Рішення від 12 травня 2026 р. у справі №947/45073/25 — Київський районний суд м. Одеси

Справа № 947/45073/25

Провадження № 2/947/1062/26

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13.05.2026 року Київський районний суд м.Одеси в складі:

Головуючого - судді Луняченка В.О.,

за участю секретаря судового засідання Макаренко Г.В.,

розглянувши в порядку загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) до ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_2 ) про стягнення коштів,-

ВСТАНОВИВ:

Діючи в інтересах ОСОБА_1 , як його представник, адвокат Савицька Оксана Миколаївна, звернулася до Київського районного суду м.Одеси з позовом про стягнення з ФОП ОСОБА_3 грошових коштів за договором комісії у розмірі 834261,00 гривень, мотивуючи позов тим, що ОСОБА_2 не виконує взяті на себе зобов`язання за договором коміссії №1 від 16.12.2017року.

Відповідно до автоматизованої системи документообігу цивільну справу було розподілено судді Луняченку В.О.

Ухвалою судді Київського районного суду м.Одеси від 07.01.2026 відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою суду від 20.01.26 відмовлено у заяві про застосування судом заходів забезпечення позову.

Ухвалою суду від 16.03.26 підготовче провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення коштів закрито та призначено справу до судового розгляду по суті.

Представник позивача — адвокат Савицька О.М., надала до судового засідання заяву про розгляд справи за її та позивача відсутності, в якій позовні вимоги пітдримала, просить їх задовольнити та не заперечує проти заочного розгляду справи.

Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з`явилась, повідомлялась належним чином, відомості про що містяться в матеріалах справи. Відзив на позов не надано.

Частиною восьмою статті 178 ЦПК України визначено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами. Аналогічне положення міститься і в ч. 2 ст. 191 ЦПК України.

Згідно з ч. 2 ст. 281 ЦПК України розгляд справи і ухвалення заочного рішення проводяться за правилами загального чи спрощеного позовного провадження з особливостями, встановленими цією главою.

Відповідно до ч. 1 ст. 280 ЦПК України, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: 1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; 2) відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3) відповідач не подав відзив; 4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

З урахуванням вказаного, суд приходить до висновку про наявність підстав у розумінні ч. 1 ст. 280 ЦПК України для ухвалення заочного рішення на підставі наявних у справі доказів.

За таких обставин, суд ухвалив розглянути справу в порядку заочного спрощеного провадження відповідно до ст. 280 ЦПК України.

Фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу у відповідності до вимог частини другої статті 247 вказаного Кодексу не здійснюється.

Суд, у порядку спрощеного позовного провадження, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, встановив наступні обставини та дійшов таких висновків.

Згідно з вимогами ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; як розподілити між сторонами судові витрати; чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення; чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову.

Так з матеріалів справи встановлено,Між фізичною особою ОСОБА_1 , як Комітентом та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3 , як Комісіонером 16 грудня 2017 року було укладено Договір комісії №1 за умовами пункту 1.1 якого, Комітент доручає, а Комісіонер приймає на себе зобов`язання за винагороду укладати на умовах цього Договору від власного імені,але в інтересах та за рахунок Комітента, угоди з реалізації наданого йому Комітентом товару.

Згідно з пунктом 1.2 Договору товар, який передається Комісіонеру, є власністю Комітента до моменту його реалізації третій особі.

Пунктом 1.3 Договору передбачена кількість та асортимент переданого на реалізацію товару, визначається Комісіонером за погодженням з Комітентом. Моментом отримання Комісіонером товару вважається дата підписання Сторонами товарно-супроводжувальної документації (товарні накладні), що підтверджують приймання передачу товару (пункт 1.4 Договору). Пунктами 2.1.1. та 2.1.2 передбачений порядок приймання товару відповідно товарно-супроводжувальної документації проводячи при цьому зовнішній огляд товару на предмет його якості та кількості. У випадку невідповідності кількості та якості товару повідомити про це Комітента та викласти вищезазначені невідповідності в Акті.

Пунктом 2.1.9 Договору передбачено, що в строк встановлений Договором, Комісіонер зобов`язаний перерахувати Комітенту виручену від реалізації товару суму за вирахуванням належної винагороди та витрат Комісіонера, пов`язаних з виконанням цього Договору.

Згідно з п. 2.1.10 Договору за вимогою Комітента Комісіонер зобов`язаний виплатити вартість нереалізованого Товару. Оплата Комісіонером реалізованого товару проводиться за вирахуванням своєї винагороди та інших витрат, понесених Комісіонером в рамках цього Договору (п.4.6).

