Рішення від 31 травня 2026 р. у справі №947/27368/25 — Київський районний суд м. Одеси

КИЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА ОДЕСИ

Справа № 947/27368/25

Провадження № 2-др/947/77/26

ДОДАТКОВЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01.06.2026 року

Київський районний суд м. Одеси в складі головуючого – судді Калініченко Л.В., розглянувши в м. Одесі в залі суду в порядку загального позовного провадження без повідомлення сторін по справі питання про ухвалення додаткового рішення з вирішення питання розподілу понесених позивачем ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в інтересах якої діє законний представник ОСОБА_2 судових витрат, що складаються з витрат на професійну правничу допомогу по цивільній справі №947/27368/25 за позовною заявою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в інтересах якої діє законний представник ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення недобросовісно отриманих аліментів,

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Київського районного суду міста Одеси на розгляді в порядку загального позовного провадження перебувала цивільна справа №947/27368/25 за позовною заявою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в інтересах якої діє законний представник ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення недобросовісно отриманих аліментів, в якій позивачем було заявлено до стягнення з відповідача на користь позивача суму недобросовісно отриманих аліментів за період з червня 2021 року по березень 2025 року в розмірі 258 256, 50 грн., а також судові витрати зі сплати судового збору та витрат на професійну правничу допомогу, які визначено в орієнтовному розрахунку в сумі 30 000,00 грн.

За наслідком розгляду вказаної справи, 18.05.2026 року Київським районним судом міста Одеси ухвалено рішення, яким позов ОСОБА_1 в інтересах якої діє законний представник ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення недобросовісно отриманих аліментів - задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 безпідставно набуті грошові кошти, сплачені в рахунок аліментів на ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за період з червня 2021 року по березень 2025 року, у загальному розмірі 255 756 гривень 50 копійок. У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 , в інтересах якої діє законний представник ОСОБА_2 , до ОСОБА_3 в решті вимог про стягнення недобросовісно отриманих аліментів – відмовлено. Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 у відшкодування витрат зі сплати судового збору – 2557 гривень 56 копійок.

20.05.2026 року представником позивача надано до суду заяву про ухвалення додаткового рішення суду по цивільній справі №947/27368/25 з вирішення питання про розподіл судових витрат понесених позивачем, а саме з понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу в сумі 30000,00 грн. До вказаної заяви, представником позивача подано до суду додаткові докази на підтвердження понесених витрат на копіювання документів.

Відповідно до протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду, справу за вказаною заявою передано судді Калініченко Л. В.

Ухвалою судді Київського районного суду міста Одеси від 21.05.2026 року вищевказану заяву прийнято до розгляду та призначено до розгляду без повідомлення сторін по справі за наявними матеріалами у справі в приміщенні суду.

01.06.2026 року до суду від відповідачки ОСОБА_3 надійшли заперечення проти відшкодування витрат на професійну правничу допомогу у заявленому до стягнення розмірі, з посиланням на не співмірність визначеного розміру правничої допомоги зі складністю справи, складним майновим станом відповідачки, перебування на її утриманні дітей, часткове задоволення позову, відсутність підтверджень щодо сплати позивачем заявлених витрат на правничу допомогу.

Дослідивши подані до суду документи, матеріали справи, проаналізувавши надані сторонами докази в їх сукупності, суд дійшов про наявність підстав для ухвалення додаткового рішення у справі.

Як вже судом встановлено, в провадженні Київського районного суду міста Одеси на розгляді в порядку загального позовного провадження перебувала цивільна справа №947/27368/25 за позовною заявою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в інтересах якої діє законний представник ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення недобросовісно отриманих аліментів, в якій позивачем було заявлено до стягнення з відповідача на користь позивача суму недобросовісно отриманих аліментів за період з червня 2021 року по березень 2025 року в розмірі 258 256, 50 грн., а також судові витрати зі сплати судового збору та витрат на професійну правничу допомогу, які визначено в орієнтовному розрахунку в сумі 30 000,00 грн.

