Постанова від 01 червня 2026 р. у справі №491/520/26 — Ананьївський районний суд Одеської області

Справа № 491/520/26

Провадження № 3/491/181/26

ПОСТАНОВА

іменем України

02 червня 2026 року м. Ананьїв

Суддя Ананьївського районного суду Одеської області Желясков Олег Олександрович, розглянувши справу про адміністративне правопорушення, яка надійшла від Сектору поліцейської діяльності № 1 відділу поліції № 1 Подільського РУП ГУНП в Одеській області про притягнення до адміністративної відповідальності за ст. 173 КУпАП ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ; уродженця с. Жовтневе Болградського району Одеської області; паспорт громадянина України серії НОМЕР_1 , виданий 19 травня 2000 року Болградським РВ УМВС України в Одеській області; місце проживання зареєстровано за адресою: АДРЕСА_1 ; проживає за адресою: АДРЕСА_2 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_2 , не працює, відповідно до витягу з ІКС «ІПНП», доданого до протоколу про адміністративне правопорушення, протягом року до адміністративної відповідальності не притягувався,

ВСТАНОВИВ:

20 травня 2026 року працівником поліції складено протокол про адміністративне правопорушення серії ВАД № 759123 стосовно ОСОБА_1 за ч. 3 ст. 154 КУпАП.

Згідно вказаного протоколу 08 травня 2026 року біля 10:30 години собака породи «Алабай», віком 4 роки, білого кольору з чорними плями на кличку «Вулкан», яка належить ОСОБА_1 , по вул. Слобідська в с. Коханівка задушила козеня, віком 2 місяці, яке належало ОСОБА_2 .

Розгляд адміністративної справи було призначено на 02 травня 2026 року та на дату, визначену в протоколі про адміністративне правопорушення, ОСОБА_1 до суду на розгляд справи не прибув, причини неприбуття не повідомив.

Вирішуючи питання щодо можливості розгляду справи у відсутність особи, суд виходить з наступного.

Частиною другою статті 268 КУпАП визначено вичерпний перелік справ про адміністративні правопорушення, розгляд яких відбувається за обов`язковою присутністю особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Справи про адміністративні правопорушення, передбачені, зокрема, ч. 3 ст. 154 КУпАП, не входять до переліку справ, при розгляді яких присутність особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, є обов`язковою.

Суд бере до уваги той факт, що ОСОБА_1 достеменно відомо про складення відносно нього протоколу про адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 154 КУпАП (а.с.4), та він ознайомлений з датою та місцем його розгляду, оскільки відомості про це містяться у відповідній графі протоколу, з яким ОСОБА_1 ознайомлений під особистий підпис та копію якого отримав.

Крім того, відомості про дати та час судових засідань знаходяться у вільному доступі та з ними можливо ознайомитись на офіційному вебпорталі судової влади в мережі Інтернет за вебадресою: http://court.gov.ua/sud1501/gromadyanam/csz.

Між тим, станом на 02 червня 2026 року від ОСОБА_1 будь-яких заяв або клопотань, в тому числі про відкладення розгляду справи, не надходило.

Суд також враховує практику Європейського суду з прав людини, зокрема, в рішенні від 03 квітня 2008 року у справі «Пономарьов проти України» суд зробив висновок про те, що сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.

Європейський суд з прав людини неодноразово висловлював позицію, з якою відкладення розгляду має бути з об`єктивних причин і не суперечити дотриманню розгляду справи у розумні строки. Так, в рішенні у справі «Цихановський проти України» суд зазначив, що саме національні суди мають створювати умови для того, щоб судове провадження було швидким та ефективним. Зокрема, національні суди мають вирішувати чи відкласти судове засідання за клопотанням сторін, а також чи вживати якісь дії щодо сторін, чия поведінка спричинила невиправдані затримки у провадженні. Аналогічну позицію було висловлено в рішеннях Європейського суду з прав людини «Смірнова проти України» та «Карнаушенко проти України».

