Постанова від 01 червня 2026 р. у справі №384/544/25 — Третій апеляційний адміністративний суд

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

02 червня 2026 року м. Дніпросправа № 384/544/25

Третій апеляційний адміністративний суд

у складі колегії суддів: головуючого - судді Головко О.В. (доповідач),

суддів: Ясенової Т.І., Суховарова А.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження в м. Дніпрі апеляційну скаргу Державної служби України з безпеки на транспорті

на рішення Вільшанського районного суду Кіровоградської області від 23 березня 2026 року (суддя Галицький В.В.) в адміністративній справі

за позовом ОСОБА_1

до Державної служби України з безпеки на транспорті

про скасування постанови,

в с т а н о в и в :

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому просить скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення серія АВ № 00009046 від 25.11.2025 відносно ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 132-1 КУпАП і закрити справу про адміністративне правопорушення.

Рішенням Вільшанського районного суду Кіровоградської області від 23 березня 2026 року позов задоволено.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та прийняти нове судове рішення, яким у задоволенні позову відмовити повністю. Апеляційна скарга ґрунтується на тому, що судом першої інстанції не надано належної оцінки нормам чинного законодавства, його висновки не відповідають обставинам справи, що призвело до прийняття невірного рішення.

Відзив на апеляційну скаргу не надходив.

Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, а також правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права та правової оцінки обставин у справі, суд апеляційної інстанції дійшов таких висновків.

Судом встановлено, матеріалами справи підтверджується, що згідно з постановою по справі про адміністративне правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, зафіксоване в автоматичному режимі, серії АВ № 00009046 від 25.11.2025, яка є предметом оскарження в цій справі, на ОСОБА_1 накладено адміністративне стягнення у вигляді адміністративного штрафу згідно з ч. 2 ст. 132-1 КУпАП.

Зі змісту оскаржуваної постанови вбачається, що транспортний засіб TGX 26.440, ДНЗ НОМЕР_1 , 01.11.2025 о 16:09 год. на а/д М-21 км 148+700, 149+500, Житомирська область допустив рух із перевищенням нормативних параметрів, зазначених у пункті 22.5 ПДР України: перевищення загальної маси транспортного засобу на 12,725% (5,09 тон), при дозволеній максимально фактичній масі 40 тон.

В обґрунтування позову ОСОБА_1 зазначив, що відповідач неправомірно застосував до ОСОБА_1 норму матеріального права, яка передбачає відповідальність, встановлену ч. 2 ст. 132-1 КУпАП, з огляду на те, що дана норма права передбачає відповідальність за перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм під час руху великогабаритним і великоваговим транспортним засобом автомобільними дорогами, вулицями або залізничними переїздами від 10% до 20% включно. Проте у даному випадку позивач вважає, що його транспортний засіб під час перевезення вантажу 01.11.2025 не порушував вагові норми, визначені у пункті 22.5 Правил дорожнього руху. Під час перевезення 01.11.2025 вантажів великоваговим транспортним засобом в діях позивача був відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 132-1 КУпАП, а саме була відсутня об`єктивна та суб`єктивна сторона правопорушення, так як позивач перевозив вантаж, вага якого була в межах норми, визначеної пунктом 22.5 ПДР України для його типу транспортного засобу і позивач надає суду належні та допустимі докази, які це беззаперечно підтверджують. Відповідачем під час винесення спірної постанови АВ № 00009046 від 25.11.2025 не було враховано, що транспортний засіб разом із причепом за своєю категорією (технічною конструкцією) та у розумінні п. 22.5 ПДР України є трьохосним тягачем, який здійснює перевезення трьохвісного напівпричепу контейнеровозу, який має гранично допустиме навантаження загальної маси 44 тон, а не 40 тон, як стверджує відповідач. Позивач ставить під сумнів достовірність визначеного вагового показника, який зафіксованій у спірній постанові на рівні 45 090 кг, адже маса транспортного засобу склала 43 480 кг, що підтверджується товарно-транспортною накладною. Звертає увагу, що неодноразово звертався до суду, де предметом спору були тотожні правовідносини, у справі № 384/728/24 аналогічна за змістом постанова відповідача була визнана протиправною та скасована.

