Постанова від 25 травня 2026 р. у справі №504/1364/25 — Одеський апеляційний суд

Номер провадження: 22-ц/813/5071/26

Справа № 504/1364/25

Головуючий у першій інстанції Якимів А.В.

Доповідач Кострицький В. В.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26.05.2026 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючий суддя Кострицький В.В. (суддя - доповідач),

судді Назарова М.В., Коновалова В.А.,

за участю секретаря судового засідання Булацевської Я.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Соколова Дмитра Сергійовича, який діє в інтересах Приватного підприємства «Тиква» на ухвалу Доброславського районного суду Одеської області від 21 січня 2026 року, постановлену у складі судді Якимів А.В., у приміщенні того ж суду,

у цивільний справі за заявою ОСОБА_1 про видачу судового наказу про стягнення з Фермерського господарства «Соти» нарахованої, але невиплаченої заробітної плати,-

установив:

Короткий зміст обставин справи

19.01.2026 року на розгляд Доброславського районного суду Одеської області надійшла заява ПП «Тиква» про перегляд судового наказу, виданого Доброславським районним судом Одеської області від 07.04.2025 року № 504/1364/25, за нововиявленими обставинами, поданої в межах розгляду цивільної справи за заявою ОСОБА_1 про видачу судового наказу про стягнення з Фермерського господарства «Соти» нарахованої, але невиплаченої заробітної плати.

Заявлені вимоги обґрунтовано наступним.

Рішенням Господарського суду Одеської області від 06.06.2022 р. по справі № 916/309/22, яке набрало законної сили, стягнуто з Фермерського господарства «Соти» на користь Приватного підприємства «Тиква» основний борг по Договору поставки №82/21 від 05.10.2021р. у розмірі 612971,16 грн.

Як стверджує заявник, вказане рішення Господарського суду Одеської області не виконано, про що свідчить відкрите виконавче провадження № 69545113, яке перебуває на виконанні у приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Парфьонова Г.В. з 02.08.2022 р. Проте, як стало відомо ПП «Тиква», ОСОБА_1 отримав судовий наказ, виданий Доброславським районним судом Одеської області № 504/1364/25 від 07.04.2025 року, згідно якого стягнуто з ФГ «СОТИ» заборгованість по нарахованій, але не виплаченій заробітній платі в розмірі 282500,00 грн., без жодних на те правових підстав та обґрунтувань, без сплати податків та зборів за таких працівників. На думку заявника, такі дії направлені виключно для штучного створення заборгованості та ухилення від виконання судових рішень з боку засновників ФГ «СОТИ» та їх родичів афілійованих осіб ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , оскільки відповідно до ст. 46 Закону України «Про виконавче провадження» вимоги працівників пов`язані з трудовими правовідносинами,задовольняються раніше, ніж стягнення заборгованості.

Заявник вказує, що судовий наказ, виданий Доброславським районним судом Одеської області від 07.04.2025 №504/1364/25, прямо впливає на суб`єктивні права чи охоронювані законом інтереси ПП «Тиква», та саме його існування порушує права та інтереси підприємства.

Таким чином, ПП «Тиква», з метою запобігання порушення власних прав вимушене звернутися за захистом до суду з метою скасування судового наказу.

Короткий зміст судового рішення

Ухвалою Доброславського районного суду Одеської області від 21 січня 2026 року у відкритті провадження за заявою Приватного підприємства «Тиква», третя особа: Товариство з обмеженою відповідальністю «ЮГ-РЕЗЕРВ»; стягувач: ОСОБА_1 ; боржник: Фермерське господарство «Соти», про перегляд рішення суду за нововиявленими обставинами, поданої в межах розгляду цивільної справи за заявою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 про видачу судового наказу про стягнення з Фермерського господарства «Соти» нарахованої, але невиплаченої заробітної плати - відмовлено.

Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що відповідно до ч. 2 ст. 42 ЦПК України при розгляді вимог у наказному провадженні учасниками справи є заявник та боржник. Відтак, враховуючи те, що ПП «Тиква» не була учасником у справі №504/1364/25 та не залучалась судом до участі у ній, суд не має підстав для відкриття провадження за заявою ПП «Тиква» про перегляд судового наказу у зв`язку з нововиявленими обставинами.

Доводи апеляційної скарги

Не погодившись з ухвалою суду адвокат Соколов Д.С. звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Доброславського районного суду Одеської області від 21.01.2026 № 504/1364/25 та направити справу для продовження розгляду заяви до Доброславського районного суду Одеської області.

Зазначали, що фактично суд роз`яснив таке право на перегляд судового наказу за нововиявленими обставинами, а в подальшому відмовив у відкритті, що також порушує принцип належного урядування.