На виконання п.1.4 Договору Сторонами була складена та підписана накладна від 16.12.2017р., в якій було погоджено асортимент, кількість та ціну отриманого Відповідачем на реалізацію товару.

Загальна вартість товару, який був отриманий, згідно накладної від 16.12.2017р. Відповідачем становить 53 170 доларів США.

Таким чином, Позивачем у повному обсязі виконано прийняті на себе зобов`язання щодо, передачі Товару Комісіонерові, підтвердженням чого є складення та підписання вищезазначеної накладної Сторонами.

Пунктом 2.1.6 Договору визначені зобов`язання Комісіонера інформувати Комітента про хід виконання комісійного доручення за цим Договором. По необхідності надавати Комітенту письмовий звіт із вказанням фактичної кількості реалізованого товару, за який проводиться оплата, а також із вказанням суми витрат, якщо такі наявні (п.2.1.7 Договору). Згідно п.2.4.1 Договору Комітент має право вимагати повернення та здійснювати вивіз переданого за цим Договором товару зі складу та торгівельних площ Комісіонера у необхідній кількості та асортименті, або його вартості, попередньо повідомивши про це Комісіонера за 7 робочих днів до передбачуваного повернення Товару. Повернення товару здійснюється Сторонами по накладним (п.3.2 Договору).

Згідно з п.5.1 Договору, Комісіонер несе повну матеріальну відповідальність за збереження товару. У випадку втрати з вини Комісіонера, останній сплачує його вартість Комітенту протягом 10 робочих днів з дати отримання вимоги Комітента про оплату вказаних сум. Договір набуває чинності з моменту його підписання і діє до тих пір поки одна зі Сторін не заявить про його розірвання. При цьому Сторона, що бажає відмовитись від Договору, зобов`язана письмово повідомити іншу Сторону за тридцять днів до дати закінчення Договору(пункт 7.1. Договору).

Крім того, пунктом 7.5 Договору передбачено, що при зміні найменування, адреси, банківських реквізитів або реорганізації, Сторони інформують одна одну в письмовому вигляді у триденний строк.

За період дії Договору Комісіонером було частково повернуто Комітенту товар на загальну суму, еквівалентну 33 170 доларів США.

За розрахунками Комітента вартість неповернутого товару становить в еквіваленті 20 000 доларів США, що згідно офіційного курсу гривні до долару США (41,7132) Національного банку України становить 834 261,00 грн.

Суд приймає до уваги той факт, що комітент звертався до ОСОБА_2 з відповідною вимогою щодо виконання умов договору, однак вказана вимога залишилась проігнорована відповідачем.

10.10.2025 року було знов відправлено на поштову адресу Відповідача зазначену в Договорі письмову Вимогу-претензію за допомогою кур`єрської служби доставки. Вимога-претензія не була отримана Відповідачем та повернулась на адресу відправника із відміткою «відсутні за адресою 11.10.2025. Телефон відключений.»

Пунктом 7.2 Договору передбачено, що розбіжності, що виникають з цього Договору або пов`язані з ним, будуть вирішуватися Сторонами шляхом переговорів. У випадку не досягнення згоди спір передається на розгляд в суд.

На момент подання позовної заяви від Відповідача не надійшло відповіді, грошові кошти не перераховані, товар не повернуто, умови договору комісії від 16.12.2017 року не виконані.

Відповідно до статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Згідно зі статтею 11 ЦК України підставою виникнення цивільних прав і обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За змістом ст.ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Так, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (частина перша статті 627 ЦК України).

Відповідно до вимог статті 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони у належній формі досягли згоди з усіх істотних умов. Істотним умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

За своєю правовою природою укладений між Позивачем та Відповідачем договір є договором комісії, до регулювання правовідносин якого застосовуються відповідні положення глави 69 ЦК України (комісія).

Договір комісії - один з видів посередницьких договорів, тобто надання посередницьких послуг, які передбачають здійснення дій в інтересах іншої особи, створюючи для неї певні юридичні наслідки (виникнення, зміну, припинення прав чи обов`язків). Особливістю договору комісії є вчинення правочинів комісіонером від свого імені але за рахунок комітента та у його інтересах.

За змістом статті 1011 ЦК України за договором комісії одна сторона (комісіонер) зобов`язується за дорученням другої сторони (комітента) за плату вчинити один або кілька правочинів від свого мені, але за рахунок комітента.

Відповідно до частин 2, 3 статті 1012 ЦК України договір комісії може бути укладений на визначений строк або без визначення строку, з визначенням або без визначення території його виконання, з умовою чи без умови щодо асортименту товарів, які є предметом комісії. Істотними умовами договору комісії, за якими комісіонер зобов`язується продати або купити майно, є умови про це майно та його ціну.

