Постанова від 26 травня 2026 р. у справі №706/59/26 — Черкаський апеляційний суд

ЧЕРКАСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження 22-ц/821/1061/26Головуючий по 1 інстанції

Справа №706/59/26 Категорія: 310020000 Школьна А.В.

Доповідач в апеляційній інстанції

Новіков О. М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 травня 2026 року м. Черкаси :

Черкаський апеляційний суд в складі колегії суддів: Новікова О. М., Василенко Л. І., Сіренка Ю.В., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Христинівського районного суду Черкаської області від 26 лютого 2026 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення аліментів на утримання повнолітньої дитини , яка продовжує навчання,-

в с т а н о в и в :

ОСОБА_2 звернулася до суду з позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення на її користь аліментів на період навчання, обгрунтовуючи свої вимоги тим, що вона є повнолітньою донькою відповідача. На даний час продовжує навчання та, відповідно до вимог законодавства, має право на утримання від батька до досягнення 23 років. Посилаючися на норми статей 199, 200 Сімейного кодексу України, позивач просила стягнути із відповідача на її користь аліменти у розмірі 1/3 частини від усіх видів його заробітку (доходу) щомісячно, починаючи із дня подання позову до суду і до досягнення 23 років або припинення навчання.

Рішенням Христинівського районного суду Черкаської області від 26 лютого 2026 року позов задоволено частково.

Стягнуто із ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти на її утримання на період навчання у розмірі 1/4 частини всіх видів його заробітку (доходу), щомісячно, починаючи стягнення із 14.01.2026 і до закінчення навчання, але не довше, ніж до досягнення донькою 23 років.

Відповідач ОСОБА_1 оскаржив рішення в апеляційному порядку, пославшись на неповне з`ясування судом обставин справи, порушення норм матеріального права.

Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що позивач не надала доказів понесення витрат на навчання, оскільки навчається на державній формі навчання, вартості проживання у місті де навчається, витрат на проїзд, не здійснила розрахунку щомісячних витрат, необхідних для забезпечення навчання та проживання. Також суд не врахував ту обставину, що він надає в добровільному порядку грошові кошти в сумі 2500,00 грн на навчання, перерахування цих грошей здійснюється з його заробітку, бухгалтерією підприємства там, де він працює.

При цьому суду відповідач надавав пояснення, що може надавати допомогу в сумі не більше 4000,00 грн, але згоди на стягнення такої суми не надавав.

Зазначає, що при визначенні розміру аліментів мають бути враховані вартість навчання, вартість підручників, проїзду до навчального закладу, проживання за місцем його знаходження, стан здоров`я відповідача, наявність інших утриманців.

У відзиві на апеляційну скаргу, представник позивача адвокат Поета Ю.В. вказує, що підстав для скасування рішення немає, апеляційну скаргу слід залишити без задоволення.

Відповідно до ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Виходячи з положень ч. 13 ст. 7, ч. 6 ст. 19, ч. 1 ст. 369 ЦПК України, враховуючи ціну позову, суд апеляційної інстанції проводить розгляд справи без повідомлення учасників справи.

Дослідивши матеріали справи та перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Так, судом встановлено, що ОСОБА_1 є батьком позивача ОСОБА_2 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 від 27.07.2007.

Позивач ІНФОРМАЦІЯ_1 досягла повноліття.

Відповідно до довідки № 45045 від 05.09.2025 ОСОБА_2 є студенткою 1 – го курсу Уманського державного педагогічного університету імені Павла Тичини, денна форма навчання. Термін навчання із 01.09.2025 по 30.06.2029.

Відповідач ОСОБА_2 працює на посаді електромеханіка Виробничого підрозділу «Христинівська дистанція сигналізації та зв`язку» Регіональної філії «Одеська залізниця», отримує заробітну плату, розмір якої за період із січня 2025 року по січень 2026 року становив 108 947,59 грн.

Згідно з довідкою до акту огляду МСЕК серії 10 ААВ №851855 ОСОБА_1 є особою з інвалідністю ІІ групи за загальним захворюванням. Видане 01.07.2014 на ім`я ОСОБА_1 пенсійне посвідчення серії НОМЕР_2 01.07.2014 підтверджує, що він є отримувачем пенсії по інвалідності.

Задовольняючи частково позов, суд виснував, що, оскільки позивач навчається на денні й формі навчання і не має змоги забезпечити своє навчання, а відповідач ОСОБА_1 має постійний заробіток та не має на утриманні інших осіб, які потребують його допомоги, тому він може надавати допомогу своїй повнолітній дочці на період навчання.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо підстав стягнення розміру аліментів на дитину яка продовжує навчання, виходячи з наступного.

Правовідносини щодо утримання батьками повнолітніх дочки, сина регулюються главою 16 СК України, яка, зокрема, передбачає обов`язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчання і у зв`язку з цим потребують матеріальної допомоги, у спосіб сплати аліментів (статті 199, 200, 201 СК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 199 СК України, якщо повнолітні дочка, син продовжують навчання і у зв`язку з цим потребують матеріальної допомоги, батьки зобов`язані утримувати їх до досягнення двадцяти трьох років за умови, що вони можуть надавати матеріальну допомогу.