Також суд враховує позицію Верховного Суду, яка міститься в пункті 34 постанови від 12 березня 2019 року у справі № 910/9836/18, де зазначено, що вжиття заходів для прискорення процедури розгляду є обов`язком не тільки для держави, а й в осіб, які беруть участь у справі. Так, Європейський суд з прав людини в рішенні від 07 липня 1989 року у справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії» зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватись від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Основною умовою відкладення розгляду справи є - не відсутність в судовому засіданні сторони по справі, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Подальше відкладення розгляду справи нівелюватиме завдання КУпАП, яким є охорона конституційного ладу України, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян в дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов`язків, відповідальності перед суспільством (стаття 1 КУпАП). Розгляд справи в розумні строки, з одного боку, забезпечує можливість своєчасного відновлення прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, у випадку необґрунтованості та безпідставності провадження у справі стосовно неї, а з іншого - своєчасне вжиття заходів, спрямованих на запобігання іншим правопорушенням, у випадку наявності підстав застосування адміністративного стягнення з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття (стаття 23 КУпАП). В будь-якому випадку відповідні дії мають бути вчинені своєчасно, з метою недопущення негативних наслідків, пов`язаних із тривалим розглядом справи та не вирішенням її по суті.

З огляду на обставини, суд вважає за можливе розглянути справу без участі особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, на підставі наявних документів, доданих до протоколу про адміністративне правопорушення.

Дослідивши відомості, викладені в протоколі про адміністративне правопорушення і додані до нього матеріали, оцінивши наявні у справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю, вирішуючи справу, суд виходить з наступного.

Відповідно до статті 278 КУпАП орган (посадова особа) при підготовці до розгляду справи про адміністративне правопорушення вирішує, зокрема, таке питання чи належить до його компетенції розгляд даної справи.

Відповідно до Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо імплементації положень деяких міжнародних угод та директив Європейського Союзу у сфері охорони тваринного та рослинного світу» від 15 липня 2021 року № 1684-ІХ (далі - Закон №1684-ІХ) стаття 154 КУпАП викладена в новій редакції. Зокрема, статтю 154 КУпАП доповнено частиною третьою. Дана стаття в редакції вказаного Закону введена в дію з 08 листопада 2021 року.

Статтею 221 КУпАП встановлено вичерпний перелік справ про адміністративні правопорушення, які розглядаються суддями районних, районних у місті, міських чи міськрайонних судів.

Так, судді районних, районних у місті, міських чи міськрайонних судів розглядають справи про адміністративні правопорушення, передбачені, зокрема, частиною другою статті 154 КУпАП.

В свою чергу, підвідомчість справ про адміністративні правопорушення, передбачені частиною першою статті 154 КУпАП, віднесена до адміністративних комісій при виконавчих органах міських рад. А от підвідомчість справ про адміністративні правопорушення, передбачені частиною третьою статті 154 КУпАП, даним Кодексом не передбачена.

Отже наразі, ні Законом № 1684-ІХ, ні будь-яким іншим законом, не внесені відповідні зміни щодо компетенції органів, уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення, передбачені статтею 154 КУпАП, а тому розгляд справ про адміністративні правопорушення за ч. 3 ст. 154 КУпАП наразі чітко не віднесений до компетенції будь-якого органу.

З огляду на вищезазначене, приймаючи рішення щодо розгляду даної справи, суд враховує правову позицію Одеського апеляційного суду, який у своїх постановах виснував, що справи про адміністративне правопорушення, передбачені ч. 3 ст. 154 КУпАП, мають розглядатися суддями відповідних районних, районних у місті, міських чи міськрайонних судів у порядку, визначеному КУпАП (див., зокрема, постанови від 28 травня 2025 року у справі № 947/37047/24 (провадження № 33/813/970/25), від 16 січня 2026 року у справі № 947/44203/25 (провадження № 33/813/197/26).

Згідно з статтею 7 КУпАП ніхто не може бути підданим заходу впливу у зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставі і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюються на основі суворого додержання законності.

Згідно статті 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Відповідно до статті 251 КУпАП доказами у справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.

Отже, притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за наявності факту адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.

За приписами статті 252 КУпАП оцінка доказів здійснюється органом (посадовою особою) за своїм внутрішнім переконанням, яке повинно ґрунтуватися на всебічному, повному та об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Відповідно до статті 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до частини першої статті 254 КУпАП про вчинення адміністративного правопорушення складається протокол уповноваженими на те посадовою особою або представником громадської організації чи органу громадської самодіяльності.

Диспозиція частини третьої статті 154 КУпАП передбачає відповідальність за дії, передбачені частиною першою цієї статті, що спричинили заподіяння шкоди здоров`ю людини або її майну.

Так, диспозицією частини першої статті 154 КУпАП встановлена відповідальність за утримання собак і котів у місцях, де це заборонено відповідними правилами, утримання незареєстрованих собак, приведення їх у громадські місця, вигулювання собак без повідків та намордників (крім собак, породи яких не внесені до Переліку небезпечних порід собак) чи в не відведених для цього місцях, а також неприбирання власником тварини її екскрементів під час перебування тварини у громадському місці (крім вигулювання у спеціально відведених для цього місцях).

