Постанова від 01 червня 2026 р. у справі №589/5725/25 — Сумський апеляційний суд

Справа №589/5725/25

Номер провадження 22-ц/816/2094/26

Категорія - 39

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 червня 2026 року м. Суми

Сумський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого Черних О.М. (суддя-доповідач), суддів: Замченко А.О., Худика А.М.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу представника Товариства з обмеженою відповідальністю Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» Корнійчук Ірини Олександрівни на рішення Шосткинського міськрайонного суду Сумської області від 05 лютого 2026 року, ухваленого під головуванням судді Курбанової А.Р., у цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

1.Описова частина

Короткий зміст вимог позову

28.11.2025 Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» звернулось до Шосткинського міськрайонного суду Сумської області з позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором №7020608 від 30.01.2023 в розмірі 12270,00 грн, з яких 3000 грн – заборгованість за тілом кредиту, 8700 грн – заборгованість за процентами, 570 грн – заборгованість за комісією.

В обґрунтування позову посилалося на те, що 30.01.2023 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Мілоан» та ОСОБА_1 було укладено договір про споживчий кредит № 7020608. Згідно з умовами пунктів 1.1, 1.2, 1.3, 1.3.1, 1.3.2, 1.4, 1.5.1, 1.5.2, 1.5.3 кредитного договору сторони домовились, що відповідачу надається кредит в сумі 3000 грн. на задоволення потреб строком на 100 днів (10 днів пільговий період та 90 днів поточний період) зі сплатою 2,00 % від фактичного залишку кредиту за кожний день строку користування кредитом в пільговий період та 3,00 % від фактичного залишку кредиту за кожний день строку користування кредитом в поточний період, комісією за надання кредиту в розмірі 19% одноразово від суми кредиту, який він має повернути до 10.05.2023.

Вказувало, що відповідачем не виконано належним чином взяті на себе зобов`язання за договором, у зв`язку з чим у нього утворилася заборгованість у розмірі 12270,00 грн, з яких: 3000 грн – заборгованість за тілом кредиту, 8700 грн – заборгованість за процентами, 570 грн – заборгованість за комісією.

Посилаючись на викладене, позивач просив стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства вказану суму та судові витрати.

Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції

Рішенням Шосткинського міськрайонного суду від 05.02.2026 в задоволенні позовних вимог відмовлено.

Рішення суду мотивовано тим, що позивачем не доведено факт надання відповідачу кредиту за договором та, як наслідок, виникнення у відповідача заборгованості з його повернення та сплати процентів за користування ним, і комісії.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги

Не погоджуючись з рішенням суду, представник Товариства з обмеженою відповідальністю Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» Корнійчук Ірина Олександрівна подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, просить скасувати рішення суду та постановити нове, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

На обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що рішення є необґрунтованим з огляду на неповноту з`ясування судом обставин, які мають значення для справи, ухваленим з порушенням норм матеріального права. Зазначає, що на підтвердження укладення кредитного договору представником Товариства до позовної заяви надано копію договору №7020608 про надання споживчого кредиту від 30.01.2023. Згідно умов договору про надання коштів на умовах споживчого кредиту, укладення цього договору здійснюється сторонами за допомогою ІТС Товариства, доступ до якої забезпечується споживачу через Веб-сайт. Електронна ідентифікація споживача здійснюється при вході споживача в особистий кабінет, в порядку передбаченому Законом України «Про електронну комерцію», в тому числі шляхом перевірки Товариством правильності введення коду, направленого Товариством на номер мобільного телефону споживача, вказаний при вході, та/або шляхом перевірки правильності введення пароля входу до особистого кабінету. При цьому споживач самостійно і за свій рахунок забезпечує і оплачує технічні, програмні і комунікаційні ресурси, необхідні для організації каналів доступу і підключення до Веб-сайту/ІТС Товариства. Договір про надання коштів на умовах споживчого кредиту № 7020608 від 30.01.2023 зі сторони відповідача було підписано електронним підписом, створеним шляхом використання ним одноразового ідентифікатора, який сформовано автоматично та було направлено відповідачу на номер мобільного телефону, що був повідомлений ним ТОВ «Мілоан» та зазначений в договорі. В матеріалах справи наявна довідка про ідентифікацію клієнта, яка підтверджує, що клієнт ОСОБА_1 , дата народження: ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , з яким укладено договір № 7020608 від 30.01.2023 ідентифікований Товариством з обмеженою відповідальністю «Мілоан». Акцепт договору позичальником здійснено шляхом підписання аналогом ЕЦП у формі одноразового ідентифікатора S41011. Тож у довідці про ідентифікацію передбачено усі персональні дані відповідача, зокрема РНОКПП та дату народження, що дає можливість його ідентифікувати. За вказаними у довідці про ідентифікацію відомостями можна точно встановити, кому саме було надіслано одноразовий ідентифікатор та ким підписано кредитний договір. Це підтверджує, що відповідач був належним чином ідентифікований, отримав одноразовий ідентифікатор та використав його для підтвердження своєї згоди на умови договору. Отже матеріали справи підтверджують, що кредитний договір № 7020608 від 30.01.2023 був укладений у передбачений законом спосіб шляхом електронного акцепту із застосуванням одноразового ідентифікатора після належної ідентифікації відповідача. Наявні докази дозволяють однозначно встановити особу позичальника, факт отримання ним коду підтвердження та використання такого коду для підписання договору. Відтак правочин є належним чином укладеним, а зобов`язання, що з нього виникли, є обов`язковими для виконання. На підтвердження виконання Товариством умов договору ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» надало платіжне доручення № 92508379, у якому зазначено, що 30.01.2023 було проведено платіж на картку НОМЕР_2 у розмірі 3000 грн.

Надходження апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 14 квітня 2026 року справу передано судді-доповідачеві – Черних О.М.

Ухвалою Сумського апеляційного суду у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ від 29 квітня 2026 року відкрито апеляційне провадження в указаній справі.

Ухвалою Сумського апеляційного суду у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ від 29 квітня 2026 року справу призначено до розгляду у відкритому судовому засіданні

Відзив на апеляційну скаргу не надійшов.

Позиція апеляційного суду

Відповідно до ч. 1 ст. 368, ч. 1 ст. 369 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.

Апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Згідно з ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Враховуючи те, що апеляційна скарга подана на рішення суду з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.

2. Мотивувальна частина

Частиною третьою статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з частиною другою статті 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення є неправильне застосування судом норм матеріального права неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до частини першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Розглянувши матеріали справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанцій норм матеріального і процесуального права в межах вимог, заявлених в суді першої інстанції, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції не в повній мірі відповідає вимогам цивільного процесуального законодавства України.

Фактичні обставини справи

Судом першої інстанції встановлено та вбачається з матеріалів справи, що 30.01.2023 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Мілоан» та ОСОБА_1 було укладено договір про споживчий кредит № 7020608 (а.с11-16).

Згідно з умовами пунктів 1.1, 1.2, 1.3, 1.3.1, 1.3.2, 1.4, 1.5.1, 1.5.2, 1.5.3 кредитного договору сторони домовились, що відповідачу надається кредит в сумі 3000 грн. на задоволення потреб строком на 100 днів (10 днів пільговий період та 90 днів поточний період) зі сплатою 2,00 % від фактичного залишку кредиту за кожний день строку користування кредитом в пільговий період та 3,00 % від фактичного залишку кредиту за кожний день строку користування кредитом в поточний період, комісією за надання кредиту в розмірі 19% одноразово від суми кредиту, який він має повернути до 10.05.2023.

Згідно пунктом 6.1. договору, цей кредитний договір укладався в електронній формі в особистому кабінеті позичальника, що створений в інформаційно-телекомунікаційній системі ТОВ «Мілоан» та доступний зокрема через сайт товариства та/або відповідний мобільний додаток чи інші засоби.

