Постанова від 01 червня 2026 р. у справі №420/33659/25 — П'ятий апеляційний адміністративний суд

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

————————————————————————

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 червня 2026 р.м. ОдесаСправа № 420/33659/25

Головуючий в 1 інстанції: Скупінська О. В.

Місце ухвалення: м. Одеса

Колегія суддів П`ятого апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого – Лук`янчук О.В.

суддів – Бітова А.І.

– Ступакової І.Г.

розглянувши в порядку письмового провадження в м. Одесі адміністративну справу за апеляційними скаргами ОСОБА_1 , Південного квартирно-експлуатаційного управління на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 16 березня 2026 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Південного квартирно-експлуатаційного управління Сил логістики Збройних Сил України про визнання протиправною бездіяльність та зобов`язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И Л А:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом Південного квартирно-експлуатаційного управління Сил логістики Збройних Сил України, в якому просить:

1. Визнати протиправними дії Південного квартирно-експлуатаційного управління Сил логістики Збройних Сил України, які виразились у відмові провести перерахунок грошового забезпечення (враховуючи додаткові щомісячні та одноразові його види) за період з 1 травня по 5 липня 2025 року, відповідно до вимог статті 9 Закону України від 20.12.1991 року № 2011-ХІІ “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей”, з урахуванням положень постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 року № 704 “Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб”, з визначенням розмірів посадового окладу і окладу за військовим званням шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2025 року (3028,00 грн.), на відповідний тарифний коефіцієнт, та здійснити виплату донарахованих сум;

2. Визнати протиправними дії Південного квартирно-експлуатаційного управління Сил логістики Збройних Сил України, які виразились у відмові провести перерахунок та виплату грошової компенсації за 65 календарних днів невикористаної щорічної основної відпустки: за 2023 рік – 8 днів, 2024 рік – 25 днів та за 2025 рік - 32 дні, виходячи з грошового забезпечення, нарахованого відповідно до вимог статті 9 Закону України від 20.12.1991 року № 2011-ХІІ “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей”, 3 урахуванням положень постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 року № 704 “Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб”, з визначенням розмірів посадового окладу і окладу за військовим званням шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2025 року (3028,00 грн.), на відповідний тарифний коефіцієнт, з урахуванням виплачених сум;

3. Визнати протиправними дії Південного квартирно-експлуатаційного управління Сил логістики Збройних Сил України, які виразились у відмові провести перерахунок та виплату мені вихідної допомоги при звільненні, виходячи з грошового забезпечення, нарахованого відповідно до вимог статті 9 Закону України від 20.12.1991 року № 2011-ХІІ “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей”, з урахуванням положень постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 року № 704 “Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб”, з визначенням розмірів посадового окладу і окладу за військовим званням шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2025 року (3028,00 грн.), на відповідний тарифний коефіцієнт, та здійснити виплату донарахованих сум;

4. Зобов`язати Південне квартирно-експлуатаційне управління Сил логістики Збройних Сил України провести перерахунок мого грошового забезпечення (враховуючи додаткові щомісячні та одноразові його види) за період з 1 травня по 5 липня 2025 року, відповідно до вимог статті 9 Закону України від 20.12.1991 року № 2011-ХІІ “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей”, з урахуванням положень постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 року № 704 “Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб”, 3 визначенням розмірів посадового окладу і окладу за військовим званням шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2025 року (3028,00 грн.), на відповідний тарифний коефіцієнт, та здійснити виплату донарахованих сум;

5. Зобов`язати Південне квартирно-експлуатаційне управління Сил логістики Збройних Сил України провести перерахунок та виплату мені грошової компенсації за 65 календарних днів невикористаної щорічної основної відпустки: за 2023 рік - 8 днів, 2024 рік - 25 днів та за 2025 рік - 32 дні, виходячи з грошового забезпечення, нарахованого відповідно до вимог статті Закону України від 20.12.1991 року № 2011-ХІІ “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей”, з урахуванням положень постанови Кабінету 9 Міністрів України від 30.08.2017 року № 704 “Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб”, з визначенням розмірів посадового окладу і окладу за військовим званням шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2025 року (3028,00 грн.), на відповідний тарифний коефіцієнт, з урахуванням виплачених сум;

