Вирок від 31 травня 2026 р. у справі №523/18274/21 — Одеський апеляційний суд

Номер провадження: 11-кп/813/696/26

Справа № 523/18274/21

Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1

Доповідач ОСОБА_2

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01.06.2026 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд у складі:

головуючий – суддя ОСОБА_2

судді: ОСОБА_3 , ОСОБА_4

за участю:

секретаря судового засідання – ОСОБА_5 ,

прокурорів: ОСОБА_6 , ОСОБА_7 ,

захисника – ОСОБА_8 ,

обвинуваченого – ОСОБА_9 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу заступника керівника Одеської обласної прокуратури ОСОБА_10 на вирок Суворовського районного суду м. Одеси від 07.02.2025 року у кримінальному провадженні №12018116149000047 від 13.03.2018 року, яким:

ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця Арцизького району, Одеської області, громадянина України, освіта неповна середня, не одруженого, не працюючого, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 та проживає за адресою: АДРЕСА_2 ; раніше судимого 28.12.2023 року Суворовським районним судом м. Одеси за ч.2 ст.15, ч.2 ст.185, ч.4 ст.70 КК України до 5 (п`яти) років позбавлення волі, звільненого на підставі ст.75 КК України від відбування призначеного покарання з випробуванням строком на 3 роки з покладенням обов`язків, передбачених п.п.1, 2 ч.1, п.2 ч.3 ст.76 КК України,

засуджено за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.185 КК України,

встановив:

Оскарженим вироком ОСОБА_9 визнаний винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.185 КК України, та йому призначене покарання у виді 2 (двох) років позбавлення волі.

На підставі ч.4 ст.70 КК України, за сукупності кримінальних правопорушень, шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим, а саме покарання за цим вироком, покаранням за вироком Суворовського районного суду м.Одеси від 28.12.2023 року, ОСОБА_9 призначено остаточне покарання у виді 5 (п`яти) років позбавлення волі.

Відповідно до ст.75 КК України ОСОБА_9 звільнено від відбування призначеного покарання з випробуванням, з іспитовим строком на 3 (три) роки, з покладенням обов`язків, передбачених п.п. 1, 2 ч.1 ст.76 КК України, а саме: періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації та повідомляти даний орган про зміну місця проживання, роботи або навчання.

Запобіжний захід обвинуваченому вироком суду не обирався.

Згідно вироку суду, ОСОБА_9 визнаний винуватим в тому, що він, за попередньою змовою з ОСОБА_11 (відносно якого постановлений вирок 22.09.2021 року), 12.03.2018 року, приблизно о 21 год 30 хв, знаходячись на території АЗС «УКРНАФТА» розташованого за адресою м. Одеса, пров. Балківська 5А, діючи умисно, з корисливих мотивів та з метою особистого збагачення, впевнившись що за їх діями не спостерігають, таємно викрали бензиновий генератор HONDA «MOSA GE 12000 HBS/GS 630» №25930C000005246, належавший ПАТ «УКРНАФТА», вартістю 60925 гривень 90 копійок. Після цього, останні залишили місце скоєння кримінального правопорушення, розпорядившись викраденим майном на власний розсуд, чим завдали ПАТ «УКРНАФТА» матеріальну шкоду на загальну суму 60925 гривень 90 копійок.

Суд першої інстанції визнав ОСОБА_9 винуватим у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.185 КК України, за кваліфікуючими ознаками: таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинена за попередньою змовою групою осіб.

Не погоджуючись з вироком суду прокурор звернувся з апеляційною скаргою, в якій не оспорюючи доведеності вини обвинуваченого та правильності кваліфікації його дій, просить вирок суду скасувати в частині призначення покарання, з підстав неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність, а саме не застосування закону, який підлягає застосуванню та істотного порушення вимог кримінального процесуального закону.

Прокурор просить ухвалити в цій частині новий вирок, яким ОСОБА_9 вважати засудженим за ч.2 ст.185 КК України до 2 (двох) років позбавлення. На підставі ч.4 ст.70 КК України, за сукупністю кримінальних правопорушень, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, призначеним вироком Суворовського районного суду м. Одеси від 28.12.2023 року, призначити ОСОБА_9 остаточне покарання у виді 5 (п`яти) років позбавлення волі. На підставі ст.75 КК України звільнити ОСОБА_9 від відбування покарання у виді позбавлення волі з випробуванням строком на 3 (три) роки. На підставі п.п.1, 2 ч.1, п.2 ч.3 ст.76 КК України, покласти на ОСОБА_9 обов`язки: періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти даний орган про зміну місця проживання, роботи або навчання; не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

В інший частині прокурор просить вирок суду залишити без змін.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги прокурор посилається на те, що призначаючи покарання за сукупністю злочинів на підставі ч.4 ст.70 КК України, місцевий суд не вправі змінювати покарання, призначене попереднім вироком за окремий злочин. Проте, місцевий суд, порушуючи принцип безпосередності дослідження доказів та не будучи наділеним повноваженнями апеляційного суду щодо зміни попереднього судового рішення, змінив умови відбування покарання, визначені попереднім рішенням, зокрема не поклав на обвинуваченого обов`язку, передбаченого п.2 ч.3 ст.76 КК України.