Розміщені в особистому кабінеті позичальника проект цього кредитного договору або інформація з посиланням на нього є пропозицією ТОВ «Мілоан» про укладення кредитного договору (офертою). Відповідь про прийняття пропозиції про укладення цього кредитного договору (акцепт) надається позичальником шляхом відправлення ТОВ «Мілоан» електронного повідомлення та відбувається із застосуванням електронного підпису одноразовим ідентифікатором, який надсилається ТОВ «Мілоан» електронним повідомленням (SMS) на мобільний телефон позичальника, а позичальник використовує одноразовий ідентифікатор (отриману алфавітно-цифрову послідовність) для підписання цього кредитного договору/електронного повідомлення про прийняття пропозиції про його укладення (акцепту). Електронне повідомлення (акцепт) може бути відправлене позичальником ТОВ «Мілоан» через веб-сайт, мобільний додаток або у SMS-повідомленні з мобільного телефонного номера позичальника на номер 2277. Після укладення цей кредитний договір розміщується в особистому кабінеті позичальника (п. 6.2. договору).

Відповідно до п.2.1 кредитного договору визначено, що кредитні кошти надаються позичальнику безготівково на рахунок з використанням карти НОМЕР_2 .

Згідно п. 7.1 цей договір набуває чинності з моменту його укладення в електронній формі, а права та обов`язки сторін, що ним обумовлені, - з моменту отримання кредиту.

ОСОБА_1 за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором «S41011» підписав електронний кредитний договір, що підтверджується довідкою про ідентифікацію, який містив усі істотні умови, і з якими відповідач ознайомився до моменту укладання(а.с. 18).

Згідно анкети-заява на кредит № 7020608 від 30.01.2023 містить відомості щодо погодження отримання кредиту ОСОБА_1 у ТОВ «Мілоан» (а.с. 18, зворот – 19).

Відповідно до довідки про ідентифікацію клієнта підтверджено, що клієнт ОСОБА_1 , дата народження: ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , з яким укладено договір № 7020608 від 30.01.2023, ідентифікований Товариством з обмеженою відповідальністю «Мілоан». Акцепт договору позичальником здійснено шляхом підписання аналогом ЕЦП у формі одноразового ідентифікатора S41011 (а.с. 18)

Згідно з Додатком № 1 до договору про споживчий кредит № 7020608 від 30.01.2023, сторони погодили графік платежів, зі змісту якого вбачається, що загальна вартість кредиту складає 12270 грн (а.с. 16, зворот).

29.05.2023 між ТОВ «Мілоан» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» (ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал») було укладено договір відступлення прав вимоги № 97-МЛ відповідно до умов якого права вимоги переходять до нового кредитора у день здійснення фінансування (оплати) на користь кредитора у повному обсязі в сумі, вказаній в п.7.1. цього договору, після чого новий кредитор стає кредитором по відношенню до боржників стосовно їх заборгованості (п. 6.2.3 цього договору). Оформлення відступлення права вимоги здійснюється шляхом підписання акту приймання-передачі реєстру боржників (Додаток №2) відповідно до п.8.3.2 договору відступлення прав вимоги № 97-МЛ. Сума фінансування (відступлення) прав вимоги складає 1104663 грн 30 коп. (п.7.1 цього договору) (а.с. 21, зворот-25).

29.08.2025 між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» було укладено додаткову угоду №1 до договору відступлення прав вимоги №97-МЛ від 29.05.2023, якою внесено зміни в додаток №1 до договору – форму Реєстру боржників (а.с. 29).

ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» сплатило ТОВ «Мілоан» за відступлення права вимоги за договором відступлення прав вимоги № 97-МЛ від 29.05.2023 суму 1104663 грн 30 коп., що підтверджується платіжною інструкцією (а.с. 30, зворот).

Сторонами вказаного договору був підписаний акт приймання-передачі Реєстру боржників від 29.05.2023 до договору відступлення прав вимоги № 97-МЛ, в тому числі щодо права вимоги до ОСОБА_2 за договором № 7020608 від 30.01.2023 згідно витягу з Реєстру боржників (а.с. 30, 31).

