Вирок від 01 червня 2026 р. у справі №515/918/26 — Татарбунарський районний суд Одеської області

Справа № 515/918/26

Провадження № 1-кп/515/1534/26

Татарбунарський районний суд Одеської області

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 червня 2026 року м. Татарбунари

Татарбунарський районний суд Одеської області у складі:

головуючого судді ОСОБА_1

за участю секретаря ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3 ,

захисника ОСОБА_4 ,

обвинуваченого ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні обвинувальний акт з доданою до нього угодою про визнання винуватості від 25.05.2026 у кримінальному провадженні, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12026162240000208 від 16.02.2026 відносно:

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Трапівка Татарбунарського району Одеської області, громадянина України, не працюючого, раніше судимого 15 травня 2025 року Татарбунарським районним судом Одеської області за ч. 4 ст. 185 КК України до 5 років позбавлення волі, на підставі ст. 75 КК України звільнений від відбування призначеного покарання з іспитовим строком на 2 роки, який проживає без реєстрації за адресою: АДРЕСА_1 ,

обвинуваченого у вчинені кримінальних правопорушень, передбачених 4 ст. 185, ч. 1 ст. 125 КК України,

В С Т А Н О В И В:

Указом Президента України від 24.02.2022 № 65/2022 та Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 № 2102-ІХ, у зв`язку з військовою агресією Збройних Сил російської федерації проти України, на всій території України запроваджено воєнний стан з 05:30 години 24.02.2022 строком на 30 діб. В подальшому, воєнний стан в Україні продовжувався, востаннє, Указом Президента України від 12.01.2026 за № 40/2026 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» строк дії воєнного стану в Україні продовжено до 04 травня 2026 року. Законом України № 4757-ІХ від 14.01.2026 «Про затвердження Указу Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» затверджено зазначений Указ. ОСОБА_5 , будучи раніше засудженим, востаннє 15 травня 2025 року Татарбунарським районним судом Одеської області за ч. 4 ст. 185 КК України до 5 років позбавлення волі, на підставі ст. 75 КК України звільнений від відбування призначеного покарання з іспитовим строком на 2 роки, належних висновків для себе не зробив, на шлях виправлення не став та в період іспитового строку, повторно скоїв умисне кримінальне правопорушення за наступних обставин. Так, 15 лютого 2026 року, приблизно о 12:30 годині, більш точний час досудовим розслідуванням не встановлено, ОСОБА_5 , діючи умисно, з метою таємного викрадення чужого майна, через незамкнені вхідні двері, проник до приміщення житлового будинку, розташованого по АДРЕСА_2 , в якому мешкає ОСОБА_6 , та пройшов до приміщення житлової кімнати, де розуміючи протиправність своїх дій та передбачаючи їх наслідки в умовах воєнного стану на території України, впевнившись що його дії не будуть помічені потерпілою та сторонніми особами, із корисливих мотивів та з метою особистого збагачення, з шухляди, умисно, таємно, повторно, викрав грошові кошти в сумі 16 000 гривень. Після чого, ОСОБА_5 з місця вчинення злочину зник та розпорядився викраденим на власний розсуд, заподіявши потерпілій ОСОБА_6 майнову шкоду на загальну суму 16 000 гривень.

Вказаними діями, ОСОБА_5 вчинив кримінальне правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, а саме: таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинена повторно, поєднана з проникненням у житло, вчинена в умовах воєнного стану..

18 лютого 2026 року, приблизно о 18:00 годині, ОСОБА_5 , перебуваючи в приміщенні будинку АДРЕСА_1 , на грунті раптово виниклого конфлікту з ОСОБА_7 , якою раніше спільно проживали однією сім`єю, але не перебували у шлюбі між собою, у порушення вимог ст. 28 Конституції України, згідно якої кожен має право на повагу до його гідності, а також вимог Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», реалізуючи свій злочинний умисел, направлений на спричинення тілесних ушкоджень, усвідомлюючи суспільнонебезпечний характер своїх дій, передбачаючи суспільно-небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, умисно наніс потерпілій ОСОБА_7 правою рукою, стиснутою в кулак, один удар в область обличчя. У результаті своїх умисних, неправомірних дій ОСОБА_5 спричинив потерпілій ОСОБА_7 ушкодження у вигляді синця лівого ока. Вказане ушкодження має незначні, скороминучі наслідки, що тривають не більше 6 днів, і за цим критерієм, згідно п. 2.3.5 і 4.6 «Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень» (Наказ № 6 МОЗ України від 17.01.1995р.) по критерію тривалості розладу здоров`я відноситься до категорії легких тілесних ушкоджень.

Таким чином, ОСОБА_5 обвинувачується у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України, за ознаками: умисне легке тілесне ушкодження. За сукупністю скоєного, ОСОБА_5 обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 185, ч. 1 ст. 125 КК України.

