Постанова від 25 травня 2026 р. у справі №501/4220/24 — Одеський апеляційний суд

Номер провадження: 22-ц/813/4252/26

Справа № 501/4220/24

Головуючий у першій інстанції Пушкарський Д. В.

Доповідач Назарова М. В.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26.05.2026 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого Назарової М.В.,

суддів: Коновалової В.А., Кострицького В.В..,

за участю секретаря Соболєвої Р.М.,

учасники справи: позивач – ОСОБА_1 , відповідач - Державне підприємство «Морський торговельний порт «Чорноморськ», третя особа - Незалежна профспілка працівників морського торгового порту «Чорноморськ»,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань в порядку спрощеного позовного провадження

апеляційну скаргу Державного підприємства «Морський торговельний порт «Чорноморськ» в особі свого представника Марченка Дмитра Вікторовича

на рішення Чорноморського міського суду Одеської області від 08 липня 2025 року, ухвалене Чорноморським міським судом Одеської області, у складі: судді Пушкарського Д.В. в приміщенні того ж суду,

у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Державного підприємства «Морський торговельний порт «Чорноморськ», третя особа: Незалежна профспілка працівників морського торгового порту «Чорноморськ» про визнання незаконними та скасування наказів, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та зобов`язання вчинити певні дії,

в с т а н о в и в:

У жовтні 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду із вищевказаним позовом, в якому із посиланням як на правове обґрунтування вимог на положення ст. 15 Закону України «Про оплату праці», ст. 13, 14 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану», ч. 4 ст. 97, 247 КЗпП України, просив:

- поновити ОСОБА_1 процесуальний строк на оскарження наказу директора ДП «Морський торговельний порт «Чорноморськ» № 103-К від 16.06.2023 «Про зміни істотних умов праці»;

- визнати незаконним та скасувати наказ директора Державного підприємства «Морський торговельний порт «Чорноморськ» № 103-К від 16.06.2023 «Про зміни істотних умов праці» в частині зміни суттєвих умов праці та оголошення простою вдома охороннику 4 розряду відділу охорони служби портової безпеки ОСОБА_1 ;

- визнати незаконним та скасувати наказ директора Державного підприємства «Морський торговельний порт «Чорноморськ» № 236 від 21.07.2023 в частині призупинення дії трудового договору з охоронником 4 розряду відділу охорони служби портової безпеки ОСОБА_1 ;

- стягнути з Державного підприємства «Морський торговельний порт «Чорноморськ» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу, починаючи з 01.07.2023 по час постановлення рішення суду;

- рішення суду в частині стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу за один місяць допустити до негайного виконання;

- зобов`язати Державне підприємство «Морський торговельний порт «Чорноморськ» надати ОСОБА_1 щорічну відпустку за період 2019-2023 роки;

- стягнути з Державного підприємства «Морський торговельний порт «Чорноморськ» на користь ОСОБА_1 судові витрати.

Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що оспорюваний наказ № 103-К є незаконним, оскільки питання зміни працівникам підприємства оплати праці та режиму роботи не узгоджено та не вирішено з виборним органом Незалежної профспілки працівників МТП «Чорноморськ», членом якої він є. Позивач не писав ніякої заяви, як-то передбачено п. 3.3.27. діючого Колективного договору ДП «МТП «Чорноморськ»», а тому відповідач не мав правових підстав для видання наказу за № 103-К від 16.06.2023 «Про зміни істотних умов праці та оголошення простою», змінювати йому істотні умови трудового договору та відправляти його на простій вдома.

Також позивач зазначив, що 21.07.2023 наказом директора порту за № 236 з ним, починаючи з 01.07.2023, призупинено дію трудового договору.

Причиною видання зазначеного наказу, якою керувався директор ДП «МТП «Чорноморськ»», є закінчення строку дії «Ініціативи з безпечного транспортування агропродукції через Чорне море» та наявність ст. 13 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» від 15.03.2022 № 2136-ІХ.

Вказане свідчить про те, що наказ є не обґрунтований та не пов`язаний з абсолютною неможливістю надання роботодавцем та виконання позивачем роботи за своєю спеціальністю і кваліфікацією. Окрім того, видаючи вищезазначений наказ, директором порту залишено працювати на підприємстві більшу частину працівників від загального штату порту (т. 1, а.с. 4-8).

У відзиві на позов ДП «Морський торговельний порт «Чорноморськ» просили відмовити у задоволені позову в повному обсязі, мотивуючи тим, що рішення про призупинення дії трудового договору з позивачем є вимушеним заходом, оскільки через військову агресію російської федерації ДП МТП «Чорноморськ» внаслідок цієї агресії не може забезпечити позивача роботою. Посилання позивача на відсутність передбачених законом умов для призупинення дії трудових договорів не заслуговують на увагу та спростовуються матеріалами справи (т. 1, а.с. 59-73).

