Постанова від 01 червня 2026 р. у справі №583/407/26 — Сумський апеляційний суд

Справа №583/407/26

Номер провадження 22-ц/816/1982/26

Категорія -

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 червня 2026 року м. Суми

Сумський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого Сізова Д.В. (суддя-доповідач), суддів: Собини О.І., Сидоренко А.П.,

з участю секретаря судового засідання - Назарової О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу державного виконавця Охтирського міськрайонного відділу ДВС в Охтирському районі Сумської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Морозової Євгенії Миколаївни

на ухвалу Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 02 березня 2026 року (суддя Яценко Н.Г.), постановлену у місті Охтирка, повний текст ухвали виготовлено 02 березня 2026 року,

у цивільній справі за скаргою ОСОБА_1 на бездіяльність державного виконавця Охтирського міськрайонного відділу ДВС в Охтирському районі Сумської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Морозової Євгенії Миколаївни, боржник – ОСОБА_2 ,

в с т а н о в и в :

Короткий зміст скарги і рішення суду першої інстанції

28 січня 2026 року ОСОБА_1 звернувся до суду зі скаргою на бездіяльність державного виконавця Охтирського міськрайонного відділу ДВС в Охтирському районі Сумської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Морозової Є.М. при примусовому виконанні виконавчого листа № 583/338/23, виданого 01 липня 2024 року, на виконання постанови Сумського апеляційного суду від 20 червня 2024 року, у якій просив:

визнати протиправною бездіяльність державного виконавця Охтирського відділу державної виконавчої служби в Охтирському районі Сумської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, яка полягає у невжитті передбачених законом заходів примусового виконання рішення Сумського апеляційного суду у справі № 583/338/23;

зобов`язати державного виконавця зафіксувати факт невиконання боржником судового рішення, а не підміняти його формулюваннями про «неможливість виконання у зв`язку з небажанням дитини»;

зобов`язати державного виконавця винести постанову про накладення штрафу на боржника відповідно до статті 75 Закону України «Про виконавче провадження» за невиконання судового рішення без поважних причин;

у разі повторного невиконання судового рішення зобов`язати державного виконавця застосувати подвійний штраф та інші заходи примусового виконання, передбачені Законом України «Про виконавче провадження»;

зобов`язати державного виконавця розглянути питання та винести постанову про тимчасове обмеження боржника у праві керування транспортними засобами, як захід впливу за систематичне невиконання судового рішення;

зобов`язати державного виконавця у разі подальшого невиконання судового рішення направити матеріали виконавчого провадження до органів досудового розслідування для вирішення питання про притягнення боржника до кримінальної відповідальності за статтею 382 КК України;

зобов`язати державного виконавця вжити всіх передбачених законом заходів для реального виконання судового рішення, а не обмежуватися формальним складанням актів;

зобов`язати державного виконавця надати суду письмовий звіт про вжиті заходи примусового виконання у строк, визначений судом.

Скаргу обґрунтував тим, що постановою Сумського апеляційного суду від 20 червня 2024 року ОСОБА_1 визначено способи участі у спілкуванні та вихованні з неповнолітньою донькою ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , наступним чином: із моменту набрання рішенням суду законної сили протягом 2 місяців – кожної середи та суботи з 15 год до 18 год у присутності матері дитини ОСОБА_2 , за місцем проживання дитини або в місцях загального відпочинку та дозвілля чи за домовленістю між батьками дитини; після 2 місяців із дати набрання рішенням суду законної сили – кожної середи та суботи з 15 до 18 год без присутності матері дитини ОСОБА_2 в місцях загального відпочинку та дозвілля, з можливістю проведення зустрічей за місцем проживання та реєстрації ОСОБА_1 , з покладанням на останнього обов`язку повернути дитину до матері; визначено побачення ОСОБА_1 з донькою ОСОБА_4 в день її народження ІНФОРМАЦІЯ_1 з можливістю привітати дитину з 8 до 12 год кожного року; необмежене право спілкування ОСОБА_1 особисто з донькою ОСОБА_4 шляхом телефонного та інтернет зв`язку у зручний для дитини час.

Зазначає, що станом на день подання цієї скарги рішення суду фактично не було виконано жодного разу в частині побачень без присутності матері, незважаючи на те, що передбачений судом двомісячний строк давно минув. Державним виконавцем не вжито передбачених законом заходів примусового виконання, а саме: не винесено жодної постанови про накладення штрафу на боржника за невиконання судового рішення; не застосовано повторні штрафи; не ініційовано притягнення боржника до відповідальності; системне невиконання рішення суду ігнорується. Складені акти виконавчих дій, наявні в матеріалах виконавчого провадження, не призвели до жодних реальних заходів примусового виконання, що свідчить про бездіяльність державного виконавця.

Доводить, що бездіяльність державного виконавця призводить до систематичного порушення його права на спілкування з дитиною, фактичного нівелювання рішення суду і створення ситуації безкарності боржника – матері дитини ОСОБА_2 , яка навмисно не виконує рішення суду, хоча на неї покладено обов`язки забезпечити виконання рішення суду в частині спілкування батька з дитиною без присутності матері в місцях загального відпочинку та дозвілля. ОСОБА_2 після спливу двомісячного строку продовжує допускати побачення з дитиною виключно у власній присутності, чим прямо порушує рішення суду і фактично створює перешкоди у реалізації права на спілкування з дитиною. Вона навмисно не виходить із визначеного для побачень з дитиною приміщення, відмовляється надати доступ до програми, яка контролює рівень цукру в крові дитини. Вважає, що посилання боржника на небажання дитини або необхідність повторного з`ясування її думки є безпідставними, оскільки відповідні обставини вже були предметом судового розгляду, належним чином оцінені судами та враховані при ухваленні рішення. Думка дитини не є новою обставиною і не може оцінюватися повторно державним виконавцем та не належить до дискреційних повноважень органу примусового виконання.

У межах виконавчого провадження державним виконавцем у складених актах та службових документах не фіксується факт невиконання судового рішення боржником, натомість використовується формулювання про «неможливість виконання рішення у зв`язку з небажанням дитини». Вважає таку позицію державного виконавця неправомірною, юридично необґрунтованою та такою, що суперечить змісту судового рішення і вимогам законодавства України.

На думку заявника, такі дії або бездіяльність державного виконавця порушують його право на реалізацію судового рішення у визначений законом строк, а бездіяльність виконавця створює ситуацію, коли законне рішення суду фактично не виконується, що порушує не тільки його конституційні права, а також і права дитини на визначений судом порядку спілкування з батьком, що відповідає її найкращим інтересам.