За наслідком розгляду вказаної справи, 18.05.2026 року Київським районним судом міста Одеси ухвалено рішення, яким позов ОСОБА_1 в інтересах якої діє законний представник ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення недобросовісно отриманих аліментів - задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 безпідставно набуті грошові кошти, сплачені в рахунок аліментів на ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за період з червня 2021 року по березень 2025 року, у загальному розмірі 255 756 гривень 50 копійок. У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 , в інтересах якої діє законний представник ОСОБА_2 , до ОСОБА_3 в решті вимог про стягнення недобросовісно отриманих аліментів – відмовлено. Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 у відшкодування витрат зі сплати судового збору – 2557 гривень 56 копійок.

Суд також зазначає, що стороною позивача у позові було зазначено про те, що відповідний розмір витрат не є остаточним та стороною позивача буде наданий відповідний розрахунок з доказами на підтвердження їх понесення в порядку передбаченому ч.8 ст. 141 ЦПК України.

У відповідності до положень частини 1 статті 264 ЦПК України, під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання, зокрема: 6) як розподілити між сторонами судові витрати.

Статтею 246 ЦПК України передбачено, що якщо сторона з поважних причин не може подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат до закінчення судових дебатів у справі, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог.

Частиною 8 статті 141 ЦПК України передбачено, що докази на підтвердження судових витрат подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

У відповідності до положень ч.1 ст. 270 ЦПК України, суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо зокрема: 3) судом не вирішено питання про судові витрати.

Заяву про ухвалення додаткового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання рішення.

Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення, а в разі якщо суд вирішує лише питання про судові витрати - без повідомлення учасників справи.

Отже, вимога позивача щодо розподілу судових витрат, що складаються з витрат на професійну правничу допомогу, судом під час ухвалення судового рішення за наслідком розгляду справи не була розглянута, приймаючи заявлену позивачем заяву про подання відповідних доказів після ухвалення судового рішення.

Також судом встановлено, що відповідна заява позивачем разом з доказами на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу подано у строки передбачені ч.8 ст.141 ЦПК України.

Приймаючи викладене, суд у відповідності до приписів ст. 264 та 270 ЦПК України вважає наявними підстави для ухвалення додаткового рішення суду по цивільній справі №947/27368/25 з розгляду питання про розподіл судових витрат понесених позивачем на професійну правничу допомогу.

Згідно із частиною першою статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутись за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Положеннями статті 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Згідно зі статтею 15 ЦПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом. Безоплатна правнича допомога надається в порядку, встановленому законом, що регулює надання безоплатної правничої допомоги.

Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 ЦПК України).

Так, згідно зі статтею 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати:

1) на професійну правничу допомогу;

2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи;

3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів;

4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Відповідно до ч.ч. 1-2, 6 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються:

1) у разі задоволення позову - на відповідача;

2) у разі відмови в позові - на позивача;

3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Статтею 137 ЦПК України визначено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до положень ч.3-5, 8 статті 141 ЦПК України, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує:

1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;

2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;

3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;

4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Якщо сума судових витрат, заявлена до відшкодування, істотно перевищує суму, заявлену в попередньому (орієнтовному) розрахунку, суд може відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні судових витрат в частині такого перевищення, крім випадків, якщо сторона доведе, що не могла передбачити такі витрати на час подання попереднього (орієнтовного) розрахунку.

Якщо сума судових витрат, заявлених до відшкодування та підтверджених відповідними доказами, є неспівмірно меншою, ніж сума, заявлена в попередньому (орієнтовному) розрахунку, суд може відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні судових витрат (крім судового збору) повністю або частково, крім випадків, якщо така сторона доведе поважні причини зменшення цієї суми.

Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

При стягненні витрат на правову допомогу слід враховувати, що особа, яка таку допомогу надавала, має бути адвокатом (ст.6 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність) або іншим фахівцем у галузі права незалежно від того, чи така особа брала участь у справі на підставі довіреності, чи відповідного до договору (статті 12, 46, 56 ЦПК України). Витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Зазначені критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.

Відповідно до ч.4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі №826/1216/16 (провадження №11-562ас18) зазначено, що «склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг тощо), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат».

