі положення про них, затвердженого підприємством. Підприємства можуть відкривати рахунки в установах банків через свої відокремлені підрозділи відповідно до закону.

Пунктом 4 частини першої статті 1 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» передбачено, що державна реєстрація юридичних осіб, громадських формувань, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб – підприємців – це офіційне визнання шляхом засвідчення державою факту створення або припинення юридичної особи, громадського формування, що не має статусу юридичної особи, засвідчення факту наявності відповідного статусу громадського об`єднання, професійної спілки, її організації або об`єднання, політичної партії, організації роботодавців, об`єднань організацій роботодавців та їхньої символіки, засвідчення факту набуття або позбавлення статусу підприємця фізичною особою, зміни відомостей, що містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, про юридичну особу та фізичну особу - підприємця, а також проведення інших реєстраційних дій, передбачених цим Законом.

Згідно із частинами першою, другою статті 25 Закону України «Про міжнародне приватне право» особистим законом юридичної особи вважається право держави місцезнаходження юридичної особи.

Для цілей цього Закону місцезнаходженням юридичної особи є держава, у якій юридична особа зареєстрована або іншим чином створена згідно з правом цієї держави.

Відповідно до статті 26 Закону України «Про міжнародне приватне право» цивільна правоздатність та дієздатність юридичної особи визначається особистим законом юридичної особи.

Статтею 27 цього ж Закону передбачено, що особистим законом іноземної організації, яка не є юридичною особою відповідно до права держави, у якій така організація створена, вважається право цієї держави. Якщо така організація діє на території України, до її діяльності застосовується законодавство України, яке регулює діяльність юридичних осіб, якщо інше не випливає з вимог законодавства чи суті правовідносин.

Фонд «Євразія» утворений за законодавством Округу Колумбія Сполучених Штатів Америки як неприбуткова організація, у зв`язку з чим користується звільненням від сплати податків на продажі та податків за використання відповідно до законодавства Округу Колумбія Сполучених Штатів Америки.

На підтвердження статусу іноземної неприбуткової організації відповідачем надано: 1) сертифікат реєстрації, виданий 29 квітня 1992 року Урядом Округу Колумбія США про те, що всі застосовні положення Закону Округу Колумбія Про неприбуткові корпорації Фондом Євразія (THE EURASIA FOUNDATION, INC.) було дотримано; 2) лист 1050 (DO/CG) окружного директора Податкового управління США від 21.01.1997 р. про те, що Фонд Євразія не є приватним фондом у межах значення розділу 509 (а) Податкового кодексу, оскільки Фонд є організацією виду, описаного у розділі 509 (а) (1) та 170 (b) (1) (A) (vi); 3) свідоцтво про звільнення від сплати податків, видане Інспекцією податків та доходів Уряду Округу Колумбія, яке підтверджує звільнення Фонду Євразія від сплати податків на продажі та податків за використання згідно з Кодексом Округу Колумбія § 47-2005 (3), чинне з 21.05.2021 до 21.05.2026.

При цьому, матеріалами справи не підтверджено наявність у Фонду «Євразія» відокремлених підрозділів на території України.

Правовою підставою діяльністю Фонду «Євразія» в Україні є Угода між Урядом України і Урядом Сполучених Штатів Америки про гуманітарне та техніко-економічне співробітництво від 7 травня 1992 року. Статтею IV (Використання допомоги) цієї Угоди визначено, що будь-які товари, поставки або інше майно, що надається в рамках програм допомоги Сполучених Штатів, використовуватимуться виключно для цілей, погоджених між Урядами Сполучених Штатів Америки та України. Якщо використання будь-яких товарів, поставок або іншого майна здійснюється для інших цілей, ніж тих, що були погоджені в рамках таких програм, чого можна було б обґрунтовано не допустити відповідним рішенням Уряду України, то Уряд України на прохання відшкодовує у доларах Сполучених Штатів Уряду Сполучених Штатів Америки суму, виплачену за ці товари, поставки або інше майно. Уряд Сполучених Штатів Америки може на власний розсуд використати відшкодовану суму для фінансування інших витрат на діяльність, пов`язану з цією допомогою.

Порядок реєстрації і статус проектів міжнародної технічної допомоги визначений постановою Кабінету Міністрів України від 15 лютого 2002 року № 153 «Про створення єдиної системи залучення, використання та моніторингу міжнародної технічної допомоги».

Відповідно до пункту 2 вказаного Порядку виконавець - будь-яка особа (резидент або нерезидент), що має письмову угоду з партнером з розвитку або уповноваженою партнером з розвитку особою та забезпечує реалізацію проекту (програми), у тому числі на платній основі.

Пунктами 11-13 Порядку передбачено, що проекти (програми) підлягають обов`язковій державній реєстрації. Державна реєстрація проектів (програм) є підставою для акредитації їх виконавців, а також реалізації права на одержання відповідних пільг, привілеїв, імунітетів, передбачених законодавством та міжнародними договорами України. Державна реєстрація проектів (програм) провадиться Секретаріатом Кабінету Міністрів України.

Фонд «Євразія» як іноземна юридична особа отримав Свідоцтво № 5 Секретаріатом Кабінету Міністрів України про акредитацію виконавця (юридичної особи-нерезидента) проекту (програми) міжнародної технічної допомоги, що не є спірним.

За приписами частин другої – четвертої статті 95 Цивільного кодексу України представництвом є відокремлений підрозділ юридичної особи, що розташований поза її місцезнаходженням та здійснює представництво і захист інтересів юридичної особи.

Філії та представництва не є юридичними особами. Вони наділяються майном юридичної особи, що їх створила, і діють на підставі затвердженого нею положення.

Керівники філій та представництв призначаються юридичною особою і діють на підставі виданої нею довіреності.

