Постанова від 01 червня 2026 р. у справі №199/10781/25 — Третій апеляційний адміністративний суд

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

02 червня 2026 року м. Дніпросправа № 199/10781/25

Третій апеляційний адміністративний суд

у складі колегії суддів: головуючого - судді Ясенової Т.І. (доповідач),

суддів: Головко О.В., Суховарова А.В.,

розглянувши в письмовому провадженні в м. Дніпрі адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду міста Дніпра від 17 листопада 2025 року (суддя Руденко В.В.) в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції Національної поліції України, Інспектора 1 взводу 3 роти 2 батальйону УПП у Дніпропетровській області старший лейтенант поліції Кобченка Сергія Миколайовича про скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення про скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулась до суду із адміністративним позовом до Департаменту патрульної поліції Національної поліції України, Інспектора 1 взводу 3 роти 2 батальйону УПП у Дніпропетровській області старший лейтенант поліції Кобченка Сергія Миколайовича, в якому просить скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА № 5323142 від 26.07.2025, винесену інспектором 1 взводу 3 роти 2 батальйону УПП у Дніпропетровській області старшим лейтенантом поліції Кобченко Сергієм Миколайовичем, про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 126 КУпАП.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що постановою про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА № 5323142 від 26.07.2025, позивачку притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 126 КУпАП, оскільки 26.07.2025 о 21 год. 03 хв. по трасі М30 916 км вона керувала ТЗ без чинного страхового поліса обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних ТЗ або без чинного внутрішнього електронного договору обов`язкового страхування у візуальній формі страхового поліса, чим порушив п.2.1.ґ.ПДР – відсутність у водія поліса обов. страх. цив-прав. від-сті власників наземних ТЗ. Вважає, що постанова серії ЕНА № 5323142 від 26.07.2025 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності є незаконною та необґрунтованою та підлягає скасуванню, оскільки ОСОБА_1 здійснювала рух не на своєму автомобілі, а на ТЗ Audi A4 д.н.з. НОМЕР_1 , яке належить ОСОБА_2 , тобто вона не могла знати про наявність/відсутність страхового поліса обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних ТЗ. Крім того як вбачається зі змісту постанови серії ЕНА № 5323142 від 26 липня 2025 року інспекторами належним чином не задокументовано та не доведено належними доказами порушення позивачкою Правил дорожнього руху, які стали підставою для зупинки транспортного засобу, та, як наслідок, перевірки документів. Відповідно з вищезазначеної постанови не вбачається, що ОСОБА_1 допустила будь-які порушення Правил дорожнього руху, за які її слід було зупинити, чи була якась інша підстава визначена ст. 35 Закону України «Про національну поліцію», у зв`язку із чим, всі наступні вимоги працівників поліції водій не був зобов`язаний виконувати, а всі складені процесуальні документи відносно неї не можуть бути належними та допустимими доказами її вини у вчиненні ним адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 126 КУпАП.

Рішенням Амур-Нижньодніпровського районного суду міста Дніпра від 17 листопада 2025 року в задоволені позову відмовлено.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, позивачка звернулась з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду та ухвалити нове судове рішення про задоволення позовних вимог в повному обсязі.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги позивачка посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права. Скаржником зазначено, що жодних доказів, які свідчать про те, що ОСОБА_1 вчинила адміністративне правопорушення працівником поліції надано не було та ОСОБА_1 здійснювала рух не на своєму автомобілі, а на ТЗ Audi A4 д.н.з. НОМЕР_1 , яке належить ОСОБА_2 , тобто остання не могла знати про наявність/відсутність страхового поліса обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних ТЗ. Зі змісту постанови серії ЕНА № 5323142 від 26 липня 2025 року інспекторами належним чином не задокументовано та не доведено належними доказами порушення позивачем Правил дорожнього руху, які стали підставою для зупинки транспортного засобу, та, як наслідок, перевірки документів. Відповідно з вищезазначеної постанови не вбачається, що ОСОБА_1 допустила будь-які порушення Правил дорожнього руху, за які її слід було зупинити, чи була якась інша підстава визначена ст. 35 Закону України «Про національну поліцію», у зв`язку із чим, всі наступні вимоги працівників поліції водій не був зобов`язаний виконувати, а всі складені процесуальні документи відносно неї не можуть бути належними та допустимими доказами її вини у вчиненні ним адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 126 КУпАП. З матеріалів адміністративної справи, відповідачем, на підтвердження вчинення позивачем адміністративного правопорушення, було надано до суду відеозапис. При цьому, спірна постанова, всупереч зазначеним приписам закону і, на що не звернув увагу суд першої інстанції відмовляючи у позові, не містить посилань на технічний засіб, яким здійснювався відеозапис, а отже останній, не може братись до уваги, як доказ інкримінованого адміністративного правопорушення, в розумінні приписів ст.ст. 73-76 КАС України. Так, в розділі «До постанови додаються» відсутня будь-яка інформація. Відповідна правова позиція також викладена в постанові Верховного Суду від 15.11.2018 по справі № 524/5536/17.