Таким чином, посилаючись на наявність у відповідача перед ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» заборгованості за цим договором, яка станом на 12.11.2025 визначена ним в сумі 12270 грн. (а. с. 21), позивач звернувся до суду з даним позовом.

Відповідно до п.2.1 кредитного договору визначено, що кредитні кошти надаються позичальнику безготівково на рахунок з використанням карти НОМЕР_2 .

В цих конкретних відносинах договір сам по собі не підтверджує факт передачі коштів відповідачеві, а відповідні платежі мали бути здійсненні після укладення договору в безготівковій формі на рахунок відповідача, адже відповідно до п. 2.1 договору кредитні кошти надаються позичальнику безготівково на рахунок з використанням карти НОМЕР_2 , тобто на реквізити платіжної банківської картки, вказаної позичальником.

Згідно платіжного доручення № 92508379 від 30.01.2023, ОСОБА_1 за договором № 7020608 перераховано кошти в сумі 3000 грн на рахунок № НОМЕР_2 (а.с. 19, зворот).

Відповідно до інформації АТ КБ «ПриватБанк» (вих. № 20.1.0.0.0/7-260106/61848 від 09.01.2026 року), наданої на запит суду першої інстанції, на ім`я ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) в банку не емітовано карту НОМЕР_2 , у зв`язку з чим відсутня можливість надати інформацію, оскільки зазначена картка не обслуговується за клієнтом ОСОБА_1 (а.с. 50).

Застосовані норми права

Відповідно до ч. 1 ст. 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов`язкові реквізити документа.

Згідно з ч. 1-2 ст. 6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» для ідентифікації автора електронного документа може використовуватися електронний підпис. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа.

Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору (п. 6 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію»).

У постанові Верховного Суду від 23.03.2023 у справі №910/3105/21 зроблено висновок, що використання електронного підпису, який відповідає вимогам до кваліфікованого електронного підпису, дозволяє забезпечити електронну ідентифікацію підписувача і гарантує цілісність підписаних даних, а також має презумпцію відповідності особистому підпису (ст. 14, 18, 23 Закону України «Про електронні довірчі послуги»).

Висновок про правомірність використання при укладенні електронного договору електронного підпису у виді одноразового ідентифікатора зроблено також і в постанові Верховного Суду від 07.04.2021 у справі №623/2936/19.

У ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» передбачено порядок укладення електронного договору. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття.

Якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів (ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію»).

Відповідно до ч. 1 ст. 640 ЦК України договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції.

Згідно з ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ч. 1 ст. 526, ч. 1 ст. 527 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту.

Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору (ч. 4 ст. 631 ЦК України).

У даній справі суд першої інстанції прийшов до висновку, що відповідачем не доведено факт отримання відповідачем коштів, на підставі відповідей АТ КБ «Приватбанк», згідно яких повідомлено, що банківська карта № НОМЕР_2 на ім`я відповідача ОСОБА_1 взагалі не емітувалася.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції прийшов до помилкового висновку, виходячи з наступного.

З матеріалів справи вбачається, що 30.01.2023 між товариством з обмеженою відповідальністю «Мілоан» та ОСОБА_1 було укладено договір про споживчий кредит № 7020608. Відповідно до Анкета-заява на кредит № 7020608 від 30.01.2023 року кредитодавцем погоджено отримання кредиту відповідачем кредиту в сумі 3000 грн у ТОВ «Мілоан». Відповідач за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором «S41011» підписав електронний кредитний договір, що підтверджується довідкою про ідентифікацію, який містив усі істотні умови, і з якими відповідач ознайомився до моменту укладання.

Отже, відповідач ознайомився і погодився з умовами договору, тобто сторони досягли згоди щодо усіх істотних умов договору, а подані позивачем паперові копії електронних документів є допустимим.

Відповідно до п.2.1 кредитного договору визначено, що кредитні кошти надаються позичальнику безготівково на рахунок з використанням карти НОМЕР_2 , тобто на реквізити платіжної банківської картки, вказаної позичальником.