Ухвалою Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 02 березня 2026 року скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Визнано неправомірною бездіяльність державного виконавця Охтирського міськрайонного відділу ДВС в Охтирському районі Сумської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Морозової Є.М. у виконавчому провадженні №75450127 з примусового виконання виконавчого листа №583/338/23 від 01 липня 2024 року про визначення способу участі у спілкуванні та вихованні з неповнолітньою донькою ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . В іншій частині скарги відмовлено.

Судом встановлено, що державний виконавець здійснював окремі виконавчі дії, зокрема залучав орган опіки та піклування, психолога та проводив роботу з батьками і дитиною, однак всі передбачені Законом України «Про виконавче провадження» заходи вжиті не були, оскільки не було розроблено комплексної стратегії виконання рішення та не забезпечено належної взаємодії між батьками для усунення конфлікту і відновлення контакту батька з дитиною. Невиконання рішення суду, яке набрало законної сили, свідчить про неповноту виконавчих дій та порушує гарантоване статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, право заявника на виконання судового рішення. У зв`язку з цим суд визнав бездіяльність державного виконавця протиправною як таку, що призвела до необґрунтовано тривалого невиконання рішення суду.

Разом із тим суд зазначив, що не має повноважень зобов`язувати державного виконавця приймати конкретні постанови про накладення штрафу, тимчасові обмеження чи направлення матеріалів до правоохоронних органів, оскільки такі рішення приймаються виконавцем самостійно за наявності передбачених законом підстав та після оцінки причин невиконання рішення боржником.

При цьому суд зазначив, що у справах щодо участі батьків у вихованні дитини та спілкуванні з нею першочергова увага повинна приділятися найкращим інтересам дитини, що передбачено Конституцією України, Конвенцією про права дитини та практикою ЄСПЛ. При цьому інтересам дитини, як правило, відповідає збереження зв`язків із обома батьками, якщо це не шкодить її розвитку та безпеці. Також, суд наголосив, що державні органи та виконавча служба зобов`язані забезпечити реальне та ефективне виконання судового рішення, а не обмежуватись формальним складанням актів про невдалу спробу побачення чи посиланням на небажання дитини спілкуватися з батьком. Суд підкреслив, що думка дитини не може розцінюватися як абсолютна підстава для невиконання рішення суду без оцінки причин такого ставлення та вжиття заходів для усунення відчуження одного з батьків.

Короткий зміст та узагальнені доводи апеляційної скарги

Не погодившись із вказаною ухвалою суду, державний виконавець Морозова Є.М. оскаржила її в апеляційному порядку. В апеляційній скарзі, посилаючись на неправильне застосування норм процесуального права, просить ухвалу скасувати в частині визнання її бездіяльності неправомірною.

Посилаючись на положення частини 2 статті 19 Конституції України, статей 5, 13 Закону України «Про виконавче провадження», вказує, що під час виконання рішення суду державним виконавцем були вжиті всі можливі та передбачені законом заходи, спрямовані на забезпечення спілкування батька з дитиною, а саме: залучено представників органу опіки та піклування, психолога, працівників поліції, проводилися зустрічі зі сторонами, направлялися повідомлення та вимоги боржнику, складалися відповідні акти щодо невиконання рішення суду. Також, 21 лютого 2026 року державним виконавцем складено акт про невиконання рішення суду боржницею, а 23 лютого 2026 року начальником відділу ДВС винесено постанову про накладення штрафу за невиконання судового рішення. Вказує, що твердження про бездіяльність державного виконавця не відповідають фактичним обставинам справи, оскільки виконавцем систематично вчинялися всі можливі виконавчі дії в межах наданих законом повноважень. Зазначає, що сам по собі факт невиконання рішення суду не є безумовною підставою для визнання бездіяльності виконавця протиправною. Звертає увагу, що виконання рішень щодо участі одного з батьків у вихованні дитини має специфічний характер та залежить не лише від дій державного виконавця, а й від поведінки боржника та ставлення самої дитини. Верховний Суд у постанові від 18 липня 2023 року у справі №380/16763/22 зазначив, що невиконання рішення суду через об`єктивні обставини, зокрема небажання дитини спілкуватися з одним із батьків, не може автоматично свідчити про протиправну бездіяльність державного виконавця. Також практика ЄСПЛ у справах «Вихованок проти України» та «Вишняков проти України» вказує, що право дитини висловлювати власну думку не означає надання дитині абсолютного права самостійно вирішувати питання щодо спілкування з батьками.

Доводить, що державний виконавець діяв відповідно до принципу пропорційності та в межах компетенції, вживаючи заходів для виконання рішення суду та застосовуючи заходи примусового виконання лише за наявності передбачених законом підстав.

Вважає висновок суду першої інстанції про наявність бездіяльності державного виконавця передчасним, необґрунтованим та таким, що не відповідає фактичним обставинам справи і вимогам Закону України «Про виконавче провадження».

Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи

У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_1 просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги та залишити ухвалу суду першої інстанції без змін. Зазначає, що зміст апеляційної скарги не спростовує висновків суду першої інстанції, а зводиться до виправдання тривалої бездіяльності державного виконавця та перекладання відповідальності на інших осіб. Апелянт фактично визнає, що судове рішення тривалий час не виконувалося, однак намагається пояснити це «об`єктивними причинами», що суперечить принципу обов`язковості судового рішення. Посилання на «небажання дитини» як підставу невиконання рішення є безпідставним, оскільки державний виконавець зобов`язаний забезпечити вжиття всіх передбачених законом заходів примусового виконання.

Фактичні обставини, встановлені судом першої та апеляційної інстанції

Між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 існує конфлікт щодо способу участі батька у вихованні та спілкуванні з малолітньою дочкою ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка проживає з матір`ю.

Дочці сторін встановлено ряд медичних діагнозів, зокрема, цукровий діабет І типу, тяжкий перебіг, затримка мовлення, тривожно-фобійний розлад (а.с. 7).