У відзиві на апеляційну скаргу відповідач просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Відповідно до вимог статті 311 КАС України справа розглянута в порядку письмового провадження.

Перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та відзиву, колегія суддів дійшла таких висновків.

Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що постановою, про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА № 5323142 від 26.07.2025. винесеною інспектором 1 взводу 3 роти 2 батальйону УПП у Дніпропетровській області старшого лейтенанта поліції Кобченком Сергємя Миколайовичем, ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 126 КУпАП, оскільки 26.07.2025 о 21 год. 03 хв. по трасі М30 916 км ОСОБА_1 керувала ТЗ без чинного страхового поліса обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних ТЗ або без чинного внутрішнього електронного договору обов`язкового страхування у візуальній формі страхового поліса, чим порушив п.2.1.ґ.ПДР – відсутність у водія поліса обов. страх. цив-прав. від-сті власників наземних ТЗ.

Данні обставини підтверджуються відеозаписом з портативного відеореєстратора поліцейського 472930 та інформацією з єдиної централізованої бази даних Моторного (транспортного) страхового бюро України.

Не погоджуючись із даною постановою про притягнення до адміністративної відповідальності, позивачка звернулась до суду з вищевказаним позовом.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з статтею 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом. Додержання вимог закону при застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення забезпечується систематичним контролем з боку вищестоящих органів і посадових осіб, правом оскарження, іншими встановленими законом способами.

Особа, яка вчинила адміністративне правопорушення, підлягає відповідальності на підставі закону, що діє під час і за місцем вчинення правопорушення. Провадження в справах про адміністративне правопорушення ведеться на підставі закону, що діє під час і за місцем розгляду справи про адміністративне правопорушення (стаття 8 КУпАП).

Відповідно до статті 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Згідно з п. 1, 2 ч. 5 ст. 14 Закону України «Про дорожній рух» учасники дорожнього руху зобов`язані знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, ПДР руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху, а також створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам.

Пунктами 1.1, 1.9 ПДР встановлено, що ці Правила відповідно до Закону України «Про дорожній рух» встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України. Інші нормативні акти, що стосуються особливостей дорожнього руху (перевезення спеціальних вантажів, експлуатація транспортних засобів окремих видів, рух на закритій території тощо), повинні ґрунтуватися на вимогах цих Правил. Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.

Відповідно до п. 2.1 «ґ» ПДР України водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі чинний страховий поліс про укладення договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.

Тобто, саме водій, а не власник, транспортного засобу відповідає за наявність/відсутність чинного полісу (договору) обов`язкового страхування на момент керування ТЗ.

Як установлено у п. 2.4 «а» ПДР України на вимогу працівника поліції водій повинен зупинитися з дотриманням вимог цих правил та пред`явити для перевірки документи, зазначені в п.п. 2.1, зокрема, посвідчення водія на право керування ТЗ відповідної категорії, реєстраційний документ на транспортний засіб, чинний страховий поліс про укладення договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.

Згідно зі ст. 16 Закону України «Про дорожній рух» водій зобов`язаний мати при собі та на вимогу поліцейського, а водії військових транспортних засобів - на вимогу посадових осіб військової інспекції безпеки дорожнього руху Військової служби правопорядку у Збройних Силах України, пред`являти для перевірки посвідчення водія, реєстраційний документ на транспортний засіб, а у випадках, передбачених законодавством, - страховий поліс (сертифікат) про укладення договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.

У ч.1, ч.2 ст. 8 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» визначено, що з метою організації накопичення, зберігання інформації про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності, обміну такою інформацією, забезпечення отримання потерпілими особами інформації щодо договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності, а також забезпечення контролю за здійсненням обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності МТСБУ забезпечує функціонування Єдиної централізованої бази даних щодо обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності (далі - Єдина централізована база даних).