Рішенням Чорноморського міського суду Одеської області від 08 липня 2025 року позов ОСОБА_1 до Державного підприємства «Морський торговельний порт «Чорноморськ» (третя особа: Незалежна профспілка працівників морського торгового порту «Чорноморськ») про визнання незаконними та скасування наказів, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та зобов`язання вчинити певні дії, задоволено частково.

Поновлено ОСОБА_1 процесуальний строк на оскарження наказу директора ДП «Морський торговельний порт «Чорноморськ» № 103-К від 16.06.2023 «Про зміни істотних умов праці».

Визнано незаконним та скасовано наказ директора Державного підприємства «Морський торговельний порт «Чорноморськ» № 103-К від 16.06.2023 «Про зміни істотних умов праці» в частині зміни суттєвих умов праці та оголошення простою вдома охороннику 4 розряду відділу охорони служби портової безпеки ОСОБА_1 .

Визнано незаконним та скасовано наказ директора Державного підприємства «Морський торговельний порт «Чорноморськ» № 236 від 21.07.2023 в частині призупинення дії трудового договору з охоронником 4 розряду відділу охорони служби портової безпеки ОСОБА_1 .

Стягнуто з Державного підприємства «Морський торговельний порт «Чорноморськ» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу, починаючи з 01.08.2023 по 08.07.2025, в розмірі 83340,64 грн.

Зобов`язано Державне підприємство «Морський торговельний порт «Чорноморськ» надати ОСОБА_1 щорічну відпустку за період 2019-2023 роки.

Стягнуто з Державного підприємства «Морський торговельний порт «Чорноморськ» на користь ОСОБА_1 судові витрати в розмірі 1211,20 грн.

Стягнуто з Державного підприємства «Морський торговельний порт «Чорноморськ» на користь держави судовий збір в розмірі 3633,60 гривень.

Відповідно до ст. 430 ЦПК України допущено негайне виконання судового рішення в частині стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу в межах суми платежу за один місяць (т. 2, а.с. 14-23).

В апеляційній скарзі відповідач Державне підприємство «Морський торговельний порт «Чорноморськ» в особі свого представника Марченка Дмитра Вікторовича просить рішення Чорноморського міського суду Одеської області від 08 липня 2025 року по справі № 501/4220/24 скасувати та постановити нове рішення, яким відмовити у повному обсязі у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Державного підприємства «Морський торговельний порт «Чорноморськ», за участі третьої особи: Незалежна профспілка працівників морського торгового порту «Чорноморськ», про визнання незаконними та скасування наказів, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та зобов`язання вчинити певні дії. Судові витрати покласти на Позивача.

Доводами апеляційної скарги є те, що суд першої інстанції дійшов хибного висновку, що: «ДП «МТП «Чорноморськ» не мав правових підстав змінювати позивачеві істотні умови трудового договору та відправляти його на простій вдома, виходячи з того, що питання зміни працівникам підприємства оплати праці та режиму роботи не узгоджено та не вирішено з виборним органом Незалежної профспілки працівників МТП «Чорноморськ», членом якої є позивач, а позивач не надавав ніякої письмової згоди на перебування у простої вдома, як-то передбачено п. 3.3.27 діючого Колективного договору ДП «МТП «Чорноморськ».

Суд першої інстанції не врахував, що власником разом з виборним органом профспілки вирішені питання оплати праці працівників, форм і системи оплати праці, розцінок, тарифних сіток, схем посадових окладів, та інші питання, які складають зміст колективного договору у відповідності до ст. 13, 97, 247 КЗпП України, шляхом укладання Колективного договору у 2001 році, зі змінами та доповненнями, укладений між уповноваженим органом власника та виборним органом профспілок порту, який укладений згідно діючого законодавства України.

Місцевий суд залишив поза увагою, що статтями 38 Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності» та статтею 247 КЗпП України передбачено, зокрема, що виборний орган первинної профспілкової організації разом з власником або уповноваженим ним органом вирішує питання оплати праці, форми і системи оплати праці, запровадження, перегляд та зміни норм праці, робочого часу і часу відпочинку питання оплати праці, погоджує графіки змінності та надання відпусток. Таким чином, суд першої інстанції неправильно застосував наведені норми права до спірних правовідносин, оскільки «вирішення питання разом» не тотожно «погоджено з профспілкою».

