Рішення від 31 травня 2026 р. у справі №750/5946/26 — Деснянський районний суд м. Чернігова

Справа № 750/5946/26

Провадження № 2-о/750/171/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 червня 2026 року м. Чернігів

Деснянський районний суд м. Чернігова в складі:

судді – Григор`єва Р.Г.,

секретаря судового засідання – Коваленко В.Ю.,

за участю заявниці - ОСОБА_1 ,

представниці заявниці - ОСОБА_2 ,

розглянув у відкритому судовому засіданні заяву представника ОСОБА_2 , в інтересах ОСОБА_1 , заінтересована особа ОСОБА_3 , про видачу обмежувального припису,

в с т а н о в и в :

28 травня 2026 року ОСОБА_2 , діючи в інтересах ОСОБА_1 , звернулася до суду із заявою про видачу обмежувального припису стосовно ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , строком на шість місяців, шляхом встановлення таких заходів тимчасового обмеження його прав:

?заборонити ОСОБА_3 наближатися ближче ніж на 150 метрів до місця фактичного проживання ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 ;

?заборонити ОСОБА_3 наближатися ближче ніж на 150 метрів до місця частого відвідування ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_2 , що є приміщенням її фактичного місця роботи;

?заборонити ОСОБА_3 особисто та через третіх осіб розшукувати ОСОБА_1 , якщо вона за власним бажанням перебуває у місці, невідомому ОСОБА_3 , переслідувати її та в будь-який спосіб спілкуватися з нею;

?заборонити ОСОБА_3 вести листування, телефонні переговори, у тому числі надсилати SMS-повідомлення, повідомлення у соціальні мережі та месенджери, з ОСОБА_1 або контактувати з нею через інші засоби зв`язку особисто чи через третіх осіб.

Заява обґрунтована тим, що між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 14 червня 2013 року було зареєстровано шлюб. З 2019 року між подружжям виникли тривалі конфліктні відносини, спільне проживання стало неможливим, що призвело до фактичного припинення шлюбних відносин.

Після звернення ОСОБА_1 до суду з позовом про розірвання шлюбу ОСОБА_3 почав систематично проявляти щодо неї безпідставну агресію, вчиняти психологічний тиск, ображати нецензурною лайкою, погрожувати, принижувати її та створювати атмосферу страху й психологічної напруги. Коли заявниця зламала ногу, ОСОБА_3 погрожував пошкодити ногу ще сильніше.

Рішенням Козелецького районного суду Чернігівської області від 04 березня 2026 року шлюб між сторонами було розірвано. Однак після розірвання шлюбу конфліктна поведінка ОСОБА_3 не припинилася. Заявниця зазначає, що ОСОБА_3 відмовлявся залишити помешкання, в якому вона проживає разом із донькою, провокував сварки, висловлював образи та погрози, що спричиняло їй психологічні страждання, почуття небезпеки та постійний стрес.

Крім того, 27 травня 2026 року, під час масованої атаки БПЛА на м. Чернігів, коли в місті було чути численні вибухи, ОСОБА_3 гучно стукав у двері квартири, висловлювався нецензурною лайкою, вимагав відчинити двері, намагався пошкодити замок, чим фактично перешкоджав заявниці та дитині залишити житло і пройти до укриття.

Заявниця неодноразово зверталася до Чернігівського районного управління поліції ГУНП в Чернігівській області, за результатами чого були зареєстровані відповідні звернення, проводилися перевірки, складалися адміністративні матеріали та виносилися термінові заборонні приписи стосовно ОСОБА_3 .

У судовому засіданні заявниця та її представник заяву підтримали, просили її задовольнити. Додатково заявниця пояснила, що 30 травня 2026 року ОСОБА_3 знову телефонував їй, висловлювався на її адресу нецензурною лайкою та погрожував фізичною розправою.

Заінтересована особа ОСОБА_3 у судове засідання не з`явився, хоча про дату, час і місце розгляду справи повідомлявся в установленому законом порядку. Причин неявки суду не повідомив, заяв чи клопотань про відкладення розгляду справи не подав.

