Постанова від 01 червня 2026 р. у справі №400/12591/25 — П'ятий апеляційний адміністративний суд

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

————————————————————————

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 червня 2026 р.м. ОдесаСправа № 400/12591/25

Перша інстанція: суддя Дерев`янко Л.Л.

Колегія суддів П`ятого апеляційного адміністративного суду

у складі: головуючої судді – Шевчук О.А.,

суддів: Бойка А.В., Тарновецький І.І.

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 23 лютого 2026 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИЛА:

У листопаді 2025 року ОСОБА_1 звернулась до суду першої інстанції із позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області в якому просить:

- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області від 25.08.2025 №143250023949;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України Миколаївській області зарахувати ОСОБА_1 до страхового стажу всі періоди роботи згідно записів трудової книжки серії НОМЕР_1 від 07.04.1983;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії за віком.

Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 23 лютого 2026 року позов задоволено частково.

Визнано протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області від 25.08.2025 №143250023949.

Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України Івано-Франківській області зарахувати ОСОБА_1 до страхового стажу періоди роботи згідно записів трудової книжки серії НОМЕР_1 від 07.04.1983, здійснених в період з 07.04.1983 по 01.09.2008, з 07.10.2009 по 31.12.2009.

Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 17.08.2025 про призначення пенсії за віком.

В іншій частині позову відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, Головне управління Пенсійного фонду України Івано-Франківській області надали апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нову постанову по справі, якою у задоволенні позову відмовити.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначається, що за результатами розгляду документів, доданих до заяви, до страхового стажу не враховано періоди роботи згідно записів трудової книжки серії НОМЕР_1 від 07.04.1983, оскільки титульний аркуш трудової книжки не засвідчено печаткою організації яка вперше заповнювала трудову книжку, чим порушено п. 2.11 Інструкції про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах і організаціях, яка затверджена постановою Держкомпраці СРСР від 20.06.1974 № 162.

Апелянт звертає увагу, що вказані вище відомості є суттєвими для зарахування певного періоду роботи до страхового стажу позивача.

Висновки суду першої інстанції про те, що відповідальність за порядок ведення трудових книжок лежить на роботодавцю є необґрунтованими, оскільки суд не врахував, що і позивач також повинен докласти певних зусиль для підтвердження наявного стажу роботи для призначення пенсії. Тому, враховуючи вищезазначене, апелянт вважає, що оскаржуване рішення є необґрунтованим та таким, що підлягає скасуванню.

Позивачем відзив на апеляційну скаргу до суду апеляційної інстанції не подано.

Відповідно до частини 1 статті 311 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що 17.08.2025 позивач звернулася з заявою для призначення пенсії за віком.

З урахуванням Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", затвердженого постановою Правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 р. № 22-1 (далі Порядок № 22-1), органом, що приймав рішення за заявою позивача, визначено відповідача 1.

Розглянувши подані заявником документи Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області 25.08.2025 прийняло рішення № 143250023934 про відмову в призначенні пенсії. За висновком органу Пенсійного фонду України у позивача відсутнє право на призначення пенсії за віком в зв`язку з відсутністю необхідного стажу. До страхового стажу не зараховано періоди роботи згідно трудовою книжкою НОМЕР_1 від 07.04.1983, оскільки титульна сторінка трудової книжки не завірена печаткою організації, яка вперше заповнювала трудову книжку.

Листом від 20.09.2025 Головне управління Пенсійного фонду України Миколаївській області повідомило позивачку, що до її страхового стажу, що дає право на пенсію, не зараховано періоди трудової діяльності з 07.04.1983 по 01.09.2008, з 07.10.2009 по 31.12.2009 в зв`язку з зазначеним вище недоліком трудової книжки і запропонував надати підтверджуючі довідки.

В матеріалах справи є копія трудової книжки серія НОМЕР_2 від 07.04.1983. На титульному аркуші цієї трудової книжки міститься відомості про прізвище, ім`я, по-батькові, позивачки, дата її народження, дата заповнення: 07.04.1983, підпис особи, яка заповнила титульний аркуш. Також на титульній сторінці є запис про зміну прізвища позивачки і запис, яким завірено виправлення в даті народження. Останні два записи завірені підписами і печатками.

