Постанова від 31 травня 2026 р. у справі №738/51/26 — Менський районний суд Чернігівської області

Справа № 738/51/26

№ провадження 3/738/85/2026

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 червня 2026 року м. Мена

Менський районний суд Чеpнiгiвської областi в складі:

судді Савченко О.А.

секретаря Лях Н.М.,

представника особи, що притягується до адміністративної відповідальності – адвоката Конюшко Д.Б.,

pозглянувши у відкритому судовому засіданні матеpiали про притягнення до адмiнiстpативної вiдповiдальностi:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, місце проживання: АДРЕСА_1 ,

за ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адмiнiстративнi пpавопоpушення,

В С Т А H О В И В:

ОСОБА_1 03 січня 2026 року о 00 годин 45 хвилин по вулиці Чернігівський шлях в м. Мена Корюківського району Чернігівської області керувала автомобілем марки NISSAN X-TRAIL державний номерний знак НОМЕР_1 , перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння. Огляд на стан алкогольного сп`яніння проводився в медичному закладі з використанням приладу «Drager» - КНП «Менська міська лікарня», результат огляду 0,94‰.

Таким чином, своїми дiями ОСОБА_1 порушила п. 2.9А ПДР України, за що відповідальність передбачена за ч. 1 ст. 130 КУпАП.

В судове засідання ОСОБА_1 не з`явилася, про час та місце розгляду справи повідомлена належним чином, згідно Договору про надання правової допомоги № 08/01/26-ЮП/IL від 08 січня 2026 року доручила свої інтереси в судовому засіданні представляти адвокату Конюшко Д.Б.

Представник особи, що притягується до адміністративної відповідальності – адвокат Конюшко Д.Б. в судовому засіданні просив закрити провадження по справі, у зв`язку з допущеними порушеннями вимог чинного законодавства України працівниками поліції, а саме: відео фіксація вчиненого адміністративного правопорушення не є безперервною, в медичному закладі у водія не відбирались медичні зразки. Разом з тим, у разі встановлення судом вини у діях ОСОБА_1 , адвокат просив призначити стягнення з урахуванням принципу індивідуалізації і застосувати за аналогією закону ст. 69 КК України і не призначати додаткове покарання у вигляді позбавлення права керування транспортними засобами на один рік.

Заслухавши пояснення представника особи, що притягується до адміністративної відповідальності, дослідивши матеріали справи суд прийшов до наступного висновку.

Статтею 245 КУпАП передбачено, що завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.

Оцінюючи наявні в матеріалах справи докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному досліджені всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю Суд враховує.

Для того, щоб особа була притягнута до адміністративної відповідальності, необхідно довести наявність в її діях (бездіяльності) складу та події адміністративного правопорушення.

У рішенні ЄСПЛ від 21 липня 2011 року по справі «Коробов проти України» Європейський суд з прав людини вказав, що при оцінці доказів Суд, як правило, застосовує критерій доведення «поза розумним сумнівом».

Доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростованих презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість обвинуваченого доведена поза розумним сумнівом, зазначене викладено в п. 43 рішення Європейського суду з прав людини від 14.02.2008 у справі «Кобець проти України».

Далі Суд звертає увагу на те, що частина перша статті 130 КУпАП в тому числі передбачає відповідальність за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, що в даному випадку інкримінується ОСОБА_1 .

Як встановлено в судовому засіданні, що підтверджується наявними у матеріалах справи доказами ОСОБА_1 керувала транспортним засобом у час та місці зазначеному в протоколі про адміністративне правопорушення, чого не заперечує сама особа, що притягується до адміністративної відповідальності та її захисник.

У ч. 2 ст. 266 КУпАП зазначено, що огляд особи, яка керувала транспортним засобом, морським, річковим, малим, спортивним судном або водним мотоциклом, на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов`язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.

Суд звертає увагу, що Об`єднаною палатою Касаційного кримінального суду Верховного Суду у постанові від 29.03.2021 у справі № 554/5090/16-к викладені висновки щодо застосування норм права, згідно з якими ототожнення електронного доказу як засобу доказування та матеріального носія такого документа є безпідставним, оскільки характерною рисою електронного документа є відсутність жорсткої прив`язки до конкретного матеріального носія. Один і той же електронний документ може існувати на різних носіях. Усі ідентичні за своїм змістом екземпляри електронного документа можуть розглядатися як оригінали та відрізнятися один від одного тільки часом і датою створення.