Також, суд неправильно застосував наступні норми матеріального права, зокрема, Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану», а саме- ч. 4 ст. 6, згідно якої час початку і закінчення щоденної роботи (зміни) визначається роботодавцем. Таким чином, враховуючи особливості встановлення та обліку часу роботи в умовах воєнного стану, відповідачем п. 1.2. оскаржуваного наказу було встановлено позивачу відповідний робочий час.

Так, суд першої інстанції помилково зазначив, що зміни істотних умов праці допускаються та є обґрунтованими тільки у випадку, якщо такі зміни пов`язані зі змінами в організації виробництва, оскільки: - по-перше, в умовах воєнного стану, роботодавцю дозволяється самостійно визначати час початку і закінчення щоденної роботи; - по-друге, власником разом з виборним органом профспілки вже вирішені питання оплати праці працівників, форм і системи оплати праці, розцінок, тарифних сіток, схем посадових окладів, шляхом укладення колективного договору; - спірним наказом від 16.06.2023 № 103-К, середньорічна годинна ставка Позивача навіть перевищує мінімально визначений колективним договором рівень заробітної плати групи робітників, до якої відноситься позивач.

Місцевий суд неправомірно не взяв до уваги посилання скаржника на ч. 2 ст. 3 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану», невірно зазначивши, що вказана стаття, якою керувався відповідач, запроваджуючи вищезазначений наказ, не змінює вимоги ст. 32 КЗпП України.

Рішення про призупинення дії трудового договору з позивачем є вимушеним заходом, оскільки через військову агресію російської федерації, блокування Чорноморського морського порту, ДП «МТП «Чорноморськ», як портовий оператор, позбавлений будь-якої можливості здійснювати свою господарську діяльність і, як наслідок, не може забезпечити позивача роботою, через неможливість обробки суден та вантажів, які прибувають/вибувають морським шляхом, а також невзмозі забезпечити позивачу безпечні умови роботи, через можливі ракетні обстріли території підприємства.

Окрім цього, суд першої інстанції в оскаржуваному рішенні не з`ясував обставини трудових обов`язків позивача, що має значення для справи, так як позивач обіймає посаду охоронника 4 розряду відділу охорони служби портової безпеки та згідно Інструкції з охорони праці для охоронника 4 розряду відділу охорони служби портової безпеки від № ІП82-23, робочим місцем охоронника 4 розряду відділу охорони служби портової безпеки є будівля та територія посту, що охороняються. Тобто, як вбачається з наведеного основним трудовим обов`язком охоронника 4 розряду відділу охорони служби портової безпеки є безпосередня особиста участь у роботах на території підприємстві, що виключає дистанційну роботу.

Наведене підтверджує наявність правових підстав для призупинення дії трудового договору з позивачем, оскільки наданими доказами підтверджено тимчасове припинення роботодавцем забезпечення працівника роботою і тимчасове припинення працівником виконання роботи за укладеним трудовим договором у зв`язку із збройною агресією проти України, що виключає можливість обох сторін трудових відносин виконувати обов`язки, передбачені трудовим договором. До того ж, суд першої інстанції не надав жодної оцінки тим обставинам, що позивачу і службою персоналу, і службою портової безпеки неодноразово пропонувалось приступити до виконання своїх функціональних обов`язків, однак позивач відмовлявся з особистих причин. Дані обставини підтверджуються актами від 19.09.2024 (т. 2, а.с. 69-73).

Відзив на апеляційну скаргу до апеляційного суду не надходив.

Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції перевіряє справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (ч. 4 ст. 367 ЦПК України).

В судове засідання 26.05.2026 на 12.50 год учасники справи, які належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду справи, зокрема позивач ОСОБА_1 та третя особа Незалежна профспілка працівників морського торгового порту «Чорноморськ» - у відповідності до п. 1 ч. 8 ст. 128 ЦПК України, так як судові повістки-повідомлення на 26.05.2026 отримали особисто, про що свідчить підпис на рекомендованих повідомленнях про вручення поштвого відправлення (т. 2, а.с. 94-97), відповідач (скаржник) ДП «МТП «Чорноморськ» та їх представник ОСОБА_2 - у відповідності до п. 2 ч. 8 ст. 128, оскільки судові повістки-повідомлення на 26.05.2026 отримали в електронних кабінетах підсистеми «Електронний суд» 05.04.2026 о 06:24:34 та 06:28:01, що підтверджується довідками про доставку електронного кабінету (т. 2, а.с. 93), не з`явилися.

Вказане в силу ч. 2 ст. 372 ЦПК України не перешкоджає розгляду справи.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність й обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

З матеріалів справи вбачається, що позивач ОСОБА_1 працював в ДП «МТП «Чорноморськ»» докером-механізатором 2-го класу 4-го терміналу (т. 1, а.с. 14).

