Постанова від 01 червня 2026 р. у справі №1806/2-2897/11 — Сумський апеляційний суд

Справа №1806/2-2897/11

Номер провадження 22-ц/816/2214/26

Категорія -

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 червня 2026 року м. Суми

Сумський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого Черних О.М. (суддя-доповідач), суддів: Криворотенка В.І., Замченко А.О.,

з участю секретаря судового засідання - Овчаренко М.В.

в присутності представника ОСОБА_1 – адвоката Семиволоса Володимира Владиславовича,

розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Суми апеляційну скаргу адвоката Семиволоса Володимира Владиславовича, який звернувся в інтересах ОСОБА_1 , на ухвалу Ковпаківського районного суду м. Суми від 17 квітня 2026 року постановлену під головуванням судді Костенка В.Г. у справі за заявою Департаменту комунального майна Сумської міської ради про заміну сторони у виконавчому провадженні по виконанню рішення у справі за позовом Управління майна комунальної власності Сумської міської ради до ОСОБА_1 про стягнення боргу,

УСТАНОВИВ:

1.Описова частина

09.02.2026 представник Департаменту комунального майна Сумської міської ради звернувся з заявою про заміну сторони у виконавчому провадженні по виконанню рішення у справі за позовом Управління майна комунальної власності Сумської міської ради до ОСОБА_1 про стягнення боргу.

Свої вимоги мотивував тим, що у Зарічному відділі державної виконавчої служби у місті Суми Сумського міжрегіонального управління міністерства юстиції України перебуває виконавче провадження № 38533970 з примусового виконання виконавчого листа № 1806/2-2897/11 від 07.12.2011, виданого Ковпаківським районним судом м. Суми, про стягнення з ОСОБА_1 на користь Управління майна комунальної власності Сумської міської ради 35836 грн 29 коп

Вказав, що Департамент комунального майна Сумської міської ради є правонаступником стягувача – Управління комунальної власності Сумської міської ради, а тому просив суд замінити стягувача у виконавчому провадженні щодо примусового виконання рішення суду по справі №1806/2-2897/11.

Короткий зміст ухвали суду першої інстанції

Ухвалою Ковпаківського районного суду м. Суми від 17 квітня 2026 року заяву задоволено.

Постановлено замінити стягувача у виконавчому провадженні ВП № 38533970, яке знаходиться на виконанні Зарічного відділу Державної виконавчої служби у місті Суми Сумського міжрегіонального управління міністерства юстиції України щодо примусового виконання рішення суду по справі №1806/2-2897/11 за позовом Управління майна комунальної власності Сумської міської ради до ОСОБА_1 про стягнення боргу у сумі 35 836 грн 29 коп., з Управління майна комунальної власності Сумської міської ради (код ЄДРПОУ 33525906) на Департамент комунального майна Сумської міської ради (місцезнаходження: м. Суми, вул. Воскресенська, 8А, код ЄДРПОУ 45913807).

Ухвала суду мотивована тим, що внаслідок реорганізації юридичної особи стягувача, відбувся перехід прав та обов`язків від попереднього кредитора новому, що за своїм правовим змістом є правонаступництвом, та яке, в свою чергу, відповідно до приписів ст. 442 ЦПК України є підставою для заміни сторони стягувача у виконавчому провадженні його правонаступником.

Вказав, що строки звернення виконавчого документа до виконання не закінчилися, адже виконавче провадження перебуває на виконанні у відділі виконавчої служби.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги

Адвокат Семиволос Володимир Владиславович, який звернувся в інтересах ОСОБА_1 , подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу Ковпаківського районного суду м. Суми від 17 квітня 2026 року, справу передати до суду першої інстанції на новий розгляд.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що суд першої інстанції не звернув увагу на той факт, що виконавче провадження відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження» підлягає закінченню у разі припинення юридичної особи. Вказав, що з моменту відкриття виконавчого провадження тричі змінювалися юридичні особи-стягувачі, жодна з яких не підтвердила своє правонаступництво.

Надходження апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 04 травня 2026 року справу передано судді-доповідачеві – Черних О.М.

Ухвалою Сумського апеляційного суду у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ від 06 травня 2026 року відкрито апеляційне провадження в указаній справі.

Ухвалою Сумського апеляційного суду у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ від 06 травня 2026 року справу призначено до розгляду у відкритому судовому засіданні

Короткий зміст відзиву на апеляційну скаргу.