МТСБУ з метою надання доступу до інформації, що міститься в Єдиній централізованій базі даних, забезпечує використання інформаційних ресурсів Єдиної централізованої бази даних відповідно до законодавства.

Інформація, що міститься в Єдиній централізованій базі даних, надається безоплатно і відповідно до порядку доступу до неї поділяється на відкриту інформацію та інформацію з обмеженим доступом.

МТСБУ забезпечує можливість постійного цілодобового доступу користувачів до відкритої інформації, що міститься в Єдиній централізованій базі даних у мережі Інтернет.

Відповідно до ч.1 ст. 9 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» перевірка наявності чинних договорів обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється відповідними підрозділами Національної поліції України під час здійснення регулювання дорожнього руху та здійснення контролю за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі (у тому числі з використанням працюючих в автоматичному режимі спеціальних технічних засобів та в режимі фотозйомки, відеозапису), а також під час оформлення документів щодо порушення Правил дорожнього руху та оформлення матеріалів дорожньо-транспортної пригоди.

Перевірка наявності чинного договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності, визначеного статтею 6 цього Закону, здійснюється на підставі інформації, що міститься в Єдиній централізованій базі даних.

У постанові від 16.08.2019 у справі №524/126/17 Верховного Суду звернув увагу на те, що, право органів Національної поліції перевіряти наявність посвідчення водія, реєстраційний документ на транспортний засіб, а також поліс (договору) обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (страхового сертифіката «Зелена картка») кореспондується із обов`язком водія мати при собі та на вимогу працівника поліції пред`явити такі документи.

Крім того, колегія суддів звертає увагу на висновок Верховного Суду, зроблений у справі №127/19283/17 від 25.09.2019 про те, що право органів Національної поліції перевіряти наявність посвідчення водія, реєстраційний документ на транспортний засіб та полісу обов`язкового страхування кореспондується із обов`язком водія мати при собі та на вимогу працівника поліції пред`явити такі документи.

Тобто, порушення в частині не пред`явлення відповідних документів є окремим порушенням і не залежить від порушення, яке стало підставою для зупинки автомобіля.

За ч. 1, 2 ст. 62 Закону України «Про Національну поліцію» поліцейський під час виконання покладених на поліцію повноважень є представником держави. Законні вимоги поліцейського є обов`язковими для виконання всіма фізичними та юридичними особами.

Відповідно до ч. 6 ст. 62 цього Закону України втручання в діяльність поліцейського, перешкоджання виконанню ним відповідних повноважень, невиконання законних вимог поліцейського, будь-які інші протиправні дії стосовно поліцейського мають наслідком відповідальність відповідно до закону.

Відповідальність за вчинення правопорушення, передбаченого ч.1 ст.126 КУпАП, настає в разі керування транспортним засобом особою, яка не має при собі або не пред`явила у спосіб, який дає можливість поліцейському прочитати та зафіксувати дані, що містяться в посвідченні водія відповідної категорії, реєстраційному документі на транспортний засіб, а також полісі (договорі) обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (страхового сертифіката «Зелена картка»), або не пред`явила електронне посвідчення водія та електронне свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, чинний внутрішній електронний договір зазначеного виду обов`язкового страхування у візуальній формі страхового поліса, а також інших документів, передбачених законодавством, тягне за собою накладення штрафу в розмірі двадцяти п`яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Отже, водій при керуванні автомобілем зобов`язаний в першу чергу дотримуватись вимог чинного законодавства України, у тому числі ПДР України.

У силу положень статті 222 КУпАП органи Національної поліції розглядають, в тому числі, справи про порушення правил дорожнього руху, правил, що забезпечують безпеку руху транспорту, правил користування засобами транспорту, тощо. Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.

Частиною другою статті 258 КУпАП передбачено, що протокол не складається у разі вчинення адміністративних правопорушень, розгляд яких віднесено до компетенції Національної поліції, та адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованих в автоматичному режимі.

У вказаних вище випадках, розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі (стаття 283 КУпАП) на місці вчинення правопорушення.

Вказані правові висновки наведено у постанові Верховного Суду від 12.06.2020 у справі № 415/123/17.

Згідно з пунктом 1 статті 247 КУпАП обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.

