Вирок від 01 червня 2026 р. у справі №509/2381/26 — Овідіопольський районний суд Одеської області

Справа № 509/2381/26

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 червня 2026 року с-ще Овідіополь

Овідіопольський районний суд Одеської області у складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

при секретарі судового засідання ОСОБА_2 ,

за участю учасників судового провадження:

прокурора ОСОБА_3 ,

обвинуваченого ОСОБА_4 ,

розглядаючи у відкритому судовому засіданні у залі суду обвинувальний акт у кримінальному провадженні №12026162250000032 від 11.01.2026 року за обвинуваченням ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м.Арциз Арцизького району Одеської області, громадянина України, із середньою освітою, не одруженого, не працюючого, військовослужбовця військової служби за мобілізацією на посаді солдата резерву 26 запасної роти військової частини НОМЕР_1 , у військовому званні "солдат", зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше судимого 28.02.2025 року Овідіопольським районним судом Одеської області за ч.4 ст.185 КК України у виді позбавлення волі строком на 5 років, на підставі ст.75 КК України від відбування покарання був звільнений з іспитовим строком на 3 роки,

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст. 185, ч.ч. 1, 4 ст.358, ч.1 ст.309 КК України, –

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до Указу Президента України №64/2022 від 24.02.2022 на території України із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 введено воєнний стан строком на 30 діб, який цього ж дня затверджено Верховною Радою України. У подальшому, строк дії воєнного стану неодноразово продовжувався, та діє по сьогоднішній день.

Обвинувачений ОСОБА_4 , будучи військовослужбовцем військової служби за мобілізацією на посаді солдата резерву 26 запасної роти військової частини НОМЕР_1 у військовому званні «солдат» в порушення вимог ст. 65 Конституції України, ст. ст. 9, 11, 16, 127 - 130 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України та ст. ст. 1 - 4 Дисциплінарного Статуту Збройних Сил України, вчинив ряд кримінальних правопорушень за наступних обставин.

Так, обвинувачений ОСОБА_4 29.12.2025 року приблизно о 16 год. 40 хв., точного часу досудовим розслідуванням не встановлено, перебуваючи за адресою: АДРЕСА_3 , переслідуючи раптово виниклий злочинний умисел, спрямований на таємне викрадення чужого майна, визначив предметом свого злочинного посягання на таємне викрадення чужого майна, визначив предметом свого злочинного посягання майно, яке належить ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Реалізуючи свій прямий умисел, спрямований на таємне викрадення чужого майна, обвинувачений ОСОБА_4 , діючи в умовах воєнного стану, з метою особистого збагачення, переконавшись, що його дії залишаються непомітними для інших осіб, умисно, з корисливих мотивів, перелізши через паркан вказаного вище домоволодіння та шляхом відтискання металопластикового вікна та дверей потрапив в житловий будинок та викрав телевізор марки «Samsung Smart TV» 42 діагоналі, вартість якого становить 5925 грн., після чого, відкривши наступні двері в житловому будинку виявив та викрав генератор марки «Firman моделі SPG 2500» потужністю 2,5 кВт, вартість якого становить 8749 грн., після чого з місця вчинення злочину зник, тим самим отримав можливість вільно розпоряджатися викраденим майном на власний розсуд.

Своїми протиправними діями обвинувачений ОСОБА_4 завдав потерпілій ОСОБА_5 матеріальний збиток на загальну суму 14674 (чотирнадцять тисяч шістсот сімдесят чотири) гривні 50 копійок.

Дії обвинуваченого ОСОБА_4 кваліфіковано за ч.4 ст.185 КК України, як таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинене повторно, поєднане з проникненням у житло, вчинене в умовах воєнного стану.

Крім того, приблизно у листопаді 2025 року, більш точний час слідством не встановлено, обвинувачений ОСОБА_4 , знаходячись за місцем свого мешкання по АДРЕСА_2 , діючи умисно, протиправно, з метою подальшого використання для приховування своєї особи, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, всупереч вимог закону України «Про єдиний державний демографічний реєстр та документи, що посвідчують громадянство України, особу або її спеціальний статус», Постанови Кабінету Міністрів України № 302 від 25 березня 2015 року (або “Порядок оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України”), яка визначає бланк паспорта, технічні вимоги до нього, а також процедуру видачі, обміну, змін, визнання недійсним тощо, Положення про паспорт громадянина України — затверджене Постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 № 2503-ХІІ, яке регламентує форму паспорта-книжечки, вимоги до фотокартки, процедуру вклеювання фото при досягненні певного віку, а також загальні правила видачі паспорта громадянину, підробив вказаний офіційний документ - паспорт громадянина України серії НОМЕР_2 , виданий на ім`я ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , який він раніше знайшов на вулиці Центральна в с-щі Авангард Одеської області, а саме - власноруч, за допомогою клею, здійснив вклеювання своєї фотокартки розміром 3х4 см у зазначений паспорт замість фотокартки ОСОБА_6 .