Від представника Департаменту комунального майна Сумської міської ради Парфененка Максима Сергійовича надійшов відзив, в якому він посилаючись на те, що суд першої інстанції обґрунтовано прийшов до висновку про задоволення заяви Департаменту комунального майна Сумської міської ради про заміну сторони у виконавчому провадженні, а тому просив відмовити в задоволенні апеляційної скарги та залишити рішення суду першої інстанції без зміни.

Вказав, що в заяві про заміну сторони у виконавчому провадженні представником Департаменту комунального майна Сумської міської ради послідовно були викладені етапи зміни первісного стягувача і на підтвердження доводів, додані належні докази: відповідні рішення Сумської міської ради.

Позиція апеляційного суду

У судове засідання належним чином повідомлені апеляційним судом про дату, час і місце розгляду справи ОСОБА_1 та представник Департаменту комунального майна Сумської міської ради, не з`явилась, про причини своєї неявки апеляційний суд не сповістили, клопотань про відкладення розгляду цієї справи апеляційному суду не подавали.

За змістом ст. 372 ч. 2 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розглядові справи апеляційним судом.

При вищевикладених обставинах, на підставі ст.ст.371-372 ЦПК України апеляційний суд ухвалив розглядати дану справу у даному судовому засіданні за відсутності учасників справи, які не з`явились

2. Мотивувальна частина

Частиною третьою статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з ч. 1 ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, адвоката Семиволоса Я.В., дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, колегія суддів апеляційного суду вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до частини першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Розглянувши матеріали справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанцій норм матеріального і процесуального права, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що ухвала суду першої інстанції відповідає вимогам цивільного процесуального та матеріального законодавства України.

Фактичні обставини

Суд першої інстанції встановив, що 07.12.2011 Ковпаківським районним судом м. Суми ухвалено рішення у справі за позовом Прокурора Сумського району в інтересах Управління майна комунальної власності Сумської міської ради до ОСОБА_1 про стягнення боргу, справа №1806/2-2897/11. Ухвалено стягнути з ОСОБА_1 на користь Управління майна комунальної власності Сумської міської ради 35 836 грн. 29 коп. також вирішено стягнути з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір в сумі 358 грн. 36 коп. (а.с. 47)

За заявою начальника Управління майна комунальної власності 22.05.2012 видано виконавчий лист (а.с. 58)

На виконанні у Зарічному відділі державної виконавчої служби у місті Суми Сумського міжрегіонального управління міністерства юстиції України перебуває виконавче провадження № 38533970 з примусового виконання виконавчого листа № 1806/2-2897/11 від 07.12.2011, виданого Ковпаківським районним судом м. Суми, про стягнення з ОСОБА_1 на користь Управління майна комунальної власності Сумської міської ради 35836 грн 29 коп. (а.с. 64-67)

Ухвалою Ковпаківського районного суду м. Суми від 01.04.2026 задоволено заяву державного виконавця про видачу дубліката виконавчого листа відповідно до рішення Ковпаківського районного суду м. Суми від 07.12.2011 у цивільній справі №1806/2-2897/11, про стягнення з ОСОБА_1 на користь Управління майна комунальної власності Сумської міської ради 35 836 грн 29 коп..

Департамент комунального майна Сумської міської ради є правонаступником виконавчих органів Сумської міської ради у сфері управління комунальною власністю, а саме (послідовно за спаданням у часі): Управління комунального майна Сумської міської ради (код ЄДРПОУ 45068823), Департаменту забезпечення ресурсних платежів Сумської міської ради (код ЄДРПОУ 40456009) та Управління майна комунальної власності Сумської міської ради (код ЄДРПОУ 33525906).

З 13.01.2026 Департамент комунального майна Сумської міської ради здійснює повноваження у сфері управління комунальною власністю на підставі Положення, затвердженого рішенням Сумської міської ради від 24.12.2025 № 6149, відповідно до п.1.6. якого Департамент є правонаступником всіх майнових та немайнових прав та обов`язків, а також в частині здійснення повноважень у сфері управління комунальною власністю, Управління комунального майна Сумської міської ради (код ЄДРПОУ 45068823), яке припинено у порядку приєднання до Департаменту комунального майна Сумської міської ради на підставі рішення Сумської міської ради від 13.08.2025 № 5855

Застосовані норми права

У пункті 9 частини другої статті 129 Конституції України визначено, що до основних засад судочинства віднесено обов`язковість рішень суду.