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 20 вересня 2018 року у справі №751/3840/15-ц (провадження № 14-280цс18) зазначила, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), розрахунок наданих послуг, документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).

У додатковій постанові від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц Велика Палата Верховного Суду зробила такі висновки:

1) при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21);

2) розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися у ці правовідносини. Разом із тим чинне цивільно-процесуальне законодавство визначило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу (пункти 28, 29);

3) саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони (пункт 44).

У постанові Верховного Суду від 13 жовтня 2021 року у справі № 520/8662/19 зазначено, що сторона може подати докази на підтвердження розміру витрат, які вона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, у тому числі і після судових дебатів, але виключно за сукупності двох умов: по-перше, ці докази повинні бути подані протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, і по-друге, сторона зробила відповідну заяву про розподіл судових витрат до закінчення судових дебатів.

Водночас, Велика Палата Верховного Суду у додатковій постанові від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц зауважила, що приписи частини восьмої статті 141 ЦПК України щодо строку та порядку подання доказів про розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, має застосовуватися і до справ, що розглядаються в спрощеному провадженні, де судові дебати відсутні.

У постанові Верховного Суду від 29 червня 2022 року в справі № 161/5317/18 (провадження № 61-3454св22) містяться висновки про те, що аналіз норм статті 126, 137, 141 ЦПК України вказує на те, що умовами вирішення питання про розподіл судових витрат (крім судового збору), є подання стороною відповідної заяви (усної чи письмової) до закінчення судових дебатів у справі, а також подання відповідних доказів про понесені витрати у строки, визначені процесуальним законом. Неподання чи незаявлення стороною до закінчення судових дебатів у справі про необхідність розподілу судових витрат, пов`язаних із розглядом справи, тобто крім судового збору, є підставою для відмови у задоволенні заяви про ухвалення додаткового рішення щодо таких судових витрат. Неподання стороною доказів на підтвердження розміру витрат, пов`язаних із розглядом справи, до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву, має своїм процесуальним наслідком залишення такої заяви без розгляду.

Приймаючи вищевикладене, надаючи оцінку наданим позивачем до суду доказам на підтвердження понесених судом витрат, судом встановлене наступне.

Судом встановлено, що позивачем у зазначеній справі є неповнолітня ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в інтерес якої дія як законний представник батько – ОСОБА_2 .

Представництво інтересів ОСОБА_2 під час розгляду справи здійснювалось – адвокатом Щенсною І.О., повноваження якої підтверджуються наданим до позову ордером на надання правничої допомоги серії ВН №1547527 від 22.07.2025 року виданим Адвокатським бюро «Іванченко та Партнери» на підставі договору про надання правничої допомоги №01.07/41-2021 від 01.07.2021 року.

У відповідності до договору про надання правничої допомоги №01.07/41-2021 від 01.07.2021 року останній укладено між АБ «Іванченко та Партнери» та ОСОБА_2 , за умовами якого Адвокатське бюро за дорученням Клієнта зобов`язується здійснити захист, представництво та надати інші види правової допомоги клієнту на умовах і в порядку, що визначені цим договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання Договору.

Пунктом 6.1 зазначеного Договору передбачено, що розмір та порядок обчислення гонорару визначається Сторонами додатками до цього договору.

30.07.2025 року між АБ «Іванченко та Партнери» та ОСОБА_2 укладено додаткову угоду №2 до Договору про надання правової допомоги №01.07/41-2021 від 01.07.2021 року, за умовами якого відповідно до умов Договору про надання правової допомоги № 01.07/41-2021 від 01 липня 2021 року, Адвокатське бюро зобов`язується надати правову допомогу Клієнту за Договором, а Клієнт зобов`язується здійснити оплату за надану правову допомогу у розмірі 30 000 (тридцять тисяч) гривень, протягом 30 днів з дати прийняття рішення Київським районним судом м. Одеси у справі №947/27368/25 за позовом ОСОБА_1 , в інтересах якої діє Лейдерман Євген Михайлович до ОСОБА_3 про стягнення недобросовісно отриманих аліментів.

