Постанова від 31 травня 2026 р. у справі №320/61304/24 — Шостий апеляційний адміністративний суд

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 320/61304/24 Суддя (судді) першої інстанції: Василенко Г.Ю.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 червня 2026 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі: судді-доповідача: Беспалова О. О., суддів: Епель О. В., Грибан І. О., розглянувши у порядку письмового провадження у місті Києві апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Київського окружного адміністративного суду від 02 грудня 2025 року (місце ухвалення: місто Київ, час ухвалення: не зазначений, дата складання повного тексту 02.12.2025року) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Кабінету Міністрів України про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернувся до Київського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом (з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог) до Кабінету Міністрів України, в якому просив суд:

- визнати протиправною бездіяльність Кабінету Міністрів України щодо не прийняття нормативно-правового акта про перерахунок з 05.03.2019 пенсій особам начальницького складу податкової міліції, які одержують пенсію на умовах Закону № 2262-XII, з урахуванням розміру посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням та відсоткової надбавки за вислугу років, а також додаткових видів грошового забезпечення, виходячи із розміру складових, розрахованих згідно з Постановою № 704 відповідно до вимог статей 43, 51 і 63 Закону № 2262-XII, враховуючи висновки, викладені у постановах Верховного Суду по справах № 826/3858/18, № 160/8324/19, № 380/1907/23;

- визнати протиправною відмову Кабінету Міністрів України у задоволенні заяви позивача від 25.10.2024 щодо прийняття рішення про перерахунок з 05.03.2019 пенсій особам начальницького складу податкової міліції, які одержують пенсію на умовах Закону № 2262-XII, з урахуванням розміру посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням та відсоткової надбавки за вислугу років, а також податкових видів грошового забезпечення, виходячи із розміру складових, розрахованих згідно з Постановою № 704 відповідно до вимог статей 43, 51 і 63 Закону № 2262-XII, враховуючи висновки, викладені у постановах Верховного Суду по справах № 826/3858/18, № 160/8324/19, № 380/1907/23;

- зобов`язати Кабінет Міністрів України забезпечити прийняття нормативно-правового акту про перерахунок з 05.03.2019 пенсій особам начальницького складу податкової міліції, які одержують пенсію на умовах Закону № 2262-XII, з урахуванням розміру посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням та відсоткової надбавки за вислугу років, а також додаткових видів грошового забезпечення, виходячи із розміру складових, розрахованих згідно з Постановою № 704 відповідно до вимог статей 43, 51 і 63 Закону № 2262-XII, враховуючи висновки, викладені у постановах Верховного Суду по справах №826/3858/18, № 160/8324/19, № 380/1907/23;

- визнати протиправною бездіяльність Кабінету Міністрів України щодо невиконання пункту 10 розділу VI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1150-ХІ та не прийняття нормативно-правового акта, що випливає із Закону №1150-XI, про перерахунок з 01.12.2021 пенсій особам начальницького складу податкової міліції, які одержують пенсію на умовах Закону № 2262-XII, з урахуванням видів грошового забезпечення, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбав доплат, підвищень) та премій у розмірах, встановлених законодавством для поліцейських, розрахованих згідно з Постановою № 988 відповідно до вимог статей 51 і 63 Закону № 2262-ХII;

- визнати протиправною відмову Кабінету Міністрів України у задоволенні заяви позивача від 17.10.2024 щодо прийняття рішення про перерахунок з 01.12.2021 пенсій особам начальницького складу податкової міліції, які одержують пенсію нам умовах Закону № 2262-ХII, з урахуванням видів грошового забезпечення, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премій у розмірах, встановлених законодавством для поліцейських;

- зобов`язати Кабінет Міністрів України забезпечити прийняття нормативно-правового акта про перерахунок з 01.12.2021 пенсій особам начальницького складу податкової міліції, які одержують пенсію на умовах Закону № 2262-ХII, з урахуванням видів грошового забезпечення, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премій у розмірах, встановлених законодавством для поліцейських, розрахованих згідно з Постановою № 988 відповідно до вимог статей 43, 51 і 63 Закону №2262-ХII.