06.12.2018 в.о. директора порту видано наказ за № 605 «Про зміну істотних умов праці для докерів-механізаторів 4 терміналу», яким позивачу встановлено новий режим роботи.

05.02.2019 в.о. директора порту видано наказ за № 66/О–3 «Про припинення трудового договору», відповідно до якого позивач був звільненій з 03.03.2019 з підприємства по п. 6 ст. 36 КЗпП України (т. 1, а.с. 14).

26.04.2022 постановою Одеського апеляційного суду в цивільній справі № 501/694/19 вищезазначений наказ визнано незаконним та скасовано, позивача поновлено на роботі (т. 1, а.с. 15).

30.06.2022 на підставі наказу в.о. директора порту за № 87 позивач поновлений на роботі (т. 1, а.с. 14).

08.06.2023 за наказом директора ДП «МТП «Чорноморськ»» № 175-О позивач був переведений з 11.06.2023 постійно на посаду охоронника 4 розряду відділу охорони служби портової безпеки (т. 1, а.с. 14).

З Єдиного державного реєстру судових рішень вбачається, що постанову Одеського апеляційного суду від 26.04.2022 у справі № 501/694/19 скасовано постановою Верховного Суду від 22 лютого 2023 року, справу направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Постановою Одеського апеляційного суду від 08.07.2024 в цивільній справі за № 501/694/19 визнано незаконним та скасовано наказ тимчасово виконуючого обов`язки директора Державного підприємства «Морський торговельний порт «Чорноморськ» за № 605 від 06 грудня 2018 року «Про зміну істотних умов праці», в частині пункту 2 Наказу щодо встановлення докеру-механізатору другого класу четвертого терміналу ОСОБА_1 режиму роботи.

Визнано незаконним та скасовано наказ виконуючого обов`язки директора Державного підприємства «Морський торговельний порт «Чорноморськ» за № 66/0-3 від 05.02.2019 року «Про припинення трудового договору» і звільнення ОСОБА_1 з Державного підприємства «Морський торговельний порт «Чорноморськ».

Поновлено ОСОБА_1 в Державному підприємстві «Морський торговельний порт «Чорноморськ»» на посаді докера-механізатора другого класу четвертого терміналу.

Стягнуто з Державного підприємства «Морський торговельний порт «Чорноморськ» (код ЄДРПОУ 0001125672) на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу, починаючи з 03 березня 2019 року по 30 червня 2022 року в сумі 167577,12 гривень.

При цьому, 16.06.2023 на підставі наказу директора порту за № 103-К позивачу змінено істотні умови праці та оголошено простій в дома на період дії воєнного стану (т. 1, а.с. 18).

А 21.07.2023 наказом директора порту за № 236 з позивачем, починаючи з 01.08.2023, призупинено дію трудового договору (т. 1, а.с. 20).

Приймаючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції виходив з того, що відповідно до п. 3.3.27. Колективного договору ДП «МТП «Чорноморськ», що не заперечується відповідачем (т. 1, а.с. 64), за час простою не з вини працівника, працівникам структурним підрозділам (окрім докерів-механізаторів), яких відпустили до дому з їхньої письмової згоди, зберігається оплата у розмірі 2/3 годинної тарифної ставки без доплати за роботу у нічний час.

Згідно з Додатком 2 Колективного договору ДП «МТП «Чорноморськ», простій, під час якого працівник знаходиться на робочому місці в очікуванні роботи, оплата праці відбувається 100% часової тарифної ставки з доплатою за роботою у нічний та вечірній час.

Так, відповідно до п. 1, 2 наказу директора порту за № 103-К від 16.06.2023 всім працівникам в тому числі і позивачу, без участі та погодження з Незалежною профспілкою членом якої є позивач, починаючи з 01.07.2023 змінено істотні умови трудового договору в частині оплати праці та режиму роботи та оголошено простій в дома (т. 1, а.с. 18-19).

Враховуючи вимоги норм матеріального права і ту обставину, яка не спростована відповідачем належними доказами, що питання зміни працівникам підприємства в тому числі позивачу оплати праці та режиму роботи не узгоджено та не вирішено з виборним органом Незалежної профспілки працівників МТП «Чорноморськ», членом якої є позивач, а позивач не надавав ніякої письмової згоди на перебування у простої вдома, як-то передбачено п. 3.3.27 діючого Колективного договору ДП «МТП «Чорноморськ»», суд дійшов висновку, що відповідач не мав правових підстав змінювати позивачеві істотні умови трудового договору та відправляти його на простій вдома.