Також, 19.05.2026 року між АБ «Іванченко та Партнери» та ОСОБА_2 укладено Акт №2 прийому-передачі виконаних робіт, за умовами якого сторони засвідчили надання АБ «Іванченко та Партнери» клієнту - Лейдерману Є.М, за умовами Договору про надання правової допомоги №01.07/41-2021 від 01.07.2021 року, з урахуванням Додаткової угоди №2 від 30.07.2025 року, правничу допомогу щодо захисту прав та законних інтересів у Київському районному суді м. Одеси у справі №947/27368/25 на загальну суму 30000,00 грн., до яких входить надання наступних послуг: попередня консультація та аналіз справи; збір необхідних доказів; вивчення судової практики та складання проекту позовної заяви та її подача до Київського районного суду м. Одеси; підготовка та подача додаткових пояснень від 11.11.2025 року; підготовка та подача клопотання про долучення доказів та клопотання про витребування доказів до Київського районного суду м. Одеси; надання Клієнту усних консультацій щодо предмета спору; участь Адвоката в судових засіданнях в Київському районному суді м. Одеси - 25.09.2025, 22.10.2025, 12.11.2025, 16.12.2025, 21.01.2026 року, 01.04.2026, 06.05.2025 року; написання заяви про ухвалення додаткового судового рішення та її подання до Київського районного суду міста Одеси.

Будь-яких інших доказів на підтвердження понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу, до суду не надано.

Надаючи оцінку вищезазначеним доказам, суд зазначає, що здійснення адвокатом правничої допомоги в інтересах позивача підтверджується матеріалами справи, поданою позовною заявою з додатками до неї та іншими вчиненими діями адвокатом в межах цивільної справи. Предмет надання правничої допомоги визначений у Договорі про надання правової допомоги №01.07/41-2021 від 01.07.2021 року, з урахуванням Додаткової угоди №2 від 30.07.2025 року, пов`язаний з предметом даної справи.

Враховуючи викладене, суд вважає, що надана позивачеві правнича допомога на підставі вказаного договору стосується і пов`язана з даною справою, яка була необхідною для реалізації права позивача на звернення до суду за захистом своїх порушених прав та інтересів.

З приводу доводів відповідачки про ненадання доказів на підтвердження сплати відповідних послуг, судом не приймаються, з урахуванням висновків Великої Палати Верховного Суду викладених у постанові від 19 лютого 2020 року у справі №755/9215/15-ц та у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03 жовтня 2019 року у справі №922/445/19, згідно з якими, розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги у разі надання відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.

Аналогічні висновки наведено також в постановах Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі №648/1102/19 та від 11 листопада 2020 року у справі №673/1123/15-ц.

Суд також враховує, що Договір про надання правової допомоги – домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору (п.4 ст.1 ЗУ «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).

В постанові Верховного Суду від 22 липня 2021 року у справі №628/2292/18 зазначено, що якщо винагорода адвоката за послуги згідно з договором про надання правової допомоги була визначена сторонами у твердій (фіксованій) сумі, то вона за весь час дії договору не змінюється в залежності від обсягу послуг та витраченого адвокатом часу.

Судом враховується, що гонорар може встановлюватися у формі: фіксованого розміру, погодинної оплати. Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки - підставою для виплати гонорару, який визначений у формі погодинної оплати, є кількість витрачених на надання послуги годин помножена на вартість такої (однієї) години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв. Фіксований розмір гонорару у цьому контексті означає, що у разі настання визначених таким договором умов платежу - конкретний склад дій адвоката, що були вчинені на виконання цього договору й призвели до настання цих умов, не має жодного значення для визначення розміру адвокатського гонорару в конкретному випадку. Таким чином, визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити зі встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», враховуючи при цьому положення законодавства щодо критеріїв визначення розміру витрат на правничу допомогу (постанова Великої Палати Верховного Суду від 16 листопада 2022 року у справі № 922/1964/21 (провадження № 12-14гс22)).

