Рішення від 31 травня 2026 р. у справі №766/2564/26 — Херсонський міський суд Херсонської області

Справа № 766/2564/26

н/п 2/766/8476/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(ЗАОЧНЕ)

01.06.2026 року Херсонський міський суд Херсонської області у складі:

головуючої судді Шестакової Я.В.,

за участі секретаря Сивкович О.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Херсон в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач у березні 2026 року звернулася до Херсонського міського суду Херсонської області з вищезазначеним позовом до відповідача про розірвання шлюбу, зареєстрованого 27.11.2012 року, про що в ОСОБА_3 реєстратором шлюбів Єленою Теігарідоу зроблено відповідний актовий запис № 383782/12.

В обґрунтування позову посилається на те, що спільне проживання та збереження шлюбу між сторонами не можливе через погіршення стосунків та різні погляди на життя, втрату почуття любові та взаєморозуміння. Шлюбні відносини фактично припинені, проживають окремо, спільного господарства не ведуть, від шлюбу дітей не мають, проте, оскільки місцезнаходження відповідача невідомо, відсутня можливість звернутися до органів державної реєстрації актів цивільного стану для розірвання шлюбу в позасудовому порядку.

Ухвалою Херсонського міського суду Херсонської області від 03.03.2026 року позовну заяву залишено без руху та надано позивачу десятиденний термін на усунення вказаних в ухвалі недоліків.

Ухвалою Херсонського міського суду Херсонської області від 26.03.2026 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження, справу призначено до розгляду в порядку спрощеного провадження.

Від сторін заперечень щодо розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження не надходило.

Позивач в судове засідання не з`явилася, в матеріалах справи міститься заява про розгляд справи без її участі, щодо ухвалення заочного рішення не заперечувала.

Відповідач в судове засідання не з`явився повторно, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, зокрема, шляхом неодноразового направлення судових повісток про виклик до суду за останньою відомою адресою реєстрації місця проживання відповідача та їх опублікування на офіційному веб-порталі «Судова влада України».

Процесуальним правом надати відзив на позов або письмові пояснення по суті предмету спору відповідач не скористався. Документів, що підтверджують поважність причин його відсутності суду не надано. Клопотань про відкладення розгляду справи чи надання строку на примирення подружжя не надходило.

Враховуючи неявку належним чином повідомленого про дату, час та місце судового засідання відповідача в судове засідання, відповідно до статті 280 ЦПК України суд, за згодою позивача, вважає за можливе проводити заочний розгляд справи та ухвалити заочне рішення.

Відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Дослідивши письмові докази, які містяться в матеріалах справи, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Так, судом встановлено, що 27.11.2012 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_4 зареєстровано шлюб, про що в Муніципалітеті Ларнаки реєстратором шлюбів ОСОБА_5 зроблено відповідний актовий запис № 383782/12, реєстровий № 015425. Прізвище після державної реєстрації шлюбу: чоловіка « ОСОБА_6 », дружини « ОСОБА_7 ».

Відповідно до ч. 8 ст. 95 ЦПК України іноземний офіційний документ, що підлягає дипломатичній або консульській легалізації, може бути письмовим доказом, якщо він легалізований у встановленому порядку. Іноземні офіційні документи визнаються письмовими доказами без їх легалізації у випадках, передбачених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Конвенцією про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних і кримінальних справах від 22.01.1993 р., ратифікованою Верховною Радою України Законом № 240/94-ВР від 10.11.1994 р., учасниками якої є, зокрема, Україна та Російська Федерація, передбачено, що громадяни кожної з Договірних Сторін, а також особи, що проживають на її території, користуються на територіях всіх інших Договірних Сторін у відношенні своїх особистих і майнових прав таким же правовим захистом, як і власні громадяни цієї Договірної Сторони (ч. 1 ст. 1). При цьому, ст. 13 Конвенції визначено, що документи, які на території однієї з Договірних Сторін виготовлені або засвідчені установою або спеціально на те уповноваженою особою в межах їх компетенції і за установленою формою і скріплені гербовою печаткою, приймаються на територіях інших Договірних Сторін без якого-небудь спеціального посвідчення. Документи, що на території однієї з Договірних Сторін розглядаються як офіційні документи, користуються на територіях інших Договірних Сторін доказовою силою офіційних документів.