Згідно зі змістом цих правових норм представництва утворюються для виконання допоміжних операцій поза місцем знаходження самої юридичної особи в тих місцях, де знаходження такого представництва забезпечить зручність налагодження зв`язків, виконання певних дій, на які воно уповноважене юридичною особою, в тому числі виконання юридичних дій. На відміну від філій представництва не виконують фактичних дій, компетенція їх обмежена виконанням юридичних дій від імені юридичної особи. Представництва не визнаються суб`єктами цивільного права, а їх посадові особи можуть діяти від імені юридичної особи. Відповідальність за дії представництв і їх посадових осіб несе юридична особа, яка утворила ці представництва.

Таким чином, представництва, хоча й є відокремленими підрозділами юридичної особи, проте продовжують залишатися складовими частинами юридичної особи й власною юридичною правосуб`єктністю вони не наділені.

Враховуючи усе вищевикладене, колегія суддів зазначає, що адміністративна процесуальна правосуб`єктність – це можливість особи бути носієм певних процесуальних суб`єктивних прав і обов`язків, у тому числі процесуальних суб`єктивних прав та обов`язків сторони справи, а відтак, особи, які є сторонами адміністративної справи, обов`язково повинні відповідати всім вимогам адміністративної процесуальної правосуб`єктності. Представництва, які не мають статусу юридичної особи, не наділені адміністративною правосуб`єктністю.

Зазначені висновки узгоджуються з правовою позицією, висловленою Верховним Судом у складі судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду у постанові від 25 липня 2024 року у справі №640/31489/21.

Крім того, такий висновок щодо застосування норм права в подібних правовідносинах Верховний Суд зробив у постановах від 11 лютого 2026 року у справі №320/37827/24 та від 14 травня 2026 року у справі №320/21626/23.

З огляду на викладене, Фонд «Євразія» не є юридичною особою, а відтак не має адміністративної процесуальної правосуб`єктності (право- і дієздатності).

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 238 Кодексу адміністративного судочинства України суд закриває провадження у справі якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

При цьому, положеннями частини першої статті 239 Кодексу адміністративного судочинства України щодо обов`язку суду роз`яснити позивачеві, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд справи, не має застосовуватися, адже даний спір не тільки не підпадає під юрисдикцію адміністративних судів, а й взагалі не підлягає судовому розгляду через порушення принципу ratione personae, materiae et loci.

У справі № 9901/152/18 Велика Палата Верховного Суду зазначила, що поняття «спір, який не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства» слід тлумачити в більш ширшому значенні, тобто як поняття, що стосується тих спорів, які не підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства, і тих, які взагалі не підлягають судовому розгляду.

Підсумовуючи викладене, колегія суддів дійшла висновків про те, що Фонд «Євразія» не має статусу юридичної особи, не наділене адміністративною правосуб`єктністю, а тому у Київського міського відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю не виникло право на звернення до суду з цим позовом.

Відповідно до приписів ч.1,3 статті 319 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення першої інстанції, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню повністю або частково в апеляційному порядку і позовна заява залишається без розгляду або провадження у справі закривається у відповідній частині з підстав, встановлених відповідно статтями 238, 240 цього Кодексу.

Порушення правил юрисдикції адміністративних судів, встановлених статтею 19, є обов`язковою підставою для скасування рішення із закриттям провадження незалежно від доводів апеляційної скарги.

У разі закриття судом апеляційної інстанції провадження у справі на підставі пункту 1 частини першої статті 238 цього Кодексу суд за заявою позивача в порядку письмового провадження постановляє ухвалу про передачу справи до суду першої інстанції, до юрисдикції якого віднесено розгляд такої справи, крім випадків об`єднання в одне провадження кількох вимог, які підлягають розгляду в порядку різного судочинства. У разі наявності підстав для підсудності справи за вибором позивача у його заяві має бути зазначено лише один суд, до підсудності якого відноситься вирішення спору.

Відповідно до частини 1,2 статті 239 Кодексу адміністративного судочинства України якщо провадження у справі закривається з підстави, встановленої пунктом 1 частини першої статті 238 цього Кодексу, суд повинен роз`яснити позивачеві, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд справи. Суд апеляційної або касаційної інстанції повинен також роз`яснити позивачеві про наявність у нього права протягом десяти днів з дня отримання ним відповідної постанови звернутися до суду із заявою про направлення справи за встановленою юрисдикцією, крім випадків об`єднання в одне провадження кількох вимог, які підлягають розгляду в порядку різного судочинства. Заява подається до суду, який прийняв постанову про закриття провадження у справі.

У разі надходження до суду справи, що підлягає вирішенню в порядку адміністративного судочинства, після закриття провадження Верховним Судом чи судом апеляційної інстанції в порядку цивільного чи господарського судочинства, провадження у справі не може бути закрите з підстави, встановленої пунктом 1 частини першої статті 238 цього Кодексу.

У разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду зі спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається. Наявність ухвали про закриття провадження у зв`язку з прийняттям відмови позивача від позову не позбавляє відповідача в цій справі права на звернення до суду за вирішенням цього спору.

Суд першої інстанції наведені процесуальні вимоги не врахував, розглянувши справу за правилами адміністративного судочинства, а тому оскаржуване рішення підлягає скасуванню із закриттям провадження у справі.

Керуючись статтями 238, 287, 311, 315, 319, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Фонду «Євразія» задовольнити частково.

Рішення Київського окружного адміністративного суду від 29 травня 2025 року скасувати.

Провадження в адміністративній справі № 320/25744/23 за позовом Київського міського відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю до Фонду «Євразія» про стягнення адміністративно-господарських санкцій закрити відповідно до пункту 1 частини першої статті 238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя доповідач: В.Ю. Ключкович

Судді: Н.П. Бужак

Я.М. Василенко