Також суд зазначив, що зміни істотних умов праці допускаються та є обґрунтованими тільки у випадку, якщо такі зміни пов`язані зі змінами в організації виробництва і праці як введенням нових форм організації праці, у тому числі перехід на бригадну форму організації праці, і, навпаки, впровадженням передових методів, технологій тощо, та запроваджені не пізніш як до запровадження таких умов.

Тобто, роботодавець запроваджуючи зміни істотних умов праці, зобов`язаний у визначений законом спосіб, дотримуватися встановленої процедури, термінів та підстав запровадження таких змін.

Як вбачається з наказу директора підприємства за № 103-К «Про зміни істотних умов праці» від 16.06.2023 (т. 1, а.с.18), наказ ніяким чином не пов`язаний зі змінами умов виробництва і праці на підприємстві, адже зменшення витрат на оплату праці не відноситься до змін в організації виробництва і праці, а є односторонньою неправомірною дією відповідача, яка направлена на досягнення економії фонду оплати праці, за рахунок скорочення в односторонньому порядку витрат на оплату праці працівникам підприємства.

Окрім того, ч. 2 ст. 3 Закону України «Про трудові відносини під час дії воєнного стану», якою керувався відповідач запроваджуючи вищезазначений наказ, не змінює і не відміняє вимоги ст. 32, 103 КЗпП України, а лише встановлює крайній строк запровадження таких змін (не пізніш як до запровадження таких умов).

А тому суд дійшов висновку, що наказ директора підприємства за № 103-К «Про зміни істотних умов праці» від 16.06.2023, в частині змін істотних умов праці та оголошення позивачу простій в дома до закінчення воєнного стану, є неправомірний та підлягає скасуванню.

21.07.2023 наказом директором порту за № 236 з 01.08.2023 призупинено з позивачем дію трудового договору до припинення або скасування воєнного стану (т. 1, а.с. 20).

Причиною видання зазначеного наказу, якою керувався директор ДП «МТП «Чорноморськ», є наявність ст.13 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» від 15.03.2022 № 2136-ІХ, та закінчення строку дії «Ініціативи з безпечного транспортування агропродукції через Чорне море».

Тобто, незважаючи на посилання відповідача в наказі на ст. 13 Закону та закінчення транспортування агропродукції через Чорне море, наказ є не обґрунтований, носить формальний характер та не пов`язаний з абсолютною неможливістю надання відповідачем та виконання позивачем роботи за своєю спеціальністю і кваліфікацією.

Окрім того, видаючи вищезазначений наказ, директором порту залишено працювати на підприємстві більшу частину працівників від загального штату порту.

Також, суд взяв до уваги, що управлінням інспекційної діяльності в Одеській області Міжрегіонального управління Державної служби з питань праці у вересні 2023 року на Підприємстві здійснено позачерговий захід державного (нагляду) контролю з питань додержання законодавства про працю (т. 1, а.с. 23-27).

Тому суд, дослідивши наказ директора порту за № 236 від 21.07.2023 «Про призупинення дії трудового договору з окремими працівниками ДП МТП «Чорноморськ», дійшов висновку, що зазначений наказ не відповідає діючому нормативно-правовому регламентуванню даного питання, є неправомірним та підлягає скасуванню в частині призупинення дії трудового договору з позивачем.

Серез іншого, суд виснував, що враховуючи той факт, що локальний нормативний акт індивідуальної дії, судом був визнаний незаконним та скасований, а права позивача були поновлені до стану, який діяв на час незаконного звільнення, то у позивача виникло відновлене право в тому числі на щорічну і додаткову відпустку в порядку і тривалістю визначеною на час незаконного звільнення і відмова відповідача в наданні позивачу щорічної основної відпустки за 2019-2023 роки є незаконною.

Також, взявши до уваги вимоги ст. 2, 10 закону України «Про відпустки», ч. 5 ст. 41 КЗпП України та встановивши, що відповідач заперечував погодження надання позивачу відпусток за період вимушеного прогулу у зв`язку із незаконним звільненням (а.с. 69 т. 1), аналізуючи вище зазначені норми матеріального права, право працівника на щорічну та додаткову відпустки, гарантоване Конституцією та Законами України, і при наявності звернення працівника щодо надання відпусток, непередбаченість права роботодавця на відмову у надані таких відпусток з будь-яких причин, а лише передбаченість обов`язку роботодавця письмово повідомити працівника про дату початку відпустки не пізніш як за два тижні до встановленого графіком терміну, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог про надання відпусток за 2019-2023 року.