Відповідно до записів в трудовій книжці щодо трудової діяльності у період з 07.04.1983 по 13.06.1984 позивачка працювала Об`єднання ресторанів та кафе, з 18.06.1984 по 28.11.1990 – в Миколаївській філії НДІ ДАР, з 03.11.1995 по 01.09.2008 проходила військову службу по контракту в Службі безпеки України. В період з 07.10.2009 по 03.07.2010 відповідно до запису в трудовій книжці позивачка отримувала допомогу по безробіттю.

18.07.2024 позивачка отримала довідку трудового архіву Миколаївської місткої ради, якою повідомлено, що документи з особового складу Об`єднання ресторанів та кафе на зберігання не надходили, довідку про підтвердження трудового стажу за період з 1983-1984 роки надати неможливо.

Управління Служби безпеки України в Миколаївській області листом від 24.07.2024 надало довідку про заробітну плату позивачки за період до введення персоніфікованих відомостей - з листопада 1995 року по грудень 2000 року.

Вважаючи неправомірною відмову Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області у призначенні пенсії за віком, позивачка звернулась до суду.

Вирішуючи спір суд першої інстанції дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позову та зазначив, що законодавцем покладено обов`язок ведення трудових книжок на адміністрацію підприємств, тому її не належне ведення не може позбавити позивача права на включення періодів роботи до його страхового стажу і на отримання пенсії з його врахуванням, тому недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для робітника, а отже, й не може впливати на його особисті права.

В свою чергу, суд дійшов висновку, що належним способом захисту порушеного права, з урахуванням дискреційних повноважень пенсійного органу на прийняття рішення про призначення та перерахунку пенсії, є зобов`язання Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області повторно розглянути заяву позивача про призначення пенсії за віком.

Перевіривши матеріали справи, правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Відповідно до частини 1 статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

За такого правового регулювання, колегія суддів переглядає висновки суду першої інстанції тільки в межах доводів апеляційної скарги та не вступає в обговорення та оцінку судового рішення суду першої інстанції, в тій частині, яка не оскаржена.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел визначаються Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 року № 1058-IV (далі - Закон № 1058-IV).

Статтею 8 Закону № 1058-IV передбачено право громадян України на отримання пенсійних виплат та соціальних послуг.

За змістом частини 1 статті 8 Закону № 1058-IV право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають, зокрема, громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані особами з інвалідністю в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб члени їхніх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом (п. 1).

В силу приписів частини 1 статті 9 Закону № 1058-IV відповідно до цього Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв`язку з втратою годувальника.

Відповідно до частини 1 статті 26 Закону № 1058 право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу: - з 1 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року не менше 31 року.

Наявність страхового стажу, передбаченого частинами 1-3 цієї статті, який дає право на призначення пенсії за віком, визначається на дату досягнення особою відповідного віку і не залежить від наявності страхового стажу на дату звернення за призначенням пенсії (абз. 2 ч. 4 ст. 26 Закону № 1058-IV).

Відповідно до частин 1, 4 статті 24 Закону № 1058-IV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.

До впровадження системи персоніфікованого обліку порядок обчислення страхового стажу визначався Законом України «Про пенсійне забезпечення» № 1788-XII (далі – Закон № 1788-XII).

Статтею 62 Закону № 1788-XII передбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до статті 48 Кодексу законів про працю України трудова книжка є основним документом про трудову діяльність робітника. Трудові книжки ведуться на всіх робітників, які працюють на підприємстві, в установі, організації понад п`ять днів, у тому числі на сезонних і тимчасових працівників.

Слід зазначити, що відповідно до п.1 Порядку №637, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби або навчання, а також архівними установами.

Пунктами 3 та 20 зазначеного Порядку регламентовано, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи чи містяться неправильні або ж неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, що наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

У тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників (Додаток №5). У довідці повинно бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, до якого включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка.

Отже, системний аналіз вказаних правових норм беззаперечно вказує на те, що законодавством України встановлено пріоритетність записів у трудовій книжці перед відомостями у первинних документах. Проте, якщо у трудовій книжці не зазначені відомості про умови праці та характер виконуваної роботи, то для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.

Тобто, надання уточнюючої довідки підприємства, установи або організації необхідне у двох випадках: за відсутності трудової книжки як такої, або ж необхідних записів у ній, які визначають право на пільгове пенсійне забезпечення.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 20.02.2018р. у справі №234/13910/17, від 07.03.2018р. у справі №233/2084/17, від 04.03.2020р. у справі №367/945/17, від 27.04.2020р. у справі №367/4230/17 та від 23.09.2021р. у справі №227/4273/16-а.