Відповідно до статті 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, безпеки на автомобільному транспорті та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

У справі за конституційним поданням Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини щодо офіційного тлумачення положення частини першої статті 276 КУпАП Конституційний суд України в своєму рішенні від 26 травня 2015 року № 5-рп/2015 зазначив, що провадження у справі про адміністративне правопорушення передбачає низку визначених у законі послідовних дій відповідного органу (посадової особи). За загальним правилом фіксація адміністративного правопорушення починається зі складення уповноваженою посадовою особою протоколу про його вчинення. Також Конституційний Суд України у зазначеній справі дійшов висновку, що навіть у випадку, коли протокол про адміністративне правопорушення не складається, стадія фіксації адміністративного правопорушення та формування матеріалів справи є обов`язковою і має передувати такому розгляду справи.

Згідно з правовою позицією, викладеною Верховним Судом у постанові від 15 травня 2019 року у справі № 537/2088/17, правомірність постанови має ґрунтуватися на тому, що факт правопорушення є доведеним і при її ухваленні процедура була дотримана.

Тобто, порушення в частині не пред`явлення відповідних документів є окремим порушенням і не залежить від порушення, яке стало підставою для зупинки автомобіля.

Поряд з цим, право органів Національної поліції перевіряти наявність зазначених у п. 2.1 ПДР України документів кореспондується із обов`язком водія мати при собі та на вимогу працівника поліції пред`явити такі документи. На вимогу поліцейського, зокрема на місці здійснення спеціального поліцейського контролю водій транспортного засобу зобов`язаний пред`являти для перевірки посвідчення водія, реєстраційний документ на транспортний засіб та чинний страховий поліс, оскільки жодною нормою законодавства не надано право водію відмовитися від виконання згаданих обов`язків, в тому числі з підстав безпідставної зупинки його транспортного засобу. За загальним правилом водій має спочатку виконати відповідні вимоги, а потім не позбавлений права оскаржити дії працівника поліції.

Отже, вказана обставина спростовує доводи позивача, в частині відсутності підстав для зупинки.

Статтями 21, 53 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» зобов`язує водія мати при собі чинний поліс обов`язкового страхування цивільно-правової та на вимогу органу Національної поліції надати для перевірки.

Таким чином позивачка здійснювала рух автомобілем без відповідних документів передбаченого п. 2.1.г ПДР України.

Керування транспортним засобом без чинного страхового полісу про укладення договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів є порушенням п. 2.1 «ґ» ПДР України, за що передбачена адміністративна відповідальність за ч. 1 ст. 126 КУпАП.

Крім того, у п. 2.4 ПДР не містяться застереження та виключення із наведених правових норм щодо необхідності здійснення поліцейським контролю за наявністю у водія поліса страхування, виключно при складанні протоколу, щодо порушень правил дорожнього руху та оформлені матеріалів ДТП.

Звідси доводи позивачки, що працівники поліції не мають право перевіряти поліс страхування без складення протоколу, щодо порушень правил дорожнього руху або оформлені матеріалів ДТП не відповідають чинному законодавству.

Такого ж висновку дійшов Верховний Судом у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: справа № 161/11159/16-а від 13 березня 2020 року.

Положеннями статті 53 України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено право органів Національної поліції перевіряти наявність чинного договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності, а підпунктами 2.1, 2.4 ПДР України встановлено безпосередній обов`язок водія мати при собі та на вимогу працівника поліції пред`явити такий поліс.

Аналогічна правова позиція також викладена у постанові Верховного Суду від 21.11.2018 у справі № 465/6677/16-а.

Разом з тим, колегія суддів вважає, що відповідно до статті 283 КУпАП, розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі.

Постанова повинна містити: найменування органу (посадової особи), який виніс постанову, дату розгляду справи; відомості про особу, щодо якої розглядається справа; опис обставин, установлених при розгляді справи; зазначення нормативного акта, який передбачає відповідальність за дане адміністративне правопорушення; прийняте по справі рішення.

Постанова по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, крім даних, визначених частиною другою цієї статті, повинна містити відомості про: дату, час і місце вчинення адміністративного правопорушення; транспортний засіб, який зафіксовано в момент вчинення правопорушення (марка, модель, номерний знак); технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис; розмір штрафу та порядок його сплати; правові наслідки невиконання адміністративного стягнення та порядок його оскарження; відривну квитанцію із зазначенням реквізитів та можливих способів оплати адміністративного стягнення у вигляді штрафу.

Отже, приписами частини 3 статті 283 КУпАП чітко передбачено імперативний обов`язок відповідача щодо зазначення технічного засобу яким здійснено фото або відеозапис у постанові по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху.