Заслухавши пояснення заявниці та її представника, дослідивши письмові докази, аудіозапис, матеріали звернень до поліції та інші матеріали справи, суд дійшов таких висновків.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 неодноразово зверталася до Чернігівського районного управління поліції ГУНП в Чернігівській області із заявами щодо вчинення ОСОБА_3 домашнього насильства психологічного характеру, зокрема 16 лютого 2026 року, 19 березня 2026 року, 02 квітня 2026 року, 12 квітня 2026 року, 27 травня 2026 року.

За результатами таких звернень проводилися перевірки, за окремими фактами складалися протоколи про адміністративні правопорушення за частинами першою, другою статті 173-2 КУпАП, а також виносилися термінові заборонні приписи стосовно ОСОБА_3 від 19 березня 2026 року, 02 квітня 2026 року та 27 травня 2026 року.

Факт висловлювання нецензурної лайки, агресивного тону спілкування, психологічного тиску підтверджується, зокрема, аудіозаписом, долученим заявницею до заяви про видачу обмежувального припису. Суд оцінює цей доказ у сукупності з іншими доказами у справі та вважає його належним і допустимим, оскільки він стосується предмета доказування, підтверджує характер взаємовідносин між сторонами, поведінку заінтересованої особи та наявність ризику продовження психологічного насильства.

Основним нормативно-правовим актом, який регулює спірні правовідносини, є Закон України «Про запобігання та протидію домашньому насильству». Цей Закон визначає організаційно-правові засади запобігання та протидії домашньому насильству, основні напрями реалізації державної політики у цій сфері, а також спеціальні заходи щодо протидії домашньому насильству.

Згідно з пунктом 3 частини першої статті 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» домашнім насильством є діяння фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються, зокрема, між колишнім або теперішнім подружжям, незалежно від того, чи проживає особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.

Відповідно до пункту 14 частини першої статті 1 цього Закону психологічним насильством є форма домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, приниження, переслідування, залякування та інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, якщо такі дії викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров`ю особи.

За пунктом 2 частини першої статті 24 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» до спеціальних заходів щодо протидії домашньому насильству належить обмежувальний припис стосовно кривдника.

Пунктом 7 частини першої статті 1 цього Закону визначено, що обмежувальний припис стосовно кривдника — це встановлений у судовому порядку захід тимчасового обмеження прав чи покладення обов`язків на особу, яка вчинила домашнє насильство, спрямований на забезпечення безпеки постраждалої особи.

Частиною другою статті 26 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» передбачено, що обмежувальним приписом можуть визначатися один або декілька заходів тимчасового обмеження прав кривдника чи покладення на нього обов`язків, зокрема: заборона наближатися на визначену відстань до місця проживання, роботи, інших місць частого відвідування постраждалої особи; заборона особисто і через третіх осіб розшукувати постраждалу особу, переслідувати її та в будь-який спосіб спілкуватися з нею; заборона вести листування, телефонні переговори або контактувати з постраждалою особою через інші засоби зв`язку.

Відповідно до частин третьої, четвертої статті 26 зазначеного Закону рішення про видачу обмежувального припису або про відмову у його видачі приймається на підставі оцінки ризиків, а обмежувальний припис видається на строк від одного до шести місяців.

Оцінкою ризиків, відповідно до пункту 9 частини першої статті 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», є оцінювання вірогідності продовження чи повторного вчинення домашнього насильства, настання тяжких або особливо тяжких наслідків його вчинення, а також смерті постраждалої особи.

Отже, при вирішенні питання про видачу обмежувального припису суд має встановити не лише сам факт домашнього насильства, але й наявність реальних ризиків його продовження або повторення у майбутньому.

Згідно з частиною четвертою статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Верховного Суду від 09 березня 2023 року у справі № 711/3693/22, провадження № 61-13257св22, зазначено, що обмежувальний припис є тимчасовим заходом, який виконує захисну та запобіжну функцію, спрямований на попередження вчинення насильства та забезпечення першочергової безпеки постраждалої особи з огляду на наявність передбачених законом ризиків. Верховний Суд також наголосив, що метою оцінки ризиків є оцінювання серйозності домашнього насильства, імовірності його продовження та необхідності керування такими ризиками.