Вказані обставини відповідач не спростував належними та допустимими доказами.

Отже, колегія суддів приходить до висновку, що кредитний договір укладено сторонами в електронному вигляді за допомогою одноразового паролю-ідентифікатора, що відповідає вимогам статті 13 Закону України «Про електронну комерцію».

Враховуючи, що без отримання SMS-повідомлення, без здійснення входу на веб-сайт товариства за допомогою логіна і пароля особистого кабінету кредитний договір між товариством і відповідачем не був би укладений, апеляційний суд доходить висновку, що кредитний договір в електронній формі був укладений відповідачем згідно із Законом України «Про електронну комерцію». Він вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного в письмовій формі. До таких висновків у схожих правовідносинах дійшов Верховний Суд у постанові від 14.06.2022 у справі №757/40395/20.

Таким чином, на думку колегії суддів, позивачем доведено факт укладання кредитного договору. Подані товариством докази в їх сукупності є достатніми та переконливими для встановлення наявності між сторонами зобов`язальних правовідносин за кредитним договором від 30.01.2023 №7020608.

Висновки суду про те, що 3000 грн було перераховано на карту, яка не належить відповідачу, тому у відповідача не виникло обов`язку повертати кредитні кошти, колегія суддів вважає безпідставними з огляду на наступне.

З метою отримання кредиту 30.01.2023 ОСОБА_1 вказав номер карти, на яку необхідно перерахувати кошти - НОМЕР_2 і саме на цю карту 30.01.2023 було перераховано 3000 грн (зв. а. с. 19). Тобто саме відповідач вказав банківську картку для перерахування кредитних коштів, яка не була випущена (емітована) на його ім`я.

Апеляційний суд звертає увагу, що отримання кредитних коштів не відповідачем, а перерахування їх на банківську карту НОМЕР_2 , не може розцінюватись як доказ не укладення та/або не підписання кредитного договору. Ця обставина пов`язана з виконанням договору.

Саме такий висновок зроблено в постанові Верховного Суду від 21.01.2024 у справі №671/1832/20.

Платіжне доручення 92508379 від 30.01.2023 має всі необхідні реквізити.

Відповідно до статті 629 ЦК України договір є обов`язковим до виконання сторонами.

За змістом статей 526, 615 ЦК України зобов`язання повинні виконуватись у встановлений термін, відповідно до вимог закону та умов договору.

Позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором (речення перше та друге абзацу першого частини першої статті 1048 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 1048, ч. 1 ст. 1054 ЦК України кредитодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми кредиту, розмір і порядок одержання яких встановлюються договором.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 28.03.2018 у справі №444/9519/12 зроблено висновок, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з ч. 2 статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені ч. 2 ст. 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Велика Палата Верховного Суду відхилила аргументи позивача, що, на підставі ст. 599 та ч. 1 ст. 631 ЦК України він мав право нараховувати передбачені договором проценти до повного погашення заборгованості. При цьому Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що зі спливом строку кредитування припинилося право позивача нараховувати проценти.

Подібні правові висновки викладено також в постанові Великої Палати Верховного Суду від 31.10.2018 у справі №202/4494/16.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 у справі №910/1238/17 з приводу застосування приписів статті 1048 ЦК України в разі неправомірного, незаконного користування боржником грошовими коштами через прострочення виконання грошового зобов`язання, суд вказав на таке.

Плата за прострочення виконання грошового зобов`язання врегульована законодавством. У цьому разі відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Тобто законодавство встановлює наслідки як надання можливості правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу в межах дії договору, так і наслідки прострочення грошового зобов`язання, коли боржник повинен сплатити гроші, але неправомірно не сплачує їх.

У постановах Великої Палати Верховного Суду неодноразово вказувалося на те, що цивільне законодавство передбачає як випадки, коли боржник правомірно користується наданими йому коштами та має право не сплачувати кредитору свій борг протягом певного узгодженого часу, так і випадки, коли боржник повинен сплатити борг кредитору, однак не сплачує коштів, користуючись ними протягом певного строку неправомірно.