6. Зобов`язати Південне квартирно-експлуатаційне управління Сил логістики Збройних Сил України провести перерахунок та виплату мені вихідної допомоги при звільненні, виходячи з грошового забезпечення, нарахованого відповідно до вимог статті 9 Закону України від 20.12.1991 року № 2011-ХІІ “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей”, з урахуванням положень постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 року № 704 “Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб”, з визначенням розмірів посадового окладу і окладу за військовим званням шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2025 року (3028,00 грн.), на відповідний тарифний коефіцієнт, та здійснити виплату донарахованих сум.

В обґрунтування позову позивач зазначає, що ОСОБА_1 зазначив, що він з 26 вересня 2023 року по 29 січня 2025 року проходив військову службу в Одеському квартирно-експлуатаційному управлінні та з 30 січня по 5 липня 2025 року в Південному квартирно-експлуатаційному управлінні Сил логістики Збройних Сил України, що підтверджується витягами з наказів начальника Одеського квартирно-експлуатаційного управління (по стройовій частині) від 26.09.2023 № 137 та від 29.01.2025 № 444, та витягами з наказів начальника Південного квартирно-експлуатаційного управління (по стройовій частині) від 30.01.2025 № 7 та від 05.07.2025 № 116. При цьому, на грошовому забезпеченні у відповідача перебував в період з 1 травня по 5 липня 2025 року, що підтверджується Довідкою № 2595/8/1504 від 08.09.2025 та Розрахунковою карткою № 2595/8/1505 від 08.09.2025. 18.08.2025 позивач звернувся до відповідача із заявою, в якій просив провести перерахунок грошового забезпечення (враховуючи додаткові щомісячні та одноразові його види). Однак, до цього часу відповіді за результатами розгляду вказаної заяви не отримав.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 16 березня 2026 року адміністративний позов ОСОБА_1 до Південного квартирно-експлуатаційного управління Сил логістики Збройних Сил України про визнання протиправною бездіяльність та зобов`язання вчинити певні дії – задоволено частково.

Визнано протиправною бездіяльність Південного квартирно-експлуатаційного управління Сил логістики Збройних Сил України щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 в періоди з 18 червня 2025 року по 05 липня 2025 року грошового забезпечення, а також виплачених: одноразової грошової допомоги по звільненню, грошової компенсації за невикористані дні щорічної основної відпустки визначивши їх розмір, виходячи з розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, розрахованих шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України “Про Державний бюджет України на 2025 рік” станом на 01.01.2025 на відповідні тарифні коефіцієнти, згідно з пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 “Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб”, з урахуванням раніше виплачених сум.

Зобов`язано Південне квартирно-експлуатаційне управління Сил логістики Збройних Сил України здійснити ОСОБА_1 перерахунок та виплату грошового забезпечення за період з 18 червня 2025 року по 05 липня 2025 року грошового забезпечення, а також виплачених: одноразової грошової допомоги по звільненню, грошової компенсації за невикористані дні щорічної основної відпустки визначивши їх розмір, виходячи з розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, розрахованих шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України “Про Державний бюджет України на 2025 рік” станом на 01.01.2025, на відповідні тарифні коефіцієнти, згідно з пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 “Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб”, з урахуванням раніше виплачених сум.

У задоволенні решти позовних вимог – відмовлено.

Не погоджуючись з таким рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 , подав апеляційну скаргу, в якій зазначає про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, неповне з`ясування обставин справи, а тому, просить рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позовних вимог скасувати та ухвалити в цій нове судове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає, про помилковість висновку суду першої інстанції що лише з 18 червня 2025 року необхідно враховувати редакцію пункту 4 постанови Кабінету України № 704, що була чинною до змін, внесених пунктом 2 постанови Міністрів України від 12.05.2023 № 481.

Вказує, що в своїй постанові від 10.03.2020 року по справі № 160/1088/19 Верховний Суд зауважив, що частина друга статті 265 КАС України, згідно з якою нормативно-правовий відповідним акт втрачає чинність повністю або в окремій його частині з моменту набрання законної сили відповідним рішенням суду, не регулює питань щодо можливості застосування нормативно-правових визнаних судом протиправними.