У постанові Верховного Суду від 16 листопада 2022 року у справі № 127/9600/22, провадження № 61-8702св22, вказано, що обмежувальний припис за своєю суттю не є заходом покарання особи (на відміну від норм, закріплених у КУпАП та КК України), а є тимчасовим заходом, виконуючим захисну та запобіжну функцію і направленим на попередження вчинення насильства та забезпечення першочергової безпеки осіб, з огляду на наявність ризиків, передбачених вищезазначеним законом, до вирішення питання про кваліфікацію дій кривдника та прийняття стосовно нього рішення у відповідних адміністративних або кримінальних провадженнях.

Подібний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 28 квітня 2020 року у справі № 754/11171/19, у якій наголошено, що втручання у права особи шляхом встановлення обмежувального припису може бути виправданим, якщо воно має легітимну мету — забезпечення безпеки постраждалої особи, ґрунтується на встановлених судом обставинах і є пропорційним наявним ризикам.

Крім того, у практиці Верховного Суду послідовно зазначається, що при вирішенні питання про видачу обмежувального припису суд має оцінити форму домашнього насильства, характер поведінки кривдника, повторюваність таких дій, їхній вплив на постраждалу особу та наявність ризику продовження насильства у майбутньому. Такий підхід відображено, зокрема, у постановах Верховного Суду у справах № 363/3496/18, № 509/2131/18, № 753/17743/19, № 570/2528/20, № 607/10853/21, № 216/4309/21 та інших, які застосовуються судами у справах щодо обмежувальних приписів.

Суд також бере до уваги практику Європейського суду з прав людини, відповідно до якої домашнє насильство не є приватною сімейною справою, а становить проблему, що зачіпає суспільний інтерес і потребує ефективної реакції держави. У справі «Опуз проти Туреччини» ЄСПЛ наголосив, що держава має позитивний обов`язок вживати ефективних заходів для захисту осіб від домашнього насильства, якщо органи влади знали або повинні були знати про реальний ризик такого насильства.

Як встановлено у даній справі конфлікт між сторонами не є одиничним побутовим непорозумінням, а має тривалий, повторюваний і ескалаційний характер. Заявниця ОСОБА_1 неодноразово зверталася до поліції, за результатами таких звернень складалися адміністративні матеріали та виносилися термінові заборонні приписи. Попередні заходи реагування не припинили поведінку ОСОБА_3 , що свідчить про збереження ризику продовження психологічного насильства.

Суд оцінює як істотні такі фактори ризику: тривалість конфлікту між колишнім подружжям; повторюваність звернень заявниці до поліції; складення щодо ОСОБА_3 адміністративних матеріалів за статтею 173-2 КУпАП; винесення щодо нього кількох термінових заборонних приписів; продовження контактів із заявницею після розірвання шлюбу; використання нецензурної лайки, погроз, психологічного тиску; наявність малолітньої дитини, яка проживає разом із заявницею та може бути свідком конфліктів; інцидент 27 травня 2026 року під час повітряної атаки, який відбувався в умовах підвищеної небезпеки та міг створити додаткові ризики для заявниці й дитини; відсутність даних про те, що заінтересована особа усвідомила неправомірність своєї поведінки або добровільно припинила контакти із заявницею, зважаючи на рецидив домашнього насильства збоку ОСОБА_3 , який 30.05.2026, тобто вже після того, як заява про видачу обмежувального припису надійшла до суду, зателефонував заявниці та в агресивній нецензурній образливій формі спілкувався з останньою.

Оцінивши зазначені обставини в сукупності, суд доходить висновку, що заявницею доведено наявність психологічного домашнього насильства з боку ОСОБА_3 , а також реальний ризик його продовження або повторення у майбутньому.

