Постанова від 28 травня 2026 р. у справі №420/34178/23 — П'ятий апеляційний адміністративний суд

Суд: П'ятий апеляційний адміністративний суд

Інстанція: Апеляційна

Юрисдикція: Адміністративне

Категорія: адміністрування окремих податків, зборів, платежів, з них

Дата: 28 травня 2026 р.

Справа: №420/34178/23

Суддя: Яковлєв О.В.

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 травня 2026 р.м. ОдесаСправа № 420/34178/23

Перша інстанція суддя Юхтенко Л.Р.

Колегія суддів П`ятого апеляційного адміністративного суду у складі:

судді-доповідача Яковлєва О.В.,

суддів Єщенка О.В., Крусяна А.В.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 04 вересня 2024 року, у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС в Одеській області про визнання протиправним та скасування рішень,-

В С Т А Н О В И Л А :

Позивач звернувся до суду з позовом у якому заявлено вимоги Головному управлінню ДПС в Одеській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень № 0021801305, № 0021851305, № 0021881305 від 05 липня 2019 року.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 04 вересня 2024 року відмовлено в задоволенні позову.

Не погоджуючись з вказаним судовим рішенням позивачем подано апеляційну скаргу з якої вбачається про порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а тому просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове, яким задовольнити позов.

Вимоги апеляційної скарги обґрунтовано тим, що судом першої інстанції належним чином не враховано доводів позивача про порушення його прав у межах процедури призначення та проведення документальної позапланової невиїзної перевірки податковим органом.

Крім того, в апеляційній скарзі зазначається, що податковим органом невірно визначено базу нарахування спірних податкових зобов`язань позивачу.

В свою чергу, відповідачем подано відзив на отриману апеляційну скаргу у якому зазначено, що судом першої інстанції ухвалено законне та обґрунтоване рішення про залишення позову без задоволення, оскільки податковим органом доведено правомірність оскаржуваних рішень.

Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду, а також правильність застосування судом норм матеріального і процесуального права та правової оцінки обставин у справі, колегія суддів приходить до висновку, що подана апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду – скасуванню, з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що між ПАТ «УКРСОЦБАНК» та ОСОБА_1 укладено договір кредиту № 2007/13-2/06/381 від 16 червня 2007 року, договір кредиту № 200/671Ф03.14-34 від 13 серпня 2007 року.

При цьому, на запит Головного управління ДФС в Одеській області АТ «УКРСОЦБАНК» надало лист від 29 жовтня 2018 року № 05.6-12/79-1126, яким повідомлено, що АТ «Укрсоцбанк» підтверджує у вказаній у запиті фізичній особі банком у Податковому розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб, і сум утриманого з них податку (форма 1-ДФ) за 2 квартал 2017 року відображено нарахований та виплачений дохід з ознакою доходу « 126» (додаткове благо) у вигляді основної кредитної заборгованості прощеної (анульованої) за самостійним рішенням банку, не пов`язаним з процедурою банкрутства, до закінчення строку позовної давності у сумі 1 219 208,47 грн, 4 кв. 2017 року, повідомлення клієнта - шляхом укладення договору.

Також на запит Головного управління ДФС в Одеській області АТ «УКРСОЦБАНК» надало лист від 29 жовтня 2018 року № 05.6-12/79-1127, яким повідомлено, що АТ «Укрсоцбанк» підтверджує у вказаній у запиті фізичній особі банком у Податковому розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб, і сум утриманого з них податку (форма 1-ДФ) за 4 квартал 2015 року відображено нарахований та виплачений дохід з ознакою доходу « 126» (додаткове благо) у вигляді основної кредитної заборгованості прощеної (анульованої) за самостійним рішенням банку, не пов`язаним з процедурою банкрутства, до закінчення строку позовної давності у сумі 942 102,60 грн, 4 кв. 2015 року, повідомлення клієнта - шляхом укладення договору.

Суд встановив, що наказом Головного управління ДФС в Одеській області від 28 січня 2019 року № 507 призначено проведення документальної позапланової невиїзної перевірки на підставі отриманої інформації від банку на його запит.

В ході перевірки Головне управління ДФС в Одеській області надіслало на адресу позивача повідомлення від 29 січня 2019 року № 82/13-05, яким повідомило позивача, що буде проведено з 05 березня 2019 року документальну позапланову невиїзну перевірку позивача з питань дотримання податкового законодавства щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати належних сум податку на доходи фізичних осіб та військового збору з доходу отриманого платником податку як додаткове благо (ознака « 126») за період з 01 січня 2015 року по 31 грудня 2015 року та з 01 січня 2017 року по 31 грудня 2017 року. Це повідомлення надіслано поштою, але поштове відправлення повернулось.