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 02 грудня 2025 року у задоволенні позовних вимог відмолено.

Не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням, позивачем подано апеляційну скаргу, в якій апелянт просить скасувати рішення суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог та прийняти в цій частині нове, яким позов задовольнити.

Ухвалами Шостого апеляційного адміністративного суду відкрито провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Київського окружного адміністративного суду від 02 грудня 2025 року та призначено до розгляду у відкритому судовому засіданні.

В судове засідання сторони не з`явились, у зв`язку із чим, судом апеляційної інстанції постановлено про перехід до розгляду справи в порядку письмового провадження у відповідності до ст. 311 КАС України.

Враховуючи неявку у судове засідання всіх учасників справи, на підставі ч. 4 ст. 229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

У відповідності до ст. 308 КАС України справа переглядається колегією суддів в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Заслухавши суддю - доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів встановила таке.

Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції ОСОБА_1 проходив службу в органах ДФС та 12.06.2014 звільнений з посади у відставку у званні генерал-лейтенант податкової поліції, має науковий ступінь кандидата юридичних наук.

Позивач з 13.06.2014 є пенсіонером та отримує пенсію по інвалідності. До виходу на пенсію обіймав посади у податковій міліції. Пенсія позивача призначена у розмірі 70 % суми грошового забезпечення та складається з таких складових: посадовий оклад, оклад за військове звання, процентна надбавка за вислугу років, середньомісячна сума додаткових видів грошового забезпечення (науковий ступінь, надбавка за високі досягнення або виконання особливо важливої роботи, премія).

У зв`язку з прийняттям Кабінетом Міністрів України Постанови від 21.02.2018 № 103 «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб» (далі - Постанова № 103), ДФС України було видано позивачу довідку № 582 про розмір грошового забезпечення, що враховується для перерахунку пенсії, до якого увійшли такі складові: посадовий оклад, оклад за військовим званням, надбавка за вислугу років, без врахування щомісячних додаткових видів грошового забезпечення.

Згідно з доводами позивача, судовим рішенням у справі № 826/3858/18, яке набрало законної сили, визнано протиправними та нечинними пункти 1, 2 Постанови № 103 та зміни до пункту 5 і додатку 2 Порядку № 45, у зв`язку з чим виникли підстави для перерахунку пенсій, призначених згідно із Законом № 2262-ХІІ, з урахуванням розміру посадового окладу, окладу за військовим званням, надбавки за вислугу років та додаткових видів грошового забезпечення.

Судовим рішенням у справі № 826/6453/18, яке набрало законної сили 29.01.2020, визнано протиправними та скасовано пункт 6 Постанови № 103, якою вносилися зміни до пунктів 1, 2, 3, 5 і додатку 2 Порядку № 45.

Також позивач зазначив, що 24.11.2021 набули чинності зміни до статті 63 Закону №2262-ХІІ, якими встановлено, що перерахунок пенсій особам начальницького і рядового складу податкової міліції, які мають право на пенсійне забезпечення або одержують пенсію на умовах цього Закону, здійснюється з урахуванням видів грошового забезпечення, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премій у розмірах, встановлених законодавством для поліцейських.

Тож з моменту набуття чинності вказаними змінами, у колишніх працівників податкової міліції виникло право на перерахунок пенсії та з 01.12.2021 виникли підстави для перерахунку пенсії колишнім працівникам податкової міліції, призначеним згідно із Законом № 2262-ХІІ, з урахуванням посадового окладу, окладу за військовим званням, надбавки за вислугу років та додаткових видів грошового забезпечення. При цьому, розмір грошового забезпечення для перерахунку визначається на підставі Постанови Кабінету Міністрів України від 11.11.2015 №988 «Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції» (далі - Постанова № 988).