Постановою Сумського апеляційного суду від 20 червня 2024 року, залишеною без змін постановою Верховного Суду від 08 травня 2025 року, ОСОБА_1 визначено способи участі у спілкуванні та вихованні з неповнолітньою донькою ОСОБА_3 , наступним чином: із моменту набрання рішенням суду законної сили протягом двох місяців – кожної середи та суботи з 15 год до 18 год у присутності матері дитини ОСОБА_2 , за місцем проживання дитини або в місцях загального відпочинку та дозвілля чи за домовленістю між батьками дитини; після двох місяців з дати набрання рішенням суду законної сили – кожної середи та суботи з 15 год до 18 год без присутності матері дитини ОСОБА_2 в місцях загального відпочинку та дозвілля, з можливістю проведення зустрічей за місцем проживання та реєстрації ОСОБА_1 по АДРЕСА_1 (населений пункт не зазначено) із покладанням обов`язку повернути дитину матері; визначено побачення ОСОБА_1 з донькою в день її народження - ІНФОРМАЦІЯ_1 з можливістю привітати дитину з 8 год до 12 год кожного року; необмежене право спілкування ОСОБА_1 особисто з донькою шляхом телефонного та інтернет - зв`язку у зручний для дитини час (а.с. 5, 7).

04 липня 2024 року старшим державним виконавцем Охтирського ВДВС в Охтирському районі Сумської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Рубякіною А. відкрито виконавче провадження №75450127 за виконавчим листом від 01 липня 2024 року №583/338/23, виданого на виконання постанови Сумського апеляційного суду від 20 червня 2024 року.

04 липня 2024 року ОСОБА_2 та ОСОБА_1 направлено вимогу державного виконавця про перевірку виконання рішення суду, яка відбудеться 10 липня 2024 року о 15:00 год по вул. Сергія Гавриленка, 5.

Постановою державного виконавця від 05 липня 2024 року залучено працівників Охтирського РВП ГУНП в Сумській області для забезпечення охорони громадського порядку, фізичного захисту державного виконавця та осіб, залучених при проведенні виконавчих дій 10 липня 2024 року.

Відповідно до акту державного виконавця від 10 липня 2024 року, на вказану виконавчу дію ОСОБА_1 не прибув, ОСОБА_2 була присутньою з дитиною для її передання батьку.

11 липня 2024 року сторонам виконавчого провадження направлено вимогу державного виконавця про перевірку виконання рішення суду, яка відбудеться 13 липня 2024 року о 15:00 год по вул. Сергія Гавриленка, 5.

Актом державного виконавця від 13 липня 2024 року зафіксовано, що на початку виконання боржник ОСОБА_2 вивела на вулицю дитину ОСОБА_4 для зустрічі з ОСОБА_1 , після чого дитина забігла у двір і побачення не відбулося, ОСОБА_2 відмовилася сприяти виконанню рішення суду. Прибувши на кінець виконавчих дій, державний виконавець зафіксувала, що сторони були присутні, а дитина – відсутня, рішення суду не виконане.

13 липня 2024 року ОСОБА_1 надав письмові пояснення начальнику відділу ДВС про те, що він приїхав ІНФОРМАЦІЯ_2 за адресою: АДРЕСА_2 , для побачення з донькою. ОСОБА_2 вивела доньку ОСОБА_5 , однак остання сказала, що не бажає виходити і побігла додому. На його прохання вивести дитину поспілкуватися, ОСОБА_2 категорично відмовилася виконувати рішення суду. Вказав, що мати здійснює тиск на дитину, тому прохав залучити представника органу опіки і піклування для спілкування з дитиною.

13 липня 2024 року у додаткових письмових поясненнях начальнику відділу ДВС Лисенко С.В. просив вжити заходів щодо боржника ОСОБА_2 відповідно до Закону України «Про виконавче провадження» у виді грошових стягнень та іншого. У разі подальшого злісного невиконання судового рішення просив вжити заходи у відповідності до статті 392 КК України.

13 липня 2024 року ОСОБА_2 надала свої письмові пояснення начальнику відділу ДВС повідомивши, що 13 липня 2024 року о 15 год 35 хв. була повітряна тривога, під час якої донька ОСОБА_4 перебувала в укритті. Після закінчення повітряної тривоги, ОСОБА_2 домовилася з донькою і вони вийшли погуляти за двір, однак побачивши ОСОБА_1 , дитина поїхала додому на самокаті і виходити відмовилася, незважаючи на умовляння з її сторони.

У додаткових письмових поясненнях, ОСОБА_2 вказала, що 13 липня 2024 року вона вивела дитину на зустріч із батьком для спілкування, однак донька відмовилася з ним бачитися і пішла. ОСОБА_2 пішла до неї, щоб сприяти спілкуванню з батьком, проте донька розплакалася і відмовилася йти, бо боїться його.

13 липня 2024 року ОСОБА_1 звернувся до начальника відділу ДВС з письмовою заявою, у якій просив забезпечити побачення з донькою біля кафе ОСОБА_6 , оскільки біля їхнього будинку мати не забезпечує побачення з дитиною.

Постановою державного виконавця від 15 липня 2024 року залучено працівників органу опіки і піклування для участі у проведенні виконавчих дій.

15 липня 2024 року сторонам виконавчого провадження направлено вимогу державного виконавця про перевірку виконання рішення суду, яка відбудеться 17 липня 2024 року о 15:00 год по АДРЕСА_2 .

15 липня 2024 року державним виконавцем для участі у проведенні виконавчих дій 17 липня 2024 року залучено психолога.

15 липня 2024 року ОСОБА_2 надала до відділу ДВС два термінові заборонні приписи стосовно кривдника ОСОБА_1 щодо постраждалих осіб ОСОБА_4 та ОСОБА_2 і просила відкласти проведення зустрічі на іншу дату.

Постановою начальника Охтирського відділу ДВС в Охтирському районі Сумської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції від 16 липня 2024 року у вказаному виконавчому провадженні утворено виконавчу групу у складі: керівника групи старшого державного виконавця Рубякіної А.О., старшого державного виконавця ОСОБА_7 , головного державного виконавця Гричковської І.П.

Відповідно до акту державного виконавця від 17 липня 2024 року, прибувши на місце виконання о 15 год почалася повітряна тривога, дитина, зі слів матері, перебувала в укритті. Відбій тривоги відбувся о 15 год 20 хв. і з цього часу до 16 год матір вивела дитину всього два рази. Спільне спілкування з батьком за весь цей час тривало близько 10 хв. Повітряна тривога тривала із 16 год 21 хв. по 18 год. Рішення суду фактично не виконано.

У своїх письмових поясненнях ОСОБА_2 вказує, що виводила дитину для спілкування з батьком, однак донька не бажає з ним спілкуватися, оскільки боїться його.

ОСОБА_1 у своїх поясненнях від 17 липня 2024 року просив визначити місцем зустрічі з дитиною парк по АДРЕСА_3 , де є укриття у КЗ «Охтирський міський центр культури і дозвілля «Кнєжа». Також просив накласти на ОСОБА_2 стягнення за невиконання рішення суду.