Вважали, що дії ОСОБА_1 та ФГ «СОТИ», направлені виключно на створення штучного боргу з метою ухилення від виконання судового рішення, введення суду в оману шляхом подачі підроблених документів з метою отримання судового наказу, крім того, враховуючи, що фактично відсутні трудові відносини між ОСОБА_1 та ФГ «СОТИ», а отже наявні правові підстави для скасування судового наказу №504/1364/25.

Щодо явки сторін

Сторони були повідомлені належним чином про час, дату та місце судового засідання, в судове засідання в режимі відео конференції приймав участь ОСОБА_1 , до залу судового засідання з`явився представник скаржника Соколов Д.С., інші сторони не з`явились, клопотань про відкладення судового розгляду не надходило.

Позиція апеляційного суду

Заслухавши суддю-доповідача, представника апелянта, та ОСОБА_1 доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість ухвали суду в межах заявлених вимог заяви, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, ухвала суду першої інстанції підлягає скасуванню, а справу необхідно направити до суду першої інстанції для продовження розгляду, з огляду на таке.

Згідно зі статтею 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу.

У статті 129 Конституції України закріплені основні засади судочинства. Ці засади є конституційними гарантіями права на судовий захист.

Відповідно до частини 1 статті 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Захист цивільних прав - це застосування цивільно-правових засобів з метою забезпечення цивільних прав.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором (частина 1 статті 5 ЦПК України).

За змістом пункту 1 статті 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Судові процедури повинні бути справедливими, тому особа не може бути безпідставно позбавлена на захист свого порушеного права, оскільки це буде порушенням права на справедливий суд, ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Європейський суд з прав людини, розглядаючи справи щодо порушення права на справедливий судовий розгляд, тлумачить вказану статтю як таку, що не лише містить детальний опис гарантій, наданих сторонам у цивільних справах, а й захищає у першу чергу те, що дає можливість практично користуватися такими гарантіями, - доступ до суду.

Отже, право на справедливий судовий розгляд, закріплене в пункті 1 статті 6 Конвенції, необхідно розглядати як право на доступ до правосуддя.

Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Згідно з положеннями ч. ч. 1, 2 та 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним та обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно з частиною 1 статті 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до положень ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом.

Згідно з ч. 6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Частиною першою статті 76 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (факті), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

У частині першій ст. 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

У відповідності до ч. 1 ст. 423 ЦПК України рішення, постанова або ухвала суду, якими закінчено розгляд справи, що набрали законної сили, можуть бути переглянуті за нововиявленими або виключними обставинами.

При цьому, указаною нормою не визначено можливості перегляду за нововиявленими обставинами судового наказу.

Разом із тим, судовий наказ про стягнення аліментів виданий відповідно до пунктів 4 і 5 частини першої статті 161 цього Кодексу, може бути переглянуто за нововиявленими обставинами у порядку, встановленому главою 3 розділу V цього Кодексу (ч. 8 ст. 170 ЦПК України).

Інших, спеціальних випадків перегляду судового наказу законом не визначено, що вказує на відсутність процесуального механізму з перегляду судового наказу про стягнення заробітної плати за нововиявленими обставинами.

Крім того, суд першої інстанції звертав увагу на те, що 07.04.2025 року Доброславським районним судом Одеської області було видано судовий наказ №504/1364/25, яким стягнуто з ФГ «СОТИ» на користь ОСОБА_1 , нарахованої, але не виплаченої працівникові заробітної плати в сумі 282500 (двісті вісімдесят дві тисячі п`ятсот) гривень.

При вирішенні питання про видачу судового наказу суд не перевіряє обґрунтованість заявлених стягувачем вимог, оскільки на час видачі судового наказу суду невідомо про наявність спору між сторонами, через що в разі незгоди із таким наказом боржник може подати заяву про його скасування чи перегляд за нововиявленими обставинами, наслідком чого є скасування судом такого судового наказу, виданого в порядку наказного провадження.

Відповідно до п.1 ч.4 ст. 423 ЦПК України, не є підставою для перегляду рішення суду за нововиявленими обставинами переоцінка доказів, оцінених судом у процесі розгляду справи.

Відповідно до п. 1 ч.2 ст. 423 ЦПК України, підставами для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами є істотні для справи обставини, що не були встановлені судом та не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи.

В свою чергу, відповідно до п.1 ч. 1 ст. 424 ЦПК України, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами може бути подано з підстави, визначеної пунктом 1 частини другої статті 423 цього Кодексу, - учасниками справи протягом тридцяти днів з дня, коли особа дізналася або могла дізнатися про існування обставин, що стали підставою для перегляду судового рішення.