25 травня 2026 року між прокурором Білгород-Дністровської окружної прокуратури ОСОБА_3 та обвинуваченим ОСОБА_5 була укладена угода про визнання винуватості, згідно якої ОСОБА_5 беззастережно визнав свою винуватість у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України.

В угоді сторони (прокурор та підозрюваний) погодили покарання за ч. 4 ст. 185 КК України у виді позбавлення волі на строк 5 років, за ч. 1 ст. 125 КК України штраф в розмірі 50 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян в сумі 850 гривень в дохід держави. На підставі ч. 1 ст. 70 КК України, за сукупністю кримінальних правопорушень, шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим, остаточно ОСОБА_5 призначити покарання у вигляді позбавлення волі на строк 5 років. Відповідно до ст. 71 КК України, за сукупністю вироків, до покарання призначеного даним вироком частково приєднати невідбуту частину покарання у виді 6 місяців позбавлення волі за вироком Татарбунарського районного суду Одеської області від 15.05.2025, визначивши остаточне покарання за сукупністю вироків ОСОБА_5 у виді позбавлення волі на строк 5 років 6 місяці.

Потерпілі надали письмову згоду на укладення між прокурором та обвинуваченим угоди про визнання винуватості, у якій також повідомили про відсутність у них претензій матеріального характеру до обвинуваченого.

В угоді передбачені наслідки її укладення, затвердження та невиконання, які роз`яснені обвинуваченому.

Прокурор під час підготовчого судового засідання, вважаючи, що при укладенні угоди про визнання винуватості дотримані вимоги норм КПК та КК України, просив угоду про визнання винуватості затвердити і призначити обвинуваченому узгоджену в угоді міру покарання та інші передбачені угодою заходи. Наслідки укладання та затвердження зазначеної угоди, передбачені ст. 473 КПК України, прокурору відомі та зрозумілі. Крім того заявив клопотання про обрання відносно обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. Клопотання мотивоване тим, що ОСОБА_5 , може скоїти інше кримінальне правопорушення, оскільки на підставі ст. 75 КК України він був звільнений від відбування призначеного покарання з іспитовим строком на 2 роки, належних висновків для себе не зробив, на шлях виправлення не став та в період іспитового строку, повторно скоїв умисне кримінальне правопорушення. Крім того, враховуючи, що потерпілі та свідки ще не допитані, ОСОБА_5 може на них впливати.

Потерпіла ОСОБА_6 у підготовче судове засідання не з`явилась, подала заяву, в якій проти укладення угоди про визнання винуватості не заперечує, просить проводити розгляд справи без її участі.

Потерпіла ОСОБА_7 у підготовче судове засідання не з`явилась, подала заяву, в якій проти укладення угоди про визнання винуватості не заперечує, просить проводити розгляд справи без її участі.

Під час підготовчого судового засідання обвинувачений беззастережно визнав свою винуватість у вчиненні інкримінованих кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст.185, ч. 1 ст. 125 КК України, в обсязі, викладеному в обвинувальному акті, суду пояснив, що розуміє права, визначені ч. 4 ст. 474 КПК України, наслідки укладення та затвердження даної угоди, дав згоду на застосування узгодженого виду та розміру покарання, а також інших заходів у разі затвердження угоди, заявивши, що здатний реально виконати взяті на себе відповідно до угоди зобов`язання. Просив затвердити угоду про визнання винуватості, яку він уклав добровільно. Проти обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою не заперечував.

Захисник обвинуваченого також просив затвердити угоду про визнання винуватості та призначити узгоджене покарання, проти задоволення клопотання прокурора щодо обрання запобіжного заходу не заперечував.

Частиною 5 ст. 469 КПК України передбачено, що укладення угоди про визнання винуватості може ініціюватися в будь-який момент після повідомлення особі про підозру до виходу суду до нарадчої кімнати для ухвалення вироку.

Відповідно до вимог ст. 468 КПК України в кримінальному провадженні може бути укладена угода між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим про визнання винуватості.

Згідно з ч. 4 ст. 469 КПК України, угода про визнання винуватості між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим може бути укладена у провадженні щодо: кримінальних проступків, нетяжких злочинів, тяжких злочинів. Укладання угоди про визнання винуватості у кримінальному провадженні щодо кримінальних правопорушень, внаслідок яких шкода завдана державним чи суспільним інтересам або правам та інтересам окремих осіб, у яких беруть участь потерпілий або потерпілі, не допускається, крім випадків надання всіма потерпілими письмової згоди прокурору на укладання ними угоди.

Згідно зі ст. 12 КК України, злочин, передбачений ч.1 ст. 125 КК України є проступком, ч. 4 ст. 185 КК України, відноситься до категорії тяжких злочинів.