18 липня 2024 року, 23 липня 2024 року державним виконавцем Рубякіною А.О. прийнято постанови про залучення працівників органу опіки і піклування для участі у проведенні виконавчих дій.

23 липня 2024 року державний виконавець отримала відповідь від виконавчого комітету Охтирської міської ради, в якій повідомлялося, що залучення представників органу опіки та піклування до виконавчих дій за зазначеним виконавчим провадження не має законодавчих підстав.

24 липня 2024 року ОСОБА_2 долучила до матеріалів виконавчого провадження копію аналізу обстеження дочки ОСОБА_5 практичним психологом ОСОБА_8 , в якому психолог зазначає, що у дитини присутні ознаки психологічної травми після подій 30 травня 2024 року, на момент агресивної й неадекватної поведінки батька, у дитини присутній стан тривоги, боязні до батька, небажання на цей час спілкуватися з ним. На думку психолога, є необхідність обмеження на певний строк спілкування з батьком, оскільки ця психологічна травма може мати серйозні наслідки для дитини. Щоб не відбувалися постійні стреси в дитини, спілкування з батьком можливе лише за наявності бажання дитини, для уникнення травмування психіки дитини.

Відповідно до актів державного виконавця від 10 серпня 2024 року, 17 серпня 2024 року, 21 серпня 2024 року, 07 вересня 2024 року на виконання рішення суду з`явилися ОСОБА_2 та ОСОБА_1 . У цей час на території Сумської області оголошена повітряна тривога, дитина перебувала в укритті.

Згідно з актом державного виконавця від 07 вересня 2024 року після відбою повітряної тривоги ОСОБА_2 вивела дитину для спілкування з батьком і не чинила перешкод у спілкуванні. Дитина не бажала спілкуватися з батьком, постійно просила піти додому, була налякана, ховалася за матір. Мати ОСОБА_2 просила доньку побути на виконанні. Батько намагався спілкуватися з дитиною, але дитина казала, що боїться і хоче додому. Дитина була присутня на вулиці до 18 год, потім пішла додому.

09 вересня 2024 року ОСОБА_1 звернувся до начальника Охтирського відділу ДВС із заявою, в якій просив визначити місце побачення з дитиною за адресою: АДРЕСА_4 , на дитячому майданчику, неподалік від його місця проживання.

Вимогою державного виконавця від 10 вересня 2024 року визначено місце перевірки виконання рішення суду КЗ «Охтирський міський центр культури і дозвілля « ІНФОРМАЦІЯ_3 ».

Відповідно до акту державного виконавця від 11 вересня 2024 року, ОСОБА_2 не з`явилася за адресою проведення виконавчих дій та не передала дитину ОСОБА_1 . Рішення суду не виконано.

Постановою державного виконавця від 12 вересня 2024 року визначено місце проведення виконавчих дій – АДРЕСА_5 , КЗ «Охтирський міський центр культури і дозвілля « ІНФОРМАЦІЯ_3 ».

Актом державного виконавця від 14 вересня 2024 року встановлено, що повітряна тривога розпочалася о 14 год 41 хв., ОСОБА_1 прибув о 15 год, ОСОБА_2 не перебувала на виконанні у встановлений рішенням суду час. Кінець виконання - 16 год 40 хв., повітряна тривога не закінчилася.

Відповідно до вимоги державного виконавця від 16 вересня 2024 року, Охтирську міську раду зобов`язано терміново надати висновки психологів, які перебували на виконавчих діях 07 та 14 серпня 2024 року.

Постановою державного виконавця від 17 вересня 2024 року визначено місце проведення виконавчих дій - м. Охтирка, вул. Холодноярська, 4, Охтирська загальноосвітня школа №4 ім. Остапа Вишні (територія школи).

Відповідно до акту державного виконавця від 18 вересня 2024 року, о 16 год 58 хв. відбувся відбій повітряної тривоги. О 17 год 20 хв. боржниця з дитиною з`явилися на місце виконавчих дій. Дитина каталася на самокаті. Державний виконавець запропонувала боржниці зупинити дитину і поспілкуватися з батьком. Спільними умовляннями боржниці та стягувача дитина зупинилася, але не хотіла спілкуватися з ОСОБА_1 , просила ОСОБА_2 піти додому. ОСОБА_2 все фіксувала на відео. У зв`язку з тим, що дитина не проявляє бажання спілкуватися з батьком, рішення суду виконати неможливо.

Листом виконавчого комітету Охтирської міської ради від 23 вересня 2024 року державному виконавцю повідомлено, що положення статті 64-1 Закону України «Про виконавче провадження» не передбачають залучення психолога.

Листом виконавчого комітету Охтирської міської ради від 25 вересня 2024 року державному виконавцю повідомлено про безпідставність та необґрунтованість залучення представників органу опіки та піклування до виконавчих дій.

До проведення виконавчих дій залучено психолога ОСОБА_9 , яка працює на посаді психолога КУ «Центр професійного розвитку педагогічних працівників Охтирської міської ради Сумської області».

Відповідно до акту державного виконавця від 07 серпня 2024 року при проведенні виконавчих дій був присутній психолог ОСОБА_9 та самовільно залучений ОСОБА_2 психолог ОСОБА_10 , що зумовило складнощі у виконанні, а саме сварки самих учасників виконавчих дій. ОСОБА_9 неодноразово спілкувалася з дитиною для встановлення контакту, а мати неодноразово вступала у суперечки з психологом, чим перешкоджала самому виконанню рішення суду. ОСОБА_1 викликав поліцію, оскільки ОСОБА_10 перешкоджала виконанню. Після початку повітряної тривоги о 16 год 27 хв. мати забрала дитину.

Відповідно до висновку психолога, присутнього під час виконавчих дій 07 серпня 2024 року, ОСОБА_4 вела себе спокійно йшла на контакт з психологом, розповідала про навчання у школі, творчі захоплення, але при цьому ховалася за матір. Під час звернень батька до доньки мовчала, відмовлялася спілкуватися, ховалася за матір. На умовляння психолога поспілкуватися з батьком не бажала цього робити. Батько по відношенню до дитини вів себе стримано, толерантно. Мати не заперечувала доньці спілкуватися з батьком, але дитина не виявляла бажання цього робити. При цьому психологічного тиску не було. Під час виконавчих дій 14 серпня 2024 року ОСОБА_4 не виявляла бажання спілкуватися з психологом та з батьком, ховалася за матір. На запитання психолога та батька ОСОБА_4 не відповідала, просила матір повернутися додому. Дитина ігнорувала звернення та дії батька, не йшла на контакт.