Таким чином, факт укладання сторонами шлюбу підтверджується достовірним доказом - свідоцтвом про шлюб, зареєстрованим в Муніципалітеті Ларнаки в районі Ларнака, Кіпр від 27.11.2012 року, реєстровий № 015425.

Відповідно до ч. 2 ст. 28 зазначеної Конвенції якщо один з подружжя є громадянином однієї Договірної Сторони, а другий - іншої Договірної Сторони, застосовується законодавство Договірної Сторони, установа якої розглядає справу про розірвання шлюбу.

Відтак, суд при вирішенні питання про розірвання шлюбу між сторонами, зареєстрованого в Республіці Кіпр, застосовує національне законодавство України.

Частиною 3 ст.56 Сімейного кодекс України передбачено право кожного з подружжя припинити шлюбні відносини.

Згідно до ч. 2 ст. 104, ч. 3 ст. 105 Сімейного кодекс України, шлюб припиняється внаслідок його розірвання, у т. ч. за позовом одного з подружжя на підставі рішення суду, відповідно до статті 110 цього Кодексу.

Частиною 3 ст. 109 Сімейного кодекс України передбачено, що суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що заява про розірвання шлюбу відповідає дійсній волі чоловіка та дружини і що після розірвання шлюбу не будуть порушені їхні особисті та майнові права, а також права їхніх дітей.

Відповідно до ч. 1 ст. 110, ст. 112 Сімейного кодекс України позов про розірвання шлюбу може бути пред`явлений одним із подружжя. Суд з`ясовує фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу, бере до уваги наявність малолітньої дитини, дитини-інваліда та інші обставини життя подружжя. Суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.

Згідно з роз`ясненнями п.10 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 11 від 21.12.2007 року «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» проголошена Конституцією України охорона сім`ї державою полягає, зокрема, в тому, що шлюб може бути розірвано в судовому порядку лише за умови, якщо встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечитиме інтересам одного з них чи інтересам їх дітей.

Згідно ч. 2 ст. 114 Сімейного кодекс України у разі розірвання шлюбу судом, шлюб припиняється у день набрання чинності рішенням суду про розірвання шлюбу.

Як вбачається з матеріалів справи, сторони перебувають у зареєстрованому шлюбі з 27.11.2012 року, спільних дітей не мають.

Відповідно до ст.16 Загальної декларації прав людини від 10 грудня 1948 року чоловіки і жінки користуються однаковими правами щодо одруження під час шлюбу та під час його розірвання.

Збереження шлюбу можливе на паритетних засадах, на почуттях взаємної любові та поваги, взаємодопомоги та підтримки, тобто на тому, що є моральною основою шлюбу, а позивач не має намір зберігати шлюб.

На підставі вищевикладеного, дослідивши матеріали справи, з`ясувавши причини розірвання шлюбу, суд приходить до висновку, що причини, які спонукають наполягати на розірванні шлюбу є обґрунтованими, подальше спільне сімейне життя подружжя і збереження шлюбу є неможливим, оскільки це суперечить інтересам позивача, що має істотне значення, внаслідок чого позов підлягає задоволенню.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст.ст. 58, 63 Закону України «Про Міжнародне приватне право України», 56, 104-105, 110-115 Сімейного кодекс України ст.ст. 12, 13, 89, 141, 263-265, 268, 352, 354 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позовну ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу - задовольнити.

Розірвати шлюб, укладений 27.11.2012 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , про що ОСОБА_3 реєстратором шлюбів Єленою Теігарідоу зроблено відповідний актовий запис № 383782/12, реєстровий № 015425.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом встановлених строків, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку безпосередньо до Херсонського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення суду.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Повний текст рішення складено 01.06.2026 року

СуддяЯ. В. Шестакова