Зокрема, відносини щодо сплати процентів за одержання боржником можливості правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу врегульовані ч. 1 ст. 1048 ЦК України. Такі проценти є звичайною платою боржника за право тимчасово користуватися наданими йому коштами на визначених договором та законодавством умовах, тобто у межах належного та добросовісного виконання сторонами договірних зобов`язань, а не у випадку їх порушення.

Натомість наслідки прострочення грошового зобов`язання (коли боржник повинен сплатити грошові кошти, але неправомірно не сплачує їх) також урегульовані законодавством. У випадках, коли боржник порушив умови договору, прострочивши виконання грошового зобов`язання за ч. 1 ст. 1050 ЦК України, застосуванню в таких правовідносинах підлягає положення статті 625 цього Кодексу.

Тобто, проценти, що стягуються за прострочення виконання грошового зобов`язання за ч. 2 ст. 625 ЦК України, є спеціальним видом відповідальності за таке порушення зобов`язання. На відміну від процентів, які є звичайною платою за користування грошима, зокрема за договором позики, до них застосовуються загальні норми про цивільно-правову відповідальність.

Звертаючись до суду з даним позовом, ТОВ ФК «Кредит Капітал» просило стягнути заборгованість у розмірі 12270 грн, яка складається з простроченої заборгованості за сумою кредиту - 3000 грн, простроченої заборгованості за відсотками в розмірі 8700 грн, простроченої заборгованості по комісії в розмірі 570 грн.

Згідно з умовами пунктів 1.1, 1.2, 1.3, 1.3.1, 1.3.2, 1.4, 1.5.1, 1.5.2, 1.5.3 кредитного договору сторони домовились, що відповідачу надається кредит в сумі 3000 грн. на задоволення потреб строком на 100 днів (10 днів пільговий період та 90 днів поточний період) зі сплатою 2,00 % від фактичного залишку кредиту за кожний день строку користування кредитом в пільговий період та 3,00 % від фактичного залишку кредиту за кожний день строку користування кредитом в поточний період, комісією за надання кредиту в розмірі 19% одноразово від суми кредиту, який він має повернути до 10.05.2023.

Колегія суддів встановивши обставини укладення кредитного договору та отримання кредитних коштів ОСОБА_1 , приходить до висновку про те, що відповідач порушив прийняті на себе за договором зобов`язання, унаслідок чого у останнього утворилася заборгованість, а тому позовні вимоги про стягнення суми кредиту та відсотків за прострочення виконання грошового зобов`язання підлягають задоволенню і з відповідача необхідно стягнути 11 700 грн, яка складається з простроченої заборгованості за сумою кредиту - 3000 грн, простроченої заборгованості за відсотками в розмірі 8700 грн.

Разом з тим, колегія суддів звертає увагу на те, що відповідно до частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемним.

Договір про споживчий кредит, укладений з порушенням вимог частини першої цієї статті, є нікчемним.

Частиною четвертою статті 42 Конституції України передбачено, що держава захищає права споживачів, здійснює контроль за якістю і безпечністю продукції та усіх видів послуг і робіт, сприяє діяльності громадських організацій споживачів.

Згідно зі статтею 55 Закону України «Про банки і банківську діяльність» відносини банку з клієнтом регулюються законодавством України, нормативно-правовими актами Національного банку України та угодами (договорами) між клієнтом та банком.

Банкам забороняється вимагати від клієнта придбання будь-яких товарів чи послуг від банку або від спорідненої чи пов`язаної особи банку як обов`язкову умову надання банківських послуг.