Відповідно до акту державного виконавця від 14 серпня 2024 року зафіксовано спілкування психолога ОСОБА_11 з дівчинкою для налагодження контакту. Батько ОСОБА_1 намагався спілкуватися, дитина неохоче йшла на контакт. Мати не перешкоджала спілкуванню батька з дитиною.

Відповідно до акту державного виконавця від від 28 вересня 2024 року на виконання прибула ОСОБА_2 разом з дитиною ОСОБА_4 та ОСОБА_1 . Дитина не бажала спілкуватися з батьком, постійно тягла мати додому, ховалася за матір`ю. ОСОБА_2 знімала все на телефон, не сприяла виконанню рішення суду. У зв`язку з небажанням дитини спілкуватися з батьком рішення суду виконати неможливо.

Відповідно до акту державного виконавця від 05 жовтня 2024 року, після відбою повітряної тривоги о 17 год 18 хв. на місце виконання з`явилася ОСОБА_2 разом із дитиною. О 17 год 52 хв. з`явився ОСОБА_1 . Дитина почала сильно кричати та тягнути матір за руку зі словами: «Мама, пішли додому». ОСОБА_1 навіть не міг підійти до дитини. У зв`язку з тим, що дитина категорично відмовилася від спілкування з батьком, рішення суду виконати неможливо.

Відповідно до акту державного виконавця від 09 жовтня 2024 року боржник та стягувач з`явилися на виконання рішення суду. Дитина почала тікати з місця виконання і виводити зі школи матір. Рішення суду неможливо виконати, оскільки дитина не виявляє бажання спілкуватися з батьком.

02 жовтня 2024 року ОСОБА_1 звертався до начальника Охтирського відділу ДВС з клопотанням про накладення на боржника ОСОБА_2 штрафу за невиконання судового рішення, обмеження боржника у праві керування транспортними засобами, накладення арешту на рахунки боржника, обмеження виїзду боржника ОСОБА_2 за межі території України та передання матеріалів виконавчого провадження до органі в досудового розслідування за фактом невиконання судового рішення.

16 жовтня 2024 року начальником Охтирського ВДВС надано відповідь про те, що державним виконавцем було накладено стягнення на боржника у виді штрафу у розмірі 1700 грн, однак вказана постанова оскаржена боржником в судовому порядку. Також повідомлено, що 11 жовтня 2024 року боржником надано ухвалу Верховного Суду від 08 жовтня 2024 року про зупинення виконання постанови Сумського апеляційного суду від 20 червня 2024 року. 11 жовтня 2024 року прийнято постанову про зупинення виконавчого провадження.

06 червня 2025 року постановою державного виконавця поновлено виконавче провадження з примусового виконання.

Постановою державного виконавця від 09 червня 2025 року накладено арешт на кошти ОСОБА_2 .

Відповідно до акту державного виконавця від 14 червня 2025 року на виконанні перебували ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , представник служби у справах дітей Охтирської міської ради – головний спеціаліст Собина В.О. та Копил Олександра. Дитина не хотіла йти до батька, чинила опір та кричала, на вмовляння матері ніяким чином не хотіла підходити до нього. Рішення суду виконати неможливо в зв`язку з небажанням дитини спілкуватися з ОСОБА_1 .

Відповідно до акту державного виконавця від 16 червня 2025 року при визначенні місця проведення виконавчих дій були присутні ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та донька ОСОБА_3 . На запитання де б вона хотіла зустрічатися з батьком, дитина відповіла, що взагалі ніде не хоче з ним зустрічатися або тільки за адресою проживання по АДРЕСА_2 .

Постановою державного виконавця від 16 червня 2025 року місцем побачення стягувача з дитиною визначено територію міського парку КЗ «Охтирський міський центр культури і дозвілля « ІНФОРМАЦІЯ_3 » по АДРЕСА_5 .

Відповідно до актів державного виконавця від 21 червня 2025 року, 25 червня 2025 року, 28 червня 2025 року, 02 липня 2025 року, 16 липня 2025 року рішення суду неможливо виконати у зв`язку з небажанням дитини спілкуватися з батьком.

Відповідно до висновку судового експерта № 1006 від 29 квітня 2025 року, задоволення юридичного права ОСОБА_1 на спілкування з дочкою ОСОБА_5 з психологічної точки зору можливе за умови корекції дитячо-батьківських взаємин та відбудовування стратегій компромісного спілкування ОСОБА_2 та ОСОБА_1 .

Згідно із актами державного виконавця від 02 серпня 2025 року, 06 серпня 2025 року, 16 серпня 2025 року стягувач ОСОБА_1 наполягав на закінченні виконавчих дій, зазначаючи, що мати не передає дитину, а тому рішення не виконується. Проте, державний виконавець зазначає, що боржник ОСОБА_2 не перешкоджає спілкуванню батька з дочкою, однак дитини сама відмовляється від спілкування, не реагує на вмовляння матері щодо спілкування з батьком, а говорить, що боїться його, що не вважає батьком. 02 серпня 2025 року, 16 серпня 2025 року ОСОБА_1 сам залишив місце проведення виконавчих дій.

Відповідно до акту державного виконавця від 20 серпня 2025 року дитина категорично відмовляється спілкуватися з ОСОБА_1 , боржниця ОСОБА_2 не ухиляється та не заважає виконанню рішення суду. ОСОБА_2 намагалася сісти в автомобіль, але дитина не відпускала матір. ОСОБА_1 фіксує все на телефон, вказує, що рішення суду не виконується, що державні виконавці є некомпетентними, просить закрити провадження фактично або накласти стягнення на боржницю за невиконання рішення суду. У цей час дитина стоїть не біля матері, однак стягувач до доньки не підходить, не попрощавшись йде з місця виконання о 15 год 35 хв.

Відповідно до акту державного виконавця від 23 серпня 2025 року стягувач просить передати йому дитину, боржниця йде до автомобіля, а дитина йде за нею. Стягувач знову просить передати йому дитину, однак дитина відмовляється. О 15 год 11 хв стягувач просить закінчити виконання, оскільки дитина йому не передана. Боржниця вважає, що ОСОБА_1 навіть не поговорив з дитиною, не попрохав її залишитися. Аналогічна ситуація викладена в акті від 27 серпня 2025 року.

