Постанова від 01 червня 2026 р. у справі №591/13140/24 — Сумський апеляційний суд

Справа №591/13140/24

Номер провадження 22-ц/816/2172/26

Категорія - 39

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 червня 2026 року м. Суми

Сумський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого Черних О.М. (суддя-доповідач), суддів: Замченко А.О., Худика А.М.,

розглянувши у письмовому провадженні апеляційну скаргу представника Акціонерного товариства «Універсал Банк» на рішення Зарічного районного суду м. Суми від 27.03.2026, ухвалене під головуванням судді Ніколаєнко О.О., у справі № 591/1314024 за позовом Акціонерного товариства «Універсал Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

УСТАНОВИВ:

1.Описова частина

Короткий зміст вимог позову

У грудні 2024 року Акціонерне товариство «Універсал Банк» (далі - АТ «Універсал Банк») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості. Зазначило, що АТ «Універсал Банк» у жовтні 2017 року запустило проект monobank, в рамках якого відкриваються поточні рахунки клієнтам (фізичним особам), спеціальним платіжним засобом яких є платіжні картки monobank. 23 квітня 2019 року ОСОБА_1 підписала Анкету-заяву до договору про надання банківських послуг. У вказаній анкеті-заяві зазначено, що ця анкета-заява разом із Умовами і правилами, Тарифами, Таблицею обчислення вартості кредиту та Паспортом споживчого кредиту складають договір про надання банківських послуг. На підставі укладеного договору відповідачка отримала кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на поточний рахунок у розмірі 100 000,00 грн., спеціальним платіжним засобом якого є платіжна картка НОМЕР_1 . АТ «Універсал Банк» свої зобов`язання за договором виконало та надало відповідачці можливість розпоряджатись кредитними коштами на умовах, передбачених договором, та в межах встановленого кредитного ліміту. Разом з тим, відповідачка всупереч чинному законодавству та умовам договору належним чином обов`язки перед банком не виконала і має заборгованість, яка станом на 25 жовтня 2024 року становить 29 912,35 грн., яка складає заборгованість по тілу кредиту. З урахуванням викладеного, АТ «Універсал Банк» просило стягнути з ОСОБА_1 вказану заборгованість.

Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції

Рішенням Зарічного районного суду м. Суми від 27 березня 2026 року у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Рішення суду обґрунтоване тим, що анкета – заява не містить положень стосовно порядку та розміру нарахування відсотків за користування кредитними коштами, а також порядку та строків їх погашення. У заяві, підписаній сторонами, відсутні умови договору про встановлення відповідальності у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення зобов`язання у вигляді грошової суми та її визначеного розміру. Вказав, що законних підстав для нарахування процентів за користування кредитом, нарахування пені позивач не мав та не мав законних підстав для погашення нарахованих процентів за рахунок тіла кредиту, збільшення у зв`язку зі збільшенням суми тіла (враховуючи включені до нього відсотки) кредитного ліміту та подальшого нарахування відсотків на збільшене за рахунок відсотків тіло кредиту.

Під час ухвалення рішення, судом було враховано, що відповідачем сплачено позивачу коштів більше, ніж отримано, а тому суд першої інстанції прийшов до висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги

Не погоджуючись з вказаним рішенням, Акціонерне товариство «Універсал Банк» подало апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального права, просить скасувати рішення суду та постановити нове, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що відповідачка в анкеті-заяві про приєднання до Умов і Правил надання банківських послуг в АТ «Універсал Банк»» підтвердила під розпис факт ознайомлення з Умовами і Правилами надання банківських послуг, які діяли в редакції від 04.04.2019, та зобов`язалася в подальшому регулярно знайомитись зі змінами до них, викладеними на сайті банку.

Вказує, що з розрахунку заборгованості вбачається, що боржниця користувалася кредитом, а це означає, що вона ознайомилася з Умовами і Правилами надання банківських послуг в АТ «Універсал Банк» і погодилася з ними.

Надходження апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 27 квітня 2026 року справу передано судді-доповідачеві – Черних О.М.