Не погоджуючись з таким рішенням суду першої інстанції, Південне квартирно-експлуатаційне управління, подало апеляційну скаргу, в якій зазначає про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, неповне з`ясування обставин справи, а тому, просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні усіх позовних вимог в повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач зазначає, що починаючи з 20.05.2023 посадові оклади та оклади за військовим званням військовослужбовців розраховуються із сталої величини 1762 грн.

Вказує, що в період перебування ОСОБА_1 на грошовому забезпеченні в Південному КЕУ з 01.06.2025 по 18.06.2025 Південне КЕУ здійснювало нарахування та виплату позивачу грошового забезпечення у відповідності до чинного законодавства з визначенням розмірів посадового окладу і окладу за військовим званням шляхом множення сталої розрахункової величини для посадового окладу та окладу за військове звання - 1762 грн., визначеної пунктом 4 Постанови № 704 (в редакції Постанови №481) на відповідний тарифний коефіцієнт.

Справу розглянуто судом апеляційної інстанції в порядку письмового провадження на підставі ч.1 ст.311 КАС України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційних скарг, колегія суддів приходить до наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 , у період з 30 січня 2025 року по 05 липня 2025 року проходив військову службу в Південному квартирно-експлуатаційному управлінні Сил логістики Збройних Сил України, що підтверджується наступними доказами:

- витягом із наказу начальника Південного квартирно-екплуатаційного управління (по стройовій частині) №7 від 30.01.2025згідно якого ОСОБА_1 з 30 січня 2025 року справи та посаду прийняв і приступив до виконання службових обов`язків за посадою;

- наказом начальника Південного квартирно-експлуатаційного управління Сил логістики Збройних Сил України (по стройовій частині) №116 від 05.07.2025, за який ОСОБА_2 з 05 липня 2025 року виключено зі списків особового складу Південного квартирно-експлуатаційного управління та знято з усіх видів забезпечення.

Згідно вказаного наказу, виплатити щомісячну премію за особистий внесок у загальні результати служби у розмірі 390%, надбавку за особливості проходження служби у розмірі 65% з урахуванням посадового окладу, окладу за військове звання та надбавки за вислугу років з “ 01” по “ 05” липня 2025 року.

Щорічна основна відпустка за 2023 рік - не надавалась.

Щорічна основна відпустка за 2024 рік використана тривалістю 20 діб.

Щорічна основна відпустка за 2025 рік використана тривалістю 13 діб.

Грошову допомогу на оздоровлення за 2025 рік отримав.

Відповідно до абзацу третього пункту 14 статті 10 Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей” виплатити грошову компенсацію за 8 діб невикористаної щорічної основної відпустки за 2023 рік; за 25 діб невикористаної щорічної основної відпустки за 2024 рік; за 32 доби невикористаної щорічної основної відпустки за 2025 рік.

Матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань, відповідно до Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженої наказом Міністра оборони України від 07 червня 2018 року № 260, за 2025 рік - не отримував.

Виплатити одноразову грошову допомогу у разі звільнення відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 17 вересня 2014 року № 460, за 21 (двадцять один) повний календарний місяць, в розмірі 4 відсотки місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний місяць.

Згідно розрахункової картки №2595/8/1505 від 08.09.2025 за період з 01.05.2025 по 05.07.2025 грошове забезпечення ОСОБА_1 , становить:

- у червні (за травень): посадовий оклад – 6480,00 грн; оклад за військовим званням – 1410,00 грн; надбавка за вислугу років – 3550,50 грн; надбавка за особливості проходження служби (65%) – 7436,33 грн; премія – 25272,00 грн;

- у липні (за червень + до 05 липня): посадовий оклад – 6480,00 грн та 1045,16 грн; оклад за військовим званням – 1410,00 грн та 227,45 грн; надбавка за вислугу років – 3550,50 грн та 572,66 грн; надбавка за особливості проходження служби (65%) – 7436,33 грн та 1199,41 грн; премія – 25272,00 грн та 4076,12 грн; вихідна допомога – у липні 37085,02 грн; компенсація за невикористану відпустку – у липні 95655,80 грн; одноразова грошова допомога на оздоровлення – у липні 44148,83 грн.

