Постанова від 28 травня 2026 р. у справі №640/11900/21 — Шостий апеляційний адміністративний суд

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 640/11900/21 Суддя (судді) першої інстанції: Горбалінський Володимир Володимирович

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 травня 2026 року м. Київ

Колегія Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:

судді-доповідача Кузьменка В.В.,

суддів: Ганечко О.М., Василенко Я.М.,

розглянувши у порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Київській області, Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Київській області, Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в м. Києві, Міністерства внутрішніх справ України про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії, за апеляційною скаргою Головного управління Національної поліції в Київській області на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 04 листопада 2025 року,

В С Т А Н О В И Л А:

ОСОБА_1 звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Головного управління Національної поліції у Київській області, в якому просив:

- визнати протиправною бездіяльність та зобов`язати відповідача зарахувати позивачу до загального трудового стажу період роботи з травня 2008 року по вересень 2019 року, під час негласного залучення позивача на підставі угоди, на умовах конфіденційності, відповідними підрозділами органів внутрішніх справ МВС України та Національної поліції до виконання завдань оперативно-розшукової діяльності;

- зобов`язати Головне управління Національної поліції в Київській області надати позивачу належним чином оформлену довідку про зарахування до загального трудового стажу періоду роботи з травня 2008 року по вересень 2019 року, як результат негласного залучення позивача на підставі угоди, на умовах конфіденційності, відповідними підрозділами органів внутрішніх справ МВС України та

Законом України від 13.12.2022 №2825-IX "Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду" Окружний адміністративний суд міста Києва ліквідовано, утворено Київський міський окружний адміністративний суд із місцезнаходженням у місті Києві.

05.02.2025 на адресу Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшли матеріали адміністративної справи №640/11900/21.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 04 листопада 2025 року позов задоволено частково.

Визнано протиправною бездіяльність Головного управління Національної поліції в Київській області щодо невидачі довідки для зарахування до загального трудового стажу роботи ОСОБА_1 період його співробітництва з оперативними підрозділами у березні 2018 року та травні 2018 року, у зв`язку з виконанням такою особою завдань оперативно-розшукової діяльності.

Зобов`язано Головне управління Національної поліції в Київській області надати ОСОБА_1 належним чином оформлену довідку для зарахування до загального трудового стажу роботи ОСОБА_1 період його співробітництва з оперативними підрозділами у березні 2018 року та травні 2018 року, у зв`язку з виконанням такою особою завдань оперативно-розшукової діяльності.

У задоволенні інших позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням, відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції як таке, що ухвалене з порушенням норм матеріального і процесуального права, та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

Доводи апелянта обґрунтовані тим, що наявність в матеріалах справи доказів співробітництва ОСОБА_1 із оперативним підрозділом, встановлена судом першої інстанції при дослідженні матеріалів справи, за відсутності угоди про негласне залучення, на умовах конфіденційності не може бути самостійною підставою для задоволення даних вимог.

Виконуючи вимоги процесуального законодавства, колегія суддів ухвалила продовжити строк розгляду апеляційної скарги, згідно з положеннями ст. 309 Кодексу адміністративного судочинства України.

Розгляд справи проведено у порядку письмового провадження на підставі пункту 3 частини 1 статті 311 КАС України.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Згідно зі ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Згідно з ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Зазначене узгоджується з позицією, викладеною в п. 13.1 постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України «Про судове рішення в адміністративній справі» від 20.05.2013 № 7, відповідно до якого у разі часткового оскарження судового рішення суд апеляційної інстанції в описовій частині свого рішення повинен зазначити, в якій частині рішення суду першої інстанції не оскаржується, і при цьому не має права робити правові висновки щодо неоскарженої частини судового рішення.

Отже, оскільки відповідач у своїй апеляційній скарзі оскаржує судове рішення в частині задоволення позовних вимог, то колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що саме в цій частині перевіряється законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції.

У відповідності до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Як вбачається з матеріалів справи, 18.06.2020 позивач звернувся із заявою до Державного секретаря Міністерства внутрішніх справ України Тахтая Олексія Володимировича про надання довідки про зарахування до загального трудового стажу роботи у період негласного залучення його на підставі угоди на умовах конфіденційності відповідними підрозділами органів внутрішніх справ МВС України та Національної поліції до виконання завдань оперативно-розшукової діяльності, а саме часу роботи в:

- ГУБОЗ МВС України з травня 2008 року по листопад 2010 року;

- УБОЗ ГУМВС в м. Києві з листопада 2010 року по вересень 2011 року;

- УБОЗ ГУМВС в Київській області з жовтня 2011 року по травень 2015 року;

- УКР Головного управління Національної поліції в Київській області з червня 2015 року по вересень 2019 року,

а також відомості про відповідне грошове утримання протягом вищезазначеного (вищезгаданого) періоду.