Відповідно до акту державного виконавця від 30 серпня 2025 року на виконання з`явилися сторони виконавчого провадження, однак дитина на контакт з батьком не йде, на вмовляння матері та державного виконавця щодо спілкування з ОСОБА_1 відповідає категоричною відмовою, на його пропозицію купити їй телефон ОСОБА_3 відповіла відмовою. ОСОБА_1 заявив відвід виконавцю, сказав, що вона упереджена та о 15 год 25 хв залишив місце виконання.

Відповідно до актів державного виконавця від 03 вересня 2025 року, 06 вересня 2025 року, 10 вересня 2025 року, 13 вересня 2025 року, 17 вересня 2025 року, 24 вересня 2025 року, 27 вересня 2025 року, 08 жовтня 2025 року, 15 жовтня 2025 року, 18 жовтня 2025 року, 22 жовтня 2025 року, 25 жовтня 2025 року дитина категорично відмовлялася спілкуватися з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 не перешкоджала у виконанні рішення суду, йшла з місця виконання, проте дитина йшла за нею. ОСОБА_1 пропонував закінчити виконання, оскільки рішення, на його думку, не виконується, інформацію по здоров`ю дитини ОСОБА_2 не надає. ОСОБА_2 не перешкоджає виконанню рішення суду. ОСОБА_1 покидає місце виконання.

Відповідно до акту державного виконавця від 29 жовтня 2025 року у приміщення КЗ «Охтирський міський центр культури і дозвілля «Кнєжа» з`явилися учасники виконавчого провадження. ОСОБА_2 не перешкоджала у виконанні рішення. Дитина одразу сказала ОСОБА_1 , що вона не хоче з ним розмовляти, не хоче його бачити, що він їй набрид і хотіла піти, але ОСОБА_2 почала вмовляти дитину залишитися. ОСОБА_1 стояв в іншому місці, до дитини не спілкувався, не пропонував дитині залишитися з ним без матері, до дитини ніяких дій не вчиняв, не заохочував, з дитиною так і не поспілкувався, о 15 год 15 хв. залишив місце виконання.

31 жовтня 2025 року до Охтирського ВДВС із заявою звернулася ОСОБА_2 , в якій просила перенести виконавчі дії у період із 01 листопада 2025 року по 10 листопада 2025 року у зв`язку з її від`їздом разом з дитиною.

Відповідно до актів державного виконавця від 12 листопада 2025 року, 19 листопада 2025 року на місце виконання прибули ОСОБА_2 з донькою ОСОБА_5 та державний виконавець. ОСОБА_1 не з`явився, будучи належним чином повідомленим, про причини неявки не повідомив.

Відповідно до актів державного виконавця від 26 листопада 2025 року, 06 грудня 2025 року в приміщення КЗ «Охтирський міський центр культури і дозвілля «Кнєжа» з`явилися учасники виконавчого провадження. Боржниця вийшла з приміщення, дитина пішла за мамою, відмовившись залишатися без неї. ОСОБА_1 не звертався до дитини, не спілкувався, за дитиною не пішов. О 15 год 08 хв. стягувач залишив місце виконання.

Відповідно до акту державного виконавця від 10 грудня 2025 року з`явилися учасники виконавчого провадження. ОСОБА_1 пропонував дитині погуляти чи поспілкуватися, на що вона відмовилася. ОСОБА_2 покидала місце виконання, а дитина йшла за мамою. ОСОБА_2 не перешкоджала виконанню. О 15 год 33 хв. стягувач закінчив спілкування, на його думку реального виконання рішення суду не відбулося, о 15 год 36 хв. ОСОБА_1 залишив місце виконання.

Відповідно до акту державного виконавця від 03 січня 2026 року до місця виконання з`явилися ОСОБА_1 та ОСОБА_2 з донькою. ОСОБА_1 пропонував поспілкуватися з дитиною, пропонував їй подарунок, але дитина відмовилася. ОСОБА_2 пропонує доньці залишитися та сама йде, але дитина не бажає залишатися без неї. О 15 год 16 хв. ОСОБА_1 пропонує закінчити виконавчі дії, скласти акт про невиконання рішення суду у зв`язку з його реальним невиконанням та перешкоджанням у виконанні. ОСОБА_2 дитину залишала, не перешкоджала виконавчим діям. О 15 год 23 хв. ОСОБА_1 залишив місце виконання.

Відповідно до акту державного виконавця від 07 січня 2026 року на виконання з`явилися ОСОБА_1 , ОСОБА_2 з донькою, психолог ОСОБА_9 та особа, якій ОСОБА_2 дозволила знімати на відео хід виконання рішення. ОСОБА_2 не зайшла у приміщення КЗ «Охтирський міський центр культури і дозвілля « ІНФОРМАЦІЯ_3 », оскільки дитина відмовилася туди заходити. ОСОБА_1 вийшов до ОСОБА_2 та дитини, державний виконавець запропонував ОСОБА_2 передати дитину ОСОБА_1 , вона не відмовлялася, проте дитина не виявила бажання залишатися без матері, просила її поїхати додому. Психолог звертає увагу, що у дитини погіршується психологічний стан, на час виконання вона емоційно збуджена. О 15 год 33 хв. ОСОБА_1 пропонує закінчити виконавчі дії, оскільки ОСОБА_2 ухиляється від виконання рішення суду. Державний виконавець фіксує, що ОСОБА_2 не перешкоджала проведенню виконавчих дій.

Відповідно до акту державного виконавця від 10 січня 2026 року зафіксовано категоричне небажання дитини спілкуватися з батьком, зазначено, що ОСОБА_2 була присутня при виконанні, однак перешкод у спілкуванні дитини з батьком не чинила, а при спробі ОСОБА_2 залишити місце виконання, дитина йшла за матір`ю. Виконання рішення на цей час є неможливим з об`єктивних причин, які не залежать від державного виконавця.

Відповідно до акту державного виконавця від 28 січня 2026 року на виконання з`явився ОСОБА_1 , ОСОБА_2 не зайшла у приміщення КЗ «Охтирський міський центр культури і дозвілля «Кнєжа», оскільки дитина відмовлялася туди заходити. Будь-який примус до дитини не застосовувався. О 15 год 20 хв. ОСОБА_1 запропнував закінчити виконавчі дії та скласти акт про те, що ОСОБА_2 разом з дитиною була відсутня в приміщенні.

28 січня 2026 року ОСОБА_1 звернувся до начальника Охтирського відділу ДВС із заявою про невиконання рішення суду та необхідність накладення на боржницю штрафу, оскільки вона не з`явилася у визначене місце виконання.