Суд першої інстанції, задовольняючи позов, дійшов висновку, що відповідачем під час винесення спірної постанови АВ № 00009046 від 25.11.2025 не було враховано, що транспортний засіб разом із причепом за своєю категорією (технічною конструкцією) та у розумінні п. 22.5 ПДР України є трьохосним тягачем, який здійснює перевезення трьохвісного напівпричепу контейнеровозу, який має гранично допустиме навантаження загальної маси 44 тон, а не 40 тон, як стверджує відповідач. Суд дійшов висновку, що оскільки відповідачем не надано жодного доказу на підтвердження того, що позивач допустив правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 132-1 КУпАП, а відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову, у зв`язку із чим його постанова підлягає скасуванню як незаконна.

Надаючи оцінку правильності висновків суду в контексті спірних правовідносин, а також обґрунтованості та правомірності оскаржуваної постанови, суд апеляційної інстанції зазначає, що пунктом 22.5 ПДР України встановлені допустимі параметри руху транспортних засобів та їх составів та передбачено, що рух транспортних засобів та їх составів у разі, коли хоча б один з їх габаритних та/або вагових параметрів перевищує нормативи, визначені цим пунктом, здійснюється відповідно до Правил проїзду великогабаритних та великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 18 січня 2001 року № 30 «Про проїзд великогабаритних та великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами».

Відповідно до п. 4 Правил № 30 рух великовагових та великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами здійснюється на підставі дозволу на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні (далі - дозвіл), виданим перевізникові уповноваженим підрозділом Національної поліції, або документа про внесення плати за проїзд таких транспортних засобів.

Допускається перевищення вагових параметрів порівняно з визначеними у пункті 22.5 Правил дорожнього руху на 2 відсотки (величина похибки) без оформлення відповідного дозволу та внесення плати за проїзд.

Згідно з ч. 2 ст. 132-1 КУпАП перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм під час руху великогабаритними і великоваговими транспортними засобами автомобільними дорогами, вулицями або залізничними переїздами – тягне за собою накладення штрафу в розмірі: п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян – у разі перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм від 5% до 10% включно; однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян – у разі перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад 10%, але не більше 20%; двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян – у разі перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад 20%, але не більше 30%; трьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян – у разі перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад 30%.

Порядком фіксації адміністративних правопорушень у сфері безпеки на автомобільному транспорті в автоматичному режимі, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2019 № 1174, передбачено, що автоматичний пункт фіксації адміністративних правопорушень у сфері безпеки на автомобільному транспорті - комплекс технічних засобів автоматичного визначення вагових, габаритних та інших параметрів транспортного засобу в русі, визначених пунктом 12 цього Порядку, з одночасною його фотозйомкою, відеозаписом (за наявністю) та ідентифікацією за державним реєстраційним номером.

Відповідно до п. 12 цього Порядку автоматичний пункт може забезпечувати, зокрема: вимірювання навантажень, що припадають на кожну вісь транспортного засобу; вимірювання загальної маси транспортного засобу; визначення кількості осей транспортного засобу та віднесення транспортного засобу до однієї із відповідних категорій; фіксацію та розпізнавання державних номерних знаків транспортного засобу, причепу, напівпричепу та інших причіпних пристроїв (у разі використання такого та/або заднього державного номерного знака транспортного засобу); фіксацію фронтального зображення транспортного засобу; фіксацію загального вигляду транспортного засобу (вигляд збоку) в момент проїзду через автоматичний пункт (оглядова фотографія транспортного засобу, на якій відображені його контури та кількість осей).

Оскаржувана постанова містять фотозображення спереду транспортного засобу та посилання на ідентифікатор доступу для ознайомлення з зображеннями транспортного засобу в момент правопорушення.