При цьому ОСОБА_1 вважаючи, що розрахунок грошового забезпечення був розрахований невірно, 18.08.2025 звернувся до відповідача із заявою, в якій просив здійснити перерахунок грошового забезпечення (враховуючи додаткові та одноразові його види) за період з 01 травня по 05 липня 2025 року, з урахуванням прожиткового мінімуму, встановленого станом на 01 січня календарного року.

Однак відповіді на вказану заяву отримано не було.

Вважаючи таку бездіяльність відповідача протиправною, позивач звернувся до суду з вказаним позовом.

Суд першої інстанції приймаючи рішення у справі виходив з того, що починаючи з 18 червня 2025 року необхідно враховувати редакцію пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України № 704, що була чинною до змін, внесених пунктом 2 постанови Кабінету Міністрів України від 12.05.2023 № 481, а тому прийшов до висновку, що з 18 червня 2025 року до 05 липня 2025 року (дня звільнення з військової служби) грошове забезпечення (основні та додаткові види грошового забезпечення) позивача має обчислюватися із використанням прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт, а саме: станом на 01 січня 2025 року за Законом України Про Державний бюджет України на 2025 рік.

При цьому, з урахуванням Постанови № 481 вказав, що вимоги за період з 01 травня по 17.06.2026 року задоволенню не підлягають.

Крім того, стосовно позовної вимоги здійснити перерахунок та виплату грошової компенсації за 65 календарних днів невикористаної щорічної основної відпустки та одноразової грошової допомоги по звільненню без врахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого, станом на 01 січня календарного року прийшов до висновку, що такі також підлягають задоволенню, оскільки матеріалами справи підтверджено право позивача на отримання вказаних виплат.

Надаючи оцінку рішенню суду першої інстанції з урахуванням доводів апеляційних скарг, та в межах перегляду рішення суду першої інстанції, колегія суддів зазначає наступне.

Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлення єдиної системи їх соціального та правового захисту, гарантування військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливих умов для реалізації їх конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни та регулювання відносин у цій галузі визначено Законом України Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей від 20.12.1991 року №2011-XII (далі Закон №2011-XII).

Статтею 1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20 грудня 1991 року № 2011-XII (далі - Закон № 2011-XII) передбачено, що соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.

Згідно п.п. 1-4 ст. 9 Закону № 2011-XII, держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері праці та соціальної політики, інші центральні органи виконавчої влади відповідно до їх компетенції розробляють та вносять у встановленому порядку пропозиції щодо грошового забезпечення військовослужбовців.

До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця.

Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.

Грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.

Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.

Порядок і розміри грошового забезпечення військовослужбовців, відряджених до державних органів, підприємств, установ, організацій, а також державних та комунальних навчальних закладів для виконання завдань в інтересах оборони держави та її безпеки із залишенням на військовій службі, визначаються Кабінетом Міністрів України.

30 серпня 2017 року Кабінетом Міністрів України прийнято постанову №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», яка передбачала з 01.03.2018 збільшення розмірів посадових окладів та окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців.

Пунктом 2 постанови №704, установлено, що грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.

Додатком 1 до постанови №704, встановлено тарифну сітку розрядів і коефіцієнтів посадових окладів військовослужбовців з числа осіб рядового, сержантського і старшинського складу, офіцерського складу (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу.

Пунктом 4 постанови №704 (в первинній редакції) передбачалось, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14.

21 лютого 2018 року Кабінет Міністрів України прийняв постанову №103 «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб».

Пунктом 6 постанови №103, внесено зміни до постанови № 704, внаслідок яких пункт 4 постанови №704 викладено у новій редакції, а саме: « 4. Установити, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2018, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14».

При цьому, зміни до додатків 1, 12, 13 і 14 не вносилися.

Отже, станом на 01.01.2018 та 01.01.2019 пункт 4 постанови №704 визначав, що при обчисленні розмірів посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу використовується такий показник, як «розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року».