До матеріалів даної справи долучено копію трудової книжки ОСОБА_1 серії НОМЕР_1 від 07.04.1989 року, яка, як вірно встановлено судом першої інстанції, у спірні періоди містить наступні записи, зокрема: у період з 07.04.1983 по 13.06.1984 позивачка працювала Об`єднання ресторанів та кафе, з 18.06.1984 по 28.11.1990 – в Миколаївській філії НДІ ДАР, з 03.11.1995 по 01.09.2008 проходила військову службу по контракту в Службі безпеки України. В період з 07.10.2009 по 03.07.2010 відповідно до запису в трудовій книжці позивачка отримувала допомогу по безробіттю.

Також судом встановлено, що титульна сторінка трудової книжки дійсно не завірена печаткою організації, яка вперше заповнювала трудову книжку, що фактично стало підставою для не врахування відповідачем періодів роботи, які дають право на призначення пенсії за віком, а саме періоди роботи позивачки в Об`єднання ресторанів та кафе, в Миколаївській філії НДІ ДАР, період військової служби по контракту в Службі безпеки України, період отримання допомогу по безробіттю.

Разом з тим, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції та зазначає, що на особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці.

Працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення документів на підприємстві, неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки чи іншої документації з вини адміністрації підприємства, відтак вказані обставини не можуть бути підставою для позбавлення мене конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань з призначення пенсії за віком.

При цьому, орган, що призначає пенсію, має право вимагати від підприємств, установ та організацій, фізичних осіб дооформлення у тримісячний строк з дня подання заяви прийнятих і подання додаткових документів, передбачених законодавством, а також перевіряти обґрунтованість їх видачі, однак, матеріали справи не містять доказів вчинення відповідачем таких дій, спрямованих на отримання відомостей, додаткових документів, на підставі яких можна було б додатково підтвердити страховий стаж позивача.

Таким чином, недоліки щодо заповнення трудової книжки не можуть бути підставою для неврахування відповідних періодів роботи для обрахунку стажу при призначенні пенсії та позбавляти позивачку конституційного права на соціальний захист та вирішення питання призначення пенсії. Підставою для призначення пенсії за віком є відповідний стаж роботи, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні трудової книжки.

Повторюючись, колегія суддів звертає увагу на те, що трудова книжка позивача містить дані про періоди трудової діяльності, а сумніви апелянта щодо можливості зарахування цих періодів робіт до страхового стражу не знайшли свого обґрунтованого підтвердження.

В свою чергу, відповідач не надано доказів, які б підтверджували той факт, що ним вчинялись певні дії щодо здійснення зустрічної перевірки первинних документів для підтвердження спірного періоду, а також доказів того, що позивач не виконував трудові обов`язки у спірний період або що вказаний період не відповідає дійсності.

У зв`язку із чим, колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції про те, що доводи відповідача про відсутність правових підстав для зарахування спірного періоду робіт позивачки до страхового стажу є необґрунтованими та не відповідають законодавству, що регулює спірні правовідносини.

Колегія суддів враховує, що судом не встановлено недостовірності або інших ознак юридичної дефектності трудової книжки позивача, а тому на переконання суду її належить розглядати як належний та допустимий доказ у справі.

Отже, доводи апеляційної скарги Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області не спростовують правильність висновку суду першої інстанції про задоволення позову, тому підстав для задоволення апеляційної скарги відповідача та скасування рішення суду колегія суддів не вбачає.

Слід констатувати, що доводи апеляційної скарги правильність висновків суду першої інстанції не спростовують та не містять аргументів, яким би не була надана правова оцінка судом першої інстанції. Будь-яких інших доводів, які б могли свідчити про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права або порушення норм процесуального права, апеляційна скарга не містить.

Відповідно до вимог статті 316 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги, якщо суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін.

Оскільки суд першої інстанції порушень матеріального і процесуального права при вирішенні справи не допустив, а наведені в скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують, колегія суддів вважає, що підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування судового рішення відсутні.

Керуючись ст. ст. 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, колегія суддів,-

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області – залишити без задоволення.

Рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 23 лютого 2026 року – залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню в касаційному порядку до Верховного Суду не підлягає, за винятком випадків, перелічених у пункті 2 частини 5 статті 328 КАС України

Головуюча суддя О. А. Шевчук

суддя А. В. Бойко

суддя І. І. Тарновецький