У той же час диспозиція статті 154 КУпАП, є частково бланкетною правовою нормою, тобто нормою, яка лише описує загальний зміст правопорушення, а для повного визначення його певних ознак відсилає до інших галузей права, зокрема в частині правил утримання собак і котів у місцях, де це заборонено відповідними правилами, утримання незареєстрованих собак, приведення їх у громадські місця, вигул собак без повідків та намордників (крім собак, породи яких не внесені до Переліку небезпечних порід собак).

Конкретизований зміст бланктеної диспозиції передбачає деталізацію відповідних положень інших нормативно-правових актів, що наповнює норму більш конкретним змістом, для встановлення саме тих ознак, які мають значення для правової кваліфікації.

Так, відповідно до статті 3 Закону України «Про захист тварин від жорстокого поводження» сфера дії цього Закону поширюється на відносини, що виникають у зв`язку з утриманням тварин та поводженням із ними фізичних та юридичних осіб, встановлені основні принципи захисту тварин від жорстокого поводження, а саме поводження з тваринами ґрунтується на таких принципах, як утримання і поводження з домашніми тваринами без мети заподіяння шкоди як оточуючим, так і самій тварині.

Відповідно до положень статті 9 Закону України «Про захист тварин від жорстокого поводження» дозволяється утримувати домашніх тварин у вільному вигулі на ізольованій території, добре огородженій території (в ізольованому приміщенні) на прив`язі або без неї. Особи, які утримують домашніх тварин, мають право з`являтися з ними поза місцями їх постійного утримання (супроводжувати їх). При цьому, особа, яка супроводжує тварину, зобов`язана забезпечити, зокрема, безпеку оточуючих людей і тварин, а також майна від заподіяння шкоди супроводжуваною домашньою твариною. При супроводженні домашніх тварин не допускається залишати їх без нагляду.

Фізичні та юридичні особи, які утримують домашніх тварин, зобов`язані не допускати порушень прав і законних інтересів інших фізичних і юридичних осіб та не створювати загрози безпеці людей, а також інших тварин.

Також, статтею 9 передбачено, що правила утримання домашніх тварин установлюються органами місцевого самоврядування.

Статтею 12 Закону України «Про захист тварин від жорстокого поводження» визначено особливості права власності та інших речових прав на тварин, зокрема передбачено, що шкода, заподіяна особі або майну фізичної особи, а також шкода, заподіяна майну юридичної особи твариною, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її утримує.

У протоколі про адміністративне правопорушення відсутні будь-які посилання на такі правила, а саме який пункт (розділ) цих правил був порушений.

Як вбачається з матеріалів справи про адміністративне правопорушення, особою, яка склала протокол про адміністративне правопорушення, не було належним чином встановлено, чи є особа, щодо якої складено протокол про адміністративне правопорушення, власником тварини, яка підлягає конфіскації, що само по собі виключає можливість застосування санкції статті щодо конфіскації собак.

Положеннями статті 2655 КУпАПпередбачено, що за наявності підстав вважати, що власником тварини вчинено порушення, за яке відповідно до цього Кодексу може бути накладено адміністративне стягнення у вигляді конфіскації тварини, особа, уповноважена на складання протоколу про адміністративні правопорушення відповідно до статтей 881, 89 та 154 цього Кодексу, тимчасово вилучає тварину до набрання законної сили постановою у справі про адміністративне правопорушення. Про тимчасове вилучення тварини складається протокол або робиться запис у протоколі про адміністративне правопорушення.

Порядок тимчасового вилучення тварин визначається Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до пунктів 4-6, 18 Порядку тимчасового вилучення тварин у справах про адміністративні правопорушення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 вересня 2023 року № 1010, тимчасове вилучення тварини здійснюється не пізніше наступного дня після виявлення адміністративного правопорушення.

Уповноважена особа складає протокол про тимчасове вилучення тварин за формою згідно з додатком 1 або робить запис у протоколі про адміністративне правопорушення, в якому зазначає біологічний вид, породу, приблизний вік, стать, зовнішній вигляд та інші індивідуалізуючі ознаки вилученої тварини.

Фіксація уповноваженою особою факту тимчасового вилучення тварини в режимі фотозйомки (відеозапису) здійснюється за наявної технічної можливості. Зображення чи відеозапис (за наявності) долучаються до матеріалів справи про адміністративне правопорушення.