Отже, обвинувачений ОСОБА_4 , використовуючи свою фотокартку, умисно змінив зовнішні дані та зміст вказаного документа.

Дії обвинуваченого ОСОБА_4 кваліфіковано за ч. 1 ст. 358 КК України, як підроблення іншого офіційного документа, який видається установою, який надає права та звільняє від обов`язків, з метою використання його підроблювачем.

Крім того, у подальшому, 11 лютого 2026 року, приблизно о 15 годині 58 хвилин, обвинувачений ОСОБА_4 , знаходячись по вул. Соборній у с. Великий Дальник Одеського району Одеської області, під час перевірки документів працівниками поліції, діючи умисно, протиправно, усвідомлюючи суспільну небезпечність своїх дій, з метою приховування своєї особи, пред`явив працівнику поліції - оперуповноваженому СКП ОРУП №2 ГУНП в Одеській області старшому лейтенанту поліції ОСОБА_7 та таким чином, використав завідомо підроблений ним, чужий для нього документ - паспорт громадянина України серії НОМЕР_2 , виданий на ім`я ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Дії обвинуваченого ОСОБА_4 кваліфіковано за ч. 4 ст. 358 КК України, як використання завідомо підробленого документа.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про заходи протидії незаконному обігу наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів та зловживанню ними» визначено, що діяння, пов`язані із придбанням, зберіганням, перевезенням, збутом рослин, включених до «Переліку наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06 травня 2000 року № 770 (далі - Переліку), що здійснюються у порушення порядку, встановленого законодавством про наркотичні засоби, психотропні речовини і прекурсори, є незаконними.

Згідно з вимогами ст.ст. 25-28 Закону України «Про наркотичні засоби, психотропні речовини і прекурсори» придбання, виготовлення, зберігання та перевезення фізичними особами наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів у будь-яких кількостях в цілях, не передбачених зазначеним Законом, забороняється. Відповідно до списку № 1 таблиці № 1 Переліку канабіс є наркотичною речовиною обіг якої обмежено.

Проте, приблизно на початку лютого 2026 року, обвинувачений ОСОБА_4 , знаходячись у с-щі Авангард Одеського району Одеської області, більш точні час і місце слідством не встановлені, в порушення вищезазначених вимог законодавства, діючи умисно, протиправно, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, з метою особистого вживання шляхом паління, придбав шляхом знахідки пакет із речовиною рослинного походження зеленого кольору у висушеному та подрібненому стані - канабісом, які та почав зберігати та носити із собою без мети збуту.

Далі, 11 лютого 2026 року близько 15 години 58 хвилин, більш точного часу у ході дізнання не встановлено, обвинувачений ОСОБА_4 , знаходячись по вул. Соборній у с. Великий Дальник Одеського району Одеської області, під час перевірки документів, на запитання працівника поліції, оперуповноваженого СКП ОРУП №2 ГУНП в Одеській області старшого лейтенанта поліції ОСОБА_8 повідомити чи є у нього заборонені речовини або предмети, відповів, що має поліетиленовий згорток із речовиною рослинного походження - канабісом.

У подальшому, в період часу з 17 години 04 хвилин по 17 годину 08 хвилин, під час огляду місця події по вул. Соборній у с. Великий Дальник Одеського району Одеської області, співробітниками поліції Одеського РУП №2 ГУНП в Одеській області виявлено та вилучено вищевказаний поліетиленовий пакет в якому знаходився наркотичний засіб обіг якого обмежено - канабіс, кількісний вміст якого у висушеному становить 9,27 г.

Дії обвинуваченого ОСОБА_4 кваліфіковано за ч. 1 ст. 309 КК України, як незаконне придбання, зберігання наркотичних засобів без мети збуту.

Крім того, обвинувачений ОСОБА_4 12.02.2026 року, приблизно о 16 годин 40 хвилин, знаходячись за адресою: Одеська область, Одеський район, с-ще Авангард, вул. Європейська, біля буд. 16, переслідуючи раптово виниклий злочинний умисел, спрямований на таємне, викрадення чужого майна, визначив предметом свого злочинного посягання майно, яке належить ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Реалізуючи свій прямий умисел, спрямований на таємне викрадення чужого майна, обвинувачений ОСОБА_4 , в умовах воєнного стану, з метою особистого збагачення, переконавшись, що його дії залишаються непомітними для інших осіб, умисно, з корисливих мотивів, шляхом вільного доступу, потрапив до під`їздного приміщення будинку АДРЕСА_4 , де викрав велосипед марки «Mercury» моделі Corso бірюзово-рожевого кольору, вартістю 7037,84 грн., після чого з місця вчинення злочину зник, тим самим отримав можливість вільно розпоряджатися викраденим майном на власний розсуд.