Мотиви, з яких виходить апеляційний суд, та застосовані норми права

Згідно зі статтями 55, 129-1 Конституції України судове рішення є обов`язковим до виконання. Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Згідно зі статтями 1, 5 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) – це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню. Примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».

Відповідно до частин першої та другої статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Зокрема виконавець зобов`язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.

Стаття 447 ЦПК України передбачає, що сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.

Частиною першою статті 74 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.

Згідно зі статтею 64-1 Закону України «Про виконавче провадження» виконання рішення про встановлення побачення з дитиною полягає у забезпеченні боржником побачень стягувача з дитиною в порядку, визначеному рішенням.

Державний виконавець здійснює перевірку виконання боржником цього рішення у час та місці побачення, визначених рішенням, а у разі якщо вони рішенням не визначені, то перевірка здійснюється у час та місці побачення, визначених державним виконавцем.

У разі невиконання без поважних причин боржником рішення державний виконавець складає акт та виносить постанову про накладення на боржника штрафу у розмірі, визначеному частиною першою статті 75 цього Закону. У постанові зазначаються вимога виконувати рішення та попередження про кримінальну відповідальність.

У разі повторного невиконання без поважних причин боржником рішення державний виконавець складає акт, виносить постанову про накладення на боржника штрафу в подвійному розмірі, надсилає до органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення, звертається з поданням про тимчасове обмеження боржника у праві виїзду за межі України до суду за місцезнаходженням органу державної виконавчої служби, виносить вмотивовану постанову про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві керування транспортними засобами (із врахуванням обмежень, передбачених частиною десятою статті 71 цього Закону) та вживає інші заходи примусового виконання рішення, передбачені цим Законом.

У разі виконання рішення боржником виконавець складає акт та виносить постанову про закінчення виконавчого провадження.

Якщо боржник у подальшому перешкоджає побаченням стягувача з дитиною, стягувач має право звернутися до державного виконавця із заявою про відновлення виконавчого провадження. Після відновлення виконавчого провадження державний виконавець повторно здійснює заходи, передбачені цією статтею.

Рішення про усунення перешкод у побаченні з дитиною виконується у порядку, встановленому статтею 63 цього Закону.

Статтею 63 Закону України «Про виконавче провадження» визначено порядок виконання рішень, за якими боржник зобов`язаний вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення.

Зокрема частинами першою та третьою вказаної статті передбачено, що за рішеннями, за якими боржник зобов`язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніш як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження.

Виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, передбаченого частиною другою цієї статті, повторно перевіряє виконання рішення боржником.

У разі повторного невиконання без поважних причин боржником рішення, якщо таке рішення може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та вживає заходів примусового виконання рішення, передбачених цим Законом.

У разі невиконання боржником рішення, яке не може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає до органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та виносить постанову про закінчення виконавчого провадження.

Відповідно до частини четвертої статті 63 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець під час виконання рішення про заборону вчиняти певні дії або про утримання від вчинення певних дій доводить до відома боржника резолютивну частину такого рішення, про що складає відповідний акт. Після складення акта виконавець виносить постанову про закінчення виконавчого провадження.

Згідно з частиною першою статті 13 цього ж Закону під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, розпоряджень, внесення подання, складання актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Забезпечення виконання судового рішення є обов`язком держави, яка повинна забезпечувати ефективні системи виконання судових рішень, а також функціонування цих систем у такий спосіб, щоб доступ до них мала кожна особа, на користь якої ухвалено обов`язкове судове рішення.

Виконання судового рішення є невід`ємною складовою права на справедливий суд, гарантованого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, та однією з процесуальних гарантій ефективного доступу до правосуддя. Право на судовий захист було б ілюзорним, якби національна правова система допускала невиконання остаточного й обов`язкового судового рішення. На цьому неодноразово наголошував Європейський суд з прав людини, зокрема у рішеннях у справах «Горнсбі проти Греції» від 19 березня 1997 року та «Іммобільяре Саффі проти Італії» від 28 липня 1999 року.

Разом із тим у справах щодо забезпечення спілкування батьків з дитиною виконання судового рішення має свої особливості. У рішенні у справі «Вишняков проти України» від 24 липня 2018 року Європейський суд з прав людини зазначив, що перевага має надаватися добровільному виконанню таких рішень, однак у разі його неможливості державні органи повинні застосовувати передбачені законом примусові заходи, які мають бути пропорційними поставленій меті.

Відповідно до статті 18 Конвенції про права дитини батьки несуть спільну та однакову відповідальність за виховання і розвиток дитини, а найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

Порядок виконання рішень про встановлення побачень з дитиною визначений статтею 64-1 Закону України «Про виконавче провадження». Зміст наведеної норми свідчить про те, що виконання такого рішення полягає у забезпеченні боржником можливості побачення стягувача з дитиною, а заходи відповідальності можуть застосовуватися лише у випадку невиконання рішення без поважних причин.

Судом установлено, що з липня 2024 року на виконанні в Охтирському міськрайонному відділі ДВС в Охтирському районі Сумської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції перебуває виконавче провадження з виконання виконавчого листа № 583/338/23 від 01 липня 2024 року про визначення ОСОБА_1 способів участі у спілкуванні та вихованні дочки.

Із матеріалів виконавчого провадження вбачається, що протягом 2024-2026 років державними виконавцями складено декілька десятків актів щодо виконання зазначеного судового рішення.

За результатами проведених виконавчих дій державними виконавцями фіксувалися різні обставини, зокрема неявка учасників, відсутність перешкод з боку матері дитини, неможливість проведення зустрічей з об`єктивних причин (оголошення повітряної тривоги, небажання дитини спілкуватися з батьком, дострокове залишення місця проведення виконавчих дій стягувачем).

Матеріалами справи підтверджується, що ОСОБА_2 у визначений час приводила дитину до місця проведення зустрічей з батьком. Водночас дитина неодноразово висловлювала небажання спілкуватися з батьком, залишала місце зустрічі або відмовлялася брати участь у спілкуванні, про що державними виконавцями складалися відповідні акти. При цьому в матеріалах виконавчого провадження відсутні відомості про те, що боржник спонукала дитину до відмови від спілкування з батьком, надавала їй відповідні вказівки чи іншим способом перешкоджала виконанню судового рішення.