Крім того, матеріалами справи підтверджено, що позивачу направлялись повідомлення повторно про термінове прибуття до Білгород-Дністровського відділення Чорноморської ОДПІ ГУ ДФС в Одеській області № 218 від 20 лютого 2018 року та № 481 від 26 квітня 2018 року, але які також були повернуті до контролюючого органу.

За результатами перевірки Головним управлінням ДФС в Одеській області складено акт від 26 березня 2019 року № 482/15-32-13-03/2201514819 «Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки фізичної особи ОСОБА_1 з питань дотримання податкового законодавства щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати належних сум податку на доходи фізичних осіб та військового збору з доходу отриманого платником податку як додаткове благо за ознакою доходу « 126», за період з 01 січня 2015 року по 31 грудня 2015 року та з 01 січня 2017 року по 31 грудня 2017 року», яким зафіксовані такі порушення:

- пп. 49.18.4 п. 49.18 ст. 49, пп. «в» п. 176.1 ст. 176, п. 179.1 ст. 179 ПК України, що є наслідком неподання податкових декларацій про майновий стан та доходи за 2015 рік та 2017 рік.

- пп. 163.1.1 п. 163.1 ст. 163, п. 164.1, пп. «д» пп. 164.2.17 п. 164.2 ст. 164, п. 167.1 ст. 167, п. 179.1 ст. 179, п. 179.7 ст. 179 ПК України, що є наслідком несплати податку на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування, розміром 181 112,50 грн за 2015 рік, розміром 219 313,52 грн за 2017 рік.

- пп. 163.1.1 п. 163.1 ст. 163, пп. «д» пп. 164.2.17 п. 164.2 ст. 164, п. 179.1 ст. 179, пп. 1.2, пп. 1.4 та пп. 1.6 п. 16 і підрозділу 10 розд. XX ПК України, що є наслідком несплати військового збору, розміром 14 131,54 грн за 2015 рік, розміром 18 276,13 грн за 2017 рік.

В свою чергу, на підставі акту Головного управлінням ДФС в Одеській області від 26 березня 2019 року № 482/15-32-13-03/2201514819, Головним управлінням ДФС в Одеській області прийнято:

- податкове повідомлення-рішення від 05 липня 2019 року № 0021881305 про нарахування військового збору, розміром 32 407,67 грн, штрафних (фінансових) санкцій, розміром 8 101,92 грн.

- податкове повідомлення-рішення від 05 липня 2019 року № 0021851305 про нарахування суми штрафних санкцій з податку на доходу фізичних осіб, розміром 340,00 грн.

- податкове повідомлення-рішення від 05 липня 2019 року № 0021801305 з нарахування податку на доходи фізичних осіб, розміром 400 426,02 грн, штрафних (фінансових) санкцій, розміром 100 106,51 грн.

Не погоджуючись з отриманими рішеннями, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

За наслідком з`ясування обставин справи, судом першої інстанції ухвалено рішення про відмову у задоволенні позову, з чим не погоджується колегія суддів, з огляду на наступне.

Так, згідно п. 75.1 ст. 75 ПК України (у редакції, чинній на момент виникнення та існування спірних правові), контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.

Згідно пп. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75 ПК України, документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов`язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Документальна планова перевірка проводиться відповідно до плану-графіка перевірок.

Не може бути предметом планової документальної перевірки питання дотримання платником податків принципу «витягнутої руки» , крім випадків перевірки дотримання платником податків вимог підпунктів 140.5.4, 140.5.6 пункту 140.5 статті 140 цього Кодексу.

Документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи контролюючого органу і проводиться за наявності хоча б однієї з підстав, визначених цим Кодексом.

Документальною виїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться за місцезнаходженням платника податків чи місцем розташування об`єкта права власності, стосовно якого проводиться така перевірка.

Документальною невиїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться в приміщенні контролюючого органу.