У пункті 11 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних «Про застосування цивільного процесуального законодавства при перегляді судових рішень у зв`язку з нововиявленими обставинами» № 4 від 30 березня 2012 року, зазначено, що особа, яка не була залучена до участі у справі, але вважає, що суд вирішив питання про її права, свободи чи обов`язки, не має права на подання заяви про перегляд судових рішень у зв`язку з нововиявленими обставинами; суд ухвалою відмовляє у прийнятті такої заяви. У цьому разі особа має право звернутися до суду з апеляційною або касаційною скаргою із заявленням клопотання про поновлення строку на оскарження.

Відповідно до ч. 2 ст. 42 ЦПК України при розгляді вимог у наказному провадженні учасниками справи є заявник та боржник. Відтак, враховуючи те, що ПП «Тиква» не була учасником у справі №504/1364/25 та не залучалась судом до участі у ній, суд першої інстанції помилково вважав, що не має підстав для відкриття провадження за заявою ПП «Тиква» про перегляд судового наказу у зв`язку з нововиявленими обставинами.

Колегія суддів не погоджується з таким висновком з огляду на наступне.

Відповідно до ч.1 ст.423 ЦПК України встановлено, що рішення, постанова або ухвала суду, якими закінчено розгляд справи, що набрали законної сили, можуть бути переглянуті за нововиявленими або виключними обставинами.

Відповідно до п.4 ч.1 ст.258 ЦПК України встановлено, що судовими рішеннями є судові накази.

Судом першої інстанції не враховано вищевказані положення ЦПК України внаслідок чого зроблено помилковий висновок, що судовий наказ не є судовим рішенням, яке може бути переглянуто за ново виявленими обставинами.

Крім того, судова колегія вважає, що постановлена судом ухвала не відповідає сталій практиці апеляційного суду та Верховного Суду.

Досліджуючи правові позиції Верховного Суду, апеляційний суд вважає за доцільне застосувати правову позицію визначену у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у справі №337/2451/23 від 02 травня 2026 року відповідно до якої встановлено, що процедура перегляду остаточного судового рішення за нововиявленими обставинами не є тотожною новому розгляду справи та не передбачає повторної оцінки всіх доводів сторін. Суд має переглянути раніше ухвалене рішення лише в межах нововиявлених обставин. Підставою такого перегляду є не недоліки розгляду справи судом (незаконність та (або) необґрунтованість судового рішення, постанови чи ухвали, неправильне застосування судом норм матеріального права, порушення норм процесуального права), а те, що на час ухвалення рішення суд не мав можливості врахувати істотну обставину, яка могла суттєво вплинути на вирішення справи, оскільки її учасники не знали про цю обставину та, відповідно, не могли підтвердити її у суді. Тобто перегляд справи у зв`язку з нововиявленими обставинами спрямований не на усунення судових помилок, а на перегляд судового рішення у вже розглянутій справі з урахуванням обставини, про існування якої стало відомо після ухвалення такого рішення (див. постанову Великої Палати Верховного Суду у справі № 19/028-10/13 від 30 червня 2020 року (пункти 7.4-7.5)).

Для перегляду за нововиявленими обставинами судового наказу такими обставинами є юридичні факти, які існували на час видачі цього наказу та є істотними для розгляду заяви про його видачу, тобто могли вплинути на висновки суду про права й обов`язки заявника та боржника; нововиявленими є також обставини, які виникли після набрання судовим наказом законної сили, але віднесені законом до нововиявлених. Необхідно розрізняти нові докази та докази, які підтверджують нововиявлені обставини. Перші не можуть бути підставою для перегляду судового наказу у зв`язку з нововиявленими обставинами, тоді як другі є даними, що підтверджують саме такі обставини.

Аналогічний висновок Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду сформулював у постанові від 30 серпня 2021 року у справі № 461/1229/20. За її обставинами боржниця звернулася до суду із заявою про перегляд за нововиявленими обставинами судового наказу про стягнення з неї аліментів на утримання дитини. Обґрунтувала тим, що на час видачі наказу син не проживав постійно з батьком, а проживав із нею та її батьками. Верховний Суд погодився з відмовою суду апеляційної інстанції у задоволенні заяви про перегляд судового наказу за нововиявленими обставинами, оскільки боржниця надала докази нових, а не нововиявлених обставин, а саме наявності у неї спору з батьком дитини з приводу визначення місця проживання останньої, встановлення порядку спілкування з нею й усунення перешкод у її вихованні.

Ураховуючи наведене, не є нововиявленою обставина, яка ґрунтується на переоцінці доказів, які вже оцінив суд у процесі розгляду справи. Крім того, судове рішення не можна переглядати у зв`язку з нововиявленими обставинами у разі, якщо обставини, передбачені частиною другою статті 423 ЦПК України, відсутні, а також якщо обставини, визначені частиною другою статті 423 ЦПК України, були або могли бути відомі заявникові на час розгляду справи (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 22 січня 2019 року у справі № 127/10129/17 (пункти 27, 28), від 14 квітня 2021 року у справі № 9901/819/18 (пункт 6.38), 25 травня 2021 року у справі № 752/4995/17 (пункт 36) та Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 12 квітня 2024 року у справі № 358/1501/15-ц, а також ухвалу Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 12 червня 2020 року у справі № 686/17159/19).