Відповідно до статті 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковими до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Згідно з частинами першою, другою статті 18 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності встановленої законом.

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Питання процесуального правонаступництва врегульовано частиною першою статті 55 ЦПК України, відповідно до якої у разі смерті фізичної особи, припинення юридичної особи, заміни кредитора у зобов`язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд залучає до участі у справі правонаступника відповідної сторони або третьої особи на будь-якій стадії судового процесу.

Процесуальне правонаступництво - це перехід процесуальних прав та обов`язків від однієї особи до іншої. Виникнення процесуального правонаступництва безпосередньо пов`язане із переходом матеріальних прав між такими особами. Заміна сторони правонаступником відбувається, як правило, у випадках зміни суб`єкта права або обов`язку у правовідношенні, коли новий суб`єкт права (позивач, відповідач або третя особа) повністю або частково приймає на себе права чи обов`язки попередника.

Для настання процесуального правонаступництва необхідно встановити факт переходу до особи матеріальних прав попередника. У кожному конкретному випадку для вирішення питання про можливість правонаступництва суду необхідно досліджувати відповідні фактичні обставини, передбачені нормами матеріального права.

Підставою для процесуального правонаступництва є правонаступництво у матеріальному правовідношенні, яке настало після відкриття провадження у справі. Відтак, особливості здійснення процесуального правонаступництва визначаються особливостями норм матеріального права, що регулюють перехід прав й обов`язків у матеріальних правовідносинах від особи до її правонаступника, або в інших випадках заміни сторони у правовідносинах, з яких виник спір.

Статтею 526 ЦК України визначено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконане боржником, не припиняє зобов`язальних правовідносин сторін.

Відповідно до положень частин першої, другої статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок: 1) передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги); 2) правонаступництва; 3) виконання обов`язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем); 4) виконання обов`язку боржника третьою особою. Кредитор у зобов`язанні може бути замінений також в інших випадках, встановлених законом.

До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 514 ЦК України).

Процесуальне правонаступництво є похідним від матеріального та випливає з юридичних фактів правонаступництва (заміни сторони в матеріальному правовідношенні її правонаступником). Процесуальне правонаступництво передбачене статтею 55 ЦПК України, частиною першою якої встановлено, що у разі смерті фізичної особи, припинення юридичної особи, заміни кредитора чи боржника у зобов`язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд залучає до участі у справі правонаступника відповідної сторони або третьої особи на будь-якій стадії судового процесу.

Тобто процесуальне правонаступництво передбачає перехід процесуальних прав та обов`язків сторони у справі до іншої особи у зв`язку з вибуттям особи у спірному матеріальному правовідношенні. У зв`язку із цим для вирішення судом питання щодо процесуальної заміни сторони у справі необхідна наявність відповідних первинних документів, які підтверджують факт вибуття особи з матеріального правовідношення та перехід її прав та обов`язків до іншої особи - правонаступника.

Матеріальне правонаступництво реалізується в межах процесуального правонаступництва виключно за правилами останнього.

Згідно з частинами першою, другою, п`ятою статті 442 ЦПК України у разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження суд замінює таку сторону її правонаступником. Заяву про заміну сторони її правонаступником може подати сторона (заінтересована особа), державний або приватний виконавець. Положення цієї статті застосовуються також у випадку необхідності заміни боржника або стягувача у виконавчому листі до відкриття виконавчого провадження.

Законодавець не ототожнює «процесуальне правонаступництво» і «заміну сторони виконавчого провадження», оскільки цим інститутам присвячені дві окремі статті ЦПК України - 55 та 442 відповідно. Також це опосередковано випливає зі змісту пункту 28 частини першої статті 353 ЦПК, відповідно до якого ухвала про заміну сторони у справі (процесуальне правонаступництво) та ухвала про заміну сторони виконавчого провадження відокремлені одна від одної як такі, на які можуть подаватись скарги окремо від рішення суду.

Особа, на користь якої видано виконавчий документ, набуває статусу стягувача з моменту видачі такого виконавчого документа, а не з моменту відкриття виконавчого провадження. Проте разом із тим ця особа до відкриття виконавчого провадження як юридичного процесу є лише стягувачем у виконавчому документі на стадії виконання судового рішення з відповідним потенціалом прав у виконавчому провадженні, які повноцінно реалізує лише у статусі стягувача як сторони відкритого виконавчого провадження, за виключеннями, передбаченими законодавством. Тому заміна стягувача саме як сторони виконавчого провадження неможлива, якщо заява правонаступника про це подана, зокрема, після спливу строку пред`явлення виконавчого документа до виконання, але якщо цей строк не був поновлений судом.