Ухвалою Сумського апеляційного суду у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ від 01 травня 2026 року відкрито апеляційне провадження в указаній справі.

Ухвалою Сумського апеляційного суду у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ від 01 травня 2026 року справу призначено до розгляду у відкритому судовому засіданні

Відповідачка правом подати відзив на апеляційну скаргу у встановлений судом строк не скористалася.

Позиція апеляційного суду

Відповідно до ч. 1 ст. 368, ч. 1 ст. 369 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.

Апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Згідно з ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Враховуючи те, що апеляційна скарга подана на рішення суду з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів дійшла наступного висновку.

Мотиви з яких виходить апеляційний суд застосовані норми права

Відповідно до частини першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Розглянувши матеріали справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанцій норм матеріального і процесуального права в межах вимог, заявлених в суді першої інстанції, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції відповідає вимогам цивільного процесуального законодавства України.

Фактичні обставини справи

Судом першої інстанції встановлено, що 23.04.2019 відповідачка звернулася до позивача з метою отримання банківських послуг, у зв`язку з чим підписала Анкету-заяву до Договору про надання банківських послуг (а.с.12). У заяві-анкеті відповідачка просила відкрити поточний рахунок № НОМЕР_2 у гривні на її ім`я та встановити кредитний ліміт на суму, вказану у додатку, відповідно до умов договору, наведених нижче.

Додатку, на який міститься посилання в анкеті - заяві, позивачем не надано.

Відповідно до наданого позивачем розрахунку заборгованості відповідачки має заборгованість перед позивачем в розмірі 29912,35 грн. (тіло кредиту) станом на 25.10.2025. З розрахунку заборгованості вбачається, що протягом періоду з 25.04.2019 по 25.10.2024 нараховувались відсотки за користування кредитними коштами за різними процентними ставками (від 19,2% до 38,4% річних), які погашались за рахунок тіла кредиту. З наданого розрахунку вбачається, що відповідачка користувалася кредитними коштами та періодично здійснювала платежі на погашення заборгованості (а.с. 17-20).

Відповідно до наданої виписки за особовим рахунком станом на 25.10.2025 за вказаний період було здійснено зарахувань на суму 31596,62 грн., сума витрат за цей період зазначена на рівні 31064,02 грн (а.с. 39-65). Крім того, відповідачкою 07.03.2025 було погашено нараховану позивачем заборгованість у розмірі 5 000 грн. (а.с. 154)

Застосовані норми права

Постановляючи рішення про відмову в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що витяг з умов і правил надання банківських послуг та тарифи не містять підпису відповідачки, тому їх не можна розцінювати як частину кредитного договору, укладеного між сторонами шляхом підписання анкети-заяви, у зв`язку з чим відсутні підстави вважати, що сторони обумовили в письмовому вигляді ціну договору (відсотки за користування кредитом).

Колегія суддів погоджується з висновками місцевого суду, оскільки вони відповідають матеріалами справи та вимогами закону.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-комунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Згідно з ч. 1 ст. 626, ч. 1 ст. 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною 1 ст. 638 ЦК України передбачено, що договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ч. 1 ст. 526 ЦК України).

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 1054, ч. 1 ст. 1055 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо).

Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

Договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору (ч. 1 ст. 634 ЦК України).

У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (у даному випадку АТ «Універсал Банк»).

Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку з чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 10561 ЦК України процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором.

Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

Згідно з ч. 1 ст. 1048, ч. 1 ст. 1049 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред`явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред`явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором.

Таким чином, у разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.07.2019 у справі №342/180/17, зроблено висновок, що без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачці Умови та правила банківських послуг, відсутність в анкеті-заяві домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами, пені та штрафів за несвоєчасне погашення кредиту, надані банком Витяг з Тарифів та Витяг з Умов не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного з відповідачкою кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин.