Разом з тим, постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2020 року по справі №826/6453/18 визнано протиправним та скасовано п. 6 постанови Кабінету Міністрів України №103, яким були внесені зміни до п. 4 постанови Кабінету Міністрів України №704.

Вказаною постановою скасовані зміни, у тому числі до п.4 постанови Кабінету Міністрів України №704, та відновлено його попередню редакцію (станом на 30.07.2018), згідно якої розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14.

Відповідно частини статті 265 КАС України нормативно-правовий акт втрачає чинність повністю або в окремій його частині з моменту набрання законної сили відповідним рішенням суду.

Верховний Суд, зокрема, у постановах від 15 червня 2023 року у справі №380/13603/21, від 30 квітня 2025 року у справі №620/9741/24 та інших вказував, що оскільки зміни, внесені Постановою №103, а саме до пункту 4 Постанови №704, визнано у судовому порядку нечинними, то з 29 січня 2020 року діє редакція пункту 4 Постанови № 704, яка діяла до зазначених змін і в якій передбачено, що для визначення посадового окладу та окладу за військовим званням застосовується розрахункова величина «прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений законом на 1 січня календарного року», а не «прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений законом на 01 січня 2018 року».

У той же час, при вирішенні питання щодо можливості застосування мінімальної заробітної плати, в даному випадку не менше її 50 відсотків, як розрахункової величини при обрахунку посадового окладу, суд враховує, що пунктом 3 розділу II Прикінцеві та перехідні положення Закону України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, який набрав чинності 01 січня 2017 року, встановлено, що після набрання чинності цим Законом мінімальна заробітна плата не застосовується як розрахункова величина для визначення посадових окладів та заробітної плати працівників та інших виплат.

Норми пункту 3 розділу II Прикінцеві та перехідні положення Закону №1774-VIII були чинними як на дату прийняття постанови №704, так і станом після 29.01.2020 року неконституційними не визнавалися.

Враховуючи юридичну силу законів та підзаконних нормативно-правих актів, яким є постанова №704, місце таких в системі нормативно-правових актів, оскільки всі підзаконні нормативно-правові акти приймаються на основі законів та за своїм змістом не повинні суперечити їм, перевагу слід надати положенням Закону, як акту вищої юридичної сили з урахуванням принципу верховенства права, закріпленого у статті 8 Конституції України.

Враховуючи викладене та застосовуючи висновки Великої Палати Верховного Суду, які викладені у постанові від 11.12.2019 року по справі № 240/4946/18, щодо застосування норм права, а саме пункту 3 розд. ІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону України від 06.12.2016 року №1774-VІІІ Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, за якою після набрання чинності цим Законом положення нормативно-правових актів щодо обчислення виплат у процентному співвідношенні до мінімальної заробітної плати застосуванню не підлягають, суд дійшов висновку, що п.4 постанови №704 з 29.01.2020 має застосовуватись у такій редакції: Розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14.

Крім того, у постанові від 02.08.2022 справі №440/6017/21 та інших постановах, зокрема, від 2, 31 серпня, 12, 22 вересня, 16 листопада 2022 року, 5 квітня, 15 грудня 2023 року, 28 березня, 2, 4 квітня та 9 травня 2024 року (справ №№440/6017/21, 120/8603/21, 500/1813/21, 500/3840/21, 120/648/22, 340/3604/22, 380/17639/22, 160/3235/23, 340/608/23, 300/6337/21, 160/16602/21, 340/4085/23, відповідно) Верховний Суд, засновуючись на принципі подолання правової колізії, за яким перевагу у застосуванні має нормативний акт вищої юридичної сили, виснував, що положення пункту 4 Постанови №704, починаючи з 01.01.2020 в частині визначення розрахунковою величиною для визначення посадових окладів «прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2018» не відповідає правовим актам вищої юридичної сили, згідно із якими прожитковий мінімум як базовий державний стандарт був змінений законодавцем на відповідний рік, у тому числі для визначення посадових окладів, заробітної плати, грошового забезпечення працівників державних органів, тому до спірних відносин підлягає застосуванню пункт 4 Постанови №704 в частині, що не суперечить нормативно-правовому акту, який має вищу юридичну силу - Закону України про Державний бюджет на відповідний рік із використанням для визначення розміру посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням виходячи із розрахункової величини розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (через його збільшення на відповідний рік).