Підставою для заміни сторони виконавчого провадження (стаття 442 ЦПК України), тобто процесуального правонаступництва в межах виконавчого провадження як юридичного процесу, є правонаступництво в матеріальних правовідносинах, унаслідок якого відбувається вибуття сторони зі спірних або встановлених судом правовідносин і перехід до іншої особи прав чи обов`язків сторони, яка вибула, в цих правовідносинах.

Процесуальне правонаступництво у виконавчому провадженні це заміна на будь-якій стадії саме виконавчого провадження як юридичного процесу стягувача або боржника іншою особою у зв`язку з її вибуттям, тобто підставою заміни стягувача внаслідок правонаступництва є настання певних обставин, які мають юридичне значення і в результаті яких виникають цивільні права та обов`язки або пряма вказівка акту цивільного законодавства, що не залежить від умов та порядку здійснення виконавчого провадження органами і посадовими особами.

Заміна сторони виконавчого провадження правонаступником у виконавчому провадженні, тобто здійснення процесуального правонаступництва після набрання судовим рішенням законної сили, полягає в поширенні на правонаступників законної сили судового рішення. При цьому на правонаступників законна сила судового рішення поширюється усіма своїми правовими наслідками - незмінністю, неспростовністю, виключністю, преюдиційністю, виконуваністю.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладених у постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).

У пунктах 73-75 постанови Верховного Суду від 03 листопада 2020 року у справі № 916/617/17 зазначено, що оскільки виконавче провадження є самостійною стадією судового процесу, сторони виконавчого провадження належать до учасників справи, а отже, якщо процесуальне правонаступництво має місце на стадії виконавчого провадження, заміна сторони виконавчого провадження означає й заміну учасника справи. Але заміна учасника справи не обов`язково означає заміну сторони відкритого виконавчого провадження.

На стадії виконання судового рішення як на завершальній стадії судового провадження можлива заміна сторони у виконавчому провадженні як юридичному процесі правонаступником за наявності відкритого виконавчого провадження. Після відкриття виконавчого провадження та до його закінчення заміна сторони виконавчого провадження (з одночасною заміною відповідного учасника справи) правонаступником здійснюється у порядку, передбаченому статтею 442 ЦПК України з урахуванням підстав, визначених статтею 55 ЦПК України. У цьому випадку приписи статті 442 ЦПК України, що містить процесуальні особливості здійснення правонаступництва у виконавчому провадженні, застосовуються разом з положеннями статті 55 ЦПК України.

Натомість як до відкриття виконавчого провадження, так і після його закінчення заміна учасника справи правонаступником здійснюється на підставі статті 55 ЦПК України, а в окремих випадках також на підставі частини п`ятої статті 442 ЦПК України. Відповідно, тільки до закінчення виконавчого провадження можна ставити питання про заміну сторони виконавчого провадження, а якщо виконавче провадження закінчене, то заміна відповідної сторони цього виконавчого провадження правонаступником є неможливою без його відновлення відповідно до умов законодавства.

Відповідно до змісту частини п`ятої статті 442 ЦПК України, частини шостої статті 12, пункту 1 частини першої, частини п`ятої статті 26, частини п`ятої статті 37 Закону про виконавче провадження поза межами відкритого виконавчого провадження як юридичного процесу стягувач користується правами у виконавчому провадженні як завершальній стадії судового провадження на підставі відповідного закріпленого статусу у виконавчому документі.

Вчинення процесуальних дій безпосередньо в межах виконавчого провадження як юридичного процесу, спрямованих на виконання судового рішення, можливе лише за умови відкритого виконавчого провадження.

Також питання про наявність підстав для поновлення строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання, видачі його дубліката чи інших процесуальних питань, які стосуються процедури пред`явлення виконавчого документа до виконання, пов`язані з процесуальним правонаступництвом у виконавчому провадженні як юридичному процесі в силу умов частини п`ятої статті 15 Закону України «Про виконавче провадження», а з процесуальним правонаступництвом, передбаченим статтею 55 ЦПК України, - в силу другої частини цієї статті.