Щодо строку на оскарження наказу № 103-К від 16.06.2023 суд першої інстанції зазначив, що позивач в правовому плані є необізнаною людиною, а відповідач, запроваджуючи наказ № 103-К від 16.06.2023 «Про зміни істотних умов праці», не роз`яснив позивачу в наказі про його право на оскарження наказу в строки та порядку, встановленому трудовим законодавством в разі його незгоди з ним і тому позивач пропустив строк на оскарження наказу № 103-К від 16.06.2023 «Про зміни істотних умов праці» з поважних причин і цей строк підлягає поновленню.

Вираховуючи середній заробіток за час вимушеного прогулу, який підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, суд першої інстанції зазначив, що відповідно до бухгалтерських довідок ДП «МТП «Чорноморськ» за Формою 2, середній заробіток позивача за час вимушеного прогулу складає: Червень 2023 р. з/п – 4770,14 грн, Липень 2023 р. з/п – 2103,82 грн.

Середньомісячна заробітна плата складає: (4770,14+2103,82):2=3436,98 грн. В червні було 19,25 робочі зміни, в липні було 21 робоча зміна, загальна кількість р/з. складає 40,25 р/з.

Середня кількість робочих змін складає: 40,25:2=20,125 р/з. Середньоденний заробіток працівника складає: 436,98:20,125 =170,78 грн.

Кількість часу вимушеного прогулу з 01.08.2023 по 08.07.2025 складає: 20,125 р/з х 24 + 5 = 488 р/з х 170,78 = 83340,64 грн.

Переглядаючи оскаржуване рішення за доводами апеляційної скарги, колегія суддів зазначає наступне.

Стаття 43 Конституції України гарантує право кожного на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується.

Відповідно до статті 64 Конституції України конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.

В умовах воєнного або надзвичайного стану можуть встановлюватися окремі обмеження прав і свобод із зазначенням строку дії цих обмежень.

15 березня 2022 року прийнято Закон України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану», яким передбачена можливість призупинення дії трудового договору.

Відповідно до частин першої та четвертої статті 13 цього Закону призупинення дії трудового договору - це тимчасове припинення роботодавцем забезпечення працівника роботою і тимчасове припинення працівником виконання роботи за укладеним трудовим договором у зв`язку із збройною агресією проти України, що виключає можливість обох сторін трудових відносин виконувати обов`язки, передбачені трудовим договором.

Призупинення дії трудового договору може здійснюватися за ініціативи однієї із сторін на строк не більше, ніж період дії воєнного стану. У разі прийняття рішення про скасування призупинення дії трудового договору до припинення або скасування воєнного стану роботодавець повинен за 10 календарних днів до відновлення дії трудового договору повідомити працівника про необхідність стати до роботи.

Призупинення дії трудового договору не тягне за собою припинення трудових відносин.

Призупинення дії трудового договору не може бути прихованим покаранням і не застосовується до керівників та заступників керівників державних органів, а також посадових осіб місцевого самоврядування, які обіймають виборні посади.

Відшкодування заробітної плати, гарантійних та компенсаційних виплат працівникам за час призупинення дії трудового договору у повному обсязі покладається на державу, що здійснює збройну агресію проти України.

Наведена спеціальна норма права надає роботодавцю право тимчасово призупинити дію трудового договору з працівником у разі неможливості у зв`язку із військовою агресією проти України забезпечити працівника роботою.

Водночас таке право не є абсолютним. Для застосування цієї норми права роботодавець має перебувати в таких обставинах, коли він не може надати працівнику роботу, а працівник не може виконати роботу. Зокрема, у випадку, якщо необхідні для виконання роботи працівником виробничі, організаційні, технічні можливості, засоби виробництва знищені в результаті бойових дій або їх функціювання з об`єктивних і незалежних від роботодавця причин є неможливим, а переведення працівника на іншу роботу або залучення його до роботи за дистанційною формою організації праці неможливо.

Як на підставу для призупинення дії трудового договору з позивачем, відповідач в оспорюваному наказі посилався на закінчення строку дії «Ініціативи з безпечного транспортування агропродукції через Чорне море», що призвело до неможливості забезпечення роботою за трудовими договорами працівників, та підвищення ступеня небезпеки на всій території підприємства внаслідок обстрілів портової інфраструктури.

Однак обставин неможливості забезпечити безпосередньо позивача роботою відповідач не довів.

Відповідно до матеріалів справи, як на час видачі оспорюваного наказу про призупинення дії трудового договору, так і на час розгляду справи, ДП «МТП «Чорноморськ» здійснювало свою діяльність. Трудові відносини відповідач призупинив вибірково з окремими працівниками, а не з усіма працівниками. Зокрема, для частини працівників, у тому числі водіїв автотранспортних засобів, відповідач установив змінний режим роботи.