Враховуючи зазначене, позивач звернувся до Міністерства фінансів України та комісії з реорганізації ДФС України з проханням скласти та подати до ГУ ПФУ у Київській області довідку про розмір грошового забезпечення станом на 25.11.2021 із зазначенням відомостей про розмір щомісячних основних та додаткових видів грошового забезпечення для проведення з 01.12.2021 перерахунку пенсії позивача.

Міністерство фінансів України за результатом розгляду вказаного звернення надіслало позивачу лист Державної фіскальної служби України від 07.06.2024 № 63000-01/376 ДФС України про відсутність підстав для прийняття рішення Урядом щодо проведення перерахунку пенсій, зокрема пенсіонерів податкової міліції, в якому також зазначено, що через відсутність прийнятого Урядом рішення про перерахунок пенсій, відсутня підстава для видачі довідок про розмір грошового забезпечення, що враховуються при перерахунку пенсій пенсіонерам податкової міліції.

Позивач звернувся до відповідача із заявою від 17.10.2024 щодо перерахунку пенсії особам начальницького складу податкової міліції, в якій провів аналіз положень Закону № 2262-ХІІ (зі змінами), Постанови № 704 та Постанови № 988, дійшовши висновку, що з дати набрання чинності змін до статті 63 Закону № 2262-ХІІ на пенсіонерів податкової міліції поширилися вимоги Постанови № 988, у тому числі щодо нових щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень), а також збільшення розміру окремих видів грошового забезпечення, встановленого законодавством для поліцейських. З огляду на наведене, запропонував відповідачу на виконання пункту 10 «Прикінцевих та перехідних положень» Закону України «Про Бюро економічної безпеки України», з урахуванням вимог пункту другого частини першої статті 2, частини першої статті 4, частини першої статті 19 Закону України «Про Кабінет Міністрів України», частини третьої статті 113, пункту другого статті 116 та частини першої статті 117 Конституції України видати постанову про перерахунок пенсії особам начальницького складу податкової міліції, які одержують пенсію на умовах Закону № 2262-ХІІ, з урахуванням видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премій у розмірах, встановлених законодавством для поліцейських.

Також позивач звернувся до відповідача з заявою від 25.10.2024 щодо перерахунку пенсії особам начальницького складу податкової міліції та притягнення до відповідальності осіб, винних у розробці нормативно-правового акту, окремі норми якого визнані судовим рішенням протиправними та нечинними, в якій просив відповідача: перевірити чи відповідають діючому законодавству дії відповідних осіб Міністерства юстиції України, які склали висновок про відповідність проекту Постанови № 103, зокрема окремих норм, які в подальшому були визнані судовими рішеннями протиправними та нечинними, актам законодавства, які мають вищу юридичну силу та узгоджуються із актами такої ж юридичної сили; за наявності виявлених порушень, притягнути винних осіб до передбаченої законодавством відповідальності; прийняти рішення про перерахунок пенсії особам начальницького складу податкової міліції, які одержують пенсію на умовах Закону № 2262-ХІІ. При цьому вказав, що із дати набрання чинності судовим рішенням у справі № 826/3858/18 від 12.12.2018 та у справі №826/6453/18 від 29.01.2020, грошове забезпечення для перерахунку пенсій бувшим працівникам податкової міліції збільшилося на розмір щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премій. Проте Кабміном не враховано факти, встановлені вказаними судовими рішеннями та не виконано вимоги преамбули Закону № 2262-ХII щодо гарантій держави на перерахунок призначених пенсій у зв`язку із збільшенням рівня грошового забезпечення, а також вимоги статей 51, 63 Закону №2262-XII щодо обов`язкового перерахунку пенсій без обмеження будь-яких строків і рішення про перерахунок пенсій бувшим працівникам податкової міліції до цього часу не прийнято.