Разом з тим, 20.05.2023 року набрала чинності постанова Кабінету Міністрів України від 12.05.2023 року № 481, якою внесені зміни до п. 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 року № 704 “Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб”, згідно з якими абз. 1 п. 4 викладено в такій редакції: “Установити, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу та деяких інших осіб розраховуються виходячи з розміру 1762 гривні та визначаються шляхом множення на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14.”.

Водночас рішенням Київського окружного адміністративного суду від 14.03.2025 у справі № 320/29450/24, яке залишено без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 18.06.2025, визнано дії Кабінету Міністрів України при прийнятті Постанови № 481 неправомірними та визнано протиправним та нечинним пункт 2 Постанови № 481 стосовно внесення змін до пункту 4 Постанови № 704.

Згідно з частинами першою - третьою статті 7 КАС України суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, визначені Конституцією та законами України.

У разі невідповідності правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу, або положення відповідного міжнародного договору України.

Отже, з огляду на визначені в частинні третій статті 7 КАС України загальні засади пріоритетності законів над підзаконними актами, пункт 2 Постанови № 481 стосовно внесення змін до пункту 4 Постанови № 704 в частині, що суперечить нормативно-правовому акту, який має вищу юридичну силу, а саме закону про Державний бюджет України на відповідний рік не має застосовуватись як такий, що є протиправним і таким, що не відповідає правовим актам вищої юридичної сили.

Сталою є правова позиція Верховного Суду про те, що суди не повинні застосовувати положення нормативно-правових актів, які не відповідають Конституції та законам України, незалежно від того, чи оскаржувались такі акти в судовому порядку та чи є вони чинними на момент розгляду справи.

Так, згідно з правовою позицією Верховного Суду такі правові акти (як закони, так і підзаконні акти) не можуть застосовуватися навіть у випадках, коли вони є чинними (постанови від 12 березня 2019 року у справі № 913/204/18, від 10 березня 2020 року у справі № 160/1088/19 та від 10 січня 2023 року у справі № 340/507/22).

Враховуючи викладене, колегія суддів доходить висновку, що пункт 4 Постанови №704 підлягає застосуванню у спірних правовідносинах у первинній редакції, а саме в частині, що не суперечить нормативно-правовому акту, який має вищу юридичну силу закону про Державний бюджет України на відповідний рік, із використанням для визначення розміру посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (через його збільшення на відповідний рік), оскільки суд не вправі, вирішуючи спір, застосовувати дефектний нормативно-правовий акт безвідносно до того чи був він чинним чи ні на момент виникнення спірних відносин.

Наведене відповідає правовій позиції Верховного Суду, викладеній у постанові Верховного Суду у складі судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду від 17.02.2026 у справі №520/5814/24, яка в силу приписів частини 5 статті 242 КАС України підлягає врахуванню при вирішенні спірних правовідносин.

Враховуючи наведене вище, колегія суддів вважає, що у період з 1 травня по 5 липня 2025 року грошове забезпечення позивача має обчислюватися із використанням прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 1 січня відповідного календарного року.

В свою чергу, суд першої інстанції прийшов до помилкового висновку, про відмову у задоволенні позовних вимог за період до 18.06.2025 року, а доводи позивача викладені в апеляційній скарзі є таким що спростовують вищенаведені висновки суду першої інстанції.

Крім того, колегія суддів зазначає, що Конституційний Суд України неодноразово розглядав питання, що стосуються реалізації конституційного права на соціальний захист, і сформулював юридичні позиції, згідно з якими за Конституцією України певні категорії громадян України потребують додаткових гарантій соціального захисту з боку держави; до них, зокрема, належать громадяни, які відповідно до статті 17 Конституції України перебувають на службі, у тому числі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, органах, що забезпечують суверенітет і територіальну цілісність, її економічну та інформаційну безпеку (Рішення від 20.03.2002 № 5-рп/2002, Рішення від 17.03.2004 № 7-рп/2004, Рішення від 20.12.2016 № 7-рп/2016).

