Рішення від 01 червня 2026 р. у справі №522/796/26 — Приморський районний суд м. Одеси

Провадження № 2/522/4898/26

Справа № 522/796/26

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 червня 2026 року м. Одеса

Приморський районний суд м. Одеси

у складі: судді - Бондар В.Я.,

за участю секретаря судового засідання – Костинюк В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Одесі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів та про стягнення заборгованості зі сплати аліментів,

ВСТАНОВИВ:

Позивач 21.01.2026 звернувся до Приморського районного суду м. Одеси з позовом до ОСОБА_2 про збільшення розміру аліментів до 3 512 грн та про стягнення заборгованості зі сплати аліментів за період починаючи з 2011 року.

Позовні вимоги мотивовані тим, що дитина сторін ОСОБА_3 хворіє на аутизм та навчається у музичному коледжі, тому існує потреба у продовженні сплати аліментів до досягнення дитиною 23-х років. Позивачу невідомий майновий стан, ступінь працездатності, місце роботи відповідача чи перебування на його утриманні інших дітей.

Ухвалою Приморського районного суду м.Одеси від 23.01.2026 відкрито провадження у справі, справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з призначенням судового засідання на 04.03.2026.

У судовому засіданні 04.03.2026 розгляд справи відкладено на 31.03.2026, внаслідок задоволення однойменного клопотання позивачки.

У зв`язку з відключенням подачі електроенергії до приміщення суду, розгляд справи у судовому засіданні 31.03.2026 відкладено на 24.04.2026.

У судовому засіданні 24.04.2026 проведеному за участі ОСОБА_1 було долучено додаткові докази подані позивачкою, з метою надання позивачу часу надати розрахунок заборгованості по аліментам розгляд справи відкладено на 25.05.2026.

14.05.2026 ОСОБА_1 подала до суду клопотання про долучення доказів у якому вказала, що виконавче провадження щодо стягнення аліментів на сина було закрито, через те, що чоловік приніс до виконавчої служби розписку, які він отримав від позивачки під натиском, нібито вона отримала всі аліменти до 23-річного віку дитини. Позивачка вважає таку розписку незаконною та зазначає, шо протягом 15 років батько не давав грошей на утримання сина. Просить не визнавати розписку, як документа, що має юридичну силу нарахувати їй компенсацію за самостійне виховання психічного хворої дитини протягом майже 15-ти років по 1 000 грн в місяць, що по суті навіть не еквівалент 1/10 суми затрачених зусиль. Тому, за 173 місяці позивачка нарахувала компенсацію по аліментам у розмірі 173 000 грн.

У судовому засіданні 25.05.2026 було задоволено клопотання позивачки про долучення доказів. ОСОБА_1 просила задовольнити позов.

Відповідач у судове засідання не з`явився, про час, дату та місце судового розгляду повідомлявся у встановленому законом порядку.

Згідно ч.1 ст.244 ЦПК України після судових дебатів суд оголошує про перехід до стадії ухвалення судового рішення та час його проголошення в цьому судовому засіданні. У виняткових випадках залежно від складності справи суд може відкласти ухвалення та проголошення судового рішення на строк не більше десяти днів з дня переходу до стадії ухвалення судового рішення, оголосивши дату та час його проголошення.

Суд у судовому засіданні 25.05.2026 оголосив про перехід до стадії проголошення рішення та оголосив, що проголошення рішення відбудеться 02.06.2026 о 12:15 год.

Суд, дослідивши матеріали справи, дійшов наступних висновків, зважаючи на наступне.

Судом встановлено, що з 01.06.2005 по 20.02.2012 ОСОБА_4 перебувала у шлюбі з ОСОБА_2 , який розірвано рішенням Приморського районного суду м.Одеси від 08.02.2012 у справі №1522/1492/2012 (а.с.9, 10).

У період шлюбу у батьків ОСОБА_2 та ОСОБА_4 народився син ОСОБА_3 , про що свідчить свідоцтво про народження серії НОМЕР_1 (а.с.11).

Рішенням Приморського районного суду м.Одеси від 18.01.2012 у справі №2/1522/11697/11 стягнуто з ОСОБА_2 на корись ОСОБА_4 аліменти на утримання сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 267,90 грн щомісячно, але не менше 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідно віку, починаючи з 24.10.2011 і по 28.01.2026 (а.с.26).

10.03.2015 Другим Приморським відділом ДВС Одеського міського управління юстиції відкрито виконавче провадження №46820036 щодо виконання виконавчого листа №2/1522/11697/11 від 05.03.2015 (а.с.22).

23.12.2015 постановою Приморського відділу ДВС Одеського міського управління юстиції виконавче провадження №46820036 закінчено на підставі п.8 ч.1 ст.49 Закону України «Про виконавче провадження», з зазначенням, що аліменти на користь ОСОБА_1 на утримання дитини сплачені у повному обсязі до 23 років включно (а.с.141).