Мінсоцполітики за дорученням Кабміну були розглянуті звернення позивача та повідомлено останнього, що з дати прийняття Постанови № 988 Кабміном не приймалося рішень щодо підвищення розміру грошового забезпечення поліцейських. Оскільки розміри посадових окладів, окладів за спеціальним званням та надбавки за стаж служби в поліції, які визначені Постановою № 988, не збільшувалися та будь-які нові щомісячні додаткові види грошового забезпечення не вводилися підстави для визначення Урядом умов, розмірів і порядку проведення перерахунку пенсій, відповідно і видачі довідок про грошове забезпечення для проведення таких перерахунків, відсутні. Водночас Мінсоцполітики був погоджений без зауважень розроблений Мінфіном проект постанови Кабміну «Про визначення органу, уповноваженого на видачу довідок про розмір грошового забезпечення, для перерахунку пенсій особам начальницького та рядового складу податкової міліції та підготовку і подання до органів, що призначають пенсії, необхідних документів» (далі - проект постанови), яким пропонувалося визначити уповноваженим органом Міністерство внутрішніх справ України. Проект постанови 24.01.2023 було розглянуто на засіданні Урядового комітету з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій, соціальної політики та у справах ветеранів (далі - Урядовий комітет) та повернуто Міністерству фінансів України на доопрацювання, оскільки його не було підтримано Міністерством внутрішніх справ України. Також Рішенням Урядового комітету було доручено Мінсоцполітики разом із заінтересованими органами опрацювати питання комплексного підходу реформування пенсійного забезпечення, зокрема, щодо перерахунку пенсій. На сьогодні Мінсоцполітики вже розроблено загальну концепцію змін до пенсійного законодавства з урахуванням потреб осіб, які проходили службу в різних силових міністерствах і відомствах, здійснено прогнозні розрахунки обсягу фінансових потреб і доступного ресурсу Пенсійного фонду України. Метою таких змін є насамперед забезпечення надання ефективної соціальної підтримки різним категоріям осіб, у тому числі військовослужбовцям, особами начальницького і рядового складу податкової міліції.

Також, за дорученням Кабміну Мінфіном розглянуті відповідні звернення позивача та повідомлено, що пунктом 3 Порядку проведення перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13.02.2008 № 45 (далі - Порядок № 45), встановлено, що довідки про розмір грошового забезпечення для перерахунку пенсії видаються державним органом, з якого особи були звільнені зі служби, якщо інше не передбачено цим Порядком. У разі ліквідації органів, уповноважених видавати зазначені довідки, вони видаються правонаступниками таких органів, а в разі їх відсутності - державними органами, визначеними відповідними актами Кабінету Міністрів України.

Водночас зазначено, що до моменту завершення заходів з реорганізації ДФС та її територіальних органів комісії з реорганізації ДФС/територіальних органів ДФС уповноважені видавати (за наявності законних підстав, передбачених Порядком № 45) колишнім працівникам податкової міліції довідки про розмір грошового забезпечення для реалізації соціальної гарантії на перерахунок пенсії. Ураховуючи зазначене, наразі відсутня необхідність у визначенні додаткового органу (зокрема ДПС) уповноваженого на видачу колишнім працівникам податкової міліції зазначеного виду довідок.

Окрім того, за дорученням Кабміну звернення позивача також розглянуті Міністерством юстиції України та повідомлено, що позивач не є стягувачем у виконавчих провадженнях з примусового виконання виконавчих документів щодо перерахунку пенсії. Також зазначено, що щодо питань пенсійного забезпечення, центральним органом виконавчої влади, який забезпечує формування та реалізацію державної політики у сфері пенсійного забезпечення є Міністерство соціальної політики України.

Також Пенсійний фонд України повідомляв позивача про те, що у 2018 році, у зв`язку з прийняттям Постанови № 103 проведено перерахунок пенсії на підставі довідок, наданих уповноваженими силовими структурами та відомствами. При цьому зазначено, що після скасування в судовому порядку пунктів 1, 2, 3 Постанови № 103 та змін до пункту 5 і до додатку № 2 Порядку № 45, нормативно-правових актів щодо умов та порядку перерахунку пенсій Урядом не приймалося.