Суд враховує, що у справах про видачу обмежувального припису стандарт доказування не може зводитися виключно до необхідності наявності обвинувального вироку чи постанови про притягнення особи до адміністративної відповідальності. Обмежувальний припис є превентивним заходом, тому суд оцінює всі наявні докази в їх сукупності, зокрема пояснення постраждалої особи, звернення до поліції, адміністративні матеріали, термінові заборонні приписи, аудіозаписи, поведінку заінтересованої особи та обставини, які свідчать про ризик повторення насильства.

Той факт, що питання про притягнення ОСОБА_3 до адміністративної відповідальності може бути остаточно не вирішене, не перешкоджає видачі обмежувального припису, оскільки цей захід не є санкцією чи формою покарання, а має захисну і запобіжну мету.

Суд також враховує принцип пропорційності. Запитувані заявницею обмеження є передбаченими законом, мають легітимну мету — захист її життя, здоров`я, психологічної безпеки та безпеки дитини, є необхідними у демократичному суспільстві та співмірними встановленим ризикам.

Заборона наближатися до місця проживання та місця роботи заявниці спрямована на мінімізацію безпосередніх контактів між сторонами та запобігання повторним конфліктам. Заборона телефонних переговорів, листування, повідомлень у соціальних мережах і месенджерах є виправданою, оскільки саме через такі контакти, за поясненнями заявниці, продовжується психологічний тиск, образи та погрози.

При визначенні строку обмежувального припису суд враховує повторюваність поведінки ОСОБА_3 , кількість звернень заявниці до поліції, винесення щодо нього термінових заборонних приписів, наявність дитини, яка проживає із заявницею, а також те, що попередні заходи реагування не припинили конфліктну та агресивну поведінку заінтересованої особи. За таких обставин строк шість місяців є обґрунтованим, необхідним і пропорційним.

Отже, з урахуванням установлених обставин справи, положень Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», норм ЦПК України, практики Верховного Суду та ЄСПЛ, суд доходить висновку, що заява підлягає задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до частини другої статті 350-8 ЦПК України про видачу обмежувального припису необхідно повідомити уповноважений підрозділ органу Національної поліції України за місцем проживання заявниці для взяття особи, стосовно якої видано обмежувальний припис, на профілактичний облік, а також відповідний орган місцевого самоврядування за місцем проживання заявниці.

Відповідно до частини третьої статті 350-5 ЦПК України судові витрати, пов`язані з розглядом справи про видачу обмежувального припису, відносяться на рахунок держави.

Керуючись статтями 259–261, 263–265, 268, 350-1–350-8 ЦПК України, статтями 1, 24, 26 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», суд, -

в и р і ш и в:

Заяву представника ОСОБА_2 , подану в інтересах ОСОБА_1 , про видачу обмежувального припису — задовольнити повністю.

Видати обмежувальний припис строком на шість місяців стосовно ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_3 , шляхом встановлення таких заходів тимчасового обмеження його прав:

заборонити ОСОБА_3 наближатися ближче ніж на 150 метрів до місця фактичного проживання ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 ;

заборонити ОСОБА_3 наближатися ближче ніж на 150 метрів до місця частого відвідування ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_2 , що є приміщенням її фактичного місця роботи;

заборонити ОСОБА_3 особисто та через третіх осіб розшукувати ОСОБА_1 , якщо вона за власним бажанням перебуває у місці, невідомому ОСОБА_3 , переслідувати її та в будь-який спосіб спілкуватися з нею;

заборонити ОСОБА_3 вести листування, телефонні переговори, у тому числі надсилати SMS-повідомлення, повідомлення у соціальні мережі та месенджери, з ОСОБА_1 або контактувати з нею через інші засоби зв`язку особисто чи через третіх осіб.

Судові витрати, пов`язані з розглядом справи, віднести на рахунок держави.

Про видачу обмежувального припису повідомити уповноважений підрозділ органу Національної поліції України за місцем проживання заявниці для взяття ОСОБА_3 на профілактичний облік, а також відповідний орган місцевого самоврядування за місцем проживання заявниці.

Рішення суду про видачу обмежувального припису підлягає негайному виконанню, а його оскарження не зупиняє виконання.

Рішення суду може бути оскаржене до Чернігівського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційну скаргу подано протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя Р.Г. Григор`єв