Вказані обставини, на думку прокурора, свідчать про неправильне застосування судом першої інстанції закону України про кримінальну відповідальність, а саме не застосування закону, який підлягає застосуванню та свідчать про істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, які перешкодили йому ухвалити законне та обґрунтоване рішення.

Іншими особами, які мають право на апеляційне оскарження, вирок суду першої інстанції не оскаржений.

Заслухавши суддю-доповідача; прокурора ОСОБА_7 , який підтримав апеляційну скаргу; обвинуваченого та його захисника, які не заперечували проти задоволення апеляційної скарги; вивчивши матеріали кримінального провадження; обговоривши доводи апеляційної скарги; провівши судові дебати та надавши останнє слово обвинуваченому; колегія суддів дійшла висновку про таке.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 404 КПК України (далі – КПК), вирок суду першої інстанції перевіряється апеляційним судом в межах апеляційної скарги.

Згідно з положеннями ст. 2 КПК завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

Висновки суду першої інстанції про доведеність винуватості обвинуваченого ОСОБА_9 у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.185 КК України, за викладених у вироку обставин, є обґрунтованими, відповідають фактичним обставинам справи та підтверджуються наявними в ній доказами, які в силу вимог ч. 3 ст. 349 КПК, судом першої інстанції не досліджувались, оскільки ці обставини ніким не оспорювалися.

Порушень при вирішенні судом першої інстанції питання щодо дослідження доказів відносно тих обставин, які ніким не оспорюються, апеляційним судом не встановлено, а тому ці обставини, як і юридична кваліфікація скоєного кримінального правопорушення ОСОБА_9 не є предметом апеляційного розгляду, у зв`язку з чим суд апеляційної інстанції, відповідно до вимог ч. 1 ст. 404 КПК, переглядає вирок суду лише в межах апеляційної скарги.

Згідно вимог ст. 370 КПК судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 КПК. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.

Статтею 409 КПК регламентовано підстави для скасування або зміни судового рішення при розгляді справи в суді апеляційної інстанції, в тому числі і істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, а також неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність.

Згідно положень ст. 413 КПК, неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність, що тягне за собою скасування або зміну судового рішення, зокрема є незастосування судом закону, який підлягає застосуванню.

Положеннями ст. 50 КК України визначено, що покарання є заходом примусу, що застосовується від імені держави за вироком суду до особи, визнаної винною у вчиненні злочину, і полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого. Покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами.

У відповідності до загальних засад призначення покарання, визначених ст.65 КК України, особі, яка вчинила злочин, зокрема, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів, з урахуванням ступеню тяжкості вчиненого злочину, особи винного та обставин, що пом`якшують та обтяжують покарання.

Згідно ч.1 ст.70 КК України, при сукупності кримінальних правопорушень суд, призначивши покарання (основне і додаткове) за кожне кримінальне правопорушення окремо, визначає остаточне покарання шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим або шляхом повного чи часткового складання призначених покарань.

Положеннями ч.4 ст.70 КК України, визначено, що за правилами, передбаченими в частинах першій - третій цієї статті, призначається покарання, якщо після постановлення вироку в справі буде встановлено, що засуджений винен ще і в іншому кримінальному правопорушенні, вчиненому ним до постановлення попереднього вироку. У цьому випадку в строк покарання, остаточно призначеного за сукупністю кримінальних правопорушень, зараховується покарання, відбуте повністю або частково за попереднім вироком, за правилами, передбаченими в статті 72 цього Кодексу.

При цьому, призначаючи покарання за сукупністю злочинів на підставі ч.4 ст.70 КК України, суд не вправі змінювати покарання, призначене попереднім вироком за окремий злочин.

У даному випадку діє юридична презумпція законності й обґрунтованості попереднього вироку, яку суд підтверджує, застосовуючи ч.4 ст.70 КК України.

Вказані висновки узгоджуються з висновками ОП ККС ВС у постанові від 15.02.2021 року (справа №760/26543/21, провадження №51-3600кмо20).

Проте, зазначених вимог закону суд першої інстанції не дотримався, оскільки звільняючи ОСОБА_9 від призначеного за правилами ч.4 ст.70 КК України покарання з випробуванням на підставі ст.75 КК України, суд безпідставно не поклав на останнього обов`язку визначеного п.3 ч.2 ст.76 КК України.

Так, із матеріалів кримінального провадження вбачається, що вироком Суворовського районного суду м. Одеси від 28.12.2023 року ОСОБА_9 засуджений за ч.2 ст.15, ч.2 ст.185, ч.4 ст.70 КК України до 5 (п`яти) років позбавлення волі, та на підставі ст.75 КК України звільнений від відбування призначеного покарання з випробуванням, з іспитовим строком на 3 (три) роки, з покладенням обов`язків, передбачених п.п.1, 2 ч.1, п.2 ч.3 ст.76 КК України.Вказаний вирок набрав законної сили 29.01.2024 року.