Листом Головного управління Національної поліції в Київській області від 28.07.2020 року за № 536/109/01/13-2020 позивачу надано відповідь на його заяву та зазначено, що відповідно до пункту 4 статті 8 Закону України «Про державну таємницю», Зводу відомостей, що становлять державну таємницю, затвердженого наказом Служби безпеки України від 12.08.2005 № 440 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 17.08.2005 за №902/11182, до державної таємниці відноситься інформація про засоби, зміст, форми, методи і результати оперативно-розшукової, розвідувальної і контррозвідувальної діяльності, а також зміст матеріалів оперативно-розшукової діяльності, досудового розслідування та судочинства, тому надати інформацію, зазначену в запиті немає законних підстав.

Вважаючи, що відповідачем протиправно відмовлено у видачі довідки про зарахування до загального трудового стажу роботи у період негласного залучення його на підставі угоди на умовах конфіденційності відповідними підрозділами органів внутрішніх справ МВС України та Національної поліції до виконання завдань оперативно-розшукової діяльності, позивач звернувся із даною позовною заявою до суду.

Приймаючи рішення про часткове задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив, зокрема з того, що матеріали справи містять докази співробітництва ОСОБА_1 з оперативним підрозділом УКР Головного управління Національної поліції в Київській області за період березень 2018 року та травень 2018 року

Даючи правову оцінку фактичним обставинам справи, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції з огляду на таке.

Положеннями ч. 2 ст. 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з положеннями ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Частиною 1 ст. 19 Закону України «Про міліцію» встановлено, що форми і розміри грошового утримання працівників міліції встановлюються Кабінетом Міністрів України і повинні забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування якісного особового складу міліції, диференційовано враховувати характер і умови роботи, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності і компенсувати їх фізичні та інтелектуальні затрати.

Згідно ст. 5 Закону України «Про оперативно-розшукову діяльність», оперативно-розшукова діяльність здійснюється оперативними підрозділами. Зокрема Міністерства внутрішніх справ України - кримінальною, транспортною та спеціальною міліцією, спеціальними підрозділами по боротьбі з організованою злочинністю, забезпечення безпеки працівників суду, правоохоронних органів і учасників кримінального судочинства.

На працівників, які здійснюють оперативно-розшукову діяльність, поширюються гарантії правового і соціального захисту, передбачені законами України про ці органи. Працівникам, які здійснюють оперативно-розшукову діяльність, надаються додаткові пільги в питаннях соціально-побутового та фінансового забезпечення в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. (ст. 12 Закону України «Про оперативно-розшукову діяльність»).

Стаття 13 Закону України «Про оперативно-розшукову діяльність» визначає, що особа, яка залучається до виконання завдань оперативно-розшукової діяльності, перебуває під захистом держави. Співробітництво особи з оперативним підрозділом зараховується до її загального трудового стажу в разі укладення з нею трудової угоди. Якщо у зв`язку з виконанням такою особою завдань оперативно-розшукової діяльності настала її інвалідність або смерть, на неї поширюються пільги, передбачені у таких випадках для працівників оперативних підрозділів.

Представником ГУНП в Київській області було зроблено запит до управління режимного та технічного захисту інформації ГУНП в Київській області з метою отримання інформації про укладення угод між ГУНП в Київській області та ОСОБА_2 про залучення останнього до виконання завдань оперативно-розшукової діяльності.

Відповідно до листа УРТЗІ ГУНП в Київській області від 11.06.2021 №599/109/13-2021 надати інформацію не має можливості, оскільки запитувана інформація відноситься до державної таємниці, розголошення якої завдаватиме шкоди інтересам національної безпеки України.

Судом першої інстанції були витребувано докази співробітництва ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) з оперативним підрозділом: 1) ГУБОЗ МВС України - з травня 2008 року по листопад 2010 року; 2) УБОЗ ГУМВС в м. Києві - з листопада 2010 року по вересень 2011 року; 3) УБОЗ ГУМВС в Київській області - з жовтня 2011 року по травень 2015 року; лист УРТЗІ ГУНП в Київській області від 11.06.2021 №599/109/13-2021; докази співробітництва ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) з оперативним підрозділом УКР Головного управління Національної поліції в Київській області з червня 2015 року по вересень 2019 року.