Так, у Рішенні від 20.12.2016 № 7-рп/2016 Конституційний Суд України зазначив, що організаційно-правові та економічні заходи, спрямовані на забезпечення належного соціального захисту громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей, пов`язані з особливістю виконуваних ними обов`язків щодо забезпечення однієї з найважливіших функцій держави - захист суверенітету і територіальної цілісності України (частина перша статті 17 Основного Закону України); потреба в додаткових гарантіях соціального захисту цієї категорії громадян як під час проходження служби, так і після її закінчення зумовлена, зокрема, тим, що служба у Збройних Силах України, інших військових формуваннях пов`язана з ризиком для життя і здоров`я, підвищеними вимогами до дисципліни, професійної придатності, фахових, фізичних, вольових та інших якостей.

У первинній редакції пункту 4 Постанови № 704 Кабінет Міністрів України визначив розрахунковою величиною для визначення посадових окладів та окладів за військовими (спеціальними) званнями прожитковий мінімум, встановлений законом на поточний рік, як державний соціальний стандарт, встановлений законом, який був покликаний забезпечити достатній рівень життя військовослужбовців на фоні росту цін та інфляції в країні та уникнути необхідності одноразових, штучних підвищень грошового забезпечення за рахунок видання окремих нормативно-правових актів.

Відповідно до статті 1 Закону України від 05.10.2000 № 2017-III “Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії” (далі за текстом - Закон № 2017-III) державні соціальні стандарти - встановлені законами, іншими нормативно-правовими актами соціальні норми і нормативи або їх комплекс, на базі яких визначаються рівні основних державних соціальних гарантій.

Державні соціальні стандарти і нормативи встановлюються з метою, зокрема визначення механізму реалізації соціальних прав та державних соціальних гарантій громадян, визначених Конституцією України (положення статті 2 Закону № 2017-III).

Згідно з приписами статті 6 Закону № 2017-III базовим державним соціальним стандартом є прожитковий мінімум, встановлений законом, на основі якого визначаються державні соціальні гарантії та стандарти у сферах доходів населення, житлово-комунального, побутового обслуговування, соціального захисту, культури, охорони здоров`я та освіти.

Відповідно до пояснювальної записки до проекту Постанови № 704 необхідність її прийняття була зумовлена потребою реформування системи грошового забезпечення військовослужбовців, оптимізації структури грошового забезпечення та підвищення рівня грошового забезпечення військовослужбовців, який узгоджено з мінімальною заробітною платою в державі шляхом установлення розмірів посадових окладів, окладів за військовим званням у співвідношенні до прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року.

Натомість, пункт 4 Постанови № 704 в редакції пункту 2 Постанови № 481 замінює такий державний соціальний стандарт як прожитковий мінімум на сталу величину – 1762.00 грн, застосування якої при визначенні посадових окладів та окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців не лише суттєво зменшує їх розміри окладів, а й зводить нанівець мету прийняття Постанови № 704 як такої.

Така зміна правового регулювання щодо розрахунку грошового забезпечення військовослужбовців скасовує основну новелу пункту 4 Постанови № 704, яка полягала в тому, що розміри посадових окладів, окладів за військовим званням співвідносилися до прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який установлюється законом про Державний бюджет на відповідний календарний рік, а також призводить до збільшення питомої частки додаткових видів грошового забезпечення, що нівелює ідею оптимізації структури грошового забезпечення та гарантії захищеності грошового забезпечення військовослужбовців від негативних економічних факторів.

Приписи пункту 4 Постанови № 704 у первинній редакції відповідали вимогам Закону України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України” від 06.12.2016 № 1774-VIII, який запровадив розрахунковою величиною для визначення посадових окладів різних категорій публічних службовців саме прожитковий мінімум для працездатних осіб, установлений для працездатних осіб на 1 січня календарного року.

Відповідачем не заперечується, що грошове забезпечення позивача у спірний період визначалось із застосуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 1 січня 2018 року, тобто, всупереч вищенаведеним нормам права та висновкам суду, а відтак, позивач має право на перерахунок виплаченого йому грошового забезпечення та інших супутніх виплат, отриманих у період з 01.05.2025 р. по 05.07.2025 р., тому рішення суду в цій частині підлягає скасуванню з прийняттям нового про задоволення позову.