Вважаючи такі дії протиправними, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, колегія суддів зазначає наступне.

В силу вимог ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до пункту 12 частини першої статті 92 Конституції України виключно законами України визначаються організація і діяльність органів виконавчої влади, основи державної служби, організації державної статистики та інформатики.

Відповідно до статті 113 Конституції України Кабінет Міністрів України є вищим органом у системі органів виконавчої влади. Кабінет Міністрів України відповідальний перед Президентом України і Верховною Радою України, підконтрольний і підзвітний Верховній Раді України у межах, передбачених цією Конституцією. Кабінет Міністрів України у своїй діяльності керується цією Конституцією та законами України, а також указами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України.

Стаття 117 Конституції України визначає, що Кабінет Міністрів України в межах своєї компетенції видає постанови і розпорядження, які є обов`язковими до виконання.

Організацію, повноваження і порядок діяльності Кабінету Міністрів України визначає Закон України від 27.02.2014 № 794-VII «Про Кабінет Міністрів України» (далі - Закон № 794-VII).

Кабінет Міністрів України здійснює виконавчу владу безпосередньо та через міністерства, інші центральні органи виконавчої влади, Раду міністрів Автономної Республіки Крим та місцеві державні адміністрації, спрямовує, координує та контролює діяльність цих органів (частина друга статті 1 Закону № 794-VII).

До основних завдань Кабінету Міністрів України належать, зокрема, вжиття заходів щодо забезпечення прав і свобод людини та громадянина, створення сприятливих умов для вільного і всебічного розвитку особистості (пункт 2 частини першої статті 2 Закону № 794-VII).

При цьому, Кабінет Міністрів України реалізує свої повноваження через міністерства, які є центральними органами виконавчої влади, що йому підпорядковуються.

Відповідно до частини першої статті 49, частин першої-третьої статті 50 Закону № 794-VII) Кабінет Міністрів України на основі та на виконання Конституції і законів України, актів Президента України, постанов Верховної Ради України, прийнятих відповідно до Конституції та законів України, видає обов`язкові для виконання акти - постанови і розпорядження.

Право ініціативи у прийнятті актів Кабінету Міністрів України мають члени Кабінету Міністрів України, центральні органи виконавчої влади, державні колегіальні органи, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, обласні, Київська та Севастопольська міські державні адміністрації.

Проекти актів Кабінету Міністрів України готуються міністерствами, іншими центральними органами виконавчої влади, державними колегіальними органами, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, обласними, Київською та Севастопольською міськими державними адміністраціями.

Проекти актів Кабінету Міністрів України вносяться на розгляд Кабінету Міністрів України Секретаріатом Кабінету Міністрів України, міністерствами, центральними органами виконавчої влади (крім тих, діяльність яких спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через відповідного члена Кабінету Міністрів України), державними колегіальними органами, місцевими державними адміністраціями.

Таким чином, Кабінет Міністрів України наділений повноваженнями приймати обов`язкові для виконання акти - постанови, на основі та на виконання Конституції і законів України, за результатами розгляду проектів актів, внесених на розгляд Кабінету Міністрів України за ініціативою центральних органів виконавчої влади.

Як вірно зауважено судом першої інстанції, центральним органом виконавчої влади, який забезпечує формування та реалізацію державної політики у сфері загальнообов`язкового державного соціального та пенсійного страхування є Міністерство соціальної політики України (Мінсоцполітики), діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України.

Отже, саме Мінсоцполітики є підпорядкованим Кабміну центральним органом виконавчої влади, до повноважень якого належить право ініціативи у прийнятті актів Кабінету Міністрів України у сфері пенсійного забезпечення.