Відповідно до пункту 3.6 Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, затверджених постановою правління Національного банку України від 10 травня 2007 року № 168 (у редакції, чинній на момент укладення спірного кредитного договору), банки не мають права встановлювати платежі, які споживач має сплатити на користь банку за дії, які банк здійснює на власну користь (ведення справи, договору, облік заборгованості споживача тощо), або за дії, які споживач здійснює на користь банку (прийняття платежу від споживача, тощо), або що їх вчиняє банк або споживач з метою встановлення, зміни або припинення правовідносин (укладення кредитного договору, внесення змін до нього, прийняття повідомлення споживача про відкликання згоди на кредитного договору тощо).

Відповідно до ч. 1 ст. 11 ЗУ «Про споживче кредитування» після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на вимогу споживача, але не частіше одного разу на місяць, у порядку та на умовах, передбачених договором про споживчий кредит, безоплатно повідомляє йому інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надає виписку з рахунку/рахунків (за їх наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема інформацію про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум (за можливості зазначення таких умов у виписці), а також іншу інформацію, надання якої передбачено цим Законом, іншими актами законодавства, а також договором про споживчий кредит.

Згідно частини третьої статті 13 ЦК України не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.

Відповідно до статті 3 ЦК України принципи справедливості, добросовісності та розумності є однією із фундаментальних засад цивільного права, спрямованою, у тому числі, на утвердження у правовій системі України принципу верховенства права. При цьому добросовісність означає прагнення особи сумлінно використовувати цивільні права та забезпечити виконання цивільних обов`язків, що зокрема підтверджується змістом частини третьої статті 509 цього Кодексу. Отже, законодавець, навівши у тексті ЦК України зазначений принцип, установив у такий спосіб певну межу поведінки учасників цивільних правовідносин, тому кожен із них зобов`язаний сумлінно здійснювати свої цивільні права та виконувати цивільні обов`язки, у тому числі передбачати можливість завдання своїми діями (бездіяльністю) шкоди правам та інтересам інших осіб. Цей принцип не є суто формальним, оскільки його недотримання призводить до порушення прав та інтересів учасників цивільного обороту.

Виходячи зі змісту вказаних норм, надання грошових коштів за укладеним кредитним договором відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України є обов`язком банку, виконання такого обов`язку не може обумовлюватися будь-якою зустрічною оплатою з боку позичальника. Оскільки надання кредиту це обов`язок банку за кредитним договором, то така дія як надання фінансового інструменту чи моніторинг заборгованості по кредиту не є самостійною послугою, що замовляється та підлягає оплаті позичальником на користь банку. Оскільки надання фінансового інструменту є фактично наданням кредиту позичальнику, така операція, як і моніторинг заборгованості по кредиту, відповідає економічним потребам лише самого банку та здійснюється при реалізації прав та обов`язків за кредитним договором, тому такі дії банку не є послугами, що об`єктивно надаються клієнту-позичальнику.

Отже, виходячи із принципів справедливості, добросовісності на позичальника не може бути покладено обов`язок сплачувати платежі за послуги, які ним фактично не замовлялись і які банком фактично не надавались, а встановлення платежів за такі послуги було заборонено нормативно-правовими актами.

Оскільки сплата позичальником винагороди за надання фінансового інструменту та винагороди за проведення додаткового моніторингу є платою за послуги, що супроводжують кредит в даному випадку, тому пункти договору, які передбачають сплату такої винагороди є нікчемними, у зв`язку з чим підстави для нарахування банком комісії на підставі нікчемних умов договору є безпідставними і вказані кошти не підлягають сплаті позичальником.

Такі висновки викладені Верховним Судом в постанові від 07 червня 2023 року у справі № 686/14530/15 (провадження № 61-13299св22).

З матеріалів даної справи вбачається, що комісію у розмірі 570 грн було визначено як плату за надання кредиту.

Водночас в матеріалах справи відсутній перелік банківських послуг, які пов`язані з наданням кредиту та які повинні надаватись.

Ураховуючи, що позивач не зазначив та не надав доказів наявності переліку таких послуг і погодження їх зі споживачем при укладенні оспорюваного кредитного договору, то положення договору про встановлення плати за надання кредиту в розумінні комісії 570 грн є нікчемними відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 11, ч. 5 ст. 12 ЗУ «Про споживче кредитування».

Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 10 січня 2024 року у справі № 727/5461/23.

З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку, що підстави для стягнення з відповідача ОСОБА_1 комісії в розмірі 570 грн за видачу кредиту відсутні.

Судові витрати

Щодо розподілу витрат, пов`язаних з розглядом справи у суді апеляційній інстанції колегія суддів виходить з наступного.

Згідно з підпунктом «в» пункту 4 частини першої статті 382 ЦПК України резолютивна частина постанови суду апеляційної інстанції складається, в тому числі, і з нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку із розглядом справи у суді першої інстанції та апеляційної інстанції, - у разі скасування рішення та ухвалення нового рішення або зміни рішення.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Підпунктом 1 пункту 1 частини 1статті 4 Закону України «Про судовий збір» встановлено судовий збір за подання до суду позовної заяви майнового характеру, яка подана юридичною особою 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Товариство з обмеженою відповідальністю Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» звернулось до суду з майновим спором, ціна позову у справі складає 12270 гривні.

За подання позовної заяви, позивач сплатив 2422 гривні 40 копійок, що підтверджується інструкцією від 24.11.2025 №34509.

З урахуванням скасування рішення суду першої інстанції позов задоволено частково, що у відсотковому співвідношенні до ціни позову становить 95,35 % (12270/ 11700 х 100).

Отже, з урахуванням пропорційності задоволених позовних вимог з ОСОБА_1 на користь ТОВ Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» підлягає стягненню судовий збір за звернення позивача до суду першої інстанції у сумі 2309 гривні 76 копійок

Підпунктом 6 пункту 2 частини 2 статті 4 Закону України «Про судовий збір» встановлено судовий збір за подання до суду апеляційної скарги на рішення суду; заяви про приєднання до апеляційної скарги на рішення суду; апеляційної скарги на судовий наказ, заяви про перегляд судового рішення у зв`язку з нововиявленими обставинами 150 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги.

За подання апеляційної скарги Товариство з обмеженою відповідальністю Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» сплатило судовий збір у розмірі 3623 гривні 60 коп, що підтверджується платіжною інструкцією від 19.03.2026 № 17644 .

Апеляційна скарга Товариство з обмеженою відповідальністю Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» задоволена 95,35%.

Отже, з урахуванням пропорційності задоволених позовних вимог з ОСОБА_1 на користь ТОВ Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» підлягає стягненню судовий збір за подання апеляційної скарги у сумі 3464 гривні 64 коп.

Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги

Згідно з частиною першою та другою статті 376 ЦПК України підставами для зміни судового рішення є неправильне застосування судом норм матеріального права неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягає застосуванню чи порушення норм процесуального права.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішень суду першої інстанції, колегія суддів апеляційного суду вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення Шосткинського міськрайонного суду Сумської області від 05 лютого 2026 року необхідно скасувати.

Відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України судове рішення у даній справі не підлягає касаційному оскарженню.

Керуючись ст. ст. 367; 374 ч. 1 п. 1; 375; 381-382 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу представника Товариства з обмеженою відповідальністю Фінансової Компанії «Кредит-Капітал» Корнійчук Ірини Олександрівни задовольнити.

Рішення Шосткинського міськрайонного суду Сумської області від 05 лютого 2026 року скасувати.

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Фінансової Компанії «Кредит-Капітал» (ЄДРПОУ 35234236) заборгованість за кредитним договором № 7020608 від 30.01.2023 в розмірі 11700 (одинадцять тисяч сімсот) грн., яка складається з: простроченої заборгованості за сумою кредиту - 3000 грн, простроченої заборгованості за відсотками в розмірі 8700 грн.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Фінансової Компанії «Кредит-Капітал» (ЄДРПОУ 35234236) судовий збір на загальну суму 5774 (п`ять тисяч сімсот сімдесят чотири) грн 40 коп.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і касаційному оскарженню не підлягає.

Головуючий - О.М. Черних

Судді: А.О. Замченко

А.М. Худик