Верховний Суд звертав увагу на те, що за обставинами іншої справи – № 645/5876/20 – батько звернувся із заявою про перегляд за нововиявленими обставинами судового наказу про стягнення з нього аліментів на утримання дитини. Обґрунтував тим, що на час видачі наказу син проживав із батьком, а із матір`ю почав проживати після того, як суд видав наказ. Верховний Суд у постанові від 21 червня 2023 року погодився з відмовою у задоволенні вказаної заяви. Зазначив, що з огляду на особливості наказного провадження (видачу судового наказу без проведення судового засідання та без повідомлення заінтересованих осіб), подаючи заяву про перегляд судового наказу за нововиявленими обставинами, боржник мав надати переконливі докази на підтвердження проживання дитини з ним порівняно з доказами матері, які вона подала разом із заявою про видачу судового наказу.

У справі № 337/2451/23 суди попередніх інстанцій встановили, що боржниця склала розписку про те, що вона передає доньку батькам свого колишнього чоловіка для постійного проживання з ними. Цю розписку скаржник додав до заяви про видачу судового наказу про стягнення з боржниці аліментів. Тому цей документ був предметом дослідження під час розгляду судом зазначеної заяви. З огляду на це Верховний Суд погоджується з аргументом скаржника про те, що боржниця у заяві про перегляд за нововиявленими обставинами судового наказу фактично просила переоцінити докази, які були підставою для його видачі. Крім того, з огляду на зазначену розписку обставина про те, що дитина проживає з батьками скаржника, була відома боржниці. Отже, вказана у листі служби у справах дітей обставина про перебування дитини у батьків колишнього чоловіка не є нововиявленою.

Судова колегія вважає, що суд першої інстанції вирішуючи питання про відкриття провадження поспішно надав оцінку наявним доказам у справі, чим порушив стадійність розгляду наведених мотивів та долучених до заяви про перегляд судового наказу за ново виявленими обставинами доказів у справі, так як під час вирішення питання про відкриття чи відмову у відкритті провадження, суд не повинен надавати оцінку спірних по суті справи, чим порушив право доступу на правосуддя закріплене ст..6 Конвенції з прав людини.

Суд першої інстанції формально підійшов до вирішення питання про відмову у відкритті провадження, зробив поспішні висновки, які не відповідають цій стадії судового провадження.

Тому, висновки суду першої інстанції про те, що у відповідності до ч. 2 ст. 42 ЦПК України при розгляді вимог у наказному провадженні учасниками справи є заявник та боржник, а враховуючи те, що ПП «Тиква» не була учасником у справі №504/1364/25 та не залучалась судом до участі у ній, є передчасними.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку про те, що оскаржувана ухвала суду не відповідає вищезазначеним вимогам, доводи апеляційної скарги спростовують висновки суду першої інстанції, оскільки ухвалу постановлено не у відповідності до вимог процесуального права.

Виходячи з вищезазначеного, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги Соколова Дмитра Сергійовича, який діє в інтересах Приватного підприємства «Тиква» на ухвалу Доброславського районного суду Одеської області від 21 січня 2026 року є обґрунтованими, а тому вона підлягає задоволенню.

За вказаних обставин, колегія суддів дійшла висновку про скасування ухвали суду з направленням справи до суду першої інстанції на стадію вирішення питання про відкриття провадження.

Загальний висновок суду за результатами розгляду апеляційної скарги

Відповідно до ч.6 ст.374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги скасовує ухвалу, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направляє справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Згідно з п.4 ч.1 ст.379 ЦПК України порушення норм процесуального права, яке призвело до помилковості ухвали є підставою для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі з направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.

За вказаних обставин, колегія суддів дійшла висновку про скасування ухвали суду з направленням справи до суду першої інстанції для вирішення питання про відкриття провадження.

Керуючись ст.ст. 368, 374, 379, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд,-

ухвалив:

Апеляційну скаргу Соколова Дмитра Сергійовича, який діє в інтересах Приватного підприємства «Тиква» – задовольнити.

Ухвалу Доброславського районного суду Одеської області від 21 січня 2026 року - скасувати, направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду справи.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення і протягом тридцяти днів з дня складення її повного тексту може бути оскаржена до Верховного Суду.

Головуючий суддя В.В. Кострицький

Судді М.В. Назарова

В.А. Коновалова