За результатами розгляду справи про адміністративне правопорушення тварини в установленому порядку конфіскуються або повертаються власнику.

Разом із тим, матеріали справи не містять відомостей про тимчасове вилучення собаки.

Відповідно до диспозиції частини третьої статті 154 КУпАПобов`язковим елементом даного адміністративного правопорушення є спричинення заподіянню шкоди здоров`ю людини або її майну.

В протоколі про адміністративне правопорушення серії ВАД № 759123 від 20 травня 2026 року при викладенні суті вчиненого адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст.154 КУпАП, в графі «правопорушенням заподіяно матеріальну шкоду» зазначено «встановлюється».

В матеріалах справи відсутні будь які докази, що внаслідок дій собакиспричинено заподіяння шкоди здоров`ю або її майну потерпілому ОСОБА_2 , що виключає склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 154 КУпАП.

Відповідно до статті 62 Конституції України, ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину; обвинувачення не може ґрунтуватись на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях, а усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Відповідно до пункту 39 постанови Верховного Суду від 08 липня 2020 у справі №463/1352/16-а в силу принципу презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, всі сумніви щодо події порушення та винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведена подія та вина особи мають бути прирівняні до доведеної невинуватості цієї особи.

Згідно з пунктом 4 Рішення Конституційного Суду України від 22 грудня 2010 року № 23-рп/2010 конституційний принцип правової держави передбачає встановлення правопорядку, який повинен гарантувати кожному утвердження і забезпечення прав і свобод людини (статті 1, 3, частина друга статті 19 Основного Закону України). Конституція України визначає основні права і свободи людини і громадянина та гарантії їх дотримання і захисту, зокрема: ... юридична відповідальність особи має індивідуальний характер (частина друга статті 61); обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях; усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь (частина третя статті 62); конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України (частина перша статті 64).

У відповідності до пункту 4.1 вказаного рішення, Конституційний Суд України дійшов висновку, що адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до адміністративної відповідальності ґрунтуються на конституційних принципах та правових презумпціях, які зумовлені визнанням і дією принципу верховенства права в Україні.

Отже, фактичні дані або будь-які інші докази, одержані в незаконний спосіб, а саме: з порушенням конституційних прав і свобод людини і громадянина; з порушенням встановлених законом порядку, засобів, джерел отримання фактичних даних; не уповноваженою на те особою тощо є неналежними доказами.

Згідно пункту 1 частини першої статті 247 КУпАП провадження у справі про адміністративне правопорушення закривається, у разі відсутності події і складу адміністративного правопорушення.

З огляду на встановлені обставини, суд доходить висновку, що в діях ОСОБА_1 відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 154 КУпАП, а тому, провадження у справі підлягає закриттю на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП.

З урахуванням приписів статті 401 КУпАП, у разі закриття провадження у справі, судовий збір не стягується.

На підставі викладеного, керуючись статтями 401, 154, 247 ч. 1 п. 1, 283 284 КУпАП, суд

ПОСТАНОВИВ:

Провадження у справі про адміністративне правопорушення за протоколом про адміністративне правопорушення від 20 травня 2026 року серії ВАД № 759123 за фактом вчинення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ; уродженця с. Жовтневе Болградського району Одеської області; паспорт громадянина України серії НОМЕР_1 , виданий 19 травня 2000 року Болградським РВ УМВС України в Одеській області; місце проживання зареєстровано за адресою: АДРЕСА_1 ; проживає за адресою: АДРЕСА_2 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_2 , адміністративного правопорушення передбаченого ч. 3 ст. 154 КУпАП,закрити на підставі пункту 1 частини першої статті 247 КУпАП у зв`язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення.

Згідно частини першої статті 294 КУпАП постанова судді набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги та згідно частини другої статті 294 КУпАП може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення постанови особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником, а також прокурором у випадках, передбачених частиною п`ятою статті 7 та частиною першою статті 287 цього Кодексу. Апеляційна скарга, подана після закінчення цього строку, повертається апеляційним судом особі, яка її подала, якщо вона не заявляє клопотання про поновлення цього строку, а також якщо у поновленні строку відмовлено.

Апеляційна скарга подається до відповідного апеляційного суду через місцевий суд, який виніс постанову.

Копію цієї постанови вручити ОСОБА_1 в порядку, встановленому частинами першою, третьою статті 285 КУПАП.

Суддя О.О. Желясков

Постанова суду набрала законної сили «_____» __________________ 20____ року.