Документальною невиїзною позаплановою електронною перевіркою за заявою платника податків (далі - електронна перевірка) вважається перевірка, що проводиться на підставі заяви, поданої платником податків з незначним ступенем ризику, визначеним відповідно до пункту 77.2 статті 77 цього Кодексу, до контролюючого органу, в якому він перебуває на податковому обліку. Заява подається за 10 календарних днів до очікуваного початку проведення електронної перевірки, але не раніше офіційного повідомлення центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову і митну політику, про запровадження проведення такої перевірки для відповідних платників податків: які застосовують спрощену систему оподаткування, обліку та звітності; суб`єктів господарювання мікро-, малого; середнього підприємництва; інших платників податків. Форма заяви, порядок її подання, прийняття рішення про проведення електронної перевірки встановлюються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

Згідно п. 78.4 ст. 78 ПК України, про проведення документальної позапланової перевірки керівник (його заступник або уповноважена особа) контролюючого органу приймає рішення, яке оформлюється наказом.

Право на проведення документальної позапланової перевірки платника податків надається лише у випадку, коли йому до початку проведення зазначеної перевірки вручено у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу, копію наказу про проведення документальної позапланової перевірки.

Згідно п. 79.1 ст. 79 ПК України, документальна невиїзна перевірка здійснюється у разі прийняття керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу рішення про її проведення та за наявності підстав для проведення документальної перевірки, визначених статтями 77 та 78 цього Кодексу. Документальна невиїзна перевірка здійснюється на підставі зазначених у підпункті 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 цього Кодексу документів та даних, наданих платником податків у визначених цим Кодексом випадках, або отриманих в інший спосіб, передбачений законом.

Згідно п. 79.2 ст. 79 ПК України, документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу виключно на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, та за умови вручення платнику податків (його представнику) у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу, копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки.

Виконання умов цієї статті надає посадовим особам контролюючого органу право розпочати проведення документальної невиїзної перевірки.

Згідно п. 79.3 ст. 79 ПК України, присутність платників податків під час проведення документальних невиїзних перевірок не обов`язкова.

Згідно п. 79.5 ст. 79 ПК України, за наявності письмового звернення платника податків замість документальної невиїзної перевірки може проводитися документальна виїзна перевірка.

При цьому, згідно п. 42.2 ст. 42 ПК України, документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані у порядку, визначеному пунктом 42.4 цієї статті, надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків (його представнику).

Згідно абз. 6 п. 42.4 ст. 42 ПК України, у разі якщо пошта не може вручити платнику податків документ через відсутність за місцезнаходженням посадових осіб платника податків, їх відмову прийняти документ, незнаходження фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків або з інших причин, документ вважається врученим платнику податків у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причини невручення.

В свою чергу, згідно ч. 6 ст. 13 ЗУ «Про судоустрій і статус суддів», висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.

Колегією суддів встановлено, що предметом спору у даній справі є перевірка правомірності податкових повідомлень-рішень № 0021801305, № 0021851305, № 0021881305 від 05 липня 2019 року, що надіслані ОСОБА_1 за наслідком проведення відносно нього податковим органом документальної позапланової невиїзної перевірки, висновки якої оформлено актом № 482/15-32-13-05/2201514819 від 26 березня 2019 року.

В свою чергу, перевіряючи законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції про відмову у задоволенні позову, у межах доводів та вимог апеляційної скарги позивача, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

В даному випадку, обґрунтовуючи протиправний характер оскаржуваних податкових повідомлень-рішень позивач першочергово зазначає про порушення своїх прав у межах процедури проведення його документальної позапланової невиїзної перевірки податковим органом.

Між тим, надаючи правову оцінку зазначеним доводам апелянта, колегія суддів зазначає, що згідно вимог вищевикладених норм матеріального права для проведення документальної позапланової перевірки керівник податкового органу має видати відповідний наказ.

При цьому, право на проведення документальної позапланової невиїзної перевірки платника податків надається лише у випадку, коли йому до початку проведення зазначеної перевірки вручено у встановленому порядку копію наказу про проведення документальної позапланової перевірки та письмове повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки.

Крім того, законодавцем акцентовано, що лише виконання зазначених вимог надає посадовим особам контролюючого органу право розпочати проведення документальної невиїзної перевірки.

З іншого боку, вищевикладені норми податкового законодавства передбачають, що документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків (його представнику).

При цьому, у разі якщо пошта не може вручити платнику податків документ через відсутність за місцезнаходженням посадових осіб платника податків, їх відмову прийняти документ, незнаходження фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків або з інших причин, документ вважається врученим платнику податків у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причини невручення.