Принцип такої вибірковості ДП «МТП «Чорноморськ» не обґрунтувало.

Отже, ДП «МТП «Чорноморськ» не було позбавлене можливості надати позивачу роботу.

Таким чином, враховуючи, що обставин неможливості відповідача у зв`язку з військовою агресією проти України надати позивачу роботу, а останньому її виконувати не встановлено, суд першої інстанції обґрунтовано вважав, що призупинення дії трудового договору з позивачем є незаконним.

Оскільки незаконні дії відповідача позбавили ОСОБА_1 можливості працювати та призвели до порушення його конституційного права на своєчасне одержання винагороди за працю, суд обґрунтовано застосував до спірних правовідносин норму частини другої статті 235 КЗпП України, яка регулює подібні за змістом відносини, та поклав на відповідача обов`язок відшкодувати позивачу середній заробіток за час його перебування у вимушеному прогулі. Розмір визначеного судом середнього заробітку за час вимушеного прогулу відповідач не спростовує, будь-яких доводів щодо неправильності розрахунку середньоденного заробітку не надає, а позивач з апеляційною скаргою до суду не звертався, хоча і заявляв до стягнення більший період, ніж визначено судом.

Висновки суду не суперечать висновкам, викладеним Верховним Судом у постанові від 07 серпня 2025 року у справі № 501/5346/23.

При цьому, оскільки вказане призупинення є триваючим порушенням, то не підлягають застосуванню вимоги ч. 1 ст. 233 КЗпП України, якою встановлено, що працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті.

Натомість, щодо позовних вимог про скасування Наказу № 103-К від 16.06.2023 про встановлення позивачу простою вдома, то доводи апеляційної скарги спростовують висновок суду першої інстанції про наявність підстав для поновлення позивачу строку на оскарження такого наказу, оскільки будь-яких поважних причин для не звернення до суду протягом 1 року 4 місяців позивачем не надано, а сама по собі юридична необізнаність його щодо строків оскарження спростовується вже наявним спором позивача із відповідачем у справі № 501/694/19, де позивачем ставилося питання про визнання наказів незаконними та їх скасування і поновлення ОСОБА_1 на роботі (т. 1, а.с. 16).

Отже, в частині задоволенні позовних вимог в наведеній частині рішення суду не ґрунтується на приписах норм трудового права, оскільки відсутні підстави для поновлення позивачу пропущеного строку для звернення до суду за захистом своїх трудових прав з огляду на вимоги ч. 1 ст. 233 КЗпП України.

Що стосується позовних вимог в частині зобов`язання відповідача надати позивачу щорічну відпустку за період 2019-2023 роки, то колегія суддів не знаходить в цій частині слушними доводи апеляційної скарги про допущене судом неправильне застосування норм матеріального права.

Стаж вимушеного прогулу, спричиненого незаконним звільненням, зараховується до стажу роботи, що дає право на щорічну основну відпустку (п. 2 ч. 1 ст. 9 Закону України «Про відпустки»).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 08 лютого 2022 року у справі № 755/12623/19 виснувано, що середній заробіток за час вимушеного прогулу входить до структури заробітної плати бо є заробітною платою.

Статтею 45 Конституції України, кожен, хто працює, має право на відпочинок.

Це право забезпечується наданням днів щотижневого відпочинку, а також оплачуваної щорічної відпустки, встановленням скороченого робочого дня щодо окремих професій і виробництв, скороченої тривалості роботи у нічний час.

Максимальна тривалість робочого часу, мінімальна тривалість відпочинку та оплачуваної щорічної відпустки, вихідні та святкові дні, а також інші умови здійснення цього права визначаються законом.

За змістом ст.2 Закону України «Про відпустки» (далі Закон), право на відпустки мають громадяни України, які перебувають у трудових відносинах з підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності, виду діяльності та галузевої належності, а також працюють за трудовим договором у фізичної особи (далі - підприємство).

Право на відпустки забезпечується гарантованим наданням відпустки визначеної тривалості із збереженням на її період місця роботи (посади), заробітної плати (допомоги) у випадках, передбачених цим Законом та забороною заміни відпустки грошовою компенсацією.

Відповідно до ст. 10 Закону, щорічні відпустки за другий та наступні роки роботи можуть бути надані працівникові в будь-який час відповідного робочого року.

