Постанова від 01 червня 2026 р. у справі №420/23921/25 — П'ятий апеляційний адміністративний суд

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

————————————————————————

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 червня 2026 р.м. ОдесаСправа № 420/23921/25

П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді – Коваля М.П.,

суддів – Джабурія О.В.,

– Вербицької Н.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одеса апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 27 березня 2026 року, прийняте у складі суду судді Вовченко О.А. в місті Одеса, по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И В:

У липні 2025 року ОСОБА_1 звернулась до Одеського окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, в якому позивач просила суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві № 213150007837 від 20.06.2025 року в частині зарахування до стажу роботи в одинарному розмірі періоди роботи з 16.08.1993 року по 16.01.2012 рік, з 01.09.2014 року по 14.02.2025;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві призначити ОСОБА_1 пенсію за вислугою років, зарахувавши до стажу роботи в подвійному розмірі згідно статті 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 09.07.2003 за № 1058-IV періоди роботи з 16.08.1993 року по 16.01.2012 рік, з 01.09.2014 року по 14.02.2025 в Комунальному некомерційному підприємстві «Каховська центральна міська лікарня імені родини Панкеєвих» Каховської міської ради.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 27 березня 2026 року адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві № 213150007837 від 20.06.2025 року в частині зарахування до стажу роботи в одинарному розмірі періоди роботи з 16.08.1993 року по 16.01.2012 рік, з 01.09.2014 року по 14.02.2025 року. Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії за вислугою років, зарахувавши до стажу роботи в подвійному розмірі згідно статті 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 09.07.2003 за № 1058-IV періоди її роботи в Комунальному некомерційному підприємстві «Каховська центральна міська лікарня імені родини Панкеєвих» Каховської міської ради у інфекційних відділеннях і прийняти рішення, з урахуванням висновків суду по даній справі. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись із вказаним рішенням суду першої інстанції, Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області звернулась до П`ятого апеляційного адміністративного суду з апеляційною скаргою, в якій посилається на те, що оскаржуване рішення суду винесене з порушенням норм матеріального та процесуального права, тому просить скасувати рішення суду першої інстанції та винести нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.

Доводи апеляційної скарги ґрунтуються на тому, що для зарахування періоду роботи в інфекційному відділенні в подвійному розмірі позивачу було необхідно надати уточнюючу довідку із зазначенням відомостей про перебування у відпустках по догляду за дитиною до досягнення нею 3-річного віку та у відпустках без збереження заробітної плати. Відтак, апелянт вважає, що дії Головного управління Пенсійного фонду України є правомірними, у спірних правовідносинах Головне управління діяло у відповідності до чинного законодавства та в межах своєї компетенції.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 народилась ІНФОРМАЦІЯ_1 на підтвердження чого до суду надано копію паспорта серія НОМЕР_1 .

З наданої до суду копії трудової книжки позивача серії НОМЕР_2 судом встановлено, що позивач

- 16.08.1993 року прийнята на посаду палатної медсестри інфекційного відділення Каховської центральної районної лікарні (запис №2);

- 17.01.2012 року переведена на посаду медичної сестри приймального відділення Каховської центральної районної лікарні (запис №6);

- 01.09.2014 року переведено на посаду медичної сестри стаціонару (палатною) інфекційного відділення.

З наданих до суду відомостей з реєстр застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування судом встановлено, що позивач 14.02.2025 року на підставі ст.38 КЗпП України звільнена з роботи.

ІНФОРМАЦІЯ_2 в позивача народилася дитина, ОСОБА_2 , про що свідчить копія свідоцтва про народження серії НОМЕР_3 .

Судом встановлено, що в період трудової діяльності позивача медичний заклад, в якому вона працювала було неодноразово реорганізовано та перейменовано, а саме:

- На підставі рішення сесії Каховської ради народних депутатів від 31.05.2001 р. №265 Каховська ЦРЛ реорганізована на Каховське територіальне медичне об`єднання;

- відповідно до рішення сесії Каховської районної раді від 30.10.2002 №50 назва "Каховська територіальне медичне об`єднання" перейменовано на Каховську центральну районну лікарню;

- згідно наказу "Про перейменування відділень КНП "Каховська ЦРЛ" інфекційне відділення перейменовано на "Інфекційне боксоване";

- згідно з рішенням XXXI сесії VII скликання Каховської районної ради від 20.12.2018 року №612 було створено Комунальне некомерційне підприємство "Каховська центральна районна лікарня Каховської районної ради" шляхом перетворення Каховської ЦРЛ;

- згідно з рішення XXXI сесії VII скликання Каховської районної ради від 20.12.2018 року №612 було створено Комунальне некомерційне підприємство "Каховська центральна районна лікарня Каховської районної ради" шляхом перетворення Каховської ЦРЛ;

- згідно наказу «Про структуру лікувально-профілактичного закладу ліжкового фонду та штатного розпису на 01.04.20 р.» відділення інфекційне боксоване перейменовано на відділення внутрішніх хвороб (інфекційне боксоване);

- згідно з рішення 4 сесії 8 скликання Каховської міської ради від 24.12.2020 р. №128/4 КНП "Каховська центральна районна лікарня" Каховської районної ради перейменовано на КНП "Каховська центральна міська лікарня" Каховської міської ради.

Як стверджує позивач та не спростовано відповідачем, остаточна назва Комунальне некомерційне підприємство «Каховська центральна міська лікарня імені родини Панкеєвих» Каховської міської ради.

Також позивач вказує, що з початком війни 24.02.2022 року, позивач була вимушена припинити працювати і залишити місто Каховка Херсонської області, яке по теперішній час перебуває в окупації.

13.06.2025 №3044 через ВЕБ портал Пенсійного фонду України позивач звернулась щодо призначення пенсії за вислугу років відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

25.06.2025 року Головним управлінням Пенсійного фонду України у м. Києві прийнято рішення №213150007837 «Про пенсійне забезпечення гр. ОСОБА_1 », яким ОСОБА_1 відмовлено в призначенні пенсії за вислугу років відповідно до п. 2-1. Розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, в зв`язку із відсутністю спеціального стажу роботи необхідної тривалості та продовженням роботи на посаді, яка дає право на призначення пенсії за вислугу років.

У рішенні вказано, що для зарахування періоду роботи в інфекційному відділенні в подвійному розмірі необхідно надати уточнюючу довідку із зазначенням відомостей про перебування у відпустках по догляду за дитиною до досягнення нею 3- річного віку та у відпустках без збереження заробітної плати.

Також у рішенні зазначено, що:

- згідно до наданих до заяви документів про стаж та даних в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування загальний страховий стаж склав 32 роки 10 місяців 12 днів;

- спеціальний стаж роботи відповідно до пунктк «е» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» станом на 11.10.2017 становить 23 роки 10 місяців 14 днів, який обчислено в одинарному розмірі.

Вважаючи протиправним та таким, що підлягає скасуванню рішення Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві № 213150007837 від 20.06.2025 року в частині зарахування до стажу роботи в одинарному розмірі періоди роботи з 16.08.1993 року по 16.01.2012 рік, з 01.09.2014 року по 14.02.2025, позивач звернулась до суду з даним позовом.

Вирішуючи спірне питання, суд першої інстанції виходив з того, що інформацію щодо перебування позивача у відпустці по догляду за дитинною та у відпустках без збереження заробітної плати відповідач міг отримати щодо частини спірного періоду самостійно.

Вирішуючи дану справу в апеляційній інстанції, колегія суддів виходить з наступного.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із статтею 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Так, пільги щодо обчислення стажу роботи в деяких медичних закладах передбачені ст. 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення» (далі - Закон №1788-XII), згідно до якої робота в лепрозорних і протичумних закладах охорони здоров`я, закладах (відділеннях) з лікуванням осіб, заражених вірусом імунодефіциту людини або хворих на СНІД, інших інфекційних закладах (відділеннях) охорони здоров`я, патологоанатомічних і реанімаційних відділеннях закладів охорони здоров`я зараховується до стажу роботи в подвійному розмірі.

Згідно зі статтею 1 Закону України "Про захист населення від інфекційних хвороб" від 06.04.2000 №1645-III інфекційні хвороби - це розлади здоров`я людей, що викликаються живими збудниками (вірусами, бактеріями, рикетсіями, найпростішими, грибками, гельмінтами, кліщами, іншими патогенними паразитами), продуктами їх життєдіяльності (токсинами), патогенними білками (пріонами), передаються від заражених осіб здоровим і схильні до масового поширення.

За приписами статті 7 цього Закону лікування хворих на інфекційні хвороби може проводитися в акредитованих у встановленому законодавством порядку державних і комунальних спеціалізованих закладах (відділеннях) охорони здоров`я та клініках наукових установ, а також в акредитованих закладах охорони здоров`я, заснованих у встановленому законодавством порядку на приватній формі власності. Лікуванням хворих на інфекційні хвороби можуть займатися особи, які мають, медичну освіту та відповідають кваліфікаційним вимогам, установленим центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров`я, у тому числі особи, які в установленому порядку займаються приватною медичною практикою.

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 4.11.1993 року №909 «Про перелік закладів і установ освіти, охорони здоров`я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років» (далі – Перелік №909) відносяться лікарняні заклади, лікувально-профілактичні заклади особливого типу, лікувально-трудові профілакторії, амбулаторно-поліклінічні заклади, заклади швидкої та невідкладної медичної допомоги, заклади переливання крові, заклади охорони материнства і дитинства, санаторно-курортні заклади, санаторно-епідеміологічні заклади, діагностичні центри.

Пунктом 2 Переліку №909 визначено лікарі та середній медичний персонал (незалежно від найменування посад) лікарняних закладів, лікувально-профілактичні закладів особливого типу, лікувально-трудових профілакторіїв, амбулаторно-поліклінічних закладів, закладів швидкої та невідкладної медичної допомоги, закладів переливання крові, закладів охорони материнства і дитинства, санаторно-курортних закладів, санітарно-епідеміологічних закладів, діагностичних центрів.

Статтею 62 Закону №1788-XII, статтею 48 Кодексу законів про працю України, пунктом 1 Порядку підтвердження наявного стажу роботи для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 року №637 (далі – Постанова №637), та пунктом 1.1 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 року №58 (далі – Інструкція №58), зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 17.08.1993 року за №110, чітко визначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.

З матеріалів справи вбачається, що згідно записів трудової книжки серії НОМЕР_2 судом встановлено, що позивач

- 16.08.1993 року прийнята на посаду палатної медсестри інфекційного відділення Каховської центральної районної лікарні (запис №2);

- 17.01.2012 року переведена на посаду медичної сестри приймального відділення Каховської центральної районної лікарні (запис №6);

- 01.09.2014 року переведено на посаду медичної сестри стаціонару (палатною) інфекційного відділення.

Відповідно до запису №32 Відомостей про трудову діяльність з Реєстру застрахованих осіб від 23.06.2025 року, ОСОБА_1 було звільнено з роботи у Комунальному некомерційному підприємстві «Каховська центральна міська лікарня імені родини Панкеєвих» Каховської міської ради на підставі ст. 38 Кодексу законів про працю України, за даними Державного центру зайнятості.

При цьому, апелянт не заперечує наявність у позивача стажу роботи у інфекційному відділенні у спірні періоди та зарахував цей стаж до страхового стажу позивача, однак заперечує проти подвійного зарахування стажу, оскільки позивачем не було надано уточнюючу довідку із зазначенням відомостей про перебування у відпустках по догляду за дитиною до досягнення нею 3- річного віку та у відпустках без збереження заробітної плати.

З цього приводу колегія суддів зазначає, що відповідно до Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, який затверджений Наказом Міністерства розвитку громад та територій України від 28.02.2025 № 376, в редакції від 29.08.2025 року, Каховська міська територіальна громада належить до території, які є тимчасово окупованими російською федерацією територіями України.

Відповідно до інформації, отриманої з ЄДР, юридичною адресою КНП «Каховська центральна міська лікарня імені родини Панкеєвих» Каховської міської ради» є 74800, Україна, Херсонська обл., місто Каховка, вулиця Першотравнева, будинок, 34.

У зв`язку із викладеним, наразі неможливо отримати довідку із зазначенням відомостей про перебування у відпустках по догляду за дитиною до досягнення нею 3- річного віку та у відпустках без збереження заробітної плати, оскільки усі особисті дані позивача як працівника зберігаються на тимчасово окупованій території України.

Таким чином, позивач об`єктивно позбавлена можливості отримати будь-які документи з місця роботи, а покладення на неї такого обов`язку суперечить принципам розумності та справедливості у сфері соціального забезпечення.

Натомість, згідно з пунктом 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 637 від 12.08.1993 р., у разі відсутності відповідних записів у трудовій книжці Пенсійний фонд має право і обов`язок витребувати уточнювальні довідки безпосередньо з підприємства, його правонаступника або відповідного архіву.

Пенсійний орган, відмовляючи у призначенні пенсії за вислугу років (або за пільговими умовами), обмежився формальним посиланням на відсутність уточнювальних довідок чи інших документів, не вживши при цьому жодних дій для самостійного з`ясування фактичних обставин справи.

Таким чином, перекладання цього обов`язку на позивача є неправомірним та свідчить про бездіяльність відповідача, який не скористався своїми повноваженнями для збирання доказів та належного з`ясування умов праці позивача, порушивши принципи законності, добросовісності та належного урядування.

Враховуючи викладене, проаналізувавши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що вони не спростовують висновків суду першої інстанції, яким повно та правильно встановлено обставини справи і ухвалено судове рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до положень статті 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи викладені обставини та з огляду на наведені положення законодавства, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а судове рішення без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 292, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 27 березня 2026 року – залишити без задоволення.

Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 27 березня 2026 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії – залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Верховного Суду.

Головуючий суддя: М. П. Коваль

Суддя: О.В. Джабурія

Суддя: Н.В. Вербицька