У даному випадку банк, пред`являючи вимоги про погашення кредиту, просив у тому числі, крім тіла кредиту (сума, яку фактично отримала в борг позичальниця), стягнути складові його повної вартості - заборгованість за відсотками за користування кредитними коштами. На підтвердження своїх вимог, поряд з іншими доказами, банк надав витяг з Умов та правил надання банківських послуг в АТ «Універсал Банк», який відповідачка не підписувала, та паспорт споживчого кредиту.

У постанові Верховного Суду в складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 23.05.2022 у справі №393/126/20 зроблено висновок, що під формою правочину розуміється спосіб вираження волі сторін та/або його фіксація. Правочин оформлюється шляхом фіксації волі сторони (сторін) та його змісту. Така фіксація здійснюється різними способами. Першим і найпоширенішим з них є складання одного або кількох документів, які текстуально відтворюють волю сторін. Зазвичай правочин фіксується в одному документі. Це стосується як односторонніх правочинів (наприклад, складення заповіту), так і договорів (дво- і багатосторонніх правочинів). Домовленість сторін дво або багатостороннього правочину, якої вони досягли, фіксується в його тексті, який має бути ідентичним у всіх сторін правочину. Потрібно розмежовувати форму правочину та спосіб підтвердження виконання переддоговірного обов`язку кредитодавцем по наданню споживачу інформації, необхідної для порівняння різних пропозицій кредитодавця. Способом підтвердження виконання переддоговірного обов`язку кредитодавця є паспорт споживчого кредиту. Ознайомлення з паспортом споживчого кредиту, його підписання споживачем не означає укладення договору про споживчий кредит та дотримання його форми, оскільки в паспорті кредиту не відбувається фіксація волі сторін договору та його змісту.

За змістом частини 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона (див. пункт 21 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі №129/1033/13-ц).

У справі, що переглядається, суд першої інстанції встановив, що 23.04.2019 між позивачем та відповідачкою укладено кредитний договір шляхом підписання останньою анкети-заяви про приєднання до Умов і Правил надання банківських послуг в monobank /АТ «Універсал Банк», з 25.04.2019 по 25.10.2024 ОСОБА_1 постійно користувалася коштами, наданими їй банком, оплачувала відсотки за користування ними. Але в підписаній анкеті-заяві про приєднання до Умов і правил надання банківських послуг в monobank / «Універсал Банк» відсутні умови про сплату відповідачкою процентів за користування кредитом.

З огляду на викладене, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про відмову в стягненні відсотків за користування кредитом.

Суд першої інстанції також вірно відмовив у стягненні заборгованості в частині заборгованості за кредитом, оскільки, встановивши, що процентна ставка за користування кредитом сторонами не визначена, тому на погашення процентів за користування кредитом банк зараховував кошти неправомірно і тому заборгованість по тілу кредиту повинна бути перерахована з урахуванням суми, зарахованої на погашення процентів.

Зазначене узгоджується з правовою позицією, викладеною в постановах Верховного Суду від 11.04.2018 у справі №61-1536св17, від 02.10.2019 у справі №640/2755/16-ц, відповідно до якої в разі встановлення, що позичальник здійснював платежі на виконання умов договору, які визнані недійсними, він має право на проведення відповідного перерахунку, або повернення зайво сплачених коштів.

Посилання в апеляційній скарзі на постанову Київського апеляційного суду від 27.09.2023 у справі № 754/1848/22 є необґрунтованим, оскільки відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі та застосуванні норм права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги

Відповідно до п.1 ч.1 ст.374 ЦПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Згідно з ч. 1 ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на встановлені обставини справи, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відмову в задоволенні позовних вимог.

Оскільки доводи апеляційної скарги не містять підстав для зміни чи скасування рішення суду першої інстанції, яке є законним і обґрунтованим, ухваленим з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України судове рішення у даній справі не підлягає касаційному оскарженню.

Керуючись ст. 367, 374, 375, 381-382, 389 ЦПК України,

у х в а л и в :

Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Універсал Банк» залишити без задоволення.

Рішення Зарічного районного суду м. Суми від 27 березня 2026 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і касаційному оскарженню не підлягає.

Повне судове рішення складено 02 червня 2026 року.

Головуючий - О.М. Черних

Судді: А.О. Замченко

А.М. Худик