Черговість надання відпусток визначається графіками, які затверджуються власником або уповноваженим ним органом за погодженням з виборним органом первинної профспілкової організації (профспілковим представником) чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом, і доводиться до відома всіх працівників. При складанні графіків ураховуються інтереси виробництва, особисті інтереси працівників та можливості для їх відпочинку.

Конкретний період надання щорічних відпусток у межах, установлених графіком, узгоджується між працівником і власником або уповноваженим ним органом, який зобов`язаний письмово повідомити працівника про дату початку відпустки не пізніш як за два тижні до встановленого графіком терміну.

Окрім того, відповідно до частини п`ятої ст.11 Закону України «Про відпустки», забороняється ненадання щорічних відпусток повної тривалості протягом двох років підряд а також ненадання їх протягом робочого року особам віком до вісімнадцяти років та працівникам, які мають право на щорічні додаткові відпустки за роботу із шкідливими і важкими умовами чи з особливим характером праці. Ненадання працівнику щорічних відпусток є порушенням законодавства про працю, за що діючим законодавством України передбачена фінансова та адміністративна відповідальність (ч. 2 ст. 265 КЗпП, ч. 5 ст. 41 КУпАП — за порушення інших вимог трудового законодавства).

Таким чином, аналізуючи вищезазначені норми матеріального права, судом вірно встановлено право позивача як поновленого на роботі за рішенням суду працівника на щорічну та додаткову відпустки, гарантоване Конституцією та Законами України, а також встановлення заперечення проти такого відповідача, і, як наслідок, задоволення такої позовної вимоги шляхом зобов`язання відповідача надати позивачу відпустку за 2019-2023 року. Натомість, щодо строку та тривалості такої, то суд не може втручатися в господарську та розпорядчу діяльність підприємства, а встановлює лише певний обов`язок роботодавця надати відпустку та вказує, за який саме період вона має бути надана.

Повноваження суду апеляційної інстанції визначено статтею 374 ЦПК України, згідно пункту другого частини першої якої за результатами розгляду апеляційної скарги апеляційний суд має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення згідно пункту 4 частини першої статті 376 ЦПК України є порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Зміна судового рішення може полягати в доповненні бо зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини.

Наведене неправильне застосування норм матеріального права, що підлягає застосуванню до спірних правовідносин, порушення норм процесуального права, свідчать про те, що оскаржуване судове рішення в частині скасування наказу директора Державного підприємства морський «Морський торговельний порт «Чорноморськ» № 103-К від 16.06.2023 «Про зміни істотних умов праці» в частині зміни суттєвих умов праці та оголошення простою вдома охороннику 4 розряду відділу охорони служби портової безпеки ОСОБА_1 підлягає скасуванню з ухваленням в цій частині нового рішення про відмову у задоволенні цих вимог.

Згідно з ч. 13 ст. 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Частиною першою цієї статті визначено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З огляду на часткове задоволення вимог апеляційної скарги та з урахуванням того, що позивач у даній категорії справ звільнений від сплати судового збору, скаржнику необхідно компенсувати судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 1816,8 грн стосовно однієї позовної заяви немайнового характеру, у задоволенні якої відмовляється судом, за рахунок держави в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Керуючись ст. 367, 374, 376 ЦПК України, апеляційний суд

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу Державного підприємства «Морський торговельний порт «Чорноморськ» в особі свого представника Марченка Дмитра Вікторовича задовольнити частково.

Рішення Чорноморського міського суду Одеської області від 08 липня 2025 року в частині позову ОСОБА_1 про скасування наказу директора Державного підприємства морський «Морський торговельний порт «Чорноморськ» №103-К від 16.06.2023 «Про зміни істотних умов праці» в частині зміни суттєвих умов праці та оголошення простою вдома охороннику 4 розряду відділу охорони служби портової безпеки ОСОБА_1 скасувати та ухвалити в цій частині нове судове рішення.

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про скасування наказу директора Державного підприємства морський «Морський торговельний порт «Чорноморськ» № 103-К від 16.06.2023 «Про зміни істотних умов праці» в частині зміни суттєвих умов праці та оголошення простою вдома охороннику 4 розряду відділу охорони служби портової безпеки ОСОБА_1 відмовити.

В іншій частині рішення суду залишити без змін.

Компенсувати Державному підприємству «Морський торговельний порт «Чорноморськ» (ЄДРПОУ 01125672, адреса: вул. Праці, 6, м. Чорноморськ, Одеська область, 68001) за рахунок держави в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, сплачений за подання апеляційної скарги судовий збір у розмірі 1816,8 грн.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови.

Дата складення повного тексту постанови – 26 травня 2026 року

Головуючий М.В. Назарова

Судді: В.А. Коновалова

В.В. Кострицький