ОСОБА_4 16.05.2012 змінила прізвище на ОСОБА_6 (а.с.7)

Заочним рішенням Приморського районного суду м.Одеси від 10.08.2015 у справі №522/7992/15-ц позбавлено ОСОБА_2 батьківських прав у відношенні сина ОСОБА_3 . Стягнуто х ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання сина ОСОБА_3 у розмірі частки з усіх видів заробітку, починаючи з 17.04.2015 і до досягнення повноліття (а.с.30-33).

Згідно виписки із рішення ЛКК №33/224 від 31.08.2021 ОСОБА_3 має діагноз F06.8 та потребує індивідуальної форми навчання вдома (а.с.34).

ОСОБА_3 добув повну загальну середню освіту в 2025 році у Миколаївському фаховому коледжі музичного мистецтва Миколаївської обласної ради, про що свідчить свідоцтво від 10.07.2025 (а.с.35).

Разом з тим, згідно довідки від 21.01.2026, ОСОБА_3 навчається на ІІІ курсі НУ Миколаївського фахового коледжу музичного мистецтва. Передвища освіта. Денна форма навчання. Бюджет. Строк закінчення коледжу 30 червня 2027 року (а.с.29).

Інші докази подані позивачкою суд не бере до уваги як такі, що не стосуються предмету спору.

Згідно п.8 ч.1 ст.49 Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції станом на час закінчення виконавчого провадження) виконавче провадження підлягає закінченню у разі: фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом.

Рішенням Приморського районного суду м.Одеси у справі №2/1522/11697/11 аліменти стягнуто на утримання сина сторін ОСОБА_3 до ІНФОРМАЦІЯ_2 , тобто до повноліття ОСОБА_5 , а тому закінчення виконавчого провадження з підстав сплати аліментів до 23 років, як зазначено у постанові не приймається судом до уваги, адже фактично виконавче провадження закрито у зв`язку з фактичним виконанням рішення, тобто сплати аліментів до повноліття сина.

При тому, зазначення ОСОБА_1 про складення розписки про сплату аліментів під тиском та незаконність такої не підтверджується жодним доказом. Постанова про закінчення виконавчого провадження позивачкою не оскаржувалася.

Крім того, позивачка звернулася до суду 21.01.2025, тобто за один день до повноліття, тобто не заперечувала відсутність заборгованості по аліментам до повноліття сина весь час.

Суд акцентує увагу на тому, що ОСОБА_1 просить збільшити розмір аліментів, однак по тексту позову вбачається, що позивачка має на увазі стягнення аліментів на період навчання сина ОСОБА_5 .

Щодо таких вимог суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 18 Конвенції про захист прав дитини суд повинен докласти всіх можливих зусиль для того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини.

Батьки несуть основну відповідальність за виховання та розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

Згідно ст. 27 Конвенції про захист прав дитини батько(-ки) або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

У відповідності до ч.8 ст. 7 Сімейного Кодексу України регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально важливим урахуванням інтересів дитини.

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 виповнилося 18 років, тобто він став повнолітнім.

Відповідно до ст. 199 СК України, якщо повнолітні дочка, син продовжують навчання і у зв`язку з цим потребують матеріальної допомоги, батьки зобов`язані утримувати їх до досягнення двадцяти трьох років за умови, що вони можуть надавати матеріальну допомогу. Право на утримання припиняється у разі припинення навчання. Право на звернення до суду з позовом про стягнення аліментів має той з батьків, з ким проживає дочка, син, а також самі дочка, син, які продовжують навчання.

Стягнення аліментів на сина, яки продовжує навчання, є одним із способів захисту інтересів дитини, забезпечення одержання нею коштів, необхідних для її життєдіяльності, оскільки на період навчання вона не має самостійного заробітку та потребує матеріальної допомоги з боку батьків, які зобов`язані утримувати своїх повнолітніх дітей, які продовжують навчатися, до досягнення ними двадцяти трьох років.

Відповідно до ст. 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дітей, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини.

Згідно із ч.1 ст.182 цього Кодексу при визначенні розміру аліментів суд враховує стан здоров`я та матеріальне становище дитини, стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів, наявність у платника аліментів інших утриманців, інші обставини, що мають істотне значення.

Пунктом 20 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року № 3 «Про застосування судами окремих норм СК України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» передбачено, що обов`язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчатися після досягнення повноліття (незалежно від форми навчання), виникає за обов`язкової сукупності таких юридичних фактів: досягнення дочкою, сином віку, який перевищує 18, але є меншим 23 років; продовження ними навчання; потреба у зв`язку з цим у матеріальній допомозі; наявність у батьків можливості надавати таку допомогу.