Потерпілі ОСОБА_6 та ОСОБА_7 надали письмову згоду на укладання угоди про визнання винуватості.

Відповідно до ст. 468 КПК України, у кримінальному провадженні може бути укладена угода між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим про визнання винуватості.

У статті 472 КПК України визначені основні вимоги до змісту угоди про визнання винуватості.

Згідно вимог ч.1,2 ст. 474 КПК України, Якщо угоди досягнуто під час досудового розслідування, обвинувальний акт з підписаною сторонами угодою невідкладно надсилається до суду. Розгляд щодо угоди проводиться судом під час підготовчого судового засідання за обов`язкової участі сторін угоди з повідомленням інших учасників судового провадження. Відсутність інших учасників судового провадження не є перешкодою для розгляду.

Враховуючи викладене, заслухавши думку прокурора, який просив затвердити угоду про визнання винуватості, обвинуваченого та його захисника, які підтримали думку прокурора, вивчивши угоду про визнання винуватості, обвинувальний акт, суд прийшов до наступних висновків.

Угода про визнання винуватості відповідає вимогам ст. 469, ст. 472 КПК України. При цьому, судом з`ясовано, що обвинувачений цілком розуміє права, визначені п. 1 ч. 4 ст. 474 КПК України, наслідки укладення та затвердження даної угоди, передбачені ч. 2 ст. 473 КПК України, характер обвинувачення, вид покарання, а також інші заходи, які будуть застосовані до нього у разі затвердження угоди судом.

Суд, шляхом проведення опитування сторін кримінального провадження, переконався, що укладення угоди сторонами є добровільним, тобто не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз або наслідком обіцянок чи дій будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені в угоді. При цьому судом з`ясовано, що обвинувачений повністю усвідомлює зміст укладеної з прокурором угоди про визнання винуватості, характер обвинувачення, щодо якого визнає себе винуватим, цілком розуміє свої права, визначені п. 1 ч. 4 ст. 474 КПК України, а також наслідки укладення, затвердження даної угоди, передбачені ч. 2 ст. 473 КПК України, та наслідки її не виконання, передбачені ст. 476 КПК України.

Покарання, яке узгоджено сторонами угоди, відповідає не тільки тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, обставинам справи, але й особі обвинуваченого, є обґрунтованим та буде відповідати цілям покарання.

Судом встановлено, що умови даної угоди відповідають вимогам КПК України та КК України, правова кваліфікація кримінального правопорушення вірна, умови угоди відповідають інтересам суспільства та не порушують прав, свобод, чи інтересів сторін або інших осіб, не встановлені підстави вважати, що укладення угоди не було добровільним, не є очевидною можливість не виконання обвинуваченим взятих на себе зобов`язань за угодою, фактичні підстави для невизнання винуватості відсутні.

Крім того, суд враховує, що ОСОБА_5 на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває, раніше судимий, ніде не працює, щиро розкаявся у вчиненому.

Обставиною, яка пом`якшує покарання ОСОБА_5 згідно зі ст. 66 КК України, є щире каяття, активне сприяння розкриттю кримінальних правопорушень (п. 1 ч.1 ст.66 КК України); добровільне відшкодування завданих збитків (п.2 ч.1 ст.66 КК України).

Обставини, які обтяжують покарання ОСОБА_5 , згідно зі ст. 67 КК України, за другим епізодом являється вчинення кримінального правопорушення щодо особи, з якою винний перебував у сімейних або близьких відносинах (п.61 ч.1 ст.67 КК України).

Враховуючи викладене, оскільки умови угоди про визнання винуватості, укладеної 25 травня 2026 року між прокурором та обвинуваченим ОСОБА_5 , її форма та зміст відповідають вимогам КПК та КК України, суд дійшов висновку про наявність всіх правових підстав для затвердження цієї угоди.

Щодо вирішення клопотання прокурора про обрання ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, суд приходить до наступного.

Враховуючи обґрунтованість висунутого обвинувачення, обраний судом вид покарання, а також те, що обвинувачений є раніше судимий та на шлях виправлення не став, суд вважає за необхідне обрати щодо нього запобіжний захід у виді тримання під вартою до набрання вироком законної сили, задовольнивши з цього приводу раніше подане клопотання прокурора.

Підстави для застосування обмежувальних заходів, у відповідності до ст. 91-1 КК України – відсутні, у зв`язку з призначенням обвинуваченому покарання у виді позбавлення волі.

Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлено.

Відповідно до ч. 2 ст. 124 КПК України, у разі ухвалення обвинувального вироку, суд стягує з обвинуваченого на користь держави документально підтверджені витрати на залучення експерта.

У кримінальному провадженні наявні витрати на проведення експертиз в сумі 10992 грн 24 коп, які підлягають стягненню з ОСОБА_5 .