За умовами частини 1 статті 1013 ЦК України комітент повинен виплатити комісіонерові плату в розмірі та порядку, встановлених у договорі комісії.

Відповідно до статті 1014 ЦК України комісіонер зобов`язаний вчиняти правочини на умовах, найбільш вигідних для комітента, і відповідно до його вказівок. Якщо у договорі комісії таких вказівок немає, комісіонер зобов`язаний вчиняти правочини відповідно до звичаїв ділового обороту або вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з приписами ч.1 ст.1018 ЦК України, майно, придбане комісіонером за рахунок комітента, є власністю комітента. Після вчинення правочину за дорученням Комітента Комісіонер повинен надати Комітентові звіт і передати йому все одержане за договором комісії (ч. 1 ст. 1022 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 1021 ЦК України Комісіонер відповідає перед Комітентом за втрату, недостачу або пошкодження майна Комітента. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Згідно положення ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Статтею 509 ЦК України передбачено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідач не виконав взятих на себе зобов`язань щодо реалізації отриманого товару, не повернув нереалізований товар та не виплатив вартість неповернутого товару.

Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях, зокрема, у справах «Пайн Велі Девелопмент ЛТД та інші проти Ірландії» від 23.10.1991, «Федоренко проти України» від 01.06.2006 зазначив, відповідно до прецедентного права органів, що діють на підставі Конвенції, право власності може бути "існуючим майном" або коштами, включаючи позови, для задоволення яких позивач може обґрунтовувати їх принаймні "виправданими очікуваннями" щодо отримання можливості ефективного використання права власності. У межах вироблених Європейським судом з прав людини підходів до тлумачення поняття «майно», а саме в контексті статті 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, це поняття охоплює як «наявне майно», так і активи, включаючи право вимоги, з посиланням на які заявник може стверджувати що він має принаймні законні очікування щодо ефективного здійснення свого «права власності».

Відповідно до ст.530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час, крім випадків, установлених законом про банки і банківську діяльність. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

За змістом ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до приписів ч.2 ст. 533 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.

Отже, сторонам надано право визначати грошовий еквівалент зобов`язання в іноземній валюті, що поряд із застосуванням індексації суми зобов`язання дає можливість учасникам цивільного обороту уникнути впливу інфляційних процесів на суму їхніх грошових зобов`язань.

Беручи до уваги невиконання Відповідачем обов`язку з перерахування коштів за переданий згідно накладної від 16.12.2016 товар, Позивач вважає, що слід стягнути з Відповідача грошові кошти в розмірі вартості неповернутого товару, яка становить еквівалент 20 000 доларів США у сумі 834 261,00 грн.

Таким чином, після закінчення семиденного строку на виконання законної вимоги Позивача, відповідачка повинна була передати позивачу Товар із всіма необхідними документами або повернути вартість Товару за умовами Договору, однак не виконала взяті на себе Договором комісії зобов`язання, чим порушила істотні умови договору, продовжує ухилятись від обов`язку виконувати умови Договору комісії, порушує права Позивача, які підлягають захисту шляхом стягнення вартості товару.

Щодо судових витрат, суд зазначає наступне.

Судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, у відповідності до вимог ч.3 ст. 133 ЦПК України , належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволення позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову на відповідача ( ч.1,2 ст. 141 ЦПК України ).

Частиною восьмою статті 141 ЦПК України зазначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Позовні вимоги задоволено повністю, а отже, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сума сплаченого ним судового збору у розмірі 6674,09 гривень.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 258,259, 263-265,268,273, 280-289,354 ЦПК України, суд,-

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) до ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_2 ) про стягнення коштів - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_1 АДРЕСА_2 ) грошові кошти у розмірі 834261,00 ( вісімсот тридцять чотири тисячі двісті шістдесят одна грн. 00 коп.) гривень.

Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_1 АДРЕСА_2 ) судовий збір в розмірі 6674,09 гривень.

Питання розподілу судових витрат вирішити у порядку визначеному ч.8 ст. 141 ЦПК України.

Повне рішення буде складено протягом десяти днів з дня проголошення вступної та резолютивної частини.

Заочне рішення може бути переглянуто Київським районним судом м.Одеси за заявою відповідача, яку може бути подано протягом тридцяти днів з дня отримання копії рішення.

Заочне рішення суду може бути оскаржене до Одеського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів після отримання копії рішення відповідачем та - протягом тридцяти з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не буде подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Повне рішення складено 25.05.26.

Суддя: В. О. Луняченко