За змістом ч. 3 ст. 199 СК України, право на звернення до суду з позовом про стягнення аліментів мають самі дочка, син, які продовжують навчання, а також той з батьків, з яким вони проживають.

Згідно ст. 200 СК України суд визначає розмір аліментів на повнолітніх дочку, сина у твердій грошовій сумі і (або) у частці від заробітку (доходу) платника аліментів з урахуванням обставин, зазначених у ст. 182 цього Кодексу. При визначенні розміру аліментів з одного з батьків суд бере до уваги можливість надання утримання другим з батьків, своїми дружиною, чоловіком та неповнолітніми дочкою, сином.

Стягнення аліментів на утримання дитини, яка продовжує навчання є одним із способів захисту інтересів дитини, забезпечення одержання нею коштів, необхідних для її життєдіяльності, оскільки на період навчання вона не має самостійного заробітку та потребує матеріальної допомоги з боку батьків, які зобов`язані утримувати своїх повнолітніх дітей, які продовжують навчатися, до досягнення ними віку двадцяти трьох років.

Відповідно до статті 182 СК України, при визначенні розміру аліментів суд враховує:

1) стан здоров`я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення.

Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.

Суд не обмежується розміром заробітку (доходу) платника аліментів у разі встановлення наявності у нього витрат, що перевищують його заробіток (дохід), і щодо яких таким платником аліментів не доведено джерело походження коштів для їх оплати.

Сімейним кодексом України передбачено принцип рівності прав та обов`язків батьків: брати участь у матеріальних витратах зобов`язані обоє з батьків, незалежно від того, з ким із них проживає дитина.

При визначенні розміру аліментів з одного з батьків суд бере до уваги можливість надання утримання другим із батьків, своїми дружиною, чоловіком та повнолітніми дочкою, сином.

З матеріалів справи вбачається, що позивач ОСОБА_2 , на день звернення до суду не досягла 23 років, даних, що працює немає, оскільки навчання за денною формою, що позбавляє останню можливості працевлаштуватися та отримувати певний дохід, у зв`язку з чим є такою, що потребує матеріальної допомоги.

Відповідач зобов`язаний та має можливість утримувати повнолітню дитину, яка продовжує навчання та потребує матеріальної допомоги. Відповідно до матеріалів справи ОСОБА_1 , офіційно працевлаштований, та отримує заробітну плату. Відомостей про відсутність можливості сплачувати аліменти, відповідач суду не надав.

Доводи апеляційної скарги щодо не врахування судом першої інстанції того, що відповідач утримує матір пенсіонера, колегія суддів не приймає, оскільки дана обставина не виключає обов`язку відповідача надавати матеріальну допомогу своїй повнолітній дитині, яка її потребує у зв`язку із продовженням навчання.

Посилання в апеляційній скарзі на те, що його донька навчається за державним замовленням та отримує стипендію, а отже не має потреби у матеріальній допомозі, не можуть бути підставою для скасування або зміни рішення в цій частині. Особа, яка продовжує навчання, крім основних витрат на навчання та житло, має також потребу в підручниках, витрат на проїзд до навчального закладу, проживання, одяг тощо.

У постанові від 16 лютого 2022 року у справі № 381/2423/20 (провадження № 61-17937св21) Верховний Суд виснував, що стягнення аліментів на дитину, яка продовжує навчання, є одним із способів захисту інтересів дитини, забезпечення одержання нею коштів, потрібних для її життєдіяльності, оскільки на період навчання вона не має самостійного заробітку та потребує матеріальної допомоги з боку батьків, які зобов`язані утримувати своїх повнолітніх дітей, які продовжують навчатися, до досягнення ними двадцяти трьох років. На відміну від правовідносин щодо участі батьків у додаткових витратах на дитину (стаття 185 СК України), правовідносини щодо обов`язку батьків утримувати повнолітніх дочку, сина на період навчання регулюються главою 16 СК України, яка зокрема, передбачає обов`язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчання і у зв`язку з цим потребують матеріальної допомоги, у спосіб сплати аліментів

Таким чином, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків районного суду, підстави для задоволення апеляційної скарги в частині стягнення аліментів відсутні.

Суд першої інстанції правильно визначив характер спірних правовідносин та норми матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і дав їм належну оцінку, внаслідок чого ухвалив законне й обґрунтоване судове рішення.

Згідно із статтею 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, колегія суддів проходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції – залишенню без змін.

Керуючись ст. ст. 35, 258, 375, 376, 381, 384 ЦПК України, апеляційний суд,

у х в а л и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Рішення Христинівського районного суду Черкаської області від 26 лютого 2026 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків встановлених ч. 3 ст. 389 ЦПК України.

Судді