При цьому слід ураховувати, що відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Окреслене завдання включає в себе як своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ, так і досягнення мети ефективного захисту порушених прав шляхом своєчасного та ефективного виконання судового рішення.

Заміна будь-якого учасника справи судом носить не виключно формальний характер, покликаний зафіксувати процесуальне правонаступництво на підставі матеріального правонаступництва, а здійснюється для реалізації завдань цивільного судочинства, передбачених частиною першою статті 2 ЦПК України, в межах стадій судового процесу.

Реалізація процесуального правонаступництва має мати процесуальну мету, яку суд також враховує разом із доказами матеріального правонаступництва, яке стало підставою процесуального правонаступництва. Заміна судом сторони справи на підставі матеріального правонаступництва здійснюється з процесуальною метою реалізації правонаступником прав щодо виконання судового рішення у виконавчому провадженні, відтак потребує розгляду підстав поновлення такого виконавчого провадження, якщо воно вважається закінченим.

Враховуючи завдання виконавчого провадження як складової судового провадження, процесуальною метою заміни як сторони відкритого виконавчого провадження, так і сторони справи (стягувача у виконавчому документі) в цьому контексті є отримання виконання судового рішення в межах виконавчого провадження. За відсутності підстав відновлення виконавчого провадження, яке було закінчене, досягнення цієї процесуальної мети неможливе. Тому разом із заявою щодо правонаступництва, якщо виконавче провадження закінчене, заявник має здійснювати процесуальні дії (наприклад, оскаржити постанову про закінчення виконавчого провадження), спрямовані на відновлення виконавчого провадження, а суд має оцінювати ці питання в комплексі.

Якщо ж виконавче провадження не закінчене, але виконавчий документ був повернутий стягувачу без виконання, у його правонаступника є можливість отримати право на повторне звернення з виконавчим документом до виконання за умови дотримання строків звернення виконавчого документа до виконання. Якщо ці строки пропущені, то разом з питанням процесуального правонаступництва заявник повинен звернутися з заявою про поновлення пропущеного строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання. За відсутності підстав для поновлення пропущеного строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання відсутні і підстави для процесуального правонаступництва.

До такого висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 08 лютого 2022 року у справі № 2-7763/10 (провадження № 14-197цс21).

За загальним правилом, встановленим у частинах першій і другій статті 12 Закону України від 02 червня 2016 року № 1404-VIII «Про виконавче провадження», виконавчі документи можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох років з наступного дня після набрання рішення законної сили.

У справі, яка переглядається, встановлено, що на виконання рішення Ковпаківського районного суду м. Суми від 07.12.2011 у справі № 1806/2-2897/11, яке набрало законної сили 07.02.2012, стягувачу - Управлінню майна комунальної власності Сумської міської ради було видано 22.05.2012 виконавчий лист (а.с. 58), який 14.06.2012 направлено до відділу виконавчої служби для примусового виконання (а.с. 79); 18.06.2013 відкрито виконавче провадження. Виконавче провадження на даний час не закінчено. Внаслідок реорганізації юридичної особи Управління майна комунальної власності Сумської міської ради (стягувач), відбувся перехід прав та обов`язків до Департаменту комунального майна Сумської міської ради, що за своїм правовим змістом є правонаступництвом, а тому суд першої інстанції прийшов до висновку про заміну сторони стягувача у виконавчому провадженні його правонаступником.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що відповідає висновкам Великої Палати Верховного Суду, наведеним в постановах від 03 листопада 2020 року у справі № 916/617/17, від 18 січня 2022 року у справі № 34/42, від 08 лютого 2022 року у справі № 2-7763/10 щодо підходу до вирішення питання процесуального правонаступництва на стадії виконання судового рішення.

Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги

Відповідно до п.1 ч.1 ст.374 ЦПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Згідно з ч. 1 ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Ухвалене судом рішення відповідає вимогам ст. 263 ЦПК України, підстав для його скасування за доводами апеляційної скарги не вбачається.

Керуючись ст. ст. 367; 374 ч. 1 п. 1; 375; 381-382 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу адвоката Семиволоса Володимира Владиславовича, який звернувся в інтересах ОСОБА_1 , залишити без задоволення.

Ухвалу Ковпаківського районного суду м. Суми від 17 квітня 2026 року залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Повний текст постанови складено 02 червня 2026 року.

Головуючий - О.М. Черних

Судді: В.І. Криворотенко

А.О. Замченко