Згідно матеріалів провадження, в даному кримінальному провадженні ОСОБА_9 вчинив злочин 12.03.1018 року, тобто до постановлення попереднього вироку Суворовського районного суду м. Одеси від 28.12.2023 року.

Разом з цим, незважаючи на те, що вироком Суворовського районного суду м. Одеси від 28.12.2023 року ОСОБА_9 звільнено від відбування призначеного покарання на підставі ст.75 КК України з покладенням обов`язків, передбачених п.1,2 ч.1, п.3 ч.2 ст. 76 КК України, суд першої інстанції, призначаючи покарання на підставі ч.4 ст.70 КК України, шляхом поглинення менш суворого покарання за цим вироком, більш суворим покаранням за вироком Суворовського районного суду м. Одеси від 28.12.2023 року, та звільнивши ОСОБА_9 від відбування призначеного покарання на підставі ст.75 КК України, з покладенням обов`язків, передбачених п.п.1,2 ч.1 ст.76 КК України, безпідставно не поклав на нього обов`язку, передбаченого п.2 ч.3 ст.76 КК України, чим змінив умови відбування покарання, визначені попереднім вироком від 28.12.2023 року.

За таких обставин слід констатувати, що звільняючи обвинуваченого від покарання з випробуванням та не поклавши на обвинуваченого відповідні обов`язки, передбачені ст.76 КК України, районний суд допустив неправильне застосування кримінального закону, а саме не застосував закон, який підлягав застосуванню, що відповідно до ч.1 ст.412, п.1 ч.1 ст.413 КПК України є підставами для його скасування в частині призначеного покарання.

За наведених обставин апеляційний суд визнає обґрунтованими доводи прокурора, що слугує підставою для скасування вироку в частині призначеного покарання та ухвалення в цій частині нового вироку.

Положеннями закріпленими в ч. 1 ст. 409 КПК регламентовано підстави для скасування або зміни судового рішення при розгляді справи в суді апеляційної інстанції, в тому числі і неправильне застосування кримінального закону.

Відповідно до положень п. 3 ч. 1 ст. 407 КПК, за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на вирок або ухвалу суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати вирок повністю чи частково та ухвалити новий вирок;.

Частиною 1 ст.412 КПК визначено, що істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону є такі порушення вимог цього Кодексу, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 413 КПК, неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність, що тягне за собою скасування або зміну судового рішення, є незастосування закону, який підлягає застосуванню.

Встановлені апеляційним судом обставини, відповідно до положень п.4 ч.1 ст.409, п.2 ч.1 ст.413, п.4 ч.1 ст.420 КПК є підставами для скасування оскарженого вироку в частині призначеного покарання та ухвалення апеляційним судом в цій частині нового вироку, відповідно до якого на обвинуваченого необхідно покласти обов`язки, передбачені п.2 ч.3 ст.76 КК України.

За таких обставин, апеляційна скарга прокурора підлягає задоволенню, вирок суду першої інстанції в частині призначеного обвинуваченому покарання підлягає скасуванню, з ухваленням апеляційним судом у цій частині нового вироку.

Керуючись ст.ст. 376, 404, 405, 407, 409, 413, 420, 421, 424, 426, 532 КПК України, апеляційний суд,

ухвалив:

Апеляційну скаргу заступника керівника Одеської обласної прокуратури ОСОБА_10 – задовольнити.

Вирок Суворовського районного суду м. Одеси від 07.02.2025 року у кримінальному провадженні №12018116149000047 від 13.03.2018 року, яким ОСОБА_9 засуджений за ч.2 ст.185 КК України – скасувати в частині призначеного покарання.

Ухвалити в цій частині новий вирок, яким ОСОБА_9 призначити за ч.2 ст.185 КК України покарання у виді 2 (двох) років позбавлення волі.

На підставі ч.4 ст.70 КК України, за сукупністю кримінальних правопорушень, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, призначеним вироком Суворовського районного суду м. Одеси від 28.12.2023 року, приначити ОСОБА_9 остаточне покарання у виді 5 (п`яти) років позбавлення волі.

На підставі ст.ст. 75, 76 КК України звільнити ОСОБА_9 від відбування покарання з випробуванням, з іспитовим строком на 3 (три) роки, із покладенням обов`язків:

1)періодично з`являтись для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;

2)повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання;

3)не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

В іншій частині вирок суду першої інстанції залишити без змін.

Вирок набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржений в касаційному порядку до Верховного Суду протягом трьох місяців з моменту набрання ним законної сили.

Копії вироку після його проголошення негайно вручити засудженому та прокурору, інші учасники судового провадження мають право отримати копію вироку в суді.

Копія вироку не пізніше наступного дня після ухвалення надсилається учасникам судового провадження, які не були присутні в судовому засіданні.

Судді Одеського апеляційного суду

ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4