На підставі ч. 4 ст. 174 КПК України, суд одночасно з ухваленням судового рішення, яким закінчується судовий розгляд, вирішує питання про скасування арешту майна. Суд скасовує арешт майна, зокрема, у випадку виправдання обвинуваченого, закриття кримінального провадження судом, якщо майно не підлягає спеціальній конфіскації, непризначення судом покарання у виді конфіскації майна та/або незастосування спеціальної конфіскації, залишення цивільного позову без розгляду або відмови в цивільному позові.

Питання речових доказів вирішити у відповідності до ст.100 КПК України.

Керуючись ст.ст. 314, 369, 373, 374, 475 КПК України, суд -

УХВАЛИВ :

Затвердити угоду від 25 травня 2026 року між прокурором Білгород-Дністровської окружної прокуратури ОСОБА_3 та обвинуваченим ОСОБА_5 про визнання винуватості.

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винним у вчиненні кримінальних правопорушень і призначити узгоджене сторонами покарання:

- за ч. 4 ст. 185 КК України у виді позбавлення волі на строк 5 років;

- за ч. 1 ст. 125 КК України штраф в розмірі 50 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян в сумі 850 гривень в дохід держави.

На підставі ч. 1 ст. 70 КК України, за сукупністю кримінальних правопорушень, шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим, остаточно ОСОБА_5 призначити покарання у вигляді позбавлення волі на строк 5 років.

Відповідно до ст. 71 КК України, за сукупністю вироків, до покарання призначеного даним вироком частково приєднати невідбуту частину покарання у виді 6 місяців позбавлення волі за вироком Татарбунарського районного суду Одеської області від 15.05.2025, визначивши остаточне покарання за сукупністю вироків ОСОБА_5 у виді позбавлення волі на строк 5 років 6 місяці.

Обрати щодо ОСОБА_5 запобіжний захід – тримання під вартою - до набрання вироком законної сили та утримувати його в ДУ «Ізмаїльський слідчий ізолятор».

Взяти ОСОБА_5 під варту в залі суду - негайно.

Початок строку відбування покарання рахувати ОСОБА_5 з 02 червня 2026 року.

Стягнути з ОСОБА_5 на користь держави, процесуальні витрати на проведення експертиз в сумі 10992 грн 24 коп.

Арешт, накладений ухвалою слідчого судді Татарбунарського районного суду Одеської області від 19 лютого 2026 року на майно, а саме: чотири сліди папілярних візерунків пальців рук на трьох фрагментах липкої стрічки, запаковані в сейф-пакет №4479064; грошові кошти у розмірі 350 грн. (купюри номіналом 200, 100 та 50 грн.), запаковані до сейф-пакету №ICR0235836 – скасувати.

Арешт, накладений ухвалою слідчого судді Татарбунарського районного суду Одеської області від 20 лютого 2026 року на майно, а саме: грошові кошти у розмірі 4000 грн. (чотири купюри номіналом 1000 грн. кожна), які запаковані до сейф-пакету NPU5728858 – скасувати.

Речові докази:

- чотири сліди папілярних візерунків пальців рук на трьох фрагментах липкої стрічки, запаковані в сейф-пакет №4479064, що передані на зберігання до камери зберігання речових доказів відділення поліції №2 Білгород-Дністровського РВП ГУНП в Одеській області – знищити;

- грошові кошти у розмірі 350 грн. (купюри номіналом 200, 100 та 50 грн.), запаковані до сейф-пакету №ICR0235836, грошові кошти у розмірі 4000 грн. (чотири купюри номіналом 1000 грн. кожна), які запаковані до сейф-пакету NPU5728858, передані на зберігання потерпілій ОСОБА_6 – залишити ОСОБА_6 ;

- DVD-диск із вмістом у вигляді відеозапису, зробленого 15.02.2026 у період часу з 12:23 год 12:24 год відеокамерою, що знаходиться на подвір`ї домоволодіння, розташованого за адресою: АДРЕСА_2 (запакований та опечатаний печаткою №1 ВП), що зберігається в матеріалах кримінального провадження – залишити в матеріалах кримінального провадження.

Вирок може бути оскаржений з підстав, передбачених ст. 394 КПК України, до Одеського апеляційного суду через Татарбунарський районний суд Одеської області шляхом подачі апеляції протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченій та прокурору. Інші учасники судового провадження мають право отримати копію вироку в суді.

У разі невиконання угоди про визнання винуватості прокурор має право звернутися до суду, який затвердив таку угоду, з клопотанням про скасування вироку протягом встановленого законом строку давності притягнення до кримінальної відповідальності за вчинення відповідного кримінального правопорушення.

Умисне невиконання угоди є підставою для притягнення особи до відповідальності, встановленої законом.

Суддя: