Постанова від 01 червня 2026 р. у справі №420/825/26 — П'ятий апеляційний адміністративний суд

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

————————————————————————

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 червня 2026 р.м. ОдесаСправа № 420/825/26

П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді – Коваля М.П.,

суддів – Джабурія О.В,

– Вербицької Н.В.,

розглянувши у порядку письмового провадження в місті Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою Військової частини НОМЕР_1 ( НОМЕР_2 загін морської охорони) на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 24 березня 2026 року, прийнятого в складі суду судді Самойлюк Г.П., по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 ( НОМЕР_2 загін морської охорони) про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И В:

В січні 2026 року до Одеського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 ( НОМЕР_2 загін морської охорони), в якому позивач просив суд:

- визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 ( НОМЕР_2 загону морської охорони) щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення у сумі 4463,15 гривень щомісяця за період з 01.03.2018 року по 28.03.2022 року із врахуванням приписів абзаців 3, 4, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року № 1078;

- зобов`язати військову частину НОМЕР_1 ( НОМЕР_2 загін морської охорони) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення у сумі 4463,15 гривень щомісяця за період з 01.03.2018 року по 28.03.2022 року із врахуванням приписів абзаців 3, 4, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року № 1078, з урахуванням раніше виплачених сум.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивач з 18.07.1997 року проходив військову службу у Військовій частині НОМЕР_1 ( НОМЕР_2 загін морської охорони). 28.03.2022 року виключений зі списків особового складу частини та всіх видів забезпечення. При цьому, в порушення вимог абзаців 3, 4, 6 пункту 5 "Порядку проведення індексації грошових доходів населення", відповідач не виплатив індексацію-різниці грошового забезпечення за період з 01.03.2018 року по 28.03.2022 року. Позивач звертався до відповідача з відповідною заявою про нарахування спірної виплати, однак листом від 26.11.2025 року відповідач відмовив у задоволенні його заяви.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 24 березня 2026 року адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено у повному обсязі. Визнано протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 ( НОМЕР_2 загін морської охорони) щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення у сумі 4463,15 гривень щомісяця за період з 01.03.2018 року по 28.03.2022 року, у загальній сумі 218258,43 грн., із врахуванням приписів абзаців 3, 4, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року №1078. Зобов`язано Військову частину НОМЕР_1 ( НОМЕР_2 загін морської охорони) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення у сумі 4463,15 гривень щомісяця за період з 01.03.2018 року по 28.03.2022 року у загальній сумі 218258,43 грн (двісті вісімнадцять тисяч двісті п`ятдесят вісім гривень, сорок три копійки), із врахуванням приписів абзаців 3, 4, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року №1078, з урахуванням раніше виплачених сум.

Не погоджуючись із вказаним рішенням суду першої інстанції, Військова частина НОМЕР_1 ( НОМЕР_2 загін морської охорони) звернулася до П`ятого апеляційного адміністративного суду з апеляційною скаргою, в якій посилається на те, що оскаржуване рішення винесено з порушенням норм матеріального та процесуального права, тому просить скасувати оскаржуване рішення та винести нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що відображена у відомостях за лютий 2018 року сума грошового забезпечення штучно завищена, оскільки включає в себе щомісячну додаткову грошову винагороду за постановою Кабінету Міністрів України № 889 у розмірі 10 417,56 грн, яка фактично була нарахована за попередній місяць (січень) відповідно до вимог Інструкції МВС № 73. Крім того, апелянт зазначає, що суд безпідставно розповсюдив спірний період до березня 2022 року, проігнорувавши той факт, що у січні 2020 року відбулося чергове підвищення посадового окладу позивача. Відповідно до абзацу 6 пункту 5 Порядку № 1078, таке підвищення окладу в будь-якому випадку припиняє виплату раніше сформованої індексації-різниці, що обмежує потенційний спірний період виключно рамками березня 2018 - грудня 2019 року.

28 квітня 2026 року представником позивача, адвокатом Свідер В.В., до П`ятого апеляційного адміністративного суду було подано відзив на апеляційну скаргу, в якій вказує, що щомісячна додаткова грошова винагорода за Постановою Кабінету Міністрів України №889 є постійною складовою грошового забезпечення, а тому її скасування у березні 2018 року призвело до фактичного зниження реального доходу військовослужбовця. З огляду на це, представник позивача просить суд апеляційної інстанції апеляційну скаргу відповідача залишити без задоволення, а оскаржуване рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Дана справа розглянута в порядку письмового провадження відповідно до приписів ст. 311 КАС України.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін з огляду на таке.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, ОСОБА_1 проходив військову службу у Військовій частині НОМЕР_1 ( НОМЕР_2 загін морської охорони). Наказом командира Військової частини НОМЕР_1 ( НОМЕР_2 загін морської охорони) від 28.03.2022 №103-ОС виключений зі списків особового складу та всіх видів забезпечення.

Позивач звернувся до відповідача з заявою, в якій просив здійснити нарахування та виплату індексації грошового забезпечення за період з 01.03.2018 року по 28.03.2022 року із врахуванням приписів абзаців 3, 4, 6 пункту 5 Порядку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078.

Листом від 30.12.2025 відповідач повідомив про відсутність підстав для нарахування та виплати індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 з 01.03.2018 року по 28.03.2022 року, із врахуванням приписів абзаців 3, 4, 6, пункту 5 Порядку, у зв`язку з чим позивач звернувся з даним адміністративним позовом до суду.

Задовольняючи позовні вимоги в повному обсязі, суд першої інстанції виходив з того, що розмір підвищення грошового доходу позивача в березні 2018 року виявився меншим за суму можливої індексації. Порівняно з лютим 2018 року, грошове забезпечення позивача у березні, з урахуванням щомісячної додаткової винагороди за Постановою КМУ № 889, зменшилося на 2 553,79 грн., тоді як сума можливої індексації становила 4 463,15 грн. Оскільки розмір підвищення доходу був меншим за суму можливої індексації, відповідно до абзаців 3, 4, 6 пункту 5 Порядку № 1078 відповідач мав недискреційний обов`язок щомісячно нараховувати та виплачувати позивачу фіксовану суму індексації-різниці в розмірі 4 463,15 грн за весь період з 01.03.2018 по 28.03.2022.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів виходить з наступного.

За приписами ч. 2 ст. 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Спеціальним законом, який визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі є Закон України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20.12.1991 № 2011-XII (далі - Закон № 2011-XII).

Відповідно до ст.1 Закону № 2011-XII соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.

Частиною 1 ст. 9 Закону № 2011-XII передбачено, що держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів. Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері праці та соціальної політики, інші центральні органи виконавчої влади відповідно до їх компетенції розробляють та вносять у встановленому порядку пропозиції щодо грошового забезпечення військовослужбовців.

До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення. Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону (ч. ч. 2, 3 ст. 9 Закону № 2011-XII)

Закон України "Про індексацію грошових доходів населення" від 03.07.2001 №1282-ХІІ (далі - Закон № 1282-ХІІ) визначає правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін з метою дотримання встановлених Конституцією України гарантій щодо забезпечення достатнього життєвого рівня населення України.

Згідно ст. 1 Закону № 1282-XII індексація грошових доходів населення - встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг

За приписами ст. 2 Закону № 1282-XII індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема, оплата праці (грошове забезпечення).

Статтею 4 Закону № 1282-XII встановлено підстави для проведення індексації, зокрема, індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка. Обчислення індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком, починаючи з місяця введення в дію цього Закону.

Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений у частині першій цієї статті.

Підвищення грошових доходів населення у зв`язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, у якому опубліковано індекс споживчих цін.

У разі якщо грошові доходи населення підвищено з урахуванням прогнозного рівня інфляції випереджаючим шляхом, при визначенні обсягу підвищення грошових доходів у зв`язку із індексацією враховується рівень такого підвищення у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Приписами ч. 2 ст. 5 Закону № 1282-XII передбачено, що підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з Державного бюджету України, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв`язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів Державного бюджету України.

Відповідно до ст. 6 Закону № 1282-XII у разі виникнення обставин, передбачених статтею 4 цього Закону, грошові доходи населення визначаються як результат добутку розміру доходу, що підлягає індексації в межах прожиткового мінімуму для відповідних соціальних і демографічних груп населення, та величини індексу споживчих цін. Порядок проведення індексації грошових доходів населення визначається Кабінетом Міністрів України.

Згідно ст. 9 Закону № 1282-XII індексація грошових доходів населення здійснюється за місцем їх отримання за рахунок відповідних коштів.

Таким чином, основною метою індексації грошових доходів населення є забезпечення достатнього життєвого рівня населення України за рахунок відшкодування подорожчання споживчих товарів і послуг.

Правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення, що поширюються на підприємства, установи та організації незалежно від форми власності і господарювання, а також на фізичних осіб, що використовують працю найманих працівників, визначаються Порядком проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 р. № 1078 (далі - Порядок № 1078).

Як встановлено п. 1-1 Порядку № 1078 підвищення грошових доходів громадян у зв`язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, в якому офіційно опубліковано індекс споживчих цін.

За приписами п. 2 Порядку № 1078 індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані в гривнах на території України, які не мають разового характеру, зокрема, грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу, посадових осіб митної служби.

Відповідно до п. 4 Порядку № 1078 індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення.

Сума індексації грошових доходів громадян визначається як результат множення грошового доходу, що підлягає індексації, на величину приросту індексу споживчих цін, поділений на 100 відсотків. (абз. 5 п. 4 Порядку № 1078).

Відповідно до абз. 8 п. 4 Порядку № 1078 проведення індексації грошових доходів населення № 1078, у разі несвоєчасної виплати сум індексації грошових доходів громадян провадиться їх компенсація відповідно до законодавства.

Питання виплати суми індексації у місяці підвищення грошових доходів, а також виплати визначеної суми індексації до чергового підвищення тарифних ставок (окладів) врегульовано п.5 Порядку № 1078, згідно зі змістом абз.1 якого у разі підвищення тарифних ставок (окладів), стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, визначених у пункті 2 цього Порядку, значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків.

Обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення зазначених грошових доходів населення (абз. 2 п. 5 Порядку № 1078).

Сума індексації у місяці підвищення грошових доходів, зазначених у абзаці першому цього пункту, не нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалася у місяці підвищення доходу (абз.3 п.5 Порядку № 1078).

Якщо розмір підвищення грошового доходу не перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу, сума індексації у цьому місяці визначається з урахуванням розміру підвищення доходу і розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу (абз. 4 п. 5 Порядку № 1078).

Абзацом 5 п. 5 Порядку № 1078 встановлено, що у разі зростання заробітної плати за рахунок інших її складових без підвищення тарифних ставок (окладів) сума індексації не зменшується на розмір підвищення заробітної плати. У разі коли відбувається підвищення тарифної ставки (окладу), у місяці підвищення враховуються всі складові заробітної плати, які не мають разового характеру.

До чергового підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, до визначеної суми індексації додається сума індексації, яка складається внаслідок перевищення величини індексу споживчих цін порогу індексації, зазначеного у пункті 1-1 цього Порядку (абз. 6 п. 5 Порядку № 1078).

Верховний Суд у постановах від 20.11.2019 у справі № 620/1892/19, від 05.02.2020 у справі № 825/565/17 зазначив, що індексація грошового забезпечення як складова грошового забезпечення військовослужбовців, є однією з основних державних гарантій щодо оплати їх праці, а отже підлягає обов`язковому нарахуванню і виплаті.

Отже, індексація грошового забезпечення є однією із основних державних гарантій щодо оплати праці, проведення індексації у зв`язку зі зростанням споживчих цін (інфляцією) є обов`язковим для всіх юридичних осіб-роботодавців, незалежно від форми власності та виду юридичної особи.

Питання наявності умов у особи на отримання індексації-різниці висвітлене у постанові Верховного Суду від 23.03.2023 у справі № 400/3826/21.

Так, Верховний Суд зауважив, що Порядок № 1078 передбачає можливість виплати двох видів індексації грошового доходу, умовно кажучи, "поточної" та "індексації-різниці".

Право на поточну індексацію виникає у випадку, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який з 1 січня 2016 року встановлений у розмірі 103 відсотка (абз. 2 п. 1-1, абз. 6 п. 5 Порядку №1078).

Сума цієї індексації визначається як результат множення грошового забезпечення, що підлягає індексації в межах прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, на величину приросту індексу споживчих цін, поділений на 100 відсотків (абз. абз. 2, 5 п. 4 Порядку №1078).

З 01.01.2015 в абз. абз. 3, 4, 5, 6 п. 5 Порядку № 1078 по суті йде мова про поняття індексації-різниці, право на яку виникає тільки тоді, коли у місяці підвищення тарифних ставок (окладів) розмір доходу менший суми можливої індексації, визначеної в цьому місяці

Абзаци 3, 4 п. 5 Порядку № 1078 у редакціях, які застосовувалися з 1 грудня 2015 року до 1 квітня 2021 року, передбачали обставини, за наявності яких у місяці підвищення доходу індексація (не)нараховується, а саме:

- сума індексації у місяці підвищення тарифних ставок (окладів) не нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалася у місяці підвищення доходу (абз. 3);

- сума індексації у місяці підвищення тарифних ставок (окладів) нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу не перевищує суму індексації, що склалася у місяці підвищення доходу (абз. 4).

Якщо у місяці підвищення тарифних ставок (окладів) сума цієї індексації нараховується, то абзац 6 пункту 5 Порядку № 1078 додатково указує, що ця сума індексації-різниці виплачується до наступного підвищення тарифних ставок (окладів) і до неї надалі додається поточна індексація, яка складається, коли величина індексу споживчих цін перевищує поріг індексації у розмірі 103 відсотки.

Системний аналіз п. 1, абз. абз. 4, 6 п.5 Порядку № 1078 (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) дає підстави зробити висновок, що нарахування й виплата індексації-різниці має щомісячний фіксований характер, гарантується законом і є обов`язковими для підприємств, установ та організацій незалежно від форми власності і господарювання, а також для фізичних осіб, які використовують працю найманих працівників.

З урахуванням того факту, що 01.03.2018 набрала чинності постанова Кабінету Міністрів України "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" від 30.08.2017 № 704, якою встановлені нові розміри окладів військовослужбовців, та з огляду на правила пунктів 5, 10-2 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, березень 2018 року став місяцем підвищення доходу, за яким слід здійснювати обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації грошового забезпечення.

Відповідно до абзацу 5 пункту 5 Порядку № 1078, у разі коли відбувається підвищення тарифної ставки (окладу), у місяці підвищення враховуються всі складові заробітної плати (грошового забезпечення), які не мають разового характеру. Системний аналіз цієї норми свідчить, що для визначення права на індексацію-різницю порівнянню підлягає розмір грошового забезпечення, що фактично склався та виплачувався військовослужбовцю у місяці, який передував місяцю підвищення окладів, із розміром грошового забезпечення у місяці підвищення.

З матеріалів справи вбачається, що факт виплати винагороди за постановою Кабінету Мінітрів України № 889 у розмірі 10 417,56 грн у лютому є беззаперечним, підтверджується наявними матеріалами у справі, а тому винагорода правомірно врахована судом першої інстанції як обов`язкова складова доходу в лютому 2018 року.

Згідно виснвоків Верховного Суду, викладених зокрема у постанові від 31.01.2023 у справі №520/21428/21, зі змісту постанови Кабінету Мінітрів України №889 слідує, що щомісячна додаткова грошова винагорода відповідає ознакам щомісячних додаткових видів грошового забезпечення, оскільки є щомісячною та має постійний характерю

На підставі вищевикладеного, колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги щодо неправильного визначення структури доходу позивача у базовому місяці та спроб ретроспективного виключення додаткової винагороди з фактичного забезпечення за лютий 2018 року.

Стосовно доводів відповідача про те, що виплата індексації-різниці мала бути припинена у січні 2020 року у зв`язку із черговим підвищенням посадового окладу позивача, колегія суддів зазначає наступне.

Так, за змістом абзацу 6 пункту 5 Порядку № 1078, виплата фіксованої суми індексації-різниці продовжується до чергового підвищення тарифних ставок (окладів).

Колегія суддів наголошує, що підвищення посадових окладів військовослужбовців може відбуватися виключно шляхом внесення змін до відповідних нормативно-правових актів Кабінету Міністрів України (зокрема, до Постанови № 704) або прийняття нових урядових рішень про збільшення розмірів окладів.

Сама по собі зміна розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 1 січня відповідного року (зокрема, у 2020 році) за відсутності внесених у встановленому порядку змін до Постанови № 704 щодо перерахунку окладів, не вважається «підвищенням тарифних ставок (окладів)» у розумінні Порядку № 1078. Протягом усього спірного періоду з 01.03.2018 по 28.03.2022 роки Кабінетом Міністрів України рішення про підвищення посадових окладів військовослужбовців не приймалися.

Таким чином, оскільки чергового нормативного підвищення посадового окладу позивача у січні 2020 року не відбулося, сформована в березні 2018 року сума індексації-різниця підлягала щомісячній виплаті в повному обсязі аж до моменту виключення позивача зі списків особового складу частини, тобто до 28.03.2022 року.

З аналізу вищенаведеного колегія суддів дійшла висновку, що невиплата відповідачем індексації грошового забезпечення у відповідних розмірах є протиправним обмеженням конституційних прав позивача, а також порушенням вимог Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" та Порядку № 1078.

Із вищезазначеного слідує, що відповідач, не виплативши позивачу в повному розмірі індексації грошового забезпечення за період з 01.03.2018 по 28.03.2022 із застосуванням щомісячної фіксованої індексації відповідно до абз. абз. 4, 5, 6 п. 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078 діяв не на підставі Конституції та законів України.

Таким чином, доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження, спростовуються матеріалами справи та не дають підстав вважати, що при прийнятті оскаржуваного рішення, судом першої інстанцій було порушено норми матеріального права. Суд правильно та повно з`ясував усі обставини справи та надав їм юридичну оцінку, відповідно до норм матеріального та процесуального права.

Згідно з пунктом першим частини першої статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Відповідно до статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 292, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, апеляційний суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 ( НОМЕР_2 загін морської охорони) на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 24 березня 2026 року – залишити без задоволення.

Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 24 березня 2026 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 ( НОМЕР_2 загін морської охорони) про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії – залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Верховного Суду.

Головуючий суддя: М. П. Коваль

Суддя: О.В. Джабурія

Суддя: Н.В. Вербицька