Вирішуючи питання про наявність підстав для застосування до боржника заходів відповідальності, виконавець повинен оцінювати насамперед поведінку боржника, а не лише формальний результат виконання рішення. Небажання дитини спілкуватися з одним із батьків може бути визнано поважною причиною невиконання рішення за умови підтвердження таких обставин належними доказами та відсутності ознак впливу чи маніпуляцій з боку іншого з батьків.

Частина виконавчих дій не була завершена через оголошення повітряної тривоги та необхідність перебування учасників виконавчого провадження в укритті, що підтверджується відповідними актами державного виконавця. Такі обставини виникли незалежно від волі та поведінки державного виконавця.

Під час виконання рішення державним виконавцем вживалися передбачені законом заходи примусового виконання, зокрема залучалися представники органу опіки та піклування, психологи, представники правоохоронних органів, виносилися постанови про накладення штрафу та арешт коштів боржника.

За клопотанням ОСОБА_1 постановою державного виконавця від 12 вересня 2024 року змінено місце проведення виконавчих дій на територію КЗ «Охтирський міський центр культури і дозвілля «Кнєжа».

У період із 11 жовтня 2024 року до 06 червня 2025 року виконавче провадження з примусового виконання зупинялося на виконання ухвали Верховного Суду.

У червні 2025 року державний виконавець повторно вирішував питання щодо визначення місця проведення зустрічей, оскільки дитина категорично заперечувала проти спілкування з батьком у запропонованих місцях. За результатами відповідних виконавчих дій складено акт від 16 червня 2025 року та винесено постанову про визначення місця побачень на території міського парку КЗ «Охтирський міський центр культури і дозвілля «Кнєжа».

Крім того, окремими актами державного виконавця зафіксовано, що стягувач самостійно наполягав на завершенні виконавчих дій та залишав місце їх проведення.

Отже, матеріали виконавчого провадження свідчать про те, що державними виконавцями неодноразово документувалася систематична відмова дитини від спілкування з батьком. При цьому примусове фізичне передання дитини одному з батьків законом не передбачене та суперечило б найкращим інтересам дитини.

Оцінивши наявні у справі докази в їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку про відсутність умисного ухилення ОСОБА_2 від виконання судового рішення, наявність у дитини стійкого психологічного бар`єру щодо спілкування з батьком та існування об`єктивних обставин, які істотно ускладнювали виконання рішення суду і не залежали від дій чи бездіяльності державного виконавця.

За таких обставин підстав для висновку про допущення державним виконавцем протиправної бездіяльності під час виконання постанови Сумського апеляційного суду від 20 червня 2024 року колегія суддів не вбачає.

Апеляційний суд погоджується, що з метою підвищення ефективності виконання рішення державний виконавець міг би розробити окрему комплексну стратегію його виконання із залученням сторін виконавчого провадження, представників органу опіки та піклування, психологів та інших фахівців. Водночас саме по собі нерозроблення такого документа не свідчить про незаконність дій чи бездіяльності державного виконавця.

При цьому ОСОБА_1 не позбавлений можливості брати участь у виробленні механізмів відновлення контакту з дочкою та залучати відповідних фахівців для надання рекомендацій щодо корекції батьківських відносин з дочкою з урахуванням конкретної сімейної ситуації та психоемоційних особливостей дитини.

Подібні за змістом висновки викладені у постанові Верховного Суду від 06 травня 2026 року у справі № 202/8409/15-ц.

Колегія суддів також враховує, що виконання рішень про участь одного з батьків у вихованні та спілкуванні з дитиною є тривалим процесом, результат якого залежить не лише від дій державного виконавця, а й від психологічного стану дитини, поведінки батьків та інших обставин. За таких умов оцінка ефективності виконавчих дій має здійснюватися з урахуванням необхідності забезпечення балансу між правом батька на спілкування з дитиною та найкращими інтересами самої дитини.

Суд також бере до уваги, що, як вбачається з актів державного виконавця, дитина неодноразово прагнула припинити зустрічі з батьком та залишити місце їх проведення. Такі обставини свідчать про відсутність сформованого емоційного контакту між батьком і дочкою та самі по собі не можуть розцінюватися як результат протиправної поведінки боржника.

Зазначене узгоджується з висновком психолога від 07 серпня 2024 року, відповідно до якого дитина не виявляла бажання спілкуватися з батьком, тоді як мати не заперечувала проти такого спілкування. Крім того, 07 січня 2026 року психолог, присутній під час проведення виконавчих дій, зафіксував погіршення емоційного стану дитини та її підвищене емоційне збудження під час організації зустрічей з батьком.

Колегія суддів також враховує вік дитини, яка досягла такого рівня розвитку, за якого її думка має істотне значення для визначення найкращих інтересів дитини, а також наявні в матеріалах справи відомості про стан її здоров`я, психоемоційні порушення, психологічний висновок щодо наявності страху перед батьком та висновок експертного психологічного дослідження від 29 квітня 2025 року, яким рекомендовано здійснення корекції взаємин батька з дитиною.

У зв`язку з викладеним підстави для задоволення скарги на бездіяльність державного виконавця відсутні, оскільки під час примусового виконання судового рішення державний виконавець діяв відповідно до вимог Закону України «Про виконавче провадження», у межах наданих повноважень та вчиняв визначені законом дії з метою забезпечення реального виконання судового рішення.

Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 374 ЦПК України апеляційний суд за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права (пункти 3 та 4 частини 1 статті 376 ЦПК України).

За результатами апеляційного перегляду, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а ухвала суду – скасуванню в оскаржуваній частині з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні скарги.

Висновки суду щодо судових витрат

Оскільки за подання апеляційної скарги судовий збір не справлявся, розподіл судових витрат не проводиться.

Керуючись статтями 367-369, 374-376, 381, 382 ЦПК України, апеляційний суд

у х в а л и в :

Апеляційну скаргу державного виконавця Охтирського міськрайонного відділу ДВС в Охтирському районі Сумської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Морозової Євгенії Миколаївни задовольнити.

Ухвалу Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 02 березня 2026 року скасувати в частині визнання неправомірною бездіяльності державного виконавця Охтирського міськрайонного відділу ДВС в Охтирському районі Сумської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Морозової Євгенії Миколаївни та ухвалити нове судове рішення.

Відмовити у задоволенні скарги ОСОБА_1 на бездіяльність державного виконавця Охтирського міськрайонного відділу ДВС в Охтирському районі Сумської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Морозової Євгенії Миколаївни.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення.

Повна постанова складена «02» червня 2026 року.

Головуючий - Д.В. Сізов

Судді: О.І. Собина

А.П. Сидоренко