У постановах від 10.09.2020 у справі № 751/6069/19, від 04.10.2023 у справі № 159/1506/20, від 09.05.2024 у справі № 496/5125/15-к Верховний Суд також виснував, що головною особливістю електронного документа є відсутність жорсткої прив`язки до конкретного матеріального носія. Матеріальний носій лише спосіб збереження інформації, який має значення тільки коли електронний документ виступає речовим доказом. Один і той же електронний документ може існувати на різних носіях. У випадку зберігання інформації на кількох електронних носіях кожний з електронних примірників вважається оригіналом електронного документа.

Верховний Суд у постановах від 27.09.2023 у справі № 754/10384/19, від 30.08.2023 у справі № 289/445/18, від 21.04.2021 у справі № 644/3803/16-к, від 10.09.2020 у справі № 751/6069/19, від 02.10.2019 у справі № 159/2377/17, від 29.03.2019 у справі № 754/2178/18 дійшов висновку щодо допустимості відеозаписів, добровільно виданих тими чи іншими особами.

У постановах від 12.06.2024 у справі № 569/1908/23, від 30.01.2025 у справі № 490/6113/22, від 31.07.2024 у справі № 308/13071/22, від 12.06.2024 у справі № 569/1908/23, від 27.01.2025 у справі № 947/22776/22 Верховний Суду виснував, що відеозаписи, які розповсюджені у вільному доступі в мережі інтернет без обмежень у доступі та огляді їх будь-якими особами, тобто поширені для перегляду невизначеною та необмеженою кількістю осіб, є допустимими доказами.

У постановах від 26.03.2024 у справі № 749/630/21, від 23.09.2025 у справі № 134/1667/23 Верховний Суд виснував, що відеозапис, зроблений не відеореєстратором нагрудної камери, а телефоном поліцейського, є допустимим доказом у кримінальному провадженні.

Таким чином, Верховним Судом сформовано сталу практику, згідно з якою усі екземпляри електронних доказів, у тому числі відеозаписів, вважаються оригіналами та їх допустимість не залежить від того, якою саме особою та на який саме конкретний прилад здійснений відповідний відеозапис. Так, допустимими доказами є відеозаписи, записані як на бодікамеру, так і на мобільний телефон працівника поліції; записані іншими особами та добровільно видані працівникам поліції; отримані працівниками поліції з відкритих джерел.

У рішенні по справі О`Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства від 29 червня 2007 року Європейський Суд з прав людини зазначив, що будь-яка особа, яка володіє чи користується автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізує своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі.

Вчинення діянь, які кваліфікуються в національному законодавстві за ст. 130 КУпАП, є найбільш тяжким порушенням у сфері безпеки дорожнього руху. Тяжкість стягнення обумовлена саме високим ступенем суспільної шкоди, яка завдається такими діяннями.

Протокол про адміністративне правопорушення складено з дотриманням вимог ст. 256 КУпАП та Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої Наказом МВС України та МОЗ України 09.11.2015 №1452/735 та містить всі необхідні для розгляду справи відомості, передбачені вищевказаною статтею, та суттєвих недоліків не має. Достовірність відомостей, зазначених у протоколі, сумнівів не викликає, оскільки такі узгоджуються з іншими доказами по справі.

Вказуючи на те, як зобов`язані були вчинити працівники поліції, захисник залишив поза увагою положення розділу другого Правил дорожнього руху, згідно з якими поряд з гарантованими правами водія, існують обов`язки, які водій зобов`язаний неухильно виконувати і невиконання яких тягне за собою адміністративну відповідальність.

Отримуючи посвідчення водія та сідаючи за кермо будь-якого транспортного засобу, яке є джерелом підвищеної небезпеки, ОСОБА_1 повинна була неухильно дотримуватись вимог Правил дорожнього руху, якими категорично заборонено керування транспортними засобами, окрім іншого, з ознаками алкогольного сп`яніння, у стані алкогольного сп`яніння та навіть просто стомленому водію.

Таким чином, вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП підтверджується протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 557806 від 03.01.2026, який є документом, що офіційно засвідчує факт вчинення неправомірних дій особою правопорушником, і є одним з джерел доказів відповідно до положень ст.251 КУпАП, Направленням на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння, рапортом, Актом огляду, Висновком щодо результатів медичного огляду, Тестуванням на алкоголь, довідкою про наявність у ОСОБА_1 посвідчення водія та відеофіксацією адміністративного правопорушення.

Відповідно до статті 24 КУпАП стягнення за адміністративне правопорушення накладається у межах, установлених цим Кодексом та іншими законами України.

Санкцією ст. 130 КУпАП передбачено єдине адміністративне стягнення для водіїв, а саме накладення штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік.

Тобто, позбавлення права керування транспортними засобами є основним, а не додатковим стягненням, а тому є обов`язковим до його накладення.

Відповідно до ст. 23 КУпАП, адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самою особою, що притягується до адміністративної відповідальності, так і іншими особами.

Що стосується доводів про можливість застосування за аналогією закону правил ст. 69 КК України, то аналогія закону застосовується виключно, якщо відповідні суспільні відносини нормативно не врегульовані, тобто існує прогалина у законодавстві.

Однак, питання накладення адміністративного стягнення чітко врегульоване Главою 4 КУпАП і будь-якої прогалини в даному випадку не існує, як і підстав застосувати аналогію закону. Законодавець навіть окремо передбачив неможливість застосування до правопорушення, передбаченого ст. 130 КУпАП, звільнення від відповідальності за малозначність, що ще раз підкреслює його підвищену суспільну небезпечність.

З наведених вище мотивів слід відхилити доводи про можливість за аналогією закону застосувати до даних правовідносин положення ст.69 КК України.

Враховуючи вищевикладене, характер вчиненого правопорушення, особу що притягується до адміністративної відповідальності, зокрема, те, що вона вперше протягом року притягується до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП, не надала суду будь – яких доказів, що б спростовували факт вчинення нею адміністративного правопорушення, суд приходить до висновку про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та вважає, що на неї слід накласти адміністративне стягнення, передбачене санкцією ч. 1 ст. 130 КУпАП у вигляді штрафу, з позбавленням права керування транспортними засобами, яке на думку суду відповідає ступеню тяжкості даного правопорушення та запобігатиме вчиненню нових правопорушень як самою особою, що притягується до адміністративної відповідальності, так і іншими особами.

Відповідно до ст. 40-1 КУпАП судовий збір у провадженні по справі про адміністративне правопорушення у разі винесення судом (суддею) постанови про накладення адміністративного стягнення сплачується особою, на яку накладено таке стягнення. Розмір і порядок сплати судового збору встановлюється законом.

Відповідно до ст. 4 ч. 2 п. 5 Закону України «Про судовий збір» у разі ухвалення судом постанови про накладення адміністративного стягнення з правопорушника справляється судовий збір 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб - 665 грн. 60 коп.

На підставі викладеного та кеpуючись ст.ст. 23, 40-1, 130 ч. 1 КУпАП, ст. 4 ч. 2 п. 5 Закону України «Про судовий збір», суд, -

П О С Т А H О В И В:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винуватою у скоєнні адмiнiстративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та накласти адмiнiстративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 1000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 (сімнадцять тисяч) гривень 00 копійок, який підлягає сплаті за реквізитами: ГУК у Чернігівській області/Чернігівська область/ 21081300, код отримувача (ЄДРПОУ 37972475), банк отримувача: Казначейство України (ЕАП) р/р UA528999980313070149000025001, код класифікації доходів 21081300, призначення: адміністративні штрафи у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, з позбавленням права керування транспортними засобами терміном на 1 (один) рік.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , судовий збір у розмірі 665 (шістсот шістдесят п`ять) гривень 60 копійок на користь держави за реквізитами: одержувач ГУК у м. Києві/м.Київ/22030106, р/р UA908999980313111256000026001, код отримувача (код за ЄДРПОУ) 37993783, банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), код класифікації доходів бюджету 22030106, призначення платежу – зарахування судового збору на користь держави.

Роз`яснити правопорушнику, що у відповідності до положень статтей 307, 308 КУпАП, у разі несплати правопорушником штрафу у п`ятнадцятиденний строк з дня вручення постанови, постанова про накладення штрафу надсилається для примусового виконання до відділу державної виконавчої служби за місцем проживання порушника, роботи або за місцезнаходженням його майна в порядку, встановленому законом. У порядку примусового виконання постанови про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення з правопорушника стягується подвійний розмір штрафу, зазначеного у постанові про стягнення штрафу.

У разі примусового виконання постанови про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення із ОСОБА_1 стягнути:

- подвійний розмір штрафу, що становить 34 000 гривень 00 копійок;

- витрати на облік зазначених правопорушень, розмір яких визначений Кабінетом Міністрів України.

Постанова у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена до Чернігівського апеляційного суду протягом десяти днів з дня її винесення.

Суддя Менського районного суду

Чернігівської області О.А.Савченко