Висновок суду про те, що відповідачем не надано жодного доказу на підтвердження того, що позивач допустив правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 132-1 КУпАП, не ґрунтується на об`єктивних обставинах справи.

Відповідачем також надано до матеріалів справи фото-докази, які дають можливість ідентифікувати транспортний засіб з прив`язкою до місця та часу події.

Вказані докази доводять встановлене правопорушення та підтверджують, що останнє зафіксовано щодо транспортного засобу MAN TGX 26.440, ДНЗ НОМЕР_1 .

Судом апеляційної інстанції також встановлено, що в свідоцтві про державну реєстрацію транспортного засобу TGX 26.440, державний номерний знак НОМЕР_1 - серія НОМЕР_2 , в розділі «особливі примітки» вказано «СПЕЦІАЛІЗОВАНИЙ ВАНТАЖНИЙ СІДЛОВИЙ ТЯГАЧ». У свідоцтві про державну реєстрацію причепу РАСТОN ТХС 339, державний номерний знак НОМЕР_3 , серія НОМЕР_4 , у розділі «особливі примітки» вказано «СПЕЦІАЛІЗОВАНИЙ НАПІВПРИЧІП Н/ПР - КОНТЕЙНЕРОВОЗ».

Суд апеляційної інстанції не може погодитись з висновком суду першої інстанції, що транспортний засіб разом із причепом за своєю категорією (технічною конструкцією) та у розумінні п. 22.5 ПДР України є трьохосним тягачем, який здійснює перевезення трьохвісного напівпричепу контейнеровозу, який має гранично допустиме навантаження загальної маси 44 тон, з огляду на таке.

Статтею 33 Закону України «Про автомобільні дороги» від 08 вересня 2005 року № 2862-IV визначено, що рух транспортних засобів, навантаження на вісь, загальна маса або габарити яких перевищують норми, встановлені державними стандартами та нормативно-правовими актами, дозволяється за погодженнями з відповідними органами у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до підпункту «б» пункту 22.5 Правил дорожнього руху України (далі - ПДР України), затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306, рух транспортних засобів та їх составів допускається у разі, коли їх параметри не перевищують, зокрема, на автомобільних дорогах державного значення фактичної маси, а саме: двовісного автомобіля (тягача) з трьохвісним напівпричепом - 40 тонн; трьохвісного автомобіля (тягача) з двовісним або трьохвісним напівпричепом - 40 тонн; двовісного автомобіля (тягача) з трьохвісним напівпричепом (контейнеровоз), що здійснює перевезення одного або більше контейнерів або змінних кузовів загальною максимальною довжиною 13,716 метра - 42 тонни; трьохвісного автомобіля (тягача) з двовісним або трьохвісним напівпричепом (контейнеровоз), що здійснює перевезення одного або більше контейнерів або змінних кузовів загальною максимальною довжиною 13,716 метра - 44 тонни.

Положеннями пункту 1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14 жовтня 1997 року № 363 (далі - Правила № 363), визначено, що сідельний тягач - автомобіль, який за своєю конструкцією та обладнанням призначений для буксирування напівпричепа.

Згідно з пунктом 17.6. Правил № 363 для перевезення контейнерів перевізник повинен надавати автомобілі (автопоїзди) із бортовими платформами або спеціалізований рухомий склад (низькорамні напівпричепи - контейнеровози, автомобілі із вантажопіднімальними пристроями тощо).

Відповідно до пункту 17.2-17.5 Правил № 363 забороняється перевозити в універсальних контейнерах вантажі, які швидко псуються, сипучі вантажі без тари, вибухові, займисті, їдкі та отруйні речовини, смердючі вантажі та ті, які забруднюють стіни і підлогу контейнера, а також вантажі, які не можуть бути завантажені в контейнер або вивантажені з нього без застосування вантажно-розвантажувальних механізмів. Універсальні автомобільні контейнери, що належать перевізникам, повинні мати єдину нумерацію, а також нанесене фарбою, що контрастно виділяється від кольору контейнера, таке маркування: розпізнавальний знак; номер контейнера; найменування власника контейнера; вантажність і маса тари контейнера, кг; внутрішній об`єм контейнера, куб.м, місце, місяць і рік виготовлення контейнера; час останнього капітального ремонту і наступного ремонту контейнера. Номер контейнера наноситься на всіх бокових стінках, даху і всередині контейнера.