Своїми протиправними діями обвинувачений ОСОБА_4 завдав потерпілій ОСОБА_9 матеріальний збиток на загальну суму 7037 (сім тисяч тридцять сім) грн. 84 коп.

Дії обвинуваченого ОСОБА_4 кваліфіковано за ч.4 ст.185 КК України, як таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинене повторно, вчинене в умовах воєнного стану.

В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 свою вину у вчинені кримінальних правопорушень, за обставин викладених в обвинувальному акті, визнав повністю, надавши показання, що вчинив кримінальне правопорушення при викладених вище обставинах, докази, що маються в матеріалах кримінального провадження не оспорює, як і не оспорює фактичні обставини вчиненого ним злочину. У вчиненому щиро розкаявся, просив суворо не карати

В судове засідання потерпілі ОСОБА_5 та ОСОБА_9 не з`явилися, наявні відповідні заяви про розгляд даного криимінального провадження без їх участі, цивільні позови заявляти не бажають.

За згодою учасників судового провадження, на підставі ч. 3 ст. 349 КПК України, з врахуванням свідчень обвинуваченого, судом було визнано недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються.

При цьому, суд впевнився у правильності розуміння обвинуваченим ОСОБА_10 та іншими учасниками судового провадження змісту цих обставин, відсутності сумнівів у добровільності їх позиції, а також судом було роз`яснено обвинуваченому, учасникам судового провадження, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.

Заслухавши обвинуваченого, дослідивши письмові докази в частині характеризуючих матеріалів, обсягу судових витрат та речових доказів, суд приходить до висновку, що вина обвинуваченого ОСОБА_4 у вчиненні інкримінованих йому кримінальних правопорушень є встановленою і доведеною належними і допустимими доказами, а його дії правильно кваліфіковані:

- за ч.4 ст.185 КК України, як таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинене повторно, поєднане з проникненням у житло, вчинене в умовах воєнного стану;

- за ч. 1 ст. 358 КК України, як підроблення іншого офіційного документа, який видається установою, який надає права та звільняє від обов`язків, з метою використання його підроблювачем;

- за ч. 4 ст. 358 КК України, як використання завідомо підробленого документа;

- за ч. 1 ст. 309 КК України, як незаконне придбання, зберігання наркотичних засобів без мети збуту.

При призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_4 , суд, відповідно до вимог ст. 65 КК України, враховує ступінь тяжкості вчинених ним кримінальних правопорушень, які згідно із ст. 12 КК України, є тяжким злочином (ч.4 ст. 185 КК України), та кримінальними проступками (ч.1 ст.309, ч.1ст.358, ч.4 ст.358 КК України), особу винного, а також обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.

Дослідивши дані про особу обвинуваченого, суд встановив, що обвинувачений ОСОБА_4 , офіційно не працевлаштований, не одружений, є військовослужбовцем військової служби за мобілізацією на посаді солдата резерву 26 запасної роти військової частини НОМЕР_1 , у військовому званні "солдат".

Обвинувачений раніше судимий 28.02.2025 року Овідіопольським районним судом Одеської області за ч.4 ст.185 КК України у виді позбавлення волі строком на 5 років, на підставі ст.75 КК України від відбування покарання був звільнений з іспитовим строком на 3 роки.

Обставиною, що пом`якшує покарання обвинуваченого, суд визнає щире каяття.

Обставин, що обтяжують покарання обвинуваченого, передбачених ст. 67 КК України, судом не встановлено.

Відповідно до вимог ч.2 ст.65 КК України особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень, а згідно з ч.2 ст.50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення обвинуваченого а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.

Зваживши у сукупності викладені обставини, враховуючи принципи законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання, вчинення обвинуваченим умисного тяжкого злочину та ряду кримінальних проступків, позицію потерпілих, якими не заявлено цивільних позовів, особу винного, його сімейний стан, наявність обставини, що пом`якшує покарання, та відсутність обставин, що обтяжують покарання, суд приходить до висновку про те, що покарання обвинуваченому ОСОБА_4 за ч.1 ст.309, ч.1 ст.358 та ч.4 ст.358 КК України слід призначити у виді обмеження волі, а за ч.4 ст. 185 КК України - у виді позбавлення волі, та відповідно до ч.1 ст.70 КК України визначити покарання шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим.