Велика Палата Верховного Суду у вказаній постанові від 16 листопада 2022 року у справі №922/1964/21 (провадження № 12-14гс22) відступила від висновків Верховного Суду, викладених у постанові від 23 листопада 2020 року у справі № 638/7748/18 (провадження № 61-13573св19), вказавши, що у випадку встановленого договором фіксованого розміру гонорару сторона може доводити неспівмірність витрат у тому числі, але не виключно, без зазначення в детальному описі робіт (наданих послуг) відомостей про витрати часу на надання правничої допомоги. Зокрема, посилаючись на неспівмірність суми фіксованого гонорару зі складністю справи, ціною позову, обсягом матеріалів у справі, кількістю підготовлених процесуальних документів, кількістю засідань, тривалістю розгляду справи судом тощо.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеної у постанові Великої Палати від 19.02.2020 року у справі №755/9215/15 ц, розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом. Суд не вправі втручатися в ці правовідносини… За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами… Суд може за клопотанням іншої сторони зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

При визначенні суми відшкодування, суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Цивільний процесуальний кодекс України передбачає такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру, з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи.

Відповідно до послідовної практики Верховного Суду, визначаючись із відшкодуванням понесених витрат на правничу допомогу суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо (постанови Верховного Суду від 09 березня 2021 року у справі №200/10535/19-а, від 18 березня 2021 року у справі №520/4012/19, від 23 квітня 2021 року у справі №521/15516/19, від 14 червня 2021 року у справі №826/13244/16).

Тобто у застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який, тим не менш, повинен ґрунтуватися на критеріях, визначених у частині 4 статті 137 ЦПК України.

Беручи до уваги характер правовідносин у цій справі, проаналізувавши обсяг наданих адвокатським об`єднанням послуг, оцінюючи співмірність витрат на оплату послуг адвокатського об`єднання зі складністю справи та обсягом виконаних адвокатським об`єднанням робіт, взявши до уваги рівень складності юридичної кваліфікації правовідносин у справі, обсяг та обґрунтованість підготовлених та поданих до суду документів, їх значення для спору, з огляду на ціну позову, визначені практикою Європейського суду з прав людини критерії, та виходячи із засад розумності та справедливості, суд вважає, що заявлена позивачем сума відшкодування витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 30000 грн. є надмірною та неспівмірною зі складністю справи.

Таким чином суд вважає, що розмір витрат на професійну правничу допомогу, пов`язану з розглядом даної справи, який підлягає відшкодуванню позивачу, з урахуванням часткового задоволення позову, підлягає зменшенню та відшкодуванню у розмірі 10000 грн., що відповідатиме критерію реальності наданих адвокатських послуг, розумності їхнього розміру, конкретним обставинам справи, з урахуванням її складності, необхідних процесуальних дій сторони.

Ухвалюючи рішення суду в цій справі, судом враховується, що згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (Серявін та інші проти України, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

На підставі викладеного та керуючись ст. 81, 133, 134, 137, 141, 264, 270, 352, 354 ЦПК України, суд,

ВИРІШИВ:

Ухвалити додаткове рішення по цивільній справі №947/27368/25 за позовною заявою ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ; місце проживання: АДРЕСА_1 ), в інтересах якої діє законний представник ОСОБА_2 (місце проживання: АДРЕСА_1 ), до ОСОБА_3 (місце проживання: АДРЕСА_2 ) про стягнення недобросовісно отриманих аліментів.

Стягнути з ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 ; РНОКПП НОМЕР_1 ; місце проживання: АДРЕСА_2 ) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ; місце проживання: АДРЕСА_1 ) в інтересах якої діє законний представник ОСОБА_2 у відшкодування понесених судових витрат, що складаються з витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 10000 (десять тисяч) гривень 00 (нуль) копійок.

У задоволенні вимог ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в інтересах якої діє законний представник ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу в іншій частині вимог - відмовити.

Рішення може бути оскаржено шляхом подання апеляційної скарги на рішення суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду – якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст додаткового рішення суду складено 02.06.2026 року.

Головуючий Л. В. Калініченко