В свою чергу доводи апеляційної скарги Південного квартирно-експлуатаційного управління Сил логістики Збройних Сил України не знайшли свого підтвердження, а суд першої інстанції ухвалюючи рішення в частині задоволення позовних вимог дійшов обґрунтованих висновків.

Таким чином на переконання колегії суддів грошове забезпечення позивача у спірний період з 01.05.2025 р. по 05.07.2025 р. визначалось із застосуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 1 січня 2018 року, тобто, всупереч вищенаведеним нормам права, а відтак, позивач має право на перерахунок виплаченого йому грошового забезпечення, отриманих у вищезазначений період, тобто позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі, а не частково як вказав суд першої інстанції.

При цьому, стосовно позовної вимоги здійснити перерахунок та виплату грошової компенсації за 65 календарних днів невикористаної щорічної основної відпустки та одноразової грошової допомоги по звільненню без врахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого, станом на 01 січня календарного року, то суд першої інстанції з урахуванням Порядку №260 прийшов до обґрунтованого висновку про їх задоволення, оскільки їх розмір залежить від розміру посадового окладу, окладу за військовим званням.

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що доводи апеляційної скарги позивача знайшли своє підтвердження та є підставою для скасування рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позовних вимог, натомість доводи апеляційної скарги відповідача є безпідставними та такими що задоволенню не підлягають.

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 315 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.

Згідно з пунктом 4 частини 1 статті 317 КАС України, підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

З огляду на вищевикладене та те, що суд першої інстанції не у повному обсязі встановив всі фактичні обставини по справі та неправильно застосував норми матеріального права, колегія суддів дійшла висновку, що рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню в частині відмови в задоволенні позову з прийняттям постанови про задоволення позовних вимог.

Враховуючи звільнення позивача від сплати судового збору, судові витрати розподілу не підлягають.

Враховуючи, що дана справа правомірно віднесена судом першої інстанції до категорії незначної складності та розглядалась за правилами спрощеного провадження, тому постанова суду апеляційної інстанції, відповідно до ч.5 ст.328 КАС України, в касаційному порядку оскарженню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 308, 309, 311, 315, 317, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд, –

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Апеляційну скаргу Південного квартирно-експлуатаційного управління залишити без задоволення.

Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 16 березня 2026 року скасувати.

Ухвалити у справі нове рішення, яким позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити.

Визнати протиправною бездіяльність Південного квартирно-експлуатаційного управління Сил логістики Збройних Сил України щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 в періоди з 1 травня 2025 року по 05 липня 2025 року грошового забезпечення, а також виплачених: одноразової грошової допомоги по звільненню, грошової компенсації за невикористані дні щорічної основної відпустки визначивши їх розмір, виходячи з розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, розрахованих шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України “Про Державний бюджет України на 2025 рік” станом на 01.01.2025 на відповідні тарифні коефіцієнти, згідно з пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 “Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб”, з урахуванням раніше виплачених сум.

Зобов`язати Південне квартирно-експлуатаційне управління Сил логістики Збройних Сил України здійснити ОСОБА_1 перерахунок та виплату грошового забезпечення за період з 1 травня 2025 року по 05 липня 2025 року грошового забезпечення, а також виплачених: одноразової грошової допомоги по звільненню, грошової компенсації за невикористані дні щорічної основної відпустки визначивши їх розмір, виходячи з розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, розрахованих шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України “Про Державний бюджет України на 2025 рік” станом на 01.01.2025, на відповідні тарифні коефіцієнти, згідно з пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 “Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб”, з урахуванням раніше виплачених сум.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку у випадках, визначених ст. 328 КАС України, протягом тридцяти днів з дня складення постанови в повному обсязі безпосередньо до Верховного Суду.

Повний текст постанови складено та підписано 02 червня 2026 року.

Головуючий суддя: О.В. Лук`янчук

Суддя: А. І. Бітов

Суддя: І. Г. Ступакова