Встановлено, що всі епізоди вчинених кримінальних правопорушень, які інкримінуються ОСОБА_4 , було вчинено обвинуваченим після постановлення вироку Овідіопольського районного суду Одеської області від 28.02.2025 року, згідно з яким ОСОБА_4 засуджено за ч.4 ст.185 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років, звільнивши ОСОБА_4 на підставі ст.75 КК України від відбування призначеного покарання з випробуванням, з іспитовим строком на три роки. Вирок суду набрав законної сили 25.04.2025 року. Тобто кримінальні правопорушення було вчинено в період іспитового строку, який рахується з моменту проголошення вироку.

Виходячи з наведеного, а також зі змісту ч. 3 ст. 78 КК України та роз`яснень, що містяться у п. 10 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику призначення судами кримінального покарання» від 24 жовтня 2003 року № 7, у разі вчинення особою під час іспитового строку нового злочину, це слід розцінювати як порушення умов застосування статті 75 КК України про звільнення від відбування покарання з випробуванням і призначити покарання за сукупністю вироків на підставі ст.71 КК України.

Таким чином, при призначенні обвинуваченому остаточного покарання за даним вироком слід застосувати ч.1 ст.71 КК України та за сукупністю вироків до покарання, призначеного за цим вироком, частково приєднати невідбуту частину покарання за вироком Овідіопольського районного суду Одеської області від 28.02.2025 року та визначити ОСОБА_4 остаточне покарання у виді позбавлення волі.

Строк відбування покараня обвинуваченого ОСОБА_4 за цим вироком слід рахувати з 27 лютого 2026 року, зарахувавши в строк відбуття покарання строк попереднього ув`язнення відповідно до ч.5 ст. 72 КК України, з розрахунку один день попереднього ув`язнення за один день позбавлення волі.

Запобіжний захід за попереднім вироком не застосовувався.

Цивільний позов по справі не заявлено.

Процесуальні витрати на залучення експертів становлять у загальному розмірі 14262 грн. 40 коп., які відповідно до ст.124 КПК України необхідно стягнути з обвинуваченого на користь держави.

Арешт на майно, накладений ухвалою слідчого судді Біляївського районного суду Одеської області від 16.02.2026 року, необхідно скасувати.

Долю речових необхідно вирішити відповідно до ст. 100 КПК України.

Запобіжний захід, обраний відносно обвинуваченого у вигляді тримання під вартою, до набрання вироком законної сили слід залишити без змін, оскільки суд прийшов до переконання про призначення покарання у виді позбавлення волі.

Керуючись ст.ст. 368-371, 373, 374 КПК України, суд, –

УХВАЛИВ:

Визнати ОСОБА_4 винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст. 185, ч.1 ст.309, ч.1 ст.358, ч.4 ст.358 КК України і призначити йому покарання:

- за ч.4 ст.185 КК України - 5 років позбавлення волі;

- за ч.1 ст.358 КК України - 1 рік обмеження волі;

- за ч.4 ст.358 КК України - 1 рік обмеження волі;

- за ч.1 ст.309 КК України - 1 рік обмеження волі.

На підставі ч.1 ст. 70 КК України, за сукупністю кримінальних правопорушень, шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим, призначити ОСОБА_4 покарання у виді позбавлення волі на строк 5 (п`ять) років.

Відповідно до ч.1 ст. 71 КК України, за сукупністю вироків, до покарання за даним вироком, шляхом часткового складання покарань, приєднати невідбуте покарання за вироком Овідіопольського районного суду Одеської області від 28.02.2025 року, та остаточно призначити покарання ОСОБА_4 у виді позбавлення волі на строк 5 (п`ять) років і 4 (чотири) місяці.

Строк відбування покараня обвинуваченого ОСОБА_4 за цим вироком рахувати з 27 лютого 2026 року, зарахувавши в строк відбуття покарання строк попереднього ув`язнення відповідно до ч.5 ст. 72 КК України, з розрахунку один день попереднього ув`язнення за один день позбавлення волі.

Запобіжний захід, обраний відносно ОСОБА_4 у вигляді тримання під вартою, до набрання вироком законної сили, залишити без змін.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь держави судові витрати на залучення експертів у сумі 14262 (чотирнадцять тисяч двісті шістдесят дві) гривні 40 копійок.

Арешт на майно, накладений ухвалою слідчого судді Біляївського районного суду Одеської області від 16.02.2026 року, - скасувати.

Речові докази після набрання законної сили вироком суду, а саме:

- паспорт громадянина України № НОМЕР_3 , виданий на ім`я ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , Київським РВ ОМУ ГУМВС в Одеській області, який вилучено в ході огляду місця події; поліетиленовий пакет з речовиною рослинного походження, який вилучено в ході огляду місця події, які зберігаються в камері зберігання речових доказів ОРУП №2 ГУНП в Одеській області, - знищити.

Вирок може бути оскаржений в апеляційному порядку до Одеського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги через Овідіопольський районний суд Одеської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції.

Головуючий: ОСОБА_1