Між тим, судом встановлено, що наказом ГУ ДФС в Одеській області «Про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки фізичної особи ОСОБА_1 » від 28 січня 2019 року № 507 призначено перевірку позивача з 05 березня 2019 року, тривалістю 10 робочих днів.

Копію наказу ГУ ДФС в Одеській області від 28 січня 2019 року № 507 та повідомлення від 29 січня 2019 року № 82/13-05 надіслані позивачу рекомендованим поштовим відправленням на його податкову адресу.

В свою чергу, як вбачається з копії конверту у якому здійснювалось відправлення позивачу документів, відправлення повернулося податковому органу неврученим з відміткою відділення поштового зв`язку від 07 березня 2019 року про завершення терміну зберігання.

При цьому, зі змісту акту перевірки № 482/15-32-13-05/2201514819 від 26 березня 2019 року вбачається, що перевірку ОСОБА_1 проведено у період з 05 березня 2019 року по 19 березня 2019 року.

Тобто, на момент початку перевірки позивача йому не було вручено копії наказу про проведення документальної позапланової перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки, а як наслідок податковий орган не мав права розпочинати проведення такої перевірки.

Крім того, у застосуванні положень п. 79.2 ст. 79 ПК України в взаємозв`язку з приписами п. 42.2 ст. 42 ПК України, Верховний Суд також дотримується позиції, згідно якої з наказом про невиїзну перевірку, відомостями про дату її початку та місце проведення платник має бути ознайомлений у встановлений законом спосіб до її початку.

Вказаний висновок викладено в постановах Верховного Суду від 15 лютого 2024 року (справа № 640/9016/20), від 19 квітня 2024 року (справа № 440/4696/18), від 26 вересня 2023 року (справа № 400/1664/21), від 19 листопада 2024 року (справі № 640/10280/20), від 16 травня 2025 року (справа № 140/2750/24).

У зазначених судових рішеннях Верховний Суд зазначав, що невиконання контролюючим органом вимог п. 79.2 ст. 79 ПК України є істотним порушенням процедури проведення податкової перевірки, а як наслідок самостійною та достатньою підставою для скасування податкових повідомлень-рішень та інших рішень, прийнятих за наслідками такої перевірки.

При цьому, Судова палата з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду в постанові від 20 лютого 2020 року (справа №826/17123/18) сформулювала правовий висновок, відповідно до якого, оскаржуючи в подальшому наслідки проведеної контролюючим органом перевірки у вигляді податкових повідомлень-рішень та інших рішень, платник податків не позбавлений можливості посилатись на порушення контролюючим органом вимог законодавства щодо проведення такої перевірки, якщо вважає, що вони зумовлюють протиправність таких податкових повідомлень-рішень. При цьому таким підставам позову, за їх наявності, суди повинні надавати правову оцінку в першу чергу, а у разі, якщо вони не визнані судом такими, що тягнуть протиправність рішень, прийнятих за наслідками такої перевірки, - переходити до перевірки підстав позову щодо наявності порушень податкового та/або іншого законодавства.

Тому, враховуючи встановлені обставини справи, вимоги податкового законодавства, керуючись вищевикладеними правовими висновками Верховного Суду, колегія суддів вважає, що вказане порушення є самостійною та достатньою підставою для визнання наслідків проведення такої перевірки, а саме оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, протиправними.

При цьому, колегія суддів зазначає, що судом першої інстанції при прийнятті рішення про відмову у задоволенні позовних вимог допущено неправильне застосування норм матеріального та порушення норм процесуального права, що є підставою для скасування рішення суду та ухвалення нового рішення про задоволення позову.

Керуючись ст.ст. 308, 311, 317, 321, 322, 325, 329 КАС України, колегія суддів,-

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 – задовольнити.

Скасувати рішення Одеського окружного адміністративного суду від 04 вересня 2024 року, з ухваленням у справі нового рішення про задоволення позову.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС в Одеській області № 0021801305 від 05 липня 2019 року.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС в Одеській області № 0021851305 від 05 липня 2019 року.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС в Одеській області № 0021881305 від 05 липня 2019 року.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС в Одеській області на користь ОСОБА_1 понесені судові витрати зі сплати судового збору за подання позовної заяви та апеляційної скарги, загальним розміром 10 827 (десять тисяч вісімсот двадцять сім) грн 64 коп.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її ухвалення та оскарженню не підлягає, крім випадків передбачених у п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.

Суддя-доповідач О.В. Яковлєв

Судді О.В. Єщенко А.В. Крусян

Оригінал: reyestr.court.gov.ua