На виконання ухвали Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 11.07.2025 року про витребування доказів було надано витребувані матеріали.

Зі змісту наданих до суду матеріалів встановлено співробітництво ОСОБА_1 з оперативним підрозділом УКР Головного управління Національної поліції в Київській області лише у період березня 2018 року та травень 2018 року, що підтверджується наданими до суду матеріалами та доказами.

Доказів співробітництва ОСОБА_1 з оперативними підрозділами ГУБОЗ МВС України, УБОЗ ГУМВС в м. Києві, УБОЗ ГУМВС в Київській області, УКР Головного управління Національної поліції в Київській області (за виключенням підтвердженого періоду) матеріали справи не містять.

Положеннями ст. 24 Закону №1058-IV визначено, що страховий стаж - це період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.

Згідно ст. 62 Закону №1788-ХІІ, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до статті 62 Закону №1788-XIIпостановою Кабінету Міністрів України №637від 12.08.1993 р. затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (далі Порядок №637).

Пунктами 1, 2 Порядку №637 визначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи за період до впровадження персоніфікованого обліку у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування (далі - персоніфікований облік), є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній стаж роботи встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. Документи можуть бути подані в електронному вигляді з накладенням електронного підпису, що базується на кваліфікованому сертифікаті електронного підпису. Документи, визначені цим Порядком, є підставою для внесення відомостей до частини персональної електронної облікової картки в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, що відображає трудову діяльність застрахованої особи, в тому числі за період до 1 січня 2004 року. У разі коли документи про стаж роботи не збереглися, підтвердження стажу роботи здійснюється органами Пенсійного фонду України на підставі показань свідків.

Враховуючи викладене колегія суддів зазначає, що оскільки матеріали справи містять докази співробітництва ОСОБА_1 з оперативним підрозділом УКР Головного управління Національної поліції в Київській області за період березень 2018 року та травень 2018 року, то суд першої інстанції цілком обґрунтовано визнав протиправною бездіяльність Головного управління Національної поліції в Київській області щодо невидачі довідки для зарахування до загального трудового стажу роботи ОСОБА_1 період його співробітництва з оперативними підрозділами у березні 2018 року та травні 2018 року, у зв`язку з виконанням такою особою завдань оперативно-розшукової діяльності, та зобов`язав Головне управління Національної поліції в Київській області надати ОСОБА_1 належним чином оформлену довідку для зарахування до загального трудового стажу роботи ОСОБА_1 період його співробітництва з оперативними підрозділами у березні 2018 року та травні 2018 року, у зв`язку з виконанням такою особою завдань оперативно-розшукової діяльності.

Відповідно до ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Згідно ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна, довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 ст. 77 КАС України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідачем всупереч ч. 2 ст. 77 КАС України не обґрунтовано правомірність вимог апеляційної скарги та не спростовано вірність висновків суду першої інстанції.

Колегія суддів також вказує, що апеляційна скарга не містить суттєво інших обґрунтувань, ніж ті, які були зазначені у відзиві на позовну заяву, з урахуванням яких, суд першої інстанції вже надав оцінку встановленим обставинам справи.

Належних обґрунтувань неправильного застосування норм матеріального права чи порушень норм процесуального права апеляційна скарга відповідача не містить.

Доказів, які б відповідали вимогам ст.ст. 73 - 76 КАС України, та спростовували зазначені вище мотиви або підтверджували відсутність підстав для часткового задоволення позову апелянтом до суду апеляційної інстанції не надано.

Інші доводи апеляційної скарги не заслуговують на увагу, оскільки не спростовують висновки суду першої інстанцій.

Згідно з п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд, що і вчинено судом у даній справі.

Таким чином, враховуючи вищенаведене у сукупності, беручи до уваги при цьому кожен аргумент, викладений учасниками справи, рішення суду першої інстанції у цій справі є законним та обґрунтованим і не підлягає скасуванню, оскільки суд, у відповідності з нормами матеріального права та при дотриманні норм процесуального права ухвалив рішення повно і всебічно з`ясувавши обставини справи.

Керуючись ст.ст. 242, 308, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України,

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції в Київській області на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 04 листопада 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Київській області, Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Київській області, Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в м. Києві, Міністерства внутрішніх справ України про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії - залишити без задоволення.

Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 04 листопада 2025 року - залишити без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Суддя-доповідач: В. В. Кузьменко

Судді: О.М. Ганечко

Я. М. Василенко