У ст. 200 СК України передбачено, що суд визначає розмір аліментів на повнолітніх дочку, сина у твердій грошовій сумі і (або) у частці від заробітку (доходу) платника аліментів з урахуванням обставин, зазначених у статті 182 цього Кодексу. При визначенні розміру аліментів з одного з батьків суд бере до уваги можливість надання утримання другим з батьків, своїми дружиною, чоловіком та повнолітніми дочкою, сином.

Правовідносини щодо обов`язку батьків утримувати повнолітніх дочку, сина на період навчання регулюються главою 16 СК України, яка зокрема, передбачає обов`язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчання і у зв`язку з цим потребують матеріальної допомоги, у спосіб сплати аліментів (ст.ст. 199, 200, 201 цього Кодексу). У визначенні розміру аліментів необхідно враховувати вартість навчання, підручників, проїзду до навчального закладу, проживання за місцем його знаходження. Норми цієї глави не встановлюють самостійного, окремого від аліментних зобов`язань, обов`язку батьків брати участь у додаткових витратах на дочку, сина, що викликані особливими обставинами.

На підставі аналізу наявних у справі доказів належить зробити висновок, що повнолітній син сторін, який продовжує навчання, потребує матеріальної допомоги і таку в змозі йому надавати відповідач.

Законом встановлено обов`язок відповідачу надавати майнову підтримку своїй дитині, яка продовжує навчання, у зв`язку з чим потребує матеріальної допомоги.

Враховуючи вищевикладене, зважаючи на відсутність доказів щодо неможливості відповідача утримувати повнолітнього сина, який продовжує навчання, суд вважає за необхідне задовольнити позовні вимоги в частині стягнення аліментів в розмірі 3 512 грн.

Відповідач не заперечив вказану суму.

Отже, суд дійшов висновку про наявність підстав для стягнення аліментів на утримання сина ОСОБА_5 до закінчення навчання, але не більше ніж до досягнення 23-річного віку.

Частиною 1 статті 191 СК України встановлено, що аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред`явлення позову.

ОСОБА_1 звернулася до суду з цим позовом 21.01.2026, тобто за день до повноліття сина ОСОБА_5 , а оскільки аліменти до повноліття сина стягнуті іншим рішенням, то аліменти підлягають стягненню з 23.01.2026.

Щодо стягнення заборгованості по аліментам, суд зазначає наступне.

Стягнення заборгованості за аліментами, які вже стягуються на підставі судового рішення, закон не передбачає. Суд, за наявності спору, може лише визначити розмір такої заборгованості, яка має бути стягнута в межах виконавчого провадження при виконанні судового рішення про стягнення аліментів, і ухвалення окремого (додаткового) рішення суду про стягнення цієї заборгованості не потрібно.

Такий висновок зробив Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 10 квітня 2024 року при розгляді справи №761/43598/21.

Отже, за період до повноліття сина сторін питання про стягнення аліментів вирішене судом, тому стягнення заборгованості, яка на думку позивача наявна у відповідача, неможливе в рамках нового судового спору.

У зв`язку з чим вимоги позивачки про стягнення заборгованості по аліментам та індексацію всіх виплат задоволенню не підлягають.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» звільняються від судового збору позивачі - у справах про стягнення аліментів, оплату додаткових витрат на дитину, стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, індексацію аліментів чи зміну способу їх стягнення.

Згідно ч.6 ст. 141 ЦПК України, якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог.

Оскільки, позивачі у справах про стягнення аліментів звільнені від сплати судового збору, покласти на відповідача оплату судового збору у розмірі 1 331,20 грн.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 181, 182, 184, 191, 192 СК України, ст.ст. 1, 2, 5, 11, 76-80, 81, 89, 241, 247, 258, 263-265, 273, 354 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів та про стягнення заборгованості зі сплати аліментів – задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_2 , останнє відоме місце реєстрації: АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 , АДРЕСА_2 ) аліменти на утримання повнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , у розмірі 3 512 (три тисячі п`ятсот дванадцять) гривень, щомісячно, починаючи з 23 січня 2025 року та до закінчення навчання, але не більше ніж до досягнення 23-річного віку.

Допустити негайне виконання рішення суду в частині стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць.

В іншій частині позовних вимог – відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_2 , останнє відоме місце реєстрації: АДРЕСА_1 ) на користь держави судовий збір в розмірі 1 331 (одна тисяча тридцять одна) гривня 20 (двадцять) копійок.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Апеляційна скарга на заочне рішення суду позивачем подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Заочне рішення суду набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Повний текст рішення суду складено 02 червня 2026 року.

Суддя: В.Я. Бондар