Постанова від 31 травня 2026 р. у справі №158/513/26 — Волинський апеляційний суд

Справа № 158/513/26 Провадження №33/802/477/26 Головуючий у 1 інстанції:Корецька В. В.

Доповідач: Гапончук В. В.

ВОЛИНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 червня 2026 року місто Луцьк

Волинський апеляційний суд в складі:

судді - Гапончука В.В.,

за участю

захисника ОСОБА_1 – Мисковця І.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду апеляційну скаргу захисника Мисковця Ігоря Анатолійовича в інтересах особи, що притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , на постанову судді Ківерцівського районного суду Волинської області від 27 квітня 2026 року про притягнення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, жителя АДРЕСА_1 , до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130 КпАП України,

В С Т А Н О В И В:

Постановою судді Ківерцівського районного суду Волинської області від 27.04.2026 року ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КпАП України, і накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 1000 (одна тисяча) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 (сімнадцять тисяч) гривень з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 (один) рік.

Стягнуто із ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в дохід держави судовий збір у розмірі 665 (шістсот шістдесят п`ять) гривень 60 копійок.

ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за те, що він 02.02.2026 року о 20 годині 57 хвилин у місті Олика, по вулиці Тараса Шевченка, 8, Луцького району Волинської області, керував транспортним засобом – електросамокатом марки «Modus Shadow», перебуваючи у стані алкогольного сп`яніння. Огляд водія на стан сп`яніння зі згоди водія, у встановленому законом порядку проводився на місці зупинки транспортного засобу за допомогою спеціального технічного приладу – газоаналізатора «Алкофор 507». Результат огляду на стан сп`яніння 2,71%о, чим порушив вимоги п.2.9 «а» ПДР, за що передбачена адміністративна відповідальність за ч.1 ст.130 КпАП України (а.с.65-69).

Не погоджуючись із постановою судді захисник Мисковець І.А. в інтересах особи, що притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , подав апеляційну скаргу, в якій вважає постанову суду незаконною, необґрунтованою та такою, що підлягає скасуванню у зв`язку з істотним порушенням норм матеріального та процесуального права, допущеними судом першої інстанції при розгляді справи.

Вказує на те, що розгляд справи у суді першої інстанції відбувся за відсутності ОСОБА_2 , який проходить військову службу у в/ч НОМЕР_1 , а також його захисника. Судом першої інстанції було безпідставно відмовлено у задоволенні клопотання про зупинення провадження у справі стосовно особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, враховуючи те, що останній проходить військову службу у в/ч НОМЕР_1 та бажає приймати участь у розгляді даної справи.

Окрім цього, безпідставно відмовлено у перекваліфікації дій ОСОБА_1 з ч.1 ст.130 КпАП України на ч.3 ст.127 КпАП України, оскільки він не є являється водієм транспортного засобу, так як насправді їхав велосипедом з електричним приладом, а не електросамокатом.

Також при призначенні стягнення не було встановлено обставин, що пом`якшують відповідальність та майновий стан ОСОБА_1 .

Просить скасувати постанову про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130 КпАП України та закрити провадження у справі на підставі п.1 ст.247 КпАП України, у зв`язку з відсутністю в діях останнього складу адміністративного правопорушення (а.с.72-74).

В судове засідання особа, що притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , будучи належним чином повідомленим про час та місце судового розгляду справи не з`явився, клопотань про перенесення розгляду справи не подавав. Захисник не заперечував щодо продовження слухання справи у відсутності його довірителя. А тому апеляційний суд вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу за відсутності ОСОБА_2 , відповідно до вимог ст.268 КпАП України.

Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, заслухавши захисника, який підтримав останню з мотивів, викладених в ній, та просив її задовольнити, приходжу до наступного висновку.

Відповідно до статтей 245, 252, 280 КпАП України при розгляді справи про адміністративне правопорушення суд має повно, всебічно та об`єктивно дослідити всі обставини справи в їх сукупності та з`ясувати, чи було скоєно адміністративне правопорушення, чи винна особа у його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

На думку апеляційного суду вказаних вимог закону при розгляді справи суд першої інстанції дотримався в повному обсязі.

Судом вжито всіх заходів, передбачених КпАП України, для з`ясування питання, зокрема про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КпАП України, а тому вищевказаний висновок суду є правильним і повністю відповідає вимогам ст.280 КпАП України.

Факт вчинення ОСОБА_1 згаданого адміністративного правопорушення за обставин, зазначених в оскаржуваній постанові судді, підтверджуються зібраними у справі і належним чином дослідженими місцевим судом доказами. Так, його вина у вчиненні цього адміністративного проступку повністю доводиться:

- протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №581680 від 02.02.2026 року щодо ОСОБА_1 за ч.1 ст.130 КпАП України (а.с.3);

-роздруківкою спеціального технічного приладу – газоаналізатора «Алкофор 507» (а.с.5);

-актом огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів щодо ОСОБА_1 (а.с.7);

- направленням на медичний огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння, в якому зазначені такі ознаки сп`яніння, як зіниці очей не реагують на світло, поведінка не відповідає обстановці, а також відмова особи від проходження огляду від 02.02.2026 року щодо ОСОБА_1 (а.с.8);

- рапортом інспектора СРПП ВП № 1 (м.Ківерці) Луцького РУП ГУНП у Волинській області від 02.02.2026 року (а.с.9);

-відеозаписом з нагрудних боді - камер інспекторів поліції (а.с.11).