Універсальні автомобільні та спеціальні контейнери, які належать власникам вантажу, повинні мати маркування, яке запроваджене власником майна. При цьому обов`язково наноситься вантажність і маса тари контейнера, а також внутрішній об`єм контейнера (куб.м).

Після завантаження вантажу вантажовідправник повинен зачинити контейнер, закріпити ручку замка контейнера дротом діаметром не менше 2 мм, опломбувати контейнер у порядку, передбаченому розділом 9 цих Правил, навісити бирку довжиною 120-150 мм і шириною 80-100 мм, на якій зазначаються пункти відправлення та призначення вантажу і найменування вантажоодержувача (пункт 17.15. Правил № 363).

Відповідно до пункту 17.9 Правил № 363 приймання вантажів для перевезення в контейнерах здійснюється при наявності Договору на підставі заявки, а при відсутності Договору - разового договору.

Позивачем не надано до суду товаро-супровідні документи на вантаж, які містять інформацію щодо навантаження товару в контейнер, із зазначенням номера контейнера та відправницького контрольного знаку, як того вимагають Правила № 363, що не дає можливість дійти висновку, що транспортний засіб використовувався для перевезення вантажу в контейнері.

Матеріалами фотофіксації транспортного засобу підтверджується, що позивач 01.11.2025 здійснював вантажні перевезення транспортним засобом, який не є контейнеровозом в розумінні вищезазначених норм, адже транспортний засіб не мав відповідних маркувань та позначень для ідентифікації його як контейнера, а тому фактична маса транспортного засобу повинна бути не більше 40 т.

Отже, за висновком суду апеляційної інстанції, відповідач у повній мірі довів виявлене правопорушення.

Також судом встановлено, що зміст оскаржуваної постанови повністю відповідає вимогам постанови Кабінету Міністрів України від 27.12.2019 № 1174 та статті 283 КУпАП.

При цьому суд звертає увагу, що зважування було проведено в автоматичному режимі за допомогою технічного засобу WIM 65, законність використання якого підтверджена Свідоцтвами про повірку, копії яких містяться в матеріалах справи.

Таким чином, суд не ставить під сумнів показники, зафіксовані вищенаведеним вимірювальним пристроєм.

Посилання позивача на висновки суду у справі № 384/728/24 не є слушними, адже в названій справі суд не встановив жодної обставини, яка носить преюдиційний характер для обставин цієї справи. У свою чергу висновки суду в іншій справі, які ґрунтувались на певних доводах та доказах, не можуть бути підставою для скасування акту індивідуальної дії, який є предметом оскарження в цій справі, адже ключовим для правильного вирішення справи є не транспортний засіб, який належить позивачеві, а умови та спосіб перевезення певного вантажу, відповідність такого перевезення вимогам Правил № 363, що оцінюється судом при розгляді конкретної справи.

Враховуючи сукупність наведених обставин, суд апеляційної інстанції доходить висновку, що підстави для задоволення позову ОСОБА_1 відсутні.

Рішення суду першої інстанції ухвалене з неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, що є підставою для його скасування.

Керуючись ст.ст. 243, 317, 322 Кодексу адміністративного судочинства України суд,

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу Державної служби України з безпеки на транспорті задовольнити.

Рішення Вільшанського районного суду Кіровоградської області від 23 березня 2026 року в адміністративній справі № 384/544/25 скасувати.

У задоволенні позову ОСОБА_1 відмовити.

Постанова суду набирає законної сили з 02 червня 2026 року та оскарженню не підлягає.

Повна постанова складена 02 червня 2026 року.

Головуючий - суддя О.В. Головко

суддя Т.І. Ясенова

суддя А.В. Суховаров