У разі відсутності в оскаржуваній постанові по справі про адміністративне правопорушення посилань на технічний засіб, за допомогою якого здійснено відеозапис, такий відеозапис не може вважатися належним та допустимим доказом вчинення адміністративного правопорушення.

Також, колегія суддів звертає увагу на те, що процесуальний обов`язок щодо доказування правомірності винесення постанови про притягнення особи до адміністративної відповідальності відповідно до положень діючого на час виникнення спірних правовідносин процесуального законодавства покладено на відповідача.

В контексті наведеного слід зауважити, що дотримання передбаченої законом процедури та порядку винесення такого рішення має виключно важливу роль для встановлення об`єктивної істини органом, на який законом покладено повноваження, зокрема, щодо розгляду справ про адміністративне правопорушення. Порушення норм процесуального права суб`єктом владних повноважень (в даному випадку - інспектором патрульної поліції) при прийнятті та складанні постанови про притягнення до адміністративної відповідальності зводить нанівець саму суть та завдання, покладені в основу поняття адміністративної відповідальності, оскільки ускладнює, а подекуди й унеможливлює встановлення судом, що розглядає справу про адміністративне правопорушення, об`єктивної сторони вчинюваного порушення та вини особи в його вчиненні.

Аналогічна правова позиція, викладена у постановах Верховного Суду від 15.11.2018 по справі № 524/5536/17, від 17.07.2019 по справі № 295/3099/17 та від 13.02.2020 року по справі № 524/9716/16-а, від 05.03.2020 по справі №607/7987/17.

Колегія суддів зазначає, що оскільки оскаржувана постанова не містить посилань на технічні засоби, за допомогою яких здійснено відеозапис, відеозапис з нагрудної камери поліцейських не може вважатись належним та допустимим доказом у розумінні КАС України, чим спростовуються висновки суду першої інстанції у цій частині.

Водночас, сама по собі постанова про адміністративне правопорушення не може виступати доказом вчинення особою такого правопорушення.

Колегія суддів звертає уваги на висновки Верховного Суду у межах справи №177/525/17, викладені у постанові від 08.07.2020, згідно яких навіть факт визнання особою вини у порушенні ПДР не може бути достатнім доказом правомірності рішення суб`єкта владних повноважень за відсутності інших належних доказів і не звільняє відповідача від доведення правомірності свого рішення, чим спростовуються доводи апелянта у цій частині.

За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку про відсутність належних доказів вчинення позивачкою правопорушення, встановленого частиною ч. 1 ст. 126 КУпАП, що свідчить про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог.

Згідно ч. 1 ст. 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; невідповідність висновків суду першої інстанції обставинам справи, неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

На підставі наведеного у сукупності, оскільки судом першої інстанції неповно з`ясовані обставини справи, неправильно застосовані норми матеріального права, при цьому висновки суду не відповідають обставинам справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції скасуванню із прийняттям нового судового рішення про задоволення позову.

Відповідно до положень частини 1, 3 статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Так, як встановлено судом, під час подання адміністративного позову до суду першої інстанції підлягав сплаті судовий збір у розмірі 484,48 грн. За подання апеляційної скарги підлягав сплаті судовий збір у розмірі 726,72 грн. Таким чином, загальний розмір судових витрат у вигляді судового збору, що підлягають відшкодуванню за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі складає 1211,20 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 292, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду міста Дніпра від 17 листопада 2025 року скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким адміністративний позов ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції Національної поліції України, Інспектора 1 взводу 3 роти 2 батальйону УПП у Дніпропетровській області старший лейтенант поліції Кобченка Сергія Миколайовича про скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення про скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення задовольнити.

Визнати протиправною та скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА № 5323142 від 26.07.2025, винесену інспектором 1 взводу 3 роти 2 батальйону УПП у Дніпропетровській області старшим лейтенантом поліції Кобченко Сергієм Миколайовичем, про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 126 КУпАП.

Справу про адміністративне правопорушення за частиною ч. 1 ст. 126 КУпАП відносно ОСОБА_1 – закрити.

Стягнути з Департаменту патрульної поліції Національної поліції України за рахунок його бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 судові витрати у розмірі 1211,20 грн. (одна тисяча двісті одинадцять гривень двадцять копійок).

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий - суддя Т.І. Ясенова

суддя О.В. Головко

суддя А.В. Суховаров