Згідно довідки від 05.02.2026 року, складеної заступником начальника ВП № 1 (м.Ківерці)Луцького РУП ГУНП у Волинській області Давидовича Р., вбачається, що згідно бази даних ІКС ІПНП громадянин ОСОБА_1 протягом року до адміністративної відповідальності за ст..130 КпАП України не притягувався. Також згідно ІП «ГСЦ Посвідчення водія» ОСОБА_1 отримав посвідчення водія на право керування транспортним засобом серії НОМЕР_2 від 31.01.2006 року (категорія А, В, С) (а.с.10).

Долучені до матеріалів адміністративної справи відеозаписи підтверджують винуватість ОСОБА_1 в сукупності з іншими дослідженими судом доказами. Підстав вважати дії поліцейських незаконними, а зібрані у ході досудової підготовки матеріалів докази недопустимими, немає.

Апеляційним судом встановлено, що поліцейськими дотримано вимоги Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої спільним Наказом МОЗ та МВС України № 1452/735 від 09.11.2015 року.

Працівники поліції при зупинці ОСОБА_1 , пропозиції пройти огляд на виявлення стану алкогольного сп`яніння та складенні адміністративних матеріалів діяли цілком у законний спосіб.

Проаналізувавши зібрані і досліджені в судовому засіданні докази в їх сукупності вважаю, що винність ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого йому адміністративного правопорушення є повністю доведеною належними та допустимими доказами в розумінні ст.251 КпАП України, які містяться в матеріалах справи.

Вищевикладені докази у своїй сукупності відтворюють реальну картину перебігу подій, є чіткими та послідовними та не викликають сумніву в апеляційного суду.

При цьому не заслуговують на увагу суду посилання апелянта про наявність підстав для скасування постанови внаслідок розгляду справи судом першої інстанції саме у відсутності ОСОБА_1 та його захисника. Судом першої інстанції вірно зазначено і це відповідає матеріалам справи, що особа, яка притягається до адміністративної відповідальності – ОСОБА_1 та його захисник – адвокат Мисковець І.А., будучи належним чином повідомленими про час, дату та місце розгляду справи, в судове засідання не з`явилась, про причини неявки суд не повідомили. Адвокат Мисковець І.А. подав до суду клопотання про перекваліфікацію адміністративного правопорушення, за яким притягується його підзахисний ОСОБА_1 – з ч.1 ст.130 КпАП України на ч.3 ст.127 КпАП України. ОСОБА_1 був повідомлений про час та місце розгляду справи відповідно до наявного рекомендованого повідомлення про вречення поштового відправлення (повістки) (а.с. 56). Захисник був повідомлений, окрм іншого, і за допомогою направлення повістки на електронний кабінет (а.с. 55).

Враховуючи зазначене, судом першої інстанції було створено ОСОБА_1 належні умови для реалізації процесуальних прав, передбачених ст.63 Конституції України та ст.268 КпАП України, а його захиснику – належні процесуальні умови для захисту ОСОБА_1 , а тому на думку апеляційного суду, право на захист ОСОБА_1 порушено не було.

Щодо доводів апелянта про те, що судом першої інстанції було безпідставно відмовлено у задоволенні клопотання про зупинення провадження у справі стосовно ОСОБА_1 у зв`язку із проходить ним військової служби, то вони є необгрунтованими.

Варто звернути увагу на те, що у КпАП України відсутня норма, яка б передбачала можливість зупинення провадження у справах про адміністративні правопорушення взагалі, в тому числі і з підстави знаходження особи на військовій службі.

За приписами ст.15 КпАП України за порушення правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху військовослужбовці, військовозобов`язані несуть адміністративну відповідальність на загальних підставах.

Тобто, для військовослужбовців, які вчинили адміністративні правопорушення, пов`язані із порушенням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, не існує будь-яких виключень у процедурі притягнення до адміністративної відповідальності. А ОСОБА_1 притягається до адміністративної відповідальності саме за порушення правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху.

Інші доводи, на які посилається апелянт в апеляційній скарзі, а також надані ним під час розгляду справи апеляційним судом, аналогічні тим, що були предметом дослідження під час розгляду справи у суді першої інстанції та не заслуговують на увагу апеляційного суду, так як не знайшли свого підтвердження в ході розгляду справи як судом першої інстанції, так і під час розгляду справи апеляційним судом.

З огляду на те, що вивченням матеріалів справи не встановлено даних, які б свідчили про неповноту чи необ`єктивність дослідження судом обставин справи про адміністративні правопорушення, не має підстав вважати, що в ньому допущена суттєва неповнота судового розгляду.

Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях підкреслив, що суд не мусить надавати відповіді на кожне порушене питання, проте з рішення має бути ясно зрозуміло, що головні проблеми, порушені в даній справі, були вивчені і була надана конкретна чітка відповідь на аргументи, які є вирішальними для вирішення справи (справи «Ван де Хурк проти Нідерландів», §61, «Болдеа проти Румунії», §30, «Морейра Феррейра проти Португалії», § 84).

З урахуванням наведеного апеляційний суд вважає, що місцевий суд обґрунтовано визнав винним ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КпАП України, постанова судді першої інстанції є законною та мотивованою, а накладене на ОСОБА_1 безальтернативне стягнення відповідає вимогам ст.ст.23, 33 КпАП України.

За таких обставин суд апеляційної інстанції вважає, що судом першої інстанції було прийнято законне і обґрунтоване рішення, при цьому доводи апеляційної скарги не спростовують правильність висновків суду першої інстанції, у зв`язку з чим відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги та зміни чи скасування оскаржуваної постанови.

На підставі викладеного, керуючись статтею 294 КпАП України, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу захисника Мисковця Ігоря Анатолійовича в інтересах особи, що притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Постанову судді Ківерцівського районного суду Волинської області від 27 квітня 2026 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130 КпАП України, залишити без змін.

Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя Волинського апеляційного суду Гапончук В.В.