При цьому, умови, норми і порядок пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, Національній поліції, Державному бюро розслідувань, Національному антикорупційному бюро України, Службі судової охорони, державній пожежній охороні, Державній службі спеціального зв`язку та захисту інформації України, органах і підрозділах цивільного захисту, податковій міліції, Бюро економічної безпеки України чи Державній кримінально-виконавчій службі України, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, визначає Закон України від 09.04.1992 № 2262-ХІІ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (далі - Закон № 2262-ХІІ).

Як вірно встановлено судом першої інстанції та не заперечується апелянтом, пенсія позивачу призначена відповідно до зазначеного Закону № 2262-ХІІ.

Стаття 63 Закону № 2262-ХІІ визначає, що перерахунок раніше призначених пенсій військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом та членам їх сімей у зв`язку із введенням в дію цього Закону провадиться за документами, що є у пенсійній справі, а також додатковими документами, поданими пенсіонерами на час перерахунку.

Якщо пенсіонер згодом подасть додаткові документи, які дають право на подальше підвищення пенсії, то пенсія перераховується за нормами цього Закону. При цьому перерахунок провадиться за минулий час, але не більш як за 12 місяців з дня подання додаткових документів і не раніше, ніж з дня введення в дію цього Закону.

Перерахунок пенсій особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ України (міліції та податкової міліції), які мають право на пенсійне забезпечення або одержують пенсію на умовах цього Закону, здійснюється з урахуванням видів грошового забезпечення, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премій у розмірах, встановлених законодавством для поліцейських.

Усі призначені за цим Законом пенсії підлягають перерахунку у зв`язку з підвищенням грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, на умовах, у порядку та розмірах, передбачених Кабінетом Міністрів України. У разі якщо внаслідок перерахунку пенсій, передбаченого цією частиною, розміри пенсій звільненим із служби військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, є нижчими, зберігаються розміри раніше призначених пенсій.

Таким чином, види грошового забезпечення, які враховуються при перерахунку пенсій особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ України (міліції та податкової міліції), які зокрема одержують пенсію на умовах цього Закону, визначені Законом № 2262-ХІІ, отже не потребують додаткового уточнення підзаконними нормативно-правовими актами, як того вимагає позивач.

Пенсію згідно з Законом № 2262-ХІІ призначають (здійснюють перерахунок) виключно органи Пенсійного фонду України, тож відповідне питання не належить до компетенції Кабінету Міністрів України.

Як цілком вірно зауважено судом першої інстанції, положення постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» не розповсюджуються на правовідносини позивача із відповідачем, оскільки не стосується працівників поліції, а стосується перерахунку пенсії військовослужбовцям, що свідчить про необґрунтованість заявлених позивачем вимог до відповідача у розрізі вказаної постанови.

У свою чергу, що порядок проведення перерахунку пенсій, встановлений постановою Кабінету Міністрів України від 13.02.2008 №45 «Про затвердження Порядку проведення перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», та внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.1992 № 393» (далі - Порядок № 45). При цьому, постановою Кабінету Міністрів України від 11.11.2015 № 988 «Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції» (далі - Постанова № 988) встановлені розміри грошового забезпечення працівникам поліції за посадовими окладами і спеціальними званнями.

Таким чином, Кабінетом Міністрів України встановлені умови, порядку та розміри перерахунку пенсій особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ України (міліції), що кореспондується з правовими висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 15.02.2018 у справі № 820/6514/17.

Враховуючи вищезазначене суд першої інстанції прийшов до цілком обґрунтованого висновку, що позивач має право на перерахунок пенсії, як колишній працівник міліції на підставі Постанови № 988, у порядку та спосіб, що визначені Законом № 2262-ХІІ та Порядком № 45.

Отже, вимоги про визнання протиправними відмови Кабінету Міністрів України у задоволенні заяв позивача від 17.10.2024 та від 25.10.2024 є необґрунтованими.

Крім того, пункт 10 розділу VI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 28.01.2021 № 1150-ХІ «Про Бюро економічної безпеки України» не містить для Кабінету Міністрів України вказівок щодо прийняття нормативно-правового акта про перерахунок з 01.12.2021 пенсій особам начальницького складу податкової міліції, які одержують пенсію на умовах Закону № 2262-XII, з урахуванням видів грошового забезпечення, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премій у розмірах, встановлених законодавством для поліцейських, розрахованих згідно з Постановою № 988 відповідно до вимог статей 51 і 63 Закону № 2262-ХII.

Окрім вищенаведеного, за правовою позицією Конституційного Суду України, Кабінет Міністрів України у своїй діяльності при виданні постанов і розпоряджень повинен виходити із закріплених за ним виключно Конституцією та законами України повноважень, які не можуть встановлюватися іншими правовими актами (указами Президента України, постановами Верховної Ради України, власними актами) (абзац четвертий підпункту 3.1 пункту 3 мотивувальної частини Рішення від 11.11.2008 №25-рп/2008).

За статтею 6 Конституції України державна влада в Україні здійснюється на засадах її поділу на законодавчу, виконавчу та судову.

Органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України.

За змістом статті 116 Конституції України Кабінет Міністрів України забезпечує виконання Конституції і законів України.

Кабінет Міністрів України є вищим органом у системі органів виконавчої влади, уповноважений видавати акти нормативного характеру, що видаються у формі постанов на основі та на виконання законів України. Підзаконний характер цих актів є їх визначальною характеристикою для справи у контексті питання допущення органом виконавчої влади протиправної бездіяльності з огляду на стверджуване неприйняття нормативно-правового акту підзаконного характеру.

Таким чином, ключовим питанням є з`ясування того, на основі та на виконання якого закону (акту вищої юридичної сили) Кабінет Міністрів України, як орган виконавчої гілки влади, був зобов`язаний забезпечити прийняття відповідного нормативно-правового акту у спірних правовідносинах, але не зробив цього.

У свою чергу, суб`єкт владних повноважень зобов`язаний дотримуватися принципу публічного права, тобто діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії (приймати рішення), не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що за наведених обставин звернення особи до суду з вимогою зобов`язати орган виконавчої влади прийняти підзаконний нормативно-правовий акт, сприймається як спосіб оминути законодавчу процедуру у межах реалізації компетенції єдиним законодавчим органом - Верховною Радою України, яка, будучи обраною народом України, уособлює його волю, а також оминути власне процедуру прийняття підзаконних актів, передбачену для Уряду.

Фактично звернення особи до суду у такому випадку є виявом нормотворчої ініціативи попри неналежність заявника до кола її суб`єктів, що в свою чергу ставить під сумнів забезпечення основних засад конституційного ладу держави в аспекті поділу влади на законодавчу, виконавчу і судову (стаття 6 Конституції України) та обов`язок державних органів діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (частина друга статті 19 Конституції України).

Аналогічні правові висновки містяться у постановах Верховного Суду від 19.08.2022 у справі № 160/4933/20 та від 12.09.2024 у справі №640/28111/20.

Як наслідок, судом першої інстанції обґрунтовано відмовлено у задоволенні позовних вимог.

З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо відсутності правових підстав для задоволення позовних вимог.

Інші доводи апелянтів, викладені в апеляційних скаргах, висновків суду першої інстанції не спростовують.

При цьому, колегія суддів звертає увагу на ті обставини, що відповідно до правил п.41 "Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень" обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а викладені в апеляційній скарзі доводи позицію суду першої інстанції не спростовують.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Приписи ст. 316 КАС України визначають, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 242-244, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Київського окружного адміністративного суду від 02 грудня 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Кабінету Міністрів України про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії залишити без задоволення.

Рішення Київського окружного адміністративного суду від 02 грудня 2025 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку і строки, визначені статтями 328, 329 КАС України.

Суддя-доповідач О. О. Беспалов

Суддя О. В. Епель

СуддяІ. О. Грибан

(Повний текст постанови складено 01.06.2026)